Шляхи покращення урожайності озимої пшениці в господарстві

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

1.1 Природно-економічні умови

1.2 Земельні фонди господарства та їх використання

1.3 Трудові ресурси та їх використання в господарстві

1.4 Промисловий напрямок господарства

1.5 Інтенсифікація сільського господарства та її економічна ефективність РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА ПОСІВНИХ ПЛОЩ РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТІЙКОСТІ УРОЖАЙНОСТІ С.-Г. КУЛЬТУР РОЗДІЛ 4. ІНДЕКСНИЙ АНАЛІЗ УРОЖАЮ ТА УРОЖАЙНОСТІ

РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ВПЛИВУ РІЗНОМАНІТНИХ ФАКТОРІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ КУЛЬТУР РОЗДІЛ 6. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ С.-Г. КУЛЬТУР ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП На всіх етапах розвитку сільського господарства одним із основних напрямів є виробництво продукції рослинництва, а обґрунтування заходів щодо його стабілізації і підвищення ефективності - загальнодержавним завданням.

Актуальність проблеми ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема галузі рослинництва, за сучасних умов виходить на перше місце серед інших важливих проблем. Вирішення та реалізація проблеми — це формування реального добробуту населення країни, підвищення її продовольчої безпеки.

Виробництво рослинницької продукції є постійною задачею всіх господарюючих суб'єктів аграрного сектору та спрямоване на формування ринку продовольства. Ефективність розвитку рослинництва формується під впливом багатьох чинників, зокрема ґрунтово-кліматичних, технологічних, біологічних та інших, що ускладнює пошук додаткових можливостей для її підвищення.

Метою даної роботи є статистико — економічний аналіз рослинництва, пошук шляхів покращення урожайності та визначення причин недостатньо високої урожайності на підприємстві.

Завданням роботи є:

— аналіз організаційно-економічної характеристики господарства

— розрахунок динаміки та структури посівних площ

— аналіз динаміки та стійкості урожайності с.-г. культур

— індексний аналіз урожаю та урожайності

— аналіз впливу різноманітних факторів на урожайність культур

— розрахунок економічної ефективності вирощування та реалізації с.-г. культур Об'єктом дослідження виступає сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Більшовик».

В курсовій роботі були застосовані наступні методи: статистико-економічний аналіз, графічний, табличний, індексний, кореляційно-регресійний аналіз і т. п.

Основними джерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи були річні звіти господарства, праці вітчизняних вчених, підручники, бухгалтерська і статистична звітність.

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

1.1 Природно-економічні умови Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Більшовик» знаходиться в селі Приморське Скадовського району Херсонської області. У селі є загальноосвітня школа I-III ступенів, фельдшерський пункт, клуб, бібліотека. Господарство розташоване в 89 км від обласного центру — міста Херсона, та за 11,5 км від районного центру — Скадовська. Господарство має автомобільне сполучення. Також воно знаходиться на відстані 12 км від морського порту міста Скадовськ та за 40 км від залізничної дороги.

Територія підприємства відноситься до південного агрокліматичного району. Грунти темно-каштанові, але є чорноземи південні, слабо гумусові. Клімат помірно-континентальний, засушливий. Середньорічні температура повітря +13,7 °C, липня +25,4 °C, січня +2,3 °C. Средньорічна кількість опадів складає від 320 мм до 400 мм. Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових, овочевих, баштанних культур, соняшнику та їх переробки особливо за умов зрошення земель, що є характерним для СТОВ «Більшовик». Вирощуванню стабільних врожаїв сприяє Краснознам’янський канал — відгалуження Північно-Кримського каналу.

СТОВ «Більшовик» працює в таких напрямках, як вирощування зернових та технічних культур, розведення свиней та овець. Має багато зв’язків з іншими фірмами по всій Україні.

1.2 Земельні фонди господарства та їх використання Земельні ресурси — основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб виробництва в сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується і відіграє роль родючість ґрунтів. Відповідно до стану і виробничого використання земельний фонд поділяють на окремі види земельних угідь. Земельні угіддя — це ділянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання. Їх поділяють на сільськогосподарські та несільськогосподарські.

До сільськогосподарських земель належать: рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження.

До несільськогосподарських угідь належать: землі під лісом, деревно-чагарникові насадження, землі під водою, болота, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання в сільському господарстві. [1, с. 249]

Розглянемо склад та структуру с.-г. угідь в СТОВ «Більшовик».

Таблиця 1.1

Склад та структура земельних угідь в СТОВ «Більшовик»

По даним таблиці 1.1 площа земельних угідь у СТОВ «Більшовик» за аналізований період зменшилась на 21,4 га. При цьому площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 20 га, а площа не сільськогосподарських земель зменшилась на 1,4 га. Причиною цього є те, що люди виходять з господарства та забирають свою частину земельних угідь.

Сільськогосподарські угіддя в господарстві представленні у вигляді ріллі. У 2007 році її площа становила 3120 га (100% від площі сільськогосподарських угідь). У 2009 році площа ріллі зменшилась на 20 га, та дорівнювала 3100 га (100% від площі сільськогосподарських угідь).

Відсоток зрошуваних земель в 2007 р. становив 83,87%, а в 2009 р. — 67,83%. Це зумовлено тим, що господарство знаходиться в зоні ризикованого землеробства. Тому господарство приділяє багато уваги зрошенню.

Однією зі складових успіху для підприємства є те, як воно використовує свої земельні угіддя. Тому, чим ефективніше воно буде їх використовувати, тим більшим буде економічний прибуток. Але підвищення ефективності використання земельних ресурсів — одна з головних сільськогосподарських проблем, успішне розв’язання якої залежить від самого господарства, від того як воно зможе реалізувати свої потенціальні можливості у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції. Порівняльна оцінка показників інтенсивності в динаміці та в різних підприємствах дасть змогу виявити деякі напрями подальшого поліпшення використання землі.

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначають за такими показниками:

— ступенем господарського використання землі, яка розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу господарства;

— ступенем розораності, що обчислюється як частка від ділення площі ріллі і багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь. [2, с. 212]

Розглянемо показники використання земельних угідь за допомогою таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Показники інтенсивності використання земельних угідь в СТОВ «Більшовик»

Коефіцієнт освоєння земель для сільськогосподарського виробництва за аналізований період склав 0,935. Це свідчить про те, що господарство під сільськогосподарські угіддя відвело 93,5% землі, а під несільськогосподарські - 6,5%.

Коефіцієнт розораності земель і коефіцієнт використання орних земель за аналізований період дорівнював 1. Це свідчить про те, що підприємство повністю використовує площу земель, які відведені під сільськогосподарські угіддя. Коефіцієнт використання ріллі під посіви на кінець року склав 0,632, що на 0,066 менше ніж на початок року. Це свідчить про те, що в господарстві протягом року зменшилась площа ріллі під посіви на 6,6%.

Відобразимо графічно структуру земельного фонду СТОВ «Більшовик»

Рис. 1.1 — Структура земельного фонду СТОВ «Більшовик» у 2007 р. та 2009 р.

Рис. 1.3 — Структура сільськогосподарських угідь у СТОВ «Більшовик» за 2007 р. та 2009 р.

1.3 Трудові ресурси та їх використання в господарстві

Трудові ресурси — це частина населення, яка має сукупність фізичних та духовних здібностей, що дають їй змогу працювати. В державних сільськогосподарських підприємствах до трудових ресурсів належать особи, які уклали трудові угоди і працюють в їхніх галузях виробництва.

Для визначення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств ведуть облік спискового складу працівників. До нього належать і працівники, які перебувають у відпустці, відрядженні, на курсах підвищення кваліфікації, військових зборах тощо, якщо вони одержують заробітну плату в даному господарстві. До спискового складу не належать тимчасово залучені на сільськогосподарські роботи робітники і службовці промислових підприємств і державних установ, особи, які тимчасово відряджені в інші господарства, де вони в цей час одержують заробітну плату.

Під використанням трудових ресурсів у процесі виробництва розуміють цілеспрямовану діяльність працівників. Вона характеризується насамперед робочим часом. Мірою робочого часу можуть бути година, день, місяць, рік.

Чисельність працівників підприємства можна зафіксувати на відповідний момент (певну дату) і обчислити у середньому за період (місяць, квартал, рік). При цьому використовують два показники: спискова чисельність працівників і чисельність фактично працюючих (за період — середньоспискову чисельність працівників і середню чисельність фактично працюючих).

Середньоспискова чисельність працівників за місяць визначають діленням суми спискової їх чисельності за всі календарні дні, включаючи святкові і вихідні дні, на кількість календарних днів у місяці.

Підсумувавши середньоспискову чисельність працівників за всі місяці року і поділивши її на 12, дістанемо середньоспискову чисельність працівників за рік.

У господарській діяльності підприємств важливу роль відіграє сталість кадрів. Для характеристики руху робочої сили та її плинності статистика визначає показники обороту робочої сили за кількістю працівників прийнятих на роботу. [1, с. 325]

Розглянемо дані про склад трудових ресурсів в СТОВ «Більшовик» в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Склад трудових ресурсів в СТОВ «Більшовик»

З наведених даних видно, що в цілому чисельність працівників з 2007 року по 2009 рік зменшилась на 18,09%. Це зумовлено, насамперед, кризовим становищем економіки України і як наслідок, скороченням чисельності робітників на підприємстві.

Найбільше зменшення працівників відбулося в рослинництві - на 73 особи, або на 84,88%. Найбільше збільшення працівників відбулося в галузі тваринництво — на 61 людину, або на 506,67%. Також збільшилась кількість працівників підсобних галузей та будівних бригад — на 1 людину, або на 50%. У чисельності адміністративно-керівного персоналу, спеціалістів та механізаторів ніяких змін не відбулося. Зменшення чисельності працівників з 2007 року по 2009 рік відбулось із-за кризового становища економіки країни, зменшенням доходу господарства і як наслідок, заробітної плати працівників.

1.4 Промисловий напрямок господарства Спеціалізація сільського господарства — це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Більшовик» працює у двох пріоритетних напрямках: вирощування зернових та технічних культур, розведення овець, свиней. Рослинництву приділяється більше уваги ніж тваринництву, тому основний напрямок, в якому працює господарство — вирощування зернових та технічних культур. На господарстві застосовуються нові технології по вирощуванню зернових, використовують нові сорта пшениці, ячменю. Розводять різні породи свиней. Господарство є фінансово стабільним, має багато зв’язків з іншими господарствами країни.

Для визначення спеціалізації СТОВ «Більшовик» скористаємося таблицею 1.4.

Таблиця 1.4

Склад та структура товарної продукції СТОВ «Більшовик» (в цінах фактичної реалізації)

З даних таблиці видно, що в структурі товарної продукції СТОВ «Більшовик» найбільший обсяг складають зернові культури. У вартісному виразі її об'єм в середньому за 2007 — 2009 рр. склав 3149,27 тис. грн.(74,87% до усієї товарної продукції господарства). Найбільший об'єм спостерігаємо у 2007 році - 3657,6 тис. грн. Найменший об'єм у 2009 році - 2590,6 тис. грн. У середньому технічних культур було вирощено на 576,53 тис. грн. (13,71% до усієї товарної продукції підприємства), іншої продукції рослинництва у середньому було виготовлено на 282,83 тис. грн. Всього продукції тваринництва в середньому за аналізовані роки було виготовлено на 118,4 тис. грн.

Отже, СТОВ «Більшовик» має високий рівень спеціалізації. Головний напрямок спеціалізації - зернова, а технічна галузь та галузь тваринництво є допоміжними.

1.5 Інтенсифікація сільського господарства та її економічна ефективність Виробництво вважається ефективним лише тоді, коли результати виробництва перевищують витрати уречевленої і необхідної праці, коли створюється корисний продукт.

Вартість продукції складається з вартості спожитих засобів виробництва, що включає уречевлену працю, вартості продукту, що створюється необхідною працею, і вартості додаткового продукту, джерелом якої є додаткова праця.

Для оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва застосовують систему взаємопов'язаних економічних показників, які характеризують ефективність використання основних елементів виробництва (землі, праці та засобів виробництва) і відображують інтенсивні умови господарювання, що сприяють підвищенню ефективності виробництва. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується співвідношенням результатів з витратами і виробничими ресурсами. Рівень економічної ефективності виробництва виражають через вихід валової і чистої продукції на одиницю сукупних затрат живої і уречевленої праці у трудовому або вартісному виразі. Однак, оскільки сукупні затрати праці в сільськогосподарських підприємствах не обліковують, то замість них частіше використовують показник собівартості продукції.

Інтенсифікація сільського господарства — це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва забезпечує ріст виходу продукції з одиниці площі при одночасному скороченні витрат на одиницю продукції. [3, с. 215]

Розглянемо дані динаміки показників росту СТОВ «Більшовик»

Таблиця 1.5

Динаміка показників росту СТОВ «Більшовик»

За даними таблиці 1.5 можна зробити висновки, що валова продукція, як і грошова виручка від її продажу, у 2009 році в порівнянні з 2007 роком зменшилась на 0,22%. Це, насамперед, пов’язано зі зменшенням середньорічної чисельності робітників на 10,1%, зменшенням витрат праці на 13,06%. Середньорічна вартість оборотних засобів у 2009 році в порівнянні з 2007 роком зросла майже в 1,5 рази — на 43,07%. Валовий дохід зріс на 17,56% у 2009 році в порівнянні з 2007 роком через зменшення виробничих витрат на 0,27%, при цьому чистий дохід збільшився на 224,22%.

Річний фонд оплати праці в 2009 році порівняно з 2007 роком збільшився на 49,73%. Це свідчить про зростання розміру заробітної плати працівників даного підприємства, так як чисельність робітників за даний період зменшилась на 10,01%.

Економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, розмір валового, чистого доходу і прибутку на 1 га земельної площі, рівень рентабельності виробництва. В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондомісткості, матеріаломісткості та енергомісткості виробництва. Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

Розглянемо основні дані економічних показників СТОВ «Більшовик»

Таблиця 1.6

Основні економічні показники СТОВ «Більшовик»

Аналізуючи дані таблиці 1.6 видно, що рівень рентабельності у 2009 р. порівняно з 2007 р. збільшився на 9,73%. У 2009 р. цей показник дорівнював 15,39%, що свідчить про те, що на кожну затрачену гривню підприємство отримало 15 коп. прибутку. Причинами зростання є збільшення вартості основних виробничих фондів с.-г. призначення (на 11,27%), енергетичних потужностей (на 10,09%), що припадають на одного середньорічного працівника, а також збільшення продуктивності праці одного працівника. Найбільший рівень рентабельності був у 2008 р. і становив 38,74%, що на 23,35% більше, ніж у звітному періоді. Балансовий прибуток зменшився у 2009 р. на 58,75% порівняно з 2008 роком. Коефіцієнт платоспроможності зріс на 8.96% і становив у 2009 р. 0,73.

РОЗДІЛ 2.

ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА ПОСІВНИХ ПЛОЩ Для характеристики загального розміру посівів використовують такі облікові категорії посівних площ: засіяну, весняну, продуктивну, збиральну і фактично зібрану.

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ визначають по окремих культурах, а по кожній культурі по господарським призначенням. Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру посівів окремих культур і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулий роки. При цьому використовують показники динаміки (абсолютні прирости, темпи зростаня і приросту), а також способи визначення основної тенденції розвитку в рядах динаміки (укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзної середньої, аналітичне вирівнювання способом найменших квадратів).

Для того, щоб оцінити виконання плану посіву окремих культур і в цілому, фактично засіяну площу за відповідний період (день, тиждень, місяць і т. д.) і наростаючим підсумком з початку сівби порівнюють з планом за ці періоди або за рік.

Важливе значення у вивченні структури посівних площ має аналіз розширення посівів, які вирощують за інтенсивними технологіями. Під час аналізу динаміки і структури посівних площ особливу увагу приділяють виявленню резервів розширення посівних площ, особливо найбільш продуктивних і цінних культур. Площу посіву можна збільшити за рахунок меліорації земель і освоєння сільськогосподарських угідь, підвищення ступеня використання ріллі для посівів, розширення повторних і міжрядних посівів.

Склад та структуру посівних площ в СТОВ «Більшовик» розглянемо в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Склад та структура посівних площ в СТОВ «Більшовик»

По даним таблиці видно, що господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних та кормових культур. У 2008 році сільськогосподарськими культурами було засіяно найбільшу площу за аналізовані роки — 2966 га (95,52% від площі ріллі), а найменшу у 2009 р. — 2939 га (94,81% від площі ріллі). За період 2007;2009 рр. найбільшу площа посіву зернові та зернобобові культури займали у 2007 році (2178 га або 73,86% від всієї посівної площі), під технічні у 2008 році - 543 га (18,31 від всієї посівної площі), під кормові у 2009 році - 608 га (20,69% всієї посівної площі). Коефіцієнт розораності за всі три роки дорівнював 1. Це свідчить про те, що господарство повністю використовує свої сільськогосподарські угіддя.

До зернових культур належать: пшениця озима, пшениця яра, жито, ячмінь озимий, овес, просо.

До зернобобових культур належать: горох, сочевиця, квасоля, чина, соя, нут, кормові боби, люпин і т. д.

Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють частку посівів окремих культур або їх груп у загальній площі всіх посівів. У кожному господарстві структуру посівних площ визначають залежно від його грунтово-кліматичних умов, спеціалізації, забезпечення основними і оборотними фондами, трудовими ресурсами. від розміщення господарства щодо заводів з переробки сільськогосподарської сировини тощо. [2, с. 128]

Зобразимо графічно динаміку та структуру посівних площ в СТОВ «Більшовик»

Рис 2.1- Динаміка посівних площ у СТОВ «БІЛЬШОВИК»

Рис 2.2 — Структура посівних площ у СТОВ «Більшовик»

Таблиця 2.2

Склад та структура посівів зернових у СТОВ «Більшовик»

Як видно з даних таблиці 2.2, найбільша площа під посів зернових культур була відведена у 2007 році - 2178 га, найменша — у 2009 р. (1959 га). У 2009 році озимої пшениці було посіяно на 31,71% більше в порівнянні з 2007 р., ячменю озимого — на 123,48%, вівса — на 32%. Але рису було посіяно на 83,85% менше, ячменю ярого — на 48,2%. Напротязі аналізованого періоду найбільша площа посіву виділялась під озиму пшеницю. Це зумовлено тим, що озима пшениця дає високі врожаї та має високу ринкову ціну.

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТІЙКОСТІ УРОЖАЙНОСТІ С.-Г. КУЛЬТУР Урожай і урожайність — найважливіші результативні показники сільськогосподарського виробництва. В цілому рівень урожайності відображає рівень економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності господарства. Під урожаєм (валовим виробництвом) розуміють загальний обсяг продукції зібраної з усієї площі посіву окремих культур або їх груп.

Урожайність — це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Урожай є результатом складного процесу вирощування культур, в якому переплітаються економічні, біологічні і природні процеси відтворення. Урожайність культур, вирощуваних у відкритому грунті, визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому грунті - на 1 м².

Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний, біологічний, і природний процеси відтворення. Для його характеристики використовують систему показників:

— видовий урожай

— урожай на пні

— фактичний (амбарний) урожай

— біологічний урожай Відповідно до показників урожаю розрізняють видову урожайність, урожайність на пні перед початком своєчасного збирання та фактичну. Фактичну урожайність обчислюють з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі. Урожайність зернових культур характеризує показник чистого збору з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі. [1, с. 268]

Урожайність сільськогосподарських культур, залежить з одного боку від рівня організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, а з другого — від природно кліматичних умов. Основними завданнями динаміки є виявлення і кількісна характеристика основних тенденцій розвитку суспільно-економічних явищ. [4, http://5ka.su/]

Таблиця 3.1

Розрахунок показників динаміки урожайності озимої пшениці

Середні показники:

— урожайності:

— абсолютного приросту:

— темпу росту:

— темп приросту:

Дані таблиці показують, що середня урожайність за 2001 — 2009 роки дорівнювала 25,07 ц/га. Найбільша урожайність озимої пшениці спостерігалась у 2004 р. (28,8 ц/га), найменша — у 2007 р. (17,6 ц/га). За період 2001 — 2009 рр. урожайність знизилась на 22,3% або 6,3 ц/га. Абсолютне значення 1% приросту в 2009 р. порівняно з 2001 р. зменшилось на 0,010 ц/га і становило 0,272 ц/га. Найменше значення цього показника було в 2008 р. і дорівнювало 0,176 ц/га.

Одна з найважливіших задач аналізу динаміки — виявлення і кількісна характеристика основної тенденції розвитку. Під тенденцією розуміється загальний напрямок до зростання, зниження або стабілізації рівня явища з плином часу. Основну тенденцію можна представити або аналітично — у вигляді рівняння, або графічно.

Найпростішим способом виявлення основної тенденції розвитку є укрупнення періодів. Для виявлення основної тенденції і детальнішої його характеристики використовується згладжування ряду за допомогою сковзкої середньої - обчислюється середній рівень з певного числа перших по порядку рівнів ряду, а потім — середній рівень з такого ж числа рівнів, починаючи з другого, далі починаючи з третього і так далі.

Залежно від характеру динамічного ряду, його функція може бути представлена рівнянням прямої або кривої. Для того щоб правильно підібрати те чи інше рівняння до даного динамічному ряду використовується метод укрупнення інтервалів, метод сковзкої середньої, графічний метод. Якщо попередній аналіз показав, що рівні динаміки в середньому знижуються на однакову величину, то даний аналітичний ряд моделюється рівнянням прямої:

(3.10)

— вирівняне теоретичне значення рівня динаміки

— вільний член

— коефіцієнт динаміки

t — порядковий номер року Для виявлення тенденції в зміні урожайності озимої пшениці в СТОВ «Більшовик» розрахуємо таблицю 3.2

Таблиця 3.2

Виявлення тенденції в зміні урожайності озимої пшениці

Продовження таблиці 3.2

Розрахунки параметрів рівняння прямої лінії:

Розрахунки параметрів рівняння параболи II порядку:

;

25,9 = -5,13

225,6 = 9

Розрахунки параметрів рівняння для вирівняного ряду по середньому абсолютному приросту:

A =

A =

Розрахуємо параметри рівняння для вирівняного ряду по середньому коефіцієнту росту:

K =

K =

На основі отриманих даних побудуємо графіки фактичної, згладженої і теоретичної урожайності озимої пшениці у СТОВ «Більшовик»

Рис. 3.1 — Емпірічні та теоретичні дані урожайність озимої пшениці у СТОВ «Більшовик»

З даних таблиці 3.2 видно, що урожайність озимої пшениці у СТОВ «Більшовик» має тенденцію до спадання. Так, середньорічний спад урожайності за досліджуваний період становить 0,84. Порівнюючи цей спад із середньою урожайністю за 2001 — 2009 рр., що дорівнює 25,1 ц/га, дістанемо 3,35%. Параметр рівняння параболи другого порядку також показує тенденцію до спаду урожайності в аналізованому періоді. З даних рівняння прямої лінії бачимо, що у 2000 р. вирівняна урожайність озимої пшениці становила 25,07 ц/га, а середній щорічний спад урожайності - 0,83ц.

Також видно, що в періоді з 2001 р. по 2007 р. спостерігається зниження урожайності озимої пшениці.

Цінні висновки про наявні резерви подальшого підвищення врожайності

дає порівняння врожайності господарства у часі, тобто обчислення показників стійкості врожайності. Для цього необхідно визначити середні рівні та показники загальної варіації врожайності зернових. Варіація — це зміна розміру ознаки у статистичній сукупності. Кореляція — це зв’язок між окремими явищами. Він може бути прямим або оберненим.

Таблиця 3.3

Аналіз стійкості урожайності озимої пшениці у СТОВ «Більшовик»

Розрахунки показників варіації та стійкості урожайності:

1. Коефіцієнт детермінації:

d =

2. Коефіцієнт випадкової детермінації:

3. Індекс кореляції:

R =

Розрахувавши показники варіації та стійкості урожайності можна зробити висновок, що сукупність є кількісно однорідною (так як коефіцієнт варіації менше 33%).

Коефіцієнт детермінації становить 0,38, тобто 38% варіації врожайності озимої пшениці залежить від варіації кількості внесених добрив, а 62% припадає на інші фактори.

Коефіцієнт випадкової детермінації свідчить про те, що вплив випадкових факторів на урожайність озимої пшениці становив 10,93%. Коефіцієнт стійкості дорівнює 89,07%, що свідчить про те, що урожайність не стійка.

Залежність між урожайністю озимої пшениці і кількістю внесених добрив є прямою. Коефіцієнт кореляції дорівнює 0,62, що свідчить про середній зв’язок між даними факторами.

РОЗДІЛ 4

ІНДЕКСНИЙ АНАЛІЗ УРОЖАЮ ТА УРОЖАЙНОСТІ

Під час аналізу даних про урожай та урожайність оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також вивчають вплив різних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Класифікують індекси за ступенем охоплення елементів досліджуваного явища та способом побудови. За ступенем охоплення елементів явища індекси поділяють на індивідуальні і загальні.

Індекси, які відображають співвідношення простих одиничних показників називають індивідуальними, а індекси, що характеризують зміну певного показника в цілому по будь-якій складній сукупності - загальними.

Для побудови статистичного індексу необхідно мати вихідну інформацію, як мінімум, за два періоди. Один з таких періодів називається базисним, другий — поточним. Базисний — це період, з яким порівнюють досліджувані явища, поточний — період, що порівнюється. [7, с. 394]

Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору і урожайності, застосовують індексний метод. За його допомогою оцінюють вплив окремих факторів на зміну результативного показника у відносному і абсолютному виразі. Для індексного аналізу факторів використовують лише ті індекси, які є економічно пов’язані. Також він використовується при аналізі виконання плану по групі однорідних культур.

На валовий збір окремої культури впливають посівна площа і урожайність. Щоб встановити вплив посівної площі на виконання плану валового збору, різницю між фактичною і плановою посівною площею ділять, а урожайність. Для визначення впливу урожайності на виконання плану валового збору різницю між фактичною і плановою урожайністю множать на фактичну посівну площу. [1, с. 271]

Таблиця 4.1

Площа, урожайність та валовий збір зернових культур

Розрахуємо на основі таблиці 4.1 загальні індекси посівної площі, урожайності і валового збору.

1. Зміна валового збору — всього в ц.:

в т. ч. за рахунок:

— урожайності окремих культур в ц.:

— розміру посівних площ

в ц.:

— структури посівних площ в ц.:

2. Середня урожайність, ц/га базисного року

звітного року

умовна

Взаємозв'язок загальних індесів:

Зміна середньої урожайності - всього в ц.:

за рахунок:

— урожайності окремих культур, ц

— структури посівних площ, ц Взаємозв'язок загальних індексів Обчислені індекси показують, що фактичний валовий збір зерна порівняно з планом зменшився в 0,932 рази, або на 6,8% (3274,4 ц), в тому числі за рахунок зменшення посівних площ зернових культур зменшився на 10,1% (3784,32ц), збільшення середньої урожайності зернових культур — збільшився на 36,2% (11 918,5ц) і зміни структури посівних площ — зменшився на 23,9% (890,62ц).

Зміна середньої урожайності зернових культур у звітному році в порівнянні з базисним збільшилась 51,2% (8,84ц/га). За рахунок урожайності окремих культур середня урожайність зернових збільшилась на 6,08 ц та за рахунок зміни структури посівних площ — зменшилась на 5,28 ц/га.

На основі даних, отриманих з таблиці 4.1, розрахуємо таблицю 4.2.

Таблиця 4.2

Система індивідуальних індексів

Отже, виробництва озимої пшениці у 2009 р. виконано на 164,8%, на 64,8% більше ніж у 2007 р. Це зумовлено збільшенням урожайності на 25,1% та посівної площі на 31,7%. Виробництво озимого ячменю у 2009 р. збільшилось на 336,7%. На це вплинуло збільшення урожайності на 95,4%, а також посівної площі на 123,5%. Валовий збір ярого ячменю у 2009 р. склав 110,7%, що на 10,7% більше ніж у 2007 р. Причиною цього стало збільшення урожайності на 113,6%. Валовий збір вівсу у звітному році збільшився на 48,6%. Це зумовлено збільшенням посівної площі на 32% та урожайності - на 12,6%. Валовий збір рису, навпаки, зменшився на 83%. Причиною цього стало зменшення посівної площі на 83,8% при майже незмінній урожайності.

РОЗДІЛ 5

АНАЛІЗ ВПЛИВУ РІЗНОМАНІТНИХ ФАКТОРІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ КУЛЬТУР Для виявлення резервів зростання урожайності важливе значення мають аналіз і кількісна оцінка впливу певних факторів на її рівень. Фактори, що впливають на урожайність, можна поділити на природні та економічні (господарські).

Природні фактори характеризуються якістю грунтів і показниками кліматичних (за тривалий період) та метеорологічних умов. Показники метеорологічних умов аналізують за окремими періодами і фазами розвитку рослин.

Економічні фактори є наслідком розвитку продуктивних сил і характеризуються показниками інтенсифікації землеробства. До них належать наявність, структура, якість і ступінь використання виробничих ресурсів: робочої сили, меліоративних споруд, тракторів та сільськогосподарських машин, палива, добрив, засобів захисту рослин від бур’янів, шкідників.

На урожайність сільськогосподарських культур впливає також рівень агротехніки. Система показників агротехніки характеризує виконані роботи, які сприяють формуванню урожаю (підготовка грунту для сівби, підготовка насіння, сівба, догляд за посівами), а також матеріальні витрати для підвищення урожайності сільськогосподарських культур (вартість насіння, добрив, гербіцидів, води).

Для того, щоб оцінити вплив агротехнічних заходів на урожайність, використовують факторні і результативні групування, парну і множинну кореляцію, дисперсійний аналіз. Застосовують також порівняння урожайності господарства з відповідними даними передових господарств і дослідних установ. [1, с. 277]

Таблиця 5.1

Вихідні дані для виявлення залежності урожайності озимої пшениці від різних факторів

Найбільша урожайність озимої пшениці за аналізований період була у 2004 р. і становила 28,8 ц/га, що на 5,78 ц/га більше за середню урожайність. Факторами, що вплинули на збільшення урожайності були найбільші витрати праці та внесених мінеральних добрив на 1 га посіву. Витрати праці становили 38,1 люд.-год., мінеральних — 0,6 ц. д. р. на 1 га посіву. Найменша урожайність спостерігалась у 2007 р. — 17,6 ц/га.

На основі отриманих даних з таблиці 5.1 розрахуємо таблицю 5.2.

Таблиця 5.2

Звідні дані групування

Середня урожайність озимої пшениці у третій групі вища на 9,7 ц/га порівняно з першою групою, де середня урожайність становить 17,6 ц/га. Це зумовлено найбільшими витратами праці - 33,9 люд.-год., та найбільшою кількістю внесених мінеральних добрив на 1 га — 0,55 ц. д. р.

Побудуємо кореляційні поля залежності урожайності від різних факторів.

Рис. 5.1 — Залежність урожайності від кількості внесених мінеральних добрив урожайність пшениця озима вирощування Рис. 5.2 — Залежність урожайності від затрат праці на 1 га посіву Рис. 5.3 — Залежність урожайності від суми витрачених грошових коштів на 1 га посіву Для того щоб визначити приріст урожайності сільськогосподарських культур на одиницю відповідного фактора і тісноту зв’язку між урожайністю і факторними ознаками, застосовують кореляційний аналіз. Для цього визначають коефіцієнт кореляції, детермінації, регресії за наступними формулами:

1. Коефіцієнт кореляції

2. Коефіцієнт детермінації

3. Коефіцієнт регресії

Таблиця 5.3

Залежність урожайності озимої пшениці від кількості внесених мінеральних добрив в СТОВ «Більшовик»

Побудуємо кореляційне поле, яке відображає взаємозв'язок між кількістю внесення мінеральних добрив та урожайністю озимої пшениці.

Рис. 5.3 — Залежність урожайності озимої пшениці від кількості внесення мінеральних добрив

Розміщення точок на кореляційному полі свідчать, що у СТОВ «Більшовик» при зростанні кількості внесених мінеральних добрив зростає урожайність озимої пшениці.

Важливим завданням кореляційного аналізу є визначення щільності зв’язку. Для його вимірювання використовують коефіцієнт кореляції. Розглянемо це на прикладі залежності урожайності озимої пшениці від кількості внесених мінеральних добрив:

Коефіцієнт кореляції свідчить про високу щільність зв’язку між урожайністю та кількістю внесених мінеральних добрив. Розрахуємо коефіцієнт детермінації:

Знайдений коефіцієнт детермінації показує, що урожайність залежить від кількості внесених мінеральних добрив на 49,1%. Знайдемо коефіцієнт регресії:

Коефіцієнт регресії свідчить про те, що зі збільшенням внесення мінеральних добрив на 1 ц. д. р., урожайність збільшується на 0,024 ц/га.

РОЗДІЛ 6

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ С.-Г. КУЛЬТУР Економічна ефективність показує кінцевий результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів й витрат виробничих ресурсів. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. Оцінкою сільськогосподарського виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака пов’язана із збільшенням виробництва споживних вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати. [8, с. 235]

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва (грн.) з розрахунку на 1 га посіву на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва, норма прибутку, рівень оплати праці на 1 люд.-год., на 1 середньорічного працівника.

Економічну ефективність виробництва продукції одного виду визначають за допомогою таких показників, як урожайність сільськогосподарської культури та продуктивність тварин, затрати праці на 1 ц продукції, собівартість 1 ц продукції, прибуток з розрахунку на 1 га посіву, рівень рентабельності. Тому, найкращою є та культура, яка забезпечує максимальний вихід продукції землеробства з 1 га ріллі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції. [9, с. 125]

Таблиця 6.1

Економічна ефективність вирощування озимої пшениці в СТОВ «Більшовик»

Найбільший рівень рентабельності вирощування озимої пшениці в СТОВ «Більшовик» був у 2008 р. і становив 53,12%. Це пов’язано з тим, що урожайність в цьому році була найбільшою в аналізованому періоді (27,2 ц/га, собівартість одного центнера була найнижчою (34,66 грн.) при незмінній ціні реалізації (63,01 грн/ц). У зв’язку з тим, що у 2008 р. був високий рівень рентабельності вирощування озимої пшениці, тому у наступному році підприємство збільшило посівну площу цієї культури на 32 га (або на 1,09% у площі с.-г. угідь). Але питома вага озимої пшениці у виручці від реалізації в рослинництві у 2009 р. зменшилась на 2,29% порівняно з минулим роком. Причиною цього було те, що урожайність знизилась незважаючи на підвищення затрат праці. Це призвело до підвищення собівартості продукції та зниження рентабельності виробництва озимої пшениці.

урожайность пшениця економічний

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Більшовик» по площі земельних угідь займає третє місце в Скадовському районі. Сільськогосподарські угіддя представлені у вигляді ріллі. Вся земельна площа господарства орендована. Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових культур, тому головний напрямок спеціалізації господарства — зернові культури. Особливу увагу приділяють вирощуванню озимої пшениці. У 2009 р. під посів цієї культури було відведено 1242 га, або 63,4% від площі, відведеної під зернові культури. Близькість до пунктів прийому та збуту, наявність зерносховищ дають змогу реалізувати виготовлену продукцію з найменшими витратами, що знижує її собівартість. У 2008 р. господарство отримало 1554 тис. грн. валового прибутку. При цьому рівень рентабельності дорівнював 38,34%, що на фоні району є дуже хорошим показником.

На протязі 2007 — 2009рр. посівна площа зменшилась на 20 га, причиною цього стало те, що люди виходять з господарства та забирають свою частку земельних угідь.

Середня урожайність озимої пшениці за 2001 — 2009 рр. дорівнювала 25,07 ц/га. За аналізований період вона зменшилась на 22,3%, або 6,3 ц/га. Для покращення урожайності господарству слід використовувати більше мінеральних та органічних добрив (61,6% урожайності озимої пшениці залежить від кількості внесених добрив), використовувати для посіву нові сорта пшениці, застосовувати більш якісніші засоби для боротьби зі шкідниками.

У 2009 р. грошова виручка господарства склала 3690,2 тис. грн., що на 766 тис. грн. менше ніж у 2008 р. Причиною цього стало зменшення витрат праці та збільшення річного фонду оплати праці. Найбільший рівень рентабельності вирощування озимої пшениці в СТОВ «Більшовик» був у 2008 р. і становив 53,12%. Це пов’язано з тим, що урожайність в цьому році була найбільшою в аналізованому періоді (27,2 ц/га), собівартість одного центнера була найнижчою (34,66 грн.) при незмінній ціні реалізації за аналізований період (63,01 грн/ц). У 2009 р. рівень рентабельності зменшився до 28,8%. Для покращення економічної ефективності вирощування сільськогосподарських культур треба впроваджувати нові технології по вирощуванню, збору та зберіганню врожаю, переглянути умови оплати праці працівників.

Отже, якщо СТОВ «Більшовик» в найближчий час не впровадить нових технологій по вирощуванню, збиранню та зберіганню сільськогосподарських культур, не перегляне умови оплати праці працівників то через декілька років господарство в кращому випадку буде отримувати малий прибуток, а в гіршому — стане неконкурентоспроможним на ринку сільськогосподарської продукції і буде вимушене припинити своє існування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Горкавий В. К., Статистика: Підручник. — К.: Вища шк., 1995.

2. Бутуцький О. А. Сільськогосподарська статистика з основами економічної статистики — К.: Вища школа, 1984.

3. Козаченко І.В. Статистика. — К.; Урожай, 1984.

4. http://5ka.su/.

5. «Статистика» (учебник для вузов) / Киев «Высшая школа» / 1993 г.

6. Чекотовський Е. В., Основи статистики сільського господарства: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2001.

7. Опря А. Т. Статистика: (з програмною формою контролю знань). — К.: Урожай, 1996. — 448с.

8. Сергеев С. С. Сельскохозяйственная статистика с основами экономической статистики. — М.: Финансы и статистика, 1990.

9. Г. С. Тарасенко, Л. Я. Зрибняка, «Организация сельскохозяйственного производства.» — К., 2000 г.