Розділ 1. Загальна характеристика лісів україни

Історія використання і динаміка лісів

Організоване ведення лісового господарства на заході України сягає 13ст. Відомо, що завдяки зусиллям Данила Галицького (1215 — 1264) вперше у світовій практиці на території теперішніх Біловезької та Уманської пущ був створений заповідник.

Ліси Західної України поділялись на державні, приватні та общинні. При цьому на території Галичини, Буковини та Закарпаття державні ліси становили 30%, приватні - 62, общинні - 8%. Ліси цього регіону на той час характеризувались досить високою продуктивністю, щорічний приріст деревини становив 6150 тис. м3. Однак слабо розвинена мережа шляхів сполучення не давала змогу здійснювати рівномірну експлуатацію лісів. Тому в першу чергу вирубували найбільш продуктивні насадження в басейнах річок, доставляючи деревину в місце призначення головним чином водними шляхами.

У другій половині 19ст. в Галичині та Буковині почалося будівництво залізниць з широкими та вузькими коліями. З 1885 по 1898р. експорт лісоматеріалів із Галичини та Буковини збільшився в 13 разів[5].

У кінці 19ст. на території Галичини та Буковини високими темпами розвивається деревообробна промисловість. Розвиток лісопиляння зумовив надмірну експлуатацію лісів, скорочення лісистості території. Так за останні 30 років 19ст. площа лісів у Галичині скоротилася на 100 тис.га. Особливо відчутно скоротилась площа лісів у Буковині. Наприклад, якщо лісистість території в 1847р. становила 43,4%, то в 1929р. — тільки 24,6%.

У повоєнні роки лісова та деревообробна промисловість розвивались повільно, оскільки не були конкурентноспроможними на світовому ринку, мали відсталу техніку та технологію.

Організоване ведення лісового господарства на територій Східної України сягає Київської русі. Ще в 11 — 12 ст. здійснювалася охорона лісів.

Історія розвитку галузей лісового комплексу Східної України тісно пов’язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала протягом трьох століть. До 17 ст. у Східній Україні було багато лісів. Великої шкоди лісам України завдало будівництво поштатних заводів.

Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистості території Східної України. Тільки за період з 1819 по 1913 рік лісистість території Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської - з 21 до 14%, Київської - з 20 до 17%.

Перед першою світовою війною ліси Східної України перебували головним чином у приватній власності. При цьому слід зазначити, що частка державних лісів поступово зменшувалась. За період з 1854 по 1886 рік частка державних лісів зменшилась від 30,7 до 19,5%. Після більшовицького перевороту ліси стали загальнодержавною власністю. У 1921 р. утворене Всеукраїнське управління лісами та губернські управління.

У 1927;1928 рр. ліси Східної України мали таку вікову структуру: молодняки — 46%; середньовікові - 24; пристигаючі - 12; стиглі та перестиглі - 18%. У лісах переважали сосна (43%), дуб і ясен (37%). Щорічний приріст становив 2,8 м³ на 1 га. Він був дещо вищий порівняно з 1914 р. 21].