Цивільний захист населення

План

1. Теоретична частина

1.1 Основні заходи у сфері цивільного захисту

1.1.1 Здійснення заходів з евакуації населення

1.1.2 Інженерний захист території

1.1.3 Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій

2. Розрахунково-графічна частина

2.1 Визначення стійкості промислового обладнання у надзвичайних ситуаціях до дії ударної хвилі при вибуху газоповітряної суміші

Список використаної літератури евакуація медичний епідемічний вибух

1. Теоретична частина

1.1 Основні заходи у сфері цивільного захисту

— здійснення заходів з евакуації населення;

— інженерний захист території;

— медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій.

1.1.1 Здійснення заходів з евакуації населення

1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

2. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей.

3. У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

4. Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

— небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю населення, яке проживає в зоні ураження);

— загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

— виникнення загрози життю та здоров’ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.

5. Часткова евакуація населення в разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.

6. Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

7. Евакуація населення з небезпечних районів проводиться пішки і шляхом вивезення основної його частини наявним транспортом.

8. З метою запобігання проявам паніки та недопущення загибелі людей під час евакуації забезпечуються:

— планування евакуації населення;

— визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;

— організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та населення про початок евакуації;

— управління проведенням евакуації;

— створення мінімально необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення;

— навчання населення діям при проведенні евакуації.

1.1.2 Інженерний захист території

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту території, які включають:

— урахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику можливості виникнення надзвичайних ситуацій на окремих територіях та в регіонах;

— здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків надзвичайних ситуацій для безпеки населення і довкілля в разі виникнення таких ситуацій;

— будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

— розроблення і запровадження заходів щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;

— створення комплексних схем захисту населених пунктів та об'єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

1.1.3 Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій Для запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій здійснюються такі заходи:

— планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та господарювання;

— розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових лікувальних закладів (пунктів);

— своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

— контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

— завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;

— накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;

— здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

— навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

— забезпечення недопущення впливу на здоров’я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

— санітарна охорона територій та об'єктів у зоні надзвичайної ситуації.

2. Розрахунково-графічна частина

2.1 Визначення стійкості промислового обладнання у надзвичайних ситуаціях до дії ударної хвилі при вибуху газоповітряної суміші

Вихідні дані:

— ємність з вуглеводневим газом Q=30 т;

— підйомник віддален від можливої точки вибуху на відстань r=450 м;

— площа підйомника S=10 м²;

— маса підйомника m=1000 кг;

— коефіцієнт аеродинамічного опору С_х=1,3 (значення коефіцієнтів за табл. 2.3);

— коефіцієнт тертя f=0,6 (значення коефіцієнтів за табл. 2.4);

— плече сили ваги а=3 м;

— плече сили, що зміщує h=1 м.

Визначити:

1. Можливість зсуву, перекидання підйомника при дії ударної хвилі вибуху газоповітряної суміші.

2. Скласти таблиці результатів при зсуві підйомника при його перекиданні.

3. В обраному масштабі накреслити схему зон осередку вибуху газоповітряної суміші (ГПС). Положення підйомника в осередку вибуху ГПС.

Розв’язок

1. Визначаємо радіус зони детонаційної хвилі за формулою:

2. Визначаємо радіус зони дії продуктів вибуху за формулою:

r_ІІ=1,7· r_I =1,7· 54,4=92,48 (м).

3. Визначаємо положення підйомника в зонах вогнища вибуху шляхом порівняння відстані від ємності з газом з радіусами зон (рис. 2.1) Оскільки r>r_І і r>r_ІІ, робимо висновок, що підйомника знаходиться в зоні дії повітряної ударної хвилі r_ІІІ (III зона).

Рис. 2.1. Розташування підйомника у вогнищі вибуху газоповітряної суміші: I — зона детонаційної хвилі з радіусом r_I; II — зона дії продуктів вибуху з радіусом r_II; III — зона повітряної ударної хвилі з радіусом r_III.

4. Визначаємо відносну величину Ш за формулою:

5. Визначаємо надлишковий тиск повітряної ударної хвилі для III зони при Ш<2 за формулою:

Примітка: якщо відносна величина Ш?2, то надлишковий тиск для III зони визначається за формулою:

6. Визначаємо тиск швидкісного напору за формулою:

7. Визначаємо силу, що зміщує підйомник за формулою:

P_см= C_х · S_max· P_ск=1,3· 10·0,81=10,53 (кН),

де P_см — сила, що зміщує, кН;

C_х — коефіцієнт аеродинамічного опору (див. табл. 2.3), в наведеному прикладі підйомник має форму паралелепіпед, отже для паралелепіпеда C_х=1,3;

S_max — максимальна площа підйомника, м².

8. Визначаємо силу тертя за формулою (для незакріпленого підйомника):

F_тр= m · g · f = 1000· 9,8·0,6=5,88 (кН),

де F_тр — сила тертя, кН;

m — маса підйомника, за вихідними даними m=1000 (кг);

f — коефіцієнт тертя (див. табл. 2.4), приймемо що підйомник сталевий і встановлений на бетонну основу, тоді для тертя сталі по бетону коефіцієнт знаходиться в діапазоні від 0,2 до 0,6, для подальшого розв’язку задачі приймаємо f=0,6;

g — прискорення вільного падіння, g=9,8 (м/с²).

9. Визначаємо можливість зсуву підйомника, для чого повинна виконуватись умова:

Р_см>F_тр.

У наведеному прикладі Р_см=10,53 (кН) > F_тр=5,88 (кН), тобто умова виконується.

10. Робимо висновок про стійкість підйомника до зсуву. Підйомника при очікуваному надлишковому тиску· P_ІІІ=15,23 (кПа) — зміщується.

11. Визначаємо максимальну величину швидкісного напору, при якому зсув ще не відбудеться за формулою:

12. Визначаємо максимальний надлишковий тиск, при якому зсув ще не відбудеться за формулою:

13. Результати оцінки стійкості підйомника до зсуву ударною хвилею зводимо в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Результати оцінки стійкості підйомника до зсуву

14. Висновки. При надлишковому тиску понад ДР_IIImax=11,22 (кПа) ударна хвиля вибуху газоповітряної суміші викличе зсув підйомника, що відповідає слабким руйнуванням. Ця межа нижче очікуваного надлишкового тиску, отже, підйомник не стійкий до зсуву у роботі при заданих умовах.

15. Визначаємо момент перекидання (рис. 2.2) за формулою:

М_опр=Р_см· h=10,53·1=10,53 (кН· м),

де М_опр — момент перекидання, кН· м;

h — плече сили зсуву, за вихідними даними h=1 (м);

Р_см — сила, що зміщує, за розрахунковими даними Р_см=10,53 (кН).

Рис. 2.2. Сили, що діють на підйомник при перекиданні

16. Визначаємо момент сили ваги за формулою:

М_в= m · g · a/2=1000· 9,8·3/2=14,7 (кН· м),

де М_в — момент сили ваги, кН· м;

m — маса підйомника, кг;

g — прискорення вільного падіння;

а — плече сили ваги, за вихідними даними а=3 (м).

17. Визначаємо можливість перекидання підйомника, для чого повинна виконуватись умова:

М_опр>М_в.

В наведеному прикладі М_в=14,7 (кН· м) > М_опр=10,53 (кН· м), тобто умова не виконується.

18. Робимо висновки про стійкість підйомника до перекидання ударною хвилею вибуху. Підйомник при очікуваному надлишковому тиску· P_ІІІ=15,23 (кПа) не перекидається.

19. Визначаємо максимальну величину швидкісного напору, при якому перекидання ще не відбудеться за формулою:

20. Визначаємо максимальну величину надлишкового тиску, при якому перекидання ще не відбудеться за формулою:

21. Результати оцінки стійкості підйомника до перекидання ударною хвилею зводимо в табл. 2.3.

22. Висновки. При надлишковому тиску понад ударна хвиля вибуху газоповітряної суміші викличе перекидання підйомника, а при очікуваному надлишковому тиску P_ІІІ=15,23 (кПа) перекидання не буде.

Таблиця 2.2 Результати оцінки стійкості підйомника до перекидання

Таблиця 2.3 Значення коефіцієнта аеродинамічного опору С_Х для тіл різної форми

Таблиця 2.4 Коефіцієнт тертя f між поверхнями різних матеріалів

Список використаної літератури

1. Конституція України — К. Юрінком. 1996 р.

2. Про цивільну оборону України, Закон України № 2974 — ХІІ від 3 лютого 1993р. зі змінами і доповненнями внес. Законом України від 24 березня 1999р., № 555 — ХІV — К.:1999. — 76 с.

3. Касьянов М. А., Гуляев В. П., Колібабчук О.О., Сало В.І., Медяник В. О., Друзь О. М., Тищенко Ю. А. Цивільний захист. Навчальний посібник — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. — 291 с.

4. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи «Цивільний захист» (для студентів усіх напрямків підготовки денної форми навчання) / Укл.: М. А. Касьянов, В.М. Мальоткiн, О. М. Друзь, В.П. Гуляєв, І.Є. Голяєв, І.М. Арнаут, В. В. Некрутенко. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011. — 48 с.

5. Про захист населення і території в надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру, Закон України № 1809-III від 8 червня 2000 р., зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1419-IV від 03. 02. 2004 р.

6. Про правові засади цивільного захисту, Закон України № 1859-IV від 24 червня 2004 р.

7. Про правовий режим надзвичайного стану, Закон України № 1550 — ІІІ від 16 березня 2000р.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1198. Про єдину державну систему попередження і реагування на НС техногенного і природного характеру

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368. Про затвердження порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями.