Дивідендна політика та її типи

Дивідендна політика — складова загальної фінансової політики акціонерного товариства, спрямована на зростання ринкової вартості акцій. Полягає в оптимізації пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде на споживання, і тією, яку капіталізують.

Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду.

На дивідендну політику впливає низка факторів, найтиповішими з яких є :

• — різноманітні кредитні та фінансові обмеження;
• -диференційні податкові ставки на дивіденди і доходи з приросту капіталу;
• — сприятливі форми інвестування у певні періоди;
• — бажання акціонерів отримувати доходи в поточному періоді, а не в майбутньому (або навпаки);

Всі ці та інші фактори повинні враховуватись при визначенні оптимальної дивідендної політики. Під оптимальною дивідендної політикою розуміють таку політику, яка максимізує ціну акцій підприємства.

Розрізняють три типи дивідендної політики:

• — Консервативна — пріоритетом розподілу прибутку є розвиток, а не поточне споживання у формі дивідендних виплат. Зростає вартість чистих активів підприємства, а отже, й ринкова вартість.
• — Поміркована (компромісна) — збалансування поточних інтересів акціонерів щодо дивідендних виплат із потребами формування власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства.
• — Агресивна — передбачається постійне зростання дивідендних виплат незалежно від результатів фінансової діяльності. Забезпечує високу ринкову вартість акцій та формує позитивний імідж підприємства серед потенційних інвесторів, проте може призвести до фінансових ускладнень, оскільки можливості самофінансування підприємства за рахунок прибутку стають обмеженими.