Амурская експедиція у1851-1855 рр

Амурская експедиція у1851 — 1855 рр.

Чернавская Валентина Миколаївна, кандидат історичних наук.

28 січня 1850 р. Г.І. Невельської прибув Петербург і особисто доставив О. С. Меншикову доповідь М. М. Муравйова. За результатами досліджень Г.І. Невельского 3 лютого 1850 р. відбулося рішення уряду про організацію торгівлі з гиляками в низов’ях Амура та про створення російського зимовища березі відкритого їм затоки Щастя. 29 червня Невельської прибув на транспорті «Байкал» у затоку Щастя, і заснував з його березі зимовище Перовское. 1-го ж серпня о гирло Амура грунтується Миколаївський посаду (за деякими даними — 6 серпня).

12 лютого 1857 р. з доповіді Г.І. Невельского відбулося рішення уряду про організації Амурської експедиції, начальником якої було призначений вироблений в капітани 1 рангу Г.І. Невельської. Він розпоряджався енергійно, не боючись відповідальності. Невельської поступово розширював район досліджень.

Его заклики до М. М. Муравйову підтримано і причина того стала Кримська, чи, як його називали Далекому Сході, Східна війна. У освоєнні Приамур’я наступав новий період, період господарського використання досліджених земель. Цим складним процесом стала керувати адміністрація на чолі з М. М. Муравьевым.

В ході досліджень Амурської експедиції, було встановлено, що Амур судоходен на всьому протязі, що у нього можна для морських судів, і з півночі, так і з півдня, що у лимані Амура існують фарватери (Невельского, Південний і Сахалинский), якими при належному навігаційному огорожі можуть плавати морські суду. Завдяки діяльності Амурської експедиції був детально досліджений басейн нижнього Амура, зроблена топографічна зйомка цієї місцевості, карту Амура. Зібрали цінні інформацію про населенні, флорі і фауні Приамур’я і Примор’я, про їхнє внутрішніх водних шляхах і сухопутних маршрутах. Важливими виявилися і такі про гідрологічному режимі річки й лиману Амура. Знайдено неточності картами, складених предшественниками-мореплавателями.

Участники експедиції вперше правильно завдали на карти материковий берег Татарської протоки. У результаті досліджень на Сахаліні було відкрито родовища кам’яного вугілля, описано узбережжі острова, карту південної та середньої його частин, зроблена перепис населення острова, досліджені його водні і сухопутні шляху й проведено перші метеорологічні спостереження.

Своими діями Амурська експедиція створила передумови розгортання подальших наукових досліджень Приамур’я, Примор’я і Сахаліні. У цих досліджень було створено докладна карта регіону.

Многое у дослідницьких роботах експедиції чого залежало від особистості Г.І. Невельского, з його енергії, наполегливості, таланту, з його вміння жити із найрізноманітнішими характером людьми. Але історичне, наукове політичне значення Амурської експедиції навряд чи була б велика, але самовіддану працю чудових сподвижників Невельского. Їхні імена відомі історії: А.І. Воронін, М. К. Бошняк, О. И. Орлов, М. М. Чихачев, О.П. Березін, О. П. Петров, Г. Д. Разградский, В.А. Римський-Корсаков, Н. В. Рудановский, П. Ф. Гаврилов, А. А. Халезов, О. П. Семенов, Л. А. Попов та інші.

Книга Г.І. Невельского «Подвиги російських морських офіцерів крайньому Сході Росії 1849 — 1855 рр. При-Амурский і При-Уссурийский край» в 1878 р., два роки після смерті Леніна, було видано його дружиною і необхідність активної помічницею Катериною Іванівною Невельської.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.