Інформаційні системи (20 питань)

1. Що таке інформаційна система

Інформаційна система (ІС) — система, що призначена для збору, передачі, обробки, зберігання й видачі інформації споживачам і складається з наступних основних компонентів:

програмне забезпечення,

інформаційне забезпечення,

технічні засоби,

обслуговуючий персонал.

ІС споконвічно розглядається як індиферентна конкретним цілям користувачів система, аналогічна АТС, бібліотеці загального призначення або довідковій службі вокзалу, що надає свої інформаційні послуги як підсистема або суміжна система більш загальної системи: підприємству, місту, галузі, країні й т.д.

2. Для чого призначена інформаційна система

Конкретні завдання, які повинні вирішуватися інформаційною системою, залежать від тої прикладної області, для якої призначена система. Області застосування інформаційних додатків різноманітні: банківська справа, страхування, медицина, транспорт, освіта й т.д. Важко знайти область ділової активності, у якій сьогодні можна було б обійтися без використання інформаційних систем. З іншого боку, очевидно, що, наприклад, конкретні завдання, розв’язувані банківськими інформаційними системами, відрізняються від завдань, рішення яких вимагається від медичних інформаційних систем.

Комп’ютерні інформаційні системи призначені зберігати більші обсяги даних, здійснювати в них швидкий пошук, вносити зміни, виконувати всілякі маніпуляції з даними (групувати, сортувати та ін.). Наприклад, система продажу залізничних і авіаційних квитків. Основою всякої інформаційної системи є база даних — організована сукупність даних на магнітних дисках.

3. Що таке економічна інформація

ЕКОНОМІЧНА інформація — інформація про суспільні процеси виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ.

В економіці документ служить основним засобом реєстрації окремих фактів господарської діяльності підприємства. Основним способом визначення характеру економічної інформації є аналіз змісту й структури документа.

Весь трудовий процес підприємства представляється у вигляді економічних узагальнень і оперування первинними даними, що відображаються в економічних документах. Так, повну «картину» про об'єкт несуть такі одиниці виміру економічної інформації, як складові (СЕІ) складні, з ієрархією входження простих елементів. Вони складні в обробці, у них утримується багато надлишкової інформації. З іншого боку, мінімальні одиниці інформації атрибути, несуть у собі інформацію тільки про одну властивість об'єкта й тому мало інформативні. В економіці застосовуються й такі одиниці виміру, як економічні показники, що займають проміжне положення між СЕІ й атрибутами.

4. Приведіть класифікацію ІС по різних ознаках

Відповідно до характеру обробки інформації в ІС на різних рівнях керування економічною системою (оперативному, тактичному й стратегічному) виділяються наступні типи інформаційних систем:

* системи обробки даних (EDP — electronic data processing);

* інформаційна система керування (MIS — management information system);

* система підтримки прийняття рішень (DSS — decision support system);

Системи обробки даних (СОД) призначені для обліку й оперативного регулювання господарських операцій, підготовки стандартних документів для зовнішнього середовища (рахунків, накладних, платіжних доручень). Обрій оперативного керування господарськими процесами становить від одного до кілька днів і реалізує реєстрацію й обробку подій, наприклад оформлення й моніторинг виконання замовлень, прихід і витрата матеріальних цінностей на складі, ведення табеля обліку робочого часу й т.д. Ці завдання мають ітеративний, регулярний характер, виконуються безпосередніми виконавцями господарських процесів (робітниками, комірниками, адміністраторами й т.д.) і пов’язані з оформленням і пересиланням документів відповідно до чітко визначеного алгоритмами. Результати виконання господарських операцій через екранні форми вводяться в базу даних.

Інформаційні системи управління (ІСУ) орієнтовані на тактичний рівень керування: середньострокове планування, аналіз і організацію робіт протягом декількох тижнів (місяців), наприклад аналіз і планування поставок, збуту, складання виробничих програм. Для даного класу завдань характерні регламентованість (періодична повторюваність) формування результатних документів і чітко певний алгоритм рішення завдань, наприклад звід замовлень для формування виробничої програми й визначення потреби в комплектуючих деталях і матеріалах на основі специфікації виробів. Рішення подібних завдань призначено для керівників різних служб підприємств (відділів матеріально-технічного постачання й збуту, цехів і т.д.). Завдання зважуються на основі накопиченої бази оперативних даних.

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) використовуються в основному на верхньому рівні керування (керівництва фірм, підприємств, організацій), що має стратегічне довгострокове значення протягом року або декількох років. До таких завдань ставляться формування стратегічних цілей, планування залучення ресурсів, джерел фінансування, вибір місця розміщення підприємств і т.д. Рідше завдання класу СППР зважуються на тактичному рівні, наприклад при виборі постачальників або висновку контрактів із клієнтами. Завдання СППР мають, як правило, нерегулярний характер.

Для завдань СППР властиві недостатність наявної інформації, її суперечливість і нечіткість, перевага якісних оцінок цілей і обмежень, слабка формалізованість алгоритмів рішення. Як інструменти узагальнення найчастіше використовуються засоби складання аналітичних звітів довільної форми, методи статистичного аналізу, експертних оцінок і систем, математичного й імітаційного моделювання. При цьому використовуються бази узагальненої інформації, інформаційні сховища, бази знань про правила й моделі прийняття рішень.

Ідеальної вважається ІС, що включає всі три типи перерахованих інформаційних систем.

Залежно від охвату функцій і рівнів керування розрізняють корпоративні (інтегровані) і локальні ІС.

Корпоративна (інтегрована) ІС автоматизує всі функції керування на всіх рівнях керування. Така ІС є багатокористувальницькою, функціонує в розподіленій обчислювальній мережі.

Локальна ІС автоматизує окремі функції керування на окремих рівнях керування. Така ІС може бути однокористувальницькою, функціонуючою в окремих підрозділах системи керування.

5. Характеристика проектного способу дослідження діяльності підприємства

Проектний спосіб може застосовуватися для оптимізації організаційної структури підприємства, експертизи бізнес-проектів, ревізії маркетингу, розробки рекламних кампаній. При розробці стратегій підприємства проектним способом можуть здійснюватися пошук або перевірка ринкових можливостей.

У загальному випадку, проектний спосіб може використовуватися у двох варіантах — режимі діагностики, і режимі впровадження.

Режим діагностики означає проведення досліджень із мінімальним втручанням у поточну роботу підприємства. Інформація збирається, але не розголошується. Оголошена мета роботи формулюється найбільш нейтральним образом. Результати досліджень надходять безпосередньо замовникові, який вирішує, як їх використовувати.

Діагностичний режим з «нейтральною» оголошеною метою використовується у випадках, коли ситуація на підприємстві проблемна (витік інформації може спровокувати конфлікт), коли ключовий персонал може сприйняти перевірку як особисту образу, коли замовник підозрює можливість зловживань на підприємстві. Діагностика із щирою оголошеною метою використовується в інших випадках.

Режим впровадження передбачає, з якогось етапу діагностики, обговорення консультантом виводів і гіпотез із персоналом підприємства. З одного боку, це сприяє розумінню персоналом неминучості змін, з іншого боку — позначає напрямок змін. Персонал виявляється залученим у реорганізацію на етапі прийняття рішень, що сприяє більше надійному й довгостроковому закріпленню нових методів взаємодії.

У деяких випадках проектний спосіб може передбачати запрошення консультанта в штат підприємства. Наприклад, створення оргструктури маркетингу «з нуля» вимагає постійної роботи на підприємстві кваліфікованого керівника маркетингу. У цій якості може виступити консультант, зайнявши тимчасово вакансію директора по маркетингу.

У кожному такому випадку треба мати на увазі наступне: Будь-який керівник набудовує структуру «під себе». Застосовувані ним методи обумовлюються його минулим досвідом. Професіонал, одержуючи на руки готову ситуацію, обов’язково перевіряє ще раз її основні параметри й модифікує, згідно своїм поданням. На практиці це означає, що новий керівник маркетингу, запрошений у готовий підрозділ, створений консультантом, неминуче «перетрусне» його, піддавши ревізії й організацію, і методики.

Запрошення консультанта в штат доцільно, якщо планований строк виконання ним посади досить великий.

Хоча проектний спосіб і передбачає координацію всього проекту консультантом, самоусунення замовника від участі в проекті неможливо. У рідких випадках він може обмежитися сприянням в одержанні консультантом інформації від персоналу підприємства. У більшості ж йому доводиться вибирати з багатьох альтернатив у процесі досліджень, застосовувати владу для координації робіт, якщо консультантом задіється персонал підприємства. Будь-який проект розрахований на використання його результатів для дій, ці дії також координуються керівником.

Для проектного способу характерна ще одна особливість: замовник не може одноособовим рішенням виконати дії, забраковані консультантом. У противному випадку це може означати дострокове завершення проекту. Рішення повинні вибиратися з погоджених альтернатив. Для керівників авторитарного типу це може бути обмежуючим чинником до застосування проектного способу консультування.

Проектний спосіб консультування дає максимальний результат, тому що знімає проблему застосовності методик дослідження й проблему поточного коректування. Його основним недоліком є висока вартість. Проте, спосіб застосовується як великими підприємствами, що розташовують значними ресурсами, так і невеликими, із чисельністю персоналу до 10-ти людина. Останні, по більшій частині, застосовують консультування для експертизи бізнес-проектів і пошуку ринкових можливостей.

6. Дайте визначення системи підтримки прийняття рішення (СППР)

Термін «система підтримки прийняття рішень» з’явився на початку сімдесятих років. За цей час дано багато визначень СППР. Так, наприклад, в одному з них СППР визначається в такий спосіб: «Системи підтримки прийняття рішень є людино-машинними об'єктами, які дозволяють особам, що приймають рішення, використовувати дані, знання, об'єктивні й суб'єктивні моделі для аналізу й рішення слабоструктурованих і неструктурованих проблем». У цьому визначенні підкреслюється призначення СППР для рішення слабоструктурованих і неструктурованих завдань. До слабоструктурованих відносяться завдання, які містять як кількісні, так і якісні оцінки проблеми, причому якісні мають тенденцію домінувати. Неструктуровані проблеми мають лише якісний опис. Людино-машинна процедура прийняття рішень у САПР за допомогою СППР являє собою ітеративний процес взаємодії конструктора й комп’ютера.

7. Які основні складові частини має СППР

СППР є основною категорією управлінських інформаційних систем, які підтримують менеджерів у процесі прийняття неструктурованих і напівструктурованих рішень. У СППР використовуються аналітичні моделі, спеціалізовані бази даних, інтерактивний процес моделювання рішення на комп’ютері, а також суб'єктивні судження користувача. Іншими словами СППР — це мобільні унікальні, найчастіше разові складні системи, які управляються й контролюються менеджерами, що використовують їх для прийняття специфічних рішень. Основними компонентами СППР є: устаткування, програмне забезпечення, дані, моделі й праця менеджера. До складу встаткування СППР входять робочі станції з телекомунікаційними можливостями для забезпечення доступу до інших ресурсів.

Специфічне програмне забезпечення СППР називають СППР-Генераторами. Електронні таблиці відносять до обмежених СППР-Генераторів, спеціалізовані генератори — до розвиненого. Вони включають програмні модулі керування базами даних, моделями й діалогами. Модуль керування базами даних на основі можливостей СУБД забезпечує створення, запит, консолідацію й підтримку бази даних СППР. Модуль керування моделями забезпечує побудова й маніпулювання моделями (пакетами моделювання із состава електронних таблиць, а також спеціально написаними програмами).

База даних СППР створюється для підтримки унікального рішення й може містити інформацію з інших БД (внутрішні й зовнішніх), дані з особистих БД менеджера, а також підсумкову інформацію.

Людські ресурси СППР — це «штаб» кінцевих користувачів-менеджерів, які можуть створювати свої невеликі СППР. Однак більші, складні СППР як програмні продукти створюються колективом професіоналів в області обробки даних і групою висококваліфікованих менеджерів-експертів.

Характерною відмітною рисою й важливою складовою частиною СППР є використання бази моделей для підтримки рішень. Кібернетика надає різним наукам метод спрощення й аналізу реальності за допомогою побудови моделей. Моделі - це спрощені абстракції реальних основних елементів системи і їхніх відносин, істотних для ухвалення рішення. Поряд зі сферами науки й техніки, у сфері менеджменту й бізнесу також широко застосовуються спеціальні моделі як простий спосіб аналізу й формалізації ділових проблем. Звичайно ці моделі мають табличний (матричний), математичний або графічний вид.

Використання бази моделей істотно відрізняє СППР від звітних інформаційних систем. База моделей для СППР — це насамперед спеціально організований набір математичних моделей (загальцільових і специфічних).

8. Які види забезпечень має ІС

ІС має наступні види забезпечень:

· концептуальне забезпечення

· функціональне забезпечення

· програмне забезпечення

· інформаційне забезпечення

· технічне забезпечення Рис. 1.

9. Що таке концептуальне забезпечення ІС

Концептуальне забезпечення — сукупність методів і засобів, що регламентують взаємодію працівників з технічними засобами й між собою в процесі розробки й експлуатації інформаційної системи.

Концептуальне забезпечення реалізує наступні функції:

— аналіз існуючої системи управління організацією, де буде використовуватися ІС, та виявлення задач, що підлягають автоматизації;

— підготовку задач до розв’язання на комп’ютері, технічне завдання на проектування ІС та техніко-економічне обґрунтування його ефективності;

— розробку управлінських рішень по складу та структурі організації, методології рішення задач, що скеровані на підвищення ефективності системи управління.

Концептуальне забезпечення створюється за результатами предпроектного обстеження на 1-м етапі побудови баз даних.

10. Опишіть функціональне забезпечення ІС

Під функціональним забезпеченням розуміється система функцій керування, комплекс взаємопов'язаних у просторі й у часі операцій по керуванню, необхідних для досягнення поставлених перед організацією цілей. Будь-яка складна управлінська функція розчленовується на ряд більше дрібних завдань (операція декомпозиції) і доводиться до конкретного виконавця.

Вибір состава функціональних завдань функціональних підсистем керування здійснюється звичайно з урахуванням основних фаз керування: планування, реалізації, контролю й аналізу, регулювання (виконання).

11. Охарактеризуйте функціональне забезпечення ІС

Методологія SADT являє собою сукупність методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об'єкта певної предметної області. Функціональна модель SADT відображає функціональну структуру об'єкта, тобто вироблені їм дії й зв’язки між цими діями. Основні елементи цієї методології ґрунтуються на наступних концепціях:

графічне подання блокового моделювання. Графіка блоків і дуг SADT-Діаграми відображає функцію у вигляді блоку, а інтерфейси входу/виходу представляються дугами, що відповідно входять у блок і виходять з нього. Взаємодія блоків один з одним описуються за допомогою інтерфейсних дуг, що виражають «обмеження», які у свою чергу визначають, коли і яким образом функції виконуються й управляються;

строгість і точність. Виконання правил SADT вимагає достатньої строгості й точності, не накладаючи в той же час надмірних обмежень на дії аналітика. Правила SADT включають:

обмеження кількості блоків на кожному рівні декомпозиції (правило 3−6 блоків);

пов’язаність діаграм (номера блоків);

унікальність міток і найменувань (відсутність повторюваних імен);

синтаксичні правила для графіки (блоків і дуг);

поділ входів і керувань (правило визначення ролі даних).

відділення організації від функції, тобто виключення впливу організаційної структури на функціональну модель.

Методологія SADT може використовуватися для моделювання широкого кола систем і визначення вимог і функцій, а потім для розробки системи, що задовольняє цим вимогам і реалізує ці функції. Для вже існуючих систем SADT може бути використана для аналізу функцій, виконуваних системою, а також для вказівки механізмів, за допомогою яких вони здійснюються.

12. Охарактеризуйте програмне забезпечення ІС

Програмне забезпечення являє собою прикладні програми для персональних комп’ютерів і встановлені на них операційні системи.

До складу програмного забезпечення входять загальносистемні й спеціальні програмні продукти, а також технічна документація.

До загальносистемного програмного забезпечення відносяться комплекси програм, орієнтовані на користувачів і призначені для рішення типових завдань обробки інформації. Вони служать для розширення функціональних можливостей комп’ютерів, контролю й керування процесом обробки даних.

Спеціальне програмне забезпечення являє собою сукупність програм, розроблених при створенні конкретної інформаційної системи. До його складу входять пакети прикладних програм (ППП), що реалізують розроблені моделі різного ступеня адекватності, які відображують функціонування реального об'єкта.

Технічна документація на розробку програмних засобів повинна містити опис завдань, завдання на алгоритмізацію, економіко-математичну модель

13. Охарактеризуйте інформаційне забезпечення ІС

Призначення підсистеми інформаційного забезпечення полягає у своєчасному формуванні й видачі достовірної інформації для прийняття управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення — сукупність єдиної системи класифікації та кодування інформації, уніфікованих систем документації, схем інформаційних потоків, що циркулюють в організації, а також методологія побудови баз даних.

Уніфіковані системи документації створюються на державному, республіканському, галузевому й регіональному рівнях. Головна мета — забезпечення порівнянності показників різних сфер суспільного виробництва. Розроблено стандарти, де встановлюються вимоги:

· до уніфікованих систем документації;

· до уніфікованих форм документів різних рівнів керування;

· до складу та структури реквізитів і показників;

· до порядку впровадження, ведення й реєстрації уніфікованих форм документів.

Однак, незважаючи на існування уніфікованої системи документації, при обстеженні більшості організацій постійно виявляється цілий комплекс типових недоліків:

· надзвичайно великий обсяг документів для ручної обробки;

· ті самі показники часто дублюються в різних документах;

· робота з великою кількістю документів відволікає фахівців від рішення безпосередніх завдань;

· є показники, які створюються, але не використовуються, і ін.

Тому усунення зазначених недоліків є одним з завдань, яки представлені при створенні информаціцйного забезпечення.

Схеми інформаційних потоків відбивають маршрути руху інформації і її обсягів, місця виникнення первинної інформації й використання результатної інформації. За рахунок аналізу структури подібних схем можна виробити заходи щодо вдосконалювання всієї системи керування.

Побудова схем інформаційних потоків, що дозволяють виявити обсяги інформації й провести її детальний аналіз, забезпечує:

· виключення дублюючої й невикористаної інформації;

· класифікацію й раціональне подання інформації.

При цьому докладно повинні розглядатись питання взаємозв'язку руху інформації по рівням керування. Варто виявити, які показники необхідні для прийняття управлінських рішень, а які ні. До кожного виконавця повинна надходити тільки та інформація, що використовується.

Методологія побудови баз даних базується на теоретичних основах їхнього проектування. Для розуміння концепції методології приведемо основні її ідеї у вигляді двох послідовно реалізованих на практиці етапів:

1-й етап — обстеження всіх функціональних підрозділів фірми з метою:

· зрозуміти специфіку й структуру діяльності;

· побудувати схему інформаційних потоків;

· проаналізувати існуючу систему документообігу;

· визначити інформаційні об'єкти й відповідний склад реквізитів (параметрів, характеристик), що описують їхні властивості й призначення.

2-й етап — побудова концептуальної інформаційно-логічної моделі даних для обстеженої на 1-м етапі сфери діяльності. У цій моделі повинні бути встановлені й оптимізовані всі зв’язки між об'єктами і їхніми реквізитами. Інформаційно-логічна модель є фундаментом, на якому буде створена база даних.

Для створення інформаційного забезпечення необхідно:

· ясне розуміння цілей, завдань, функцій всієї системи керування організацією;

· виявлення руху інформації від моменту виникнення й до її використання на різних рівнях керування, представленої для аналізу у вигляді схем інформаційних потоків;

· удосконалювання системи документообігу;

· наявність і використання систем класифікації й кодування;

· володіння методологією створення концептуальних информаційно — логічних моделей, що відбивають взаємозв'язок інформації:

· створення масивів інформації на машинних носіях, що вимагає наявності сучасного технічного забезпечення.

1. 14. Особливості використання Інтернету в ІС

Модель відповідності ресурсів служби ІС і Інтернет-Сервісів.

15. Охарактеризуйте технічне забезпечення ІС

Технічне забезпечення — комплекс технічних засобів, призначених для роботи інформаційної системи, а також відповідна документація на ці засоби й технологічні процеси.

Комплекс технічних засобів становлять:

· комп’ютери будь-яких моделей;

· пристрою збору, нагромадження, обробки, передачі й виводу інформації;

· пристрою передачі даних і ліній зв’язку;

· оргтехніка й пристрої автоматичного знімання інформації;

· експлуатаційні матеріали й ін.

Документацією оформляються попередній вибір технічних засобів, організація їх експлуатації, технологічний процес обробки даних, технологічне оснащення. Документацію можна умовно розділити на три групи:

загальносистемну, що включає державні й галузеві стандарти по технічному забезпеченню;

спеціалізований, утримуючий комплекс методик по всіх етапах розробки технічного забезпечення;

нормативно-довідкову, використовувану при виконанні розрахунків по технічному забезпеченню.

До на даний момент є дві основні форми організації технічного забезпечення (форми використання технічних засобів): централізована й частково або повністю децентралізована.

Централізоване технічне забезпечення базується на використанні в інформаційній системі великих ЕОМ і обчислювальних центрів.

Децентралізація технічних засобів припускає реалізацію функціональних підсистем на персональних комп’ютерах безпосередньо на робочих місцях.

Перспективним підходом варто вважати частково децентралізований підхід — організацію технічного забезпечення на базі розподілених мереж, що складаються з персональних комп’ютерів і великих ЕОМ для зберігання баз даних, загальних для будь-яких функціональних підсистем.

16. Що таке автоматизовано робоче місце (АРМ)

Автоматизоване робоче місце — індивідуальний комплекс технічних і програмних засобів, призначений для автоматизації професійної праці фахівця й забезпечивающий підготовку, редагування, пошук і видачу на екран та друк необхідних йому документів і даних. Автоматизоване робоче місце забезпечує оператора всіма способами, необхідними для виконання певних функцій.

17. Що таке комплексна інтегрована інформаційна система (КІС)

Створення комплексних інтегрованих інформаційних систем (КІС) керування підприємствами є трудомістким завданням. Комплексна інтегрована інформаційна система великого промислового підприємства призначена для керування всіма видами ресурсів: персоналом, фінансами, матеріальними запасами, устаткуванням, енергоносіями, інформаційним. КІС також призначена для автоматизації функцій бухгалтерського обліку й звітності, керування маркетингом, керування проектами, аналізу й підтримки прийняття рішень, керування якістю. Трудомісткість створення подібних систем може становити кілька сотень людино-літ роботи бізнес-аналітиків, постановників завдань, прикладних програмістів, системних і мережевих фахівців.

Життєвий цикл (ЖЦ) інформаційних систем містить у собі наступні стадії: маркетингові дослідження, технічне завдання, проектування системи (технічна й робоче), експлуатація, а також демонтаж. Значну трудомісткість має не тільки побудова системи, але й технічна підтримка на стадії її експлуатації. Використання сучасних розвинених систем програмування й засобів проектування інформаційних систем значно підвищують ефективність процесу створення КІС — зменшує тривалість проекту, знижує витрати, підвищує якість проектування й розробки.

Використання CASE-Методів (Computer-Aided Systems Engineering — комп’ютерне проектування систем), CASE-Технологій, CASE-засобів, що виникли в 80-і роки, дозволяє зробити новий крок на шляху розвитку КІС, зниження трудомісткості їхнього створення й підвищення якості проектування й розробки. Найважливішим аспектом створення КІС є архітектура побудови інформаційної системи керування підприємством, що повинна забезпечувати не тільки ефективність процесу проектування й розробки Пакет «Oracle — процесне виробництво» (OPM) — комплексна інтегрована інформаційна система, розроблена на основі багатого узагальненого досвіду роботи на підприємствах безперервного виробництва. Прикладна система OPM підтримує специфіку підприємств безперервного виробництва: гнучке керування формулами й рецептурами, технологічними маршрутами, зберігання матеріалів у різних одиницях виміру одночасно, організацію складного обліку, контроль якості продукції на всіх стадіях постачання, виробництва й відвантаження, детальний облік нормативних і фактичних витрат різними методами одночасно.

18. Приведіть основні характеристики програми Marketing Expert

Marketing Expert — інструмент для розробки маркетингової стратегії компанії. Система допомагає оцінити реальне положення компанії на ринку, провести порівняльний аналіз її збутової діяльності з конкурентами, сформувати оптимальну структуру збуту. Система дозволяє визначити прибутковість і прибутковість різних сегментів ринку й товарів; частку ринку компанії, темпи росту частки ринку. Ви можете задати необхідний Вам рівень прибутковості, і Marketing Expert™ розрахує вартість товарів, необхідну для досягнення зазначеного рівня. Застосування загальноприйнятих аналітичних методик (GAP-Аналіз, сегментний аналіз, SWOT-Аналіз, Portfolio-аналіз) надає неоціненну допомогу в розробці оптимальної стратегії й тактики роботи компанії на ринку, в оцінці ризиків і розрахунку основних планових фінансових результатів. Розроблений із застосуванням Marketing Exper стратегічний план маркетингу використовується для прогнозування обсягів збуту в програмі Project Expert.

1. 19. Приведіть основні характеристики програми Project Expert

Project Expert 6 — це система підтримки прийняття рішень (СППР), призначена для менеджерів, що проектують фінансову модель нового або діючого підприємства різної галузевої приналежності й масштабів.

СППР дозволяє створити динамічну імітаційну фінансову модель підприємства шляхом опису грошових потоків (надходжень і виплат) як подій, що відбуваються в різні майбутні періоди часу.

Планування завжди пов’язане з майбутнім, і передбачення фінансового майбутнього компанії є обов’язком менеджера по фінансам. У цій складній інтелектуальній роботі, що вимагає глибоких економічних знань і величезної кількості обчислень, СППР Project Expert 6 допомагає менеджерам будувати ефективні фінансові моделі очікуваної реальності, динамічно імітуючи її з урахуванням безлічі змінюваних у часі факторів.

За допомогою СППР Project Expert фінансовий менеджер може одержати наступні інформаційні продукти:

1) детальний фінансовий план і потреба в коштах на перспективу;

2) схему фінансування підприємства, оцінку можливостей і ефективності залучення коштів з різних джерел;

3) план розвитку підприємства або реалізації інвестиційного проекту, найбільш ефективну стратегію маркетингу й виробничу стратегію, що забезпечує раціональне використання ресурсів (матеріальних, людських і фінансових);

4) серію сценаріїв розвитку підприємства для різних наборів значень факторів, здатних впливати на фінансові результати;

5) стандартні фінансові документи й основні показники; поточний і перспективний аналіз ефективності діяльності підприємства;

6) бізнес-план інвестиційного проекту, оформлений відповідно до міжнародних вимог на російському й декількох європейських мовах.

20. Приведіть основні характеристики КІС Галактика

КІС «ГАЛАКТИКА» це система для керівника, який за допомогою її може легко спланувати й збалансувати ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, кадрові): прорахувати й оцінити результат тих або інших своїх дій; налагодити оперативне керування собівартістю продукції (товарів і послуг), ходом виконання плану й використанням ресурсів; а також вирішити багато інших завдань. Тому найважливіші принципи, реалізовані в системі «Галактика», це: спрямованість на рішення завдань керування підприємством (на відміну від традиційного підходу — реєстрації й нагромадження інформації), комплексний підхід до автоматизації різних служб підприємства, послідовне проходження документів по різних модулях. Основне завдання «ГАЛАКТИКИ» полягає у тім щоб упорядкувати інформаційні потоки, надати ефективний доступ до даних менеджерів всіх рівнів для прийняття мотивованих управлінських рішень. Адже грамотно управляти підприємством — це організовувати потоки даних між службами, зіставити й погодити ці дані, інтерпретувати їх, виявити найбільш активних і пасивних постачальників і покупців, оцінити оборотність матеріальних ресурсів, рентабельність активів і відповістити на головне запитання: як працюють фінансові засоби і як змусити їх працювати краще. Для рішення таких питань і створена система «ГАЛАКТИКА», будучи основним помічником керівника підприємства.

Особливості системи

· охоплення усього спектра типових виробничо-економічних функцій;

· забезпечення гнучкого настроювання на специфіку й сферу діяльності конкретного підприємства;

· єдина база даних;

· однаковий користувальницький інтерфейс;

· включення в комплект поставки інструментальних засобів для розвитку системи;

· підтримка розподілених баз даних, необхідна для інформаційної взаємодії усередині корпорації з декількома офісами й територіально вилученими філіями. Можлива взаємодія зі сторонніми підприємствами.