Особливості бюджетного планування в країнах з федеративним бюджетним устроєм

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З дисципліни «Складання і виконання бюджетів»

На тему «Особливості бюджетного планування в країнах з федеративним бюджетним устроєм»

Зміст

Вступ

1 Сполученні Штати Америки

2 Федеративна Республіка Німеччина Висновок Перелік літератури

Вступ

В сучасних умовах бюджет є обов’язковою умовою ефективного функціонування будь-якої держави, і розвинені зарубіжні країни пройшли значний шлях, який вимірюється сторіччями, завдяки чому кожна країна напрацювала свою схему бюджетних відносин.

Західна політична і економічна теорія приділяє бюджетним відносинам значну увагу. Бюджет розглядається як економічна категорія, політичний інститут, центральна ланка фінансової системи.

Як економічна категорія бюджет має вплив на регулювання податків, зборів, перерозподіляє суспільний продукт і національний дохід, регулює інвестиційні процеси, сприяє прискоренню темпів науково-технічного прогресу.

Як політичний інститут бюджет забезпечує стабільність політичної ситуації - як в окремій країні, так і міждержавних об'єднаннях, є важливим фактором реалізації демократичних традицій. Бюджети окремих держав виражають їх політичну і соціально-економічну сутність.

Можливо виділити 3 основних напрямки, які формують бюджетну політику держав.

Перший напрямок — забезпечення бюджетними ресурсами напрацьованої урядами та парламентами країн стратегії розвитку держави у внутрішньому та зовнішньому секторах.

Другий напрямок — підтримання внутрішньої стабільності, зростання валового внутрішнього продукту, зменшення безробіття, уникнення циклічних економічних та фінансових криз.

Третій напрямок — коригування саморегулівного ринкового механізму, доповнення його в тих сферах, де його дія ослаблена або відсутня взагалі.

Всі напрямки, які формують бюджетну політику держав, пов’язані з розподілом і перерозподілом національного доходу, тому державний бюджет є єдиним інструментом, за допомогою якого держава досягає політичної стабільності, економічного зростання, зменшення соціальної напруженості.

Оскільки бюджет є універсальним способом реалізації всіх напрямків державної політики, в розвинених країнах ведеться жорстка політична боротьба при розгляді і затвердженні бюджету. Реалізація мети будь-якої партії практично не можлива без доступу до основних фінансових ресурсів держави, якими є бюджетні ресурси.

В процесі розвитку держав формувались і поліпшувались бюджетні системи. На сьогодні в розвинених країнах існують дві форми державного устрою — унітарна (єдина, ціла) та федеративна. Бюджетні системи унітарних держав (Франція, Італія, Японія) складаються із державного та місцевих бюджетів, а бюджетні системи федеративних держав (США, Канада, ФРН) — із федерального бюджету, бюджету членів федерації та місцевих бюджетів.

При напрацюванні бюджетів широко використовуються програмно-цільові методи, за допомогою яких розробляються середньоі довгострокові програми перспектив розвитку, застосовується комп’ютерна техніка і технології. Програмно-цільовий метод передбачає коректування бюджетних коштів в залежності від конкретних змін в політичній, економічній, духовній та інших сферах. В різних країнах цей метод застосовується із певними особливостями.

Важлива роль у функціонуванні бюджетних систем належить фінансовому законодавству. Фінансове законодавство розвинених країн передбачає, що якщо у випадку неприйняття парламентом рішення про затвердження бюджету до початку нового бюджетного року уряд має право виконувати витрати в межах сум, фактично витрачених у попередньому році.

Бюджетне планування — це науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку.

Бюджетне планування — це суб'єктивна діяльність людей, а тому воно лише тоді дає позитивні результати, коли базується на пізнанні об'єктивних законів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів, вивченні наявного фінансового стану, результатів заходів, що вживалися раніше, цілей, які поставлені на сьогодні.

1 Сполученні Штати Америки

Бюджетна історія США налічує 2 століття, але за цей час бюджетні відносини трансформувались в чітку налагоджену систему, що дозволяє досить успішно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми. Американці досить успішно для свого часу подолали роки Великої депресії 1929;1933 рр., хоча за цей період обсяг виробництва скоротився на дві третини, банківсько-біржовий крах паралізував ділове життя, зарплата скоротилась удвічі, безробітних налічувалось 13 млн. чоловік. Незважаючи на те, що криза накотилась раптово, і напередодні кризи тодішній президент Герберт Гувер безапеляційно обіцяв кожній американській сім'ї щоденну курку і автомобіль, новий уряд шляхом радикальних реформ зумів за досить незначний історичний період часу — за декілька років виправити ситуацію.

США — федеративна держава. Її бюджет включає три рівні - федеральний бюджет, бюджети 50 штатів і місцеві бюджети — в тому числі: 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських само врядувань, 15 тис. шкільних округів, 29 тис. спеціальних районів, 3 тис. округів. Органи влади штатів і місцеві адміністрації автономні в проведені бюджетної політики і мають широкі повноваження відносно оподаткування. Доходи й витрати місцевих бюджетів не входять до федерального бюджету.

Федеральний бюджет будується за принципом «повного бюджету» і складається з 2-х частин: власне урядового бюджету та довірчих (траст) фондів. За рахунок власне урядового бюджету фінансуються суспільні економічні і соціальні програми. Довірчі фонди мають в основному цільовий характер і пов’язані з діяльністю інфраструктури (федеральні автошляхи, аеропорти, електростанції). Статус довірчих мають соціальні та пенсійні фонди. Доходи довірчих фондів формуються за рахунок надходжень від використання державної власності. Соціальні фонди формуються в основному за рахунок внесків працюючих в державному або приватному секторі, відрахувань уряду та підприємств.

До надходжень у федеральний бюджет належать:

1) індивідуальні подоходні податки;

2) внески в фонди соціального страхування;

3) податок на прибуток корпорацій;

4) акцизи;

5) інші джерела.

До видатків федерального бюджету належать:

1) «прямі пільгові виплати окремим особам» (соціальні програми);

2) витрати на оборону;

3) виплати процентів по державному боргу;

4) позики і субвенції штатам і місцевим органам влади;

5) фінансування інших федеральних програм.

Структура податкових надходжень в бюджети штатів наступна:

1) податок з продаж;

2) подоходний податок з населення;

3) акциз на паливо;

4) акциз на тютюн;

5) акциз на спиртні напої;

6) податок з власників автотранспортних засобів;

7) податок на прибуток корпорацій;

8) майновий податок;

9) податок на спадок та дарування.

Структура доходів місцевих органів влади:

1) доходи з власних джерел;

2) майновий податок;

3) неподаткові доходи;

4) інші податки;

5) субсидії штатів;

6) субсидії федерального уряду.

В США існував «нульовий метод оцінки» як метод планування бюджетів, коли напрацювання бюджетних витрат на черговий бюджетний рік здійснюється без врахування витрат попередніх років, а лише враховувались фактори та умови планового року.

Розробку проекту федерального бюджету здійснює Міністерство фінансів та Адміністративно-бюджетне управляння. Всі державні структури, які фінансуються з бюджету, подають Міністерству фінансів відповідно оформлені заявки. Підготовлений проект бюджету Президент США направляє Конгресу, разом із бюджетним посланням. Проект бюджету проходить процедуру розгляду в нижній та верхній палатах. У випадку, коли висновки щодо бюджету в нижній та верхній палатах не співпадають, створюється узгоджувальна комісія.

Процедурні питання проходження бюджету постійно удосконалюються й існує традиція постійного реформування законодавчих, підзаконних актів.

Затвердження бюджету має бути здійснено всіма палатами Конгресу. Організовує виконання бюджету Міністерство фінансів та внутрішня податкова служба.

2 Федеративна Республіка Німеччина

Бюджетна система ФРН в її сучасному вигляді почала формуватися в 20-х роках ХХ століття, на початку 90-х років ХХ століття суттєво доповнилась приєднаними землями колишньої НДР.

Після Другої світової війни економічний розвиток, частково завдячуючи «плану Маршалла», був настільки бурхливим, що отримав назву «Німецького чуда». Крім суто економічних аспектів він ґрунтувався на соціальній злагоді в суспільстві.

Сучасний бюджетний устрій ФРН як федеративної держави включає три рівні - федеративний, земельний і общинний (комунальний).

В бюджетному процесі беруть участь наступні органи влади та їх структурні підрозділи — уряд (Міністерство фінансів), представницькі органи влади — Бундестаг (бюджетний комітет, Контрольно-рахункова палата), Бундесрат або Рада земель, а також окремий державний орган — Федеральний казначейський двір. Федеральний казначейській двір є незалежним державним закладом, який діє згідно Федеральної і земельної Конституції. В його функції входить контроль економічної і фінансової діяльності, і він може перевіряти роботу Міністерства фінансів.

Згідно з Конституцією ФРН на рівні земель діє уряд і парламент (ландтаг). В складі уряду землі діє Міністерство фінансів. Головні фінансові управління і податкові інспекції є структурними підрозділами Міністерства фінансів і в той же час вони діють як представники федерації.

Головне фінансове управління або Верховна фінансова дирекція існує тільки на рівні земель і керує підвідомчими податковими інспекціями. Голова Головного фінансового управління, президент призначаються по черзі федерацією і землею.

Міністерство фінансів земель впорядковує податки землі, організовує роботу податкових інспекцій і по відомчій лінії підпорядковується федеральному Міністерству фінансів.

Важливе значення при напрацюванні бюджету відіграє фінансове планування, в тому числі його складова частина — бюджетне.

В ФРН фінансове планування почало застосовуватися з 1967 р. Середньострокове планування дозволяє при щорічному прийнятті рішень по бюджету враховувати зміни у фінансовій сфері в середньостроковій перспективі, оцінити можливі наслідки введення нових заходів, реформ, прийняття законів тощо.

Метою фінансового планування є вияв необхідного ступеня вільності пропонованих заходів, прогнозування можливих ситуацій в економічному та соціальному житті країни. В ролі часового критерію вибирається п’ятирічний період, перший рік — це поточний бюджет, другий рік — рік, на який формується бюджет і останні 3 роки — це власне плановий період оптимального часового відрізку.

В практиці ФРН фінансове планування є ковзним, а саме — фінансовий план складається кожен рік наново, і при цьому період планування зміщується на один рік вперед. Таким чином, забезпечується набагато більша в порівнянні з постійним планом актуальність; ковзний план в змозі більш гнучко реагувати на зміну економічних і соціальних умов.

Основа фінансового планування — це планування витрат. Досить чітко плануються за окремими статтями витрати, пов’язані із забезпеченням державою своїх функцій. Загальними обсягами передбачаються витрати і ризики інфраструктурних потреб. На основі чітких нормативів забезпечення доходної частини бюджету, інших реальних надходжень, співставляються доходи і витрати.

В межах фінансового планування є необхідним забезпечити відповідність доходів і витрат загальноекономічному потенціалу народного господарства. Це досягається на основі прогнозу макроекономічних показників.

У ФРН на перші два фінансові роки складається макроекономічний прогноз з врахуванням змін господарської кон’юнктури. На інші три роки зміни господарської кон’юнктури не враховуються.

З врахуванням досить низьких темпів інфляції планування проводиться в цінах поточного року.

У фінансовому плані, що публікується, витрати згруповані в 40 блоків за функціональними ознаками. Для внутрішнього користування в державних органах існують близько 1500 доходних і 8000 витратних статей бюджету.

Для співставлення загальнодержавного і місцевого бюджетів всі федеральні землі і общини зобов’язані здійснювати фінансове планування за єдиною бюджетною класифікацією. Погодження бюджетних планів всіх рівнів здійснюється в раді по фінансовому плануванню. Ця рада є координувальним структурним органом на рівні міністрів як федерації, так і земель з участю представників общин.

Висновок

У зарубіжних країнах широко використовується програмно-цільовий метод бюджетного планування. Бюджетна програма — це систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення загальної (спільної) мети, завдання, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Система планування бюджету на основі програм — це система прийняття рішень щодо розроблення, аналізу, упровадження програм та розподілу ресурсів.

Досвід зарубіжних країн у процесі планування доходів та видатків є дуже важливим. Світовий досвід підтверджує: коли влада фінансує свої потреби з власних надходжень, ця влада є підконтрольною, діє більш ефективно і відповідально.

Важливим є досвід середньострокового бюджетного планування з ковзним плануванням на п’ятирічну перспективу.

Для України можливо застосування досвіду таких федеративних держав як Сполученні Штати Америки та Федеративна Республіка Німеччина. Хоча Україна за своїм державним устроєм унітарна держава, досвід цих країн на рівні планування державного бюджету можна застосовувати у процесі складання проекту Державного бюджету України.

Перелік літератури

1 Конституція США;

2 Закон Конгресу від 20.02.1981 «Про збалансованість бюджету і максимальні розміри бюджетного дефіциту (Грема-Радмена-Холлінгза)»;

3 Закон Конгресу від 15.03.1991 «Про забезпечення виконання бюджету»;

4 Закон Конгресу від 5.06.1974 «Про бюджетні повноваження»;

5 Закон Конгресу від 7.91 985 «Про подолання бюджетного дефіциту»;

6 Закон Конгресу від 9.61 982 «Про виконання бюджетного плану»;

7 Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. — 487 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

8 Миргородська Л. О. Фінансові ситеми зарубіжних країн: Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2003. — 240 с.

9 Пасічник Ю. В. Бюджетна система: Навч. посібник. — Черкаси: Відлуння, 1999. — 376 с.