Наукова школа академіка В.Я. Юр'єва (реферат)

Реферат на тему:

Наукова школа академіка В.Я. Юр'єва До плеяди визначних науковців, талановитих організаторів сільськогосподарської дослідної справи в Україні по праву відноситься Василь Якович Юр'єв — видатний учений-селекціонер, академік, заслужений діяч науки, доктор сільськогосподарських наук. Із його ім'ям нерозривно пов’язана історія Українського науково-дослідного інституту рослинництва. Любов до селекційної науки, вміння згуртувати навколо себе кваліфікований колектив допомогли йому створити власну наукову школу, добитися визначних досягнень у селекції нових сортів і гібридів, які знайшли розповсюдження у практиці.

Трудову діяльність В.Я. Юр'єв розпочав у 1895 році робітником Маріїнського земельного училища. Закінчив Новоолександрійський інститут сільського господарства і лісівництва в Пулавах (1905), працював агрономом у Пензенській губернії (1905;1909), а з 1909 року — науковцем на Харківській селекційній станції, заснованій у цьому ж році. Працюючи науковим співробітником на селекційній станції, він збирав в Україні, Білгородській, Курській та інших областях селекційний матеріал — озимої та ярої пшениці, ячменю, вівса, озимого жита, проса, кукурудзи [2]. За перші роки роботи він зібрав понад 10 тис. зразків різних польових культур, які ретельно вивчав і визначав їхню цінність для селекції. На їх основі В.Я. Юр'єв з 1920 по 1930 роки створив свої кращі високоврожайні, з цінними якостями сорти польових культур [ 2 ]. Результати досліджень були опубліковані у перших наукових працях у 1911 році - «Организация селекционных учреждений», «Выбор очередных растений для селекции». У цих роботах В.Я. Юр'єв висвітлив також історію зародження дослідної справи в Росії. Зібрані ним матеріали за сортовими ознаками в Україні мали велике значення для виведення нових сортів озимої та ярої пшениці, ячменю, вівса, озимого жита, проса, кукурудзи.

У 1912 році Василь Якович отримав відрядження до США і звідти привіз насіння кукурудзи сорту Мінезота 23, на основі якого вивів сорти кукурудзи Харківська 23 та Харківська біла зубовидна. Йому належить пріоритет у створенні скоростиглих зубовидних сортів кукурудзи, які до цього часу не втратили свого селекційного та виробничого значення [2].

Багато сил і часу віддавав Василь Якович вихованню молоді. Створення власної наукової школи — найважливіший здобуток ученого. Його наукову школу пройшли сотні молодих учених, які потім стали визначними вченими — селекціонерами, кандидатами і докторами сільськогосподарських і біологічних наук. Серед них — Василь Іванович Дідусь, Віра Павлівна Пахомова, Максим Олексійович Голуб, Петро Васильович Кучумов, Зоя Іванівна Щелокова, Василь Овсійович Козубенко та багато інших. Наукові праці Василя Яковича та його учнів сприяли піднесенню рівня наукових досліджень та успіхам у селекційній справі. Ними були створенні десятки високоврожайних з цінними якостями сортів польових культур. Із сортів, створених В.Я. Юр'євим і його учнями, поширеними були зимостійкі сорти озимої пшениці Ферругінеум 1239 і Еритроспермум 917, які сприяли розширенню посівів цієї культури в північних і східних районах [2]. Їх і нині використовують у селекції на зимостійкість [3]. Сорти озимої пшениці створені в інституті в наступні роки, як правило, відзначалися підвищеною зимостійкістю (Лютесценс 266, Зенітка та ін.). На основі теоретичних розробок В.Я. Юр'єва в інституті були створені й широко впроваджені у виробництво сорти озимого жита Харківське 194, Харківське 55, Харківське 60. Два останніх сорти і нині висівають у ряді областей України .У 1925 році були надруковані його наукові праці «Про найкращі сорти озимої пшениці» [4] та «До реконструкції дослідної справи» [5].

За великі досягнення в галузі селекції та насінництва в 1936 році Вища атестаційна комісія присвоїла В.Я. Юр'єву без захисту дисертації вчений ступінь доктора сільськогосподарських наук [2].

У 1937 році Василь Якович очолив кафедру селекції та насінництва Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва. Поряд з ним засновниками і організаторами селекційних робіт у Харкові були перший директор селекційної станції, професор П.В. Будрін, селекціонери Б.К. Єнкен, П. П. Корхов та ін. Із часом поряд з В.Я. Юр'євим в інституті працювали його учні і послідовники, які згодом стали визначними вченими, засновниками наукових шкіл і напрямів: рослинник — еколог, академік М.М. Кулешовчлен-кореспондент АН України, доктор біологічних наук І.М. Поляковдоктор сільськогосподарських наук, професор П. В. Кучумовлауреат Ленінської премії, доктор сільськогосподарських наук В.Є. Козубенкодоктор біологічних наук, професор Л. М. Делонедоктор сільськогосподарських наук В. М. Рабиновичдоктор біологічних наук Ю. Т. Мирютапрофесор, заслужений діяч науки України А.Ф. Шулиндіндоктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений діяч науки України В.І. Дідусьдоктор сільськогосподарських наук, професор Г. М. Лінниккандидати сільськогосподарських наук М. А. Голуб, В. Г. Вольф, Т.І. Дмитрієва, В. П. Пахомова, С. М. Фриденталь, Є.Є. Ватуля, З. С. Чернявська.

Успішно розвивали в інституті дослідження з питань фізіології рослин член-кореспондент АН України, професор Ф. Ф. Мацковдоктор біологічних наук, професор Ф. М. Куперман, С.К. Овечкінз технології та біохімії зерна — кандидати сільськогосподарських наук М.І. Мельников, М. М. Стрельниковаз агрохімії - професор М.А. Єгоров, кандидат сільськогосподарських наук П. Г. Аврамов.

Організатор лабораторії фітопатології та її перший завідуючий — відомий мікробіолог академік О. О. Потебня. Багато років очолював фітопатологічні дослідження в інституті член — кореспондент АН України професор Т. Д. Страхов — один з фундаторів сільськогосподарської фітопатології. В інституті працювали відомі фітопатологи — кандидати сільськогосподарських наук Є.А. Фіалковська, Є.Є. Фомін, К.Г. Ноздрачеєва, А. Д. Масловський, С.І. Борисенко, І.В. Гречка. Ентомологічними дослідженнями в різні роки керували В.І. Ємельянов, І.А. Рахманінов, В.Г. Аверін, Є.В. Клоков, А. В. Заговора.

В.Я. Юр'єв виховав кадри високої кваліфікації - кандидатів та докторів наук. Протягом багатьох десятиліть в інституті функціонує спеціалізована вчена рада по захисту докторських та кандидатських дисертацій за спеціальностями «рослинництво», «селекція і насінництво», «генетика» .

У тяжкі воєнні роки В.Я. Юр'єв зі своїми співробітниками організовує евакуацію Харківської дослідної станції в Челябінську область, де працює заступником директора з наукової роботи Челябінської сільськогосподарської станції. У 1943 році організовує перевезення обладнання, селекційного матеріалу та насіння до Харкова і відновлює роботу Харківської селекційної станції. У 1944 році його призначають директором цієї станції, а в 1956;му — директором Українського науково-дослідного інституту рослинництва, селекції і генетики, створеного на базі Харківської селекційної станції та інституту генетики і селекції АН УРСР. Об'єднавши навколо себе талановитих дослідників-однодумців, інститут незабаром стає величезним науково-дослідним центром України. Цією науковою установою В.Я. Юр'єв керував беззмінно до останніх днів свого життя [6].

Основний напрям наукових досліджень В.Я. Юр'єва та його соратників і учнів — теоретичні й практичні питання селекції і насінництва сільськогосподарських культур. Найскладніші питання селекції, зокрема такі, як вихідний матеріал, методика і техніка селекції, індивідуальний і масовий добір, гібридизація, селекція на високу врожайність, стійкість рослин проти хвороб і шкідників, зимо — і посухостійкість, якість зерна, насінництво нових, виведених сортів і гібридів, сортовипробування та багато інших В.Я. Юр'єв вирішував з великою об'єктивністю і глибоким знанням селекційного процесу. Уперше в селекційній роботі він застосував комплексну, всебічну оцінку сортів культурних рослин, розробив ряд методик для вивчення та оцінки селекційного матеріалу [5].

В.Я. Юр'єв особисто і разом із співробітниками створив 21 сорт найважливіших зернових культур: озимої пшениці, озимого жита, ярої пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи, проса, гороху. Із колективом авторів він видав підручник «Селекція і насінництво сільськогосподарських культур», який перекладено з російської на мови інших народів світу і користувався популярністю не тільки в нашій країні, але й за її межами. Численні наукові праці В.Я. Юр'єва (ним опубліковано 112 наукових праць) є суттєвим внеском в українську агрономічну науку і практику [7].

Видатні заслуги В.Я. Юр'єва у розвитку сільськогосподарської науки були відмічені українським урядом. Рішенням Президії АН України 12 лютого 1945 року Василя Яковича обирають дійсним членом Академії наук УРСР [ 2].

У 1947;му йому було присуджено Державну премію СРСР. Учений із вдячністю її прийняв, а кошти, які видавалися разом з дипломом, передав у фонд відбудови народного господарства. В 1949 році Президія Верховної Ради УРСР присвоїла В.Я. Юр'єву звання заслуженого діяча науки УРСР, а з 1956 року він — почесний член ВАСГНІЛ.

Василь Якович двічі удостоєний звання Героя Соціалістичної праці (1954, 1959), нагороджений п’ятьма орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани». Василь Якович Юр'єв здобув заслужений авторитет, любов та повагу народу, популярність не лише в Україні, але й далеко за її межами. У 1961 році вченому було вручено почесний диплом шведського королівського сільськогосподарського товариства.

Академія наук України в 1965 році встановила премію імені В.Я. Юр'єва. Лауреатами премії імені В.Я. Юр'єва можуть бути вчені, які зробили значний внесок у розвиток генетики, створили нові методи акліматизації, селекції та гібридизації рослин і тварин, вивели нові високоврожайні сорти сільськогосподарських культур і високопродуктивні породи тварин [6]. Серед лауреатів є учні і послідовники В.Я. Юр'єва — П. В. Кучумова, Є.Є. Ватуля, М. А. Голуб, В. Т. Манзюк та ін.

Для увічнення пам’яті академіка В.Я. Юр'єва його ім'я присвоєно Українському науково-дослідному інституті рослинництва, селекції і генетики. На колишніх дослідних полях Харківської селекційної станції в центрі нового житлового масиву на постаменті з сірого граніту встановлене бронзове погруддя вченого.

Висновки. В.Я. Юр'єв — один із основоположників нашої вітчизняної селекції і наукової школи з селекції і насінництва. Його широкий, багаторічний досвід і глибокі знання в області селекції і насінництва мають велике значення і актуальність для сьогодення і на перспективу.

Список літератури:

1. 1.Українська радянська енциклопедія: В 12 т. — К., 1982. — Т. 7, вип. 2. — С. 261−262.

2. 2.Особова справа. Дійсний член АН УРСР Василь Якович Юр'єв. — Архів Президії НАН України. — Ф. 251. — Оп. 1. — Спр. 4. — Арк. 6.

3. 3.Там само, арк. 5.

4. 4.Там само, арк. 3.

5. 5.Там само, арк. 12.

6. 6.Юр'єв В. Я. Про найкращі сорти озимої пшениці // Бюл. Харк. крайової с.-г. досл. ст. — 1925. — № 1. — С. 19−24.

7. 7.Юр'єв В. Я. До реконструкції дослідної справи // Там само. — № 11. — С. 39−42.

8. 8.Юрьев В. Я. Методика оценки сортов на зимостойкость // Селекция и семеноводство. — 1938. — № 5. — С. 28−30.

9. 9.Петренкова В. П. Юр'єв Василь Якович (1879−1962) // Вчені - генетики і селекціонери у галузі рослинництва., УААН / Наук. ред.: Ф. Ф. Адамень — К.: Аграр. наука, 2000. — С. 356−358. — (Сер. «Українські вчені-аграрії XX століття». Кн. 4.).

10. 10.Юрьев В. Я. Избранные труды. — К.: Урожай, 1971. — С. 5. Зміст Видання.

11. 11.© Борисенко Валентина Іллівна, 2006.