Металургійний комплекс України

Металургійний комплекс України.

План

1. 1.Суть і структура виробництва металургійного комплексу.

2. 2.Сировинна база металургійного комплексу.

3. 3.Особливості територіальної організації в Донецькому і Придніпровському районах.

4. 4.Кольорова металургія України.

5. 5.Основні напрямки реконструкції металургійного комплексу України.

Основні поняття:

Структура металургійного комплексу, металургійна база,.

територіальна організація металургії.

Література:

1. 1.Є.П.Качан «Розміщення продуктивних сил України». — Київ, 1998 р., стор.85−93.

2. 2.С.І.Іщук «Розміщення продуктивних сил». — Київ, 1999 р., стор.126−139.

1. Роль і значення металургійного комплексу визначається тим, що він випускає метал для машинобудування і є фундаментом інших галузей.

Основні стадії виробничого процесу:

Видобуток сировини ї збагачення иплавка металів і прокатне виробництво.

Усі галузі металургії мають подібну технологію переробки сировини.

Два способи виплавки металів:

1. 1.електротермічний (чорна металургія);

2. 2.електрохімічний (кольорова металургія).

Стадії чорної металургії

з повним циклом.

.

>

видобуток, збагачення агломератів залізних, марганцевих, хромітових руд.

>

виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі і прокату.

>

виробництво електроферослплавів.

>

вторинна переробка металів.

>

коксування вугілля.

>

виробництво вогнетривів.

>

видобуток допоміжних матеріалів (флюсових вапняків, магнезиту).

Чорна металургія з повним циклом є важливою районоутворюючою галуззю. Вона притягує до себе ряд супутних галузей (які обслуговують галузь або які споживають сировину, утв. підприємства легкої і харчової промисловості).

Комбінування — це поєднання на одному підприємстві - комбінатів кілької взаємозв'язаних за технологічним процесом виробництв, які іноді належать до різних галузей промисловості.

В чорній металургії безпосередньо зростає концентрація виробництва: одна велика домна дає велику кількість металу.

Наприклад: Завод потужністю 6,5 млн. т. (металургійний завод повного циклу) працює - 20 тис.чол.

майданчик — 800 га.

Витрати сировини, палива, енергії водни на одницю продукції:

1 т прокату: — 5 тонн руди, металу, брухту, ваняку;

— 300 кВт · год/год електроенергії;

— 1,4 т палива;

— 200 м³ води.

Скільки вантажів має надходити на цей завод?

Отже, сучасний металургійний комбінат споживає найбільше сировини і палива, тому комбінати створюють поблизу сировини, або палива, або між ними.

Розміщуючи такі заводи, враховують також забезпеченість водою, електроенергією, природним газом.

Задача

Визначте потребу в залізній руді заводу потужністю 6 млн. т. за умови, що він будується 40 років безперервної роботи, а вмість заліза в руді 40%.

Де доцільно будувати такі підприємства?

2. — Чорна металургія сформувалась в районах залягання палива і сировини.

— За рівнем концентрації виробництва чорних метлів Україна випереджує розвинені кап. країни.

Майже 98% чавуну і сталі виплавляється на підприємства з річною потужністю 1 млн. т.

— Основою розвитку чорної металургії є потужна залізорудна промисловість.

1) Криворізький — 78% усіх запасів залізних руд (вміст заліза — 50−67% і залізних кварцитів із вмістом заліза 28−35%. Такі руди потребують збагачення (комбінати — Південний, Північний, Центральний).

Після збагачення сира руда перетворюється на концентрат з вмістом заліза до 62 ?

Концентрат надходить на агломераційні фабрики, а звідти у вигляді агломерату на металургійні комбінати.

2) Марганцеворудною базою чорної металургії є Придніпровський марганцеворудний басейн (Нікопольський р-н).

2/3 марганцевої руди видобувається відкритим способом.

На збагачувальних фабриках вміст марганцю в руді доводять до 50−60% і відправляють на металургійні заводи.

3) У Донецькому і Придніпровському районах розвинена коксохімічна промисловість, яка забезпечує металургійні заводи бездимним паливом — коксом.

Розміщення коксохімії приурочене до районів залягання коксівного вугілля (Донбас), до центрів металургійного виробництва (Придніпров'я, Приазов’я).

4) Складовою частиною металургійного комплексу є видобування флюсів і вогнетривких глин — нерудної сировини.

Залягання високоякісних флюсових вапняків є у Донецькій і Дніпропетровській областях.

Флюси — Крим.

Флюси використовують для виплавлення чавуну і вилучення шкідливих сполук і залізної руди, а вогнетривкі глини і кварцові піски — для виробництва вогнетривів.

Витрати вогнетривких матеріалів в металургійному виробництві складають в середньому 150 кг на 1 т виплавленої сталі.

Групу металургійних заводів, які використовують загальні поклади руди або паливні ресурси і забезпечують основні потреби господарства в металі називають основною металургійною базою.

Три металургійні бази:

• -.Придніпровська;

• -.Донецька;

• -.Приазовська.

Найбільшний завод — у Запоріжжі.

3. 1) Придніпровський металургійний район простягся вздовж Дніпра від Дніпродзержинська до Нікополя, поблизу родовищ залізної і марганцевої руд. Він лежить в межах перетину важливих залізниць, які зв’язують Придніпров'я з Донбасом, Харковом, Києвом, південними областями України, і займає проміжне положення між районами видобутку вугілля та залізних руд. Головні фактори розміщення метулргії у цьому районнні - це вода і електроенергія. Тут сформувався надзвичайно насичений комплекс з великими металургійними і трубними заводами (всього — 14). Центри розміщення підприємств з повним циклом — Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя. Трубні заводи працюють у Новомосковську та Нікополі. В районі виділяються три великі промислові вузли з профілюючими галузями металургії: Дніпропетровський, до якого входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська, НовомосковськаЗапорізький (заводи «Запоріжсталь», електроплавильний, «Дніпроспецсталь», феросплавний завод, «Дніпросталь») — Криворізький (кар'єри, шахти, гірничо-збагачувальні комбінати, аглофабрики, металургійний завод, коксохімзавод в Кривому Розі, Південнотрубний і феросплавний заводи у Нікополі).

2) Донецький металургійний район сформувався на території Донецької і Луганської областей (13 великих заводів). Поряд з металургійними заводами або поблизу них розміщені коксохімічні підприємства. Район добре забезпечений паливом, флюсами. Залізні та марганцеві руди надходять сюди з Придніпров'я. Лімітуючим фактором розвитку металургійного виробництва є недостатня забезпеченість підприємств водою. В межах Донбасу функціонують такі великі металургійні центри і вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизький, Костянтинівський, Краматорський. Найпотужнішими металургійними заводамим є Донецький і Макіївський. Тут працюють установки безперервоного розливу сталі, заготівельний стан, у вузлі створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, налагоджено виробництво вогнетривів. На підприємствах Донбасу вперше освоєно технологію виробництва сталі в конверторах, на трубному заводі в Харцизьку працює трубозварювальний цех, який випускає труби для магістральних газопроводів. Гордістю металургії райноу є феросплавний завод у м.Стаханов.

3) Приазовський металургійний район. Цьому району належить особливе місце, до його складу входять два великі комбінати: «Азовсталь» та ім.Ілліча. Ці підприємства використовують переважно збагачені руди Комиш-Бурунського раодовища (Керченський півострів), криворізьку руду, коксівне вугілля шахт Донбасу та флюси, що видобуваються в Донецькій області. Вони мають повний цикл і випускають чавун, конверторну сталь, сталевий лист та інші види продукції. Металургія Приазов’я комплексується з хімією і галузями важкого машинобудування. У Маріупольському промисловому вузлі споруджено агломераційну фабрику для переробки залізних руд.

4. Кольорова металургія об'єднує добування, збагачення і виплавлення кольорових металів і сплавів. Має велике значення в епоху НТР для електрифікації країни, зміцнення її обороноздатності, розвитку атомної техніки, авіації, ракетобудування.

Великого значення мають легкі метали (алюміній, магній, титан). Для їх одержання потрібно багато електроенергії:

1 т Al — потрібно 18 тис. кВт · год електроенергії.

Титан дуже міцний, стійкий проти дії кислот, має високу температуру плавлення, антимагнітні властивості. Через те його застосовують для виготовлення реактивних двигунів, ядерних реакторів, у суднобудуванні.

Це енергомістке виробництво зосереджене біля джерел дешевої електроенергії - найважливіший принцип розміщення.

Руди важких металів відрізняються від легких малим вмістом металу.

Для одержання 1 т міді потрібно близько 100 т руди.

1 т олова — 300 т руди.

Щоб не перевозити велику кількість пустої породи — руду збагачують.

Інша особливість руд важких кольорових металів — їх комплексність (є десятки інших металів, сірки).

Застосування важких металів різноманітне. Мідь широко використовують в електротехніці та машинобудуванні.

Біля 80% нікелю використовує чорна металургія.

Цинк застосовують для оцинковування залізних виробів.

Важливе значення надається дорогоцінним металам.

Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основних чинники — сировинний та енергетичний.

Два райони кольорової металургії:

1. Донецький і Придніпровський.

У Донбасі ще в 1887 році побудований Микитівський ртутний завод, який використовував місцеві поклади кіноварі. Сьогодні це великий комбінат з рудниками та збагачувальною фабрикою. У Костянтинівці працює цинковий завод «Укрцинк». Сировиною для нього служать довізні цинкові концентрати. Основний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі, — висока енергомісткість виробництва. Ще одне підприємство по обробці кольорових металів (латуні, латунного та мідного прокату) розміщене в Артемівську. Цей завод довозить із-за меж України переважну частину міді і свинцю.

У Придніпровському районі кольорова металургія представлена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив’язані до енергетичного комплексу «Дніпрогес». Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортованих гвінейських бокситах. У зв’язку з відкриттям Високопільського (Дніпропетровська обл.) і Смілянського (Черкаська обл.) родовищ бокситів, ніфеліно-сієнтів у Придніпров'ї і Побужжі, алунітів у Карпатах, в Україні буде збільшуватись обсяг переробки місцевої сировини. У післявоєнні роки Дніпровський магнієвий завод освоїв виробництво титану і його перетворено у титано-магнієвий комбінат. Магнієву сировину для переробки комбінату одержує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (Кримська АР) — титанову — з Іранського (Житомирська обл.) та Самотканського (Дніпропетровська обл.) родовищ та з Кримського заводу діоксиду титану. На Дніпропетровщині збудовано Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, а на Кіровоградщині - Світловодський завод чистих металів. Ці енергомісткі підприємства використовують енергію Придніпровської теплової та Кременчуцької гідроелектростанцій. В Кіровоградській області споруджено По бузький нікелевий завод, який працює на місцевих нікелевих рудах, донецькому паливі та електроенергії теплових, гідравлічних і атомних станцій.

2. Прикарпаття — новий район розвитку кольорової металургії. Тут працює Калузьке виробниче об'єднання «Хлорвініл», а також збудовано магнієвий завод у виробничому об'єднанні «Оріана». Важливого значення набуває дальший розвиток Іранського гірничо-збагачувального комбінату у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро. Комбінат виробляє титановий (ільменітів) концентрат і відправляє його на переробку в Придніпровський район.

5. Особливістю теперішнього стану розвитку металургійного комплексу України є недосконалість структури виробництва, внаслідок чого при загальних обсягах випуску металопродукції, які значно перевищують потреби України, поки що відчувається гострий дефіцит тонкого листу, білої жесті, листу і труб з покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення та інших видів продукції. З метою забезпечення України металом власного виробництва, необхідно організувати виробництво найбільш дефіцитних видів продукції.

Запитання і завдання

1. 1.Розкрийте склад і структуру виробництва металургійного комплексу.

2. 2.Охарактеризуйте сировинну базу металургійного комплексу України.

3. 3.Розкрийте особливості територіальної організації металургії в Донецько­му і Придніпровському районах.

4. 4.Які галузі кольорової металургії розвинені в Україні і де розміщені головні підприємства?

5. 5.Сформулюйте основні напрямки реструктуризації металургійного комплексу України.

Лекція № 4.

Тема: Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка.

План

1. 1.Природно-ресурсний потенціал України.

2. 2.Комплексне використання природних ресурсів.

3. 3.Класифікація природних ресурсів.

4. 4.Класифікація корисних копалин.

Основні поняття:

Природно-ресурсний потенціал, природні умови, природні ресурси,.

геологічні запаси, промислові запаси, ресурсозабезпечення.

Література:

1. 1.В. В. Ковалевський «Розміщення продуктивних сил». — Київ, 1998 р., стор.92−110.

2. 2.С.І.Іщук «Розміщення продуктивних сил». — Київ, 1999 р., стор.62−77.

1. На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи.

В умовах НТП очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи.

Використання природних багатств повністю залежить від рівня РПС і навпаки.

Природо-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети.

Слід розрізняти два поняття:

1) природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.

Природні умови можуть полегшувати або ускладнювати РПС. Дуже позначаються вони на розміщенні с/г, добувній промисловості, окремих видах транспорту.

Отже, природні умови — це тіла і сили природи, які при певному рівні РПС і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

2) На відміну від природних умов природні ресурси безпосередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази.

Природні ресурси — це компоненти природи і використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва або предмети споживання.

Важливим поняттям є ресурсозабезпеченість — це співвідношення між величиною природних ресурсів і розмірами їх використання.

Її виражають або кількістю років, на які повинно вистачити якогось ресурсу, або його запасами на душу населення.

2. В сучасних умовах важливим поняттям є комплексне використання природних ресурсів.

Наприклад: у кольоровій металургії поряд з міддю вилучають цінні компоненти і на їх основі виробляють додатково понад 20 видів продукції.

При цьому вартість міді набагато нижча, ніж компонентів, що вилучають при виплавленні її.

Комплексне використання сировини дає можливість у кольоровій металургії одержати майже 40 елементів у вигляді металів високої чистоти, та організувати промислове виробництво багатьох необхідних видів продукції.

Рівень комплексного використання сировини нині характеризує загальний технічний прогрес у промисловості.

Впровадження найдосконаліших технологій дало змогу в алюмінієвій промисловості розгорнути виробництво цементу й содових продуктів.

Дуже актуальним є комплексне використання відходів у електроенергетиці, де використовується низькосортне вугілля, торф. Так, електростанція, потужністю 2−2,5 млн. кВт, яка споживає вугілля зольністю 20%, щороку викидає золи майже 100 млн. м3, для складування якої потрібна площа 150 га.

Економічно доцільним і технічно можливим є додавання золи й шлаків до розчинів при виготовленні асфальтобетону, а також для виробництва цегли, цементу, корисних наповнювачів.

Не менш важливим напрямом економії природних ресурсів є впровадження ресурсозберігаючої техніки і технологій.

Відомо, що кожна тонна металу виплавлена з лому, обходиться у 20 разків дешевше, ніж із залізної руди.

Повна утилізація й переробка відходів чорної металургії можуть дати економію, рівнозначну вартості залізної руди, що видобувається в Україні.

Впровадження нових технологій і використання вторинної сировини в паперовій промисловості дасть змогу не тільки збільшити випуск та асортимент продукції, а й зберегти сотні тисяч га лісу.

Ступінь залежності розміщення галузей н/г та видів виробництва від природних ресурсів.

1. 1.Вирішальний: с/г, лісове господарство, рибне г-во, гірничо-добувна промисловість, трубопровідний транспорт, суднобудування, рекреаційне господарство.

2. 2.Значний — чорна металургія, теплоенергетика, синтетичний каучук, сода, лляні тканини, цукрова промисловість, будматеріали.

3. 3.Незначний — машбуд, текстильна, швейна, взуттєва, АЕС, освіта, наука, культура.

3. Класифікація природних ресурсів.

1. 1.По призначенню.

а) Багатоцільове.

б) Промислове.

1. 1)енергетичне.

2. 2)металургійне.

3. 3)хімічне.

в) Сільськогосподарське.

1. 2.Види природних ресурсів:

При визначенні запасів корисних копали враховують потужність пластів або рудних тіл, їх протяжність або глибину залягання, вміст корисного компоненту та інші показники.

В геології розрізняють чотири категорії запасів корисних копалин:

А — докладно розвідані та вивчені.

В і С1 — розвідані менш докладно.

С2 — оцінені попередньо і приблизно (прогноз).

Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1 разом з прогнозованими запасами (С2) становлять геологічні запаси.

До промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, готові до експлуатації.

Гірничорудні підприємства будують за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А, В, С1.

Використовуючи таблицю 1 (стор. 70 підручника С.І.Іщука «Розміщення продуктивних сил». — Київ, 1999 р.) назвати геологічні запаси і промислові запаси корисних копалин.

— Корисні копалини розрізняють за якістю, глибиною залягання, вмістом корисного компонента у породі.

Наприклад, вугілля буває буре і кам’яне.

Буре має нижчу теплопровідність, ніж кам’яне (при спалюванні 1 кг бурого вугілля виділяється 5−6 тис. ккал теплакам’яного вугілля Донецького басейну 7−9 тис. ккал).

• -.Корисні копалини характеризуються глибиною залягання:

у деяких випадках здійснюють відкритий видобуток сировини: Нікопольські марганцеві руди;

шахтним способом — видобуток кам’яного вугілля в Донбасі.

• -.Корисні копалини використовуються як сировина. Вміст корисного компонента в рудах неоднаковий. (Вміст міді у породі не перевищує 5%, Al — 10%).

4. Класифікація корисних копалин

1. 1.Паливно-енергетичні.

2. 2.Рудні корисні копалини.

3. 3.Руди благородних металів.

4. 4.Гірничо-хімічна сировина.

5. 5.Коштовне і напівкоштовне каміння.

6. 6.Сировина для будівельної промисловості.

7. 7.Водні ресурси.