ОЕСР як міжнародна економічна організація

Курсова робота з міжнародного економічного права на тему:

«ОЕСР як міжнародна економічна організація»

План Вступ

1. Місце і роль ОЕСР в регулюванні міжнародного економічного співробітництва.

1.1 Основні етапи створення та становлення ОЕСР.

1.2 Політика ОЕСР в галузі світової економіки.

2. ОЕСР як міжнародна економічна організація.

2.1 Основні цілі та напрямки діяльності.

2.2 Структура ОЕСР.

3. Співробітництво ОЕСР з Україною.

3.1 Перспективи вступу України до ОЕСР.

3.2 Переваги та недоліки співпраці між Україною та ОЕСР.

Висновки Список використаних джерел

Вступ На межі двох тисячоліть в житті практично всіх держав світу центральне місце займають глобальні економічні, фінансові та валютні проблеми. Вони значною мірою впливали на розвиток всіх країн планети і в період Першої та Другої світових війн, і у роки Великої Депресії, і міжнародних валютних криз, а також продовжують впливати і сьогодні.

Їх розв’язання так чи інакше покликані вирішити спеціальні органи — міжнародні організації котрі є фундаментом світової безпеки.

Відтак, міжнародні організації - явище в громадському житті, взагалі, не нове. Вони мають місце в розвитку людського суспільства впродовж тисячоліть. Проте тільки в останні століття, й особливо з утворенням ООН, міжнародні організації стали відігравати все більш і більш помітну роль у розвитку міжнародних відносин.

На сьогоднішній день існує умовний поділ світу на 2 частини. Першу утворюють країни, які входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), а другу — всі інші. Дана міжнародна організація об'єднує 34 розвинених країн і країн, що дотримуються ринкової економіки та демократичних принципів. Тому не дарма її прозвали «клубом багатих країн» .

ОЕСР відіграє чільну роль на міжнародній арені. Вона надає допомогу країнам-членам у формулюванні мети політики, спрямованої на досягнення економічного і соціального розвитку. Міжнародна економічна організація сприяє проведенню скоординованої політики, яка сприяє забезпеченню економічного зростання, внутрішньої і зовнішньої фінансової стабільності; підтримує зв’язки з іншими міжнародними та регіональними організаціями проводить дослідження, конференції, видає спеціальну літературу.

Мета даної роботи полягає у визначенні місії і масштабів діяльності ОЕСР. Для цього ставляться ряд завдань, які включають огляд діяльності організації в галузі економіки, освіти, соціальної політики, фінансової системи. Необхідно буде зрозуміти механізм її роботи, на основі розгляду її структури, цілей і основних напрямків. Слід також звернути увагу на прогнозно-аналітичну та дослідницьку діяльність ОЕСР, щоб визначити її роль у розвитку країн-учасників.

Інтерес представляє також питання про співпрацю України та ОЕСР, умови і наші перспективи в отриманні права стати країною-учасницею.

Даній темі присвячено ряд літератури, в основному статті. У книзі Герчикова І.М. «Міжнародні економічні організації»

ОЕСР завжди відкрита для налагодження нових контактів по всьому світу, має намір і надалі розширювати масштаб своєї діяльності, враховуючи, в тому числі і далекі перспективи нового, постіндустріального століття. У 21 столітті ОЕСР має намір створити єдину світову економіку, засновану на знаннях і міцної інтеграції економіки країн не тільки ОЕСР, але і всього світу.

Особливість ОЕСР полягає в тому, що вона є як би своєрідним клубом з обміну досвідом економічної та соціальної політики. У цьому і є її принципова відмінність від інших міжнародних організацій. ОЕСР покликана сприяти впровадженню передових ідей в основному неформальними методами, а не видавати жорсткі інструкції та резолюції. Відмінність також полягає і в тому, що Організація не займається виділенням коштів у тій чи іншій формі ні своїм членам, ні країнам що співробітничають з нею.

В даній роботі представлено коло завдань, проблемних питань, що постають перед організацією економічного співробітництва та розвитку, перед її членами та майбутніми учасниками данного утворення.

Перспективи вступу України до ОЕСР, негативні та позитивні сторони такої можливості.

1. Місце і роль ОЕСР в регулюванні міжнародного економічного співробітництва У сучасних умовах глобалізації економіки значення ОЕСР як центру з обміну передовим економічним і соціальним «ноу хау» зростає.

Все більшу частку в загальному обсязі роботи ОЕСР займають не питання економічного розвитку окремих країн, '' міждержавні'' проблеми; і не спеціалізовані питання окремих сфер економіки, а проблеми, що знаходяться на їх стику, так званих «міждисциплінарних проблем''.

У даному разі враховується та обставина, що наростаюча глобальна інтеграція посилює взаємодію національних економік і надає все більшої схожості багатьом проблемам, з якими вони стикаються.

Економічні та соціальні рішення, що приймаються окремими країнами все сильніше позначаються на становищі їхніх сусідів і партнерів (ефект «spillover»). Тому міждержавні дослідження спрямовані в тому числі на посилення використання позитивного впливу глобалізації та мінімізацію негативних впливів ефекту «spillover». [9;22−24]

Все більше ОЕСР звертає свій погляд на зовнішні для обмеженого кола країн-членів проблеми, тобто проблеми країн, що розвиваються,(Таїланд, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Аргентина і т.д.) і країн з перехідною економікою, таких як Росія та інші країни колишнього СРСР. У країнах ОЕСР зростає розуміння того, що їх власне благополуччя в зростаючій мірі залежить від благополуччя цих країн. [11;31−33]

ОЕСР проводить спеціальні дослідження і на їх базі міжнародні зустрічі за специфічними проблем глобалізації економіки та переходу розвинених країн до постіндустріального суспільства. Ці дослідження і обміни думками потім служать базою для прийняття стратегічних рішень в економічній і соціальній політиці.

Для ілюстрації тенденції до пошуку рішень існуючих на транснаціональному рівні «міждисциплінарних» проблем можна згадати одну з них. Це все більш загострюється в розвинених країнах проблема старіючого населення. Підвищення економічного добробуту, супроводжуване підвищенням тривалості життя, призводить до того, що все більшу частку в демографічній структурі розвинених країн займають літні люди, що збільшує навантаження як на державні бюджети, так і на приватні пенсійні та страхові інститути.

При цьому новоспечені пенсіонери знаходяться в гарній фізичній і інтелектуальній формі, що створює необхідність пошуку їх місця в суспільстві, пом’якшення ефекту «соціальної ізоляції» і застосування їх досвіду і можливостей. Таким чином, існує проблема на стику економічної та соціальних областей, що вимагає, з одного боку, вирішення питань підтримки високого рівня продуктивності праці та забезпечення сталого економічного зростання в розвинених країнах, і з іншого боку, специфічних питань зайнятості. У рамках даної тематики ОЕСР проводить ряд досліджень, спрямованих на пристосування державних пенсійних систем і приватних пенсійних фондів і страхових компаній до мінливих демографічним умовам. Крім того досліджуються можливості перенавчання та збільшення зайнятості літніх людей.

Іншим напрямком роботи, що знаходиться на стику різних областей, є проведені в рамках ОЕСР дослідження та консультації по взаємозв'язку політики стимулювання конкуренції (у цій області ОЕСР володіє унікальним міжнародним досвідом і займає одне з провідних місць серед міжнародних економічних організацій) та торговельної політики. Ці питання зараз дуже актуальні у зв’язку з переговорами в рамках СОТ. У той же час механізм ОЕСР дозволяє проводити такі обговорення за межами офіційних рамок. Для цього використовується діяльність Комітету з торгівлі та Комітету з законодавства та політики в області конкуренції, які створили спільну Робочу групу з торгівлі та конкуренції. [12;45−48]

Активізація діяльності, спрямованої за межі вузького кола членів ОЕСР (outreach activities) і адресованій насамперед країнам, що знаходяться в процесі переходу до розвиненої ринкової економіки, було організаційно підкріплено у 1990р. створенням Центру по співробітництву з країнами з перехідною економікою, перетвореного в 1998 р. в Центр зі співробітництва з країнами, що не входять до ОЕСР. Це підрозділ секретаріату планує і координує діяльність спеціалізованих директоратів в даній області.

Посилення уваги до проблем країн, що не входять до ОЕСР, відбивається на одному з основних напрямків роботи Організації - на економічному моніторингу та прогнозуванні. ОЕСР приступила до регулярної підготовки економічних оглядів за країною, що не входять в організацію. В одному з найбільш популярних видань ОЕСР, публікованих двічі на рік (у червні та грудні) «Економічних перспективи» (Economic Outlook) все більше місця приділяється динамічно розвиваються Азії та Латинської Америки і країнам з перехідною економікою.

Нарешті, ОЕСР активно займається спеціальними питаннями безпосередньо пов’язаними з глобалізацією. Так, наприклад, діяльність Організації спрямована на створення оптимальних умов для вільного перетікання капіталу і нематеріальних продуктів (послуг та інтелектуальної власності) у світовій економіці. У даній сфері йде робота з моніторингу дотримання умов Кодексу лібералізації руху капіталу та Кодексу лібералізації поточних невидимих операцій, в тому числі проводяться дослідження доцільності продовження терміну дії винятків, наданих окремим країнам. [17;65−69]

В області вдосконалення міжнародної системи оподаткування ОЕСР досліджує негативні ефекти шкідливої податкової конкуренції між окремими країнами (мається на увазі практика створення офшорних та інших спеціальних зон), займається вдосконаленням Модельної конвенції з оподаткування доходу і капіталу (вона є базою для укладення двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування), розширює доступ країн, що не входять в організацію до «Керівництву ОЕСР для багатонаціональних підприємств та податкових органів з трансферного ціноутворення». 18;65−68]

Швидкий розвиток міжнародної торгівлі вимагає створення добросовісної конкурентного середовища для її учасників, у тому числі і в сфері відносин з державними органами країн-партнерів.

Не секрет, що підкуп державних чиновників досить широко використовується різними торговими фірмами для полегшення проникнення на ринки деяких країн, що спотворює об'єктивну картину порівняльної економічної вигідності зовнішньоторговельних угод і підриває добросовісну конкуренцію. У зв’язку з цим ОЕСР розробила «Конвенцію з боротьби з підкупом іноземних державних службовців при укладанні міжнародних торговельних угод». Ця конвенція була підписана в грудні 1997 р. країнами ОЕСР, Аргентиною, Бразилією, Болгарією, Чилі та Словаччиною. В даний час йде процес ратифікації Конвенції національними парламентами, після чого вона набуває чинності. Країни, що приєдналися до Конвенції, зобов’язані прийняти внутрішні законодавчі акти, що передбачають покарання для національних учасників міжнародної торгівлі, що дають хабарі іноземним чиновникам. [3;cт.10]

Одним із специфічних явищ, супутніх глобалізації світової господарської життя, є швидке проникнення комп’ютерних мереж, особливо мережі Інтернет, у внутрішню і зовнішню торгівлю. У зв’язку з цим ОЕСР бере участь у виробленні універсальних міжнародних правил регулювання електронної торгівлі. Бурхливий розвиток електронної торгівлі, наприклад, ставить низку потребують вирішення питань у галузі податкового та митного регулювання. Однак ОЕСР робить тут акцент насамперед не на заходи жорсткого регулювання і контролю, а на різних аспектах захисту прав споживачів і уникнення введення невиправданих бар'єрів і обмежень у сфері електронної торгівлі на національному рівні. 13;82−84]

1.1 Основні етапи створення ОЕСР ОЕСР була створена в 1961 р. і була в політичному, організаційному і юридичному відношенні наступницею Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), що представляла першу спробу післявоєнного «об'єднання Європи» .

Конвенція про створення ОЕСР підписана у Парижі 14 грудня 1960 з ініціативи США і набула чинності 30 вересня 1961 після ратифікації всіма державами-учасницями.

Все починалося так:

У грудні 1959 р. в Парижі відбулася зустріч президентів Франції, США, канцлера ФРН і прем'єр-міністра Великобританії, результатом якої стало прийняття комюніке. У ньому було зазначено, що глави держав і урядів обговорили важливі зміни, що відбулися в міжнародній економічній сфері, в тому числі значний економічний прогрес Західної Європи. Вони вказали на необхідність примножити зусилля для вирішення нових завдань з метою:

а) посилення розвитку найменш розвинених країн;

б) проведення торговельної політики, спрямованої на оптимальне використання ресурсів і підтримку гармонійних міжнародних відносин, сприяючи зростанню і стабільності світової економіки і загальному поліпшенню рівня життя.

У документі вказувалося, що всі ці цілі повинні бути покладені в основу обговорень економічних проблем, що виникають у відносинах між європейськими економічними організаціями, що діють в рамках ГАТТ, такими, як Європейське економічне співтовариство і Європейська асоціація вільної торгівлі. Відносини між європейськими країнами, а також зв’язку цих країн із іншими повинні підкорятися вищевказаним цілям. 20;57]

У комюніке було записано: «Глави держав і урядів, визнаючи той факт, що інтерпретація цих цілей вимагає значної роботи, домовилися про організацію неформальної зустрічі в Парижі в найближчому майбутньому. Вони пропонують, щоб члени виконавчого комітету ОЄЕС і представники держав, що є членами Ради з торгівлі ОЄЕС були представлені на цій зустрічі «З 12 по 13 січня відбулося засідання Спеціального економічного комітету, до якого увійшли представники 13 країн (Бельгії, Канади, Франції, Данії, ФРН, Греції, Італії, Нідерландів, Португалії, Швеції, Швейцарії, Великобританії та США) та Європейської економічної комісії. Комітет прийняв резолюцію, в якій виражалося намір провести дослідження проблем міжнародного економічного порядку, що у максимальному ступені сприяло б розвитку економічного співробітництва та проведення економічної політики, спрямованої на встановлення стабільності у світовій економіці, розширення торговельних відносин і подальший підйом економіки найменш розвинених країн.

У резолюції були висунуті наступні пропозиції:

1) скликати 19 квітня 1960 зустріч вищих посадових осіб держав-членів ОЄЕС для обговорення конкретних заходів, спрямованих на досягнення вищезазначених цілей;

2) напередодні організації такої зустрічі створити групу з чотирьох осіб для підготовки доповіді, спрямованого на вирішення наступних завдань:

* проаналізувати найбільш ефективні методи для досягнення вищезазначених цілей;

* підготувати відповідні рекомендації;

* розробити і представити проект статей угоди з даної проблематики;

* ідентифікувати функції, що їх нині ОЄЕС, які можуть бути придатними для майбутньої економічної організації.

Вказувалося також на те, що вищевказана група при підготовці своєї доповіді зобов’язана консультуватися з членами ОЄЕС та Європейським Співтовариством.

У другій резолюції Спеціального економічного комітету зазначалося, що вісім держав (Бельгія, Канада, Франція, ФРН, Італія, Португалія, Великобританія і США) мають намір скликати зустріч для обговорення питань допомоги для розвитку і запросити інші країни-експортери капіталу для участі в цій зустрічі. Комітет вирішив також звернутися до всіх членів ОЄЕС з пропозицією, щоб вони спільно з ОЄЕС створили Комітет, наділений правами засновувати неформальні робочі групи для обговорення торгових проблем, що виникають у зв’язку з функціонуванням ЄЕС і дією Конвенції Європейської асоціації вільної торгівлі, підписаної групою держав, іменованої «сімкою «.

Ці резолюції були одностайно прийняті міністрами усіх країн-членів ОЄЕС. [20;60−63]

Незабаром створена «група чотирьох» .

7 квітня 1960 була опублікована доповідь «групи чотирьох». У ній були пункти нижченаведеного змісту.

1) В даний час в наявності значний прогрес в економічній співпраці між західноєвропейськими та північноамериканськими державами. Ця співпраця має багато форм, і найбільш дієвою в цьому відношенні є ОЄЕС. Подібна співпраця повинна розширюватися.

2) В даний час настав поворотний пункт. Європа в значній мірі оправилася від післявоєнної розрухи і досягла певного добробуту. Тим часом виникли нові проблеми вимагають вжиття подальших зусиль щодо їх вирішення.

3) Держави зі значним економічним потенціалом визнають свою відповідальність щодо слаборозвинених країн.

У доповіді під назвою «Змінена модель організації», після історичного огляду і опису цілей і завдань нової організації були висунуті пропозиції щодо її членства та найменування.

Автори запропонували, щоб вступ в нову організацію було відкритим для 20 держав, що є членами ОЄЕС. Що стосується приєднання до організації інших країн, то вказувалося, що воно можливе на основі одностайного рішення. Пропонувалося забезпечити можливість встановлення особливих відносин з державами-ні членами.

У доповіді пропонувалося назвати нову організацію «Організацією економічного співробітництва та розвитку» .

Далі в доповіді були визначені обов’язки, пов’язані зі структурою, відносинами з іншими міжнародними організаціями і т.д. Було запропоновано також створити підготовчий комітет для нової Організації, що з представників 20 держав і ЄЕС.

Наступним кроком на шляху створення ОЕСР з’явився скликання конференції для перебудови ОЄЕС. Конференція проходила з 24 по 25 травня 1960 На цій конференції і було прийнято рішення про створення робочої групи представників 20 держав та Європейського Співтовариства, призначеної для розробки Проекту конвенції про зміну організації, заснованого на пропозиціях «групи чотирьох» та огляду документів ОЄЕС.

Після розгляду роботи робочої групи та прийняття низки резолюцій відбулася Нарада міністрів ОЄЕС (22−23 липня 1960 р.). На його засіданні офіційно було проголошено створення підготовчого комітету під керівництвом пана Т. Крістенсена. Комітетові було запропоновано завершити розробку проекту конвенції та провести подальшу роботу щодо трансформування ОЄЕС в ОЕСР.

З 14 по 23 вересня проходила робота підготовчого комітету. Вона принесла такі результати:

* завершення розробки проекту конвенції;

* визначення структури реконструйованої організації;

* складання переліку документів ОЄЕС для подання Раді ОЕСР для його схвалення.

Заключним кроком з’явилося нарада міністрів, що проходило 13 грудня 1960, на якому було прийнято рішення «схвалити Доповідь підготовчого комітету і прийняти рекомендації, що містяться в ньому» .

14 грудня 1960 всі 20 держав, колишніх членів ОЄЕС, підписали конвенцію про заснування ОЕСР. [21;50−52]

1.2 Політика ОЕСР в галузі світової економіки Головним завданням економічної політики країн ОЕСР на сучасному етапі визначено забезпечення довготривалого економічного зростання та соціального прогнозу на неінфляційній основі. Для вирішення цього завдання необхідно проводити ефективну грошово-кредитну й фінансову політику, прискорити структурну перебудову національних економік.

Основна мета грошово-кредитної політики — зменшення рівня інфляції та стабілізація цін. Досягнення цих взаємопов'язаних цілей, на думку експертів ОЕСР, залежить від двох груп чинників. Це, по-перше, темпи економічного пожвавлення, а, по-друге — сукупність невизначеностей, пов’язаних з реалізацією грошово-кредитної політики. До останніх належать: наслідки структурних змін в економіці, які сталися в останнє десятиріччя (особливо на фінансових ринках); характер та форми реакції національних економік на різні негативні впливи; економічні наслідки змін відсоткових ставок та час фактичного прояву згаданих явищ.

Хоча всі країни ОЕСР розглядають стабільність цін як самостійну мету грошово-кредитної політики, але в статутних документах лише деяких центральних банків містяться відповідні положення. Так, у США в законі про Федеральну Резервну Систему говориться, що ФРС та її Комітет по операціях на відкритому ринку «мають підтримувати довгостроковий ріст грошових і кредитних агрегатів, відповідно до економічних можливостей забезпечити збільшення виробництва в довгостроковому плані так, щоб сприяти максимальній зайнятості, стабільності цін та помірним довгостроковим відсотковим ставкам» .

У Німеччині відповідно до закону про Дойче Бундесбанк на цю установу покладається регулювання «кількості грошей в обігу та кредитних ресурсів, що надходять до господарства з метою захисту національної валюти». Водночас стабільність цін завжди була й залишається в центрі грошово-кредитної політики Німеччини.

Чинне законодавство надає Банкові Японії широкі повноваження для проведення таких заходів, які сприяли б повній зайнятості, обмежували інфляцію, забезпечували економічне зростання та стабільність платіжного балансу. В Японії уряд і банк дуже тісно координують свою діяльність. Так У середині 60-х років, коли уряд прагнув ліквідувати зовнішній дефіцит, Банк Японії проводив політику, спрямовану на досягнення позитивного сальдо зовнішнього балансу. Згодом банк спрямував свої зусилля на забезпечення стабільного неінфляційного росту та ефективного функціонування фінансової системи водночас. 17;87−90]

Наведемо перелік цілей грошово-кредитної політики семи провідних індустріально розвинутих країн.

Усі індустріально розвинуті країни розглядають зменшення рівнів інфляції як важливий інструмент забезпечення стабільності цін, а Великобританія, Канада, Фінляндія, Нова Зеландія та Швеція чітко визначили конкретні показники інфляції як цілі поточної грошово-кредитної політики.

Лише Нова Зеландія законодавче фіксує необхідність подолання інфляції задля стабілізації цін як окремого напрямку діяльності свого центрального банку.

Інші країни ОЕСР також встановлюють середньостроко-ві рівні інфляції і використовують їх для визначення завдань поточної економічної політики, а не як самостійні цілі, які необхідно досягти. Так, у Німеччині середньо-строковий показник інфляції на 2011 р. становив 2% і використовувався для розрахунку офіційного збільшення грошової маси.

Велику увагу ОЕСР приділяє підвищенню ефективності бюджетно-фінансової політики. Головний акцент робиться на максимально можливому узгодженні поточних завдань з довгостроковими цілями. Всі країни при вирішенні бюджетно-фінансових питань виходять з того, що державні (бюджетні) витрати не повинні підмінювати приватні нагромадження, а структура бюджету мусить сприяти ефективному функціонуванню економіки.

Якщо наприкінці 80-х років дефіцит державного бюджету практично в усіх країнах ОЕСР знижувався, то, починаючи від 1990; 1991 pp., спостерігається його зростання як частки ВВП. Це спричинено і поточними причинами, і довгостроковими чинниками. На сучасному етапі збільшення видатків на охорону здоров’я та навколишнього середовиша, інвестиції в інфраструктурні об'єкти не ком-пенсуються очікуваними надходженнями від скорочення військових витрат тощо. Старіння населення практично в усіх розвинутих країнах вимагає вже сьогодні виділення значних коштів для створення активів, надходження від яких в недалекому майбутньому можна було б використати для соціального захисту населення.

Важливою соціально-економічною проблемою є безробіття, 7,1% (28,8 млн чоловік) у цілому серед цих країн: в Італії - 10,7%, Франції - 10,1, Канаді - 9,8, Великобританії - 9,7, Сполучених Штатах — 6,1%.

На думку експертів ОЕСР, сучасне безробіття породжене в основному глибинними факторами структурного характеру. Структурне безробіття постійно зростає протягом останніх 20 років, особливо в країнах ЄС. У більшості цих країн підвищується безробіття серед молоді, значна частина безробітних не може влаштуватися на роботу тривалий час.

Для підвищення рівня зайнятості уряди здійснюють найрізноманітніші заходи, на які витрачається 1% сукупного ВВП країн. І хоча досі не вироблено універсальних рецептів на всі випадки життя, але практика дає змогу виділити кілька пріоритетів у політиці зайнятості. Це, по-перше, поліпшення системи перепідготовки, консультаційної допомоги та пошуку робочих місць. По-друге, ефективним засобом може бути пом’якшення норм і правил, які регулюють зайнятість. Мається на увазі більш широке застосування короткотермінових контрактів, зменшення соціальних відрахувань та мінімальних ставок заробітної плати за умови збільшення кількості зайнятих тощо. Третім напрямом вважається поліпшення системи освіти в цілому. Велике значення має також координація міграційної політики. [15;65−68]

Важливим елементом середньострокової стратегії є структурна перебудова економіки, її суть полягає в тому, що грошово-кредитна та бюджетно-фінансова політика мають стабілізувати макроекономічне середовище, з огляду на яке економічні агенти намагаються створити необхідні умови Для вивільнення ресурсів з державного сектора з метою більш ефективного застосування їх у приватному. Структурна політика покликана також забезпечити країні можливість гнучко реагувати на різні негативні чинники та підвищувати ефективність використання наявних ресурсів. [16;44−47]

В умовах зростаючої взаємозалежності країни ОЕСР приділяють велику увагу визначенню проблем, вирішення яких можливе за умови координації зусиль на багатосторонній основі. До таких проблем передусім належить торгівля. Всі дані країни виступають за лібералізацію світової торгівлі, свідченням чого є успішне завершення Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів у межах ГАТТ. У галузі міжнародного економічного співробітництва члени ОЕСР висловлюються проти таких явищ, як «керована» торгівля, унілатералізм, білатералізм тощо. Регіональні інтеграційні процеси повинні сприяти дальшій лібералізації міжнародної торгівлі, а їхні цілі мають збігатися з міжнародними зобов’язаннями країн. До того ж розвиток регіональних угруповань не повинен підривати багатосторонню торговельну систему. 26;6−9]

Галузевим пріоритетом економічної політики є сільське господарство. З цим напрямом тісно пов’язані проблеми розвитку сільськогосподарських регіонів.

Усі країни ОЕСР, по-третє, велику увагу приділяють розвиткові науці й техніці, впровадженню нових технологій в усі сфери соціально-економічного розвитку, оскільки в 21 столітті саме цей чинник є головним. [25;2−8]

міжнародний економічний співпраця недолік

2. ОЕСР як міжнародна економічна організація Організація економічного співробітництва та розвитку є унікальним об'єднанням, в якому уряди 34 демократичних країн з ринковою економікою спільно працюють над вирішенням соціально-економічних проблем і проблем управління, що виникають в умовах глобалізації, а також вивчають можливості, які вона надає. [24]

Організація являє собою форум, на якому уряди можуть обмінятися своїм досвідом у галузі вирішення політичних проблем, отримати відповіді на загальні питання, дізнатися про позитивний досвід інших країн і координувати свою національну і зовнішню політику. Це форум, на якому при взаємодії рівних партнерів народжуються потужні ініціативи, спрямовані на вдосконалення політики, і розробляються узгоджені на міжнародному рівні інструменти, рішення і рекомендації в тих областях, в яких багатостороннє згоду необхідно окремим країнам для досягнення прогресу в умовах економічної глобалізації. Країни, які не є членами ОЕСР, отримують запрошення приєднатися до цих угод і договорам. Обмен досвідом між урядами країн-членів ОЕСР здійснюється на основі збору і аналізу інформації, які надає секретаріат в Парижі. [26]

Секретаріат збирає дані, проводить моніторинг тенденцій, аналізує їх і складає прогнози в сфері економічного розвитку. Він також проводить дослідження соціальних змін або розробляє моделі політики в галузі торгівлі, охорони навколишнього середовища, сільського господарства, технології, оподаткування та т.п. ОЕСР допомагає урядам здійснювати програми, спрямовані на процвітання їхніх країн, і боротися з бідністю, надаючи сприяння в області економічного зростання, фінансової стабільності, розвитку торгівлі та інвестицій, технології, інновацій, підприємництва та сприяння розвитку. ОЕСР прагне до того, щоб країни враховували вплив наслідків соціально-економічного розвитку на стан навколишнього середовища.

У завдання ОЕСР також входить створення робочих місць для всіх і кожного, забезпечення соціальної рівності і сумлінного та ефективного державного управління ОЕСР знаходиться на передньому краї зусиль, спрямованих на забезпечення взаєморозуміння і надання допомоги урядам в досягненні нових завдань розвитку і вирішенні хвилюючих їх проблем. Це включає проведення реструктуризації торгівлі та структурних змін, забезпечення захисту онлайнової інформації та вирішення проблем, пов’язаних зі скороченням бідності в країнах розвивається миру. [8;30−34]

Більше 40 років ОЕСР виконувала роль найбільшого у світі і самого надійного джерела порівнянних статистичних і соціально-економічних даних.

Бази даних ОЕСР охоплюють такі різноманітні області, як системи національних рахунків, економічні показники, торгівля, зайнятість, міграція, освіта, енергетика, охорона здоров’я та екологія.

Велика частина досліджень та аналітичних матеріалів публікуется. В протягом останнього десятиліття ОЕСР займалася розглядом низки соціально-економічних і екологічних проблем поряд з подальшим розширенням взаємодії з бізнесом, профспілками та іншими представниками громадянського суспільства. Наприклад, проведені ОЕСР переговори з питань оподаткування та трансфертного ціноутворення послужили поштовхом для укладення двосторонніх договорів у сфері оподаткування в усьому міре.ОЕСР — це група країн-однодумців. [10;56−60]

Основним критерієм для вступу країн в члени ОЕСР є прихильність ринкової економіки і демократичного плюралізму.Це багата організація в тому сенсі, що її члени виробляють 60% від загального обсягу товарів і послуг у світі, і в той же час це відкрита для всіх організація. Країни, що не входять в Організацію, отримують запрошення взяти участь у підписанні угод та договорів ОЕСР, організація ділитися своїм досвідом і обмінюється думками з питань, що становлять взаємний інтерес, з більш ніж 70 1країнами.

2.1 Основні цілі та напрями діяльності

Організація економічного співробітництва та розвитку, створена в 1961р.,

Є наступницею Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), яка спочатку займалася питаннями координації надання допомоги європейським країнам, що постраждали в результаті Другої Світової Війни, з боку США і Канади. [23]

Цілі ОЕСР зафіксовані в першій статті Конвенції про заснування ОЕСР, підписаної 14 грудня 1960 Їх суть зводиться до проведення скоординованої політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення високого і стійкого економічного зростання і, як наслідок, підвищення життєвого рівня країн-членів. Крім того, ОЕСР в якості пріоритетних напрямків своєї діяльності визначила просування розумних і апробованих економічних теорій в країнах-членах Організації і в країнах, що не входять до ОЕСР, але йдуть по шляху економічного розвитку, а також розвиток міжнародної торгівлі на багатосторонній, недискримінаційній основі відповідно з міжнародними зобов’язаннями. [10;55−60]

У спрощеному вигляді метa діяльності ОЕСР можe бути сформульовані наступним чином: акумулювати, аналізувати, апробувати і поширювати новації і позитивний досвід вирішення соціально-економічних проблем різними країнами.

У рамках ОЕСР здійснюється регулювання найважливіших практичних питань економічних обмінів, визначаються перспективи соціально-економічного розвитку найбільших країн світу, а також розробляються теоретичні підходи до вирішення нових світових економічних проблем, які згодом кодифицируются в міжнародних угодах і договорах.

ОЕСР, таким чином, є унікальним міждержавним інноваційним центром, що сприяє впровадженню передових соціально-економічних ідей і досліджує ефективність функціонування різних секторів соціально-економічного комплексу, причому про широту та розмаїтті сфер інтересів і докладання сил організації свідчить склад директоратів ОЕСР.

Однак у більш простій формі основну функцію організації можна визначити так: ОЕСР покликана бути місцем, де досить високопоставлені представники державних органів (так звані policy-makers) можуть в неофіційній обстановці, без зобов’язуючих резолюцій, і навіть в якості приватних осіб обговорювати з колегами з інших країн загальні економічні проблеми.

До основних цілей функціонування ОЕСР належать:

— розробка ефективних методів координації торговельної та загальноекономічної політики цих країн-учасниць;

— сприяння досягненню найбільшого рівня стійкого економічного зростання, зайнятості та якості життя в країнах-учасницях при збереженні фінансової стабільності;

— сприяння розвитку світової торгівлі відповідно до міжнародних зобов’язань.

Головними напрямами діяльності ОЕСР є:

— надання допомоги країнам-учасницям для підвищення рівня їх економічного та соціального розвитку;

— сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом надання технічної допомоги;

— налагодження відносин з органуми державної влади всіх рівнів країн-учасниць;

— підтримка зв’язків з іншими міжнародними організаціями для забезпечення ефективної співпраці та співробітництво з регіональними економічними організаціями;

— забезпечення ОЕСР інформацією, необхідною для діяльності, та взаємообміну інформацією;

— усунення перешкод в обміні товарами (послугами, роботами); [7;65−69]

2.2 Структура ОЕСР Основним органом, який приймає рішення, є Рада ОЕСР, в який входять постійні представники всіх країн-членів у ранзі послів і представник Європейського союзу. Раз на рік, під головуванням генерального секретаря ОЕСР (з 2006 р. цей пост займає Анхель Гурріа) Рада збирається на міністерському рівні, тобто за участю міністрів економіки чи закордонних справ країн, що входять в організацію або співпрацюють з нею.

Під егідою ОЕСР діють:

— Міжнародне енергетичне агентство (МЕА)

— Агентство з ядерної енергії (АЯЕ)

— Центр розвитку ОЕСР Обговорення проблем та підготовка рішень відбуваються в комітетах і робочих групах.

Організацією засідань комітетів і підготовкою аналітичних матеріалів займається секретаріат, що нараховує близько 2000 співробітників.

Секретаріат ОЕСР складається з наступних директоратів:

— Директорат з фінансів і питань підприємництва

— Директорат зі співробітництва в питаннях розвитку

— Директорат з торгівлі та сільському господарству

— Директорат з питань економіки

— Директорат з питань освіти

— Директорат з питань зайнятості, трудових і соціальних питань

— Директорат з охорони навколишнього середовища

— Директорат з питань державного управління та розвитку територій

— Директорат з статистикою

— Директорат з науки, технологій та промисловості

Крім того, до складу Секретаріату входять:

— Центр податкової політики та управління

— Центр з питань підприємництва, малого та середнього бізнесу та місцевого розвитку

— Центр по співпраці з країнами-нечленами ОЕСР Співробітники Секретаріату (1900 чол.) Прямо або побічно забезпечують роботу комітетів ОЕСР. Близько 700 економістів, науковців, юристів і представників інших професій, які є співробітниками відповідних директоратів, здійснюють дослідницьку та аналітичну діяльність.

Робота Секретаріату здійснюється під керівництвом Генерального секретаря ОЕСР і його чотирьох заступників. Генеральний секретар також головує на засіданнях Ради, будучи найважливішим сполучною ланкою між національними представництвами при ОЕСР і Секретаріатом.

Щодо комітетів, представники країн-членів ОЕСР зустрічаються між собою і обмінюються інформацією в рамках відповідних профільних комітетів.

Ці комітети, в роботі яких беруть участь представники національних урядів або відповідних постійних місій країн-членів, розташованих, як і Секретаріат, в Парижі. Вся робота здійснюється під керівництвом Ради, наділеного повноваженнями щодо прийняття рішень. До Ради входить по одному представнику від кожної країни-члена, а також представник Європейської комісії.

Рада проводить свої засідання на регулярній основі на рівні послів країн-членів при ОЕСР, на цих засіданнях виробляються загальні напрями діяльності Організації. Раз на рік проводяться засідання Ради на рівні керівників міністерств, коли в його роботі беруть участь міністри закордонних справ, фінансів, і т.д., які піднімають найбільш важливі питання і звертають на них увагу громадськості, а також встановлюють пріоритети роботи ОЕСР на майбутній рік.

Спеціалізовані комітети проводять свої засідання для вироблення нових ідей і оцінки прогресу досягнутого в більш вузьких областях, як, наприклад, в торгівлі, в управлінні підприємствами державного сектора, в галузі сприяння розвитку, в галузі фінансових ринків і т.д. До складу органів ОЕСР входить більше 200 комітетів, робочих та експертних груп. На їх засідання щорічно прибувають близько 40 тис. високопоставлених службовців національних урядів для організації, розгляду результатів та участі в роботі Секретаріату ОЕСР. [26]

Завдяки засобам електронного зв’язку, вони мають можливість віддаленого доступу до документів Організації та обміну інформацією через мережі даних ОЕСР. Для користувачів Інтернету за адресою http://www.oecd.org/ доступна сторінка ОЕСР, що містить широкий спектр інформації.

В даний час до складу ОЕСР входить 34 країни: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Естонія та Японія.

Офіційними мовами ОЕСР є англійська та французька. Штат співробітників набирається в країнах-членах ОЕСР, проте на час роботи вони вважаються міжнародними службовцями і не представляють інтересів відповідних держав. При прийомі співробітників на роботу ОЕСР не застосовує будь-яких національних квот, кадровою політикою Організації є найм людей, що володіють високою кваліфікацією у відповідних областях з урахуванням їх досвіду роботи і національності. 26]

3. Співробітництво ОЕСР з Україною Співробітництво між Україною та ОЕСР започатковано у 1997 році шляхом підписання КМУ та ОЕСР Угоди щодо привілеїв, імунітетів та пільг, які надаються ОЕСР на території України. Угоду було ратифіковано Верховною Радою України у липні 1999 року. 4]

З того часу представницькі делегації України на постійній основі беруть участь у заходах, що проводяться ОЕСР для країн, що не є членами цієї організації.

Співробітництво України з ОЕСР на сьогодні здійснюється у рамках наступних підрозділів:

— Комітет зі сталі Директорату науки, технологій та промисловості ОЕСР. 14 грудня 2006 року ОЕСР прийнято рішення про надання Україні статусу повноправного члена Комітету зі сталі. Наразі в Україні тривають внутрішньодержавні процедури з набуття чинності Угодою між Урядом України та ОЕСР щодо участі в роботі Комітету зі сталі. Однак, враховуючи позицію Мінфіну щодо необхідності визначення реальних джерел подальшої сплати щорічних внесків, відповідні внутрішньодержавні процедури не завершені. Тим часом, Україна бере участь у засіданнях Комітету зі сталі у якості спостерігача.

— Комітет з державного управління ОЕСР. Україна має статус спостерігача у цьому комітеті з квітня 2008 року.

— Робоча група з питань розвитку малого і середнього бізнесу та підприємництва Комітету з питань економічного та соціального розвитку на місцевому рівні ОЕСР. Україна має статус спостерігача у цій Робочій групі з жовтня 2008 року.

Рішенням Ради ОЕСР від 16 листопада 2009 року Україну прийнято до складу членів Схем ОЕСР з сортової сертифікації та контролю за рухом насіння у міжнародній торгівлі, зокрема, до Схеми по насінню зернових (пшениці та ячменю) і Схеми по насінню кукурудзи та сорго в рамках Директорату у справах торгівлі та сільського господарства ОЕСР. Україна стала 58 країною-членом Схем сортової сертифікації. 23 грудня 2009 року рішенням секретаріату Міжнародної організації з контролю якості насіння (далі - ІСТА) лабораторії Української державної насіннєвої інспекції присвоєно статус «Акредитованої лабораторії ІСТА».

Завдяки цим рішенням Україна отримала можливість повноцінної участі у міжнародній торгівлі насінням. [6]

Впровадження в Україні сортової сертифікації насіння за Схемами ОЕСР, можливість оформлення єдиних сортових документів на насіння та акредитація лабораторії в ІСТА мають велике значення для збільшення урожайності основних сільськогосподарських культур, відкривають шлях українським селекційним сортам на світовий ринок насіння.

У листопаді 2009 року експертами ОЕСР у рамках Євразійської програми конкурентоспроможності було започатковано проект «Стратегія секторної конкурентоспроможності для України», покликаний забезпечити розвиток конкурентноздатності низки секторів української економіки, а також підготовку в рамках цього проекту документа «Огляд інвестиційної політики України», який має на меті покращити інвестиційну привабливість України для іноземних інвесторів. Презентація цього проекту ОЕСР для України відбулася 24 листопада 2009 року у Києві.

Співробітництво України з ОЕСР визначено одним із пріоритетних напрямів відповідно до Програми економічних реформ Президента України на 2010;2014 роки Комітет з питань державного управління ОЕСР (PGC OECD) є визнаною у світі платформою для обміну кращими практиками у сфері державного управління.

Україна має статус постійного спостерігача у Комітеті з питань державного управління ОЕСР із 2008 року. Метою діяльності Комітету є надання допомоги країнам у побудові та зміцненні потенціалу до вироблення та реалізації неупередженої, орієнтованої на громадян державної політики. [24]

3.1 Перспективи вступу України до ОЕСР Щороку Організація економічного співробітництва та розвитку, куди входять більшість країн Євросоюзу, Японія та Південна Корея, готує аналітичне дослідження в галузі економіки для якоїсь однієї країни.

Цього року експерти ОЕСР віддали пріоритет Україні з поміж Індонезії та Південно-Африканської Республіки, позаяк вони констатують, що українська економіка після десятирічної кризи знаходиться у фазі стрімкого зростання.

Але важливо, щоб Україна не втратила цей підйом та зосередилася на стабілізації показників економіки, зауважив директор підрозділу дослідження економік країн економічного департаменту ОЕСР Вел Коромзай, презентуючи доповідь українським фахівцям.

«Україна має великий людський потенціал, а нещодавно отримала й сприятливі зовнішні умови для зростання економіки. Утім, значна частина сприятливих факторів є тимчасовими. Водночас країна постала перед серйозними викликами. Один з них — висока енергозатратність виробництва. Якщо Україна хоче продовжити економічне зростання, то слід подумати про перехід на інноваційні технології»

З цим погоджуються й українські експерти. Директор бюро економічних та соціальних технологій Ірина Акімова впевнена, що єдині ринкові умови дозволять українській економіці прогресувати.

«Розвиток ринку — це закон для всіх, якщо ми хочемо бути ефективними. В умовах України перехід на інтенсивні рейки, це більше, ніж політичні гасла. Це терміново слід робити, оскільки екстенсивні внутрішні джерела вичерпуються».

Аби посилити інтенсивне економічне зростання аналітики Організації економічного співробітництва та розвитку радять Україні посилити конкуренцію для підприємств та корпорацій, які виходять на український ринок.

Міжнародних експертів хвилює загальний рівень фіскального тиску та тенденція надання пільг та преференцій окремим суб'єктам підприємницької діяльності, що ставить бізнес у нерівні умови. Говорить аналітик економічного департаменту ОЕСР Вільям Томпсон:

«Рамкові умови надзвичайно важливі для бізнесу. Якщо буде в Україні заохочуватися інноваційна діяльність, люди займатимуться цим. Також не слід створювати велику кількість податкових пільг, оскільки тоді держава просто фінансуватиме окремих підприємців, а на інших лежатиме ще більше навантаження».

Також фахівці ОЕСР вказують на окремі проблеми у монетарній політиці України, хоча відзначають наближення української грошової системи до стану рівноваги.

Окрім цього міжнародні експерти у своєму дослідженні звертають увагу на забюрократизованість української дозвільної системи, що створює проблеми з виходом на український ринок іноземних інвесторів.

Серед схвальних відгуків українських колег представники Організації економічного співробітництва та розвитку почули і критику, зокрема про неврахування у економічному звіті міграційних тенденцій України та впливу соціальної сфери на економічні показники, зауважує директор інституту економіки та прогнозування Національної Академії Наук України Валерій Гейць.

«Суспільство опанувало механізми боротьби з безробіттям не шляхом створенням робочих місць, а шляхом голосуванням ногами. Воно покидає країну. І як буде проходити процес реструктуризації - чи шляхом динамічного прискорення, чи мігруючи. Цьому питанню треба було приділити більше уваги. Оскільки право-ліберальні реформи, які необхідні Україні, будуть мати обов’язково ці наслідки».

В цілому ж всі висновки спеціалістів Організації економічного співробітництва та розвитку співпадають з аналізом українських урядовців, переконує заступник міністра економіки Наталя Бойцун.

3.2 Переваги та недоліки вступу України ло ОЕСР Вирішення Україною, як і будь-якою іншою державою, важливих соціально-економічних, політичних та інших завдань практично неможливе без її участі у міжнародному економічному співробітництві, в діяльності міжнародних організацій без урахування світового досвіду, досвіду становлення і розвитку окремих країн. 7;65]

Беручи до уваги, що у ст. 18 Конституції України закріплено положення про те, що зовнішньополітична діяльність нашої держави спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробіт­ництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, [1;cт.18] я хотів би дослідити як така співпраця нашої держави з ОЕСР та майбутнє членство у цій організації вплине на Україну. Почнемо з позитивних тенденцій. ОЕСР — це єдине й унікальне місце, де уряди демократичних промислово розвинених держав мають можливість аналізувати й удосконалювати свою економічну та соціальну політику. Вони зіставляють набутий досвід, намагаються вирішувати спільні проблеми, — і це веде до істотного підвищення ефективності та прискорення результативності запроваджених заходів.

Тут аналізують стан світової торгівлі, монетарної системи, економічні наслідки дій урядів у галузі сільського господарства і промисловості, енергетики, ринку праці, зайнятості, бюджетної політики, платіжного балансу та багатьох інших аспектів, вміщених у рамки ближчих та довгострокових перспектив розвитку світової економіки. Україна, прагнучи зайняти гідне місце на світовій арені в якості надійного торгового партнера і привабливого об'єкта для інвестицій, також поставила собі за мету отримання статусу повноправного члена ОЕСР. З 2009 року ОЕСР готує щорічні доповіді «Стратегія секторної конкурентоспроможності для України», приділяючи особливу увагу поліпшенню її інвестиційного клімату, створенню сприятливих умов для розвитку підприємництва, підвищенню рівня конкурентоспроможності українських виробників на світових ринках. Як бачимо, вступ в ОЕСР зробить Україну цікавою для інвесторів, а сама держава отримає не тільки партнерів серед держав — сучасних економічних лідерів, але і матиме постійний аналіз світових економічних даних, консультації щодо можливостей покращення вітчизняної економіки та уникнення негативних кризових явищ.

Так, перспективи заманливі, але ж у медалі завжди дві сторони. Які ж негативні зміни може принести для України повноправне членство у ОЕСР? Варто зазначити, що постійні члени вносять щорічні членські внески, але чи готова Україна та її бюджет, громадяни віддавати чималі суми, при цьому, що сама організація кредитів не видає, а надає лише звіти та консультації, звісно, інформація завжди коштувала дорого, але чи виправдана її вартість для України, чи окупиться вона — невідомо. ОЕСР значну увагу приділяє саме розвитку, модернізації сільського господарства та залученню в нього нових кваліфікованих кадрів.

Для України галузь важлива та потрібна, проте чи може наша держава так швидко перебудуватись, знайти ресурси, кадри, гроші на дотації та кредити? Хіба що, якщо вилучить ці гроші з соціальних програм, адже ОЕСР відома своїми жорсткими соціальними заходами, саме пільги та дотації для соціально мало захищеного населення підпадають під скорочення, бо не приносять доходу та займають велику частину бюджетів, але чи зможемо ми обійтися на сьогоднішній день без таких програм? Рекомендації ОЕСР не обов’язкові для виконання, але якщо консенсус знайдено, якщо національні інтереси не зазнали дискримінації, між країнами може бути укладена формальна угода, або ж уряди можуть зобов’язати різні національні інституції взяти рекомендації на озброєння матимуть виконувати їх.

То ж питання залишається — чи настільки нам потрібно вступити до ОЕСР? Чи матимемо ми та наша держава такий бажаний економічний профіцит і відсутність усіх економічних проблем, якщо статистика показує зростання рівня безробіття та зниження рівня ВВП за останній рік у країнах-членах ОЕСР, країнах «багатих», розвинених, які виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг?

Саме про це треба замислитись, взяти до уваги, ще раз проаналізувати, що ми отримаємо від співпраці, членства в ОЕСР: більше переваг чи більше недоліків і чи бажання бути серед кращих варте цього?

Висновки Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) об'єднує 34 країни — повноправних членів, що базуються на принципах демократичного управління та ринкової економіки, підтримує активні відносини з іншими країнами світу, а також неурядовими та громадськими організаціями.

ОЕСР діє в різних соціально-економічних сферах і вирішує широке коло проблем. Вона розробляє національні стратегії реформ у сфері фінансів, оподаткування, ринків праці, забезпечення пенсій, соціальних пільг, довготривалих систем охорони здоров’я, освіти. ОЕСР взяла на себе лідируючу роль у запобіганні хабарництва та корупції в міжнародних масштабах. Організація сприяє більш повній інтеграції країн, що не входять до її складу, в глобальну світову систему торгівлі та інвестицій. ОЕСР на основі постійного аналізу дає відповідні середньострокові і довгострокові орієнтири розвитку макроекономічної політики з урахуванням темпу руху до перспективних цілей і міжнародної взаємодії в області структурної та макроекономічної політики.