Технологія виконання гіпсокартонної перегородки «Кнауф» серії W 115 з улаштуванням віконного і дверного прорізів

Технологія виконання гіпсокартонної перегородки «Кнауф» серії W 115 з улаштуванням віконного і дверного прорізів

План

1. Вступ

2. Загальні відомості

3. Обладнання,інструменти, пристрої та матеріали для виконання робіт

3.1 Комплект основного обладнання необхідний для влаштування перегородок

3.2 Матеріали

4. Технологія виконання робіт

5. Організація робочого місця

6. Техніка безпеки

7. Охорона праці

8. Список використаної літератури

1. Вступ гіпсокартонний перегородка Будівельна галузь в Україні за останні роки демонструє досить інтенсивні темпи зростання. Якщо на протязі 90-х років спостерігався спад обсягів будівництва, то в останні роки у цьому процесі є тенденція до стрімкого збільшення (10 -14% щорічно), а це в свою чергу призводить до розвитку сучасних технологій будівництва та потребує нових ефективних будівельних матеріалів. Одним з таких напрямків є впровадження систем сухого будівництва, що дозволяє відійти від «мокрих» процесів, в декілька разів збільшує продуктивність праці та дає можливість більш якісно виконувати внутрішнє облаштування приміщень. Основним будівельним матеріалом в цих процесах є гіпсокартонні листи (плити).

На українському ринку пропонується гіпсокартон таких відомих виробників, як KNAUF, LAFARGE, RIGIPS, які до недавнього завозили продукцію із своїх заводів в Австрії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції. З 1999 року виробляє гіпсокартонні плити Київський завод «Кнауф Гіпс Київ» .

Це пов’язано з тим, що за останні роки в житловому будівництві України сталися суттєві зміни в структурі конструктивних рішень будівель. Від тотального крупно-панельного будівництва перейшли до використання різних типів сучасних будівельних систем, більше стали зводити будинків підвищеної комфортності, значно вищі вимоги почали висуватися до якості житла масової забудови, збільшилися обсяги оздоблювальних робіт в офісних та адміністративних будівлях (нових та тих, що реконструюються).

Гіпсокартон — давно відомий вид продукції на вітчизняному ринку, в Україні його почали випускати ще на початку 50-х років. Проте тільки останніми роками, по мірі просування на український ринок технологій «сухого» будівництва, переваги гіпсокартону отримали належну оцінку, зробивши його одним з найбільш вживаних оздоблювальних матеріалів. Сьогодні ппсокартон — це ключова позиція при внутрішньому оздобленні і плануванні простору приміщень. І якщо раніше його використовували в основному як «суху штукатурку», то зараз, завдяки постійному вдосконаленню асортименту і технічних характеристик, можливості застосування гіпсокартону значно розширилися.

Найбільший виробник гіпсокартону в Україні - група КНАУФ, що одночасно є провідним світовим виробником гіпсу і гіпсових виробів, а також одним з найбільших інвесторів будівельної галузі України.

2. Загальні відомості

Гіпсокартонні перегородки «Кнауф» є конструкціями внутрішніх стін поелементного збирання, які можуть застосовуватися в різних будинках і спорудах з сухим, нормальним і вологим режимом для реалізації будь-яких планувальних рішень.

Гіпсокартонні комплектні системи перегородок являють собою стінові конструкції, до складу яких входять:

металеві напрямні профілі (UW), що закріплюються до міжповерхових перекриттів будинку за допомогою шурупів і дюбелів (з кроком не більше 1 м);

металеві стояки з профілю (CW), які з'єднуються з напрямними профілями і утворюють разом з ними єдиний каркас;

гіпсокартонні плити, які закріплюються шурупами-саморізами до металевого каркасу; різні модульні елементи (дверні коробки, дверні блоки, універсальні опорні стояки, траверси, несучі стояки сантехобладнання або блоки для його монтажу, напрямні для кріплення труб).

Напрямні і стоякові профілі каркасу перегородок з метою забезпечення надійної звукоізоляції повинні встановлюватися на поліуретанову або пінкогумову стрічку. Звукоізоляція може бути підвищена за допомогою конструктивних заходів. Звукоізоляційну спроможність виражають в децибелах (дБ). Чим вище цей показник, тим краще звукоізоляція внутрішньої стінки.

Більшість комплектів для будівництва міжкімнатних перегородок базується на металевому або подвійному каркасі в залежності від вимог звуконепроникності і пожежної безпеки. Металеві каркаси обшиваються одним, двома або трьома шарами ГКП. В порожнині каркасу (між ГКП) розташовують ізоляційний матеріал (мінеральна вата, скловата, шлаковата).

Треба розрізняти перегородки стоякової конструкції: каркас складається з системи вертикальних елементів — стояків, до яких закріплюють ГКП, зазвичай, у вертикальному положенні (здійснюється поздовжнє кріплення ГКП); ригельної конструкції: каркас має систему горизонтальних ригелів, до яких закріплюють ГКП товщиною 25 мм (поздовжнє кріплення ГКП). Можна також використовувати і перпендикулярне розташування ГКП відносно каркасу з вертикальними несучими елементами.

Каркас — це плоска або об'ємна конструкція з шарнірним або жорстким з'єднанням елементів, що входять до його складу (балок, ригелів, стояків). За призначенням каркаси гіпсокартонних систем поділяють на стельові, перегородкові, пристінні; за матеріалом — на металеві й дерев’яні. Каркаси можуть виготовлятися з розташуванням елементів в одній площині (одному рівні) або в двох площинах (двохрівнях). У складі каркаса можна виділити основні і несівні елементи. Основні елементи прикріплюють до несівної основи (стіни, стелі), а несівні прикріплюють до основних. До несівних елементів прикріплюють ГКП. Отже, дворівневі каркаси — це конструкції, що мають два ряди дерев’яних брусків або металевих профілів, розташованих перпендикулярно один до одного. Якщо елементи каркаса розташовані в один ряд, то вони утворюють рамну конструкцію.

Елементи металевих каркасів з'єднуються поміж собою сталевими кріпильними елементами: шурупами, заклепками, ви-штамповкою.

Гіпсокартонні перегородки з металевим каркасом широко використовують в якості легких внутрішніх огороджуючих конструкцій в житлових, цивільних та промислових спорудах всіх ступенів вогнестійкості з сухим, нормальним та вологим режимами експлуатації приміщень, з висотою від 2,7 до 7,8 м. Якісно змонтований каркас не тільки забезпечує надійність усієї системи в цілому, а й дає гарантію отримання рівної основи і, отже, рівної лицьової поверхні обшивки та нормального стикання гіпсокартонних плит і панелей. При цьому слід мати на увазі, що помилки, припущені при збиранні каркасів, у більшості випадків не піддаються виправленню ні при обшиванні ГКП, ні в результаті шпаклювання швів між ними. Тому монтаж каркасів треба здійснювати з обов’язковим дотриманням таких умов:

каркас повинен мати необхідну ступінь жорсткості, що визначає призначення відстаней, з одного боку, між точками його кріплення до несучих конструкцій будівлі, а з другого — між основними і несівними елементами;

елементи каркаса мають бути недеформованими і рівними (погнуті металеві елементи непридатні для використання в каркасі), дерев’яні бруски (рейки) не можна виготовляти з навкісшарової деревини або з брусків, що мають послаблені перерізи. Крім того, дерев’яні елементи каркаса повинні мати достатні розміри для забезпечення мінімальної площі обпирання на них ГКП;

якщо є необхідність підвішування до каркасів обладнання, меблів, освітлювачів, то вони повинні бути підсилені допоміжними елементами, спареними профілями стояків з належною орієнтацією поміж собою.

Вологісні умови в приміщеннях де здійснюється установка перегородок, регламентуються санітарними нормами Міжкімнатні перегородки «Кнауф» можуть застосовуватися в житлових, цивільних і промислових будинках будь-яких конструктивних систем і типів, будь-якого рівня відповідальності (в тому числі і підвищеного) та будь-якого ступеню вогнестійкості при висоті будівель до 60 м. їх можна зводити в районах як зі звичайними, так і складними інженерно-геологічними умовами та сейсмічністю у 9 балів, а також у вітрових районах до п’ятого (V) включно. Найбільше застосування знайшли перегородки «Кнауф» серії W, типи яких подані в табл. 1.

Характеристики перегородок «Кнауф» серії W11

Таблиця 1, Розділу 2

Висота перегородок «Кнауф» залежить від групи приміщень, в яких вони зводяться.

Група І (приміщення з незначною кількістю людей) — квартири в житлових будинках, номери в готелях і мотелях, офіси, кабінети і палати в поліклініках і лікарнях, коридори цих будинків.

Група II (приміщення зі значним скупченням людей) — лекційні і актові зали, читальні зали бібліотек, класні приміщення в школах, аудиторії навчальних закладів, виставочні торгові і спортивні зали, операційні зали терміналів, зали їдалень і кафе, ресторанів.

З появою можливості кріплення ГКП до металевих каркасів шурупами без попереднього просвердлювання отворів їм стали надавати перевагу у зв’язку з їхньою легкістю, міцністю, зручністю монтажу, вогнестійкістю і довговічністю.

Підприємства «Кнауф» випускають каркасні металеві елементи методом холодного прокату з оцинкованої сталевої стрічки завтовшки 0,6−2,25 мм. Пересічно товщина профілю становить 0,6; 0,7; 1 мм. Елементи каркаса облямівок отворів в огороджувальних конструкціях (двері, вікна) виконують із підсилених профілів завтовшки 2 мм. Для типових конструкцій міжкімнатних перегородок, стінових каркасів і каркасів підшивних і підвісних стель здебільшого використовують металеві профілі завтовшки 0,6 мм.

В особливих випадках, у разі значної висоти перегородок, товщину металевих профілів можна брати більшою.

3. Обладнання, інструменти, пристрої та матеріали для виконання робіт.

3.1 Комплект основного обладнання необхідний для влаштування перегородок

3.2 Матеріали

1)ГКЛ — Будівельно-оздоблювальний матеріал, застосовуваний для пристрою підвісних стель. КНАУФ — листи представляють собою листові вироби, що складаються з гіпсового сердечника, фанерованого картоном. Для формування сердечника застосовують гіпсове в’яжуче марки не нижче Г-4 по ГОСТ 125–79. Як і всі матеріали на основі гіпсу, гіпсокартонні листи мають здатність дихати, тобто поглинати з повітря вологу при її надлишки і віддавати при її нестачі. Гіпс — негорючий і вогнестійкий матеріал, він не містить токсичних компонентів і має кислотність, аналогічну кислотності шкіри людини. Іншим найважливішим компонентом гіпсокартонного листа є картон облицювальний, зчеплення якого з сердечником забезпечується за рахунок застосування склеювальних добавок. Картон виконує роль армуючого каркаса, так і прекрасною основою для нанесення будь-якої обробки.

2) Ґрунтовка «Тіфенгґрунд» (випускається готовою до використання) вживається для попередньої обробки та укріплення поверхні з метою поліпшення адгезії (зчеплення покриття з основою) перед укладанням на неї керамічної плитки, пофарбуванням, приклеюванням шпалер та шпаклюванням. її використовують для ґрунтування дуже гігроскопічних поверхонь (гіпсова штукатурка, ГКП, наливні підлоги), що активно всмоктують вологу. Ця ґрунтовка є чистим, екологічним продуктом, нешкідливим для людини. Вона пропускає водяну пару, що накопичується всередині приміщень, і, отже, забезпечує «дихання» оґрунтованним поверхням. Перед використанням ґрунтовку слід перемішати і нанести пензлем, щіткою або роликом по всій поверхні основи. Розбавляти ґрунтовку «Тіфенґрунд» не можна. Роботи слід виконувати при температурі повітря і основи не менше +5' С. Наступні технологічні операції з поверхнею, обробленою ґрунтовкою, можна здійснювати тільки після її повного висихання, через 3 год. Ґрунтовку «Тіфенґрунд» випусають у відрах місткістю 5 л. Строк її зберігання — 1 рік.

3) Гвинт само нарізний (TN 25) з гострим кінцем довжиною 25 мм використовується для прикручування ГКЛ першого шару.

Гвинт само нарізний (TN 35) з гострим кінцем довжиною 35 мм використовується для прикручування ГКЛ другого шару.

Дюбелі типу «К» 6/35 — для кріплення направляючого профілю.

Сталевий само нарізний шуруп з вістрям у вигляді сверла типу LN 9,5 LN 16 для з'єднання металевих профілів.

4) Шпаклівка для швів «Фюгенфюлер» виготовляється на основі гіпсу і в комбінації з армувальною стрічкою призначена: для шпаклювання, утворених ГКП з обтиснутими кромками; шпарування на поверхні ГКП тріщин; для приклеювання до рівної поверхні стін ГКП і комбінованих панелей; для шпарування шві, раковин і нерівностей збірних бетонних елементів; для склеювання і шпаклювання різних будівельних елементів і деталей виготовлених із гіпсу. Шпаклівка має високу адгезію до бетону, цегли, деревини; може бути використана для для шпаклювання тріщин у стелях, стінах, підлогах. Шпаклівка «Фугенфюллер» випускається у вигляді сухої суміші в мішках масою 25,10,5 кг. Її треба зберігати в сухих приміщеннях на дерев’яних піддонах. Термін зберігання 6 місяців. Для шпарування швів на кожен метр квадратний змонтованих ГКП потрібно близько 250 г сухої суміші. Для виготовлення готової до використання шпаклівки необхідно засипати у чисту посудину, заповненою чистою холодною водою, суху масу (у співвідношенні 4:3), рівномірно розподіляючи її по поверхні, до утворення сухих «острівців» витримати 2−3 хвилини і перемішати до консистенції сметани. Час від моменту засипки шпаклювальної маси у воду до початку схоплювання шпаклівки — 30 хв. Неочищена посудина та інструменти скорочують цей час. Мінімальна температура поверхні що підлягає шпаклюванню, становить +10*С.

5) Стрічка для шпарування швів;

6) Пружна (звукоізоляційна) стрічка;

7) Мінеральноватні плити;

8) Профілі:

4. Технологія виконання робіт Каркаси з металевих елементів споруджують для кріплення до них ГКП при улаштуванні різних конструкцій перегородок, облицювання внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, підвісних стель приміщень житлових будинків, цивільних і промислових будинків. Для улаштування каркаса насамперед треба:

зробити обмір приміщення, провішування осей і розмічання перегородок, місць розташування їхніх несівних стояків, дверних прорізів та інших отворів відповідно до проектних розмірів, наведених на кресленнях. Орієнтирами при цьому можуть бути колони, пілястри, віконні та дверні прорізи та інші конструктивні елементи, до яких повинні бути прив’язані гіпсокартонні системи, що підлягають монтажу. Для розмічання використовують розмічувальний відбійний шнур, висок, гідравлічний рівень, шаблони для маркування місць поворотів і перетинів перегородок, дверних прорізів, складені метри, рулетки, метростат — розсувний вимірювальний пристрій завдовжки 3 м з бульбашковим рівнем, який дає змогу контролювати положення елемента конструкції одночасно в двох рівнях. Крім того, метростат має насадку, за допомогою якої можна підтримувати ГКП під час монтажу стель. При розмічанні перегородок можна у відповідних випадках використовувати теодоліт. Швидке і високоточне розмічання перегородок і підвісних стель у великих за розмірами приміщеннях виконують за допомогою лазерної установки, що автоматично нівелює та генерує лазерний промінь на вертикальні й горизонтальні поверхні будівельних конструкцій. Світлова точка, що ковзає на поверхні, значно полегшує нанесення розбивних осей та примикань перегородок і підвісних стель до огороджувальних конструкцій. Лазер встановлюють у потрібну точку приміщення та орієнтують промінь у потрібному напрямку, після чого подальше точне його настроювання в горизонтальній або вертикальній площині здійснюється автоматично.

З урахуванням фактичних розмірів приміщення і конструктивних елементів гіпсокартонних систем виконують набір, розкроювання й обробку необхідних елементів каркаса. В багатьох випадках вдається врахувати і виправи ти помилки та відхилення від проектного положення, що були допущені при монтажі або зведенні несівних огороджувальних конструкцій та елементів каркаса будівлі, а також інженерних комунікацій. Розмічання здійснюють стійкою фарбою. Більшість комплектних систем перегородок базуються на використанні металевого каркаса, виходячи з вимог вогнестійкості, зручності монтажу, звукоізоляції, зручності прокладання комунікацій, навішування сантехнічного обладнання тощо. Металеві каркаси перегородок можуть мати одинарний або подвійний каркас.

Напрямні й стоякові профілі каркаса з метою забезпечення надійної звукоізоляції приміщень повинні встановлюватися на звукоізоляційні ущільнювальні прошарки, наприклад, поліуретанову або піногумовусамоклейку стрічку.

За необхідності перед укладанням звукоізоляції на поверхню перекриття, якщо вона нерівна, може виникнути потреба влаштування гіпсової стяжки, оскільки ущільнення примикання повинно заповнити весь переріз стіни по всій його ширині та бути в обтиснутому стані.

Конструкція вузлів кріплення каркаса в місцях його примикання до несівних конструкцій будівель визначається міцністю і деформативністю основ та характером зусиль, — що виникають у кріпленнях. Каркаси до основ можуть закріплюватись за допомогою шурупів (до деревини); електрозварювання (до сталі); болтів і дюбелів (до бетону, цегли); геометричного замикання (з використанням порожнин в основі); закладних деталей або анкерів.

Металеві напрямні профілі до підлоги, стель й стінок закріплюють шурупами або дюбелями.

Відстань між сусідніми дюбелями має бути не більше як 0,8−1 м. Кожний профіль повинен бути закріплений не менше ніж трьома дюбелями. Відстань між крайнім дюбелем і стінкою або стелею повинна бути не більше як 10 см. Відстань між точками кріплення крайніх вертикальних елементів каркаса до стінок, пілястр, колон беруть 1 м.

З метою підсилення анкерування напрямного профілю до підлоги в місцях кріплення використовують накладки зі стрічкової сталі.

Монтаж металевих каркасів. Для з'єднання металевих елементів каркаса з різних типів профілів (напрямних, стоякових, стельових) застосовуються самонарізні (сталеві) шурупи з вістрям свердлового типу і циліндричною головкою типу LN 9,5 або LN 16 з використанням шуруповерта .

Металеві профілі типу CW, що використовуються як стояки каркаса, встановлюються у верхні й нижні напрямні під кутом з одночасним поворотом стояка до проектного положення. Вирівнювання стояків (за допомогою виска) з дотримуванням проектного інтервалу між ними можна виконувати пізніше при закріплюванні ГКП до каркаса, з урахуванням маркування на тильному боці ГКП.

Під час монтажу стояків кріплення їх до напрямних профілів здійснюють методом виштамповки або просічки з відгином за допомогою спеціального просікача. У подальшому міцність і жорсткість цього з'єднання будуть підсилені під час кріплення до каркаса ГКП металевими шурупами.

Осьові відстані між стояками перегородок майже не залежать від методу кріплення до напрямних і здебільшого визначаються методом кріплення ГКП — поперек чи уздовж волокон картонної оболонки, товщиною ГКП та їхньою кількістю в обшивці. На цю відстань має також вплив облицювання ГКП керамічною плиткою.

До монтажу перегородок можна приступати після закінчення всіх «мокрих» технологічних процесів до улаштування чистих підлог і виконувати його треба в наступному порядку:

розмітити проектне положення перегородок на підлозі, стелі та несучих стінках;

на поверхні примикання напрямних профілів до міжповерхових перекриттів безпосередньо перед їх кріпленням приклеїти пружну стрічку або нанести паралельними шарами герметик для перегородок;

встановити в проектне положення і закріпити дюбелями напрямні каркаси перегородок (UW-профілі) до міжповерхових перекриттів з кроком 1 м (крайні дюбелі розміщають на відстані 10 см від перекриттів);

встановити в напрямні профілі (у проектне положення) UW-профілі каркасу та закріпити їх методом просічки або шурупами до напрямних (UW-профілів);

виконати всередині каркасу монтаж електричних розводок, кабелів та закладних деталей для кріплення на перегородці стаціонарного обладнання;

якщо висота перегородки перевищує довжину ГКП, то в місцях стиків ГКП по висоті необхідно закріпити (до стояків каркасу) горизонтальні перемички з металевих UW-профілів або CW-профілів з розноскою їх (стиків ГКП) по вертикалі, при цьому торцові кромки ГКП повинні відповідним чином бути оброблені з утворенням фасок;

встановити з одного боку каркасу ГКП і закріпити їх шурупами довжиною не менше 25 мм, через 25 см, а другий шар обшивки — шурупами довжиною не менше 35 мм, через 75 см);

закріпити в пазухах поміж стояками ізоляційний матеріал (якщо це передбачено проектом);

встановити і закріпити ГКП з другого боку каркасу;

— другий шар монтується зі зміщенням на 60 см відносно вертикальних та не меньше 40 см відносно швів першого шару та закріплюється шурупами-саморізами завздовжки 35 см з кроком 25 см;

— виконати шпарування швів другого шару ГКП;

— виконати влаштування чистої підлоги та декоративне оздоблення поверхонь перегородок і стін.

При улаштуванні перегородок комплектних систем W 115 іW116 металевий каркас проектують так, щоб вони працювали разом, оскільки «самостійний» ряд стояків, обшитий навіть двома шарами ГКП, має значно меньшу жорсткість, ніж перегородка з одинарним каркасом. Тому стояки подвійних каркасів монтують не врозгін, а попарно, з мінімальною відстанню між ними, яка визначається товщиною пружних прокладок (пружної стрічки Кнауф «Діхтунгсбанд «), що приклеюються до полиць суміжних стоякових профілів. Жорсткість подвійного металевого каркасу можна також забезпечити за допомогою їхнього з'єднання накладками з ГКП. Завдяки цьому можна збільшити простір усередені перегородок для можливості розташування в ньому інженерних комунікацій, трубопроводів, каркасів для сантехнічного обладнання, що навішується на перегородки. В цьому просторі також розміщується ізоляційний матеріал. ГКП, зазвичай, слід розміщувати вертикально з обов’язковою обробкою швів, як першого так і другого шару. Самі шви і стики повинні розміщуватись зі зміщенням відносно один одного, як це було вказано вище.

Згідно проектної документації в перегородках можуть бути улаштовані прорізи для дверей, вікон та інші, або вони можуть бути глухими (без прорізів).

Двері, які монтують в прорізах перегородок можуть бути звичайними, що складаються з дверної коробки та полотна дверей або виготовленими на всю висоту приміщення, в цьому разі вони крім полотна дверей вміщують світло-прозору або глуху фрамугуДверні коробки, як правило, встановлюють в процесі монтажу перегородки.

Формування прорізу для дверей слід виконувати з урахуванням кріплення гіпсокартонних листів до каркасу перегородки. Гіпсокартонні плити нарізають у відповідності з розмірами прорізу так, щоб шви в гіпсокартонній обшивці, що розміщена над дверним прорізом, стикувалися з обох сторін перегородки в розбіжку.

Сучасні норми проектування прорізів в перегородках передбачають встановлення у якості стоякових профілів, до яких закріплюють дверну коробку CW та UW профілів. На Малюнку 1 показано уаштування дверного прорізу з використанням CW та UW профілів.В таблиці наведено максимальну масу полотна дверей, які можна монтувати на певні види профілів.Встановлення фрамуг та вікон в перегородках сприяє покращенню освітлення коридорів та інших приміщень, в яких немає прямого сонячного освітлення. Улаштування прорізів для фрамуг не відрізняється від улаштування прорізів для дверей. Створення каркасу в якому закріплюють фрамугу сприяє підвищенню жорсткості перегородки. Для підвищення звукоізоляційних властивостей фрамугу оснащують подвійним склом, а між напрямними, стояковими елементами та перекриттям вкладають шар звукоізоляційного матеріалу.

Малюнок 1

Варіант улаштування дверного прорізу: а) з використанням-CW-профіля; б) з використанням — UW-профіля; в) з фрамугою.

Рекомендовані значення маси дверного полотна в залежності від марки стоякового профілю Улаштування примикань гіпсокартонних перегородок до конструкцій приміщення Найбільш складними операціями при монтажу перегородок є улаштування примикань до конструкції приміщення. Нижче розглянуті різні види примикань.

Примикання до перекриттів (стеля, підлога) Правильне улаштування примикань гіпсокартонних перегородок до перекриттів визначає міцнісні, звукоізоляційні, вогнезахисні та естетичні властивості приміщень. Треба враховувати, що під дією стаціонарних та динамічних зусиль, перегородка буде сприймати певні навантаження.

Виходячи з цього існує кілька видів примикань перегородок до перекриттів.

Жорсткі примикання перегородок до перекриттів не розраховані на великі прогини (більш ніж 10 мм), тому коли довжина перегородки (проліт перекриття) перевищує 4,5 м, перегородки слід улаштовувати з ковзним примиканням.

Перегородка може бути жорстко закріплена до підвісної стелі. При цьому необхідно враховувати можливі горизонтальні навантаження та моменти сили, що можуть виникати від навісного обладнання. Для забезпечення жорсткості каркаса підвісної стелі, останній підсилюють розтяжками.

При улаштуванні ковзного примикання забезпечується вільне пересування каркасу підвісної стелі відносно перегородок в разі вигину верхнього або нижнього перекриття.

Основним питанням улаштування примикання гіпсокартонних перегородок до підлоги є забезпечення надійного бар'єра передачі повітряного та ударного шуму між приміщеннями. Особливо це стосується нових будинків зведених за т.н. каркасно-монолітною технологією, де міжповерхові перекриття дуже тонкі. Створення ізоляційного шару досягається за рахунок облаштування наливних підлог, що самовирівнюються, збірних сухих підлог та інше. На 24, 25, 26 показані варіанти примикань гіпсокартонних перегородок до підлоги.

Примикання перегородок до несучих (огороджуючих) стін Виконання правил та прийомів улаштування гіпсокартонних перегородок з металевим каркасом забезпечує створення приміщень, в яких людині буде комфортно знаходитись. В цьому сенсі важливо надійно закріпити перегородки до несучих стін. На малюнку показано примикання перегородок W111 -АІ та W113-АІ до огороджуючої стіни.

Примикання перегородки до капітальної стіни:

а) перегородка W111-АІ; б) перегородка W113-АІ

1 — дюбель; 2 — пружна стрічка (герметик); 3 — CWпрофіль; 4 — ГКП; 5 — шпаклівка Уніфлотт; 6-стрічка розпольна.

Допустимі відхилення та контроль якості гіпсокартонних конструкцій. З початку перевіряють міцність прикріпленого листа оектуванням. Для цього завдають малих ударів дерев’яним молотком або рукою по листах ГКП, особливо по їх краях. Якщо під час ударів біля стиків утворюються тріщини, то їх потрібно зашпаклювати.

На листах не повинно бути: тріщин, плям, проміжків понад 1 мм, у стиках лист мас міцно триматися, на стінах не хитатися, бічні краї рівномірно гіпсових листів на стиках з суцільними листами мають бути непошкодженими.

Якщо листи які стикуються утворюють двохгранні кути, що виступають до місця стикування потрібно ретельно пошпаклювати Краї листів у місцях з'єднання з дверними коробками мають примикатись до коробок у рівень прикриватися помічником. Зазори мі" швами і плінтусом потрібно також прошпаклювати. Випинання листів карного облицювання не допускається.

Під усіма краями листів у галузі мають бути вмонтовані суцільні маяки, або накладання на стиках у вигляді суцільної смуги. Прикріплення листів сухою штукатуркою до бетонних поверхонь часткою, яка містить гіпс не допускається. Під опоряджуванням стін конструкціями допустимих відхилень відповідно від існуючих нормативних документів. Лузи стояків на всі елементи — 10 мм.

Поверхні стін від вертикалі по всіх приміщеннях 15 мм Радіус криволінійних поверхонь від проектної величини 10 мм. Гуртів від прямої лінії між кутами перетину і бетону -6мм. Вологості і сировини бетону, що оздоблюється накоєними матеріалами має неперевищувати 23%.

Поверхні стелі від горизонтальної на всю довжину приміщенню 15 мм.

Допустимі відхилення з оформленням відповідних актів на приховані роботи (монтаж каркасу, прокладання силової проводки, з добиванням стиків ГКП). Під час приймання робіт з улаштуванням перегородок, стель слід перевірити відсутність тріщин, стійкість конструкції, головки гвинтів повинні бути утопленні на глибину близько 1 мм.

Обробка лицьової поверхні

При використанні паперової стрічки та ручному зашпаклюванні швів між листами використовувати Фугенфюллер, у разі машинного шпаклювання використовувати Амес — прилад або Джойнтфіллер-Супер. Без використання ущільнюючої стрічки для швів при заклеюванні вручну необхідно використовувати КНАУФ Уніфлот вологостійкий.

Шпаклівка HP Фініш використовується для нанесення останнього шару для вирівнювання перед шліфуванням швів між листами.

При багатошаровій обшивці необхідно заповнити шви внутрішніх шарів, шви зовнішніх шарів необхідно зашпакльовувати.

Необхідно зашпакльовувати головки шурупів.

При шпаклюванні температура в приміщенні не повинна бути нижчою за 10'С.

Перед формуванням або нанесенням будь-якого іншого покриття необхідно прогрунтувати гіпсокартонні листи.

Для ґрунтування зашпакльованих гіпсокартонних листів використовувати системний компонент Knauf Spezialgrund K459.

На гіпсокартонні листи дозволяється наносити покриття:

фарби на основі водяних та акрилових дисперсій, олійні, лакові, поліуретанові фарби;

керамічні покриття;

— штукатурки та шпаклівки;

— шпалери паперові, текстильні, штучні.

— Не дозволяється використовувати покриття на лужній основі: рідке скло, вапно, силікатні фарби.

5. Організація робочого місця Продуктивність праці робітника залежить від правильної організації робочого місця. Робочим місцем називають частину виробничої площі, призначену для виконання певного обсягу дій одним або кількома працівниками.

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві при виконанні опоряджувальних робіт майже нема опоряджувальних робочих місць, адже робітник разом із пристроями під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення т іншу.

На робочому місці опоряджувальника має бути обладнання, матеріали і знаряддя праці, потрібне для виконання опорядження. їх розмішують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою має лежати справ, а той, що беруть лівою рукоюзліва. Якщо для роботи потрібен столик то його встановлюю так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг роботи.

Велике значення для організації робіт має своєчасна підготовка матеріалів і поточне забезпечення ними опоряджувальників. Тому в розкроєному ленолеумі приготовляють розчин і мастику підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на місце роботи. Під час виконання роботи обов’язково дотримуватися правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Робоче місце опоряджувальників обладнується засобами зв’язку, а також пристроями, які забезпечують нормальні гігієнічні умови (освітлення, протяги тощо…)

У місцях з'єднання шпаклівки повинна бути укладена без розривів по всьому контору з'єднана на всю глибину швів.

Обшивки ГКП не повинні бути клейкими: при легкому простукуванні дерев’яним молотком по зашпакльовуванням між плитами не повинні з’являтися тріщини.

6. Техніка безпеки Улаштування конструкцій з використанням ГКП необхідно виконувати згідно з чинними будівельними нормами і правилами .

До влаштування конструкцій з використанням ГВП допускаються особи, які отримали інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, оволодіти різними способами виконання робіт мають свідоцтво на право виконання робіт.

Робітники повинні бути забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту.

Роботи з влаштування конструкцій із застосуванням ГКП виконуються спеціалізованими бригадами, які мають досвід монтажу, спеціальний інструмент і навички користування ним .

Інструменти, пристрої, інвентар, обладнання для монтажу конструкцій мають відповідати умовам безпеки виконання робіт.

При роботі на висоті більше 1 м використовують будівельні ліса і обов’язково з огородженням.

При освітленні місця роботи користуються переносними світильниками з лампочкою у захисній сітці та електричний провід укладений в гумовий шланг.

Світильники розраховані на напругу не більше 42 В, а при роботі в сирих приміщеннях не більше 12 В. При роботі з ручними машинами допускаються особи які пройшли інструктаж з техніки безпеки та яким виповнилось 18 років.

Підключати електроінструмент, світильники до мережі шляхом з'єднання проводів заборонено, тільки за допомогою штепсельної вилки і пів-муфти.

Електроінструменти мають бути відключені від мережі в таких випадках: при зміні робочого інструменту, регулюванні, при перенесенні з одного місця на інше, при перервах у роботі, після закінчення роботи.

Щоб уникнути нещасних випадків потрібно дотримуватись таких правил: Залишати електроінструмент підключений до мережі без нагляду; Працювати з приставних дробин чи сходів (розсувних); Не перевищувати допустимий час роботи; Знімати з машин засоби захисту; Працювати на вулиці під час дощу, снігу.

Вимоги до електроінструменту після закінчення роботи: відключити інструмент від мережі; очистити його від пилу, масла; протерти сухою ганчіркою шнури; прибрати робоче місце; недоліки інструменту (якщо такі є) розказати майстру.

Працювати дозволяється тільки справним інструментом.

Забороняється: натягувати і перегинати дріт електроінструмента. Працювати з електроінструментом дозволяється в діелектричних рукавичках або стоячи на гумовому килиму.

7. Охорона праці

З метою створення нормальних умов праці регламентується тривалість робочого дня, необхідних під час роботи перерв, щорічних оплачуванних відпусток робітників і службовців тощо. Тривалість робочого дня Монтажника гіпсокартонних систем становить 8 годин при п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями. За власною ініціативою монтажник ГКС може працювати більше від встановленого законом робочого дня.

Робочий день підлітків віком від 16 до 18 років не повинен перевищувати 7 годин. Заборонено використовувати працю підлітків на шкідливих, важких і небезпечних роботах. Підлітки допускаються на постійні роботи, пов’язані з перенесенням і пересуванням вантажів лише тоді, коли ці операції є складовими основної роботи за фахом і не перевищують 1/3 робочого часу. При цьому маса вантажу для підлітків жіночої статі становить не більше 10, а чоловічої - 16.5 кг. Не допускаються для виконання шкідливих і важких робіт жінки, що працюють. Їм дозволяється вантажити або розвантажувати лише штучні або сипучі матеріали, а також періодично переносити по рівній поверхні вантаж не більше 15 кг. При підійманні жінкою вантажу на висоту більше 1,5 м або переміщення його протягом робочого дня маса вантажу не повинна перевищувати 10 кг. Вагітним жінкам і жінкам що мають дітей до 1,5 року, забороняється працювати у додатковий (після роботи) і нічний час, а також у вихідні і святкові дні.

Особливе значення для здоров’я робітника має правильний відпочинок. Тому відпочинок під час робочого дня, робочого тижня, а також тривалість щорічних відпусток регламентується законодавством. Під час робочого дня, але не пізніше ніж через 4 години після його початку, працівникам надається обідня перерва, яка має тривати не менше 30 хвилин. Взимку при температурі нижче -20єС через кожну годину роботи робітникам надається додаткова десятихвилинна перерва. При температурі від -25єС до -30єС, крім надання додаткових перерв, робочий день скорочується на 1 годину, при температурі нижче-30єС, працювати забороняється.

Відпустки надають лише тим працівникам, які пропрацювали в данній організації не менше 11 місяців. Тривалість відпустки працівника 24 робочі дні. Підлітки відпочивають лише в літній період року протягом місяця.

8. Список використаної літератури

1. О. Ю Старченко, Д. В Гулін — Технології сухого будівництва.

2. Дворкін Л. Й, Опоряджувальні матеріали і вироби: Навч. посібник — 2-ге вид. Перероб. — К.: Вища шк., 1996.

3. Васильчук М. В., Вінокурова Л. Е. Основи охорони праці. — К.: Просвіта 1997