Критерії становлення і формування інформаційної культури як об"єкта інформаційного права (реферат)

Реферат на тему:

Критерії становлення і формування інформаційної культури як об'єкта інформаційного права З другої половини ХХ століття людство перебуває на шляху здійснення соціотехнічної революції, результатом якої є формування нового типу суспільного устрою — інформа­ційного суспільства. Це час, що характеризується значним ростом обсягів інформаційних потоків як в економіці, управлінні, науці, соціальній сфері, так і в інших сферах життя. Відбувається зміна способів виробництва, світогляду людей, міждержавних відносин. Інформаційні технології, що з кожним днем набувають все ширшого застосування, карди­нально змінюють повсякденне життя людей. Усвідомлення природи цих змін — необхідна передумова для розв’язання практично будь-якого прикладного завдання. Держава набу­ває в інформаційному суспільстві нових рис, нового значення.

Мета даної статті - висвітлення тих змін, які формують нові відносини в суспільстві, показано важливість формування інформаційної культури в нашій державі. Автор дово­дить актуальність викладання у вищих навчальних закладах України нового навчального курсу — «Інформаційна культура». Адже людство вже підійшло до тієї межі свого розвит­ку, коли основною цінністю стає інформація, і формування інформаційної культури грома­дянина інформаційного суспільства є одним із провідних завдань сьогодення.

Різні вчені по-різному називають даний етап розвитку суспільства: інформаційне, кібернетичне, глобальне інформаційне. Як і будь-яке нове соціальне явище, інформаційне суспільство потребує як наукового обґрунтування та дослідження, так і вивчення його складових студентами на рівні навчальної дисципліни. Саме перспектив­ність викорис­тання у майбутньому спеціалістами можливостей комп’ютерних інформацій­них систем, можливість спілкування в «он лайн» -режимі, використання автоматизованих пошукових і довідкових правових систем та електронних баз даних правової інформації як важливої складової роботи бухгалтера, юриста, економіста та інших викликає необхід­ність введення інформаційної культури як обов’язкової навчальної дисципліни.

Не можна уявити бухгалтера чи державного службовця, який у своїй щоденній діяль­ності не користується законодавчими актами, яких в останній час приймається дуже багато. Прослідкувати через засоби масової інформації зміни до законодавства досить складно, а накопичувати всі ці зміни на паперових носіях майже неможливо. Тому саме вміння використовувати сучасні комп’ютерні інформаційні технології дозволить успішно вирішувати поставлені завдання. Інформаційні комп’ютерні технології мають забезпечити можливість застосування потужного аналітичного апарату задля ефективного обслугову­вання підтримки прийняття рішень у поточній діяльності як державних органів, так і суб'єктів господарювання, а також здійснення ними узгодженої за інтересами стратегіч­ної та тактичної фінансової діяльності [1].

Серед вітчизняних досліджень необхідно відзначити праці Р. А. Калюжного, М.Я. Шве­ця, В. С. Цимбалюка, В. Д. Гавловського, В. М. Брижка, І.О. Здеби, В. А. Саницького, В. М. Глушкова, що мають значний вплив на формування вітчизняної правової інформати­ки, а також зарубіжних вчених О. А. Гаврилова, Н. С. Польового, Г. Г. Абрамкіна, В.С. Куд­рявцева, Ю. Хаяші, якими фактично було сформульовано поняття «інформаційне суспіль­ство» [2].

У 1993 році на засіданні Комісії Європейського Союзу було дано визначення інформа­ційного суспільства як суспільства, в якому діяльність людей ґрунтується на використанні послуг, наданих за допомогою інформаційних технологій і технологій зв’язку [3]. Почи­наючи з 1994 року Європейське співтовариство поставило на перший план завдання побудови інформаційного суспільства. Було складено план дій, який визначив основні питання стратегії руху Європи до інформаційного суспільства.

З кожним днем все більша кількість людей стає учасниками різноманітних інформацій­но зорієнтованих типів робіт. Наукові та технічні працівники збирають і створюють інформацію, правники аналізують і забезпечують нормальне державне функціонування, менеджери та спеціалісти обробляють її, викладачі та працівники комунікаційної сфери — поширюють. Цей процес — інформатизація — не залишає поза увагою жодної з сфер соціаль­ної діяльності: від повсякденного життя до міжнародних відносин, від сфери розваг до виробничих відносин.

Інформаційні технології несуть зміни не тільки у внутрішню політику досить різних за рівнем розвитку країн світу, але і у відносини між цими країнами, у роль, яку відігра­ють у світовій системі міжнародні організації, фінансові групи, злочинні організації та окремі особистості. Змінюється сам предмет міжнародних відносин. Теоретичне осмис­лення сучасних міжнародних відносин без урахування ролі нових інформаційних техно­логій стає просто неможливим. Саме інформаційні технології є тією ланкою, що забез­печує взаємозв'язок між людьми, різними соціальними групами, між громадянським суспільством та владою, включаючи сферу підготовки та поширення інформації. Інфор­маційне суспільство, як і будь-яке інше, потребує соціального скерування, зокрема на рівні державного управління.

Завдання побудови демократичної держави, що базується на ринковій економіці, висунуло перед наукою ряд проблем, серед яких одне з центральних місць займає інформа­тизація. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про національну програму інформатизації» інформатизація — це сукупність взаємопов'язаних організаційних правових, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформацій­них технологій, побудови на основі застосування сучасної обчислювальної та комуніка­ційної техніки [4]. Своє конкретне вираження розв’язання цих проблем знайшло в розробці та широкому втіленні комп’ютерних та інформаційних технологій у всі види суспільної діяльності.

Говорячи про українське інформаційне законодавство, необхідно зазначити, що воно на даному етапі досить активно розвивається. Багато є ще невирішених питань, проте держа­ва робить значні кроки в цьому напрямі. Національна програма інформатизації [5] була одним з перших нормативних актів, який засвідчив намагання України на норматив­ному рівні закріпити вступ до інформаційного суспільства. Дана Програма дала поштовх комп’ютеризації органів державної влади. Крім того, для запровадження на основі сучас­них інформаційних технологій автоматизованої обробки, систематизації та аналізу ін­фор­мації, що застосовуються для прийняття управлінських рішень, створення єдиної інфор­маційної системи державних органів, для постійного доступу до державних інфор­ма­ційних систем було прийнято ряд нормативних актів, серед яких особливе місце зай­ма­ють постанова ВР України «Про затвердження завдань Національної програми інформа­ти­­зації на 2000;2002 роки» та Указ Президента України «Про вдосконалення інформацій­но-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» [5].

Входження суспільства до нового строю тягне за собою і зміну світогляду. Життя людей стає більш динамічним. Комп’ютеризація науки, економіки, побуту дозволила знач­но прискорити обмін інформацією, що в свою чергу дає значний поштовх до розвитку всього суспільства. Кожний державний суспільний лад мав свої особливості, свої ціннос­ті, які визначаються перш за все матеріальними та духовними потребами людини.

Кожному етапу розвитку людства притаманні його особливі властивості, які вили­вають­ся у загальні норми поведінки, взаємовідносин і цінностей. Формуються певні крите­рії оцінки того чи іншого явища.

Одна з характерних рис сучасного періоду розвитку суспільства полягає в тому, що оточуючий нас світ дуже стрімко змінюється. При цьому масштаби змін, що відбуваються практично у всіх сферах життєдіяльності суспільства, настільки значні, що можна цілком обґрунтовано говорити про виникнення нової глобальної проблеми розвитку цивілізації - проблеми людини у суспільстві, що змінюється.

В інформаційному суспільстві істотно підвищуються вимоги до рівня підготовки всіх його учасників. Ми підійшли до необхідності формування нового світогляду, переосмис­лен­ня деяких цінностей. Тобто формується новий світогляд, нова культура. А в інформа­ційному суспільстві відповідно формується інформаційна культура.

У період переходу до інформаційного суспільства необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття й обробки великих обсягів інформації, оволодіння нею сучасними засобами, методами і технологіями роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність поінформованості однієї людини від інформації, набутої іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно освоювати і накопичувати інформацію, а необхід­но оволодіти такою технологією роботи з інформацією, коли рішення готуються і прий­мають­ся на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати визначений рівень культури при роботі з інформацією.

В останні роки поряд з поняттям «інформаційна культура» часто використовуються такі як: «комп'ютерна грамотність», «інформаційна культура користувача персо­нального комп’ютера», «інформаційна культура фахівця» .

Слід зазначити, що зміст поняття «інформаційна культура» набагато ширший, ніж інші зазначені поняття, воно точніше відображає взаємодію окремої особистості з навко­лиш­нім інформаційним середовищем й інформаційним простором.

Якщо зміст поняття «комп'ютерна грамотність» містить у собі визначені загальні знан­ня, що стосуються інформаційної техніки і технології, комп’ютерів, їхніх можливостей і меж використання для вирішення різних професійних завдань, а також основи знань і практичних навичок роботи з персональним комп’ютером, то зміст поняття «інформаційна культура» припускає наявність у людини сучасного суспільства виробленої звички одер­жу­вати знання з використанням можливостей сучасних комп’ютерних технологій так, як ми сьогодні одержуємо через книги.

Атаян А.М. вважає, що інформаційна культура трактується як розуміння ролі соціаль­ної, наукової та інших видів інформації та інформаційного забезпечення як у професійній діяльності, так і в аспекті загальнолюдських, гуманістичних цінностейуявлення про головні способи та напрями використання засобів інформатики, інформаційних техноло­гій у розвитку суспільства [6].

Органов А.А. та Хангельдиева І.Г. під інформаційною культурою розуміють якісну характеристику життєдіяльності людини передусім у сфері отримання, передачі, зберіган­ня і використання інформації, де пріоритетними є загальнолюдські цінності [7].

Найбільш повне визначення, на нашу думку, дав український вчений В. С. Цимбалюк: «Інформаційна культура — це якісна оцінка за певними критеріями (умовами) рівня функ­ціонування структурних одиниць суспільства (окремих індивідів, підрозділів та конкрет­ної соціальної системи в цілому, як сфери суспільних відносин) щодо скеровуван­ня техно­ло­гічного забезпечення отримання, передачі, зберігання і використання інформації щодо досягнення узгоджених і визначених нормативно у суспільстві цілей завдань, інтересів, потреб» [8].

Аналізуючи інформаційну культуру, В. С. Цимбалюк показує багатогранність даного поняття і розглядає його в різних площинах системи суспільних відносин. При цьому виділяючи за суб'єктивним критерієм:

— інформаційну культуру особи;

— корпоративну інформаційну культуру (різних соціальних організацій);

— інформаційну культуру суспільства і держави (у особі їх органів);

— інформаційну культуру цивілізацій.

За об'єктними організаційно-правовими критеріями:

— як сферу суспільних відносин;

— як міжгалузевий інститут інформаційного права;

— як синтетичну наукову дисципліну;

— як навчальну дисципліну;

— як організаційно-управлінську категорію.

На жаль, рівень інформаційної культури більшості людей у нашій країні дуже низь­кий. З одного боку, це пояснюється усе ще недостатнім впровадженням інформаційних технологій в усі сфери життя і діяльності людини. А з іншого — відсутністю системи під­го­товки кваліфікованих користувачів інформаційних систем і споживачів інформації.

До речі, необхідно зазначити, що в Указі Президента України «Про рішення Ради націо­нальної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року «Про заходи щодо вдоско­налення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України» від 6 грудня 2001 року № 1193/2001 Міністерству освіти і науки доручено підготувати навчальні програми для середніх і вищих навчальних закладів з навчальної дисципліни «Інформаційна культура» .

Варто зазначити, що в школах Росії вже близько десяти років ведеться викладання спеціального предмета «Інформаційна культура» .

Для вільної орієнтації в інформаційному потоці сучасний студент повинен мати інформаційну культуру як одну зі складових загальної культури. Інформаційна культура пов’язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і виявляється в таких аспектах:

— у конкретних навичках використання технічних засобів (від телефону до персональ­ного комп’ютера і комп’ютерних мереж);

— у здатності використовувати у своїй діяльності комп’ютерну інформаційну техноло­гію, базовою складовою якої є численні програмні продукти;

— в умінні одержувати інформацію з різних джерел: як з періодичної преси, так і з елект­рон­них комунікацій, представляти її в зрозумілому вигляді та вміти її ефективно використовувати;

— у володінні основами аналітичної переробки інформації;

— в умінні працювати з різною інформацією;

— у знанні особливостей інформаційних потоків у своїй сфері діяльності.

Для студентів інформаційні технології відкривають доступ до інформації, а значить, створюють зовсім нові можливості для здобуття професійних знань і для творчості, залу­чають до цінностей світової культури і тощо. Від цього залежить рівень освіченості та культури суспільства в цілому в найближчому майбутньому.

Студенти здобувають знання й уміння, що характеризують поняття інформаційної культури сучасної людини. Інформаційний світогляд починається з розуміння ролі інформації в житті суспільства. Сучасний студент повинен розуміти важливість інформа­ції і завдання збереження, систематизації та передачі інформації, розуміти особливу роль комп’ютерів у вирішенні цих завдань.

Основою інформаційної підготовки студентів є їхнє уміння ефективно вести пошук інформації, грамотно працювати з інформаційно-пошуковими системами. Тому форму­ван­ня інформаційної культури студентів — дуже важливе завдання на сьогодні.

Один із шляхів розв’язання даної проблеми, ми бачимо, у введенні курсу «Інформаційна культура» з попередньою розробкою відповідного навчально-методичного забезпечення, виданням навчальної літератури. Тим самим можна було б підготувати студентів, які мати­муть високу інформаційну культуру та вмітимуть застосовувати нові інформаційні технології в процесі навчання, а в подальшому можуть стати висококваліфікованими фахівцями.

Таким чином, інформаційна культура є cистемоутворюючим фактором, акселератором процесів управління знаннями, оскільки це:

— дозволяє здійснювати обмін знаннями;

— обмін можливий тільки за наявності єдиної інформаційної мови;

— завдяки єдиній мові формується комунікативне середовище, орієнтоване на спільну діяльність, спільний результат, співробітництво;

— дійснюється особистісний ріст, зокрема в аспекті інформаційної компетенції співро­бітників.

Підсумовуючи, можна зазначити нагальну необхідність у найближчому майбутньому введення спеціальної навчальної дисципліни «Інформаційна культура» в навчальні плани всіх вищих навчальних закладів, особливо тих, які спеціалізуються на юридичній, управ­лінській та економічній направленості.

Література:

1. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: орга-нізаційно-правові питання теорії і практики: Монографія / За ред. Р. А. Калюжного та В. О. Шамрая. — К.: АДПС України, 2002. — 296 с.

2. Вступ до інформаційного культури та інформаційного права /За заг. ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного. — Ужгород: ІВА, 2003. — 240 с.

3. Європа на шляху до інформаційного суспільства: матеріали європейської Комісії 1994;1995 рр. / Укладачі: В. Павлович, А. Цвігну. — К.: ДКЗІ, 2000.

4. Про національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.98 № 74/98-ВР /www.liga.net.

5. Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади: Указ Президента України від 14 липня 2000 р. № 887/2000. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України від 31 липня 2000 р. № 928/2000 /www.liga.net.

6. Атаян А. Информационная культура. Проблемы формирования //http://ito.edu.ru/1999/I/1/.

7. Органов А. А., Хангельдиева И. Г. Теория культуры: Учебное пособие для вузов. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001.

8. Цимбалюк В. Проблеми формування інституту інформаційної культури в теорії інформаційного права України // Правова інформатика. — 2003. — № 1. — С. 31−36.

9. Твердохліб М.Г. Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч. посібник. — Вид. 2-ге доповнене та перероблене. — К.: КНЕУ, 2002. — 224 с.