Сучасний стан ландшафтів території

За особливостями поширення ландшафтів лісостепова зона України поділяється на чотири провінції:

• · Західноукраїнську,
• · Дністровсько-Дніпровську,
• · Лівобережно-Дніпровську,
• · Середньоросійську [11].

Західноукраїнська провінція

Західноукраїнська провінція охоплює західну частину Лісостепу. До її складу входять Розточчя, Опілля, Волинська височина, західна частина Подільської височини (в тому числі Дністровсько-Прутське межиріччя), Хотинська височина (див. другий форзац підручника). Це найбільш підвищена рівнинна територія України. Тут знаходиться найвища точка Подільської височини г. Камула (471 м) і найвища точка всієї рівнинної частини України г. Берда (515 м).

До Західноукраїнської провінції входять південь Волинської області, частина південних районів Рівненщини, центральна і південно-східна території Львівщини, Тернопільська і Хмельницька області, північна частина Чернівецької, північна та північно-східна частини Івано-Франківської області.

Тут, як уже зазначалося, є поклади різних мінерально-сировинних ресурсів, насамперед паливно-енергетичних і будівельних, частина з яких розробляється. Важливе господарське значення мають дефіцитні в західній частині України вугільні ресурси (вугілля раніше завозили сюди з Донбасу). Про залягання в західній частині України кам’яного вугілля стало відомо ще в1912 р. У повоєнний час родовища кам’яного вугілля було виявлено та досліджено на півдні Волинської і півночі Львівської областей.

На території Західноукраїнського Лісостепу в багатьох районах виявлено великі запаси вапняків, високоякісних пісків, мергелів.

Поділля — один з головних в Україні регіонів зосередження карстових печер (див. додаток 12). Перші відомі письмові згадки про них належать до 1721 р. Печери знаходяться в Подільсько-Буковинській карстовій області в районі потужних гіпсових відкладів. Тут відкрито і досліджено десятки довгих печер, в тому числі найдовшу (200 км) у світі печеру в гіпсах Оптимістичну, що знаходиться поблизу с. Коралівка в Тернопільській області. Великою за довжиною є печера Попелюшка, розташована неподалік від Подвірне в Чернівецькій області (рис. 4.1.) [14].

Клімат у цій провінції порівняно з центральною і східною частинами Лісостепу вологіший (у Львові щорічно випадає 662 мм опадів, у Вінниці — 476 мм); спостерігаються менш різкі літньо-зимові коливання температури. Є певні відмінності клімату між північними і південними регіонами. Так, пересічна річна температура повітря у розміщеному на півночі провінції Володимирі-Волинському становить +7,1°С, а у Львові, що знаходиться на південь від нього (110 км), +7,4°С.

У Західному Лісостепу, особливо на заході і сході, сформувалася густа річкова сітка. По західній його території (північна частина Опілля і Розточчя) проходить частина головного європейського вододілу між Чорним і Балтійським морями.

Ґрунти Західноукраїнського Лісостепу характеризуються значними територіальними відмінностями. На Волинській височині переважають сірі опідзолені ґрунти, Розтоцькому горбогір'ї - дерново-підзолисті, Опіллі - сірі. На Дністровсько-Прутському межиріччі найбільш поширеними є темно-сірі опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, на південному сході Тернопільщини і півдні Хмельниччини сірі і ясно-сірі опідзолені, типові чорноземи. У східній частині Тернопільської і центральній частині Хмельницької областей переважають чорноземи.

Більшість території зайнята сільськогосподарськими угіддями з переважанням орних земель. Частка лук і пасовищ незначна. У крайніх західних регіонах провінції (Розточчя та Опілля) в структурі земельного фонду зростає частка заліснених земель. Переважають широколисті, подекуди мішані ліси, де головною породою є бук.

На території провінції знаходиться кілька об'єктів природно-заповідного фонду України. У південно-західній частині горбистого Розточчя в 1984 р. створено природний заповідник Розточчя (Яворівський район Львівської обл.). Цей заповідник займає невелику територію (2,1 тис. га), переважно вкриту лісом. У заповіднику охороняються лісові природні біоценози (сукупність рослин і тварин), в тому числі деревостани, вік дерев у яких перевищує сто років. Тут поширені високопродуктивні ліси з бука, граба, дуба, явора, а також сосни.

Національний природний парк Яворівський організовано в 1998 р. на невеликій території (7,1 тис. га) Яворівського і Жовківського районів Львівщини. Його площа вкрита буково-сосновими, буковими і буково-дубовими лісами. У парку вивчають природні ресурси з метою їх охорони і раціонального використання [7].

.У 1990 р. створено природний заповідник Медобори (10,4 тис. га) на базі Медоборського заказника. Заповідник знаходиться у східній частині Тернопільщини (Кременецький, Підволочиський і Гусятинський райони), у північно-західній частині горбистого пасма Товтр. У заповіднику є багато цікавих природних біоценозів, зокрема лісових. Збереглися праліси широколистих деревостанів дуба, граба, бука. Поширені чагарники: терен, шипшина, глід та ін. Налічується понад тисячу видів рослин. У заповіднику багатий тваринний світ: тут водяться заєць, лисиця, козуля, лось, олень та ін. Тварини і рослини у цьому густозаселеному регіоні потребують посиленого захисту. Під загрозою знищення перебувають вапнякові товщі Товтр, які широко розробляють для господарських потреб, зокрема для цукрової промисловості і шляхового будівництва.

Рис. 4.2 Подільські Товтри [9]

Національний природний парк Подільські Товтри створено в 1996 р. Це найбільший за площею в Україні природоохоронний об'єкт (261,3 тис. га). Тут охороняються лісові (дубово-грабові) ресурси, вапнякові товщі Товтр (мал. 71), унікальна пам’ятка природи — долина Дністра з його лівими притоками, що утворюють глибоко врізані і дуже звивисті меандри та каньйоноподібні схили (у межах Хмельницької і сусідніх Тернопільської та Вінницької областей), рідкісні види рослин і тварин, джерела цінних мінеральних вод.