Дослідження особливостей композиції тексту в мережі Інтернет

Вступ З виникненням всесвітньої мережі, глобалізацією суспільства, а також розвитком нових технологій пов’язано породження принципово нового способу подання текстового матеріалу. Гіпертекстова форма, що є основою сучасного Інтернет-простору, веде до появи в тексті нових елементів, відсутніх у традиційній письмовій комунікації. Різні електронні жанри вже сформували певну специфіку в оформленні гіпертекстових посилань, а саме «інсети» — обмежені в обсязі фрагменти зв’язного тексту, які слугують джерелом переходу до іншого тексту. В результаті гіпертекстових переходів, підтримуваних системою інсетів, адресат отримує вичерпну інформацію, що відображає різні точки зору на описувану подію, а також її динаміку.

Наявність гіперпосилань дає можливість розширення контексту, завдяки якому читач краще розуміє зміст, та орієнтується в потоці інформації. Гіпертекстуальність тексту дає можливість читачеві вибирати окрему тему, серед тих які надані у логічній послідовності. Саме це є великою перевагою гіпертексту над лінійним текстом, адже такий вид викладу інформації заощаджує час та допомагає в пошуку необхідної інформації. На відміну від друкованого тексту з однонаправленим рухом разом з перегортанням сторінок гіпертекст — радикально інша технологія, інтерактивна і багатоголосна, яка затверджує плюралізм дискурсу над строго визначеною фіксацією тексту.

Таким чином, актуальність нашого дослідження пов’язана зі зростаючою популярністю гіпертексту як засобу комунікації. Крім того, як свідчать сучасні філологічні розвідки, процес лінгвістичного дослідження гіпертексту й гіпертекстальності знаходиться у стадії розробки, а характеристики гіпертекстуальності як самобутнього феномену й іманентної характеристики тексту залишаються розпливчастими. Між тим, це цілком особлива ознака текстів загалом і текстів мережі Інтернет зокрема.

Об'єктом дослідження в роботі є гіпертекстуальність як іманентна характеристика корпусу текстів в мережі Інтернет.

Предметом аналізу постає нелінійна організація Інтернет-текстів.

Метою роботи є дослідження особливостей композиції тексту в мережі Інтернет — нелінійність побудови, що створюється за рахунок гіперпосилань, а також визначення унікальних властивостей текстового матеріалу у мережевому середовищі.

Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:

— ідентифікувати текст як основну одиницю комунікації;

— виявити й схарактеризувати властивості інтернет-тексту;

— визначити поняття «гіпертекст»;

— розглянути концепцію гіпертекстуальності в лінгвістичному ракурсі;

— встановити ознаки гіпертекстуальності в інтернет-текстах;

— дослідити на матеріалі англомовного варіанту вільної енциклопедії Wikipedia такі гіпертекстуальні риси інтернет-текстів як дисперсність, нелінійність та мультимедійність.

Матеріалом дослідження послугував англомовний варіант вільної енциклопедії «Wikipedia», що характеризується гіпертекстовою будовою.

Теоретичне значення роботи зумовлено вивченням гіпертекстуальності як іманентної ознаки тексту мережі Інтренет, у виявленні таких її рис, як дисперсність, нелінійність та мультимедійність.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів при викладанні нормативних курсів з теорії та інтерпретації тексту, а також у навчальному процесі під час створення навчальних гіпертекстів за різними теоретичними дисциплінами.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження текстів мережі Інтернет

1.1 Текст як базова одиниця КОК (комп'ютерно-опосередкованої комунікації). Текстові категорії

Культуротворча функція Інтернету — це «засіб формування нової глобальної інформаційної культури та її окремих субкультур» [11, с. 132].

Феномен інтернет-комунікації передбачає відкрите, вільне спілкування без кордонів, меж, встановлених в певних мовних спільнотах, йому притаманні інформативність і регулятивність, інтертекстуальність і інтерактивність.

Інтернет-комунікація приєднує до процесу комуніціювання підсвідомість і, як породження підсвідомості, думку.

Текст відтворюючи і описуючи окремі сторони життя, зазвичай є діалектичним за своєю природою. Саме тому йому властиві тотожність і відмінність, сталість і мінливість, лінійність і циклічність. У міру розгортання тексту відбувається поступове накопичення кількісної інформації, що призводить, в кінцевому рахунку, до якісного нового утворення [5, с. 6].

В.В. Красних у своїй роботі говорить про те, що текст являє собою одиницю в значній мірі «автономну», «самодостатню», яка формується одиницями «нижчих» рівнів, але не є простою сумою більш «елементарних» одиниць [14, с. 117].

Текст — явище настільки багатогранне і різнопланове, що не існує, та й навряд чи може існувати єдине його розуміння і визначення. Складність визначення поняття «текст» обумовлюється, по Г. П. Щедровицькому, тим, що кожен текст вплетений в безліч різних діяльностей і існує як текст лише завдяки тому, що він має певні функції в цих діяльностях [26, с. 204].

На думку В. В. Красних текст в широкому сенсі може бути визначений як будь який цілісний (закінчений) продукт мовної діяльності [14, с. 118].

Але на думку О.О. Селіванової, текст все ж таки має остаточне визначення, а саме текст — цілісна семіотична форма психомовнорозумової людської діяльності, концептуально і структурно організована, діалогічно вбудована в інтеріорізованнє буття, семіотичний універсум етносу чи цивілізації, що служить прагматично спрямованим посередником комунікації [24, с. 124].

Термін «текст» (від лат. Textus — тканина, сплетіння, з'єднання) широко використовується в лінгвістиці, літературознавстві, естетиці, семіотики, культурології, а також у філософії. Розвиток науки в різні моменти утворюють та розповсюджують нові слова, швидкоплинне зростання їх частотності в наукових текстах супроводжується втратою необхідної однозначності. Вони не стільки термінологічно точно позначають наукове поняття, скільки сигналізують про актуальність проблеми, вказують на область, в якій народжуються нові наукові ідеї. За словом «текст» знаходиться кілька різних, хоча і взаємопов'язаних значень.

На думку І.Р. Гальперина текст є осередком організованого, упорядкованого, запрограмованого і випадкового, незапрограмованого, що виникає в процесі його створення [5, с. 4].

Спочатку цей термін зміцнився в мовознавстві. «Текст» для лінгвіста — це акт застосування природної мови, що володіє певним комплексом властивостей. Необхідно зазначити основні категорії тексту або його основні ознаки.

Текстова категорія — типова ознака тексту, яка є запрограмованою вже на рівні первинного авторського задуму і являє собою окремий параметр цього задуму [23, с. 13].

Отже, основними ознаками тексту є його цілісність, зв’язність, членування, тематичність, логічність, локальність та композиція.

Цілісність (смислова) — змістовна єдність тексту, текст — результат мовленнєвої діяльності, вона як будь яка діяльність людини має мету і мотив. Суперсистемність і цілісність дискурсу надає тексту мобільність і тим самим посилює його цілісність як макрознака. Це зовнішній аспект цілісності. Внутрішній же її аспект зазвичай проектується на полісистемність самого тексту, що представляє собою функціональну систему текстових шарів, рівнів, кодів, змін розповіді, обумовлену поєднанням лінійності і багатовимірності тексту [24, с. 85].

Зв’язність — структурна властивість. Основу зв’язності складає «комунікативна спадкоємність», тобто кожне речення будується на базі попереднього. У комп’ютерній лінгвістиці зв’язність розглядалася виходячи з відношення глибинних і поверхневих синтаксичних структур, а також семантичних і когнітивних структур; міжфразовий зв’язок у тексті описувався на основі трансформаційних правил, що забезпечують насичення фразових валентностей, і вживання конекторів, що заміщають сильну позицію компонента структури (вказівні, особисті, присвійні займенники, повтори, маркери логічних зв’язків тощо) [24, с. 91].

Членування — категорія форми, структурна властивість. Текст складається з декількох речень, які завжди можна розчленувати на самостійні. Для читача членування тексту що сприймається, має прогностичний характер гіпотез та їх підтвердження, модифікації або заперечення. По закінченні рецепції тексту рекурсивне сканування інформації у свідомості адресата і зіставлення її зі сценаріями і установками в його пам’яті створює дискретність текстового змісту, перевіряючи її «на виході» шляхом човникової операції «концепт — ціле — компоненти дискретності» [24, с. 87].

Тематичність — це екстралінгвістичний фактор, який входить в ядро тексту і визначає його структуру.

Логічність — процес при якому загальний зміст тексту з’ясовується постійно на основі наповнення та аналізу інформації його мінімальних смислових частин, тобто сам текст — це відображення процесу формування смислу. Речення, яких може бути скільки завгодно, формують текст, якщо вони мають спільну тему і пов’язані між собою логічним зв’язком [30, с. 167].

Локальність — відтворений об'єктивний простір, який представляє відображену подобу реального світу.

Композиція тексту представляє собою єдність внутрішньої структури змісту, зовнішнього його поділу на частини і самі ці частини (їх сукупність).

І.Р. Гальперін у своїй праці, виокремлює ще одну ознаку тексту — завершеність. Він вважає, що саме ця ознака являє собою одну з істотних ознак тексту. Ця ознака виштовхує на поверхню тексту заголовок, без якого не можна побудувати модель тексту [5, c. 5].

Також, лінгвіст вважає, що у характеристиці тексту істотним є параметр об'єму. Текст може збільшуватися до значних розмірів, але все ж за самою своєю природою його можна оглянути, оскільки він має кінець. Текст — це якийсь знятий момент процесу, у котрому усі дистанктивні ознаки об'єкту позначаються з більшою чи меншою мірою виразності [5, с. 9].

Текст чітко відмежований від усього йому зовнішнього, від навколишньої мовної і позамовної реальності. Простіше кажучи, він має ясно виражений початок і кінець, складаючи ланцюг речень, який є мінімальною комунікативною одиницею.

За складною назвою ховається досить прості і зрозумілі визначення, з якими ми стикаємося щодня. У першу чергу різняться стилі лексикою і побудовою фраз, пропозицій.

Текст є свого роду інструментом, який використовується для виконання певного завдання. Для його успішного виконання, текст повинен володіти набором властивостей, які певним чином використовуються, коли текст виступає у зазначеній функції. Кожна комунікативна ситуація пред’являє свої особливі вимоги до породження мовлення, кожен мовний жанр по характеру формування висловлювання відрізняється від інших жанрів. Мовна культура полягає в умінні переключатися з одного типу дискурсивного мислення на інший, відповідний жанровим нормам соціально-мовної взаємодії людей.

Стає загальновизнаним, що вищою і найбільш незалежною одиницею мови є не речення, а текст. Лінгвістика тексту, що розвивалася спочатку як розділ синтаксису, потім як самостійна, але досить відокремлена від інших наук область лінгвістики, увійшла в загальне коло лінгвістичних та нелінгвістичних наук, які вивчають текст: текст стає об'єктом вивчення всіх цих дисциплін.

1.2 Специфіка та базові характеристики Інтернет тексту За своєю значимістю і впливом на розвиток світової цивілізації та науково-технічного прогресу Інтернет став символом нашої епохи — епохи інформаційного суспільства та культури постмодерну [6, с. 2].

За останнє десятиріччя дуже багато з’явилося публікацій, присвячених вивченню особливостей функціонування мережевої мови, способів формування мережевої ідентичності та презентації віртуальної особистості, протіканню в цілому мовних процесів в Інтернеті.

Значення текстового компонента в Інтернеті виходить на перший план. І, звичайно, лінгвістика тексту повинна відігравати першорядну роль у вивченні комунікативного простору мережі Інтернет. М.А.К. Хеллідей ще наприкінці 70-х років минулого сторіччя помітив, що «текст — це мова в дії» [25, с. 142]. Логічно продовжити цю думку Хеллідея, що Інтернет — це особлива середа дії тексту.

У своїй праці, Девід Крістал виділив чотири основні концепції Інтернет лінгвістики: соціолінгвістичну, освітню, стилістичну і практичну. Всі ці концепції взаємопов'язані і мають вплив одна на одну [29, с. 5].

Соціолінгвістична концепція пов’язана з вивченням того, як суспільство оцінює вплив Інтернету на зміну і розвиток мов. Поява Інтернету колосально змінила спілкування між людьми і створила нові платформи для комунікації (такі як текстові повідомлення, чати, електронна пошта, використання смайлів, і т.д.) [10, с. 199].

Освітня концепція полягає у впливі Інтернету на використання формальної мови, особливо на академічну англійську, яка, у свою чергу, впливає на лінгводидактику. Швидкий розвиток Інтернету спричинив появу нових мовних особливостей, характерних тільки для онлайн простору. Вони включають в себе зростання у використанні неформальної письмової мови, суперечливість в стилі написання і стилістиці, використання нових абревіатур в інтернет чатах і миттєвих текстових повідомлень, в яких технічні обмеження на кількість слів привели до появи нових абревіатур [29, с. 7].

Стилістична концепція вивчає те, як Інтернет і пов’язані з ним технології сприяють на розвиток нових мовних форм, особливо в літературі. Стилістична концепція розглядає Інтернет як засіб, через який виникли нові мовні феномени. Нова модель мови становить інтерес для вивчення, адже являє собою суміш усної та письмової мови.

Практична концепція розглядає Інтернет з точки зору його комунікаційних можливостей — поганого і хорошого. Інтернет це платформа, на якій користувачі можуть відчути існування «мультимови» (multilingualism). Хоча англійська і є домінуючою мовою в Інтернеті, але кількість користувачів з іншими мовами поступово зростає [29, с. 9].

Інтернет текст — це не лише психолінгвістична одиниця, це ще й одиниця соціальних комунікацій, яка за своєю суттю відрізняється від усіх різновидів текстів [3, с. 240]. Відповідним комунікаційним каналом такого тексту є сама мережа Інтернет, й такий текст є продуктом колективної комунікаційної діяльності її користувачів. Під інтернет текстом розуміється вид писемної комунікації, що представляє собою особливу форму організації писемного тексту, опосередкованого комп’ютерною середою, що характеризується процесом нелінійного письма та читання [28, с. 165].

Організація процесів сприйняття адресатом пов’язана з інформацією, що надходить за допомогою зворотного зв’язку — аферентації - що забезпечує, на думку Т. В. Ахутиной, будування руху сигналів, що надходять та формують так званні просторові синтези, які на всіх рівнях дуже тісно зв’язані з аферентацією. З аферентації з’являється суб'єктивний простір, з простору — предмет, з предмету — найбільш узагальнені поняття [4, с. 152]. Таким чином, комунікативність є основною характеристикою будь-якого джерела інформації, у тому числі і інтернет тексту. Вона здійснюється в умовах функціонування тексту як смислового ядра інтернет тексту, який освоює нові формати, оскільки відео та звуковий супровід часто є невід'ємною середою його існування. Спостереження показують, що інтернет текст стає іманентним виразом тексту, зростаючись з останнім, забезпечуючи когнітивні та комунікативні особливості його функціонування. Саме такі особливості володіють функцією вираження мотивоційно-інтенціональної сутності тексту.

Також інтернет-тексти мають деякі особливості. Першою з них (але не за значущістю, а лише по порядку) виступає структурна імітація усного мовлення. Це стислість суджень, розмовна стилістика, велика кількість простих слів, значимість тих функцій повідомлення, які Р. Якобсон назвав фатичним та емотивними [27, с. 62].

Іншою особливістю Інтернет-спілкування є та обставина, що обмін повідомленнями може здійснюватися фактично в реальному часі. Що взагалі є характерним властивістю усного, а не письмового тексту. Головний недолік використання листування в навчальному процесі - покроковий характер обміну текстами, і отже, його розтягнутість у часі, тривалість. Інтернет же дозволяє наблизити параметри письмового спілкування — до тимчасових параметрів усного.

Ще однією особливістю, притаманною Інтернету, є майже демонстративна анонімність, можливість створення будь-якої кількості віртуальних відображень особистості автора, або образів-масок, далеких за своїми характеристиками від реального автора того чи іншого тексту.

Що стосується структури інтернет тексту, то по-перше, будь-який інтернет текст повинен мати тему, основну ідею та висновки, які повинні одразу буди помітними та зрозумілими. Також інтернет тексти підрозділяються на велику кількість абзаців, а речення зазвичай доволі короткі, задля легшого сприйняття інформації читачем. По-друге обов’язковою умовою кожного вдалого інтернет тексту є гіпертекстуальність, адже дуже зручно, коли інформація та особливості кожного моменту чи проблеми надаються на наступній сторінці, що допомагає реципієнту краще зрозуміти інформацію.

Тексти на будь-якому веб-сайті відіграють дуже велику роль. Саме завдяки зрозумілості тексту, його не нагромадженню та лаконічності значна кількість інтренет магазинів має багато клієнтів та покупців, які без усіляких зусиль можуть прочитати та дізнатися про товар або послугу яка їх цікавить. Правильна конструкція інтрнет тексту та насиченість гіперпосиланнями дозволяє читачеві зацікавитися сайтом, на якому він знаходиться та поділитися їм зі своїми друзями.

1.3 Гіпертекст як прояв тексту в мережі Інтернет Вже майже три десятиліття термін «гіпертекст» є надзвичайно популярним. Він одночасно присутній в декількох термінологічних парадигмах стосовно до опису досить різнорідних і різноманітних об'єктів, нерідко набуваючи при цьому різні значення, які дуже часто суперечать один одному [20, с. 7].

Гіпертекстова форма, що є основою сучасного Інтернету, веде до появи в тексті нових елементів, відсутніх у традиційній письмової комунікації. Різні електронні жанри вже сформували певну специфіку в оформленні гіпертекстових посилань.

За припущенням У. Еко про існування тексту і гіпертексту, книги традиційної та електронної, комп’ютерно-опосередковані комунікації найімовірніше не так підміняють інші засоби комунікації, скільки зміцнюють вже існуючі соціальні комунікативні структури. Тобто вони доповнюють інші форми комунікації, розширюють охоплення соціальних комунікацій за рахунок можливостей інтерактивності та свободи контактувати в будь-який зручний час [22, с. 140].

За словами Теда Нельсона, винахідника терміну «гіпертекст», головною особливістю гіпертексту є те, що він створює систему зв’язку між окремими документами за допомогою вбудованих в текст гіперпосилань [18, с. 71]. Але дане поняття не обмежується тільки Інтернетом, гіпертекст як зв’язок текстових елементів в єдиному цілому існував і до його виникнення.

Дійсно, гіпертекст — це можливість розширення контексту кожного конкретного змістовного елемента, це те, що дозволяє читачеві краще зрозуміти зміст, допомагає орієнтуватися в потоці інформації [12, с. 279].

Вживання терміну «гіпертекст» може виводити його за межі компетенції власне лінгвістики (і ширше — філології взагалі) і поміщати в коло соціологічних, інформаційних, технологічних проблем: він трактується і як новий «спосіб комунікації» в сучасному суспільстві і як «гібрид декількох традиційних технологій» програмування [21, с. 7]. Ступінь інтересу до цього терміну настільки великий, що йому приписується відображення суті все нових реалій, наприклад його застосування може поширюватися і на опис специфічних характеристик усних текстів. Так, в якості сучасного методу навчання в середній школі пропонується лекція-гіпертекст [17, с. 160].

Різні трактування, традиції вживання терміна «гіпертекст» об'єднує, перш за все те, що підказується його внутрішньою формою: гіпертекст — це текст, який вивищується й за принципами своєї організації, і за своєю інформаційною сутністю, і розуміється як феномен, відособленість якого від інших текстів, в тій чи іншій мірі, інтуїтивно усвідомлюється усіма.

В результаті гіпер- (понад-, над-) текст, як нам підказує сам термін, позначає якийсь інформаційний простір, що дозволяє зруйнувати формальну відособленість окремого, конкретного тексту, в нього поміщеного, за рахунок створення системи зв’язків, що служить об'єднанню цих окремих текстів у понадтекстову єдність. Але таке трактування терміна «гіпертекст», узагальнююче тлумачення, придбане ним в різних термінологічних парадигмах, все ж не може пояснити його затребуваність і актуальність для самих різних областей знання [1, с. 16].

З точки зору лінгвістики сукупність об'єктів, що позначаються терміном «гіпертекст», належить сфері інтересів текстології. Свого часу Ю. М. Лотман, аналізуючи значення і вживання самого поняття текст і констатуючи, що «в даний час це, безперечно, один з найбільш вживаних термінів у науках гуманітарного циклу», писав про те, що кожен етап розвитку наукового знання народжує, «викидає на поверхню» подібні слова, частотність вживання яких веде до втрати необхідної для науки однозначності [16, с. 59]. Вони, стаючи в певному сенсі символом епохи, «не стільки термінологічно точно позначають наукове поняття, скільки сигналізують про актуальність проблеми, вказують на область, в якій народжуються нові наукові ідеї». На нашу думку, цитований вислів, написаний понад двадцять років тому, не втратив сучасного звучання і зараз: термін текст так і не знайшов свого однозначного тлумачення, а похідний від нього гіпертекст стає широко вживаним і настільки ж різноманітним в приписуваних йому значеннях.

Формально складовими гіпертексту є сукупність усіх текстів, пов’язаних із текстом, що читається, гіперпосиланнями. Гіперпосилання в тексті можуть бути як графічні зображення у вигляді піктограм, стрілок, кнопочок, так і підкреслені слова, виділені синім кольором. Текст веб-сайту є креолізованим текстом, який містить як вербальний знак, так й іконічний.

На відміну від креолізованого тексту на папері, іконічний знак на веб-сайті не просто доповнює вербальний і часом заміщає його синтаксично, він структурує вербальну частину тексту, співвідносить і відправляє реципієнта в інші інформаційні області тієї ж тематики [8, с. 38].

Зокрема, в електронних ЗМІ одним з основних елементів є так званий «інсет» (англ. inset — «вставка, вкладиш») — обмежений в обсязі фрагмент зв’язного тексту, службовець джерелом переходу до іншого тексту.

Головна особливість інсета полягає в тому, що, не порушуючи синтаксичної зв’язності і логіко-смислової когерентності вихідного тексту, семантично він прив’язаний також і до інформації що викладається.

На основі аналізу формальної та семантичної співвіднесеності що пов’язує контексти, а також лексико-синтаксичної «наповненості» самого інсета виділяються кілька типів гіпертекстових посилань, характерних для інтернет-ЗМІ:

1. Пропозіціональние інсети (інсети-P). Даний інсет містить в собі пропозіцию. Для цього типу інсета характерне використання дієслів і предикатних слів.

2. Асоціативні інсети (інсети-A). Інсет формально не містить в собі пропозіцию, як наслідок, його семантична зв’язок з викликуваним текстом стає більш варіативної. Даний тип переходу актуалізує одну з потенційно можливих логіко-семантичних зв’язків самого інсета та інформації. Активуючи інсет, адресат може отримати новинне повідомлення, тематично пов’язане з вихідним, різного роду коментарі, список заголовків новинних повідомлень, пов’язаних з вмістом інсета і т.д.

3. Інсети-X. Вони є різновидом непропозиційних інсетов. Головна їхня відмінність від інсетов-А складається в комерційній спрямованості: об'єкт інсетов є рекламні, а не новинні повідомлення. При використанні даного типу гіпертекстового переходу семантичні відносини між формулюванням інсета і текстом що викликається, стають ще більш умовними. Це відбувається в результаті навмисної контамінації нетотожних комунікативних сфер — інтернет-ЗМІ та інтернет-реклами.

Таким чином, інсети є важливою частиною новинного повідомлення в Інтернеті. Їх використання (це стосується інсетов перших двох типів) дозволяє зв’язати в єдиний контекст різні інформаційні повідомлення, присвячені даній темі. В результаті гіпертекстових переходів, підтримуваних системою інсетов, адресат отримує вичерпну інформацію, що відображає різні точки зору на описуване подія, а також його динаміку.

Перелічені вимоги, які висуваються до гіпертексту, слугують підвищенню його інформативності та обумовлені як технічним забезпеченням, так і композиційно-смисловою структурою тексту. Тому завданням адресанту є створення максимально логічного, точного, зрозумілого та доступного тексту, тобто тексту з послідовним викладом матеріалу, для якого характерна інформаційна та стилістична точність, тексту, який дозволяє реципієнту, користувачу, визначити його смисл та подолати можливі перешкоди, що виникають під час передачі інформації.

1.4 «Гіпертекстуальність» як загальний, словниковий та лінгвістичний термін Провідною характеристикою будь-яких Інтернет — ЗМІ є гіпертекстуальність, за допомогою якої можна розширити не лише обсяги інформації, а й її зміст.

Гіпертекстуальність пов’язана також із іншою особливістю мережі - великим обсягом пам’яті й архівацією матеріалів. Гіперпосилання на інші джерела підвищують якість інформації та сприяють індивідуалізації споживання медіа-продукту.

Наявність гіперпосилань дозволяє здійснити перехід від лінійної побудови тексту до контекстуальної, у читача з’являється можливість переходити від однієї електронної сторінки до іншої за принципом тематичної спорідненості, а не механічної послідовності. Реципієнт може миттєво знайти в Інтернеті всю інформацію, яка його цікавить.

Гіпертекстуальність, як така, це насамперед іманентна характеристика тексту, притаманна як традиційним друкованим текстам, так і електронним текстам. Це «текст текстів» в тому сенсі, що при всій різноманітності окремих фрагментів, в їх об'єднанні повинен бути присутнім якийсь загальний початок.

Гіпертекстуальність відображає особливість композиції мережевого тексту (нелінійність побудови), коли текст являє собою окремі блоки, а порядок їх сприйняття залежить від самого користувача [7, с. 226].

Також гіпертекстуальність можна визначити як модель організації електронного тексту, яка характеризується специфічною структурованістю та розгалуженою системою внутрішньотекстових та міжтекстових переходів, що підтримуються програмно. Ця система передбачає можливість читацького інтерактивного впливу на послідовність відтворення композиційних одиниць [9, c. 50].

Гіпертекстуальність формується такими текстовими категоріями, як нелінійність, інтерактивність, мультимедійність. Сукупність проявів цих категорій веде до зміни ролі автора. Втрачаються композиція, початок і кінець твору, більш умовною стає авторська суверенність. Але, в той же час, виникають такі можливості, як миттєві міжтекстові переходи, включення в текст зображень, відео, мультиплікації, звуку. Все це викликає у читача незвичайні співвідношення чуттєвих сприймань, що, в кінцевому підсумку, змінює образ мислення і сприйняття світу.

Необхідно також мати на увазі, що тексти, з'єднані за допомогою гіпертекстових посилань, можуть з'єднуватися, або з іншими частинами того ж домена (внутрішні зв’язки), або з іншими доменами (зовнішні зв’язки). Тому можна виділити два види гіпертекстуальності - внутрішня і зовнішня, і вони принципово відрізняються одна від одної різними підходами до джерел інформації.

Внутрішні посилання, що відсилають до інформації в межах одного і того ж сайту (до інших публікацій по темі, до матеріалів того ж автора), хоча й дозволяють дізнатися додаткові відомості, але в рамках тих же повісток дня. При цьому інформація, безумовно, розшириться, але буде розвиватися по спіралі, без залучення альтернативного погляду.

Зовнішні посилання, навпаки, дають змогу читачеві ознайомитися з іншими ресурсами, іншими позиціями, альтернативними джерелами, і в цьому сенсі, вони більш продуктивно використовують Інтернет і його технології для інформування своїх аудиторій і, отже, допомагають сформувати більш об'єктивну точку зору на ту чи іншу проблему.

Крім того, гіпертекстуальність має ще одне важливе значення. Інтернет виконує функцію запам’ятовування і зберігання інформації. Це одна з найважливіших якісних характеристик Інтернету: в цьому єдиному середовищі для різнорідних продуктів соціальної діяльності людини може одночасно перебувати така кількість текстів, яка забезпечує безперервність і колективність отримання і поширення загальнолюдського знання [19, с. 35]. Тим самим Інтернет сприяє формуванню безмежної і загальної для всього людства глобальної пам’яті.

Гіпертекстуальність також можна розуміти як багатозначність полідискурсивності, багатоголосся віртуального спілкування. Саме Інтернет здатний найбільш широко забезпечити міжкультурну взаємодію і співробітництво, тому що він виступає як новий комунікаційний простір, влаштований по мережевому принципу, де зустрічаються багато культурні практики [19, с. 41]. Таким чином, разом з Інтернетом в рамках всього людства було створене нове комунікативне середовище, яке поступово інкорпорує (в силу своїх особливостей і переваг) численні фрагменти соціуму. Спілкування в такому соціумі вже не обмежується традиційними текстами, неминуче виникає суспільна потреба в широкому поширенні гіпертекстів. У цьому сенсі усний, письмовий та електронний види комунікації можна розглядати як окремі і послідовні етапи розвитку комунікативного дискурсу в цілому.

Багато лінгвістів вважають гіпертекстуальність невід'ємною ознакою будь-якого тексту, так як імпліцитно або явно, всередині тексту існують посилання, смислові кореляції і внутрішньо текстові, а часто і між текстові зв’язки.

Незважаючи на таке широке трактування гіпертекстуальності, дане поняття все ж таки більш характерно для Інтернету, тому що гіпертекст являє собою зв’язок між окремими текстами, який здійснюється в єдиному середовищі, що дозволяє читати текст не тільки на одному рівні, але, завдяки внутрішнім і зовнішнім посиланням, переглядати його вглиб. Це розширює інформаційні можливості не тільки виробників медіа продукту, але і його споживачів.

Посилання на різноманітні джерела, виконані в гіпертекстовому режимі, надають першу унікальну можливість підвищити якість інформації, а саме її повноту і достовірність, друге — скористатися альтернативними джерелами і самостійно брати участь в інтерпретації фактів, приходити до власних висновків.

Розділ 2. Гіпертекстуальність як основна категорія текстів мережі Інтернет

2.1 «Wikipedia» як найпопулярніша онлайн енциклопедія у всесвітній павутинні

В наш час гіпертектуальність набуває великої сили саме в Інтернет-текстах. Це пов’язано з тим, що у гіпертексті можна прокладати маршрути, тобто виділяти структури віртуальних властивостей. Це пояснюється тим, що найчастіше об'єкти віртуальності (віртуального світу) мають властивості, які є відповідними об'єктам реального світу, але, можуть мати і властивості, що відрізняються від них — наприклад у віртуальності досить легко представляти (фантазувати) «антигравітацію» або «вічне життя», а також предмети й істоти з якими завгодно характеристиками і можливостями. Також у віртуальній реальності допустимо порушувати і причинно-наслідкові зв’язки. Ця функція являє собою підтримку розумової роботи людини: формування сюжетних ліній і системи аргументів, авторської роботи тощо.

У мережі Інтернет на багатьох англомовних сайтах можна знайти приклади гіпертексту, але найпопулярнішим та найвлучнішим прикладом залишається Wikipedia — вільна енциклопедія, яка має різні варіації на багатьох мовах та популярна у багатьох країнах.

Завдяки цьому інтернет-сайту багато користувачів можуть знайти будь-яку інформацію різного типу та жанру, доповнити її або відредагувати. Звичайно у зв’язку з цим, деяка інформація не відповідає дійсності, але адміністрація сайту намагається слідкувати за такими випадками. Не зважаючи на такі випадки, все ж таки, саме Wikipedia має попит у кожного студента або школяра, у звичайних людей, а іноді навіть і у професорів або докторів наук.

Однією з причин такої популярності, по-перше, є те що уся інформація, починаючи від історії, закінчуючи фізикою знаходиться саме на цьому сайті, і як тільки користувач оформлює запит, зазвичай натрапляє саме на сайт Wikipedia.

Підтримка працездатності, стійкості, цілісності простору онлайн енциклопедії здійснюється ініціативним «ядром» з членів цієї спільноти, яке організовує: поточну координацію, технічне обслуговування, документальне архівування діяльності сайту.

По-друге, простота та доступність структури цього сайту привертає увагу великої кількості користувачів, адже навіть якщо рівень знання комп’ютера та Інтернету залишає бажати кращого, все одно, знайти інформацію, яка потрібна, дуже легко.

Цьому служать наступні фактори:

а) менша кількість слів, ніж у звичайній статті, що забезпечує семантичну щільність;

б) виділення ключових слів (гіперпосилання виділенні синім кольором) в) візуальне членування тексту з використанням підзаголовків: Toponymy, Prehistory and antiquity, Anglo-Saxon London, Middle Ages, Early modern, Late modern and contemporary, Ethnic groups, Religion, Economy, Tourism;

г) списки з маркерами

5) стандартні кольори гіперпосилань, що полегшує упізнавання вже переглянутих сторінок;

6) графічні елементи, які доповнюють текст;

7) принцип «перевернутої піраміди» в написанні тексту.

Цим методом користуються в журналістиці: спочатку читача знайомлять із інформацією, потім подають найбільш важливу інформацію, а в кінці причину події. На початку статті коротко розміщується основна інформація. Поступово виклад стає все більш описовим.

Також онлайн енциклопедія «Wikipedia» володіє дуже важливими характеристиками у площині комп’ютерно-опосередкованої комунікації, що забезпечують:

— загальнодоступність інформаційного змісту;

— можливість повернення до попередніх повідомлень;

— класифікацію інформації за певними категоріями;

— оперативний доступ і розміщення;

— незалежність від індивідуального графіка включення в процес комунікації членів даної спільноти.

Енциклопедія Wikipedia має 5 основних характеристик, завдяки яким має широкий попит у Інтернет просторі.

Першою характеристикою є те, що дозволяється правити, перейменовувати, змінювати статті - у цьому полягає задоволення від редагування, оскільки від автора не потрібно створювати ідеальні тексти, хоча до цього треба прагнути. Зіпсувати нічого не можна. Всі попередні версії статей зберігаються.

Друга характеристика полягає у тому, що Wikipedia — це енциклопедія, що включає в себе елементи загальних і спеціалізованих енциклопедій, альманахів. Wikipedia — це енциклопедія, де інформація є точною та упорядкованою. Це не колекція вихідних документів або малозначущих фактів, не словник, не газета, не видавництво, не експеримент в області анархії або демократії і не каталог посилань. Це не місце для викладу особистої думки, особистого досвіду або особистих доводів — і тому всі учасники повинні слідувати правилам про заборону оригінальних досліджень і прагнути бути точними.

Третя характеристика базується на тому, що автори Wikipedia дотримуються нейтральної точки зору, це означає, що у статтях не має місце суб'єктивізм. Іноді це вимагає подання декількох пропозиції та висловлювань на певне питання, що супроводжуються необхідним контекстом, щоб читач міг чітко розуміти, чиї роздуми та трактування проблеми представлені.

Четвертою характеристикою є те, що матеріали Wikipedia є вільними для використання, при цьому будь-хто може вносити до них зміни. Весь текст доступний під ліцензією GFDL (GNU Free Documentation License) і може поширюватися або компонуватися відповідно їй. Статті можуть редагуватися ким завгодно, при цьому жоден учасник не має право на одноосібний контроль на жодну статтю.

Під п’ятою характеристикою розуміється те, що у Wikipedia існує звід правил поведінки: необхідність поваги до колег, ввічливість, уникання образ, погроз, агресії і широких узагальнень. Зберігання холоднокровності при роботі над «гарячими» темами. Також матеріали, що порушують авторське право або захищені ліцензіями, несумісними з GFDI, а тому не можуть бути розміщені у Wikipedia.

Сторінка енциклопедії Wikipedia має дуже вдалу структуру, яка і привертає увагу користувачів. Ліворуч знаходиться головне меню, за допомогою якого можна подивитися зміст енциклопедії, взяти участь у написанні та корегуванні статей, створити свою книгу, змінити мову самої інформації на сторінці та звернутися за допомогою у разі якоїсь помилки чи питання.

Зверху у лівому кутку знаходяться два посилання на саму статтю «Article», та на її обговорення «Talk» (див. рис. 2.1)

.

Рис. 2.1. Посилання на статтю та її обговорення

Зверху у правому кутку є декілька посилань на читання, перегляд та історію статті (англ. — «Read», «View Source», «View history»). Саме там можна знайти і пошукове вікно. Трохи вище знаходяться два посилання, за допомогою яких можна створити обліковий запис «Create account» та увійти як зареєстрований користувач «Log in» (див. рис. 2.2)

.

Рис. 2.2. Посилання на перегляд статті та пошукову систему У центрі сторінки надається основна інформація по потрібному запитанню, та надається план статті, завдяки якому користувач може обрати той розділ, який його найбільш цікавить. Праворуч можна побачити додатки у вигляді малюнків, відео чи аудіо посилань.

У кінці статті знаходиться перелік статей схожих за темою у рубриці «See also», примітки «Notes», список використаних джерел «Further Reading», перелік зовнішніх посилань, тобто сайтів з яких була взята інформація «External links» (див. рис. 2.3, 2.4). І у самому низу сторінки подані усі відомості про статтю та адміністративні відомості а також можливість зв’язку з адміністрацією онлайн-енциклопедії.

Рис. 2.3. Джерела та зовнішні посилання Рис. 2.4. Посилання на додаткову літературу та примітки По-третє, важливу роль у кожному Інтернет-тексті грають саме гіперпосилання.

Wikipedia є найкращим прикладом гіпертекстуальності у всьому Інтернет-просторі. Завдяки саме гіпертекстуальності користувач може продовжити пошук потрібної інформації, не виходячи з сайту, а це заощаджує час та не викликає клопоту. Кожен користувач який потрапляє на цей сайт, занурюється з головою у світ інформації, причиною цьому є саме гіпертекстуальність.

2.2 Гіпертрекстуальність як невід'ємна частина вільної енциклопедії Wikipedia

Сторінки Wikipedia створюються як гіпертексти, а не прості (послідовні, «книжкові») тексти. Але деколи такі посилання ведуть не тільки на сторінки Wikipedia, а й на сторінки інших Інтернет-сайтів або Інтернет-бібліотек. Такий зв’язок є зовнішнім, тобто гіпертекстові посилання з'єднуються з іншими доменами. Найкращим прикладом такого явища є рубрика «References» (див. рис. 2.5)

Рис. 2.5. Посилання на рубрику «Notes»

Завдяки цим гіперпосиланням, користувачі можуть прочитати статі або книги у оригіналі та виокремити для себе потрібну інформацію. Такий тип гіпертексту є тематичним, тобто він відсилає користувача до джерел безпосередньо пов’язаних саме з тим питанням. яке він шукав.

Прикладом наступного типу, контекстуального гіпертексту є рубрика «Other articles», яка надає можливість користувачу дізнатися про інформацію. яка має схожі концепти з тим питанням, з яким він звернувся до енциклопедії Wikipedia.

.

Рис. 2.6. Посилання на рубрику «Further reading»

Розглядаючи гіпертекстові посилання з точки зору веб-дизайнерських рішень, можна виділити два основних підходи, які мають місце у Wikipedia.

Перше те, що посилання розміщуються в самому тексті, при цьому вони виділяються за допомогою графічних елементів — синього кольору, або вони виносяться в бічне меню, розташоване за межами, збоку від основного текстового матеріалу.

На малюнку, поданому нижче, ми можемо бачити, що для кращого розпізнавання гіперпосилань, вони виділені синім кольором (див. рис. 2.7)

У зв’язку з тим, що редагувати інформацію на сайті може будь-хто, то і додавати гіперпосилання можна абсолютно вільно. Якщо ввести у пошукову систему питання, про те як додати гіперпосилання у Wikipedia, можна знайти відповідь саме на поданому сайті (див. рис. 2.8).

.

Рис. 2.7. Приклад виділення синім кольором гіперпосилань

.

Рис. 2.8. Інструкція по додаванню гіперпосилання

Wikipedia допускає посилання не тільки на статтю ([[виділення подвійними прямокутними дужками]]), а й посилання на конкретний розділ в цій статті. Робиться це так:

Посилання на інший розділ цієї ж статті - також у подвійних квадратних дужках: [[Article title # Name section]]; назву статті можна опустити: наприклад, посилання на розділ [[#See also]] означає [[Wikipedia: Link section # See also]]: # See also.

Посилання на розділ іншої статті - так само: в подвійних квадратних дужках: [[Article title # Name section]].

Назву статті при цьому опускати вже не можна; формат запису: посилання на розділ [[# Common Questions]] статті [[Wikipedia: FAQ]] записується як [[Wikipedia: FAQ # General FAQ]]: Wikipedia: FAQ # General FAQ.

Посилання з текстом, відмінним від імені посилання — ось так: [[Wikipedia: FAQ # General Questions | watch and study the section «Common Questions"]]: watch and study the section «Common Questions».

При використанні посилання на розділ існує потенційна проблема: якщо пізніше назву розділу буде змінено, то посилання буде переходити на потрібну статтю, але вже не переходитиме на потрібний розділ. Така ситуація особливо вірогідна, якщо назва розділу порівняно громіздка. Щоб її уникнути, можна встановити на розділ якір, що задає альтернативне ім'я для посилань на розділ. Передбачається, що при можливості перейменування розділу ніхто не повинен міняти ім'я якоря, і всі посилання будуть продовжувати працювати. Також можна поряд з заголовком розділу помістити коментар, що перераховує статі, які на нього посилаються. Коментар буде видний тільки при редагуванні статті та невидимий при звичайному перегляді.

2.3 Мультимедійність сайту «Wikipedia»

Гіпертекст характеризується нелінійною структурою представлення ідей, варіативністю, неоднорідністю, що зумовлює специфічність процесу сприйняття текстової інформації. Мультимедіа — це комбінування різних форм представлення інформації на одному носієві, наприклад текстової, звукової і графічної, або, останнім часом все частіше — анімації і відео.

Варіативність — це можливість створення різного за характером інформації документа — з'єднання в його межах різного роду інформації: аудіо візуальної і текстової.

Ця характерна особливість гіпертексту також має місце на розглянутому нами сайті (див. рис. 2.9). Це пов’язано з тим, що багато інформації потребує візуальної або аудіо наочності, яка задля легкості у використанні також подана у вигляді гіперпосилання.

Рис. 2.9. Приклад елементу знакової системи — відео фрагменту На поданому вище прикладі, ми можемо бачити відео посилання на сайті Wikipedia. Такі гіперпосилання дають доступ до будь-якого виду інформації, та надають можливість користувачу побачити наочність саме на тій сторінки, на якій він перебуває, тобто не потрібно переходити на інший сайт задля того, щоб переглянути необхідне відео.

Теж саме стосується і аудіо посилань, які можливо знайти саме на поточній сторінці.

Саме завдяки мультимедійності інформація у Wikipedia є більш глибока та ґрунтовна.

Також оригінальною рисою онлайн енциклопедії є інтерактивність, завдяки якій у реципієнта є можливість оперативно реагувати на події, за допомогою коментарів до відео, світлин чи публікацій.

Завдяки саме інтерактивності користувачі можуть ділитися своєю думкою один з одним, залишати коментарі, у яких може бути дуже корисна інформація, спілкуватися та обговорювати тему, іноді спростовуючи її, чи підтримуючи.

Інтерактивність впливає на цікавість та популярність Wikipedia, це пов’язано з тим, що основна частина інформації публікується користувачами, тобто реципієнтами, а тому кожному цікава думка інших людей стосовно теми та способу її подачі, іноді у таких випадках зав’язуються суперечки, у яких іноді беруть участь багато людей, а це в першу чергу впливає на відвідуваність сайту.

Інтерактивність Wikipedia допомагає:

а) формувати вміння і навички критичного мислення в умовах роботи з великими обсягами інформації;

б) формувати навички самостійної роботи з навчальним матеріалом з використанням НІТ;

в) формувати навички самоосвіти, розвиток здатності до мобільності;

г) формувати навички роботи в команді; розвивати вміння сформулювати завдання і кооперативно її вирішити;

ґ) формувати навички самоконтролю і т.д.

Отже, гіпертекст (гіпертекстова організація матеріалу) створює нову форму письмової мови, здатну відображати закони (особливості) мислення, структуру внутрішньої мови: багатоплановість розумового процесу, здатність «йти» від однієї думки до іншої, структурну неоднорідність, непослідовність, асоціації та алюзії, які містять в собі багато слів, які швидкоплинно проходять в нашій внутрішній мові фоновим малюнком.

Висновки Текст як елементарна (тобто базова, мінімальна й основна) зрима одиниця дискурсу — явище не тільки лінгвістичне, але й екстралінгвістичне. З точки зору сучасної лінгвістики (що враховує лінгвістичні аспекти породження і сприйняття тексту) текст є продукт, створений мовною особистістю й адресований мовній особистості. До того ж у тексті реалізується антиномія-системність/індивідуальність, без якої зміст тексту не може бути пізнаним, а отже — буде мертвим.

Отже, текст є продукт мовленнєвої діяльності, який перший раз народжується в момент створення його автором і може переживати повторні народження при сприйнятті його реципієнтом.

Однак, в останнє десятиліття ХХ століття, у зв’язку з масовим поширенням Інтернету, ситуація суттєво змінилася: глобальна мережа повернула людство в середу письмового спілкування — хоча й на принципово новому рівні.

Новизна цього цифрового письмового середовища двадцять першого століття полягає в якостях, які обумовлені особливостями Інтернету як комунікаційної технології, а саме появою Інтернет-тексту.

Це можливість миттєвої передачі практично будь-якої кількості тексту, швидкість і простота використання комп’ютерної клавіатури, мінімальний часовий розрив між читанням повідомлення, продукуванням і публікацією відповіді. Через таку модель спілкування та отримання інформації, популярним стає такий вид тексту, як гіпертекст.

Гіпертекст — це текст, який має певну структуру. Швидше це ціла система, що включає в себе посилання на релевантні сторінки цього ж тексту, або іншого, схожої тематики. Вважається, що термін гіпертекст був введений Тедом Нельсоном в середині минулого століття. Гіпертекст може бути і в художній літературі. Але частіше його можна помітити в наукових журналах, енциклопедіях, словниках. Він застосовується там, де необхідно поділ тексту на підрозділи і переходи між різними його частинами. Таким чином, гіпертекст є найбільш складною комплексною варіативною інтеграцією можливостей різних носіїв (умовний вербально-письмовий текст і мультимедіа), що формує принципово новий тип комунікацій.

Головною ознакою будь-якого гіпертексту завжди є гіпертекстуальність. Вона, в тій чи іншій мірі, властива усім текстам незалежно від типу носія, на якому вони були виконані. Відповідно до одного з визначень, під гіпертекстом розуміється текст, складений з фрагментів, які можна читати в різному порядку в залежності від інтересів читача. Таким чином, подане трактування може бути застосоване і до текстів, які виконані на паперовому носії, наприклад різного роду довідникі або видання, які забезпечені примітками.

Гіпертекстуальність невід'ємна частина у текстах комп’ютерно-опосередкованій комунікації. Найголовнішою особливістю інтернет тексту є саме гіпертекстуальність, яка сприяє логічному та послідовому ходу думок користувача, завдяки виділеним підрозділам в основній інформації, за допомогою яких читач без усіляких труднощів може відкрити та переглянути додатковий матеріал. Цьому сприяють такі ознаки гіпертекстуальності, як: дисперсність, нелінійність та мультимедійність. Перша полягає в тому, що текстова інформація подається у вигляді невеликих фрагментів, і «ввійти» у його структуру можна з будь-якого з них. Друга унеможливлює пересування по тексту в заданому напрямі, оскільки такого напряму не існує. Читач самостійно прокладає свій шлях, адже відсутнє те, що називаємо «початком» і «кінцем». І, нарешті, третя ознака мережевого спілкування полягає в тому, що тут застосовуються всі технічно можливі засоби впливу на читача: від оповідних стратегій та стилістичних прийомів на всіх текстових рівнях до особливої видавничої поліграфії та складних комп’ютерних програм (звук, анімація, посилання на інші матеріали).

Гіпертекстуальність також можна розуміти як багатозначність, полідискурсивність, багатоголосся віртуального спілкування. Саме Інтернет здатний найбільш широко забезпечити міжкультурну взаємодію і співробітництво, адже він виступає як новий комунікаційний простір, влаштований по мережевому принципу, де зустрічаються багато культурних практик. Таким чином, разом з Інтернетом в рамках всього людства була створена нове комунікативне середовище, яке поступово втягує в себе (в силу своїх особливостей і переваг) численні фрагменти соціуму. Спілкування в цьому соціумі вже не може обмежуватися традиційними текстами, неминуче виникає суспільна потреба в широкому поширенні гіпертекстів. У цьому сенсі усний, письмовий та електронний види комунікації можна розглядати як окремі і послідовні етапи розвитку комунікативного дискурсу в цілому.

Підводячи підсумки, відзначимо тенденції реалізації детермінуючих типологічних ознак — інтерактивності, мультимедійності, гіпертекстуальності в діяльності онлайн енциклопедії Wikipedia. Очевидно, що вони мають вирішальний вплив на формування і розвиток енциклопедії, яку ми розглядаємо у практичному розділі курсової роботи. Гіпертекстуальность, мультимедійність та інтерактивність пов’язані між собою. Цей зв’язок базується на новій парадигмі взаємодії з інформацією, запропонованою мережею Інтернет.

Отже, користувач не тільки має справу з текстом, розділеним на різні фрагменти, пов’язані між собою в певному логічному порядку (нелінійною будовою), а й тестами, що мають різну природу. Виникаюча в усіх мережевих мас-медіа нова логіка взаємовідносин читача і матеріалу, передбачає не стільки розширення його участі в рамках традиційної парадигми, скільки нову парадигму, ключовим компонентом якої є взаємодія між матеріалом і читачем.

інтернет гіпертекст wikipedia лінгвістичний

Список використаних джерел

1. Арутюнова Н. Д. Лингвистические проблемы референции / Н. Д. Арутюнова // В сб. «Новое в зарубежной лингвистике. Выпуск XIII. Логика и лингвистика (Проблемы референции)». — М.: «Радуга», 1982. — стр. 5−40.

2. Ахутина Т. В. Порождение речи: Нейролингвистический анализ синтаксиса / Т. В. Ахутина. — М.: Изд-во МГУ, 1989. — 215 с.

3. Белянин В. П. «Психологическое литературоведение: Текст как отражение внутренних миров автора и читателя» / В. П. Белянин. — М.: Генезис, 2006. — 320 с.

4. Бернштейн Н. А. Физиология движения и активности / Н. А. Брнштейн. -М.: Изд-во МГУ, 1990. — 326с.

5. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин // Изд-во 5-е, стереотипное. — М.: КомКнига. — 2007. — 144с.

6. Голышко А. В. Как обустроить электронную Россию [Електронний ресурс] / А. В. Голышко // Вестник связи. — 2001. — № 6.

7. Горошко Е. И. Лингвистика Интернета: формирование дисциплинарной парадигмы / Е. И. Горошко // Жанры и типы текста в научном медийном дискурсе. — Орел: Картуш, 2007. — Вып. 5. — С. 223−237. — ISBN 978−3-631−5985−8.

8. Гульшина А. Е. Лингвостилистические особенности текста веб-сайта: проблема смыслового восприятия: на материале презентационных текстов веб-сайта. / А. Е. Гульщина. — М.: РУДН, 2006. — 155 с.

9. Дедова О. В. Теория гипертекста и гипертекстовые практики в Рунете / О. В. Дедова. — М.: МАКС Пресс, 2008. — 284 с.

10. Дьяков А. С. Основы терминообразования: Семант. и социолингвист. аспекты / А. С. Дьяков, 3. Б. Куделько. — К.: Изд. дом «КМ Academia», 2000. — 218 с. — Библиогр.: с. 198−208.

11. Иванов Л. Ю. Язык Интернета: заметки лингвиста [Електронний ресурс] / Л. Ю. Иванов // Словарь и культура устной речи. — М.: Азбуковник, 2000. — 131−147 с.

12. Калмыков А. А. Интернет-журналистика [текст]: учеб. пособие для студентов вузов / А. А. Калмыков, Л. А. Коханова. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. — 383 с.

13. Кихтан В. Информационные технологии в журналистике / В. Кихтан. — Ростов н/Д.: Феникс, 2004. — 160 с.

14. Красных В. В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? / В. В. Красных. — М.: ЙТДГК «Гнозис». 2003. — 375 с.

15. Купер И. Р. Гипертекст как способ коммуникации / И. Р. Купер // Социологический журнал. — М.: Институт социологии РАН, 2005. — №½ — С. 18−20.

16. Лотман Ю. М. История и типология русской культуры / Ю. М. Лотман. — СПб.: Искусство-СПб., 2002. — 769 с.

17. Лошакова Л. Л. Лекция-гипертекст как современный метод обучения / Лошакова Л. Л. // Народное образование. — 2001. — № 2. — С. 159−164.

18. Лукина М. М. СМИ в пространстве Интернета [Текст] / М. М. Лукина, И. Д. Фомичева. — М.: Изд. фак. журналистики Моск. гос. ун-та, 2005. — 89 с.

19. Михайлов В. А. Особенности развития информационно-коммуникативной среды современного общества / В. А. Михайлов, С. В. Михайлов // Сборник научных трудов «Актуальные проблемы теории коммуникации». — СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. — С. 34−52.

20. Николаева Т. М. Лингвистика текста. Современное состояние и перспективы / Т. М. Николаева // Новое в зарубежной лингвистике: Вып. 8. — М., 1978. — С. 5 — 39. — ISBN 5−94 010−187−9.

21. Ованесбеков Л. Г. Технология построения гипертекстов [Текст]: автореферат диссертации на соискание ученой степени канд. физ.-мат.наук: 05.13.11 / Л. Г. Ованесбеков. — М., 1994. — 14 с. — Библиогр.: с. 14−26.

22. Розина И. Н. Компьютерно-опосредованная коммуникация в педагогическом и научном взаимодействии. Материалы международной научно-практической конференции «Коммуникация: теория и практика в различных социальных контекстах» / И. Н. Розина // «Коммуникация-2002» («Communication Across Differences») Ч.І - Пятигорск: Изд-во ПГЛУ, 2002. — 138−145 с.

23. Романова Т. В. Модальность как текстообразующая категория в современной мемуарной литературе / Т. В. Романова — СПб.: НГЛУ им. Н А. Добролюбова, 2004. — С. 14. — ISBN 978−5-83 839−167−8.

24. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие. / Е. А. Селиванова. — К. — ЦУЛ, «Фитосоциоцентр», 2002. — 336 с. — ISBN 978−5-94 836−176−5.

25. Хэллидей М.А. К. Место «функциональной перспективы предложения» (ФПП) в системе лингвистического описания / М.А. К. Хэллидей // Новое в зарубежной лингвитсике. Вып. 8 Лингвистика текста. — М.: Прогресс, 1978. — 150 с. — ISBN 0 00 370 563 3.

26. Щедровицкий Г. П. Как возможна «лингвистика текста»: две программы исследований / Г. П. Щедровицкий // Лингвистика текста. Мат-лы науч. конф. — М., 1974. Ч. II. С. 197−205. — ISBN 5−98 530−004−8.

27. Якобсон Р. О. Лингвистика и поэтика, Структурализм: «за» и «против» / Р. О. Якобсон. — М., 1975. — 150 с. — ISBN 5−317−377−6.

28. Crystal D. Language and the Internet. / D. Crystal. — Cam.: University Press, 2006. — 304 p. — ISBN: 9−7-8 052 180 212−3.

29. Crystal D. The Scope of Internet Linguistics / D. Crystal // American Association for the Advancement of Science meeting, 2005. — 228 р. — ISBN 0−7456−3312−9.

30. Jorgensen N. Nusvensk grammatik [Text] / Nils Jorgensen, Jan Svensson. — Malmo: Liber, 1987. — 216 s.: fig., tab.; 21 cm. — Библиогр.: с. 209−210. — Алф. указ.: с. 211−216. — ISBN 91−40−60 727−5.