Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції

Зміст

Вступ Розділ 1 Загальна характеристика ліцензування обігу алкогольної продукції

1.1 Поняття ліцензування алкогольної продукції як засіб державного регулювання

1.2 Тенденції розвитку законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

1.3 Поняття алкогольної продукції як об'єкта ліцензування Розділ 2 Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції

2.1 Особливості видачі ліцензії на право здійснення оптової торгівлі

2.2 Особливості видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі

Розділ 3 Державний контроль за обігом алкогольної продукції

3.1 Поняття та статус органів державного контролю в сфері обігу алкогольної продукції

3.2 Порядок здійснення контролю в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

3.3 Відповідальність за порушення законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Висновок Список літератури

Вступ

Актуальність теми зумовлена тим, що сфера виробництва, обігу і споживання алкогольних напоїв (далі - сфера алкоголю, сфера) пов’язана з ірраціональною продукцією, що не належить до життєво необхідної, а її надмірне споживання завдає шкоди здоров’ю та негативно впливає на благополуччя людини. Водночас ринкові механізми виявляються неспроможними забезпечити саморегулювання сфери, запобігти негативним соціальним наслідкам споживання продукції в суспільстві та ліквідувати їх. У зв’язку із цим підвищуються вимоги до державного управління процесами виробництва та поширення алкогольної продукції. Запровадження державної монополії на таку продукцію є ефективним інструментом регулювання сфери алкоголю, здатним зменшити негативний вплив продукції на життя, здоров’я та добробут людини.

Трансформаційні зрушення в економіці зумовили посилення негативних процесів алкогольної сфери, а саме: нелегальний обіг та контрабанду відповідної продукції, значні втрати бюджету в результаті ухилення від сплати податків, фінансово-економічну неплатоспроможність підприємств спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей, погіршення використання виробничих потужностей підприємств галузей, зниження якості та масову підробку продукції, надмірне її споживання в суспільстві. Головними причинами негативних змін були відсутність цілісного державного підходу до формування ринкових відносин, незавершеність інституціональних перетворень сфери. У наукових колах триває дискусія щодо доцільності контролю держави за сферою алкоголю. Трактуючи державну монополію як інструмент гарантування надходження коштів до бюджету, багато науковців та економістів пропонують підтримувати монопольний контроль за виробництвом та обігом зазначеної продукції.

Це свідчить про необхідність пошуку нових концептуальних засад управління згаданою сферою, що були б покладені в основу розробки виваженої соціально-економічної політики держави, яка б передбачала формування суспільно обгрунтованих потреб суспільства в алкогольній продукції.

Значний внесок у теоретичну розробку концептуальних засад та механізмів державного управління різними соціально-економічними системами за період трансформаційних зрушень в Україні зробили В. Д. Бакуменко, В. Г. Бодров, А. С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.М. Князєв, Ю. П. Лебединський, В.І. Луговий, Н. Р. Нижник, І.В. Розпутенко, В.А. Скуратівський, І.В. Солоненко, В. П. Тронь, М. М. Якубовський. Методологічний підхід до концептуального реформування державного управління запропонував В. Ф. Мартиненко.

Досі в Україні немає жодного фундаментального дослідження з питань державного управління сферою алкогольної продукції. Роботи В. Слюсара, О. Маховки, Е. Бойка, М. Міненко, С. Наливайченка відображають окремі аспекти управління, зокрема здійснення митної і податкової політики, реформування спиртової, лікеро-горілчаної галузей, існування нелегального та контрабандного обігу продукції, що підтверджує фрагментарність наукових досліджень проблем державного управління процесами виробництва, обігу та споживання продукції.

В останні роки В. Я. Гончарук та В. Г. Жвалюк досліджували організаційно-правові основи діяльності органів державного управління (акцизного нагляду) сфери виробництва алкогольних напоїв, причому їх дослідження охоплюють часи існування Російської імперії в Україні в кінці XIX — на початку XX століття. В дисертаціях зазначених авторів не акцентувалась увага на проблемах управління виробництвом, обігом та споживанням згаданої продукції в умовах сучасного розвитку економіки країни.

Водночас дія ринкових закономірностей у сфері значною мірою зумовили потребу в обґрунтуванні засад та механізмів державного управління в Україні, оскільки існують великі розбіжності і навіть суперечності в поглядах щодо його змісту, сутності, методів та міри втручання держави, співвідношення із саморегулюючими силами Отже, існує необхідність розробки теоретичних і методологічних основ політики держави, встановлення соціальних і економічних пріоритетів, вибору інструментів державного впливу на алкогольну сферу, що і зумовило вибір теми дипломної роботи.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні напрямів та механізмів удосконалення державного управління сферою обігу алкогольної продукції.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

— провести системний аналіз наукової літератури, законодавчої і нормативної бази, вітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку спеціальних державних монополій;

— узагальнити науково-теоретичні засади запровадження політики держави у сфері алкоголю в різних економічних системах в їх історичному розвитку;

— обґрунтувати доцільність запровадження лыцензування на алкогольну продукцію, розкрити її зміст, функції, основну мету .

— визначити механізм діючої системи управління згаданою сферою, його ефективність та виявити напрями вдосконалення на сучасному етапі;

— дослідити загальний розвиток політики держави у сфері обігу алкоголю, її взаємозв'язок з економічною і соціальною політикою;

— проаналізувати стан законодавчої та нормативно-правової бази сфери, результативність адміністративних, економічних та соціальних важелів впливу.

Об'єктом дослідження є ліцензування сфери господарювання, що пов’язана із обігом та споживанням алкогольноъ продукції.

Предмет дослідження — механізм ліцензування в Україні на прикладі обігу алкогольної продукції.

Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження.

Методи наукової абстракції, системного підходу, аналізу та синтезу дали змогу дослідити діючу систему державного управління сферою алкоголю, виділити її основні механізми, розкрити сутність, мету та функції, визначити систему управлінських заходів щодо реформування сфери, метод порівняльного аналізу — виділити загальні механізми державного впливу на алкогольну сферу в розвинутих країнах світу і Європи та обґрунтувати доцільність їх застосування в Україні. Соціологічні методи використано при дослідженні соціальних процесів поширення і споживання продукції в суспільстві, метод кількісного економічного аналізу — для дослідження обсягів та структури виробництва і обігу, рівня надходжень акцизних податків від реалізації продукції до бюджету, методи моделювання, узагальнення, прогнозування — для формулювання висновків та пропозицій, визначення наслідків, концептуального механізму засад державної політики. Достовірність отриманих результатів забезпечувалася завдяки застосуванню методів наукової ідентифікації й зіставно-порівняльного аналізу літературних джерел.

Фактологічною джерельною базою дослідження є матеріали вітчизняної статистики, нормативно-правові документи, дані центральних та місцевих органів державного управління щодо державного регулювання сфери, наукові праці з питань економічної теорії та державного регулювання економічних процесів, дослідження фахівців і науковців.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг дисертації становить _ сторінок. Вона включає 1 таблицю, 3 рисунки, 13 додатків.

Розділ 1 Загальна характеристика ліцензування обігу алкогольної продукції

1.1 Поняття ліцензування алкогольної продукції як засіб державного регулювання

Ліцензування господарської діяльності за її видами є складовою державного регулювання підприємництва в Україні, спрямованого на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері. Головним завданням ліцензування є захист економічних та інших інтересів держави, її громадян шляхом встановлення з боку держави певних умов і правил провадження окремих видів господарської діяльності. В загальноправовому аспекті ліцензування — отримання спеціального дозволу (ліцензії) — є засобом контролю держави за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлюються Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 липня 2000 р. № 1775 (далі - Закон № 1775) Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-ІП. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299; зі змінами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону № 1775, ліцензування виробництва й торгівлі алкогольними напоями здійснюється згідно із законом, що регулює відносини у цій сфері. Це положення відсилає нас до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в редакції від 7 лютого 2002 р. № 481 (далі - Закон № 481) Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — N 46. — Ст. 345; зі змінами. Зазначений Закон № 481 є основним документом, який регламентує діяльність суб'єктів господарювання, що здійснюють торгівлю алкогольними напоями. Закон визначає, зокрема, основні засади державної політики щодо регулювання оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості і захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України. Слід зазначити, що дія цього Закону № 481 не поширюється на торгівлю пивом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Звертаємо увагу суб'єктів господарювання на той факт, що згідно зі ст. 18 цього Закону № 481, «всі інші закони і нормативно-правові акти, які стосуються виробництва й обороту алкогольних напоїв, діють у частині, що не суперечить цьому Закону». Звідси випливає, що в разі невідповідності вимогам даного Закону норм інших законів і нормативно-правових актів суб'єкти господарювання і державні органи, які здійснюють контроль за дотриманням положень законодавства, мають керуватися вимогами Закону № 481.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) — це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на здійснення одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Відповідно до Закону, ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види діяльності, як оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями .

Визначення поняття оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями міститься в Законі № 481. Зокрема, оптова торгівля — це діяльність з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання. Роздрібна торгівля визначається як діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Оптові торговці можуть із незначними втратами захиститися від зазіхань на неліцензований вид діяльності, а ось роздрібним торговцям, які реалізують для перепродажу алкогольні напої, нелегко. В цьому випадку їм краще реалізовувати оптові партії алкоголю лише фізичним особам, незважаючи на їх підприємницьку діяльність, і в жодному разі не юридичним особам.

Для здійснення реалізацієї алкогольних виробів окремо потрібно отримати ліцензію на оптову й на роздрібну торгівлю алкогольними виробами. Закон № 481 визначає, що видача ліцензій на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснюється за місцем торгівлі суб'єкта господарювання. Тобто підставою для визначення кількості ліцензій, які має придбати підприємець, є кількість місць торгівлі Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — N 46. — Ст. 345; зі змінами.

Місце торгівлі - це місце реалізації товарів, обладнане електронним контрольно-касовим апаратом, або де є товарно-касова книга, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Однак слід зазначити, що оснащення місця торгівлі електронними контрольно-касовими апаратами або товарно-касовими книгами є умовою реалізації товарів, а не підставою для видачі кількох ліцензій.

На підставі наведеного можна дійти висновку:

підставою для придбання ліцензії є факт продажу алкогольних напоїв;

кількість ліцензій не залежить від кількості електронно-касових апаратів або товарно-касових книг, які використовуються на одному торговому місці;

кількість ліцензій має дорівнювати кількості торгових місць, де реалізуються горілчані вироби;

якщо в одному торговому місці здійснюється продаж як алкогольних, так і тютюнових виробів, навіть при застосуванні одного касового апарата необхідно придбати дві ліцензії.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Однак якщо суб'єкт господарювання отримав ліцензію на виробництво або імпорт алкогольних напоїв і постачає цю продукцію підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам у межах обсягів власного виробництва, така діяльність може здійснюватися без ліцензій на оптову торгівлю. Однак на здійснення роздрібної торгівлі виробник також має придбати ліцензію.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).

Положення Закону щодо органів, які мають право видавати ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, конкретизуються в підзаконних актах, зокрема постанові Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та оборотом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 7 серпня 2001 № 940 ПОСТАНОВА Кабiнету Мiнiстрiв України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обiгом спирту, алкогольних напоїв i тютюнових виробiв та справлянням акцизного збору» вiд 7 серпня 2001 p. № 940 .

Згідно з цією постановою, органом ліцензування, який має право видавати ліцензії на оптову й роздрібну торгівлю алкогольними напоями, є Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та оборотом підакцизних товарів у складі Державної податкової адміністрації України. Департамент створений відповідно до Указу Президента України «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 11 липня 2001 р. № 510 Указ Президента України «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 11 липня 2001 р. № 510 і діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації «Про затвердження Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів» від 21 серпня 2001 р. № 331 Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України від 21 серпня 2001 року N 331.

Порушуючи питання про документи, необхідні для отримання ліцензії, хотілося б звернути увагу суб'єктів господарювання на невідповідність вимог Закону № 481 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — N 46. — Ст. 345; зі змінами. й постанов Кабінету Міністрів України № 493 та № 500 (цими постановами регламентується порядок видачі ліцензій на роздрібну та оптову торгівлю алкогольними).

Так, згідно із Законом, ліцензія видається на підставі заяви суб'єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, завірена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

В заяві має зазначатися вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова чи роздрібна торгівля алкогольними напоями), а в заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями — також адреса місця торгівлі.

Вимагати надання інших документів, крім зазначених у цьому Законі № 481 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — N 46. — Ст. 345; зі змінами., забороняється.

Постанови містять розширені переліки документів, які мають подаватися для отримання ліцензії. Однак, незважаючи на те, що до даних постанов не внесені зміни, суб'єкти господарювання зобов’язані керуватися тільки вимогами Закону, а саме подавати лише визначені в ньому документи. Сподіваємося, що найближчим часом до зазначених постанов будуть внесені зміни відповідно до вимог Закону, що позбавить суб'єктів господарювання зайвого клопоту.

Рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії приймається не пізніше 10 календарних днів з дня подання документів.

Імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.

Плата за ліцензії на право імпорту, експорту алкогольними напоями встановлюється в розмірі 780 гривень.

Встановити річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі у розмірі:

— алкогольними напоями — 5 0 0 000 грн.;

— тютюновими виробами — 50 0 000 грн.

Ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв видаються терміном на п’ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п’ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до державного бюджету.

Видача ліцензії здійснюється після фактичного надходження плати за ліцензію, при цьому на оригіналі ліцензії робиться відмітка про надходження чергового платежу.

Плата за видачу ліцензії — це разовий платіж, що його суб'єкт підприємницької діяльності вносить за одержання ліцензії. Правова природа цього платежу полягає в сплаті за управлінську послугу органу ліцензування. Орган ліцензування здійснює певні витрати під час розгляду поданих документів, виготовлення всіх потрібних матеріалів, листування із суб'єктом підприємницької діяльності, внесення відомостей до ліцензійного реєстру. Свою грошову вартість має й бланк ліцензії, який є документом суворої звітності.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій Дмитрієв О. На кожне гральне місце — окремий торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. — № 45 (470). — Ст. 20.

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, -500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі .

Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування та міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, .

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями справляється щоквартально рівними частками і зараховується до державного бюджету згідно з чинним законодавством.

У разі подання документів на одержання ліцензії з порушенням вимог щодо їх оформлення вони повертаються заявнику з обов’язковою відміткою про зміст порушення. Термін розгляду документів при цьому переривається до подання заявником переоформлених документів. З поверненням заявнику документів на переоформлення та їх наступним поданням робляться відповідні відмітки на заяві та в журналі обліку вхідних документів органу, який видає ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії приймається і надсилається заявникам з обґрунтуванням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене в порядку, встановленому законодавством.

Ліцензія видається заявникові у разі пред’явлення ним документа, що посвідчує особу (для фізичних осіб), або уповноваженому на це представнику заявника.

Відмітка про внесення плати за ліцензію на наступний рік ставиться на оригіналі ліцензії на підставі поданих до органу, який видає ліцензію, копій документів, а ліцензія без відмітки про внесення чергових платежів вважається недійсною Клочай Н. Ліцензування без правил, або немє ліцензійних умов — немає й відповідальності за їх невиконання. // Юридичний журнал. — 2004. — № 3.

Намір займатися роздрібною торгівлею алкогольними напоями необхідно співвідносити з деякими обмеженнями стосовно вибору місця для здійснення такого виду діяльності, а також вимогами до приміщень, в яких провадиться торговельна діяльність. Передусім це обумовлено тим, що законодавство обмежує видачу ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями :

Зокрема, забороняється продаж алкогольних напоїв :

особами, які не досягли 18 років, а також особам, які не досягли 18 років;

у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров’я;

у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

у місцях проведення спортивних змагань;

з торгових автоматів;

з полиць самообслуговування (крім алкогольних напоїв);

з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі.

Законом передбачені випадки призупинення дії ліцензії та її анулювання. Крім того, суб'єкту господарювання дається право отримати дублікат ліцензії.

Так, дія ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями призупиняється в разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Ліцензія вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету Крушельницька Т. Акцизне оподаткування алкогольно-тютюнової про-дук—ції як чинник гарантованих надходжень до державного бюджету // Статистика України. — 2003. — № 2 (21). — С. 57−62.

Ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження в таких випадках:

o за заявою суб'єкта господарювання;

o на підставі рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

o внаслідок несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

o на підставі рішення суду про встановлення:

o факту незаконного використання суб'єктом господарювання марок акцизного збору (стосовно імпортерів);

o факту торгівлі суб'єктом господарювання алкогольними напоями без марок акцизного збору України;

o факту переміщення суб'єктом господарювання алкогольних напоїв поза митним контролем.

Підкреслюємо: з моменту набрання чинності Законом № 3032, викладеного в новій редакції в Законі України «Про Державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», органи ліцензування можуть анулювати ліцензію не просто в разі встановлення фактів, перелічених у ст. 15 Закону, а тільки на підставі рішення суду про встановлення такого факту. Ліцензія анулюється і вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання Пастух І. Критерії ліцензування підприємницької діяльності. // Право України. — 2000. — № 5. — Ст. 33 — 34.

У випадку зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає останньому ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

У разі втрати або пошкодження ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви видає йому дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії Шпомер А. Ліцензування господарської діяльності як засіб державного регулювання економіки. // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 2. — Ст. 41 — 44.

За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, роздрібну торгівлю або імпорт, або експорт справляється плата у розмірі 780 гривень, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.

Незважаючи на постійне вдосконалення законодавства, процес ліцензування торгівлі алкогольними напоями досі залишається недосконалим. Це пов’язано як з прогалинами в чинному законодавстві та недоліками адміністративно-управлінської діяльності органів влади, так і з ризиками ведення цього виду бізнесу самими підприємцями, адже така діяльність є надзвичайно прибутковою. Багато суб'єктів господарювання не дотримуються санітарних, пожежних та екологічних норм і державних стандартів, що ставить під серйозну загрозу життя і здоров’я значної кількості людей. Крім того, це значною мірою обумовлено істотними хибами в системі ліцензування діяльності у сфері алкогольних напоїв .

Так, наприклад, на оптову торгівлю продукцією алкогольних напоїв видано 900 ліцензій, а на роздрібну торгівлю алкогольними напоями — більш ніж 96 тисяч. Разом із тим значна кількість суб'єктів господарювання не мають належних умов для здійснення такої діяльності. Це може призвести до масового надходження на ринок України неякісних алкогольних виробів, виробництва і, відповідно, збуту фальсифікату Шпомер А. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності. // Право України. — 2004. — № 2. — Ст. 55 — 59.

Для запобігання зловживань у сфері ліцензування роздрібного та оптового продажу горілчаних Президент України запропонував запровадити порядок видачі ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Цей порядок, зокрема, передбачатиме розгляд заяв про видачу таких ліцензій за поданням комісії, утвореної з представників декількох профільних органів державної влади й місцевого самоврядування, що може стати гарантією перевірки спроможності суб'єкта господарювання здійснювати таку діяльність і запобігати можливим зловживанням Державної податкової адміністрації щодо процесу здійснення ліцензування торгівлі алкогольними напоями .

1.2 Тенденції розвитку законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Аналіз стану управління сферою за останні 12 років дав змогу визначити три головні етапи. І етап починається після скасування монополії держави, сформованої в умовах командно-адміністративної системи і закінчується 1998 роком, коли знову запроваджується монополія. ІІ етап — період існування державної монополії - триває до 2001 року, коли було ліквідовано спеціально уповноважений орган управління, який розробляв державну політику у сфері, а його функції передані Державній податковій адміністрації України. На ІІІ етапі, що розпочався у 2001 році і триває по цей час, у складі податкової служби утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору та контролю за підакцизними товарами.

Дослідження показали, що за роки незалежності України у розглядуваній сфері не було сформовано цілісної системи державного управління, а запроваджені інституціональні та функціональні механізми впливу виявилися недостатньо врегульованими та ефективними Осадчук Г. Окремі проблеми у сфері ліцензування // Юридичний журнал. — 2003. — № 7. — Ст. 50−53.

Першому етапу формування системи управління згаданою сферою були властиві невизначеність державної політики у реформуванні спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей і сфери загалом, що зумовило втрату її ефективного впливу, поглиблення платіжної та фінансової кризи, зростання заборгованості підприємств спиртової та лікеро-горілчаної галузей, несформованість законодавчої бази, невиваженість податкової політики. Система акцизного оподаткування алкоголю через недосконалий механізм сплати, прогалини в законодавстві, існування численних пільг зі сплати податку спричинила скорочення податкових надходжень до бюджету, збільшення масштабів нелегального виробництва й обігу продукції.

Дослідження ІІ етапу запровадження державної монополії у сфері та утворення її органу — Державного комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв виявило невизначеність та неврегульованість управлінських аспектів існування спеціальної монополії. Орган виконував лише обмежені функції, спостерігалися дублювання з функціями інших органів управління, неврегульованість механізмів взаємодії між органами. Зокрема, державне регулювання сфери до 1998 року покладалося на 17 органів виконавчої влади, а після утворення органу монополії стан регулювання сфери суттєвого не змінився, що знижувало ефективність координації дій між ними Крушельницька Т. Акцизне оподаткування алкогольно-тютюнової про-дук—ції як чинник гарантованих надходжень до державного бюджету // Статистика України. — 2003. — № 2 (21). — С. 57−62.

Недосконалість державної політики щодо запровадження монополії виявилася у визначенні її мети, завдань і функцій. Монополія держави була необхідна для наповнення державної скарбниці, створення системи єдиного контролю за суб'єктами виробничої і обігової сфери. При врахуванні первинності економічних вигод діючі інституціональні механізми держави не забезпечили виконання її основної функції - контролю за сплатою і надходженнями коштів до бюджету, а значною мірою зумовили збільшення нелегального обігу продукції, ухилення від сплати податків, посилення кризових явищ у спиртовій, лікеро-горілчаній і виноробній галузях Клочай Н. Ліцензування без правил, або немє ліцензійних умов — немає й відповідальності за їх невиконання. // Юридичний журнал. — 2004. — № 3.

Доведено, що пріоритетність економічних засад політики держави з збільшення надходжень до бюджету за рахунок реалізації алкогольної продукції неминуче сприяють збільшенню її виробництва, і відповідно, рівня споживання в суспільстві. На основі аналізу було встановлено, що за останні роки зі сфери надходило лише 3−4% доходів до Зведеного бюджету України, тоді як у радянські часи — близько 40% (див. таблицю). Політика держави зі збільшення надходжень до бюджету від реалізації алкоголю веде до масштабного зростання споживання продукції в суспільстві, що призводить до непередбачуваних наслідків.

Водночас в останні роки споживання абсолютного алкоголю на душу населення на рік становить 12 літрів, хоча, за даним Всесвітньої організації охорони здоров’я, вживання понад 8 літрів абсолютного алкоголю вважається небезпечним для фізичного і психічного здоров’я людини. Щороку понад 10 тисяч осіб вмирають від вживання неякісної алкогольної продукції гине близько та близько 30 тисяч осіб втрачають здоров’я. Масовим стало споживання алкоголю (слабоалкогольних напоїв) та паління серед молоді, підлітків, жінок, що вже зараз пов’язане зі значно більшими соціальними втратами, ніж незначні економічні вигоди, що отримує держава.

Розробка законодавчої і нормативної бази як один з головних механізмів держави у формуванні дієвої системи управління сферою виявилася недосконалою і не сприяла ефективному її функціонуванню. Особливістю правового регулювання сфери були часті зміни законів, їх громіздкість та численність, що зумовлювало неефективність дії правових механізмів, неможливість і складність швидкого впорядкування інших норм, заплутаність правових відносин. Неврегульованість виявилася також у недостатній змістовності законодавства, структурованості, нечіткості правових норм. Суттєвим недоліком стала відсутність спеціальних законів, що регулювали б окремі сфери, зокрема, виноробну галузь, сферу торгівлі, систему забезпечення якості продукції Грицай О. Патентування: сутність торгового патенту, порядок його отримання та повернення. // Все про бухгалтерський облік. — № 108 (533).-Ст. 81−83.

Установлено, що соціальні механізми впливу на сферу загалом не сформовані. Характерним стало мінімальне втручання держави у процеси споживання продукції. Зокрема, послаблення адміністративних заходів боротьби з самогоноварінням, неконтрольована реклама споживання алкоголю і паління, створення виробниками «легких» і «надлегких» сигарет, що підтримує у споживачів шкідливу звичку паління, існування контрабанди і нелегального обігу продукції, що стимулює її реалізацію за значно нижчими цінами, послаблення контролю за якістю, а головне — відсутність засад єдиної державної політики щодо виробництва, обігу та споживання продукції сприяло збільшенню її споживання серед молоді, жінок, підлітків, підвищенню рівня захворюваності громадян внаслідок надмірного вживання алкоголю та отруєння неякісною продукцією.

Особливістю ІІІ етапу формування системи управління сферою, що почався в 2001 році і триває зараз, є намагання держави здійснити аналіз і прийняти важливі рішення щодо посилення впливу на сферу. Управління спиртовою галуззю, яка є монополією держави, потребує докорінного реформування. В умовах неконтрольованості кількості підприємств-виробників алкоголю існують значні надлишки невикористаного спирту, система нарядів на його видачу і реалізацію потребує вдосконалення і перегляду. Необхідно посилити державну монополію на спирт за умови введення квотування, декларування та розробки балансів виробництва і реалізації продукції. Доцільним є встановлення монополії на оптову торгівлю алкогольною продукцію, а з часом — і на роздрібну, визначення засад соціальної політики щодо споживання продукції Галянтич М., Левшукова Н. Ліцензування підприємницької діяльност (деякі проблеми). // Право України. — 1993. — № 5−6. — Ст. 27 — 29.

Вдосконаленню системи управління в 2002 році сприяло встановлення державної монополії у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкоголю, причому органом, що відповідатиме за монополію держави у цій сфері, визначено Раду національної безпеки і оборони України, хоча монополія держави об'єктивно потребує створення спеціально уповноваженого органу, що забезпечуватиме управління і контроль за цією сферою.

8 грудня 2007 р. Президент України підписав закон № 2390 «Про внесення змін до деяких законів України (по оплаті ліцензії і акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв), ратифікований Верховною Радою і необхідний для вступу у ВТО. Закон набуває чинності 1.01.2007г. і встановлює нові ставки ліцензування і акцизних зборів, які підняті більш ніж в два рази в порівнянні з попереднім роком.

Відбулось збільшення плати за ліцензію на виробництво і оптовий продаж алкогольних напоїв з 250.000 грн. до 500.000 грн. в рік є вельми істотною для виробників середньої ланки цього бізнесу. Якщо ще врахувати, що з 1.01.2007г. підвищується ціна на газ, нараховується нова заробітна плата для працівників (прибутковий податок — 15%) і, відповідно, відраховуються збільшені податки, то для багатьох суб'єктів цих галузей це означає крах або відхід в «тінь». Добре себе відчуватимуть тільки «гіганти» з добре розкрученими брендами і експортними контрактами Башинський О. Повернення торгового патенту до закінчення строку його дії. // Все про бухгалтерський облік. — 2000. — № 45 (470). — Ст. 24.

1.3 Поняття алкогольної продукції як об'єкта ліцензування

Алкогольна продукція — до алкогольної продукції відносяться лікеро-горілчані вироби, коньяки (бренді), кальвадоси, виноградні вина, шампанське, плодові напої та інша харчова продукція з об'ємним вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотків.

лікеро-горілчані вироби — горілка та інші вироби, що отримані у результаті суміші етилового спирту з харчової сировини, у тому числі харчових додатків, що дозволяються Міністерством охорони здоров’я України;

коньяк (бренді) — міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком, що виготовляється з витриманого не менш 3 років коньячного спирту;

кальвадос — міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком, що виготовляється із витриманого яблучного спирту;

виноградне вино — напій, що отримується шляхом повного чи часткового зброджування сусла свіжого, зав’яленого або частково заізюмленого винограду з додаванням спирту етилового або без нього, а також компонентів, що дозволяються Міністерством охорони здоров’я України;

шампанське — виноградне вино, що отримується за спеціальною технологією шляхом вторинного бродження у пляшках або спеціальних резервуарах, насичене вуглекислим газом ендогенного походження та витримане встановлені строки (від 6 місяців до 3-х років);

плодові алкогольні напої - напої, що отримуються в результаті спиртового бродження підсолодженого соку свіжих плодів або мезги з додаванням спирту етилового та інших компонентів, що дозволяються Міністерством охорони здоров’я України;

До алкогольних напоїв належать: вина виноградні натуральні, включаючи кріплені; вермути та інші виноградні натуральні вина з додаванням рослинних або ароматичних екстрактів; зброджені напої (сидр яблучний, перрі (сидр грушевий), напій медовий), суміші зі зброджених напоїв, суміші зброджених напоїв і безалкогольних напоїв; спиртові настоянки, лікери, коньяки, арманьяки, бренді, горілка та інші спиртові напої Добронравова О. Держреєстрація підприємців: три в одному // Галицькі контракти. — 2003. — № 21. — Ст. 12−13.

Усе це має бути з умістом спирту етилового понад 1,2% об'ємних одиниць.

Відповідно до алкогольних напоїв також належать і напої типу «Бренді-кола», «Ром-кола», «Джин-тонік» тощо.

А ось пиво до алкогольних напоїв не належить.

Визначення алкогольних напоїв можна знайти, зокрема, у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481) Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — N 46. — Ст. 345; зі змінами.:

«алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів зі вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08».

Абзацом сьомим статті 1 Закону України від 19.12.05 № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено поняття терміну алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Згідно з пунктом 4.18 ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» слабоалкогольні напої це лікеро-горілчані напої міцністю від 1,2% до 8,5%, з масовою концентрацією екстрактивних речовин не більше ніж 14 г/100 см3, виготовлений на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консерванта, насичений чи ненасичений діоксидом вуглецю, а згідно з пунктом 4.1 лікеро-горілчаний напій це алкогольний напій міцністю від 1,2% до 60%, виготовлений змішуванням спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольних напоїв).

Виходячи із зазначеного, слабоалкогольні напої належать до алкогольних напоїв.

Статтею 15 Закону визначено, що імпорт, експорт і оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій. Порядок отримання ліцензій на експорт, імпорт, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями визначено цією статтею.

Поняття «алкогольні напої» не ідентичне поняттю «лікеро-горілчані вироби». Перше поняття ширше за друге, а друге є лише частиною першого.

Так, наприклад, можна зустріти думку, що оскільки ліцензія «єдиноподатнику», який бажає торгувати тими ж винами та шампанським, видається на роздрібну торгівлю всіма алкогольними напоями, без конкретизації, що він має право торгувати всім, окрім лікеро-горілчаних виробів, то «єдиноподатник» узагалі не має права торгувати якими б то не було алкогольними напоями.

Цей аргумент деякою мірою абсурдний, оскільки ліцензія є документом, що дозволяє, але ніяк не примушує її власника до якихось дій. Можна придбати ліцензію, але діяльність, що ліцензується, не провадити. Це нічому не суперечить.

А які саме алкогольні напої фактично продаватиме підприємець, податковий орган без зусиль може визначити за контрольною стрічкою РРО (адже «єдиноподатник» при торгівлі алкоголем уже зобов’язаний застосовувати РРО).

Відповідно до Закону № 481, алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, що належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 2204, 2205, 2206, 2208 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — N 46. — Ст. 345; зі змінами.

Згідно із Законом України «Про Митний тариф України», до алкогольних напоїв під кодом 2204 належать:

вина виноградні натуральні, включаючи вина з додаванням спирту та міцні;

сусло виноградне, крім зазначеного в товарній позиції 2009 (соки фруктові, включаючи виноградне сусло, і соки овочеві, незброджені та ті, що не містять добавок спирту, із додаванням або без додавання цукру або інших підсолоджуючих речовин).

До товарів під кодом 2205 належать:

вермути;

інші виноградні натуральні вина з додаванням рослинних або ароматних екстрактів.

До товарів під кодом 2206 належать:

інші зброджені напої (яблучний сидр, перрі - грушевий сидр, медяний напій);

суміші зі зброджених напоїв і суміші зброджених напоїв і безалкогольних напоїв, які в іншому місці не пойменовані.

До товарів під кодом 2208 належать:

етиловий неденатурований спирт із концентрацією спирту менше 80%;

спиртові настоянки, лікери та інші спиртові напої.

Розділ 2 Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції

2.1 Особливості видачі ліцензії на право здійснення оптової торгівлі

Оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності за наявності у них ліцензій.

Для одержання ліцензії на право оптової торгівлі до Міністерству фінансів подаються такі документи:

а) заява встановленого зразка;

б) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

в) нотаріально засвідчена копія довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

г) довідка державної податкової інспекції про взяття на облік юридичної особи як платника податків або копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, скріплена печаткою державної податкової інспекції;

д) нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують права власності, оренди або іншого використання складських приміщень;

е) довідка державної податкової інспекції про реєстрацію місць зберігання спирту, оптових партій алкогольних напоїв ;

є) довідка державної податкової інспекції про відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності заборгованості з обов’язкових платежів до бюджету за формою, визначеною Державною податковою адміністрацією Гейко Н. Лицензирование предпринимательской деятельности: состояние и проблемы его правового регулирования. // Підприємництво, господарство і право. — 1996. — № 2. — Ст. 3−10.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, зобов’язані протягом зазначеного терміну подати Міністерству фінансів такі документи:

o заяву на перереєстрацію ліцензії, оформлену за встановленим цим Комітетом зразком;

o нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

o нотаріально засвідчену копію довідки про включення суб'єкта підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

o нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують права власності, оренди або іншого використання складських приміщень;

o довідку державної податкової інспекції про відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності заборгованості з обов’язкових платежів до бюджету.

У разі коли така перереєстрація не буде проведена протягом установленого терміну, дія ліцензії зупиняється Знайко Ю. Торговий патент придбавається на кожне торгове місце. // Все про бухгалтерський облік. — 2000. — № 45 (470). — Ст. 20.

Розгляд заяви про видачу ліцензії на право провадження оптової торгівлі горілчаними та тютюновими виробами починається з перевірки достовірності поданих документів і перевірки спроможності здійснювати оптову торгівлю. Таку перевірку провадить територіальне управління Держспецмонополії у разі коли суб'єкт підприємницької діяльності:

— подає заяву про отримання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами;

— подає заяву про внесення нових адрес місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів до раніше виданих ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами.

Перевірка здійснюється за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності або місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв чи тютюнових виробів протягом 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви та документів, наведених нижче.

Ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями видаються за наявності необхідних складських приміщень і відповідної матеріально-технічної бази (стенд або вітрина із зразками продукції в асортименті, робочими місцями для оформлення документів і укладання угод, реєстраторами розрахункових операцій для розрахунків з покупцями готівкою, обладнанням для перевірки справжності марок акцизного збору).

Приміщення повинні бути телефонізовані, електрифіковані, обладнані охоронною і пожежною сигналізацією, а також відповідати іншим вимогам, встановленим для підприємств торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. (Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 450 (450−2001;п) від 06.05.2001).

Для винесення висновку щодо відповідності вимогам, виконання яких дозволяє суб'єкту підприємницької діяльності отримати ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями або зберігати оптові партії цих товарів за зазначеною адресою, враховуються такі фактори:

— наявність документів, що підтверджують право власності, оренди або іншого використання суб'єктом підприємницької діяльності складських приміщень, в яких передбачається зберігати оптові партії алкогольних напоїв чи тютюнових виробів. До документів, що підтверджують право власності на основні засоби, належать:

· договір купівлі-продажу приміщення, засвідчений нотаріусом і зареєстрований у держадміністрації;

· договір дарування, засвідчений нотаріусом і зареєстрований у держадміністрації;

· договір оренди;

· договір безоплатного користування приміщенням;

— наявність документів, які підтверджують проведення обстежень цих складських приміщень відповідними органами. Необхідно мати:

· акти обстежень приміщень такими установами:

· державною санітарно-епідеміологічною службою;

· державним пожежним наглядом;