Проект геодезичних робіт на кадастровому об'єкті

Склад геодезичних робіт та їх точність

Основні вимоги до полігонометричних мереж

Геодезичною основою для виконання великомасштабних кадастрових знімань є: державні геодезичні мережі; геодезичні мережі згущення; знімальні геодезичні мереж.

Державна геодезична мережа є головною геодезичною основою кадастрових знімань усіх масштабів.

Розрядні геодезичні мережі згущення створюють методами полігонометрії, трилатерації, тріангуляції або іншими лінійно-кутовими побудовами.

Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів або систем ходів (див. рис. 3.1, 3.2, 3.3).

Рис. 3.1 Система ходів полігонометрії з кількома вузловими точками

Рис. 3.2 Система ходів полігонометрії з однією вузловою точкою

Рис. 3.3 Одиночний хід полігонометрії

Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути.

Прокладання висячих ходів не допускається.

Ходи полігонометрії та теодолітні ходи прокладають з таким розрахунком, щоб закріплені опорні пункти знаходились як найближче до межових точок, при цьому необхідно дотримуватись нормативних вимог, що наведені в табл. 1.

Для забезпечення необхідної точності визначення координат пунктів виконують розрахунок точності проекту мережі полігонометрії. Згідно з нормативними вимогами похибка у визначенні планового положення опорних пунктів не повинна перевищувати 0,2 мм в масштабі плану.

При вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати переходу від дуже коротких сторін до найдовших. Як виняток, у ходах полігонометрії 1 розряду довжиною до 1 км і в ходах полігонометрії 2 розряду довжиною до 0.5 км допускається абсолютна лінійна нев’язка 10 см. Кількість кутових і лінійних нев’язок, близьких до граничних, не повинна перевищувати 10%.

Довжини ліній в полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розряду вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та іншими приладами, що забезпечують необхідну точність.

Створення планових мереж способом GPS — спостереження

Створення геодезичних мереж можна здійснювати також за допомогою GPSспостереження.

GPS — глобальна навігаційна система, базується на сузір'ї із 24 супутників, які облітають по орбіті землю. GPS — супутникова система визначення місцеположення, яка працює під контролем Міністерства Оборони США (МО). Система позволяє цілодобово і при будь-яких погодних умовах одержувати інформацію про час і визначати координати об'єктів в будь-якій точці Земної кулі.

Супутники безперервно випромінюють сигнали, які приймачі використовують для рішення задач позиціонування і навігації. Точність визначення координат лежить в діапазоні від 100 метрів до декількох міліметрів в залежності від приладів, що використовуються, і методів знімання.

До переваг GPS-мереж можна віднести:

• * точність GPS-вимірів мало залежить від погодних умов (дощу, снігу, високої чи низької температури, а також вологості);
• * GPS дозволяє значно скоротити терміни проведення робіт порівняно з традиційними методами;
• * GPS дозволяє визначити результати в єдиній світовій системі координат WGS-84 та системі координат України УСК-2000;
• * GPS-результати представляються в цифровій формі і можуть бути легко трансформовані в картографічні чи географічні інформаційні (ГІС) системи.

Вибір методу знімання залежить від вимог до точності визначення пунктів. Приблизні схеми наведено нижче на рис 3.4.

рис 3.4.a) GPS-мережа у вигляді замкнутих геометричних фігур

рис 3.4 б) Тип радіальної мережі з контролем

рис 3.4 в) Комбінація статичного і псевдо-кінематичного методів знімання

Точність визначення положення геодезичного пункту із застосуванням GPS-знімання наведено в таблиці 2.

Таблиця 2.

Точність визначення положення геодезичного пункту.

Нівелірні мережі

Державна нівелірна мережа України призначена для поширення єдиної системи висот на території всієї держави і є висотною основою всіх топографічних зйомок та інженерно-геодезичних робіт, які виконуються для задоволення потреб народного господарства, науки і оборони держави.

Згідно з основними положень створення Державної геодезичної мережі України, державна нівелірна мережа України поділяється на нівелірні мережі I, II, III і IV класів. Висоти пунктів державної нівелірної мережі визначають геометричним нівелюванням.

Лінії нівелювання I і II класів є головною висотною основою України. Їх прокладено переважно вздовж автомобільних доріг або залізниць та закріплено на місцевості віковими, фундаментальними, ґрунтовими, скельними та стінними реперами приблизно через кожні 5 км уздовж траси.

Нівелірні мережі III і IV класів заповнюють нівелірні полігони I і II класів і служать для забезпечення топографічної зйомки всіх масштабів та вирішення інженерних завдань.

Нівелірні мережі III і IV класів створюються з метою згущення висотної основи для забезпечення топографічної зйомки всіх масштабів та вирішення інженерних завдань.

Для забезпечення топографічної зйомки в масштабі 1:5 000 і більше лінії нівелювання III класу прокладаються з розрахунком створення полігонів з периметром до 60 кілометрів.

Нівелювання III класу виконується з точністю, яка забезпечує отримання нев’язки в ході чи полігоні величиною не більше 10 (мм), де L — довжина ходу або периметр полігона в кілометрах.

Нівелювання III та IV класів є основним методом згущення державної нівелірної мережі при виконанні великомасштабних топографічних знімань.

Для забезпечення топографічної зйомки у масштабі 1:5 000 і більше лінії нівелювання III класу прокладаються з розрахунком створення полігонів з периметром до 60 кілометрів.

Нівелювання IV класу є згущенням нівелірної мережі III класу. Нівелювання IV класу виконують ходами довжиною не більше 50 км.

Нівелірні мережі для великомасштабних топографічних знімань створюють у вигляді окремих ходів, полігонів або самостійних мереж і прив’язують не менше ніж до двох вихідних нівелірних знаків (марок, реперів) вищого класу.

Нівелірні мережі III класу створюють у містах площею від 25 до 50 кмІ. У невеликих містах та населених пунктах площею менше 25 кмІ дозволяється створювати нівелірні мережі тільки IV класу. Для закріплення ліній нівелювання в основному застосовують стінні репери.

Нівелювання IІІ класу виконується нівелірами, що мають збільшення труби не менш 30^х, ціну поділки контактного рівня не більше 30″ на 2 мм, нівелірами з компенсаторами, лазерними нівелірами.

До виконання робіт прилади досліджують та перевіряють з метою встановлення їх придатності для нівелювання визначеної точності, приведення в робочий стан і визначення постійних.

Нівелювання ІІІ класу виконують за допомогою шашкових іштрихових інварних рейок. Випадкові похибки дециметрових і метрових інтервалів рейок не повинні перевищувати ± 0.5 мм.

На чорних сторонах рейок нулі співпадають з п’ятками. На червонихсторонах з п’ятками співпадають відліки більше 40 дециметрів, щорозрізняються на 1 дециметр (наприклад, на одній рейці відлік 4687 мм, надругій — 4786 мм).

Нівелювання ІІІ класу виконують в прямому і зворотному напрямкахділянками в 20 — 30 км. Перехід від нівелювання в прямому напрямку донівелювання в зворотному напрямку виконують тільки на постійнихзнаках.

Нормальна довжина променя візування — 75 м. При відсутності коливань зображень рейок і збільшенні зорової труби не менше 35^х довжину візирного променя дозволяється збільшувати до 100 м. Відстань від нівеліра до рейок вимірюють тонким тросом, або чим ще. Різницявідстаней на станції допускається не більше 2 м, а їх накопичення по секціїне більше 5 м. Висота променя візування над підстильною поверхнею повинна бути не меншою ніж 0.3 м.

Нівелювання ІІІ класу виконують при доброму баченні, чітких іспокійних зображеннях рейок. У сонячні дні не слід виконувати нівелювання в часи, близькі до сходу та заходу сонця.

При нівелюванні на станції прилад захищають від сонячних променівза допомогою парасольки.

Рейки встановлюють по рівню на костилі черевики. На ділянках з рихлим ґрунтом рейки встановлюють на міцно забиті дерев’яні кілкидіаметром 10 см і довжиною не менше 40 см. У верхній торець кілказабивають гвіздок з закругленою головкою.

На заболочених ділянках рекомендується застосовувати нівеліри з компенсаторами і під ніжки штатива забивати дерев’яні кілки. При перервах у нівелюванні, спостереження закінчують на постійному знаку.