Державне управління у сфері Європейської економічної інтеграції України

Самостійна робота на тему:

«Державне управління у сфері Європейської економічної інтеграції України«

План

Вступ

1) Узагальнення інформації щодо особливостей державного управління

2) Порівняльний аналіз систем державного управління процесами адаптації в зазначених країнах Висновки Список використаних джерел і літератури

Вступ

Предметом реферату є аналіз процесу трансформації економіки Польщі, Чехії, Угорщини в процесі їх інтеграції до європейського простору, оскільки реалізація курсу України на євроінтеграцію потребує вивчення досвіду країн, що вже пройшли цей шлях.

Проаналізовано досвід Польщі, Чехії, Угорщини від початку процесу євроінтеграції до фактичного набуття членства в Євросоюзі, що являє найбільший інтерес для України.

Досліджено діяльність органів державної влади Польщі, Чехії, Угорщини після набуття чинності Європейською Угодою у економічній, фінансовій, митній, аграрній сферах та у сфері захисту навколишнього середовища, що пов’язана з імплементацією нормативно-правових актів ЄС.

Аналіз співробітництва між Угорщиною та ЄС на всіх стадіях євроінтеграції систематизовано за трьома напрямками: правовому (гармонізація національного законодавства до норм ЄС), організаційному (приведення у відповідність системи та структури управління конкретними галузями принципам ЄС), фінансовому (виявлення джерела фінансування всіх заходів).

державне управління європейський інтеграція

1. Узагальнення інформації щодо особливостей державного управління

Успішність адаптації національного законодавства до acquis communautaire зумовлена застосуванням процедури, що включає в себе взаємний експертний аналіз права ЄС, наслідком чого є глибокий аналіз схожостей та розбіжностей між національним законодавством та законодавством ЄС. Проведемо аналіз як відбувався процес адаптації до законодавства Чехії, Польщі, Угорщині.

Почнемо мабуть з Польщі. Зобов’язання Польщі щодо адаптації права випливає безпосередньо з укладеної у грудні 1991 р. Європейської угоди про асоціацію, яка започаткувала співпрацю між Республікою Польщею та європейськими співтовариствами і державами-членами.

Зі сторони Польщі підставою на проведення заходів з адаптації були чергові урядові документи, з-поміж яких першою було проголошено в січні 1993 року (тобто за рік до формального подання заяви на членство) «Програму заходів, що пристосовують польську економіку і правову систему до вимог Європейської угоди», розроблений у липні 1997 р. «Графік заходів, що адаптують польську правову систему до рекомендацій „Білої книги“ Європейської Комісії з питань інтеграції з єдиним ринком ЄС», «Національна стратегія інтеграції» з 1997 р., а з 1998 р. щорічні видання «Національної програми підготовки партнерства до членства», а також розроблений 2000 р. Комітетом європейської інтеграції «Список законів, ухвалення яких є необхідним з огляду на вступ Польщі до Європейського Союзу». Ці документи утворили теоретичне підґрунтя для вжиття заходів з адаптації - вони передбачили перелік пріоритетів, вказали методи їх досягнення, визначили графіки й установи, відповідальні за проведення відповідних дій.

Адаптація національного права до права Європейського Союзу має два основні аспекти: формальний, який полягає у включенні євросоюзних приписів у приписи внутрішнього права, і практичний, який охоплює також створення процедур і «клімату». Тому й розрізняють два основні методи адаптації права: «жорсткий» — шляхом європейської законодавчої діяльності, та «м'який» — шляхом проєвропейської інтерпретації права судами і адміністративними органами державкандидатів.

Здійснення законодавчих заходів з метою адаптації до права ЄС вимагає перевірки відповідності проекту нормативного акту до європейського права. Таку перевірку слід провадити на кожному етапі законодавчої роботи: під час підготовки проекту акту, його схвалення, а також після його подання на промульгацію (оприлюднення). У Польщі ця система формувалася поступово, починаючи з 1992 р., і тільки 1997 р. охопила всі етапи законодавчих дій і проекти, що надходять від усіх авторів пропозицій.

Законодавчі дії з метою адаптації польського права до європейського права полягають в ухваленні нових законів, що стосуються досі не врегульованих питань, внесенні змін до наявного права та у виданні виконавчих актів. У разі адаптації до зобов’язань, що випливають з угод, які укладаються Європейським Співтовариством, вони можуть також означати необхідність повторних переговорів і денонсації міжнародних угод, укладених державою-кандидатом.

Зі сторони виконавчої влади найістотнішу роль у процесі адаптації відіграє Рада Міністрів, яка конституційно зобов’язана реалізувати зобов’язання, які має Польща за міжнародними угодами. Уряд проводив переговори і тому мав найповнішу порівняно з іншими органами інформацію про обсяг необхідної адаптації і її винятки у вигляді перехідних термінів. Представник уряду також брали участь у дебатах на засіданнях Європейської Конвенції, яка опрацьовує проект союзного Конституційного трактату.

Роль президента у процесі пристосування права полягає насамперед у підписанні законів з адаптації і направленні їх на публікацію у Віснику законів, що є умовою їх впровадження в життя. Президент на підставі думки своїх експертів може відмовитися підписати закон, якщо визнає його таким, що суперечить зобов’язанням Польщі стосовно Європейського Союзу.

Сейм і Сенат у процесі адаптації має завдання щодо схвалення законів, які мають на меті адаптацію польського права до європейського права. З 1997 р. в обох палатах парламенту працювали Комісія зовнішніх справ і Комісія європейської інтеграції, і Комісія зовнішніх справ і європейської інтеграції.

Істотну роль у процесі адаптації відігріє бюро вивчення і експертизи канцелярії Сейму, яке на пропозицію маршалка Сейму рецензує проекти законів з погляду їх відповідності до європейського права (але тільки перед початком роботи над ними у Сеймі і тільки неурядові проекти).

Другою державою, яку ми розглянемо у даному досліджені буде Чеська Республіка. Перші кроки, з яких почався процес поступового наближення права Чехії до права ЄС були зроблені ще в 1991 році підписанням між Чехословаччиною та його країнами-членами першої Європейської угоди про асоціацію. Однак, відміна федерації не дала даній Угоді набути чинності і 4 жовтня 1993 року замість неї була підписана Угода про асоціацію, яка набула чинності 1 лютого 1995 року. Заяву про вступ до Європейського Союзу Чеська Республіка подала у січні 1996 року.

У 1998 році за ініціативи ЄС була розроблена перша версія Національної програми інтеграції Чеської Республіки до ЄС. Після критичного розгляду проекту цього документа було виявлено, що не всі відомства досить відповідально поставилися до цієї важливої роботи, деякі розділи програми були неузгоджені, зустрічалася взаємовиключаюча інформація, однак був накопичений позитивний досвід міжвідомчої роботи. Тому було прийнято рішення доопрацювати програму. Європейський Союз підтримав цю ідею і сам запропонував структуру Національної програми, яка відрізнялася від першої версії. Саме ця структура і відповідає структурам аналогічних національних програм інтеграції до ЄС країн-асоційованих членів ЄС. У квітні 1999 року Національна програма інтеграції Чеської Республіки до ЄС була направлена на розгляд до Брюсселя, але без розділу «Фінансові потреби», з підготовкою якого були деякі складнощі і який був направлений у вересні 1999 року.

У статті 69 Угоди про асоціацію ЧР узяла на себе зобов’язання забезпечити поступове досягнення сумісності правових норм ЧР та ЄС за пріоритетами у таких галузях: митне право; право торговельних товариств; банківське право; податки та бухгалтерський облік торговельних фірм; інтелектуальна власність; охорона праці; фінансові послуги; правила конкуренції; охорона здоров’я та життя людини; тварин та рослин; захист споживачів; непряме оподаткування; техніко-правові норми; технічні стандарти; ядерна енергетика; транспорт; екологія.

З того часу низкою урядових постанов були внесені методичні та процесуальні правки, пов’язані з інституційною структурою для імплементації Європейської угоди. Основні критерії діяльності з розгляду та оцінки сумісності були визначені постановою № 396/1991 «Про забезпечення сумісності чехословацького права з правом Європейських співтовариств». Ця постанова зобов’язала кожного автора проекту закону вказувати всі суміжні законодавчі акти ЄС та надавати висновок щодо можливої сумісності проекту закону з правовим регулюванням у комунітарному праві. За результатами аналізу виконавця зобов’язали зробити однозначну заяву щодо сумісності. У випадках, коли повної сумісності досягти неможливо, повинно бути надано обґрунтування та названі передбачувані терміни її досягнення.

Послідовне регулювання діяльності органів державної адміністрації у галузі наближення правових норм ЄС проводилося також постановами уряду ЧР:

1. № 237/1994 «Про наближення правових норм ЧР з правом ЄС» ;

2. № 631/1994 «Про інституційне забезпечення процесу Інтеграції ЧР в ЄС» ;

3. № 151/1995 «Про графік заходів щодо поступового наближення правових норм ЧР до права ЄС та деяких Інших заходів в цьому секторі» .

Процес євроінтеграції Угорської Республіки (далі - УР) розпочався у 1973 році, з моменту приєднання (червень 1973) до Спільної торговельної та митно-тарифної угоди (GATT). З цього часу керівники УР здійснювали ряд практичних кроків, спрямованих на посилення європейського вектору зовнішньої політики, зокрема:

— 1982 р. на підставі членства в GATT Угорщина ініціює двосторонні переговори з Брюсселем, у зв’язку з негативними наслідками у торгових стосунках з Грецією, пов’заними із вступом останньої до Європейської Економічної Спільноти;

— 8 серпня 1988 р. — встановлення дипломатичних відносин між ЄЕС та Угорщиною;

— 26 вересня 1988 р. — у Брюсселі підписано Угоду між Європейською Економічною Спільнотою та Угорщиною про торгівлю та економічне і торговельне співробітництво. Угодою передбачається, зокрема, скасування до 1995 року будь-яких торговельних обмежень стосовно Угорщини;

— 14−16 липня 1989 р. — на Паризькому Самміті економічно розвинутих країн (G-7) доручається Комісії Європейської Спільноти розробити і здійснити проект фінансової, економічної та технічної підтримки Угорщини і Польщі, як країн, які досягли найвагоміших успіхів у процесі реформування.

З метою виконання взятих перед ЄС зобов’язань, в УР було розроблено дві програми:

1) Програма гармонізації національного законодавства з законодавством ЄС.

2) Широкомасштабна національна програма інтеграції.

При визначенні параметрів завдань, обсягів і термінів виконання програм були враховані всі вимоги ЄС до Угорщини, а також здатність країни, з урахуванням фінансової підтримки з боку ЄС, щодо їх реалізації. Програми були націлені на забезпечення відповідності політичної системи країни, системи юриспруденції та економіки країни «копенгагенським» критеріям.

Функції координатора та нагляду (моніторингу) на першому етапі (1994;1996 р.) за виконанням програм інтеграції в Угорщині здійснювали два органи центральної виконавчої влади: Міністерство економіки та Міністерство закордонних справ. Практика засвідчила неефективність такого підходу, що проявлялося, зокрема, у дублюванні функцій та розпорошенні ресурсів.

З 1996 року по теперішній час координаційні та моніторингові функції виконує спеціальний орган з питань євроінтеграції, який в окремих урядових циклах під різними назвами (теперішня назва — Відомство з питань Європейських справ, далі - Відомство) входив до складу Міністерства економіки або Міністерства закордонних справ; головними його координаторами були керівники цих відомств. У чинному уряді - Відомство є структурним підрозділом Адміністрації Прем'єр-міністра і здійснює свою діяльність під наглядом «Міністра без портфелю» з питань європейських справ.

Така структура, на думку угорської сторони є найбільш ефективною і кваліфікованою щодо координації і моніторингу процесу євроінтеграції у країні. Адже конкретна робота з реалізації національної програми здійснюється у міністерствах й інших органах виконавчої влади, і Відомство у жодному разі не повинно підміняти ці органи, а тільки здійснювати функції по міжвідомчій координації та моніторингу.

Для міжвідомчої координації виконання завдань програми інтеграції при Уряді створена Міжвідомча координаційна рада, яку очолює Голова Відомства. Членами цієї ради є високопоставлені посадові особи, відповідальні за цю ділянку роботи (як правило заступник керівника) органу чи установи, що приймає участь у реалізації програми.

В органах та установах виконавчої влади (Уряду УР), залучених до реалізації програми, створені внутрівідомчі системи координації та моніторингу виконання завдань програми інтеграції.

Головними елементами таких внутрівідомчих систем є: особа, відповідальна за цю ділянку роботи, — головний координатор (член Міжвідомчої координаційної ради), керівники структурних підрозділів органу чи установи — координатори та безпосередні виконавці (персонально), яким доручено виконання конкретних програмних завдань.

Крім окресленої вище вертикальної структури системи координації і моніторингу виконання завдань, спрямованих на підготовку до членства країни в ЄС, в угорській системі присутні також і горизонтальні елементи, пов’язані з самостійним виконанням окремими відомствами деяких ключових, з огляду на кінцевий результат, завдань та здійснення ними фахових моніторингових функцій, зокрема:

Міністерство юстиції здійснює моніторинг відповідності взятим зобов’язанням прийнятих законодавчих, підзаконних та відомчих нормативних актів;

Міністерство фінансів відповідає за фінансове забезпечення процесу виконання завдань євроінтеграції, мобілізацію внутрішніх резервів, здійснює моніторинг використання коштів.

Єдиною сферою євроінтеграційної діяльності, яку, на думку угорської сторони, потрібно обов’язково відділити від «звичайної» системи органів виконавчої влади, вилучивши його зі сфери політики й доручити спеціальному органу — це координація діяльності по розподілу засобів підтримки, що надходять від ЄС, з метою підтримки розвитку (структурні реформи, інфраструктура, екологія тощо). Для виконання цих функцій у складі адміністрації Прем'єр-міністра було створено Відомство з питань розвитку.

Важливим чинником є стабільність інституцій, які задіяні для координації виконання і моніторингу євроінтеграційної програми країни, та на важливості належного добору персоналу й зведення до мінімуму кадрових ротацій, особливо що стосується «координаторів». Структурні зміни й плинність кадрів можуть значно уповільнити виконання програм.

2) Порівняльний аналіз систем державного управління процесами адаптації в зазначених країнах

Перелік органів державного управління процесами адаптації Польщі, Чеської республіки, Угорщини

Повноваження органів державного управління процесами адаптації Польщі, Чеської республіки, Угорщини

Польща

Уповноважений Уряду з питань європейської інтеграції й іноземної допомоги:

- гармонізація та координація адаптаційних та інтеграційних процесів Польщі з Європейськими Співтовариствами і здійснення контролю над ходом цих процесів;

- ініціювання, організація роботи та заходів, що мають на меті формування умов для прискорення інтеграції Польщі з Європейськими Співтовариствами, особливо в економічній, правовій та інституційно-організаційній сферах.

Комітет Європейської інтеграції

- головний орган урядової адміністрації з питань програмування і координації політики в справах, пов’язаних з інтеграцією Польщі з Європейським Союзом, а також програмування і координування заходів по адаптації Польщі до стандартів ЄС, координації діяльності державної адміністрації у сфері використання іноземної допомоги.

Уповноважений уряду з питань обслуговування фінансових коштів, які походять з Європейського Союзу:

— Прийняття та трансфер фінансових коштів з Європейського Союзу на спеціальний рахунок в Національному банку Польщі

— переказування на основі окремих угод фінансових коштів, які походять з — — Європейського Союзу, інституціям, які реалізовують програмні рішення, прийняті Радою Міністрів;

— переказування коштів державного бюджету на спів фінансування програм;

забезпечення неперервності фінансових надходжень Європейського Союзу на реалізацію програм;

— підготовка звітів для Ради Міністрів та Комісії Європейської інтеграції, та формування внесків у сфері підготовки Польщі до включення в систему фінансування Європейського союзу;

— здійснення фінансового контролю за використанням коштів;

Уповноважений Уряду з питань переговорів про членство в ЄС

- підготовка графіку робіт у сфері переговорів; ініціювання та здійснення заходів, пов’язаних з підготовкою проектів правових актів та організаційних проектів, які стосуються переговорів;

- участь у процесі підготовки проектів переговорних інструкцій, передбачених у вибраних регулюваннях;

- координування підготовки договору про членство РП в ЄС.

Міністр з європейських справ

- здійснює керівництво Європейським Секретаріатом — інституцією відповідальною за кшталт процесу координації європейської політики всередині уряду та процес координації дій Польщі на рівні Європейського Союзу в співпраці з постійним представництвом Польщі при Європейському Союзі в Брюсселі.

Президент

- підписання законів з адаптації і направленні їх на публікацію у Віснику законів, що є умовою їх впровадження в життя. Президент на підставі думки своїх експертів може відмовитися підписати закон, якщо визнає його таким, що суперечить зобов’язанням Польщі стосовно Європейського Союзу.

Комісія у справах Європейської угоди

- питання адаптації польського законодавства до права Співтовариств і здійснення нагляду за діяльністю уряду в сфері реалізації політики європейської інтеграції.

Європейська Комісія Сейму Республіки Польщі

- розгляд законопроектів, спрямованих на приведення у відповідність польської правової системи.

Європейська Комісія закордонних справ та європейської інтеграції

- Питання європейської інтеграції

Чеська Республіка.

Управління сумісності з правом ЄС

- відслідковує розвиток нормативної бази Євросоюзу, доводить до відома міністерств і відомств необхідну інформацію, координує та узагальнює процес підготовки проектів нормативно-правових актів та інших документів уряду, перевіряє їх на відповідність правовим нормам ЄС Рада уряду з питань законодавства

- виконує консультативні функції з питань інтеграційних процесів до ЄС

Угорщина

Стратегічна група з питань інтеграції з числа незалежних експертів

- створена з метою експертного забезпечення роботи Інтеграційного Кабінету. Поділена на 19 підгруп, що займаються такими напрямками: торговельна політика, гармонізація законодавства, сільськогосподарська політика, промисловість, енергетика та конкуренція, технологія та технічний розвиток, освіта та наука, сфера підприємництва, регіональна політика, фінансовий сектор та центральний бюджет, зайнятість, соціальна політика та охорона здоров’я, інфраструктура та послуги, охорона довкілля, координація економічної політики, зовнішня політика та питання меншин, політика безпеки, правосуддя та внутрішні справи включно із завданнями, поставленими Шенгенським договором, міжурядова конференція та інституційні питання, культура, ЗМІ та інформаційна система Державний секретаріат з питань інтеграції

- відповідає за питання координації адаптації законодавства та ведення переговорів про приєднання Міністерство юстиції

- головний галузевий орган здійснення процесів інтеграції до ЄС

- координацію і підготовку правової системи Угорщини до приєднання;

- складання програми наближення права;

- нагляд і сприяння виконанню програми прийняття acquis;

- забезпечення єдності теоретичного і методологічного підходу до правової гармонізації з боку міністерств;

- надання висновку щодо відповідності законів праву ЄС;

- переклад актів права ЄС на угорську мову.

Комітет з Європейської інтеграції

- гармонізація законодавства та в зв’язку з цим він має ініціювати законопроекти в сфері європейської інтеграції та здійснювати перевірку відповідності існуючих нормативно-правових актів нормам європейського права;

- здійснення контролю за внутрішнім приготуванням країни до набуття членства в ЄС. Комітет здійснював детальний моніторинг різним етапам процесу інтеграції.

Головний Комітет з європейської інтеграції

- забезпечує, щоб політичні сили, які відповідають за питання за питання європейської інтеграції, отримували детальну інформацію від уряду щодо ходу переговорів, він був своєрідним форумом для обговорення та узгодження європейських завдань між Державними Зборами та Урядом Спільний Парламентський Комітет Угорщина — ЄС

- створений згідно із положеннями Європейської угоди для здійснення моніторингу виконання Угоди та підготовки до членства. Комітет підтримує стосунки з різними комітетами Європейського Парламенту, голова та заступник голови Комітету беруть участь у засіданнях голів комітетів з європейських питань

Порівняльний аналіз

Висновки

У контексті використання інтеграційного досвіду країн, що є предметом дослідження для України, характеризуючи головні методологічні засади формування національних програм, спрямованих на підготовку будь-якої країни до членства в ЄС, необхідно звернути увагу на наступному принциповому положенні: для імплементації плану дій Україна — ЄС доцільно розробити спеціальну політичну програму уряду. Ця програма повинна бути інтегрована у загальну політичну програму уряду і, ні у якому разі, не діяти паралельно або поряд з урядовою програмою; неприпустима наявність окремих двох державних політик щодо Європи, тобто — окремої зовнішньої та внутрішньої політики з цього питання; всі без винятку елементи програми євроінтеграції мають бути імплементовані у відповідні галузеві регіональні тощо програми розвитку держави.

На нашу думку, з огляду на досвід цих днржпа, в Україні доцільно було б підготувати нову національну програму інтеграції, адаптовану до сучасних реалій, і чітко контролювати її виконання.

При здійсненні структурних реформ слід приділити посилену увагу окремим вразливим секторам економіки, зокрема:

— Енергетика. Ціноутворення, виважена тарифна політика у цій галузі може надати можливість уникнути різкого падіння рентабельності виробничих потужностей підприємств та зайвої соціальної напруги в суспільстві. Потрібно спрямувати значні кошти на фінансування витрат, пов’язаних з приведенням систем безпеки атомних електростанцій до стандартів ЄС.

— Мале і середнє підприємництво. Шляхом реалізації спеціальних програм, держава повинна надавати безпосередню фінансову допомогу цьому сектору економіки. Прикладом такої підтримки в угорській практиці є надання так званих «екзістенційних» кредитів новоствореним підприємствам, проценти за якими цілком покривалися з державного бюджету. Без утворення дієздатної мережі малих і середніх підприємств повноцінна структурна перебудова економіки є неможливою

— Інвестиційна політика. Створюючи привабливі податкові умови для закордонних інвесторів, укладаючи окремі інвестиційні угоди з конкретними компаніями, потрібно обов’язково врахувати терміни чинності таких преференцій, адже законодавство ЄС не визнає подібні пільги. При укладанні двосторонніх угод про захист інвестицій бажано враховувати вимоги ЄС, адже такі зобов’язання країни можуть призвести до зайвих бюджетних витрат на компенсацію неотриманого прибутку інвестора. При згоді на це інвестора, слід включити до інвестиційних угод спеціальні застереження щодо можливих змін законодавства у зв’язку з приєднанням до ЄС.

— Лібералізація зовнішньої торгівлі. Двосторонні торгівельні угоди слід укладати із врахуванням вимог ЄС. При відкритті ринків відповідно до правил СОТ, особливу увагу слід приділити ринку послуг, адже ринок фінансових, телекомунікаційних та транспортних послуг може завчасно вийти з під контролю держави.

Українська сторона в цьому процесі повинна чітко з’ясувати ті сфери, у яких вона зможе з успіхом відстоювати позиції з питань, що випливають з її національних інтересів та особливостей.

Список використаних джерел і літератури

1. Директор Державного департаменту з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України О. В. Зеркаль, КОМЕНТАРІ ФАХІВЦІВ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (2005)

2. Дір Ігор, Макаруха Зоряна «Правові засади євроінтеграційного розвитку України: сучасні реалії та перспективи» Юридична газета «ЮР.ГАЗЕТА» (№ 18 (78) 28 вересня 2006 року)

3. Кравчук Ірина Вікторівна «Механізми державного управління процесом адаптації національного права до права ЄС: порівняльний аналіз. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління, Київ, 2006

4. Парламентський вимір європейської інтеграції. Верховна Рада України Комітет з питань європейської інтеграції Інститут соціально-економічних стратегій, Київ «Нора-прінт» 2005 (С.42−56)

5. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки Навчальний посібник / К.: Знання, 2006. 435 c.