Промислове розмноження садильного матеріалу гербери

Міністерство освіти і науки та спорту України Державний Вищий Навчальний заклад

«Криворізький національний університет»

Криворізький педагогічний інститут кафедра ботаніки та екології

Реферат

із навчальної дисципліни

«декоративне квітництво»

на тему:

" Промислове розмноження садивного матеріалу гербери"

Студентки 1 курсу групи БП-12

природничого факультету

Іванової Анастасії

Кривий Ріг 2013

Вступ Всім нам знайомі красиві, схожі на ромашки, квіти на довгій ніжці. Це — гербера, рослина сімейства складноцвітих (лат.-Compositae (Asteraceae)), підродини — айстрових. Заходячи в квітковий магазин ми спостерігаємо великий вибір кольорів і шикарний зовнішній вигляд. Найширший вибір кольорів, великі суцвіття. Є махрові різновиди.

Гербера дуже популярна і широко використовується в якості декоративного рослини саду або, як зрізані квіти.

Гербера — рід декоративних рослин соняшнику сім'ї (Asteraceae) Він був названий на честь німецького ботаніка та натураліста Трауготта Гербера († 1743), який багато подорожував по Росії і був одним Карла Линнея.

Гербери в дикій природі, що поширюється в Південній Америці, тропічної Африки і Азії. Перше наукове опис Гербер було зроблено Хукером в Ботанічний журнал Кертіса в 1889 році, коли він описував Гербери jamesonii, південноафриканський вигляд також відомий як Трансвааль ромашки або Стокротка Дейзі. Гербера також відомий під назвою «Африканський Дейзі».

Рід Гербера (Gerbera) нараховує близько 70 видів трав’янистих крупноквітучих рослин сімейства складноквітні, але лише один вид вирощують як вазони. У природньому середовищі вони розповсюджені в Африці й Азії. Герберу вирощують як квітучий вазон протягом багатьох років.

Гербера — багаторічна трав’яниста рослина із прикореневими листками і квітками, що нагадують велику ромашку. Найбільш широко поширена в культурі гербера Джемсона (Gerbera Jamesonii), та її численні сорти і садові форми рослини. Основний час цвітіння — з ранньої весни до кінця осіни, але іноді їх продають квітучими навіть взимку. Її вирощують в основному як квіти на зріз для флористики. Деякі різновиди досягають 60 см, але компактні не перевищують у висоту 25−30 см і більше підходять для домівки.

Квітки можуть бути простими, напівмахровими та махровими, діаметром 12- 16 см з темною або світлою серединою. Диск суцвіття складається із трубчастих квіток, по краю диска кілька рядів лінійних язикоподібних пелюсток. Квіти різноманітних тонів і відтінків, білого, жовтого, кремового, жовтогарячого, рожевого, червоного і іншого забарвлення. Лопатеві опушені листки близько 15 см довжиною зібрані при основі в розетку і покриті білуватою шаром волосків.

Плід — сім ' янка. Життєздатність насіння зберігається до 6 місяців. Маса одного насіння — 0,002−0,003 р.

У гербери багато гарних якостей: нескладність культури, швидкий ріст і розвиток, дуже тривалий період цвітіння (з ранньої весни до заморозку), може довго перебувати у зрізаному вигляді (близько 15 днів), транспортабельність у зрізаному виді.

Промислова посадка гербери Вирішальною умовою успішної закладки промислових посадок гербери, що відрізняються високою продуктивністю, раннім цвітінням, стійкість до шкідників і хвороб є отримання здорового, добре розвиненої посадкового матеріалу. Розмножують герберу генеративным і вегетативним способом. При розмноженні насінням отримують багато сіянців. Рослини, розмножені генеративным шляхом, характеризуються потужним ростом, швидким розвитком. Однак при цьому потомство буває неврожайним, а зрізання неоднорідною за якістю. Вегетативне розмноження забезпечує однорідність посадкового матеріалу із збереженням всіх ознак і властивостей даного сорту, але при поділі дворічного маточного рослини можна виростити всього 7−10 відводків, а при живцюванні - 18−30.

Один із шляхів подолання недоліків традиційних методів розмноження — використання культури тканин. Великий внесок у розробку цього методу вклав голландський учений Р. Пиерик (R.Pierik), детально вивчив процес розмноження гербери in vitro і довів його переваги. Як показала практика, розмноження гербери in vitro проходить в 7 разів швидше, ніж розмноження традиційними методами. У зв’язку з цим у світовій практиці при виробництві посадкового матеріалу гербери знаходить широке застосування метод мікроклонального розмноження. Рослини, отримані таким способом, відрізняються більш потужним ростом і рясним цвітінням, високою врожайністю зрізу кольорів, вільні від інфекції. Крім того, зберігаються всі сортові ознаки маточного рослини, відкриваються широкі можливості для швидкого виведення перспективних форм, що дуже важливо в селекційної роботи. При микроклональном розмноженні вивільняються площі теплиць, займані при звичайному способі розмноження під маткову культуру. Звідси висока економічна ефективність і, отже, перспективність методу.

Догляд за герберою Місце розташування: гербера віддає перевагу добре освітленим місцям. Навесні корисна деяка кількість прямих сонячних променів; улітку ж рослину притіняють від полуденного сонця, тому що листя вигорає і отримує опіки. В осінньо-зимовий період наступає відносний спокій, але при додатковому освітленні повторно цвіте з кінця жовтня по березень.

Температура: оптимальна температура повітря під час вегетаційного періоду і цвітіння близько 15−20°C. У літні місяці вазонні екземпляри корисно виставляти на балкон або терасу; а якщо ні, то малоймовірно, що вони зацвітуть повторно. Якщо в осінньо-зимовий період температура опускається нижче 12 °C, гербера переходить у стан спокою, але необхідно уникати температури нижче 5−7°C.

Полив: герберу під час активного росту поливають рясно, більш обережно під час відпочинку, але ніколи не допускають пересихання коренів і заболочування ґрунту. Також бажане уникати влучення води на листяну пластинку, яка стікає в розетку листків і може спричинити загнивання рослини. Воду для поливу використовують м’яку кімнатної температури.

Вологість повітря: у весняно-літній час рослина гарна сприймає підвищену вологість навколишнього середовища; обприскувати герберу не рекомендується, тому в жаркі дні горщик ставлять на піддон з мокрою галькою вище рівня води.

Підгодівля: герберу необхідно регулярно підгодовувати під час активного росту (кожні два тижні) мінеральним добривом для квітучих кімнатних рослин. До осені підгодівлі поступово скорочують, взимку не підгодовують зовсім.

Пересадження: пересадження робляться навесні, використовуючи 14−20 см і навіть більшого діаметра горщики, залежно від розмірів рослини. Ґрунт повинен бути легкий, з торфу та листвяної землі, крупного піску або вермикуліту (2:2:1). На дно горщика необхідно насипати гарний шар дренажу з керамзиту або битих глиняних черепків. При посадці і пересадженні кореневу шийку рослини залишають над землею, а якщо ні, то з’явиться гнилизна.

Розмноження: герберу розмножують насіннями і розподілом куща. Насіння висівають у січні-березні в легку землесуміш на глибину 0,2−0,3 см. Їх витримують при температурі не нижче 18 °C. Сходи з’являються на 7−14 день. Після утворення четвертого-п'ятого листка розсаду висаджують на постійне місце в 10-сантиметрові горщики. Зацвітає через 10−11 місяців після посіву. Рослини, отримані з насінь, не зберігають властивостей материнського екземпляра.

Самозапилення у гербери не відбувається, оскільки її репродуктивні органи дозрівають не одночасно, тому для одержання насіння необхідно перехресне штучне запилення, яке можна проводити під час масового цвітіння гербери — з травня по серпень. Пилок гербери в скляному посуді залишає дієздатність протягом 100 днів.

Насіння дозріває через 3 — 4 тижні після запилення гербер. Схожість втрачають швидко, тому висівати герберу необхідно відразу після дозрівання насіння.

Насіння гербери висівають з осені до весни в легку землесуміш. Склад для посіву гербери краще підготувати з листяної землі і торфу — по 2 частини, і однієї частини піску, рН повинен перебувати в межах 5,5 — 6,5. Глибина забивання насінин 0,2 — 0,3 см — то є, присипати зовсім небагато. При температурі 18 — 20 градусів сходи з’являються через 7 — 8 днів.

Через 15 — 18 днів сіянці випустять цей лист — тепер їх можна пікірувати окремо в маленькі стаканчики або горщики. Для вирощування розсади гербер підходящої є температура 18−20 градусів, тому в літній період герберу треба притіняти від прямого сонця, а взимку — необхідна досветка.

Після утворення четвертого — п’ятого листка сіянці можна пересаджувати сміливіше. Під час посадки гербери необхідно стежити, щоб коренева шийка гербери знаходилася трохи вище рівня ґрунту, заглиблення її призводить до загибелі рослини, в кращому разі рослина просто не цвіте.

Гербера, посаджена насінням, почне масово цвісти через 10 — 11 місяців з дня посіву. Хоча перші квіти можуть з’явитися і раніше — вже через 6 — 7 місяців, якщо посів проводився на початку літа травні - червні. Від строків посадки гербери залежить наступ її цвітіння, у кімнатному квітникарстві гербери посаджені в різні пори року можуть цвісти цілий рік, не залежно від сезону.

Більш розповсюджений метод розмноження — поділ куща. Двох-, трирічні кущі у квітні-травні ділять на 5−7 частин із двома-трьома молодими листками. Коріння можна підрізати, залишивши 10−15 см. Саджають рослину так, щоб розетка піднімалася над поверхнею ґрунту на 1−1,5 см, що сприяє їхньому гарному росту та цвітінню.

Грунт: Гербери воліють помірно кислий грунт. Найбільш підходящий субстрат — листова земля, перегній і дернова земля (у пропорції 1:1:2) з додаванням піску.

Добрива: Рекомендується використовувати різні види рідких мінеральних добрив. Придбати їх можна в спеціалізованих магазинах. Гербери особливо потребують добривах в період активної вегетації, це сприяє рясного цвітіння і поліпшення росту рослини.

Шкідники та захворювання Гербери не відносяться до дуже примхливим квітам, але, як і для більшості кімнатних рослин, для квітки гербери догляд відіграє вирішальну роль в справі профілактики захворювань і ураженні шкідниками. Так порушення в поливі і зволоженні повітря призводять до зараження рослини сірою і білою гниллю у разі надмірного зволоження, а брак вологи в повітрі і в горщику, де зростає гербера, провокує ураження гербери павутинним кліщем. Не рідкість поразки гербер не тільки павутинним кліщем, але і білокрилка і попелиць.

Нехтування профілактичним заходами при посадці, якось дезінфекція грунту, огляд купуються рослин на предмет їх зараженості хворобами, призводить до ураження різними грибковими захворюваннями, зокрема до фузаріозу і фітофторозу.

Якщо занадто захоплюватися азотними добривами і допускати різку зміну температур, вологості, поливати рослину холодною водою, то цілком можна спровокувати захворювання гербер грибковим захворюванням — борошнистою росою.

Заходи боротьби з усіма цими напастями стандартні:

1. уважний огляд, купується рослини;

2. дезінфекція грунту під посадку рослини шляхом пропарювання;

1. дотримання всіх правил догляду;

2. при виявленні ураження тією чи іншою хворобою або шкідниками видалити уражені частини рослини, а всю рослину обробити відповідним засобом;

3. з метою локалізації захворювання хвора рослина обов’язково відокремлювати від здорових рослин.

гербера вегетаційний шкідник цвітіння Рекомендації щодо боротьби з шкідниками Попелиця — дрібна комаха. Любить молоді пагони і бутони квітів. Дуже швидко розмножується, утворюючи цілі колонії. Добре знищується розчином анабазін-сульфату або нікотин-сульфату (1гр на 1 літр води) або іншими препаратами, наявними в продажі.

Павутинний кліщ (червоний павучок) майже не помітний без лупи. Поселяється на нижній стороні листа, обволікаючи їх тонкою павутиною. Особливо добре і швидко розмножується в сухому теплому приміщенні. Попередити появу цього шкідника можна, регулярно обприскуючи рослину і обмиваючи листя водою. Якщо кліщ з’явився то боротися з ним можна, обмиваючи листя мильним розчином, який потім треба змити. Можна обробити рослина інсектицидом. Через тиждень обробку повторюють, а рослина регулярно обприскують, щоб збільшити вологість повітря.

Білокрилка — крихітне комаха, яка швидко розмножується, а їх личинки висмоктують сік з листя, які жовтіють і відмирають. На білокрилки згубно діють препарати, що містять перметрин, але обприскувати цими препаратами рослина доведеться кожні три дні до повного позбавлення від шкідника.

Можливі труднощі при вирощуванні гербери У літній період підвищена температура викликає появу борошнистої роси, через яку утворюється характерний білуватий наліт по краю листочків, або на квітконіжках. Від неї позбуваються за допомогою сірковмістимих препаратів.

Сіра гнилизна проявляє себе темними цятками на пелюстках, потім загниванням квіток і листочків. Розвитку сприяють умови підвищеної вологості навколишнього середовища. Рослина треба обробити відповідними препаратами проти гнилизни і провести вентиляцію приміщення.

Загнивання кореневої шийки може бути викликане різними грибами, в основному — фітофторою і ризоктонію, цьому сприяє вода, що застоюється біля основи рослини. Загнивання можна попередити дотриманням режиму поливу і поліпшенням дренажу ґрунту.

Висновок В даний час в багатьох країнах серед оранжерейних культур гербера займає одне з провідних місць. Гербера — багаторічна, красиво квітуча рослина з сімейства Asteraceae Dumort з безперервним (ремонтантным) цвітінням протягом всього року при дотриманні правил агротехніки. Опис Gerbera Cass. corr. Spreng нараховує близько 80 видів. Її суцвіття відрізняються декоративністю, величезною різноманітністю форм і забарвлень. У культурі особливо поширені садова форма — гербера Джеймсона (Gerbera Jamesonii Bolus) і різні міжвидові гібриди.

Література

1. Звиргздиня В. Я., Гутмане Л. Я., Муцениеце Г. Я., Гербера в Латвии //Рига, «Зинатне». — 1984.-140 с.

2.Катаева Н. В. Принципы микроклонального размножения растений на примере герберы.- Изв. АН СССР. Сер. биол., 1982, № 1, С. 126−129.

3.Рыжкова Л. В. Сомаклональные варианты герберы на основе культуры каллуса из различных органов// Достижения науки и техники АПК, № 2. 2004. С. 3−5.

4.Все про квіти, рослини, вазони: Гербера, 16 лютого 2013 р. // http://allflower.in.ua

5.Квіти: Гербера, 16 лютого 2013 р. // http://allflowers.kiev.

6. Кирпичников М. Э. Семейство сложноцветные, или астровые (Asteraceae, или Compositae) // Жизнь растений. В 6-ти т. / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — М.: Просвещение, 1981. — Т. 5. Ч. 2. Цветковые растения. — С. 462—476. — 300 000 экз.

7. Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. с англ. = Botanica / ред. Д. Григорьев и др. — М.: Kцnemann, 2006 (русское издание). — С. 403. — ISBN 3−8331−1621−8

8. Гиль Л. С. Гербера: болезни и вредители // Цветоводство. — 2008. — № 3. — С. 14—15.