Лазерні формовивідні пристрої. 
Кольоропробні системи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА Контрольна робота З дисципліни: «Обладнання видавничо-поліграфічного виробництва»

Виконала: студентка групи ЗТ-43

Ястремська Н.Р.

ЛЬВІВ 2014

План

1. Лазерні формовивідні пристрої (рекордери) для безпосереднього виготовлення офсетних форм, основні типи, будова та принцип роботи

2. Устаткування для підготовки та оброблення формних циліндрів глибокого друку

3. Кольоропробні системи. Призначення кольоропроби та її різновиди

1. Лазерні формовивідні пристрої (рекордери) для безпосереднього виготовлення офсетних форм, основні типи, будова та принцип роботи У сучасних системах CTP, орієнтованих на виготовлення офсетних форм, застосовують лазерні формовивідні пристрої трьох основних принципів :

— барабанні, виконані за технологією «внутрішній барабан», коли форма розташована на внутрішній поверхні нерухомого циліндра;

— барабанні, виконані за технологією «зовнішній барабан», коли форма розташована на зовнішній поверхні циліндра, що обертається;

— планшетні, коли форма розташована в горизонтальній площині нерухомо або робить рух у напрямку, перпендикулярному напрямку запису зображення.

Перевагами пристроїв першого принципу побудови є достатність одного джерела випромінювання, завдяки чому досягається висока точність запису, простота фокусування лазерних променів, велика оптична глибина різкості; простота установки перфорує пристрої для штифтової приводки форм; простота заміни джерел випромінювання.

Мал. 1 Апарати з внутрішнім барабаном.

Зовнішньобарабанні пристрої мають такі переваги, як невисока частота обертання барабана завдяки наявності численних лазерних діодів, довговічність лазерних діодів, невисока вартість запасних джерел випромінювання та можливість експонування великих форматів. До їх недоліків відносять велике число лазерних діодів і, як наслідок, такого ж числа інформаційних каналів, невисоку глибину різкості, складність встановлення пристроїв для перфорування форм.

Мал. 2 Апарати із зовнішнім барабаном.

І в тому, і в іншому випадках експонування термочутливих формних пластин виконується в інфрачервоній області спектра. При цьому помітні переваги зовнішньобарабанного принципу, що дозволяє максимально наблизити джерело енергії до поверхні друкарської форми. У пристроїв з записом на внутрішню поверхню барабана відстань від пластини до елемента, як правило, відповідає радіусу барабана і стає тим більше, чим більший формат пластини.

Мал. 3 Апарати планшетного типу.

Для того щоб генерувати виключно маленьку і різку точку на такій відстані, потрібна дорога оптика.

Основою лазерних формовивідних пристроїв є оптико-механічна система, що містить залежно від конструкції один або кілька лазерів, модулятор, телескоп, фокусуються лінзу, поворотні дзеркала, що обертається дзеркальний дефлектор, механізм кріплення і переміщення формної пластини, механізм переміщення оптичної або термічної головки.

Мал.4 Гравіювання формного матеріалу При записі на офсетних друкарських формах, швидкісні характеристики формовивідних пристроїв істотно залежать від чутливості формного матеріалу. Зовнішні барабани обертаються порівняно повільно. Наприклад, при записі термочутливих матеріалів частота обертання барабана складає 150 об. / Хв. Більш короткий час експонування друкарської форми досягається збільшенням числа лазерних діодів. При цьому ймовірність збоїв при роботі зростає із збільшенням числа діодів.

Таким чином, якщо розглядати тенденцію подальшого розвитку систем CTP, то можна помітити, що для друкарських форм форматом до 70×100 см існують однакові умови для обох принципів запису зображень. Для великих форматів друкарських форм певні переваги має техніка із зовнішнім барабаном. Планшетний спосіб широко застосовується в області форматів до 50×70 см для газетного виробництва. Причому в останньому випадку його переваги пояснюються саме невеликими форматами і відносно низьким розширенням.

Мал.5 Будова лазерного апарату В даний час для експонування друкарських форм застосовуються такі типи лазерних джерел світла:

1) аргон-іонний блакитний лазер з довжиною хвилі 488 нм;

2) гелій-неоновий червоний лазер з довжиною хвилі 633 нм;

3) малопотужний червоний лазерний діод з довжиною хвилі 670 нм;

4) інфрачервоний потужний лазерний діод з довжиною хвилі 830 нм, який набув поширення для експонування термочутливих пластин, що вимагають більш високих енергетичних витрат, і застосовується в пристроях із зовнішнім барабаном;

5) інфрачервоний потужний лазер ND YAG на ітрій-алюмінієвому гранаті з неодимом з довжиною хвилі 1064 нм, використовуваний в багатьох системах CTP завдяки наступними перевагами:

— невелика довжина хвилі дозволяє одержати пляму діаметром менше 10 мкм і значно підвищити розширення системи при запису;

— мінімальні втрати при проходженні по світловолоконних світловодам і легкість модулювання спрощують конструкцію лазерних установок;

— значне число відомих матеріалів (особливо метали) мають більш високий коефіцієнт поглинання в області довжин хвиль 1,06 мкм, що полегшує розробку формних пластин і підвищує ефективність лазерного запису;

Мал.5 Діапазони потужностей і довжини хвиль лазерів

6) зелений лазер на ітрій-алюмінієвому гранаті з подвійною частотою ND YAG з довжиною хвилі 532 нм;

7) фіолетовий лазерний діод з довжиною хвилі 400−410 нм, який дозволяє використовувати звичайні світлочутливі пластини, що застосовуються для контактного копіювання.

Залежно від типу джерела лазерного випромінювання різні фірми пропонують спеціальні формні пластини, які можна розділити на фотополімерні, срібломісткі, з гібридними шарами, з термочутливими шарами.

2. Устаткування для підготовки та оброблення формних циліндрів глибокого друку Глибокий друк знаходиться в безперервному розвитку. З’являються нові технології, розробляються нові, в першу чергу лазерні, способи гравіювання формних циліндрів глибокого друку, удосконалюються і створюються нові друкарські машини. Глибокий друк залишається одним з високоякісних і продуктивних способів, що забезпечує досить високу якість відбитків будь-яких, у тому числі і дуже великих, форматів. І, незважаючи на не менш бурхливий розвиток конкуруючих способів друку, глибокий друк представляє поліграфістам більше нові розробки, які роблять його практичнішим при виготовлені різних виробів, будь то акцидентна продукція, видавничий друк, виробництво упаковки або щось інше, але обов’язково високоякісне, часто залишає позаду інші способи друку. Залежно від структури комірок є три різновиди друкарських форм:

* в традиційному глибокого друці зображення на формному циліндрі отримують методом травлення. Площа комірки друкарських елементів залишається постійною, а їх глибина змінюється відповідно до тону. Темним тонам відповідають глибокі комірки, а світлим — непоглибленим, плоскі;

* в автотипному глибокому друці змінюються розміри комірок, а їх глибина залишається постійною. Передача градаціі забезпечується в процесі травлення за рахунок зміни діаметра комірки;

* у третьому варіанті, полуавтотипному глибокому друці, змінюється як площа, так і глибина, що досягається за допомогою механічного гравіювання друкарських елементів. Відмінною рисою даного способу є отримання відбитків високої якості. Управління процесом здійснюється безпосередньо на базі електронних даних.

Для забезпечення якості гравіювання здійснюється як контроль товщини мідної сорочки, що одержується електролітичним осадженням, так і хромованого покриття. Після гравіювання за допомогою мікроскопа визначається розмір комірок і відповідно обсяг заповнення їх фарбою. Зазвичай, в роботі необхідно використовувати якісний різець.

Мал.6 Циліндр глибокого друку

В техніці виготовлення форм глибокого друку протягом багатьох десятиліть переважним було електромеханічне гравіювання за допомогою алмазного різця по мідної поверхні, що було стандартом для дуже високої якості глибокого друку. Однак в останні роки на ринку стало з’являтися все більше систем на лазерній основі.

Таким чином, у гравіюванні циліндрів глибокого друку за останні роки спостерігається бурхливий рух технологій у бік використання лазерних технологій. Гравіювальні машини перетворилися на пристрої для запису зображень, так звані рекордерами. Одночасно висока частка функціональності гравірувальних машин перемістилася в пристрої front-end, тобто в робочі станції з підключеними комп’ютерами для обробки даних. Завдяки безлічі нових розробок продуктивність гравіювальних пристроїв істотно зросла, як і якість циліндрів глибокого друку.

В глибокому друці зображення знаходиться на друкарській формі у поглибленні поверхні формного циліндра. З цих поглиблень задрукований матеріал і отримує друкарську фарбу. У глибому друці зображення записується у формі маленьких комірок в металевій поверхні формного циліндра шляхом гравіювання різцем (штихелем) або лазером.

Мал.7 Лазерна установка

Глибина осередків становить, наприклад, для друку журнальної продукції на самих світлих ділянках зображення, залежно від застосовуваного способу гравіювання, лініатури растру, і кута нахилу растрових ліній, від 2 до 7 мкм, на темних ділянках (в тінях) — від 28 до 45 мкм, а діагональ осередків — від 135 до 195 мкм. Таким чином, тонове охоплення зображення від найсвітліших до темних ділянок визначається різною глибиною, а також розмірами комірок растру.

Перемички, що знаходяться між комірками, мають важливі функції. Вони утримують фарбу в комірках і, крім того, забезпечують необхідну проводку ракеля при чищенні пробільних елементів. Для забезпечення типової для глибокого друку високої тиражестійкості, формні циліндри перед друком покриваються гальванічним способом, зокрема тонким шаром хрому, товщиною від 5 до 7 мкм. Для того щоб уникнути муару, циліндри для 4-фарбового глибокого друку гравіюють під певними різними кутами повороту растру.

Якщо в недавньому минулому лазери в глибокому способі друку могли використовуватися дуже обмежено, тому що при гравіювання мідної поверхні формного циліндра її обробка була дуже ускладнена, то зараз ситуація міняється. Це підтвердила виставка drupa, на якій був показаний новий спосіб виготовлення форм глибокого друку з гравіюванням мідної поверхні відомої німецької фірми Hell Gravure System. Спеціалістам був представлений прототип лазерної гравіювальною машини, яка може створювати осередки друкарських елементів на мідній та хромовій поверхнях. При цьому як растрові, так і шрифтові поверхні таких гравійованих циліндрів забезпечують високу якість зображення при високій роздільній здатності.

Тим самим відкривається, можна сказати, нова ера в виготовленні форм глибокого друку. Необхідно зазначити, що численні можливості керування лазерним променем дозволяють вільно, в широких межах керувати глибиною і розмірами комірок друкарських елементів, забезпечуючи потрібний профіль. Одночасно в цьому способі, запис лазера встановлюється незалежно від растру глибокого друку, забезпечуючи тим самим різкість контурів.

На ринку обладнання глибокого друку представлена також фірма Creo своєї термографічного системою Exactus. У співпраці з італійською фірмою Acigraf нею була створена система термозапісі Square Spot Thermobebilderung в поєднанні з електролітичним процесом видалення міді фірми Acigraf. У цілому термографічні процес Exactus складається з 5 етапів. Це нанесення термочутливого шару Graviti (покривний матеріал) на мідний циліндр, прямий термічний запис, прояв (видалення шару Graviti з записаних ділянок), електролітичне видалення міді, роздублювання шару.

3. Кольоропробні системи. Призначення кольоропроби та її різновиди Кольороподіл повинен служити еталонним зображенням в процесі друку тиражу. При цьому повино бути враховано якість паперу і спосіб друку. Ідеальний варіант отримання кольоропроби — це використання друкарського обладнання, паперу та фарб, які застосовуються при друці тиражу. Але питання вартості і тимчасових витрат жорстко обмежує можливості реалізації такого варіанта. По міру розширення області застосування кольоропроби зростають і вимоги, що пред’являються до неї. Область застосування простягається від кольоропроб, модулюючих тільки колір, до кольоропроб, які можуть служити юридичним доказом.

Таким чином, вимоги, пропоновані до кольоропроби, досить різні. Тому на ринку представлені системи кольоропроби, що дозволяють отримувати різний рівень відповідності тиражним відбиткам. Виходячи з цього, технології кольоропроби вибирають з урахуванням:

* формату (смуга і / або друкований аркуш);

* точності передачі кольору (візуальна або колориметрична точність);

* відтворення растрової структури (відповідно структурі, що формується на друкарському відбитку);

* відповідності задруковується, і формату листа, використовуваним при друку тиражу;

* прийнятності часу виготовлення кольоропроби;

* витрат на виготовлення кольоропроби (по відношенню до витрат на виконання замовлення).

Методи отримання цифрової кольоропроби Методи цифрової кольоропроби використовуються для виведення цифрових даних з метою забезпечення максимально наближеного моделювання зображення, яке буде отримано при друці тиражу. При цьому в більшості випадків мова йде про візуальний збіг з друкованим відбитком, який буде отриманий пізніше (Color-Proof). Характерні параметри друкарського процесу (наприклад, структура растрових крапок) можуть бути відтворені так само, як на друкарському відбитку, тільки при використанні спеціальних методів виготовлення кольоропроби (істинна, растрова пробаTrue-Proof, Raster-Proof). У цифрових друкарських системах (наприклад, в системах прямого запису в машині Quickmaster DI, Heidelberg) цифрова кольоропроба займає центральне місце. У такому виробничому процесі більше вже не виготовляються фотоформи, які зазвичай служать оригіналом для аналогової кольоропроби. Перед тим, як проводити запис зображення на друкарські форми в друкарській машині, слід перевірити, чи відповідає якість даних вимогам, пропонованим до продукції.

Мал.8 Отримання растрового кольороподілу

У цифрових системах кольоропроби залежно від призначення та вимог до якості розрізняють два основних методи :

* Softproof (екранна або «м'яка» кольоропроба);

* Hardproof (кольоропроба на матеріальному носії або «тверда» кольоропроба з досить великим терміном зберігання зображення).

Екранна кольоропроба Екранна кольоропроба моделює зображення на моніторі. Застосування екранної кольоропроби в недавньому минулому обмежувалося лише рамками відображення кольорового зображення з метою перевірки його загального колірного змісту, а також стану масиву даних. Нині достовірність екранної кольоропередачі значно зросла завдяки застосуванню формату PDF і додаткового програмного забезпечення (Viewer) у поєднанні з системою управління кольором. Слід мати на увазі, що колір зображення на моніторі сильно залежить від умов розглядання. Тому екранне зображення не завжди відповідає багатоколірному друкованому відбитку. У той час як умови розглядання кольорового зображення на екрані звичайно припускають наявність неяскраво освітленого приміщення, видрукуваний примірник повинен розглядатися при стандартному освітленні, близькому до денного світла.

Додрукарськіі процеси Система цифрової кольоропроби (термосублімаційна), поєднана з системою «Комп'ютер-друкарська машина» / пряме виведення зображення (DCP 9500/QM-DI, Kodak, Heidelberg). При застосуванні дистанційної (remote-proof) проби масиви даних можна швидко передавати по глобальних мережах, а потім моделювати тиражне відтиснення на сайті замовника.

Мал.9 Схема отримання кольоропроби

У такій технології виробництва ключову роль відіграє система управління кольором.

Переглядаючи зображення майбутнього тиражу на моніторі друкарської машини, можна навіть проконтролювати їх растрову структуру.

Класифікація методів кольоропроби на підкладці («твердої») проби включає кілька великих груп:

«Синька»

Для того щоб отримати перше уявлення про зміст, верстку, спуск смуг і наявності додаткових елементів, які повинні друкуватися разом, можна виготовити однофарбові світлокопії, так звану «синьку». Обидва ці терміни прийшли в цифрові технології з традиційних процесів.

Сьогодні ці проби найкращим чином відтворюються в безлічі недорогих широкоформатних плотерів, які здебільшого оснащені струминними друкарськими пристроями. Цьому сприяє універсальність мови PostScript.

У поліграфії при виготовленні високоякісної репродукції кольоропроба служить для отримання зображення в межах колірного охоплення реального друкарського синтезу (в кольорах репродукції) і свідчить про придатність файлу для виводу. Для цього все ширше застосовуються стандартні друкарські системи, такі, як струменеві принтери або термосублімаційні принтери в поєднанні з високопродуктивними системами управління кольором. Цей вид кольоропроби служить орієнтиром для друкаря, що відповідає за тираж.

У той час як на стадії підготовки образотворчої інформації здебільшого працюють з пробами смуг малого формату, на стадіях друкарських процесів і післядрукарської обробки бажаний контроль повноформатного друкарського аркуша. При цьому найважливішим аспектом тут є достовірність кольору.

Для таких цілей бажано було б використовувати прості системи, які не потребують великих витрат на матеріали кольоропроби. Рішення про те, який метод отримання кольоропроби вибрати (з тонером, фарбами або плівками), приймається у кожному конкретному випадку окремо.

Растрова кольоропроба Якщо в цифровому способі друку може бути змодельована і растрова структура майбутнього друкарського відбитка, то говорять про растрову кольоропробу (True-Proof). У цьому випадку якість кольоропроби, що відтворює також і растрову структуру зображення, максимально наближається до якості тиражного відбитка. Інформація про структуру растрових точок служить друкареві, крім усього іншого, для раннього розпізнавання відхилень розмірів растрових крапок і пов’язаних з ним колірних зрушень або відхилень при друкувані фарбами. У разі необхідності можна цілеспрямовано втручатися в градаційну криву процесу.

Ефекти, обумовлені растрової структурою, такі, як глянець, контраст і діапазон зміни тонів, муар або розеткові ефекти, можуть бути запроектовані до початку друкарського процесу і в разі необхідності обговорені із замовником. Оскільки растрова структура у файлі PostScript, як правило, відсутня, растровий генератор PostScript-інтерпретатора повинен створювати точно такі ж растрові точки, як і RIP пристрою запису на фотоплівку або формний матеріал. Гарантію ідентичності форми друкарських елементів частоти растрової структури і кутів її повороту дає використання одного і тогож реєстрового процесора.

Мал.10 Растрова кольоропроба

Для виготовлення растрової кольоропроби, що забезпечує ідентичність з тиражних відбитків, деякими виробниками запропоновано кілька спеціальних друкарських систем. Так, наприклад, пристрої, використовують реальні фарби багатоколірного друкарського синтезу (CMYK). Кольоропроба виготовляється із застосуванням кольорових плівок і термопереносу барвників на спеціальні носії або на тиражний папір.

Концепції управління кольором Причиною основних відмінностей між цифровою та аналоговою кольоропробою є необхідність використання спеціального паперу (для струменевого або термосублімаційного перенесення) і спеціальних фарб, які в багатьох системах цифрової кольоропроби або зовсім не узгоджені, або узгоджені в недостатній мірі з кольорами друкарських фарб реального поліграфічного синтезу.

Перетворення кольору (CMYK) 1 > (CMYK) 2, часто помилково назване «калібруванням», звичайно припускає наявність системи високоякісної цифрової кольоропроби. Інші параметри, які стосуються калібрування, в програмі цієї процедури управління кольором не фігурують. Тільки в деяких цифрових друкарських системах можливе застосування оригінальної тиражної окремої кольоропроби, а цей метод економічно невиправданий.

Попередній контроль файлів став на багатьох поліграфічних підприємствах спеціальною сервісною пропозицією для замовників, а в економічному плані став додатковою платною послугою, корисною для всіх учасників (тобто дані замовника перевіряються і, якщо це необхідно, виправляються, замість того, щоб відсилати їх назад).

рекордер кольоропроба офсетний друк

Список використаної літератури:

1. Барановський І.В., Яхимович Ю. П. Поліграфічна переробка образотворчої інформації. — Київ — Львів. 1999.

2. Шовгенюк М. В., Білорус В.Е., Міклушка І.З., Дудяк В. О. Ввід і вивід зображень в комп’ютерних видавничих системах. — Львів: Фенікс, 1998.

3. Шихт Г. Ю. Цифровая обработка цветных изображений. — М.: Издательство ЭКОМ, 1997.

4. Грибков А. В. Техника производства печатныхсредств информации, 1988.

5. Мельников О. В. Технологія плоского офсетного друку: підручник / О. В. Мельников. — 2-е вид., випр. — Львів: УАД, 2007. — 388 с.