Правила розрізки й елементи кам'яної кладки

Щоб уникнути вигину й сколювання камені укладають один на інший так, щоб вони стикалися більшою площею — найбільшими гранями. Так, якщо камінь А. (рис. 1, а) при укладанні на камінь Б. опирається тільки у двох крапках, то під впливом зовнішнього навантаження Р. він може прогнутися й навіть зламатися (рис. 1, б). Тому для рівномірної передачі тиску від одного каменю іншому необхідно, щоб кожний з них опирався на нижчележачий не в окремих крапках, а всією поверхнею граней (рис. 1, в). Якщо поверхні зіткнення перпендикулярні діючому на камінь зусиллю, то камені будуть працювати тільки на стиск. Із цього випливає перше правило розрізу кладки: постелі каменів повинні бути перпендикулярні силам, що діють на кладку, а камені в кладці повинні розташовуватися горизонтальними рядами.

Рис. 1. Кам’яна кладка: а — насухо без навантаження, б — те ж, під навантаженням, в — на розчині, під навантаженням

У кожному ряду камені укладають так, щоб не стався їх зсув. Якщо бічні поверхні каменів нахилені до обрію, то такі камені в кладці утворюють клини 3, які розширять камені 2 і 4.

Щоб уникнути цього необхідно, щоб площини, що розмежовують одні камені від інших, були перпендикулярні.

У той же час якщо дві бічні площини, розмежовуючі камені не будуть перпендикулярні зовнішнім поверхням стін, а дві інші бічні площини не будуть перпендикулярні першим, то каміння, наприклад, мають гострі кути біля зовнішньої поверхні, можуть випасти з ряду і порушити цілісність кладки.

Рис. 2. Кладка, розрізана похилими площинами каменів

Кладку можуть виконувати горизонтальними рядами, укладаючи камені плазом, тобто на постіль, в окремих випадках, наприклад при кладці карнизів або тонких перегородок — на ребро, тобто на бічну ложкову грань. Крайні ряди цегли або каменів у ряду кладки, що утворюють поверхню кладки, називають верстами. Розрізняють версти зовнішні, розташовані з сторони фасаду будівлі і внутрішні - з внутрішньої сторони приміщення. Ряд кладки з цегли, звернених до зовнішньої поверхні стіни довгою бічною межею, називають ложковим, а короткою гранню — тичковим. Цеглу та камені, укладені між зовнішньою і внутрішньою верстами, називають забутовочними, або забуткою.

Висота рядів кладки складається з висоти каменів (цегли) і товщини горизонтальних швів 10… 15 мм (середня у межах поверху-12 мм). Товщина окремих вертикальних швів допускається 8… 15 мм, середня не повинна перевищувати 10 мм. Висота рядів цегляної кладки з урахуванням середньої товщини шва 12 мм повинна складати (мм): для кладки із цегли товщиною 65 мм — в середньому 77, потовщеної цегли товщиною 88 мм — 100. З цегли завтовшки 65 мм на 1 м кладки по висоті припадає 13 рядів, товщиною 88 мм — 10 рядів.

Ширину цегляної кладки стін, звану товщиною, роблять кратною цегли чи каменю: 1 цегла — 250 мм, 2 — 510 мм і т. д. Товщину стін призначають з урахуванням вертикальних швів. Перегородки в будинках викладають в ½ цегли, тобто товщиною 120 і 65 мм. Всі викладені вище поняття про елементи кам’яної кладки в в рівній мірі відносяться до всіх видів кам’яних дрібноштучних матеріалів: цегли, керамічних або бетонних каменів, бутового каменю, дрібних блоків з природного каменю.

2.1. Архітектурно-конструктивні елементи стін. Стіни будівель, виконуючи функції захисту внутрішніх приміщень від атмосферних впливів, одночасно формують зовнішній вигляд будівлі. У зв’язку з цим при конструюванні стін передбачається конкретна система для будинку розташування і розмірів віконних прорізів, простінків, пасків, еркерів і інших архітектурно-конструктивних елементів.

Цоколь — нижня частина зовнішньої стіни будівлі, що лежить безпосередньо на фундаменті. Вона піддається частим механічним, температурних та інших впливам. Цоколь будівель облицьовують плиткою або природним каменем обштукатурюють цементним розчином. Застосовують також підрізний тип цоколя — нижня частина викладена з бетонних блоків меншою товщини, ніж верхня частина з цегли.

Прорізи в стінах роблять для закріплення в них вікон, дверей. Бічні і верхні площинні прорізи називають укосами .

Простінки — це частина стіни, розташована між прорізами. Простінки бувають у вигляді простих прямокутних стовпів, а також стовпів з чвертями для закріплення в них віконних і дверних блоків. Чверті роблять, випускаючи з кладки зовнішні ложкові версти на довжину четвертки і укладаючи четвертки в точкових верстах.

Перемички — конструкції, що перекривають отвори зверху. Їх роблять з брускових залізобетонних елементів або з кладки, виконаної особливим способом.

Кам’яні стіни з прорізами або без них — глухі, можуть мати різні деталі у вигляді напусків, обрізів, уступів, пілястр та ін.

Напуском називають ділянку кладки, на якій чергова її низка розташованних не в площині раніше укладених цеглин, а з виступом на лицьову поверхню. Напуски роблять не більше ніж на 1/3 довжини цегли в кожному ряді. Напуском декількох рядів кладки утворюють пояски, якими поділяють фасад по висоті, а також карнизи і інші конструктивні та архітектурні елементи. Пояски або поєднання їх з іншими виступаючими елементами кладки над віконними і дверними прорізами називають сандриками.

Обріз кладки роблять з відступом від лицьової поверхні чергового ряду кладки. Вище обрізу стіна має меншу товщину, ніж до обрізу. Завершальний ряд кладки перед обрізом — тичковий. Обріз кладки викладають при переході від цоколя до стіни, при зменшенні товщини стін в верхніх поверхах багатоповерхових будівель і т. п.

Уступ викладають, зміщуючи площину кладки від основної площини стіни. Борозни — поглиблення в стіні для розміщення трубопроводів, електричних кабелів та інших прихованих проводів.

Після монтажу цих проводок борозни закладають врівень з площиною стіни. Вертикальні борозни по ширині і глибині роблять кратними 2 цегли (каменю), горизонтальні - кратними одному ряду кладки по висоті, тобто 4 цегли (каменю) і 2 цегли (каменю) по глибині.

Ніші - поглиблення в кладці стіни. У нішах мають бути вбудовані шафи, прилади опалення, електричні та інші пристрої.

Штроба — це ділянка, яку викладають перед перервою в роботі так, щоб при поновленні робіт забезпечити перев’язку нової частини кладки з раніше зведеною. Штроби бувають похилі і вертикальні. Похила штроба порівняно з вертикальною забезпечує кращий зв’язок з'єднувальних ділянок стін. У вертикальні штроби для надійності з'єднань кладки сталеві сітки по висоті поздовжніх прутків діаметром 4−6 мм і поперечних діаметром 3 мм, що укладаються через 1,5 м по висоті, в тому числі в рівні кожного перекриття. Похилі штроби у вигляді невеликих ділянок стін висотою до шести рядів викладають на зовнішніх верстах маяків, які використовують в процесі кладки для закріплення причалок. Маяки розташовують по кутах на відстані 10… 12 м один від одного.