Значення та сутність валютних операцій підприємства

Значення та сутність валютних операцій

За ПБО 21 під операцією в іноземній валюті розуміють господарську операцію, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

У сучасних умовах господарювання практично всі підприємства здійснюють операції з іноземними партнерами. Ці різноманітні за складом операції бухгалтерська служба зобов’язана відобразити в бухгалтерському й податковому обліку. Предметом діяльності є облік зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність — це функціонування суб'єктів господарської діяльності України і іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємостосунках між ними, як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність — поняття багатогранне. Воно включає такі види діяльності:

— зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові й кредитні операції.

Умовою успішного розвитку зовнішньоекономічної діяльності являються:

• — зміцнення і нарощування експортного потенціалу; - активна участь у різних формах міжнародного спільного підприємництва;
• — підвищення конкурентоздатності підприємств і виробничогосподарського комплексу;
• — розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в проведенні зовнішньоекономічної діяльності.

За своїм складом види зовнішньоекономічної діяльності значно різняться між собою.

Сучасний валютний ринок становить собою систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але і його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб'єктів ринку пов’язана з їхнім прагненням отримати для себе у процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Невід'ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок інситутуційно — регульований. Уся система міжнародних валютних організацій, союзів і угод, діючих на міждержавній основі, а також система страхування від валютного ризику являють собою відповідні атрибути валютно-ринкової діяльності.

Валютні операції - це:

• — операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються резидентами у валюті України;
• — операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
• — операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Валютне регулювання та валютний контроль в Україні здійснюють державні органи:

• — Національний банк України;
• — Фіскальна служба України;
• — Міністерство зв’язку України;
• — Державний митний комітет України;
• — Державний та місцеві валютні фонди;
• — Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України.

НБУ відіграє важливу роль в управлінні валютними операціями, насамперед регулюванням курсу національної валюти, який безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки, видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підлягають під режим ліцензування. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій визначаються НБУ ПБО 21 «Вплив змін валютних курсів» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про:

• — операції підприємства в іноземних валютах (ПБО 21, пп.5−9, 15.1) та
• — відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць підприємства за межами України в грошовій одиниці України

Яким саме вимоги ПБО 21 слід застосовувати, підприємству необхідно класифікувати свою зовнішню економічну діяльність (рисунок 1).

Рис. 1. Класифікація зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Державна податкова адміністрація України контролює діяльність підприємств-учасників зовнішньоекономічної діяльності, та інших підприємств, які проводять операції з валютними цінностями: проводить контроль за станом розрахунків по експортно-імпортних операціях, бартерних операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності підприємства, операціях з давальницькою діяльністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролює наявність на підприємстві квот та ліцензій по товарах, експорт чи імпорт яких підлягає ліцензуванню чи квотуванню, перевіряє ведення касових операцій з готівковою валютою.

Міністерство зв’язку України контролює стан розрахунків між резидентами та нерезидентами.

Державний митний комітет України контролює експортно-імпортні потоки на митному кордоні країни, веде митну статистику, розробляє митні правила і процедури, стягує митні збори, мито та податки.

Державний та місцеві валютні фонди регулюють платіжний баланс країни, координують діяльність інших органів, що беруть участь в управлінні валютними операціями.

Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України розробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торгових відносин країни з іноземними державами, складає проекти експортно-імпортних планів, регулює та контролює виконання планів з зовнішньої торгівлі, займається питанням митної політики, вивчає питання транспортування зовнішньоторгових вантажів, спостерігає за виконанням наказів, постанов і правил, що стосуються зовнішньої торгівлі, видає експортні та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою та підбором кадрів.

Для того, щоб ввезти чи вивезти товари на митну територію України, підприємство повинне зареєструватися в митних органах і відкрити в банку валютний рахунок.

Експорт — це продаж продукції (робіт, послуг) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивозом або без вивозу цих товарів за митну територію України, включаючи реекспорт. Тобто експортні операції передбачають продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Поняття «експорт», наведене в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відрізняється від поняття «експорт» для цілей оподаткування. У цілях оподаткування під експортом розуміються виключно операції з продажу товарів, вивезених за України, з метою їх споживання за її межами. Тобто в податковому обліку при віднесенні операції до експортної вирішальне значення має наявність факту вивезення товарів, підтвердженого митною декларацією.

Юридична особа може здійснювати експорт товарів у разі дотримання наступних умов:

• — здійснення експортних операцій повинно бути передбачено статутними документами;
• — контракт на експорт повинен відповідати всім вимогам, встановленим Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів;
• — при визначенні предмета експорту повинні бути враховані такі обмеження, як квотування і ліцензування експорту, визначені законодавством України.

Імпортні операції це закупівля і ввезення іноземних товарів для реалізації їх на внутрішньому ринку країни-імпортера або виробничого споживання підприємством-імпортером.

У міжнародній комерційній практиці під експортом та імпортом розуміють тільки операції, котрі здійснюються на комерційних засадах, на підставі укладання та виконання МТУ — контрактів купівлі-продажу. Поставки у вигляді допомоги, дарування та ін., які здійснюються на безвідплатних засадах, у вартість експорту та імпорту, як правило, не включаються, а враховуються окремо.

Зокрема, імпорт — це придбання українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням їх на територію України, включаючи придбання товарів, призначених для споживання установами і організаціями України, розташованими за її межами. Імпортна операція — комерційна діяльність, пов’язана із закупівлею і ввезенням до України іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх подальшої реалізації на внутрішньому ринку або використання у виробничо-господарській діяльності.

Залежно від виду операцій в Україні застосовуються різні способи обмеження імпорту: короткострокове обмеження імпорту, митний бар'єр, антидемпінгове мито. Крім того, Кабінет Міністрів України щорічно встановлює перелік товарів, імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню. Питаннями регулювання імпорту займається Міжвідомча комісія з питань регулювання імпорту.

Експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, якщо товар після виконання певних митних формальностей та процедур, про які подані відомості для статистичного обліку, пропустили через митний кордон країни-контрагента.

У міжнародній комерційній практиці використовують два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій:

• — Прямий метод (direct), або прямі продажі - передбачає встановлення прямих зв’язків між виробником (постачальником) та кінцевим споживачем, тобто поставку товарів безпосередньому кінцевому споживачу та закупку товарів у безпосереднього самостійного виробника на підставі договору купівлі-продажу;
• — непрямий, або посередницький (agency), метод — передбачає купівлю та продаж товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладання спеціального договору — агентської, комісійної або іншої угоди з торговим посередником, в якій передбачається виконання останнім певних обов’язків, пов’язаних з реалізацією товару продавця, за агентську, комісійну або іншу винагороду;
• — посередниками можуть бути брокери, дилери, комісіонери, оптові покупці, промислові та торгові агенти. їхні функції полягають у пошуку іноземних партнерів, підготовці документації і оформленні угод, кредитно-фінансовому обслуговуванні і страхуванні товарів, післяпродажному обслуговуванні, рекламуванні товарів тощо.

Основними суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери та банки, які їх обслуговують. Вони вступають у взаємовідносини, пов’язані з рухом товарно-розпорядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому головна роль в міжнародних розрахунках відводиться банкам. Ступінь їх впливу на ефективність проведення розрахунків залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, купівельної спроможності національної валюти, спеціалізації і універсалізації банків, їх фінансового стану, ділової репутації, кількості філіалів і кореспондентських відносин.

Розрахунки у зовнішньоекономічній діяльності мають ряд особливостей. На відміну від внутрішніх вони регулюються не тільки національними нормативно-правовими актами, але й міжнародними законами і правилами. Наприклад, такими як, Уніфіковані правила для інкасо, Уніфіковані правила для документарних акредитивів та іншими, які регулюють окремі форми і способи міжнародних розрахунків, визначають характер взаємовідносин учасників розрахункових операцій. Така велика кількість уніфікованих міжнародних документів пов’язана з інтернаціоналізацією господарських зв’язків, збільшенням об'ємів зовнішньоторговельних угод і, відповідно, розрахунків.

Основними учасниками зовнішньоекономічної діяльності в Україні є фізичні та юридичні особи, об'єднання фізичних і юридичних осіб, структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, підприємства за участю іноземного капіталу, Україна в особі її органів та інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України. Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України знаходяться під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами законодавчого порядку. При переміщенні товарів через митний кордон України вони оподатковуються митними платежами та іншими зборами .

До митних платежів відносять: мито, ПДВ, акцизний збір, збори за митне оформлення.

Обов’язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування.

Декларування — це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення. Підприємства допускаються митницею до декларування на підставі свідоцтва про визнання їх як декларантів.

Основним документом при переміщенні ТМЦ через митний кордон України є вантажна митна декларація. ВМД використовується для декларування і митного оформлення товарів та інших предметів, які переміщують через митний кордон України.

Вантажна митна декларація — заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. У ВМД вносяться інші відомості, необхідні для митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних та інших обов’язкових платежів. Декларація виконує також обліково-статистичну та правоохоронну функції.

Для розмитнення вантажу по експортно-імпортних операціях обов’язково потрібно пред’явити документи, що підтверджують проведення платежів по отриманому або відправленому вантажу.