Розробка стандарту на вогнегасник

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО І ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ Курсова роботи на тему розробка стандарту на вогнегасник Київ

ЗМІСТ

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

4. ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

6. ВИМОГИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

7. МАРКУВАННЯ

ПЕРЕЛІК ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ І ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ПТОВ

ТИПОВІ НОРМИ НАЛЕЖНОСТІ ВОГНЕГАСНИКІВ

ПРАВИЛА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОГНЕГАСНИКІВ

ДОДАТКИ

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на переносні і пересувні вогнегасники загального призначення, які відповідають вимогам ДСТУ 3675 або ДСТУ 3734, ГОСТ 12.2.037, сертифіковані в Україні в установленому порядку та перебувають в експлуатації, і встановлює загальні технічні вимоги до проведення їх технічного обслуговування.

Стандарт не поширюється на вогнегасники спеціального призначення (лісові, авіаційні, шахтового, ранцеві, а також вогнегасники, придатні для гасіння загоряння металів і речовин, горіння яких може відбуватися без доступу повітря) і вогнегасники разового використання.

Цей стандарт застосовують усі суб'єкти господарювання незалежно від форм власності та підпорядкованості, які здійснюють технічне обслуговування вогнегасників.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 2273: 1) ССБП. Пожежна техніка. Терміни та визначення

ДСТУ 3105−95 (ГОСТ 26 952−97) Порошки вогнегасники. Загальні технічні вимоги та методи випробувань

ДСТУ 3675−98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань

1) На розгляді

ДСТУ 3734−98 (ГОСТ 30 612−99) Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги

ДСТУ 3789−98 Піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж. Загальні технічні вимоги та методи випробувань

ДСТУ 3958−2000 Газові вогнегасні речовини. Номенклатура показників якості, загальні технічні вимоги та методи випробувань

ДСТУ 4041−2001 Піноутворювачі спеціального призначення, що використовуються для гасіння пожеж водонерозчинних і водорозчинних горючих рідин. Загальні технічні вимоги та методи випробувань

ГОСТ 2.601−95 ЕСКД. Експлуатаційні документи. (ЄСКД. Експлуатаційні документи)

ГОСТ 12.2.003−91 ССБТ. Оборудование производственное. Загальні вимоги безпеки (ССБП. Устатковання виробниче. Загальні вимоги безпеки)

ГОСТ 12.2.037−78 ССБТ. Техніка пожежна. Вимоги безпеки (ССБП. Техніка пожежна. Вимоги безпеки)

ГОСТ 12.2.061−81 ССБТ. Оборудование производственное. Загальні вимоги безпеки до робочих місць (ССБП. Устатковання виробниче. Загальні вимоги безпеки до робочих місць)

ГОСТ 12.2.062−81 ССБТ. Оборудование производственное. Огородження захисні (ССБП. Устатковання виробниче. Огорожі захисні)

ГОСТ 12.3.002−75 ССБТ. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки (ССБП. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки)

ГОСТ 949–73 Балони сталеві малого і середнього об'єму для газів на Рр ?19,6 МПа (200 кгс / см2). Технічні умови (Балони сталеві малого и середнього об'єму для газів на Рр ?19,6 МПа (200 кгс / см2). Технічні умови)

ГОСТ 2874–82 Вода питьевая. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю (Вода питна. Гігієнічні вимоги и контроль за якістю)

ГОСТ 8050–85 Двоокис вуглецю газоподібний і рідкий. Технічні умови (Двоокіс вуглецю газоподібній и рідкий. Технічні умови)

ГОСТ 9293–74 (ІСО 2435−73) Азот газоподібний і рідкий. Технічні умови (Азот газоподібній и рідкий. Технічні умови)

ГОСТ 17 433–80 Промислова чистота. Стиснене повітря. Класи забрудненості (Промислова чистота. Стиснення повітря. Класі забрудненості)

ГОСТ 24 297–87 Вхідний контроль продукції. Основні положення (Вхідній контроль продукції. Основні положення)

НАПБ А.01.001−95 Правила пожежної безпеки в Україні

ДНАОП 0.00−1.07−94 Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ), 6-е видання.

3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використані терміни та відповідні визначення відповідно до ДСТУ 2273, ДСТУ 3675, ДСТУ 3734, а також такі терміни та визначення позначених ними понять:

Технічне обслуговування вогнегасника. Комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності для очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.

Примітка. До стадій технічного обслуговування вогнегасника відносять: технічне діагностування, ремонт, технічне посвідчення, перезарядження.

Технічне діагностування вогнегасника. Стадія технічного обслуговування, мета якої - визначити технічний стан вогнегасника, знайти несправність і прийняти рішення щодо його ремонту, технічного посвідчення, перезарядження або завершення його експлуатації.

Ремонт вогнегасника. Стадія технічного обслуговування, мета якої - замінити пошкоджені і (або) зношені деталі та непридатні складові одиниці вогнегасника.

Перезарядка вогнегасника. Стадія технічного обслуговування, мета якої - замінити заряд вогнегасної речовини і (або) газ-виштовхувач в його корпусі.

Технічне посвідчення вогнегасника. Стадія технічного обслуговування, мета якої - встановити відсутність пошкоджень, справність корпусу і (або) балона з газом-виштовхувачем, перевірити їх міцність проведенням гідравлічного випробування та прийняти рішення щодо можливості їх подальшого експлуатування.

Пункт технічного обслуговування вогнегасників. Суб'єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування вогнегасників, засвідчує їх справність і має на це відповідний дозвіл органу державного пожежного нагляду.

Навчання з технічного обслуговування вогнегасника. Нормативний документ, який містить відомості про практичні прийомах або методах технічного обслуговування вогнегасника

Каталог деталей і складових одиниць вогнегасника. Документ, який містить перелік деталей і складових одиниць вогнегасника з ілюстраціями і відомості про їх кількість, розміщення, взаємозамінність, конструктивні особливості та матеріали

Вогнегасна речовина. Хімічна речовина або суміш, за своїми фізико-хімічними властивостями придатні до застосування в технічних засобах з метою припинення горіння.

Заряд вогнегасної речовини. Кількість вогнегасної речовини, яка міститься в корпусі вогнегасника і яке виражають в одиницях маси (кілограмах).

Номінальний заряд вогнегасної речовини. Заряд вогнегасної речовини, щодо якого встановлюють його граничні значення

Фактичний заряд вогнегасної речовини. Заряд вогнегасної речовини, визначений виміром з допустимою похибкою.

Коефіцієнт наповнення вогнегасника. Відношення маси вогнегасної речовини (в кілограмах) до об'єму (у літрах) корпусу вогнегасника.

4. ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

Основні положення

Технічному обслуговуванню (далі - ТО) підлягають вогнегасники за результатами їх оглядання на об'єкті особою, відповідальною за пожежну безпеку, якщо воно виявило:

пошкодження або відсутність маркування, пломби або пристрій блокування на них;

наявність механічних пошкоджень і слідів корозії на їх корпусах або запірно-пускових пристроях;

відсутність робочого тиску в корпусі (для вогнегасників закачного типу).

ТО підлягають вогнегасники після завершення гарантійного терміну їх експлуатування або гарантійного терміну їх зберігання, передбаченого нормативними та експлуатаційними документами виробника, а також після їх застосування за призначенням або з настанням терміну наступного ТО.

ТО вогнегасників проводять пункти технічного обслуговування вогнегасників (далі - ПТОВ) відповідно до вимог цього стандарту, технічними умовами на ТО, настановою з експлуатації або інструкцією з ТО на конкретний тип вогнегасника, каталогом деталей і складових одиниць виробника вогнегасників з використанням обладнання, інструментів, матеріалів, рекомендованих виробником вогнегасників.

ТО корпусів вуглекислотних вогнегасників проводять відповідно до вимог ДНАОП 0.00−1.07 та ГОСТ 949.

Повчання по ТО конкретного типу вогнегасника розробляє його виробник згідно ГОСТ 2.601 в складі настанови з експлуатації або як самостійний документ.

Навчання по ТО повинно містити:

— Характеристику прийнятої системи ТО, особливості того, як організувати ТО вогнегасника в залежності від стадій його експлуатування (зберігання, транспортування, очікування застосування за призначенням, застосування за призначенням) і умов експлуатування (кліматичних, часових і т.п.), вказівки з організації ТО вогнегасника;

— Вимоги до складу та кваліфікації обслуговуючого персоналу, який виконує роботи з ТО вогнегасника;

— Вимоги до виробничих приміщень, дільниць і робочих місць;

— Характеристику (із зазначенням номенклатури) виробничого обладнання загального та спеціального призначення, необхідного для виконання робіт з ТО вогнегасника;

— Перелік стендів, засобів вимірювальної техніки, допоміжних пристроїв, інструменту та матеріалів, необхідних для виконання робіт з ТО вогнегасника;

— Вимоги до вогнегасника, який направляють на ТО;

— Вимоги, норми, засоби захисту та контролювання (або посилання на нормативні документи, в яких їх викладено) щодо того, як забезпечити життєдіяльність, запобігти нещасним випадкам, захистити життя і здоров’я обслуговуючого персоналу, споживачів і населення, а також майно в процесі ТО (технічного діагностування, ремонтування, технічного посвідчення, перезарядження) та утилізації вогнегасника;

— Спрощену схему вогнегасника в розібраному вигляді або в розрізі із зазначенням назви, позначень і матеріалів по каталогу деталей і складових одиниць;

— Назва, позначення і номер технічних умов покупних виробів, які входять до складу вогнегасника;

— Відомості про всіх стадіях ТО, прийнятих для даного типу вогнегасника;

— Періодичність стадій ТО вогнегасника;

— Характеристики і послідовність технологічних операцій, що виконуються під час кожної стадії ТО вогнегасника та його складових частин;

— Правила щодо того, як треба подавати до прийому і приймати вогнегасники після ТО;

— Порядок оформлення результатів прийому органом контролювання ПТОВ;

— Порядок і місце маркування, що підтверджує прийом вогнегасників органом контролювання ПТОВ;

— Програми випробування (приймально-здавального та періодичного), а також порядок використання випробуваних вогнегасників;

— Періодичність проведення кожного випробування, а також характеристики вогнегасника і послідовність їх перевірки.

Каталог деталей і складових одиниць на вогнегасник конкретного типу розробляє його виробник відповідно до ГОСТ 2.601. Каталог повинен містити спрощену схему вогнегасника в розібраному вигляді або в розрізі, ескізи, список і номери деталей із зазначенням матеріалів усіх деталей, складових одиниць і покупних виробів для кожної моделі вогнегасника.

Покупні вироби, складові одиниці і деталі вогнегасника повинні проходити на ПТОВ входить контролювання відповідно до вимог ГОСТ 24 297.

Відповідно до технологічного процесу проведення ТО вогнегасників ПТОВ повинен мати виробничі приміщення та технологічне обладнання, рекомендований перелік яких наведено у додатку А. Приміщення, в яких здійснюють ТО вогнегасників, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, санітарно-технічним обладнанням, природним та (або) штучним освітленням відповідно до вимог чинних нормативних документів, оснащені первинними засобами пожежогасіння та забезпечені комплектами засобів першої медичної допомоги, а також індивідуальними засобами захисту органів дихання відповідно встановленим правилам і нормам.

ТО вогнегасників (додаток Б) містить такі стадії: технічне діагностування; Ремонт; технічне посвідчення; перезарядка.

ПТОВ повинен вести облік всіх вогнегасників, ТО яких проводили його працівники.

Під час проведення ТО заборонено вогнегасник одного типу переробляти в інший тип або переобладнати його для використання іншого вогнегасної речовини.

Після проведення ТО працівник ПТОВ, який його виконував, в паспорт на вогнегасник повинен внести інформацію про дату проведення ТО, дату проведення наступного ТО і свій ідентифікаційний номер.

Вимоги до технічного діагностування

Технічне діагностування є першою стадією ТО вогнегасника (додаток Б) і його проводять з метою визначення його технічного стану, пошуку несправності та прийняття рішення щодо його ремонту, технічного овідетельствованія, перезарядки або завершення його експлуатування.

Під час проведення технічного діагностування кожного вогнегасника необхідно перевірити наявність паспорта на нього, неушкодженою маркування, пломби і пристрої блокування.

Технічне діагностування всіх типів вогнегасників проводять відповідно повчанням по ТО виробника на конкретний тип вогнегасника з періодичністю не рідше одного разу на рік.

Під час щорічного технічного діагностування вогнегасників виконують технологічні операції, наведені в таблицях 1−3.

Не рідше ніж один раз на 5 років для вуглекислотних і в 2 роки для порошкових вогнегасників закачного типу під час проведення технічного діагностування треба виконувати технологічні операції, наведені в таблиці 4.1.

Вимоги до ремонтування

Виявлені під час технічного діагностування пошкоджені і зношені деталі і складові одиниці вогнегасника треба замінювати.

Таблиця 4.1

Перелік технологічних операцій, що виконуються під час технічного діагностування водних і водопінних вогнегасників

* При наявності в корпусі вогнегасника антикорозійного покриття з полімерного або іншого матеріалу технологічні операції по пункту 7 таблиці 1 проводять відповідно повчанням по ТО виробника вогнегасника, але не рідше ніж один раз на 5 років.

Деталі і складові одиниці вогнегасника, які прийшли в непридатність, треба замінювати, керуючись інструкцією з ТО виробника вогнегасника.

Після проведення ремонту корпуси вогнегасників підлягають технічному огляду.

Вимоги до технічного огляду.

Технічний огляд вогнегасників включає:

а) огляд внутрішньої і зовнішньої поверхні корпусів і балонів з газом-виштовхувачем;

б) гідравлічні випробування.

Огляд корпусів вогнегасників і балонів з газом-виштовхувачем здійснюється з метою виявлення на їх стінках ознак корозії, тріщин, вм'ятин та інших пошкоджень, а також визначення їх придатності до подальшого експлуатування.

Таблиця 4.2

Перелік технологічних операцій, що виконуються під час технічного діагностування порошкових вогнегасників

* Для вогнегасників закачного типу з запірно-пусковими пристроями, конструкція яких дає можливість перевіряти індикатор тиску або манометр видаляючи газ-виштовхувач з корпусу вогнегасника, технологічні операції по пункту 2 таблиці 2 проводять відповідно повчанням по ТО виробника вогнегасника, але не рідше ніж один раз в 2 роки.

Перед огляданням вони повинні бути ретельно очищені і промиті водою, а в необхідних випадках промиті відповідним розчинником або дегазовані.

Корпуси вогнегасників і балони з газом-виштовхувачем, в яких під час оглядання зовнішньої і внутрішньої поверхні виявлені тріщини, вм’ятини, вищербини, зношення різьби горловини або інші пошкодження, повинні бути забраковано.

Корпуси вогнегасників і балонів з газом-виштовхувачем за результатами зовнішнього і внутрішнього огляду треба вибраковувати відповідно до вимог нормативних документів на їх виготовлення.

Таблиця 4.3

Перелік технологічних операцій, що виконуються під час технічного діагностування вуглекислотних вогнегасників

Забраковані корпуси вогнегасників і балони з газом-виштовхувачем повинні бути доведені до непридатності (нанесенням зарубок на різьбі горловини або просвердлювання отворів в корпусі), яка б зробила неможливим подальше їх експлуатування.

Гнучкий рукав, обладнаний перекриває клапаном з розпилювачем на кінці, підлягає гідравлічним випробуванням не рідше одного разу на 2 роки.

Таблиця 4.4

Перелік технологічних операцій, що виконуються під час технічного діагностування вуглекислотних вогнегасників не рідше за одного разу на 5 років і порошкових вогнегасників закачаного типу не рідше одного разу на 2 роки

Корпуси вогнегасників треба піддавати гідравлічним випробуванням не рідше одного разу на 5 років. Корпуси водних і водопінних вогнегасників, внутрішня поверхня яких не захищена від корозії полімерним або рівноцінним за якістю покровом, підлягають гідравлічним випробуванням не рідше одного разу на рік.

Корпуси вогнегасників і балони з газом-виштовхувачем випробовують випробувальним тиском, значення якого встановлені в нормативних документах і в рекомендаціях з ТО вогнегасників.

Технічний огляд корпусів вогнегасників і балонів з газом-виштовхувачем проводять працівники ПТОВ, які пройшли в установленому порядку навчання та отримали дозвіл на право роботи з судинами, що працюють під тиском, і знають правила безпеки роботи. Персонал ПТОВ повинен бути забезпечений відповідним випробувальним обладнанням, інструментом, установками по ТО і каталогами деталей та складових одиниць вогнегасників, наданих виробниками.

Вимоги до перезарядженню.

Вогнегасники підлягають перезарядженню після застосування за призначенням або за результатами їх технічного діагностування.

Під час перезарядження вогнегасників необхідно дотримуватись положень технічних умов на ТО і настанов з ТО виробників вогнегасників.

Перезаряджати водні та водопінні вогнегасники треба з періодичністю не, рідше одного разу на рік.

Перезаряджати порошкові вогнегасники треба з періодичністю не рідше одного разу на 2 роки, якщо виробниками не передбачений більший термін. Порошкові вогнегасники, які встановлені на дорожньо-транспортних засобах або які зазнали під час експлуатації дію несприятливих кліматичних і (або) механічних факторів, повинні перезаряджатимуться не рідше одного разу на рік.

Вуглекислотні вогнегасники перезаряджають з періодичністю не рідше одного разу на 5 років. Коефіцієнт наповнення для вуглекислотних вогнегасників під час їх перезарядження не повинен перевищувати 0,72 кг / л.

Вогнегасні речовини, призначені для зарядки вогнегасників, повинні бути герметично упаковані, мати сертифікат відповідності, маркування встановленого зразка та необхідну супровідну технічну документацію. Остаточний термін гарантійного збереження вогнегасної речовини повинен бути не менше регламентованої періодичності перезарядження, передбаченої виробником для даного типу вогнегасника.

Заряд вогнегасної речовини вдодопенного або порошкового вогнегасника повинен бути зібраний в спеціальну посудину і схильний регенерації або утилізації відповідно до інструкції виробника вогнегасної речовини.

Фактичний заряд вогнегасної речовини для переносних вогнегасників повинен відповідати номінальній заряду в таких межах:

— для водних і водопінних вогнегасників — від 0% до мінус 5% за масою;

— для порошкових вогнегасників:

а) з номінальним зарядом до 1 кг включно — ± 5% за масою;

б) з номінальним зарядом понад 1 кг до 3 кг включно — ± 3% за масою;

в) з номінальним зарядом понад 3 кг — ± 2% за масою;

— для газових (вуглекислотних) вогнегасників — від 0% до мінус 5% за масою. Фактичний заряд вогнегасної речовини для пересувних вогнегасників повинен відповідати номінальній заряду в таких педелі:

— Для водних і водопінних вогнегасників — від 0% до мінус 5% за масою;

— Для порошкових вогнегасників — ± 2% за масою;

— Для газових (вуглекислотних) вогнегасників — від 0% до мінус 5% за масою.

Після перезарядження повна маса вогнегасника повинна відповідати значенню, зазначеному виробником в повчанні по ТО вогнегасника.

Порошкові вогнегасники під час перезарядження повинні розбиратися в приміщенні, де забезпечені умови, які перешкоджають негативному впливу атмосферної вологості на якість вогнегасної порошку.

В одному приміщенні одночасно можна проводити перезарядження тільки тих вогнегасників, які споряджені однією маркою вогнегасної речовини. Змішувати різні марки вогнегасної речовини заборонено.

Після перезарядження вуглекислотні вогнегасники і вогнегасники закачного типу, а також балони з газом-виштовхувачем, перевіряють на герметичність.

Якщо під час випробування на герметичність використовують методи із застосуванням рідин, то необхідно забезпечити неможливість забруднення вогнегасної речовини рідиною.

Вогнегасники, споряджені водними вогнегасними речовинами, повинні перезаряджатимуться новим зарядом відповідно до настанов з ТО виробників вогнегасників.

Під час перезарядження вогнегасника треба використовувати заряд того вогнегасної речовини, яке зазначено виробником у настанові з ТО, паспорті та на маркуванні вогнегасника.

Залишок вогнегасної речовини в розрядженому вогнегаснику не треба іспользлвать повторно.

Перед перезарядженням корпуси вогнегасників очищають, фарбують і сушать відповідно технологічному процесу, наведеному в повчанні по ТО на вогнегасник конкретного типу.

Вогнегасні речовини повинні відповідати вимогам наступних нормативних документів:

а) вода — ГОСТ 2874;

б) двоокис вуглецю — ГОСТ 8050 і ДСТУ 3958;

в) газові вогнегасники речовини — ДСТУ 3958;

г) вогнегасні порошки — ДСТУ 3105;

д) піноутворювачі - ДСТУ 3789 або ДСТУ 4041.

Газ-виштовхувач повинен відповідати наступним вимогам:

а) стиснене повітря (забрудненість повітря) — не вище 9 класу відповідно до ГОСТ 17 433;

б) двоокис вуглецю рідкий — вищого або першого сорту згідно з ГОСТ 8050;

в) азот газоподібний — вищого або першого сорту згідно з ГОСТ 9293.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

Під час проведення ТО вогнегасників треба дотримуватися вимог і заходів безпеки, викладених у чинних нормативних документах з питань охорони праці, а також санітарних норм і правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого обладнання, затверджених у встановленому порядку.

Виробниче обладнання ПТОВ повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.061, ГОСТ 12.2.062.

Технологічні процеси ТО вогнегасників повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002.

Електрообладнання ПТОВ повинно відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).

Загальних вимог пожежної безпеки на ПТОВ дотримуються відповідно до НАПБ А.01.001.

Під час гідравлічних випробувань корпусів вогнегасників і балонів з газом-виштовхувачем треба дотримуватися вимог безпеки, викладених в ДНАОП 0.00−1.07−94.

Ремонтувати вогнегасники, які знаходяться під дією робочого тиску, заборонено.

6. ВИМОГИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Під час проведення ТО вогнегасників треба запобігати забрудненню навколишнього середовища і дотримуватися заходів охорони природних ресурсів відповідно вимогам, викладеним у чинних нормативних документах з питань охорони навколишнього середовища, затверджених у встановленому порядку.

Вогнегасні речовини, у яких закінчився термін гарантійного зберігання або які за своїми фізико-хімічними властивостями не відповідають вимогам чинних нормативних документів, регенерують або утилізують. Заборонено скидати (або зливати), без відповідної переробки, вогнегасники речовини на звалища, в каналізацію і т.п. і забруднювати навколишнє середовище.

Піноутворювачі, які не підлягають регенерації, рекомендується використовувати як змочувальних речовин під час гасіння пожеж класу, А або як водних розчинів під час очищення забруднених металевих поверхонь.

Знешкодження біологічно «жорстких» піноутворювачів рекомендується проводити спалюванням концентрату в спеціальних печах або похованням на спеціальному полігоні.

Порошкові вогнегасники речовини на фосфорно-амонійній або хлоридної основі можна використовувати як сировину для мінеральних добрив.

Порошкові вогнегасники речовини на бікарбонатній основі можна використовувати як компонент для мийних засобів або для нейтралізації кислих стічних вод.

7. МАРКУВАННЯ

Після проведення ТО на корпусі вогнегасника необхідно наклеїти етикетку ПТОВ установленого зразка, яка повинна руйнуватися при спробі її зняття.

На етикетці ПТОВ може бути зазначено: назва та юридична адреса ПТОВ; номер ліцензії; номер сертифіката відповідності; місця для нанесення знаків маркування про проведене технічне діагностування та ТО вогнегасника (ремонтування, технічне посвідчення, перезарядження).

Після технічного діагностування вогнегасника на етикетці ПТОВ наклеюють знак маркування встановленого зразка про проведене технічне діагностування (контрольний знак жовтого кольору), на якому вказана дата проведення технічного діагностування та ідентифікаційний номер працівника ПТОВ, який його проводив.

7.4. після проведення ТО вогнегасника (ремонтування, технічного посвідчення, перезарядження) на етикетці ПТОВ наклеюють знаки маркування встановленого зразка:

— про проведений ТО свідчить контрольний знак зеленого кольору, на якому вказані дата проведення ТО вогнегасника та ідентифікаційний номер працівника ПТОВ, який його проводив;

— про термін проведення наступного ТО свідчить контрольний знак червоного кольору, на якому вказана дата проведення наступного ТО вогнегасника.

ПЕРЕЛІК ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ І ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ПТОВ

А.1 Перелік виробничих приміщень та ділянок ПТОВ: приймання та зберігання вогнегасників, які надійшли на ТО; технічного діагностування, розбирання вогнегасників та вхідного контролю купуються виробів, складових одиниць і деталей вогнегасників; очищення складових частин і корпусів вогнегасників; випробування балонів з газом-виштовхувачем і корпусів вогнегасників; ремонтування конструктивних елементів вогнегасників; забарвлення і осушення корпусів вогнегасників; зарядки вогнегасників і балонів газом-виштовхувачем; складання та перевірки працездатності вогнегасників; зберігання вогнегасних речовин; зберігання вогнегасників після проведення ТО.

А.2 Перелік технологічного обладнання ПТОВ: засоби вимірювальної техніки (ваги, манометр, штангенциркуль, лінійка, секундомір тощо); верстак для розбирання і складання вогнегасників; стенд для миття та очищення вогнегасників; сушильну шафу; фарбувальна камера; компресор; стенд гідравлічних випробувань; стенд пневматичних випробувань; стенд перевірки запірно-пускових пристроїв на забезпечення герметичності; зарядні станції (порошкова, газова); монтажні столи; стелажі; шафа для зберігання інструментів.

29 квітня 2004 за № 554 / 9153 Міністерством юстиції України було затверджено Типові норми належності вогнегасників.

типові норми належності вогнегасників

Загальні положення.

Типові норми належності вогнегасників (далі - норми) поширюються на виробничі, складські, лабораторні, адміністративні та побутові будинки, приміщення об'єктів різного призначення, громадські будинки та споруди і призначені для вибору типу вогнегасників та визначення їх необхідної кількості для оснащення зазначених об'єктів.

Ці норми не поширюються на: будівлі, споруди і приміщення, в яких зберігаються, виробляються або знаходяться в обігу вибухові речовини і засоби підриву, сильнодіючі отруйні речовини, радіаційні та бактеріологічні засоби; підземні споруди підприємств гірничодобувної промисловості; електрорухомий склад і підземні споруди метрополітенів; дорожні транспортні засоби та транспортні засоби залізничного, повітряного, річкового та морського транспорту.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, враховуючи специфічні умови та особливості пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти свої галузеві норми належності вогнегасників, що затверджуються у встановленому порядку після узгодження з Державним департаментом пожежної безпеки МНС України. Вимоги галузевих норм належності вогнегасників мають бути не нижчі від установлених цими нормами, а також не повинні суперечити викладеним у них положенням.

Нормативні посилання У цих нормах є посилання на такі нормативні документи: ДСТУ 3675−98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань; ДСТУ 3734−98 (ГОСТ 30 612−99) Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги; ГОСТ 12.2.037−78 ССБТ. Техніка пожежна. Вимоги безпеки; ГОСТ 12.4.009−83 ССБТ. Пожежна техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розміщення і обслуговування; ГОСТ 27 331–87 Пожежна техніка. Класифікація пожеж; НАПБ Б.07.005−86 (ОНТП 24−86) Визначення категорій приміщень та будівель з вибухопожежної та пожежної небезпеки (затверджені МВС СРСР 27.02.86 і введені в дію 01.01.87. Зміна № 1 затверджено МВС СРСР 11.05.87).

Терміни та визначення понять У цьому нормативно-правовому акті наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Вогнегасник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

Переносний вогнегасник — вогнегасник, за масою і конструктивним виконанням придатний для перенесення та застосування однією людиною. Маса спорядженого переносного вогнегасника не перевищує 20 кг.

Пересувний вогнегасник — вогнегасник, змонтований на колесах чи візку, придатний для переміщення та застосування людиною. Маса спорядженого пересувного вогнегасника не перевищує 450 кг.

Водний вогнегасник — вогнегасник із зарядом водного вогнегасної речовини.

Водопінний вогнегасник — вогнегасник із зарядом водопінного вогнегасної речовини.

Аерозольний водопінний вогнегасник — водопінний вогнегасник одноразового використання, з якого вогнегасна речовина подається в розпиленому вигляді.

Порошковий вогнегасник — вогнегасник із зарядом вогнегасної порошку.

Вуглекислотний вогнегасник — вогнегасник із зарядом діоксиду вуглецю.

Об'єкт захисту вогнегасником (вогнегасниками) — рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи, до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника (вогнегасників) як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки.

Позначення вогнегасників. У цих нормах наведені такі позначення типів вогнегасників: ВВ — вогнегасник водяний; ВВП — вогнегасник водопінний; ВВПА — вогнегасник водопінний аерозольний; ВВК — вогнегасник вуглекислотний; ВП — вогнегасник порошковий. Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в кілограмах, що міститься в його корпусі. Цифра після позначення аерозольного водопінного вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в грамах, що міститься в його корпусі.

Основні вимоги до оснащення об'єктів вогнегасниками.

Виробничі, складські, лабораторні, адміністративні та побутові будинки і приміщення об'єктів різного призначення, громадські будинки та споруди повинні бути оснащені переносними або пересувними вогнегасниками, які відповідають вимогам ДСТУ 3675−98 і ДСТУ 3734−98 (ГОСТ 30 612−99) відповідно та сертифіковані в Україна у встановленому порядку. Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами. Під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення об'єкти (будівлі, споруди, приміщення), будівельні майданчики, а також тимчасові споруди і підсобні приміщення повинні бути оснащені вогнегасниками відповідно до цих норм. Під час здачі в експлуатацію збудованих об'єктів (будівель, споруд, приміщень), а також після реконструкції, розширення, капітального ремонту вони повинні бути оснащені вогнегасниками відповідно до цих норм.

Відповідальними за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування ними є власники об'єктів (або орендарі, якщо це обумовлено договором оренди).

Власники підприємств та уповноважені ними особи, а також орендарі зобов’язані утримувати в справному стані вогнегасники і не допускати їх використання не за призначенням.

Норми належності вогнегасників для конкретних об'єктів повинні встановлюватися нормами технологічного проектування або галузевими правилами пожежної безпеки з урахуванням положень, викладених у цих нормах.

За відсутності норм належності вогнегасників для конкретних об'єктів тип та необхідну кількість вогнегасників визначають за цими нормами.

Для вибору типу та необхідної кількості вогнегасників для оснащення об'єкта слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, характер їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також площу приміщень, будівель і споруд.

Необхідна кількість вогнегасників визначають окремо для кожного поверху та приміщення об'єкта. Приміщення, в якому розміщені декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, обладнають вогнегасниками за нормами найбільш небезпечного виробництва. За наявності декількох приміщень з однаковим рівнем пожежної небезпеки необхідну кількість вогнегасників для їх захисту визначають відповідно до норм належності, наведеними в таблицях 1−3, та з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

Критеріями вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для захисту об'єкта є: рівень пожежної небезпеки об'єкта (будинку, споруди, приміщення); клас пожежі горючих речовин і матеріалів, наявних у ньому; придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність умовам його експлуатації; вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу; категорія приміщення за вибухопожежною або пожежною небезпекою; наявність в приміщенні модульної установки автоматичного пожежогасіння; площа об'єкта. Класи пожеж та їх символи визначені в ГОСТ 27 331–87. Крім визначених ГОСТ 27 331–87 класів пожеж, існує клас пожежі (Е) — горіння електроустановок, що перебувають під напругою електричного струму. Категорія будинків та приміщень виробничого та складського призначення з вибухопожежної або пожежної небезпеки визначається відповідно до вимог НАПБ Б.07.005−86 (ОНТП 24−86).

Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників.

Під час вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для оснащення об'єктів слід також керуватися галузевими правилами пожежної безпеки, нормами технологічного проектування та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують вимоги до оснащення об'єктів вогнегасниками.

Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників проводиться згідно з нормами належності, наведеними в таблицях 1−4. У таблицях 1−3 нормування для захисту приміщення, залежно від його площі, передбачено для одного типу вогнегасника, а саме: порошкового, водного, водопінного або вуглекислотного. Тип вогнегасника потрібно вибирати, виходячи з особливостей конкретного об'єкта.

Вибір типу вогнегасника обумовлений розмірами можливих осередків пожеж на об'єкті.

При виборі типу вогнегасників необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будинків і споруд. Придатність переносних і пересувних вогнегасників до гасіння пожеж різних класів і діапазони температур їх експлуатації наведено в додатку 1.

Якщо на об'єкті можливі осередки пожеж різних класів, то слід вибирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу більш універсальному вогнегаснику щодо області застосування. При виборі таких вогнегасників їх кількість повинна дорівнювати більшому значенню, що отримане для кожного класу пожежі окремо.

При необхідності застосування різних типів вогнегасників допускається здійснювати заміну одного типу іншим із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності вогнегасників за класом пожежі, характерної для цього об'єкта. Для зручності здійснення такої заміни в додатку 2 наведено коефіцієнти ефективності вогнегасників, які є відносними значеннями ефективності пожежі класів, А і В. Наприклад, порошковий вогнегасник ВП-9 для пожежі класу В, що має коефіцієнт ефективності 13, можна замінити на два вогнегасники — порошковий ВП-6 (має коефіцієнт ефективності 8) та водопінний ВВП-6 (має коефіцієнт ефективності 5), які мають сумарний коефіцієнт ефективності 13.

Таблиця 1.

Норми положення порошкових вогнегасників для виробничих і складських будівель і приміщень промислових підприємств

Примітки:

1. Знаком «-» позначені порошкові вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.

2. При наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша .

При виборі вогнегасників необхідно користуватися переліками, наведеними в додатках 3 і 4.

Громадські та адміністративно-побутові будівлі на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг. і більше. Крім того, слід передбачати по одному вуглекислотному вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг. і більше: на 20 кв.м. площі підлоги в таких приміщеннях: офісні приміщення з ПЕОМ, комори, електрощитові, вентиляційні камери та інші технічні приміщення; на 50 кв.м. площі підлоги приміщень архівів, машзалів, бібліотек, музеїв. Додатково зазначені приміщення можуть оснащуватися аерозольними водопінними вогнегасниками з масою заряду вогнегасної речовини 400 м і більше.

Таблиця 2

Норми положень водних і водопінних вогнегасників для виробничих і складських будівель і приміщень промислових підприємств.

Примітки:

1. Знаком «-» позначені водяні та водопінні вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.

2. При наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша.

3. Для гасіння пожеж класу В слід застосовувати водні вогнегасники із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.

При захисті від пожежі приміщення з наявністю ПЕОМ, телефонних станцій і т.д. слід використовувати вуглекислотні вогнегасники або аерозольні водопінні вогнегасники.

Приміщення, в яких розміщені ПЕОМ, слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку один вогнегасник ВВК-1,4 (старе позначення — ОУ-2) або ВВК2 (старе позначення — ОУ-3) або один ВВПА-400 на три ПЕОМ, але не менше ніж один вогнегасник зазначених типів на приміщення .

Приміщення, обладнані модульними установками автоматичного пожежогасіння, якщо в них немає постійного перебування людей, можуть забезпечуватися вогнегасниками на 50% від їх норм належності для цих приміщень

Таблиця 3

Норми положень вуглекислотних вогнегасників для виробничих і складських будівель і приміщень промислових підприємств

Примітки:

1. Знаком «-» позначені вуглекислотні вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.

2. При наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша.

Таблиця 4

Норми належності вогнегасників для гаражів та автомайстерень

* Водний вогнегасник із зарядом, придатним для гасіння пожеж класів, А і Б

Примітка. Додатково гаражі та автомайстерні можуть оснащуватися ОВПА з масою заряду 400 м і більше.

Для захисту квартир житлових будинків і будівель індивідуальної забудови слід використовувати переносні вогнегасники з розрахунку один водний (ВВ-5, ВВ-6) або водопінний (ВВП-6) вогнегасник або один порошковий (ВП-2, ВП-3) вогнегасник на одну квартиру або на один будинок індивідуальної забудови. Кухні або кімнати для приготування їжі зазначених будівель додатково можуть обладнуватися одним аерозольним водопінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.

На об'єкті (у будинку, споруді, приміщенні) вогнегасники повинні розміщуватися згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009−83.

У приміщеннях, де немає постійного перебування обслуговуючого персоналу, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщення або на вході в нього.

У приміщеннях, де обслуговуючий персонал перебуває постійно, вогнегасники потрібно розміщувати всередині приміщення, попереджаючи створення перешкод для евакуації людей.

Черговий персонал об'єктів різного призначення під час чергування може додатково бути забезпечений аерозольним водопінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.

правила експлуатації вогнегасників

вогнегасник обслуговування перезарядження експлуатація

Загальні положення

Правила експлуатації вогнегасників (далі - Правила), обов’язкові для виконання підприємствами, установами та організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами, громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які перебувають на території України, установлюють загальні вимоги до експлуатації вогнегасників загального призначення на об'єктах захисту вогнегасниками (далі - об'єкти).

Ці Правила не поширюються на: об'єкти, в яких зберігаються, виробляються або знаходяться в обігу вибухові речовини і засоби підриву, сильнодіючі отруйні речовини, радіаційні та бактеріологічні засоби; об'єкти військового призначення; захисні споруди цивільної оборони; підземні споруди підприємств гірничодобувної промисловості; електрорухомий склад, шахти, тунелі та підземні споруди метрополітену; транспортні засоби залізничного, повітряного, річкового та морського транспорту.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, виходячи із специфічних умов та особливостей експлуатації вогнегасників на об'єктах, що належать до сфери їх управління, можуть розробляти свої галузеві правила експлуатації вогнегасників, що затверджуються у встановленому порядку після їх узгодження з Державним департаментом пожежної безпеки МНС України. Вимоги галузевих правил експлуатації вогнегасників мають бути не нижчі від установлених цими Правилами, а також не повинні суперечити викладеним у них положенням.

Нормативні посилання.

У цих Правилах є посилання на такі нормативні акти: Закон України «Про пожежну безпеку» (3745−12); Закон України «Про охорону праці» (2694−12); ДСТУ 3675−98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань; ДСТУ 3734−98 (ГОСТ 30 612−99) Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги; ГОСТ 2.601−95 ЕСКД. Експлуатаційні документи; ГОСТ 12.2.037−78 ССБТ. Техніка пожежна. Вимоги безпеки; ГОСТ 12.4.009−83 ССБТ. Пожежна техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розміщення і обслуговування; ГОСТ 12.4.026−76 ССБТ. Кольори сигнальні і знаки безпеки; ГОСТ 15 150–69 Машини, прилади та інші технічні вироби. Виконання для різних кліматичних районів.

Категорії, умови експлуатації, зберігання і транспортування в частині впливу кліматичних факторів зовнішнього середовища; ГОСТ 24 297–87 Вхідний контроль продукції. Основні положення; ДНАОП 0.00−1.07−94 Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 18.10.94 № 104); НАПБ В.01.054−98 / 510 Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.12.98 № 527

Терміни та визначення понять У цьому нормативно-правовому акті нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

Вогнегасник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

Вогнегасник загального призначення — вогнегасник, призначений для забезпечення протипожежного захисту об'єкта.

Вогнегасник спеціального призначення — вогнегасник, призначений для забезпечення протипожежного захисту об'єкта із специфічними умовами експлуатації та (або) особливостями пожежної небезпеки виробництва і (або) за конструктивним виконанням відрізняється від вогнегасника загального призначення.

Об'єкт захисту вогнегасником (вогнегасниками) — рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи, до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника (вогнегасників) як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки.

Експлуатація вогнегасника — стадія життєвого циклу вогнегасника, на якій реалізується і забезпечується його працездатність. До стадій експлуатації вогнегасника належать: початок його експлуатації, зберігання, транспортування, очікування застосування за призначенням, застосування за призначенням, технічне обслуговування, а також завершення експлуатації.

Життєвий цикл вогнегасника — проміжок часу від виготовлення до завершення експлуатації вогнегасника.

Початок експлуатації вогнегасника — календарна дата, проставлена відділом технічного контролю виробника в паспорті та маркуванні вогнегасника.

Зберігання вогнегасника під час експлуатації - утримування вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його збереження місці протягом заданого строку.

Транспортування вогнегасника під час експлуатації - переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням, при потребі, транспортних і вантажопідіймальних засобів.

Очікування застосування за призначенням — наявність вогнегасника на об'єкті (захисту вогнегасником) у стані, придатному до застосування за призначенням, і у відведеному для його розміщення місці.

Технічне обслуговування вогнегасника — комплекс операцій, спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності в режимах очікування застосування за призначенням, транспортування і зберігання, або на прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.

Технічне діагностування вогнегасника — стадія технічного обслуговування, метою якої є визначення технічного стану вогнегасника, пошук несправності та прийняття рішення щодо його ремонту, технічного посвідчення, перезарядки або завершення його експлуатації.

Завершення експлуатації вогнегасника — календарна дата в документі, який засвідчує неможливість відновлення працездатності вогнегасника з показниками якості, передбаченими технічними вимогами до нього.

Умови експлуатації вогнегасника — сукупність факторів, які діють на вогнегасник під час його експлуатації.

Уведення вогнегасника в експлуатацію — подія, яка фіксує готовність вогнегасника до очікування застосування за призначенням на об'єкті захисту вогнегасником і яка документально оформлена в установленому порядку.

Гарантійний термін експлуатації - проміжок часу, встановлений виробником або пунктом технічного обслуговування вогнегасників і зазначений у паспорті та на маркуванні вогнегасника, протягом якого гарантується його працездатний стан за умови дотримання споживачем вимог інструкції з експлуатації.

Працездатне стан вогнегасника — стан вогнегасника, за яким значення параметрів, що характеризують його здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативних та експлуатаційних документів.

Огляд вогнегасника — первинна, а також періодична перевірка, яка проводиться візуально особою, відповідальною за пожежну безпеку об'єкта, з метою встановлення відповідності зовнішнього вигляду вогнегасника вимогам паспорта, правильності його розміщення, наявності непошкодженої пломби та пристрою блокування, відсутності механічних пошкоджень і слідів корозії, наявності робочого тиску (для закачного вогнегасника), а також прийняття рішення про необхідність його технічного обслуговування або можливість подальшого очікування застосування за призначенням відповідно до експлуатаційних документів.

Ремонт вогнегасника — стадія технічного обслуговування, спрямована на заміну пошкоджених та (або) зношених деталей і складальних одиниць вогнегасника, які стали непридатними.

Зняття вогнегасника з експлуатації - подія, яка фіксує неможливість або недоцільність подальшого очікування застосування вогнегасника за призначенням чи його технічного обслуговування і яка документально оформлена в установленому порядку.

Регенерація вогнегасної речовини — технологічний процес відновлення фізико-хімічних властивостей вогнегасної речовини з метою його подальшого використання за призначенням.

Утилізація вогнегасної речовини — технологічний процес переробки вогнегасної речовини, яка не підлягає регенерації, з метою використання його в інших сферах господарської діяльності, не пов’язаних з процесами припинення горіння.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, — особа, призначена наказом адміністрації об'єкта і має повноваження для розміщення та здійснення огляду вогнегасників на об'єкті, організації їх технічного обслуговування, ведення експлуатаційних документів і навчання працівників об'єкта правилам застосування вогнегасників.

Пункт технічного обслуговування вогнегасників (ПТОВ) — суб'єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування вогнегасників, засвідчує їх справність і має на це право відповідно до чинного законодавства.

Спеціальне навчання — підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації за навчальними планами і програмами, затвердженими в установленому порядку.

Загальні вимоги до експлуатації вогнегасників

Під час експлуатації вогнегасників слід керуватися Законом України «Про пожежну безпеку», національними та міждержавними стандартами, ДНАОП 0.00−1.07−94 та іншими нормативно-правовими актами, виходячи зі сфери їх застосування, що регламентують вимоги до експлуатації вогнегасників.

Дотримання цих Правил сприяє забезпеченню працездатного стану вогнегасників протягом життєвого циклу, схема якого наведена в додатку 1.

Забезпечення виконання вимог цих Правил покладається на керівників підприємств, установ та організацій (далі - підприємства) і на уповноважених ними осіб. Забезпечення виконання вимог цих Правил у житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, в дачних будинках і на садових ділянках покладається на їх власників або наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму. Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов’язані забезпечувати вогнегасниками будівлі, які пріінадлежат їм на правах особистої власності, виконувати умови їх експлуатації та вміти їх застосовувати при виникненні пожежі.

Керівники підприємств або уповноважені ними особи (далі - власники), а також орендарі, якщо це обумовлено договором оренди, зобов’язані: забезпечувати дотримання вимог цих Правил, стандартів, норм, а також вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду та державного нагляду за охороною праці; забезпечувати організацію експлуатації та технічного обслуговування вогнегасників; утримувати вогнегасники у працездатному стані; не допускати застосування вогнегасників не за призначенням; своєчасно організовувати проведення оглядів вогнегасників; організовувати навчання працівників правилам застосування вогнегасників за призначенням.

На кожному підприємстві наказом або розпорядженням адміністрації повинна бути призначена особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, обов’язки якого повинні бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов’язках, інструкціях, положеннях тощо).

Експлуатація вогнегасників на підприємствах без призначення особи, відповідальної за пожежну безпеку на об'єкті, не допускається.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, повинна пройти спеціальне навчання за навчальними програмами, погодженими Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, і після складання заліку отримати посвідчення встановленого зразка. Один раз на три роки навчальним закладом, який видав посвідчення, проводиться перевірка знань особи, відповідальної за пожежну безпеку на об'єкті.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, зобов’язана забезпечити: виконання вимог цих Правил; зміст вогнегасників у працездатному стані шляхом своєчасного проведення їх огляду та організації технічного обслуговування; контроль за систематичним веденням експлуатаційних документів; навчання працівників підприємства правилам застосування вогнегасників за призначенням.

Для забезпечення працездатного стану та якісної експлуатації вогнегасників на підприємстві може бути організовано їх технічне обслуговування. Для виконання робіт з технічного обслуговування вогнегасників підприємство укладає договір з пунктом технічного обслуговування вогнегасників (далі - ПТОВ) відповідно до вимог чинного законодавства України. Для власних потреб допускається створення на підприємстві власного ПТОВ за умови його відповідності вимогам цих Правил.

Виробники або уповноважені ними постачальники зобов’язані забезпечити проведення технічного обслуговування вогнегасників на всій території України за регіональним принципом (розподілом) шляхом створення власних ПТОВ або надання повноважень існуючим ПТОВ, перелік яких може бути приведений в паспорті на кожний вогнегасник. Уповноваження здійснюється шляхом укладення договору.

Організація і проведення спеціального навчання працівників ПТОВ на право здійснення технічного обслуговування вогнегасників проводиться за затвердженими в установленому порядку навчальними програмами, погодженими Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, з обов’язковим проведенням практичних занять.

Організаційні заходи щодо забезпечення експлуатації вогнегасників

Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для захисту об'єкта здійснюється згідно з чинними типовими нормами належності вогнегасників та галузевими правилами пожежної безпеки.

Вогнегасники, якими оснащується об'єкт, повинні відповідати вимогам ДСТУ 3675−98 або ДСТУ 3734−98 (ГОСТ 30 612−99) та ГОСТ 12.2.037−78, технічних умов, експлуатаційних документів виробників і бути сертифікованими в Україні в установленому порядку.

Вогнегасники перед придбанням та розміщенням на об'єкті повинні обов’язково пройти первинний огляд особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті. Під час проведення первинного огляду встановлюють, що: вогнегасники мають сертифікат відповідності; на кожний вогнегасник у наявності є паспорт; пломби на вогнегасниках не порушені; вогнегасники не мають видимих зовнішніх пошкоджень; стрілки індикаторів тиску закачних вогнегасників перебувають у межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора) залежно від температури експлуатації; на маркуванні кожного вогнегасника і в його паспорті вказані виробник і ПТОВ, які мають право проводити його технічне обслуговування, дату виготовлення (продажу) та дата проведення технічного обслуговування.

Після проведення первинного огляду вогнегасників присвоюються облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, повинна оформити журнал обліку вогнегасників на об'єкті (додаток 2), в якому реєструються: тип і обліковий номер кожного вогнегасника, а також місце його розміщення на об'єкті; дати проведення періодичних оглядів вогнегасників та прізвище особи, яка їх проводила; результати періодичних оглядів вогнегасників; дати проведення технічного обслуговування (або діагностування) та прізвище особи (або номер посвідчення), яка їх проводила, а також дати проведення наступного технічного обслуговування; інформація про направлення вогнегасників на технічне обслуговування в ПТОВ і про їх повернення на місце розташування після проведення технічного обслуговування. На технічне обслуговування з об'єкта дозволяється відправляти без заміни не більше 50% вогнегасників від їх загальної кількості.

На об'єкті вогнегасники повинні розміщуватися згідно з ГОСТ 12.4.009−83 з урахуванням вимог експлуатаційної документації на них.

Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних і помітних місцях, а також поблизу місць, де найбільш можлива поява вогнищ пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від дії сонячних променів, опалювальних і нагрівальних приладів, а також хімічно агресивних речовин (середовищ), які можуть негативно вплинути на їх працездатність. Вогнегасники в місцях розміщення (усередині будинків і приміщень, біля входів або виходів з них, у коридорах) не повинні створювати перешкоди під час евакуації людей.

Переносні вогнегасники розміщують шляхом навішування за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення, або встановлюють у пожежні шафи пожежних кранів, на пожежні щити чи стенди, підставки або спеціальні тумби.

Розміщення вогнегасників за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції, установлення їх у пожежних шафах або тумбах може бути виконано таким чином, щоб забезпечувати можливість прочитування маткіровочних написів на їх корпусах.

На транспортних засобах переносні вогнегасники розміщують у кабіні біля водія в легкодоступному для нього місці і встановлюють за допомогою кронштейнів. Конструкція кронштейна згідно з ГОСТ 12.2.037−78 повинна надійно утримувати вогнегасник, не закривати своїми елементами маркувальні написи на його корпусі, бути зручною для встановлення і оперативного зняття вогнегасника. Вогнегасники, які розміщують поза кабіною, потрібно захищати від впливу атмосферних опадів, сонячних променів і забруднення. Відповідно до НАПБ В.01.054−98 / 510 забороняється зберігання вогнегасника в багажнику легкового автомобіля, кузові вантажного автомобіля та інших місцях, доступ до яких обмежений.

Вогнегасники, які розміщуються за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації при температурі нижче 5 град. С, на холодний період року необхідно переносити в придатне для їх зберігання приміщення. У таких випадках на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватися інформація про місцезнаходження вогнегасників.

Вогнегасники повинні розміщуватися з урахуванням зручності їх обслуговування, огляду, використання, а також досягнення найкращої видимості з різних точок захищуваного простору. Підходи до місця розташування вогнегасників мають бути завжди вільними.

Для зазначення місцезнаходження вогнегасників на об'єктах повинні встановлюватися вказівні знаки відповідно до ГОСТ 12.4.026−76. Знаки розташовують на видних місцях на висоті 2,0−2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями.

У приміщеннях, в яких немає постійного перебування працівників, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщень або біля входу в них.

У приміщеннях, в яких працівники перебувають постійно, вогнегасники потрібно розміщувати всередині приміщень, попереджаючи створення перешкод для евакуації людей.

Періодичний огляд вогнегасників

Періодичний огляд вогнегасників здійснюється особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті, не рідше одного разу на місяць.

Під час періодичного огляду перевіряються:

1) відповідність типу і заводського номера кожного вогнегасника його зареєстрованому обліковому номеру та місцю розташування на об'єкті;

2) наявність паспорта на кожний вогнегасник;

3) дата проведення технічного обслуговування кожного вогнегасника, яка повинна відповідати вимогам інструкції з експлуатації;

4) наявність і цілісність на кожному вогнегаснику пломби, пристрою блокування (запобіжної чеки), гнучкого рукава та кронштейна (якщо передбачено конструкцією);

5) відсутність видимих зовнішніх пошкоджень вогнегасників та слідів корозії на них;

6) положення стрілки індикатора тиску кожного закачного вогнегасника (крім вуглекислотного), яка повинна бути в межах робочого діапазону (у зеленому секторі шкали індикатора), залежно від температури експлуатації;

7) неповрежденность маркування (етикетки) кожного вогнегасника. Невідповідність за підпунктом «1» усувається силами підприємства.

У разі виявлення невідповідності за підпунктами «2−7» вогнегасники повинні бути направлені на ПТОВ для проведення технічного обслуговування.

Особі, відповідальній за пожежну безпеку на об'єкті, забороняється самостійно (або доручати іншій особі) здійснювати будь-які операції технічного обслуговування вогнегасників, спрямовані на відновлення їх працездатного стану.

Результати періодичних оглядів реєструються особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті, у журналі обліку вогнегасників на об'єкті (додаток 2).

Транспортування та зберігання вогнегасників.

Транспортування та зберігання вогнегасників під час експлуатації повинно проводитися відповідно до вимог ГОСТ 15 150–69, паспортів та технічних умов на вогнегасники. Транспортування вогнегасників дозволяється всіма видами транспорту з обов’язковим дотриманням вимог та правил, встановлених для кожного виду транспорту.

У разі зберігання вогнегасників, строк якого перевищує гарантійний, їх необхідно направити на ПТОВ для проведення технічного обслуговування.

Під час транспортування та зберігання вогнегасників повинні бути забезпечені умови, які запобігають їх механічне пошкодження і вплив сонячних променів, нагрівальних приладів, вологи та хімічно агресивних речовин (середовищ).

Технічне обслуговування вогнегасників.

ПТОВ повинен мати ліцензію на право здійснення робіт з технічного обслуговування вогнегасників, видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, а також документ, що підтверджує відповідність надання послуг з проведення технічного обслуговування вогнегасників установленим законодавством вимогам, виданий акредитованим в установленому порядку органом з сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері. Для здійснення технічного обслуговування вогнегасників у ПТОВ відповідно до ліцензійних умов може бути технічна документація на кожний тип вогнегасника, підготовлений персонал, виробничі площі та технологічне обладнання відповідно до технологічного процесу проведення технічного обслуговування вогнегасників та повірені засоби вимірювань.

ПТОВ приймає на технічне обслуговування вогнегасники, які мають сертифікат відповідності, та здійснює їх технічне обслуговування відповідно до вимог чинних нормативних та експлуатаційних документів розробника чи виробника вогнегасників.

У частині безпеки праці технічна та експлуатаційна документація повинна погоджуватися з територіальними органами Держнаглядохоронпраці України та іншими зацікавленими організаціями.

Працівники ПТОВ повинні мати документи, що підтверджують їх професійну кваліфікацію стосовно виконуваних ними робіт і своєчасне підвищення кваліфікації і перевірку знань з питань охорони праці та проходження спеціального навчання з технічного обслуговування вогнегасників.

ПТОВ, який надає послуги з технічного обслуговування, зобов’язаний надати споживачеві повну інформацію з питань технічного обслуговування вогнегасників. Вказану інформацію слід розміщувати в спеціально обладнаному приміщенні, де проводяться приймання і видача замовлень. У цьому приміщенні мають бути нормативно-правові акти та інформаційний щит зразків документів, з якими замовнику необхідно ознайомитись до того, як звернутися за послугами, а саме: копії документів, які засвідчують право ПТОВ здійснювати технічне обслуговування вогнегасників; правила надання послуг з технічного обслуговування вогнегасників; класифікацію послуг, що надаються, з інформацією про їх трудомісткість чи вартість; форму і зразок договору з додатками, які оформлюються ПТОВ за згодою замовника; інформацію про режим роботи та персонал, телефонні номери центральних органів виконавчої влади, телефонні номери громадських організацій (об'єднань) споживачів, порядок оформлення договору на надання послуг для фізичних та юридичних осіб, зразки оформлення документів, а також порядок обслуговування громадян, які користуються пільгами відповідно до чинного законодавству України.

З метою попередження застосування неякісних матеріалів і комплектуючих виробів вогнегасників ПТОВ повинен організовувати їх вхідний контроль відповідно до вимог ГОСТ 24 297–87.

Матеріали та комплектуючі вироби, які використовуються в технологічних процесах з технічного обслуговування вогнегасників, повинні мати документи, що підтверджують їх якість, комплектність, відповідність вимогам креслень і технічних умов виробника, а також гарантують необхідний термін експлуатації.

ПТОВ є відповідальним за якість проведення технічного обслуговування вогнегасників.

Технічний нагляд за порядком і якістю проведення ПТОВ технічного обслуговування вогнегасників здійснює державний орган, який має на це повноваження відповідно до законодавства.

Загальні вимоги до приймання вогнегасників для надання послуг з їх технічного обслуговування.

Приймання вогнегасників для надання послуг з їх технічного обслуговування повинен відбуватися в присутності власника або його уповноваженого представника і здійснюватися у такому порядку: перевірка супровідних документів і заявок споживача щодо надання йому послуг; оформлення акта приймання вогнегасників для проведення їх технічного обслуговування.

Вогнегасники повинні відповідати вимогам нормативних документів виробника.

Ухвалення вогнегасників на технічне обслуговування необхідно оформлювати актом, який повинен складатися не менше ніж у двох примірниках і підписуватися представниками споживача послуг і ПТОВ.

Загальні вимоги до проведення технічного обслуговування та ремонту вогнегасників.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, зобов’язана направляти вогнегасники на ПТОВ для їх технічного обслуговування в таких випадках: за негативними результатами первинного (3.3) або періодичного (3.16) огляду; після застосування за призначенням; по закінченні гарантійного терміну експлуатації.

Не рідше одного разу на рік відповідно до експлуатаційних документів виробника повинно здійснюватися технічне діагностування вогнегасників на ПТОВ. Допускається технічне діагностування закачаних вогнегасників, обладнаних запірно-пусковими пристроями із зворотним клапаном, здійснювати безпосередньо на підприємстві працівником ПТОВ, які мають посвідчення встановленого зразка.

Першою стадією технічного обслуговування є технічне діагностування, під час якого визначаються: відповідність вогнегасників вимогам нормативних та експлуатаційних документів; технічний стан вогнегасників; обсяг робіт, які необхідно провести для забезпечення працездатного стану вогнегасників.

Якщо за результатами технічного діагностування вогнегасник визнається придатним до подальшого очікування застосування за призначенням, то на його корпусі працівником ПТОВ прикріплюється етикетка ПТОВ установленого зразка, на якій здійснюється маркування про проведене технічне діагностування (контрольний знак жовтого кольору). На етикетці ПТОВ мають бути зазначені: назва та юридична адреса ПТОВ; номер ліцензії; номер сертифіката відповідності; місця для маркування про проведене технічне діагностування та технічне обслуговування вогнегасника. При наявності на вогнегаснику етикетки ПТОВ на ній здійснюється маркування про проведене технічне діагностування (контрольний знак жовтого кольору) із зазначенням дати проведення технічного діагностування та номера посвідчення працівника ПТОВ, який його проводив. У паспорті на вогнегасник працівник ПТОВ записує дату проведення технічного діагностування та номер свого посвідчення на право проведення технічного обслуговування вогнегасників.

Якщо за результатами технічного діагностування вогнегасники визнаються непридатними до подальшого очікування застосування за призначенням, то приймається рішення щодо їх ремонту, технічного опосвідчення, перезарядження або завершення їх експлуатації.

ПТОВ здійснює технічне обслуговування вогнегасників відповідно до вимог чинних нормативних та експлуатаційних документів на вогнегасники.

На корпусах вогнегасників, які пройшли технічне обслуговування, працівником ПТОВ прикріплюється етикетка ПТОВ установленого зразка, на якій здійснюється маркування про проведене технічне обслуговування (контрольний знак зеленого кольору) із зазначенням дати проведення технічного обслуговування та номера посвідчення працівника ПТОВ, який його проводив, а також дати проведення наступного технічного обслуговування (контрольний знак червоного кольору). Така ж інформація записується працівником ПТОВ і в паспорті на вогнегасник.

Якщо за результатами технічного діагностування вогнегасники визнаються непридатними до подальшої експлуатації, то вони підлягають зняттю з експлуатації та утилізації у встановленому порядку. Вогнегасники, які підлягають зняттю з експлуатації та утилізації, дозволяється використовувати для навчання (гасіння модельних вогнищ пожежі, виготовлення макетів тощо), якщо невідповідність їх технічного стану вимогам нормативних та експлуатаційних документів не впливає на безпеку застосування. Вогнегасники, які не мають маркування, підлягають зняттю з експлуатації, і використання їх для навчання забороняється.

Загальні вимоги до приймання вогнегасників після технічного обслуговування

Вогнегасники після технічного обслуговування повинні відповідати вимогам експлуатаційних документів і вимогам цих Правил.

Приймання вогнегасників споживачем повинен відбуватися в присутності уповноваженого представника ПТОВ і здійснюватися у такому порядку: перевірка документів, оформлених ПТОВ; перевірка обсягу та якості проведених робіт з технічного обслуговування вогнегасників; оформлення акта приймання вогнегасників після їх технічного обслуговування.

Вогнегасники надаються споживачеві після відповідного прийняття їх контролером якості ПТОВ.

Ухвалення вогнегасників після технічного обслуговування необхідно оформлювати актом, який повинен складатися не менше ніж у двох примірниках і підписуватися представниками споживача послуг і ПТОВ. Підписаний споживачем або його представником акт може засвідчувати, що послуги з технічного обслуговування вогнегасників надані згідно з умовами договору.

Підготовка персоналу ПТОВ.

Персонал ПТОВ, який здійснює технічне обслуговування вогнегасників, повинен пройти спеціальне навчання, яке включає теоретичний і практичний курс, у навчальних закладах, які мають право на цей вид діяльності відповідно до законодавства. Навчальні програми повинні бути погоджені Державним департаментом пожежної безпеки МНС України.

Після закінчення навчання, як зазначено в пункте3.22.1 цих Правил, персонал ПТОВ повинен пройти перевірку знань. Особам, які показали задовільні знання, навчальні заклади видають посвідчення на право проведення технічного обслуговування вогнегасників установленого Державним департаментом пожежної безпеки МНС України зразка.

Особи з числа персоналу ПТОВ, які допустили порушення вимог цих Правил та інших документів, що регламентують технічне обслуговування вогнегасників, до самостійної роботи не допускаються.

Гарантійні зобов’язання ПТОВ.

ПТОВ повинен гарантувати відповідність вогнегасників, які підлягали технічному обслуговуванню, вимогам чинних нормативних документів і вимогам споживача, установленим у договорі. У гарантійних зобов’язаннях має бути вказаний їх вигляд, початковий момент обчислення гарантійного строку і його тривалість.

Споживач послуг має право вимагати від ПТОВ установлення гарантійних зобов’язань відповідно до вимог нормативних і експлуатаційних документів та інформації про послуги, які надаються.

Гарантійний термін збільшується на час перебування вогнегасника чи його складальних одиниць на технічному обслуговуванні у постачальника послуги. Зазначений час обчислюється від доби, коли замовник послуги звернувся з рекламацією на надану послугу.

ПТОВ гарантує споживачеві виконання замовлених послуг у строк і в повному обсязі.

ПТОВ забезпечує збереження вогнегасників, які він приймає на гарантійне збереження під час технічного обслуговування, відповідно до акта приймання. Збитки, пов’язані з втратою, псуванням і пошкодженням майна споживача послуг, відшкодовуються ПТОВ згідно із законодавством.

Вимоги безпеки під час експлуатації вогнегасників.

Під час експлуатації вогнегасників необхідно дотримуватись заходів безпеки, викладених у: ДНАОП 0.00−1.07−94 Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском; ДСТУ 3675−98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань; ДСТУ 3734−98 (ГОСТ 30 612−99) Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги; ГОСТ 12.2.037−78 ССБТ. Техніка пожежна. Вимоги безпеки; в інструкціях з експлуатації вогнегасників.

Застосування вогнегасників повинно здійснюватися згідно з паспортами підприємств-виробників та вказівками про порядок дій під час застосування вогнегасників, нанесених на їх етикетках.

Забороняється: експлуатувати вогнегасники з наявністю вм’ятин, здутостей або тріщин на корпусі, на запірно-пусковому пристрої, на накидною гайці, а також у разі порушення герметичності з'єднань вузлів вогнегасника та несправності індикатора тиску (для закачних вогнегасників); наносити удари по вогнегаснику; розбирати і перезаряджати вогнегасники особам, які не мають права на проведення таких робіт; кидати вогнегасник у полум’я під час застосування за призначенням та вдаряти ним об землю для приведення його в дію; направляти насадку вогнегасника під час його експлуатації у бік людей; використання вогнегасників для потреб, не пов’язаних з пожежогасінням.

Гасіння вогнищ пожежі, які виникли за межами приміщень, потрібно здійснювати з навітряного боку.

Під час гасіння пожежі одночасно кількома вогнегасниками не вирішується здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини, спрямованими назустріч один одному.

Вуглекислотні вогнегасники повинні застосовуватися в тих випадках, коли для ефективного гасіння пожежі необхідні вогнегасні речовини, які не пошкоджують обладнання та об'єкти (обчислювальні центри, радіоелектронна апаратура, музеї, архіви тощо).

Під час застосування вуглекислотного або порошкового вогнегасника для гасіння пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою електричного струму до 1000 В, необхідно витримувати безпечну відстань (Не менше 1 м) від розпилюючи насадки вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання.

Забороняється застосовувати водяні та водопінні вогнегасники для ліквідації пожеж боборудованія, що перебуває під електричною напругою, а також для гасіння речовин, які вступають з водою в хімічну реакцію, що супроводжується інтенсивним виділенням тепла і розбризкуванням пального.

Застосування порошкових вогнегасників для захисту обладнання, яке може вийти з ладу в разі попадання в нього вогнегасного порошку, дозволяється лише за відсутності газових вогнегасників.

Під час гасіння пожежі порошковими вогнегасниками необхідно брати до уваги утворення високої запиленості і як наслідок — зниження видимості в захищуваному приміщенні.

Під час гасіння пожежі вуглекислотними вогнегасниками необхідно враховувати можливість зниження концентрації кисню в повітрі захищуваного приміщення, особливо якщо воно невелике за об'ємом.

У приміщеннях, де застосування вуглекислотних вогнегасників може створити небезпечну для життя людини концентрацію газів у повітрі, а також у разі застосування пересувних вуглекислотних вогнегасників необхідно використовувати ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання.

Перед застосуванням пересувних вуглекислотних вогнегасників слід обмежити кількість обслуговуючого персоналу, який знаходиться в приміщенні.

Експлуатація вогнегасників фізичними особами.

Експлуатація вогнегасників фізичними особами (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України) здійснюється відповідно до розділу 4, пунктів 2.2, 2.3, 3.2, 3.3, 3.6 — 3.12, 3.17, 3.19, 3.20.2−3.20.5, 3.20.7, 3.20.8, 3.21, 3.23 цих Правил та інструкцій з експлуатації, наведених у паспортах на вогнегасники та на їх маркуванні.

ДОДАТКИ

Додаток 1

до пункту 3.4 Типових норм належності вогнегасників

Придатність вогнегасників до гасіння пожеж різних класів і діапазони їх експлуатації

Примітка. Знак «+» означає придатність вогнегасника для гасіння пожежі цього класу; знак «-» означає непридатність для гасіння пожежі цього класу.

* Застосування небезпечне для життя людини.

** Для водних вогнегасників із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.

ДОДАТОК 2

до пункту 3.6. типових норм належності вогнегасників

Коефіцієнти ефективності вогнегасників за їх вогнегасної здатності щодо гасіння модельних вогнищ пожеж класів, А і В

* Для водних вогнегасників із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.

ДОДАТОК 3

до пункту 3.7 Типових норм належності вогнегасників

Перелік об'єктів різного призначення, які повинні бути оснащені переносними вогнегасниками

* Попередження щодо застосування вуглекислотних вогнегасників: при гасінні пожежі в приміщенні необхідно враховувати можливість зниження вмісту кисню в повітрі приміщення нижче граничнодопустимого значення.

** Порошкові вогнегасники слід застосовувати після евакуації людей з приміщення.

Додаток 4

до пункту 3.7 Типових норм належності вогнегасників

Перелік об'єктів різного призначення, які повинні бути оснащені переносними вогнегасниками

* Попередження щодо застосування вуглекислотних вогнегасників: при гасінні пожежі в приміщенні необхідно враховувати можливість зниження вмісту кисню в повітрі приміщення нижче граничнодопустимого значення.

** Порошкові вогнегасники слід застосовувати після евакуації людей з приміщення.