Аспекти психолого-правового почуття юриста (реферат)

Реферат на тему

Аспекти психолого-правового почуття юриста План.

1.Психологічна культура юриста.

2. Інтелектуальна культура юриста.

3. Культура підсвідомості юриста.

4. Емоційна культура юриста.

5. Педагогічна культура юриста.

6. Естетична культура юриста Література.

1.Психологічна культура юриста.

Психологічна культура працівника міліції - це рівень володіння психологічними знаннями, навичками і прийомами, в тому числі автотренінгу та саморегуляції, а також розвитку власної волі та професійно-психологічних якостей.

Принципи: родова комплексність (принципи інших культур психологічного напрямку) — професійна необхідність (застереження від зловживань психологічними прийомами у службовій діяльності).

Функції: своєчасне вироблення психічної адаптації (до різних несподіванок), формування професійно-правового характеру у юриста.

Довідка: 1) предмет дослідження психології становлять психічні процеси-відчуття, сприймання, мислення, почуття, прагнення тощо. Вони у кожній професії мають свої особливості, що спричиняється до поділу психології на відповідні види- 2) особливості видів психологічної культури за темпераментом особистості, який характеризує його відносно стабільно з погляду динамічності: психологічна культура сангвініка, холерика, флегматика, меланхоліка- 3) психологічна культура за знаком Зодіаку.

Звідси: механізм дії психологічної культури юриста (важелі, за допомог яких психологічна культура втілюється у його практичну діяльність) — це мислення і мова, які призводять до дії.

Примітка: рівнева структура свідомості: несвідоме, передсвідоме, свідоме, підсвідоме, надсвідоме.

Нюанс: на людину найкраще впливати через дух і душу. Добитися попадання цього впливу у підсвідому зону.

2. Інтелектуальна культура юриста.

Інтелектуальна культура юриста — це ступінь процесу пізнання правової дійсностіздатність правника приймати законні, справедливі рішення, а також ставлення до законів Всесвіту.

Принципи: продуктивне мисленняінтелектуально-правова допитливістьправова інформаційністьповага до версій, висунутих іншими особамирозважність та важливість у прийнятті рішень.

Функції: формування правосвідомості, оволодіння закономірностями юридичної діяльності, підвищення культури застосування знань на практиці, «навчання» (на матеріалах юридичної практики).

Довідка: інтелект (від лат. — пізнання, розуміння, розсудок) — розум, здатність мислити, проникнивість, сукупність тих розумових функцій (порівняння, абстракції, утворення понять, суджень, висновки і т. д.), які перетворюються пізнання у знання або критично переглядають і аналізують уже наявні знання. Це термін для означення вищої пізнавальної здатності мислення, яка принципово відрізняється творчим, активним характером від пасивно чуттєвих форм пізнання.

Звідси: призначення інтелекту — створювати порядок із хаосу через приведення у відповідність до індивідуальних потреб об'єктивних параметрів реальності.

Примітка: хоча інтелект, так як і воля, залежить від відповідних обставин, однак він, що відноситься до сфери духу, є вищим від волі, що відноситься до сфери психічного.

Нюанс: якщо розум є даним людині природою, то інтелект в основному є результатом соціалізації особи.

3. Культура підсвідомості юриста.

Культура підсвідмості юриста — це уміння регулювати своїм підсвідомим станом, володіти культурою почуттів та сумлінням з метою формування внутрішнього переконання у вирішенні правових завдань.

Принципи: терпіння мук, толерантність, взаємоповага, незупенимість, правдивість, відвертість, прямота, великодушність, чуйність, уважність, моральна чистота, взаємоповага, взаємодопомога.

Функції: профілактика ненависті, зависті, агресії, образи, роздратованості, злости, злослів'я, насильства, гніву, осуду себе і інших, прискорення подій.

Вироблення умінь прощати, бажати розкаюватись, почуття любові, дисципліни свідомості, щирості.

Блокування гордості і гордині, ревності, помсти, хвалькуватості, нарікання, презирства, жалості за минулим, зачеплення за матеріальне, за щасливу долю.

Готовність до почуття втрати (ми завжди щось втрачаємо).

Довідка: підсвідоме — це пласт свідомості, який переважно покритий верхньою свідомістю і виявляє себе явно тільки у особливих випадках (наприклад, при помилкових діях, у сновидіннях). Підсвідоме — те у психіці чи поведінці людини, що нею не усвідомлюється ніколи (взагалі) чи в даний момент часу перебуває поза сферою її актуальної свідомості, але реально бере участь в регуляції поведінки людини, охоплює значну частину пізнавальних процесів, особистісних властивостей людини, між особових відносин людини.

Звідси: поняттям «підсвідоме» позначають лише ті феномени психіки, які в даний момент перебувають поза фокусом свідомості, але органічно з нею пов’язані, впливають на її перебіг і з відповідною зміною умов порівняно легко переходить в її сферу. Для більш глибокого розуміння психіки людини і повноцінного пояснення її поведінки необхідно добре знати не тільки те, чого людина актуально усвідомлює чи може усвідомити, але також і те, що нею не усвідомлюється в даний момент часу чи не може бути усвідомлено взагалі.

Примітка: факт участі підсвідомого в регуляції своєї поведінки людина не тільки не усвідомлює, а навіть активно заперечує і нічого певного про це сказати не може. На рівні свідомості людиною вирішується в основному нові і самі складні завдання, дія яких в автоматично виконуваних рішень. На підсвідомому рівні переважно вирішуються порівняно прості, звичайні завдання, які не є для людини особливо трудними.

Нюанс: підсвідоме нерідко ототожнюється з несвідомим. Несвідоме охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкт, інтуїція, гіпноз та ін). А підсвідоме відображає ті психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості.

4. Емоційна культура юриста.

Емоційна культура юриста — це ступінь володіння емоцігенно-правовою ситуацією з метою вольового впливу на формування культури професійних почуттів, а також вміле оперування емоційними прийомами у службовій діяльності.

Принципи: пошук правової істини, емоційно-правова граничність, правова оптимальність й ефективність, емоційно-правова рівновага, юридична зацікавленість, пантомімічність, професійна дійсність.

Функції: врегулювання емоційно-правових процесів, піднесення рівня правового почуття, вироблення емоційної орієнтації у правовому полі, забезпечення емоційного діалогу учасників юридичної справи, недопущення і розв’язання емоційно — правових конфліктів, виховання правової симпатії (емоційних відгук на переживання іншої людини).

Довідка: емоції (від франц. — хвилювання, збудження) — це реакції людини і тварин на дію внутрішніх і зовнішніх подразників, які мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення і охоплюють усі види чутливості і переживання. Це клас психічних явищ, які є внутрішніми, суб'єктивно переживаючими станами людини, що супроводжуються приємними чи неприємними відчуттями. До емоцій відносяться, наприклад, переживання голоду, спраги, задоволення, незадоволення, страху, гніву, суму, радості, а також багаточисельні та різновидні почуття, які людина може відчувати до різних об'єктів, з різних причин і в різних життєвих ситуаціях. Емоційні стани досить динамічні, змінюються час від часу, можуть переходити з одного в інший, інколи — у свою протилежнівсть.

Звідси: завдяки емоціям люди не лише відчувають, сприймають, уявляють чи розуміють навколишню дійсність, а й переживають її. Сукупність емоцій і почуттів становлять емоційну сферу людини. Розвиненість почуттів, здатність оптимально управляти своїми емоціями визначають емоційну культуру особистості. Емоційне мислення людини — це таке мислення, яке перебуває під впливом почуття, настрою. Динаміка емоційних станів залежить від потреб та інтересів, з якими ці стани функціонально пов’язані.

Примітка: У людини є такі основні види емоцій: настрій, прості (чи біологічні) емоції, афекти, почуття, пристрасті, стреси. У житті людини емоції виконують такі основні функції: комунікативну, мотиваційну, регулюючу, сигнальну і запобіжну.

Нюанс: емоції відрізняються від почуттів. Емоції мають тимчасові, закономірні, періодичні зміни, а почуття — ні. Емоції не можуть тривалий період зберігатися у незмінному вигляді, а почуття — можуть.

5. Педагогічна культура юриста.

Педагогічна культура юриста — це рівень володіння у практичній роботі методикою проведення виховання громадян з використанням високої спеціалізованої педагогічної техніки, педагогічної технології та професійного такту.

Принципи: педагогічні здібності, внутрішня зібраність під час вибору лінії поведінки, мовленнєвий етикет, відповідальне ставлення до правового виховання громадян, почуття міри, принциповість і поступливість, почуття гумору, проблемність і еврестичність.

Функції: вироблення почуття педагогічної спостережливості і передбачливостінабуття умінь проведення юридичних доказів, тактики і етики допиту, підвищення культури юридичного діалогу, покращення якості юридичних консультацій, досягнення двостороннього процесу у вихованні, застереження від педагогічного свавілля, виховання юридичної активності населення, юридичного всеобучу та просвіти.

Довідка: Педагогіка — наука про навчання і виховання підростаючих поколінь. Основним джерелом пізнання закономірностей навчання й виховання є вивчення та узагальнення педагогічного досвіду. Педагогічне мислення — це здатність людини застосовувати теоретичні положення філософії, психології, педагогіки, метафізики в конкретних педагогічних ситуаціяхвирішувати педагогічні завданнявикористовувати педагогічні ідеї в конкретних ситуаціях діяльності- «бачити» у конкретному явищі його педагогічну суть. Педагогічна психологія — це галузь психології, в якій вивчаються проблеми, пов’язані з педагогічною діяльністю, навчання і виховання людей.

Звідси: педагогічна дія — це педагогічно доцільний, спланований чи імпровізований вчинок людини, що спричиняє зміну педагогічної ситуації або особистісні зміни.

Примітка: правове виховання — це система формування правосвідомості і правової культури населення. Вона є визначальним фактором у забезпеченні законності і правопорядку. В Україні до системи правового виховання належать правова освіта, а також правова діяльність як різновид соцальн6ої діяльності з наданням громадянам правових, педагогічних послуг громадянськими та благодійними організаціями, правоохоронними органамиправове консультування, юридична, педагогічна та наркологічна допомогаінші цілеспрямовані дії з метою формування у людей правових ідей, уявлень, традицій, оцінок, моделей норм поведінки.

Нюанс: юридична діяльність повинна зводитись не тільки до ліквідації наслідків, а й до усунення причин правопорушення, до правового виховання громадян.

6. Естетична культура юриста Естетична культура юриста — це ступінь почуттєвого впливу діалогу мистецтва і законів краси у правовій естетиці на формування професійної правосвідомості фахівця юриспруденції з метою пізнання правових явищ.

Принципи: юридична гармонія, естетична домінанта (безумовно-умовний рефлекс), феномен творчої волі, юридична алегоричність (знакова система, феміда), професійна мажорність, службовий дизайн.

Функції: сприяння виробленню раціональної концепції юридичної діяльності, піднесення рівня правового почуття у юриста, запобігання стандартному юридичному мисленню, інтеграція розважальних і навчальних процесів, розвиток ритуально-обрядової культури у юридичній практиці, доповнення і систематизація юридичного досвіду.

Довідка: естетика (від грецьк. — відчувати, сприйнятий почуттями) — це науки про неутилітарне (безкорисливе) споглядальне чи творче відношення людини до дійсності, яка вивчає специфічний досвід її засвоєння, в процесі (і в результаті) якого людина відчуває, почуває, переживає в станах духовно-почуттєвої ейфорії, захоплення, неописуваних радощів, блаженства, очищення, екстазу, духовної насолоди свою органічну причетність до Універсуму в єдності його духовно-матеріальних основ, свою сутнісну нероздільність з ним, а часто і конкретніше — з його духовною Першопричиною (з Богом). Це загальна характеристика певної сфери пізнання.

Правова естетика — це риси прекрасного у вчинках і діях людини: в її ставленні до праці й суспільства, в її манерах і вигляді, у формах спілкування є людьми. Вона визначається інтелектуальним і моральним рівнем людини. Естетичне виховання є складовою частиною виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування і виховання естетичних почуттів, смаків, суджень на розвиток її здатності на розвиток її здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Примітка: естетичне виховання спрямоване передусім на виховання в людини гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в його різноманітних проявах. Естетичні почуття тісно пов’язані з усією системою ставлення людини до дійсноті.

Нюанс: у залежності від філософських поглядів і методологічних установок дослідників розрізняють естетику емпіричну, психологічну, формальну, нормативну і спекулятивну.

Література.

1. Волченко В. Н. Миропонимание и экоэтика ХХІ века. Наука — Философия — Религия. — М., 2001.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К., 1997.

3. Горшнев В. М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология. — Харьков, 1988, 1993.

4. Гусарев С. Д., Тихомиров О. Д. Юридическая деонтология. — К., 1999.

5. Этика: Энциклопедический словарь / Под ред. Р. Г. Акресяна и А. А. Гусейнова. — М., 2000.

6. Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття / Пер. з фр. — К., 2001.

7. Немов Р. С. Психология: Словарь-справочник: В 2 ч. — М., 2003.

8. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ. — науч. фонд- 9. Научно-ред. совет: предс. В. С. Степин, заместители предс. А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — М.: Мысль, 2001. — Т.2. — 638 с.

10 .Основы валеологии: В 3 кн. / Под ред. В. П. Петленко. — К., 1998;1999.

11. Потер К. Р. Объективное знание. Эволюционный перевод / Пер. с англ. — М., 2002.

12. Рікерр П. Сам як інший / Пер. із фр. — К., 2002.

13. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология. Харбков, 2002.