Створення планової основи

Проектування полігонометричних ходів 4 класу

Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів або систем ходів.

Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути.

Як виняток, у разі відсутності між вихідними пунктами видимості з землі, допускається:

• v прокладання ходу полігонометрії, що опирається на два вихідні пункти без кутової прив’язки на одному з них. Для контролю кутових вимірів використовують дирекційні кути на орієнтирні пункти державної геодезичної мережі або дирекційні кути прилеглих сторін, які одержані з астрономічних вимірів з середньою квадратичною помилкою 5″ або вимірів гіротеодолітами з середньою квадратичною помилкою 10″ ;
• v координатна прив’язка до пунктів геодезичної мережі. При цьому для контролю кутових вимірів (з метою виявлення грубих помилок вимірів) використовують дирекційні кути на орієнтирні пункти або азимути, що одержані з астрономічних або гіротеодолітних вимірів. Замість останніх дозволяється прокладати кутові ходи, які утворюють замкнуті фігури з включенням вихідних пунктів.

Прокладання висячих ходів не допускається.

При створенні мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба дотримуватися вимог, що наведені в табл. 2.

В окремих випадках, коли абсолютна лінійна нев’язка і довжина ходу задаватимуться технічним завданням, кількість сторін у ході, при використанні електронних віддалемірів, треба розраховувати за формулою:

(2.1).

а допустима довжина ходу за формулою:

(2.2).

де: — абсолютна лінійна нев’язка; - середня квадратична помилка вимірювання довжини сторони; - середня квадратична помилка вимірювання кута; - кількість сторін у ході; - довжина ходу; - відносна помилка ходу.

Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії даного розряду, що близькі до граничних, повинні бути не менше:

у полігонометрії 4 класу — 2,5 км у полігонометрії 1 розряду — 1,5 км При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів повинні бути зв’язані ходами відповідного розряду.

Для світловіддалемірів величина розраховується:

(2.3).

де — середня квадратична помилка вимірювання лінії середньої довжини, яку приймають:

• 1 см для ліній довжиною до 500 м,
• 2 см для ліній від 500 до 1000 м,

для ліній, довших, ніж 1000 м,.

— кількість ліній в ході;

Крім цього, в формулі:

— середня квадратична помилка вимірювання кутів в даному класі полігонометрії (4 клас — 3″, 1 розряд — 5″).

— довжина ходу.

Очікувана нев’язка ходу може бути визначена як подвійна величина, тобто.

(2.4).

Очікувана відносна помилка обчислюється за формулою:

(2.5).

Ця величина не повинна перевищувати гранично допустимої відносної помилки ходу 1/Т, яка передбачена «Інструкцією».

Таблиця 2.1. Технічні характеристики мереж полігонометрії.

Примітки:

• 1. При вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати переходу від дуже коротких сторін до найдовших.
• 2. Як виняток, у ходах полігонометрії 1 розряду довжиною до 1 км і в ходах полігонометрії 2 розряду довжиною до 0,5 км допускається абсолютна лінійна нев’язка 10 см.
• 3. Кількість кутових і лінійних неув’язок, близьких до граничних, не повинна перевищувати 10%.

З метою забезпечення більшої жорсткості мережі треба прагнути до скорочення багато ступінчастості мережі, обмежуючись розвитком полігонометрії 4 класу і 1 розряду.

На всі закріплені точки ходів полігонометрії повинні бути передані позначки нівелюванням IV класу або технічним.

У гірській місцевості при забезпеченні знімань з перерізом рельєфу через 2 і 5 м допускається визначення висот точок ходів полігонометрії тригонометричним нівелюванням.

Вимірювання кутів на пунктах полігонометрії виконують способом вимірювання окремого кута або способом кругових прийомів за три штативною системою оптичними приладами не нижче 5-секундної точності. Центрування приладу та візирних марок виконують з точністю 1 мм.

Спосіб кругових прийомів застосовують, коли кількість напрямків на пункті більше двох.

Перед початком робіт, але не рідше одного разу на рік, прилади перевіряють і досліджують за програмою.

При вимірюваннях способом окремого кута алідаду обертають тільки за ходом годинникової стрілки або тільки проти ходу годинникової стрілки.

При вимірюваннях круговими прийомами в першому півприйомі алідаду обертають за ходом годинникової стрілки, а в другому — в протилежному напрямку.

Кількість прийомів, у залежності від розряду полігонометрії і точності приладу, що застосовується, наведена в табл. 2.2.

При переході від одного прийому до другого лімб переставляють на кут:

.

де: — кількість прийомів, а або .

Таблиця 2.2. Кількість прийомів вимірювання кутів у полігонометрії.

Результати вимірювання окремих кутів або напрямків на пунктах полігонометрії мають бути в межах допусків, що наведені в табл. 2.3.

За наявності в групі вимірювань кутів в окремих прийомах, результати яких не відповідають установленим допускам, вимірювання повторюють при тих же установках лімба.

Повторні вимірювання виконують після закінчення спостережень за основною програмою.

Якщо середнє значення кута (напрямку), що одержане з основного і повторного вимірювань, задовольняє установлені допуски, то його приймають до подальшої обробки. У противному разі основний прийом вилучають і в обробку приймають повторний.

Таблиця 2.3. Допуски при вимірюванні кутів.

Примітка. Якщо різниця зенітних відстаней на два напрямки, що вимірюються, більше, то розходження між значеннями одного і того. самого кута, одержані з двох напівприйомів, можуть бути збільшені в 1,5 раза.

Розходження між значеннями виміряного і обчисленого кута на вихідному пункті не повинні перевищувати: в полігонометрії 4 класу —; 1 розряду —; 2 розряду — .

Якщо розходження будуть більшими, тоді визначається третій вихідний напрямок, за яким і проводять відповідний контроль.

При спостереженнях із столиків геодезичних знаків повинні визначатися елементи приведення графічним способом двічі (до початку і після спостережень).

Спостереження з прилеглих пунктів полігонометрії на візирні цілі геодезичних знаків не дозволяється. На цих пунктах, з метою збереження три штативної системи, треба вести спостереження на марку, що встановлена на, місце теодоліта, яким виконувалася азимутальна прив’язка на столику геодезичного знака.

Кутові і лінійні вимірювання рекомендується проводити одночасно з максимальним використанням реєстраторів та накопичувачів інформації.

Лінії в полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та іншими приладами, що забезпечують необхідну точність вимірювання, що наведена в табл. 2.1.

Порядок роботи під час вимірювання ліній конкретним типом приладу наведено в інструкції з експлуатації.

Прилади і обладнання, що фіксують кінці лінії при її вимірюванні, встановлюють над центрами з точністю 1 мм.

При вимірюванні ліній світловіддалемірами та електронними тахеометрами в полігонометрії 4 класу слід виконувати три прийоми, 1 і 2 розрядів — два прийоми. Під прийомом у цих випадках розуміють одне наведення на відбивач і три відліки по табло.

Коливання результатів вимірювань у прийомах не повинні бути більшими, де — середня квадратична помилка вимірювання віддалі, що взята з паспорта приладу.

При вимірюванні ліній світловіддалемірами та електронними тахеометрами один раз за час вимірювання на одному кінці визначається температура повітря термометром-пращем з точністю і тиск — барометром з точністю 5 мм рт. ст. При вимірюванні ліній більше 2 км або при великому перепаді висот між точками стояння віддалеміра і відбивача метеодані треба, визначати на обох кінцях лінії.

Перед початком робіт потрібно визначати середню квадратичну помилку вимірювання віддалі одним прийомом. Визначення середньої квадратичної помилки проводять шляхом вимірювання інтервалів взірцевого базису 2 розряду довжиною 100, 300, 500, 1000, 2000, 3000 м або близьких до них інтервалів.

Взірцеві базиси 2 розряду (помилки довжин їх інтервалів становлять, де — довжина інтервалів у міліметрах) розташовані в таких містах: Київ, Харків, Львів, Херсон, Суми, Вінниця, Житомир, Лубни, Сімферополь, Артемівськ Донецької обл.

Пункт полігонометрії може бути закріплений одним стінним знаком або групою із двох-трьох знаків.

На стінні знаки координати передаються з тимчасових центрів, на яких виконуються всі кутові і лінійні вимірювання ходів полігонометрії. Визначення координат стінних знаків виконують з контролем шляхом порівняння віддалей між стінними знаками, що отримані з обчислень за координатами з виміряними віддалями або з додаткових вимірювань (при відсутності видимості між стінними знаками).

У випадку втрати тимчасових центрів їх визначають заново під час прив’язки або прокладання ходів полігонометрії, а під час прив’язки знімальних ходів — засічками від стінних знаків по промірах, що є в абрисах.

Напрямки на стінні знаки в полігонометрії 4 класу вимірюють трьома круговими прийомами після закінчення спостережень на пункти лінії ходу.

У полігонометрії 1 і 2 розрядів вимірювання на стінні знаки проводять за програмою вимірювання основних кутів.

Коливання в окремих прийомах напрямків, приведених до спільного нуля, не повинні перевищувати величин, що наведені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Допуски вимірювання на стінні знаки.

При віддалях, що перевищують 30 м, розходження в окремих прийомах не повинні перевищувати значень, наведених у табл. 2.3.

Передачу координат з тимчасових точок, на яких виконуються основні кутові і лінійні вимірювання ходу полігонометрії, на центри стінних знаків, що входять в орієнтирні системи, можна здійснювати способами редукування полярним, кутової і лінійних засічок.

Спосіб редукування використовують у випадках, коли пункт закріплений одним стінним знаком.

Полярний спосіб використовується при передачі координат з тимчасових точок на стінні знаки, що встановлені у вигляді одинарних знаків, подвійних і потрійних систем.

Спосіб кутових засічок доцільно використовувати у випадках, коли безпосереднє вимірювання віддалей від тимчасових точок до центрів стінних знаків утруднене інтенсивним рухом транспорту і пішоходів.

Спосіб лінійної засічки можна застосовувати, якщо стінні знаки розташовані близько від тимчасових точок і немає ніяких перешкод для проведення лінійних вимірювань.

Вимірювання для передачі координат з тимчасових точок на центри стінних знаків виконують із сумарною середньою квадратичною помилкою у всіх розрядах полігонометрії.

Віддалі до стінних знаків вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та сталевими рулетками. У вимірянні віддалі вводять поправку за нахил лінії.

При вимірюванні віддалі рулеткою вводять поправку за компарування. Температуру повітря вимірюють з точністю .

Перевищення між; кінцем рулетки визначають з точністю 5 мм геометричним або тригонометричним нівелюванням. Компарування рулетки проводять на площині контрольною лінійкою.

Після проведення польових робіт з полігонометрії здають такі матеріали:

• ~ картки обстеження і відновлення пунктів полігонометрії (тріангуляції);
• ~ схеми обстеження і відновлення геодезичних пунктів;
• ~ схеми ходів полігонометрії;
• ~ журнали вимірювання ліній і кутів або результати вимірювань у реєстраторах чи накопичувачах інформації;
• ~ матеріали дослідження приладів;
• ~ матеріали польової обробки і контрольних обчислень;
• ~ абриси місцеположення пунктів полігонометрії та типи їх центрів;
• ~ акти здачі пунктів полігонометрії для нагляду за збереженням;
• ~ пояснювальна записка.

На Снятинському об'єкті ми запроектували 2 полігонометричних ходи 4 класу. Характеристика ходів приведена в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Характеристика запроектованих полігонометричних ходів.

На основі складеного проекту планової геодезичної мережі проводиться рекогностування планової мережі.

При рекогностуванні проводиться уточнення проекту мережі, напрямок у полігонометрії і намічають місце закладки чи встановлення пунктів.

Ходи полігонометрії повинні прокладатися на місцевості найбільш сприятливі й для кутових і лінійних вимірів. Місця встановлення пунктів повинні розпізнаватися на місцевості і забезпечувати довгочасне збереження знаків і центрів. Пункти бажано розміщувати таким чином щоб можна було використати у якості знімальної основи. Між двома суміжними пунктами повинна забезпечуватися видимість із землі.