Обробіток чистих і кулісних парів

По чистих парах озимі вирощують у Степу і на невеликих площах у східних і південно-східних районах Лісостепу.

Чорні пари обробляють протягом тривалого часу: від збирання попередньої культури до сівби озимих. Залежно від строку виконання основного обробітку ґрунту під чистий пар розрізняють чорний і весняний пар.

Основний обробіток під чорний пар залежить від строків збирання попередника. Якщо поле під пар звільняється доволі рано (після ярих колосових тощо), то літньо-осінній обробіток проводиться за типом зяблевого і значною мірою залежить від строків збирання попередньої культури. Якщо культури збираються пізно (соняшник, кукурудза, сорго, суданська трава), то на полі застосовують звичайний зяб. Для подрібнення решток і кращого їх загортання у ґрунт поле обробляють дисковими лущильниками чи важкими дисковими боронами в двох напрямках, вносять добрива і проводять оранку.

На чорноземах і каштанових ґрунтах орють на глибину 23 — 24 см, а на сильно засмічених кореневищними бур’янами — на 28 — 30 см, на еродованих ґрунтах — на глибину окультуреного шару, а на солонцюватих ґрунтах — на всю глибину орного шару з одночасним його поглибленням. На малозабур’янених полях з окультуреними грунтами глибину оранкн на паровому полі можна зменшити до 20 — 22 см.

При пізньому звільненні поля від попередника обмежуються лише глибоким плоскорізним розпушуванням ґрунту. За відсутності плоскорізних знарядь для попередження вітрової ерозії застосовують через смугову оранку. Для цього поле розбивають на смуги 50 — 60 м завширшки упоперек напрямку пануючих вітрів. Непарні смуги орють восени, а парні обробляють як весняний пар, залишаючи під зиму на поверхні післязбиральні рештки соняшнику чи кукурудзи. Найбільш надійним заходом затримання води і запобігання вітровій і водній ерозії на пару є чизельний обробіток, за якого зберігається до 60% стерні. Розрізняють два його різновиди: суцільний безполицевий і вузькосмуговий або консервувальний. За останнього ґрунт розпушується весь на глибину до 8 см, а глибше — мікросмугою — від 20 до 45 см з недорізом скиби по ширині захвату.

Весняний пар, на відміну від чорного, орють навесні. Якщо з осені було проведено лущення стерні, то перед оранкою рівномірно розкидають гній, вивезений взимку, і виконують полицеву оранку на глибину 20 — 22 см якнайраніше, поки ще ґрунт не висох і добре кришиться.

Догляд за чистим паром починають з ранньовесняного боронування. Дещо пізніше, як тільки доспіють нижні шари грунту, не чекаючи проростання бур’янів, проводять глибоку культивацію з боронуванням. Першу культивацію, як правило, роблять на глибину 10—12 см плоскорізальними лапами. При засміченні поля осотом глибину культивації збільшують до 12—14, а гірчаком — до 14—16 см.

Після цього поле утримують в розпушеному і чистому від бур’янів стані. Після випадання опадів і утворення ґрунтової кірки грунт боронують, а при з’явленні сходів бур’янів культивують. Культивації проводять плоскорізальними лапами в агрегаті з боронами при поступовому зменшенні глибини обробітку. Вдруге поле обробляють культиваторами, здебільшого на глибину 8—10 см, а наступні культивації проводять на глибину б—8 см. Кількість і глибина обробітків залежать від щільності і пологості грунту, забур’яненості поля тощо. Важкі грунти обробляють глибше і частіше, в посушливих умовах — рідше і на меншу глибину.

Доглядаючи за чорним паром, необхідно брати до уваги таке:

• 1) обробіток грунту має бути різноглибинним з поступовим зменшенням глибини;
• 2) у посушливий літньо-осінній період грунт необхідно обробляти на глибину загортання насіння і по можливості менше його перемішувати і висушувати. Робочі органи мають бути плоскорізальними, ефективні також ножевидні, дротяні та штангові культиватори. На чистих від бур’янів полях замість культиваторів використовують борони з привареними до зубів сегментами від жатки;
• 3) обробляти поле необхідно своєчасно, бо при заростанні його бур’янами доведеться збільшити глибину культивації, що призведе до надмірних втрат вологи. Після глибоких культивацій в посушливих умовах для зменшення дифузно-конвекційного руху водяної пари в грунті доцільне коткування кільчасто-шпоровими котками.

Обробіток кулісних парів. У літньо-осінній період, навесні і на початку літа поле обробляють за типом чорного (або раннього) пару. Як кулісні рослини найбільше використовують коноплю, гірчицю, соняшник, сорго. Сіють їх влітку з таким розрахунком, щоб до сівби озимих стебла їх ще не пересохли і не ломалися і водночас достатньо здерев’яніли, щоб не вилягли при морозах.

Найбільш поширені одноі дворядні куліси. Кулісні культури висівають одночасно з культивацією. Для цього доцільно використовувати агрегат з трьох культиваторів і дворядної сівалки СКП-2, яку з'єднують із середнім культиватором. Пізніше кулісний пар обробляють агрегатом з цих же культиваторів. Для обробітку грунту в межах куліси відповідно розставляють робочі органи середнього культиватора. Куліси повинні бути прямолінійними, а відстань між ними — однаковою. Для цього сіяти їх необхідно обов’язково з маркером.

Озимі сіють упоперек напряму куліс. Хоч при цьому частина кулісних рослин виламується, засівають всю площу (під час сівби вздовж куліс залишаються незасіяні смуги, які заростатимуть бур’янами).

Кулісні рослини знижують швидкість вітру, затримують сніг, що збільшує вологість грунту, захищає озимі від морозів та пошкоджень пиловими бурями.