Закон України про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет ім. Івана Франка

Індивідуальне завдання № 1

«Закон України про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»

студента Ковельського Олександра факультет електроніки група ФЕМ₄₁

Львів 2011

Основні завдання Закону про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку

ядерна енергія радіаційна безпека закон

Як сказано в самому Законі, основними завданнями ядерного законодавства є:

правове регулювання суспільних відносин під час здійснення всіх видів діяльності у сфері використання ядерної енергії;

створення правових засад системи управління у сфері використання ядерної енергії і системи регулювання безпеки під час використання ядерної енергії;

встановлення прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади, підприємств, установ і організацій, посадових осіб і персоналу, а також громадян стосовно їх діяльності, пов’язаної з використанням ядерної енергії;

визначення основних принципів радіаційного захисту людей та навколишнього природного середовища;

забезпечення участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики у сфері використання ядерної енергії;

сприяння подальшому зміцненню міжнародного режиму безпечного використання ядерної енергії.

Вимоги Закону щодо безпеки роботи з радіоактивними речовинами

Усі вимоги, за умови їх повного дотримання, цілком виключають можливість виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах, де використовуються радіоактивні речовини, з вини персоналу та керівництва, а також населення і органів влади. Однак, для підвищення надійності функціонування ядерних установок потрібно ввести норму про обов’язкову періодичну перевірку кваліфікації хоча б найбільш відповідальних робітників атомних станцій, дії або бездіяльність яких можуть потенційно призвести до виникнення надзвичайної ситуації або серйозних порушень безпеки станції. Перевірка повинна здійснюватися відповідною державною комісією, а незадовільні наслідки перевірки повинні супроводжуватись покараннями відповідальних осіб. Потрібність цієї норми засвідчують приклади виникнення на декількох атомних станціях, в першу чергу «ЧАЕС» і «Фукусіми₁», та ще деяких російських і американських, надзвичайних ситуацій, яким часто можна було запобігти, якби працівники знали та дотримувалися інструкцій.

Права громадян України щодо інформації про радіаційну безпеку

Громадяни України мають право здійснити запит про становище радіаційної безпеки на будь-якій території України (крім тих територій, відомості про які становлять державну таємницю), що дає можливість вибору безпечного місця проживання і роботи. Також громадяни мають право на організацію відвідування об'єктів, які пов’язані з виробництвом ядерної енергії та об'єктів з обслуговування такого виробництва, що сприятиме як громадському контролю за цими об'єктами, так і кращому дотриманню внутрішніх норм працівниками об'єктів.

Також громадяни можуть здійснювати запити стосовно підприємств, які займаються видобутком або будь-якою роботою із радіоактивними речовинами, що повинне унеможливити виникнення небезпеки для громадян, які можуть проживати поблизу таких підприємств або працювати на них.

Також Закон зобов’язує відповідальних осіб поширювати відомості про радіаційну безпеку через засоби масової інформації.

Усі ці норми забезпечують проживання та працю громадян у безпечних умовах, а також сприяють швидкому реагуванню населення при виникненні непередбачених забруднень, що мінімізує зайві ризики, даючи можливість уникнути небезпеки.

За ненадання, або надання недостовірної інформації про радіаційну безпеку будь-якими органами чи структурами передбачена відповідальність згідно з законодавством.

Соціальний захист населення, що проживає на території підприємств, робота яких пов’язана із радіоактивними речовинами

Стаття 12 абзац 2 передбачає використання частини коштів, призначених для розвитку підприємств, що мають справу з радіоактивними речовинами, на будівництво соціальних об'єктів. Однак чіткого визначення «коштам, що інвестуються в будівництво підприємства» не дано, як не вказано можливих їх обсягів. Хто визначає соціальні об'єкти, на які витрачатимуться кошти, також не вказано.

Правильною нормою Закону є статті 12₁ і 12₂ про щорічний збір і використання коштів із підприємств, що мають справу з радіоактивними матеріалами та реакторами. Але відповідальність за порушення цих норм не уточнена.

Виконання деяких законодавчих норм українськими урядами, пов’язаних із соціальним захистом

На жаль, в світлі дотримання українського законодавства, особливо у тих його частинах, які пов’язані з використанням бюджетних коштів, не всі пункти законів дотримуються як державними органами, так і приватними структурами. Це стосується і Закону про використання ядерної енергії, відповідальність за невиконання вимог соціального захисту якого, до речі, не уточнена. Зокрема, як заявив 16 листопада віце-прем'єр-міністр С. Тігіпко, за довгі роки (починаючи із часу прийняття Закону) уряди не виплачували значну частину компенсацій, передбачену законами за шкоду, зумовлену радіаційним впливом (абзац сьомий статті 5 Закону). На сьогоднішній день борг із виплат таких компенсацій досяг 6,6 млрд. грн., і продовжує зростати. Що ж стосується інших пільг та соціальних послуг (як-от: пільги для харчування дітей в дитсадках і школах, послуги з безплатного медичного обстеження), то вони надаються відповідно до законодавства особам, які мають статус «чорнобильців». Хоча з плином часу із забруднених радіацією територій знімається статус «чорнобильської зони», і населенню, яке в них проживає, більше не надаватиметься статус «чорнобильців». Це сприяє відтоку людей з таких місць.