Осінь, осінні зміни у житті тварин, прикмети, прислів"я, загадки (реферат)

Реферат на тему:

Осінь, осінні зміни у житті тварин, прикмети, прислів'я, загадки ОСІНЬ Астрономічним початком осені вважається 22 вересня. Це — день осіннього рівнодення, коли на всій земній кулі день і ніч добу навпіл ділять.

Фенологи (фенологія — наука про сезонні явища в неживій і живій природі) вважають початком осені - перший приморозок на ґрунті, а кінцем осені - замерзання ставків. Вони поділяють осінь на два періоди: ранню осінь — до кінця жовтня й пізню — до початку зими.

Рання осінь (вересень — початок жовтня) характеризується здебільшого теплою ясною погодою. Повітря добре прогрівається, воно сухе, чисте й прозоре. В другій половині вересня майже що­року бувають приморозки на поверхні ґрунту, які шкодять пізній городині. Ночі найчастіше холодні. На півдні восени довго стоїть ясна і тепла погода.

У жовтні температура повітря ще більше знижується, частіше бувають дощі і сильні вітри. Наприкінці жовтня спостерігається похолодання, зникають красиві купчасті хмари. Небо найчастіше вкрите низькими шаруватими хмарами. Збільшення вологи в по­вітрі зумовлює утворення туманів. У холодні ночі іній вкриває траву, дахи будинків. Утворюється він за тих самих умов, що й роса, але при температурі нижче 0 °C.

Жовтень називають золотою осінню. Це час найбільшого роз­цвічування дерев, кущів.

Осінні явища в житті рослин. Ранньої осені цвіте багато рос­лин. У соснових лісах земля вкривається суцільним килимом з кві­тучого вересу. Цвіте пижмо, продовжується цвітіння деяких видів дзвоників, цмину піскового тощо. У вологій лісовій підстилці мож­на знайти різноманітні гриби — сироїжки, білі, маслюки, лисички, польські. Біля пеньків — сімейства опеньок.

На луках можна побачити квітучими різні види конюшини — лучну, повзучу, польову (котики), волошки лучні, деревій, куколицю білу, оман британський.

На водоймах продовжується цвітіння стрілолисту, сусака. Ін­коли вдруге зацвітає калюжниця.

Серед квітучих рослин пустирів найчастіше можна побачити цикорій, глуху кропиву пурпурову, гикавку тощо.

На полях багато квітучих грициків, суріпиці.

Восени вдається часом спостерігати повторне цвітіння дерев — каштана та плодових. Друге цвітіння найчастіше спостерігається у посушливі роки, особливо після жаркої і сухої весни, у зв’язку з тим, що частина поживних речовин лишається невикористаною. Інколи причиною другого цвітіння можуть бути сильні і тривалі дощі.

Осінні зміни у житті твари н. Здійснюючи з дошкільниками цільової прогулянки до водойм, слід відзначити, що на поверхні води вже не видно ставковиків, котушок — вони опустилися на дно во­дойми, у мул.

Ранньої осені ще можна спостерігати на ділянці дитячого сад­ка купки землі (капрофаги), що свідчить про активну життєді­яльність дощових червів. Зі зниженням температури черви запов­зають у глибші шари землі.

Дуже цікаві спостереження восени пов’язані з павуками, оскільки восени спостерігається розселення маленьких павуків-бокоходів, вовків. Траплялось, що павуків ловили у відкритому морі за десятки кілометрів від берега. На літаючих павутинках не зу­стрічаються павуки-хрестовнкн. Молоді хрестовики з’являться ли­ше навесні. Восени самка хрестовика відкладе багато яєць в одно­му спільному павутинному коконі, який вона влаштовує у якій-не-будь щілині, під корою.

На початку осені з дітьми можна спостерігати ще багато літа­ючих комах. На квітучих у цей час рослинах можна милуватися кропив’янками, жалібницями, адміралами, лимонницями, барвис­тим павичевим оком. Усі ці метелики вийшли з лялечок ще на­прикінці липня. Вони літали весь серпень, вересень, будуть літати і навесні і тільки тоді відкладуть яйця. Десять місяців живуть ці метелики і з них близько семи місяців перебувають у заціпенінні.

У теплі вересневі дні і на початку жовтня досить часто можна зустріти джмелів, бджіл і розповісти дітям про їхню підготовку до зимівлі.

Значна кількість комах зимує у стадії яйця, личинки, лялечки. У пору листопаду цікаво знайти під дубом гал дубової горіхотворки, розповісти, як зимує личинка. Тут же під дубом можна знайти жолуді з маленькими отворами. їх пошкодив жолудевий довгоно­сик. Личинка розвивається в жолуді, виїдаючи його. Коли він па­дає, вона вилізає з нього і ховається в ґрунт.

На опалому листі часом можна знайти зимуючі яйця комах.

У риб восени спостерігаються зимувальні міграції. Вони зби­раються у великій кількості в глибоких місцях, так званих ямах, де й зимують.

Жовтень Жовтнем ще відносно недавно в Україні називали дев’я­тий місяць. Про це говориться у календарях «Рідний край» за 1907 р. і «Просвіта» та «Промінь» за 1908 р. Натомість у вжиткові була інша назва — «паздерник». Походить вона від промислу, що пов’язаний з переробкою льону та коно­пель. Спільнослов'янське значення «паздерити» відпові­дає сучасному — м’яти і тіпати волокно. У жовтні якраз починають цю роботу.

У народі десятий місяць року називали також «хмурень», «зазимник», «листопадень». Оскільки з жовтня починали справляти весілля, його охрестили і «весільником» .

Прикмети Осінь ясна — зима холодна.

Якщо виросли шишки на ялинах знизу — на ранні мо­рози, а зверхуна ранній кінець зими.

Якщо до середини жовтня з беріз не осипається лис­тя-сніг ляже пізно.

Спориш довго восени не змінює свого кольору — на щедрий урожай зернових наступного року.

Грім у жовтні - на малосніжну, м’яку й коротку зиму.

Якщо на галявинах з’явився в жовтні пізньоцвіт осінній, то буде рання зима, а якщо у листопаді - холод спізниться.

Рано замерзне — довго не розтане. 119: Зірки на небі яскраві - на погоду, тьмяні - на дощ або сніг.

Прислів'я Осінь усьому рахунок веде.

Восени ложка води, а цебер бруду.

Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.

Плаче жовтень холодними сльозами.

Народний календар

14 жовтня — Покрова.

У народі кажуть: настали жнива — лежить баба нежива, а прийшла Покрова — стала баба здорова! Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

29 жовтня — стригли овець.

Ознаки осені.

Жовтень Помітжгоголюються дерева, в дібровах замовкає, пташиний звук, ставки та озерця вкриваються бляшаним падолистом.

Загадки Голі поля, мокне земля, Дощ полива.

Коли це бува? (Восени) Огляда суворо скоса Степ, ліс, села і міста:

Розпустила жовті коси, А їх вітер запліта. (Осінь) Кличуть нас ліси, поля, сади Дозбирати осені плоди.

Із дерев спадає листя жовте, То землею ходить місяць… (Жовтень) Без крил летить, без ніг біжить, без вогню горить.

(Вітер, хмари, сонце).

Загадаю загадку, Загадку за грядку, Нехай моя загадка До літа лежить. (Озимина) Я дерево-красень, а звуть мене … (Ясен) Біле — не сніг, Зелене — не луг, Кучеряве — не людина. (Береза) Увінкузеленолистім,.

У червоному намисті.

Видивляється у воду.

На свою хорошу вроду. (Калина).

Всі пани скинули жупани, А один пан не скинув жупан. (Сосна).

36. Довгі вуха, куций хвіст, Невеличкий сам на зріст.

На городі побував, Там капустки пожував.

Довгі лапки, скік та скік, Ми погнались, а він втік. (Заєць) У річці купається, В сорочку не вдягається, В повітрі літає,.

А завжди суха буває (Дика качка) Жовтень В жовтні жовте сонце гріє.

Так, що все навкруг жовтіє.

Жовті квіти і листочки, Жовті дині і огірочки, Що достигли на насіння, Бо прийшла пора осіння.

(Г.Черінь) Осінь Листячко дубове, Листячко кленове Жовкне і спадає.

Тихо із гілок.

Вітер позіхає,.

В купу їх згортає.

Попід білу хату Та на моріжок.

Айстри похилились, Ніби потомились ;

Сонечка немає,.

Спатоньки пора!

А красольки в’ялі.

До землі припали.

Наче під листочком Вітер догоря.

(К. Перелісна) Вчора ще дзвеніли коси Вчора ще дзвеніли коси В гаї на лужку.

Нині ж там стоїть вже осінь В жовтім кожушку.

Я до неї у долину Вибіг із воріт, Придивився: то ж калина В золоті стоїть!

(В. Ладижвнвць) Білочка восени На гіллячках, на тоненьких, Поки день ще не погас, Сироїжки та опеньки Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно, Так їх тулить на сосні.

І міркує: «А нехай-но Ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,.

Поки є іще тепло, А як випадуть пороші,.

Заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі,.

Сніг посиплеться з дубів, Буде в мене у коморі.

Ціла в’язочка грибів!" .

Але білочці не спиться.

Дятел тукає: тук-тук!

Щоб не вкрала їх лисиця Або хитрий бурундук.

(Л. Костенко) Горобина Горобина і ялинка стояли поряд. Зовсім близенько одна біля одної. І тому вони часто перешіптувалися між собою. На ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині - листя і ґрона жовтогарячих плодів.

Прийшла осінь. Дихнула прохолодою раз, другий. По­жовкли на горобині листочки, і кожний плодик став черво­нішим. А ялинка зовсім не змінилися. Хвоїнки зелені-зелені, а шишки як позолотилися влітку, такими й залишилися, Ялинка дивилися на свою подругу і милувалася нею, Яка вона гарна стала!

(За Г. Демченко).