Чергова служба міліції як орган оперативного управління та суб"єкт охоронної діяльності: нарис нормотворчої практики з регулювання її функціонування (реферат)

Реферат на тему:

Чергова служба міліції як орган оперативного управління та суб'єкт охоронної діяльності: нарис нормотворчої практики з регулювання її функціонування Основний документ, що регламентує сьогодні діяльність чергових частин підрозділів податкової міліції - Інструкція ГУПМ ДПА України з організації роботи чергової служби податкової міліції Державної податкової адміністрації Укра­їни від 11 травня 2000 року, — відводить їй місце органу оперативного управління, яке повинне забезпечувати постійне оперативне керівництво підроз­ді­лами податкової міліції, контроль за їх діяльністю та надання практичної і методичної допомоги, спрямованої на викриття порушників подат­ко­вого законодавства, а також визначає завдання з охорони податкових органів.

Необхідно зазначити, що взагалі становленню чергової служби міліції саме як органу оперативного управління спри­яли наукові і методичні розробки таких науковців і фахівців штабної справи, як Д. Афана­сьєв, О. Аксьонов, М. Богданов, К. Горяінов, Г. Зуй­ков, В. Іллічов, І. Каро, С. Крилов, А. Лєкарь, І. Ложкін, А. Міндагулов, Д. Могилевський, Г. Морєв, П. Олійник, В. Само­хвалов, Г. Туманов, В. Туфлін, Г. Шелудь­ко й ін., з ініціативи яких свого часу були підготовлені і видані основні норма­тивні акти з регламентування діяльності чергових частин міліції.

У системі органів ДПС України розробка визначеної проблеми, незважаючи на її очевидну актуальність, залишилась, на жаль, поза увагою науковців. Проте, на нашу думку, подальше вдосконалення діяльності чергової служби податкової міліції, необхід­ність якого випливає з основних положень Програми довгострокової модернізації ДПС України, Стратегічного плану розвитку ДПА України [1], неможливе без урахування досвіду нормотворчої практики щодо правового врегулювання діяльності чергових частин міліції, яка віддзеркалила їх становлення як органів оперативного управління мілі­цей­ськими силами і засобами. Виходячи з цього, у статті ми розглянемо найбільш значущі, на нашу думку, нормативні акти, що в останні десятиріччя визначили місце чер­го­вої служби як органу оперативного управління, яке вона посідає в системі міліцей­ських формувань і сьогодніспираючись на попередні теоретичні дослідження, положення нормативних актів та результати вивчення сучасної практики роботи чергових частин УПМ ДПА у Вінницькій, Сумській і Донецькій областях, у тому числі при виникненні загрози безпеці працівників і виконанні охоронної функції, спробуємо визначити найбільш перспективні напрями дослідження її діяльності з метою вдосконалення як органу оперативного управління податкової міліції і суб'єкта охоронної діяльності.

Визначальним рубежем щодо формування чергових частин міліції у тому вигляді, у якому ми маємо їх сьогодні, в підрозділах податкової міліції, зокрема, і щодо виконання охоронної функції, був початок 1970;х років. У той час у системі органів внутрішніх справ колишнього МВС СРСР були створені штаби. Розбудова штабних підрозділів наголошувала на військовій традиції, якої дотримувалось МВС, і була логічним продов­женням розвитку міліції як складової воєнної організації держави [2]. До штабів інтегру­вали і чергові частини міліції. Саме тоді була обґрунтована необхідність мати потужні чергові частини міліції як координуючі органи управління [3]. До цього роль і значення чергової служби в системі міліцейських підрозділів були принижені. Структурно чергові частини входили в наружну службу міліції і керували тільки постовими і патрульними нарядами. Їх роль у боротьбі зі злочинністю зводилась до реєстрації подій і доповіді керівництву про події і пригоди, що сталися на території оперативного обслуговування. Чергові не були наділені розпорядчими функціями. У їх віданні не було сил і засобів, за допомогою яких можна було б вирішувати оперативні завдання щодо боротьби зі злочинністю. Бракувало транспорту, оперативної і криміналістичної техніки.

У зв’язку з цим у 1970;ті роки в органах внутрішніх справ було здійснено важливий управлінський захід, пов’язаний з докорінною перебудовою чергової служби як само­стійного структурного підрозділу з дуже важливими функціями висококваліфікованого органу управління в системі штабів міськрайлінорганів, УВС, УВСТ, МВС. Це було необхідно тому, що, будучи за своїм призначенням органами управління, вони, виходячи з покладених завдань і функцій, не могли входити до будь-якої галузевої служби міліції. Чергові частини все більше виявляли себе організаторами розкриття злочинів за «гарячи­ми слідами», координуючими органами в комплексному використанні сил і засобів міліції. Їх сутність визначилась наступним чином: чергова служба є і повинна залишатись пос­тійно діючим, повнокровним, єдиним, відповідальним тільки перед керів­ництвом МВС, УВС, вищим для даного органу внутрішніх справ оперативним центром управління всіма силами і засобами впродовж чергової доби [4].

Робота чергової служби у 1970;1971 рр. перебудовувалась відповідно до змін в організаційній структурі органів внутрішніх справ, які і обумовили підпо­рядкування чергових частин штабам. За короткий час були створені штатні чергові частини у всіх МВС, УВС, міських і більшості районних органах внутрішніх справ.

На 1970;80-ті роки припадає видання найбільш важливих, на нашу думку, норматив­них актів, які мали виняткове значення для подальшого розвитку штабів і чергової служ­би міліції. Зокрема, це накази МВС СРСР: «Про заходи щодо подальшого вдоскона­лення роботи штабних підрозділів МВС, УВС» від 16 липня 1971 року, «Про затвердження Положення про Штаб МВС СРСР» від 20 серпня 1982 року, «Про удосконалення і підви­щення ефективності діяльності інспекторських апаратів МВС СРСР, МВС ГУВС, УВС, УВСТ, ОВСТ і чергових частин органів внутрішніх справ» від 1 липня 1986 рокувказівка МВС СРСР з Положенням Про оперативне управління Штабу МВС СРСР від 25 липня 1982 року тощо.

Відповідно, свої нормативні акти видає МВС України, зокрема, накази: «Про затверд­ження положення про Штаб МВС УРСР» від 2 січня 1975 року, «Про затвердження Поло­ження про Організаційно-інспекторське управління МВС України» від 29 вересня 1989 року тощо, у яких належна увага приділялась організації діяльності чергової служби міліції, її зміцненню і подальшому розвитку, у т. ч. виконанню охоронної функції.

Така увага до чергової служби сприяла прискоренню її побудови на всіх управ­лінських рівнях: від тактичного (міськрайліноргани) до стратегічного (МВС СРСР).

На Всесоюзній нараді-семінарі керівних працівників штабних апаратів МВС СРСР, що відбулася 7−10 січня 1980 р. у Волгограді, були наведені дані, які свідчили, що за станом на 1 січня 1980 року, порівняно з 1973 роком, кількість чергових частин в органах внутрішніх справ зросла у 2,6 раза, штатних чергових — у 1,5 раза. До несення чергової служби залучались працівники інших підрозділів міліції. Серед загальної кількості осіб, які несли у той час чергову службу, 76,2% належали до старшого і середнього началь­ницького складу міліції і мали відповідні освітній рівень і досвід практичної роботи у сфері охорони правопорядку [5].

Тенденція щодо зміцнення чергової служби міліції прослідковується і в інших норма­тивних актах, виданих у подальшому. Наприклад, 30 червня 1991 року МВС України сво­їм наказом затверджує Положення про основи організації розкриття злочинів «за гарячими слідами» органами внутрішніх справ, яке визначило, зокрема, організаційні заходи їх діяльності щодо реагування на заяви і повідомлення про злочини, а також обов’язки чергової служби, керівників міськраймінорганів, слідчого, працівників оперативних й інших служб, які залучаються до розкриття злочинів і виїздять на місце події.

Після проголошення незалежності 9 грудня 1991 року МВС України видає наказ «Про затвердження Положення про Штаб МВС України» № 501. Цей наказ визначив основні завдання штабної служби та її функції: у безперервному стеженні за оперативною обстановкою та організації реагування на її змінив контролі за виконанняму контролі за станом обліково-реєстраційної дисципліни в органах внутрішніх справв координації та узгодженні діяльності галузевих службв організаційному і методичному забезпеченні діяльності штабних апаратів, у тому числі і чергових частин тощо. Дещо пізніше в системі МВС знайшли можливість позитивно оцінити внесок чергової служби у боротьбу зі зло­чин­ністю, зміцнити її авторитет, підняти престиж роботи в чергових частинах до рів­ня провідних оперативних служб міліції. Важливу роль, відведену черговим частинам штабних підрозділів в системі галузевих служб органів внутрішніх справ, під­крес­лив наказ МВС України «Про віднесення штабів під­розділів органів внутрішніх справ до оперативних служб» від 31 травня 1993 року № 317. Він прирівняв у правах працівників шта­бів, чергових частин до спів­робітників кримінального блоку міліції - кримінального розшуку, апаратів, що здій­снюють боротьбу з економічною злочинністю, з незаконним обігом наркотиків тощо.

18 серпня 1992 року введено в дію наказ МВС України «Про заходи щодо подальшого удосконалення діяльності чергової служби України» № 485, який на тривалий час визна­чив основні напрями роботи чергових частин міліції. Він діє й нині. Вказаний наказ став у нагоді і для підрозділів податкової міліції (поліції) після того, як, згідно з Указами Прези­­дента України від 22 серпня і 30 жовтня 1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення діяльності ДПА України» від 15 листопада 1996 року № 1385, підрозділи з боротьби із кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування Міністерства внутрішніх справ були підпорядковані ДПА України.

ДПА України, ГУПМ ДПА, його штабом, якому підпорядковуються чергові частини, органами ДПС в АР Крим, областях, містах і районах було вжито серйозних заходів щодо створення і зміцнення власної чергової служби, поліпшення якісного складу співро­бітників, підвищення рівня організації роботи в цілому, виконання охоронної функції зо­крема. За час, що минув, чергові частини податко­вої міліції отримали необхідну тех­ніку, засоби охорони і зв’язку, автотранспорт, налаго­ди­ли взаємодію з іншими структур­ними підрозділами податкової міліції, інших відомств тощо.

Як підрозділ штабів, створений на прикладі чергової служби органів внутрішніх справ — від назви до організаційно-функціональної побудови, — чергова служба подат­кової міліції, порівняно із системою МВС, має свою специфіку. Це довела практика понад шестирічної діяльності податкової міліції.

Так, у системі МВС створення чергової служби як оперативного органу управління вимагала необхідність оперативного (прискореного) вирішення органі­заційних завдань щодо здійснення невідкладних першочергових заходів щодо розкриття злочинів «за гарячими слідами». Це зумовлено детермінованістю системи органів внутрішніх справ, до речі, як і інших правоохоронних систем, де діяльність однієї служби впливає на фун­кціо­нування інших і зумовлює необхідність організації та підтримання взаємодії служб, структурних підрозділів, зобов’язує управління ними всіляко підтримувати цю взаємодію, усувати недоліки в його здійсненні [6]. Чергова служба органів внутрішніх справ вирішує питання, які пов’язані з розкриттям злочинів і при цьому часто мають вирішальне значення. Так, її працівники повинні забезпечити організацію висококваліфікованої і технічно оснащеної слідчо-опе­ра­тив­ної групи, її швидкий виїзд на місце події. Особливої ваги набуває вміння чер­гового працівника міліції правильно оцінити обстановку і при необхідності своє­часно залучити додаткові сили для розкриття злочину, що дозволяє суттєво приско­рити пошук злочинця, його затримання. Працівники чергових частин органів вну­трішніх справ безпосередньої участі у розкриті злочинів не беруть. Але вони організовують і спрямовують зусилля всіх сил і засобів, підтримують мобіль­ність і оперативність їх дій, мобілізують галузеві служби міліції на здійснення невідклад­них слідчо-оперативних заходів, створюють сприятливі умови для успішного розкриття злочинів, встановлення і затримання злочинців. Такий чином чергова служба органів внутрішніх справ робить свій вагомий внесок у розкриття злочинів «за гарячими слідами» .

Теоретично необхідність оперативного вирішення організаційних завдань зі здійснен­ням невідкладних першочергових заходів щодо розкриття злочинів «за гарячими сліда­ми» існує і для підрозділів податкової міліції. Зокрема, це випливає з вимог ч. 2 ст. 21 «Повноваження податкової міліції» Закону України «Про державну податкову службу України» від 4 грудня 1990 року № 509-XII. У Законі зазначається, що «особа началь­ницького складу податкової міліції незалежно від займаної посади, місцезнаход­ження і часу в разі звернення до неї громадян або посадових осіб із заявою чи повідом­ленням про загрозу особистій чи громадській безпеці або в разі безпосереднього виявлення такої загрози повинна вжити заходів щодо запобігання правопорушенню, охорони місця події і повідомити про це в найближчий орган внутрішніх справ». Дана вимога стосується і працівників чергової служби податкової міліції. Проте такі ситуації не є типовими для чергових частин податкової міліції. Податкова практика свідчить, що такий стан справ пояснюється специфікою скоєння, виявлення і розслідування злочинів у сфері оподатку­вання. На практиці податківці користуються іншими методами [7], ніж ті, що використо­ву­ють органи внутрішніх справ для розкриття віднесених до їх компетенції злочинів «за гарячими слідами». Останнє, на відміну від податкової міліції, є характерним для чергової служби системи МВС, а для чергових частин податкової міліції - це швидше виняток.

Сьогодні в системі податкової міліції чергова служба є самостійним підрозділом штабів. Її діяльність, у тому числі і щодо виконання охоронної функції, регулюється низкою організаційно-розпорядчих документів — наказами, інструкціями, вказівками тощо, які, по суті, є формою реалізації ДПА України функції з процесу управління. До цих документів ДПА України належать, зокрема, наступні: накази — «Про організацію охорони приміщень та пропускного режиму до них, охорону працівників ДПА України і прийому громадян» від 7 травня 1997 року № 128, «Про затвердження деяких актів з питань приймання, реєстрації, обліку і розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини» від 24 червня 1998 року № 304, «Про інфор­мацію щодо надзвичайних подій в органах податкової служби» від 25 серпня 1998 року № 407, «Про організацію роботи по усуненню недоліків, які призвели до трагедії в ДПІ у Приморському районі м. Одеси» від 5 листо­пада 1999 року № 613, «Про затвердження Настанови по службі озброєння для підрозділів податкової служби України та навчальних закладів ДПА України» від 23 травня 2000 року № 267, «Про створення власної служби охорони адміністративних приміщень та об'єктів органів ДПС України» від 14 вересня 2000 року № 490, «Про наслідки перевірки наказів ДПА України від 5 листопада 1999 року № 613 та від 14 вересня 2000 року № 490» від 9 квітня 2000 року № 156- Інструкція про організацію роботи чергової служби податкової міліції Державної податкової адміністрації України, затверджена ГУПМ ДПА 11 травня 2000 року і надіслана на місця для використання в роботі листом від 12 травня 2000 року № 6506/7/26−1217- розпорядження «Про внесення змін до розпорядження ДПА України від 6 березня 2000 року № 81-р» від 9 січня 2001 року № 1-рвказівки «Про заходи щодо вдо­ско­налення діяльності чергових частин» від 7 вересня 1999 року № 13 514/7/26−1200- «Про організацію роботи підрозділів Державної податкової служби України в період посиленого режиму» від 16 вересня 1999 року № 14 011/7/26−0017- від 22 вересня 2000 року № 127 995/7/26−1017 щодо запобігання протиправним діям стосовно працівників податкової міліції та ін.

Основним документом, що регулює діяльність міліціонерів-податківців, залучених до чергувань, є згадана вище Інструкція про організацію роботи чергової служби подат­кової міліції від 11 травня 2000 року. На нашу думку, вона не повністю і не тільки за своїм обсягом — 5,5 сторінок*, охоплює всі напрями діяльності чергової служби податкової міліції. Тим більше, що близько 60% змісту Інструкції присвячено функціональним обо­в'язкам начальника (старшого інспектора), інспектора і помічника оперуповнова­женого чергової частини податкової міліції. Головне в тому, що Інструкція не містить алгоритмів дій чергового наряду в разі виникнення можливих екстремальних ситуацій, що загрожу­ють небезпекою особовому складу, охороні адмінбудівель і приміщенням, майну й іншим цінностям органів ДПС, податкової міліції, а також не визначає типових ситуацій, пов’яза­них зі скоєнням злочинів у сфері оподаткування і заходів чергової служби щодо їх викрит­тя. Це одна з причин того, що Перелік документації, яка на сьогодні повинна бути у приміщеннях чергових частин підрозділів податкової міліції, перевищує 40 найме­нувань. Зрозуміло, що у випадку виникнення екстремальних ситуацій звертатись у разі необхідно­сті одночасно до такої кількості документів, навіть декількох з них, черговим не зручно. Вже тільки це зумовлює ризик можливого прийняття ними помилкових управлінських рішень у процесі оперативного управління силами і засобами податкової міліції.

_________________________________________.

* Для довідки: обсяг наказу МВС України від 18 серпня 1992 року № 485, що стосується організації діяльності чергової служби органів внутрішніх справ, сягає приблизно 300 сторінок з додатками.

Особливої ваги прийняття черговими податкової міліції правильних оперативних управлінських рішень набуває в разі виникнення загрози особистій безпеці співробітників ДПС, нормальній діяльності податкових органів, їх охороні, коли йдеться про посягання на життя, здоров’я, законні інтереси працівників, а також права, гарантовані їм, як і іншим громадянам, Конститу­цією, і коли від оперативно прийнятого, виваженого, чітко розрахованого рішення залежить захищеність податкових органів, їх працівників від насиль­ницьких посягань (фізичного, психологічного та іншого характеру), що можуть мати своїм наслідком заподіяння шкоди життєво важливим інтересам податківців. Нормативні документи (наприклад, Інструкція про порядок збору, обробки, надання оперативної інформації у підрозділах податкової міліціїПерелік надзвичайних подій або скоєння злочинів, про які необхідно доповідати в ГУПМ ДПА України тощо) і реко­мендації ДПА України вимагають від податківців у разі виникнення загрози безпеці негайно інформувати про це чергову службу податкової міліції для вжиття відповідних заходів [8].

Зрештою можна зазначити, що в сучасних умовах для чергової служби подат­кової міліції характерно розпорошення її завдань, обов’язків, вимог (доповнюючих, уточню­ючих тощо) у різних нормативних актах ДПА України. Тобто сьогодні єди­ного, цільо­вого за призначенням, комплексного за змістом нормативного акта — наказу або по­ложення, — який би детально регламентував діяльність чергової служби подат­кової міліції, чітко визначав її завдання, функції, принципи діяльності, алгоритми дій у різно­манітних службових ситуаціях, у тому числі і у разі виникнення загрози безпеці податківців, нор­маль­ній службовій діяльності податкових органів, у системі ДПС України не існує, хо­ча необхідність впро­вадження в практику діяльності підрозділів подат­кової міліції такого нормативного акта очевидна.

Сьогодні, ураховуючи важливість завдань, поставлених державою перед органами ДПС, для чергової служби податкової міліції потрібні чіткі регламентації завдань, функ­цій, а також форм і методів діяльності. Усе це і повинен містити у собі відповідний норма­тив­ний акт. Саме видання ДПС України єдиного нормативного акта з організації діяль­ності чергової служби допоможе визначити сучасні місце і роль чергових частин підроз­ділів податкової міліції у боротьбі з правопорушеннями у сфері оподаткування, виконанні охоронної функції. На нашу думку, це шлях подальшого організаційно-функціонального вдосконалення їх діяльності. При підготовці керівного документа з організації діяльності чергової служби подат­кової мі­ліції в обов’язковому порядку необхідно враховувати наяв­ні особливості функці­ону­вання податкової системи в цілому, що випливають із покла­дених на неї державою завдань. Розробка проекту відповідного нормативного акта вимагає проведення попе­ред­нього поглибленого дослідження проблеми вдоскона­лення діяльності чергової служ­би. Для його здійснення можна запропонувати наступну схему роботи. У першу чергу, необхідно визначити основні функції, що здійснює чергова служ­ба, які з них за загальною класифікацією функцій системи управління — штабні чи забезпе­чуючі, — найбільш їй притаманні. Важливими питаннями є також з’ясування того, у яких сферах управління — внутрішньоорганізаційній чи зовнішній — виявляють себе функції чергової служби і до яких підрозділів податкової міліції вона повинна належати за функ­ціо­нальною структу­рою — галузевих, функціональних, штабних.

Таким чином, відповіді на ці та деякі інші питання дозволять розробити і вжити заходів щодо усунення неузгодженостей, що можуть виникнути при дослідженні функціонування чергової служби податкової міліції, визначити, чи на кожному з управлінських рівнів (стратегічному — ГУПМ ДПС України, оперативному — УПМ в АР Крим, областях, тактичному — ГВПМ, ВПМ ДПІ) за організаційною структурою системи (ієрархією) необхідно мати чергову службу, і зрештою, що вона являє собою сьогодні і якою повинна бути в майбутньому.

Безсумнівно, така робота вимагає виваженого підходу, часу і спільних зусиль прак­тиків і науковців. Результати проведених досліджень повинна відобразити нормотворча прак­тика ДПА України, чітко і повно визначивши основні засади діяльності чергової служ­би податкової міліції, прямим результатом удосконалення якої стане підви­щення якості прийняття оперативних управлінських рішень, ефективності контролю за оператив­ною обстановкою, додержанням подат­ко­вого законо­давства на території обслуговування, рівнем забезпечення безпеки особо­вого складу підроз­ді­лів податкової міліції, охороною і захистом адмінбудівель, приміщень, що належать органам ДПС України.

Література:

1. Розвиток та модернізація Державної податкової служби України: Інформаційний довідник Департаменту розвитку та модернізації ДПС України. — К., 2001. — 18 с.

2. Штаб (нім stab військ.) — орган управління військами. Основні завдання штабу — вивчення обстановкирозроблення планів та підготовка даних, необхідних для прийняття рішень і управління бойовими діями військ. Штаб організовує бойову підготовку, пункти управління і зв’язку, взаємодію та ін.- контролює виконання підлеглими відданих командуванням наказів, розпоряджень, допомагає підлеглим у підготовці і проведенні операції тощо: Українська радянська енциклопедія. — Т. 16. — К.: Головна редакція Україн­ської радянської енциклопедії 1964. — С. 380.

3. Крылов С. М. Пути укрепления дежурной службы СССР // Вестник штабной работы. — М., МВД СССР, 1973. — № 8. — С. 10.

4. Ложкин И. В. Основные проблемы совершенствования деятельности дежурной службы органов внутренних дел. Теория и практика службы штабов. — Ленинград: Ленин­градские высшие курсы штабных работников, 1980. — С. 72.

5. Туманов Г. А. Организация управления в сфере охраны общественного порядка. Юридическая литература. — М.: 1972. — С. 99−100.

6. Мельник П., Новиков С., Самилык Г. Расследование преступлений в сфере эко­номики: Учебно-практическое пособие. — К.: «ДИЯ» ЛТД, 1998; Лисенко В. Розсліду­вання ухилень від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. — Харків: Консум, 1997 та ін.

7. Дії працівників державної податкової служби в екстремальних ситуаціях. — К.: Управління боротьби з корупцією та безпеки ДПА України, 2000. — С. 5, 17, 22, 26.