Ріст і продуктивність люцерни залежно від прийомів догляду в агрофірмі «Зоря» Голованівського району Кіровоградської області

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет агрономії,

Кафедра рослинництва

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

з напряму 6.90 101 «Агрономія»

Ріст і продуктивність люцерни залежно від прийомів догляду в агрофірмі «Зоря» Голованівського району Кіровоградської області

Виконав Тофан С.І

Науковий керівник

Зінченко О. І.

Умань — 2011 р.

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Ефективність механізованого догляду за посівами люцерни РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТУ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Класифікація люцерни

2.2 Морфологічні і біологічні особливості люцерни

2.3 Основні фактори росту і розвитку сорти люцерни

2.4 Технологія вирощування люцерни у агрофірмі «Зоря»

РОЗДІЛ 3. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Умови проведення досліджень

3.2 Методика проведення досліджень

3.3 Агротехніка вирощування люцерни у досліді

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1 Ріст і розвиток рослин люцерни

4.2 Врожайність люцерни

4.3 Біоенергетична економічна ефективність прийомів механічного догляду за посівом люцерни

4.3.1 Біоенергетична ефективність

4.3.2 Економічна ефективність РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ УМОВ І ЗАХОДІВ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЛЮЦЕРНИ у АГРОФІРМИ «ЗОРЯ»

ВИСНОВКИ ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Люцерна відноситься до першокласних кормових культур, серед бобових багаторічних трав по поживній цінності. В сухій речовині люцерни зібраної в фазі бутонізації - початку цвітіння понад 20% жиру. В листі, якого в зеленій масі до 50%, — відповідно 28 — 30 і 4, 2 — 4, 6%.

Люцерна — високопоживний зелений корм, найвищої якості сіна, сінажу, сінного борошна, гранул, брикетів. Трав’яним протеїновим концентратом можна з успіхом заміняти значну кількість зернових концкормів при відгодівлі свиней, птиці, великої рогатої худоби. Суміші люцерни із злаковими травами — стоколосом, райграсом високим, вівсяницею (кострицею) лучною та інші дають високоякісне сіно. Люцерна в системі зеленого конвеєра забезпечує необхідний вміст повноцінного протеїну в зеленому трав’яному раціоні всіх видів поголів'я худоби і птиці. Її можна використовувати і для випасу худоби у поєднані з випасами на культурних та природних пасовищах. Як відомо, люцерна має дуже велике агротехнічне значення. За різними даними досліджень при одержані по 450 — 500 ц/га зеленої маси протягом трьох — чотирьох років за рахунок кореневих і післяжнивних решток люцерни ґрунт збагачується такою кількістю органічної речовини, яка знаходиться 60 — 80 т гною. При високій продуктивності, за даними інституту кормів УААН, люцерна щорічно збагачує ґрунт 120 — 200 кг азоту на гектар [8−10, 22, 27].

Спостереження в господарствах Голованівського району Кіровоградської області показують, що люцерна при відповідній технології може використовуватися 4−5 і більше років, проти 2−3 років у багатьох господарствах України. Це не лише великий вплив на родючість ґрунту, досягається велика економія дорогого насіння. Його потрібно в 2 — 3 рази менше порівняно з конюшиною, період використання якої 1 — 2 роки [8−10].

Мета досліджень полягала і вивченні ефективності технологічних заходів вирощування люцерни на корм, а саме: впливу механічного догляду та ріст продуктивності люцерни.

Завдання досліджень:

— вивчити ефективність весняного обробітку люцерни зубовими та голчастими боронами, весняного та осіннього глибокого розпушування долотовидними лапами, ріст і продуктивність люцерни другого і третього років вирощування.

— провести аналіз економічної та біоенергетичної ефективності вказаних прийомів вирощування люцерни.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Ефективність механізованого догляду за посівами люцерни

Добре засвоєння поживних речовин рослинами з ґрунту не можливе без забезпечення оптимальних показників його фізичного стану. Як відомо, одним з важливих показників фізичного стану — є його ущільнення. На люцерні - це в першу чергу збиральні і транспортувальні агрегати, випасання худоби, яке має місце після другого укосу внаслідок чого ці ґрунти ущільнюються, особливо при відсутності опадів, або в результаті випадання їх значної кількості.

Люцерна належить до рослин які погано ростуть на ущільнених ґрунтах, як стверджують В. М. Рабінович, В. І. Жарінов [28], Б. С. Зінченко. Це також стосується, наприклад, картоплі, гарбузів, а серед злакових багаторічних трав — стоколосу безостого, пирію повзучого, конюшини червоної та ін. В той же час такі культури, як кукурудза і соняшник, ростуть при значному ущільненні ґрунту [Зінченко О.І. 19]; [Бабич А.О. 21]. А тому, однією з головних причин, що люцерна має досить короткий період продуктивного використання — всього 3 роки, який зовсім не відповідає біологічним і економічним показникам цієї культури є ущільнення ґрунту [Малий В.П. 30]. Тому люцерна вимагає пухких ґрунтів, з добре водопровідним, пухким підґрунтям, яке сприяє доброму розвитку кореневої системи.

Для кожного ґрунту є свої показники оптимальної об'ємної маси (ущільненості, твердості), їх називають ще рівноважною щільністю ґрунту, що добре відображено у підручниках Рубіна С.С., Михайловського А. Г., Ступакова В. П., Гордієнка В. П., Єщенка В. О. та інших. Ущільнення ґрунту до 1, 35 — спричиняє різке погіршення відростання люцерни. При цьому знижується водопроникна здатність і збільшується ерозія ґрунту [Зінченко О. І., В. Н. Салатенко, Білоножко М.А. 35, Лупашку М. Ф. ]13], [Зінченко О.І. 19, 35, Зінченко Б. С. 8 та ін.]. Зокрема Рабінович В.М. та Жарінов В. І. вказують, що коли на глибині 30 см щільність ґрунту 1,2−1,3 г/см³, то фактично під посівами люцерни третього року життя вона буде 1,7−1,7 г/см³. З цього витікає постійна необхідність не лише достатнього живлення, а й забезпечення відповідної щільності ґрунту шляхом більш глибокого обробітку, крім боронування. Про це вказано вже в роботах Кобурна Ф. Д. [16], Вільямса В. Р. Уже тоді, коли не було таких збиральних і транспортних агрегатів, зверталась увага на необхідність радикального розпушування посівів люцерни. На необхідність більш глибокого розпушування люцерни 2−3 років шляхом дискування і долотування вказують Байгулов В. П. [4], Зінченко Б. С. [8], Зінченко О.І. [9], Ківер В.Ф., Мелуца Р. Пилипченко А. та інші. На доцільність осіннього і весняного долотування люцерни з одночасним боронуванням вказують Дедаєв Зінченко О.І. За даними Херсонського сільськогосподарського інституту Зінченко О.І. розпушування люцерни на зрошуваних площах весною і після укосів долотовидними лапами забезпечує одержання 628 ц/га зеленої маси і 237,2 ц/га сіна, дискування 394 ц/га зеленої маси і 163 ц/га сіна, боронування 577 ц/га зеленої маси і 154 ц/га сіна.

Але це для зрошуваних площ Степу. У Лісостепу, в тому числі і його південній частині ресурсів зрошення немає, але як свідчить досвід господарств Голованівського району і, зокрема агрофірми «Зоря», де люцерні і еспарцету приділяють достатньо уваги високі врожаї цих культур і, особливо люцерни одержують вже тривалий час.

Розпушування різними знаряддями позитивно впливає на ріст і розвиток люцерни на різних ґрунтах і в різних регіонах СНД і за Рубежем Рубцов М. И. [37]; Канада; Лаурх В. Х., — США; а також в інших країнах — Shearu R.W., 2004; Santzucek J.,.

Слід відмітити, що це часто лише обробіток важкою зубовою або ж голчастою бороною [22,23,24] хоч звертається увага і на більш радикальні прийоми — дискування навесні або обробіток долотовидними лапапми [16,17,18,24,25].

Ряд авторів Г. П. Квітко, Д.П. Біліченко, А. О. Бабич [33], вважають розпушування важливим прийомом в системі технології вирощування люцерни на корм, що дозволяє без добрив на суглинкових ґрунтах значно підвищити продуктивність люцерни.

Гордієнко В.П., Костогриз П. В. звертають увага на те, що розпушуваня сприяє надходженню повітря в ґрунт, покращує автофіксацію люцерни, водний і поживний режим ґрунту.

Розпушування також продовжує тривалість використання люцерни, яка може продуктивно вегетувати не 3−4, а 5−7 років і більше, так вважають кудинов М.П. [12], Кобурн Ф. [10], Лупашку М. Ф. [13], Зінченко О.І., Алексєєва О.С., Приходько П. М. та ін.

У давньому виданні по люцерні Кобурна Ф. Д. вказується, що люцена у Франції і США ХІХ стор. на одному місці вегетувала десятки років. Певно це пояснюється тим, що в той час не було важких сільськогосподарських знарядь. А тому ґрунт мав так звану рівноважну щільність, тобто щільність, якою характеризується ґрунт. Але в даний час ґрунт під люцерною у зв’язку з тим, що на полі у період збирання врожаю використовують потужні трактори, самохідні косилки, транспортні агрегати, у яких перевозяться ще більш велику кількість зеленої маси.

Але виникає питання — коли розпушувати ґрунт на посіві люцерни?

Що стосується північної частини Степу спостерігається така картина: в результаті осінньо-зимового зволоження ґрунту проміжок між підсиханням ґрунту його готовністю до глибокого розпушування і проростанням люцерни внаслідок теплої весняної погоди дуже малий.

Необхідно оперативно використовувати цей короткий проміжок часу між підсиханням ґрунту і початком відростанням люцерни, тому, що на відростаючій люцерні не можна робити ніяких заходів по розпушуванню ґрунту. А тому весною, не завжди і не скрізь, можна зробити розпушування долотами, або глибина обробітку повинна бути мінімальною [Зінченко О.І. 19,23]. Про це вказує також і Зінченко Б. С. Отже, глибоке весняне розпушування долотами на 16 — 18 см, певно може не дати бажаних результатів. А тому мабуть розпушування на глибину 17 — 18 см слід проводити з осені, перед входом у зиму, а весною застосовувати лише обробіток зубовими чи голчастими боронами.

Це питання у літературі мало висвітлено. Можна зіслатись зокрема на роботи О.І. Зінченка [9,22,23,24 та ін.], Рабіновича В.М., Жарінова В.І. Але робіт з цих питань зустрічається мало. Можна ще зіслатись на роботи Навроцького Г. И. і Епіфанова В.С. у яких теж вказується про доцільність розпушування люцерни.

Детальніше це питання показано у пізнішій роботі Малого В.П.

На основі даних літератури стосовно умов Голованівського району Кіровоградської області неможна зробити певних висновків про ефективність застосування прийомів розпушування посівів люцерни 2−3 років використання, а також що стосується проведення глибокого розпушування ґрунту. Потрібно було дослідити коли проводити це розпушування восени ви весною. Ці питання були метою наших досліджень, проведених у 2009;2010рр. У зерно кормовій сівозміні кафедри рослинництва Уманського НУС.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТУ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Класифікація люцерни

Люцерна (від. Medicaqo, родина бобових Zequminоsaе), в порівнянні з іншими багаторічними травами характеризується дуже великою різноманітністю форм.

За даними Бугая С. М. люцерна Medicaqo має біля 60 видів. На території СНГ зустрічається 36 видів, у виробництві найбільш поширена люцерна синя (M. sativa), люцерна жовта (M. Falcata), люцерна гібридна (M. Media), люцерна голуба (M. coerulea).

На Україні в основному вирощують люцерну — посівну [4,8,19].

Більшість вирощуваних сортів в Лісостепу характеризується зимостійкістю, довголіттям, посухостійкістю і доброю облиствлені, і за період вегетації вона дає 3 — 4 укоси, а в південних районах і до 5. [4,8,12,19,22].

Люцерна значно поширена в усіх зонах України, а також за її межами: у Нечорноземній зоні, Західному Сибіру, на Кавказі, в Середній Азії, на далекому Сході. У даному вигляді росте на схилах, зсувах, степу, долинах рік, тощо.

Вона добре росте на родючих, добре дренованих ґрунтах, в тому числі і на слабозасолених ґрунтах; погано — на кислих ґрунтах [12,19,22].

Продуктивність і тривалість використання люцерни збільшується при глибокому (на 120 — 150 і більше) розпушуванні ґрунту. Допустимий рівень ґрунтових вод для неї - не вище як 120−150 см. Досить посухостійка, але для посиленого росту потребує багато вологи, яку витрачає дуже економно (коефіцієнт водоспоживання 280 — 360). На другий — третій рік життя добре переносить витолочування. Сіно і зелений корм люцерни дуже поживні [19,22,30].

За якістю корму більш цінна рослина, ніж конюшина, еспарцет, лядвенець та інші трави [13,30,35,36].

2.2 Морфологічні і біологічні особливості люцерни

Люцерна синя посівна, характеризується синіми квітками, скрученими в 2−4 оберти бобами, вага 1000 насіння 2 — 2,5гр, в одному грамі 500−750 насінин, листя трійчате, листочки біля основи завжди звужені, від середини і вище зубчасті, за формою обернено — яйцевидні до продовгуватих. Пластинка листка знизу опущена. Китиця густа, яйцевидна або округла, 25−30 квіткова. Насіння брунькоподібне, світло — коричневе, матове. Добре відростає після скошення або випасу. Якщо немає сніжного покриву може вимерзати [4,5,8,9,30].

Коренева система має чітко виражений стержневий корінь на якому утворюються бічні корінці, а на них бульбочки. Найбільша їх кількість знаходиться на тоненьких бокових корінцях. Зона кущення знаходиться на глибині 2−8 см [8,10,30,36].

Люцерна має жовті квітки, вага 1000 насінин 1−1, 7 гр. Вона більш зимостійка, але після скошування відростає повільніше. Такі види легко схрещуються і дають дуже цінні гібриди [8,30].

На Україні вирощують синьогібридні групи люцерни, вони характеризуються різним забарвленням віночка. Серед фіолетових і темнофіолетових квіток, трапляються фіолетово-жовті і жовті.

Багаторічні форми люцерни дуже різновидні. Вони об'єднані в підрід Falcaqo, який, має 21 вид. Останні займають порівняно відокремлені ареали і розрізняються по плоїдності, морфологічним і біологічним властивостям. По плоїдності вони розділені на три ряди: диплоїдні види (2n=16), тетраплоїдні види (2n=32), і гексаплоїдні (2n=48).

Види люцерни посівної і мінливої, діляться на підвиди сортотипів і сортів, популяцій та генотипів. В інструкції по апробації сортових посівів люцерни в залежності від забарвлення віток, форми її ділять на 6 груп: люцерна синя; люцерна синьогібридна; люцерна різнобарвногібридна; люцерна жовтогібридна; люцерна жовта; люцерна голуба.

По існуючій класифікації всі ці форми відносяться до чотирьох генотипних видів: синьої, мінливої, жовтої і голубої (M. sativa, falcata, media; 2n=32 L i M. Coerulea L., 2=16).

Більшість вирощуваних в Лісостепу і Степу України, селекційних і місцевих сортів — популяцій люцерни відносяться до українського сортотипу. Вони характеризуються високою продуктивністю по зеленій масі і насінню, за вегетацією дають три — п’ять укосів. Володіють цінними властивостями: зимостійкістю, довголітністю, посухостійкістю (Мініна І. П., (5 ().

В Україні районовані наступні сорти: Верко, Веселоподолянська 11, Вінничанка, Зірниця, Надія, Радуга, Херсонська 7, Херсонська 9, Чернігівська.

Різні форми і види люцерни в багатьох випадках мають загальні і схожі морфологічні особливості будови різних частин рослин.

Насіння — при попаданні у вологий ґрунт набубнявіє, за виключенням твердих зерен, і проростає. Першим починає проростати зародковий корінчик, а потім брунька. Сім'ядолі виходять на поверхню ґрунту, де вони вирівнюються і скидають насіннєву оболонку, звільняючи точку росту.

Коренева система — стержнева з могутнім, розвиненим головним коренем, або добре розвиненим коренем. Більшість видів люцерни мінливої і жовтої, утворюють декілька розвинених гіллястих головних коренів (кущова форма кореневої системи).

Надземна частина люцерни представлена системою стебел, утворюючих кущ. Стебла утворюються із бруньок зони кущення, із бруньок нижніх стеблових вузлів. Монокарпічні пагони бувають трьох типів: вегетативні укорочені, в вигляді проколеної розетки, вегетативні подовжені і генеративні із суцвіттям.

Після дозрівання насіння, генеративні пагони відмирають, а після зимівлі, або скошування, утворюються нові. В останньому випадку пагони формуються із пазухових бруньок базальної нескошеної частини пагона, бруньок зони кущення.

Листя — складні, трійчасті з прилистками. Бобові листочки сидячі, на коротких ніжках, а середній — на довгій ніжці. Мають неоднакову форму: листочки нижнього ярусу, частіше клиноподібні або ланцентно-яйцевиної форми, верхнього ярусу — яйцевидно — продовгуватої, а листочки в верхній частині рослини — зазубрені по краям. Бувають від світло-зеленого до темно-зеленого кольору.

Суцвіття і квітка. Суцвіття — розпушена китиця довжиною 3 — 8 см, складається із 15 — 30 і більше квіток, які сидять на коротких квіточках. Будова квітки характерна для бобових, а забарвлення їх пелюсток є видовою ознакою. Квітки, видів люцерни мінливої, можуть бути різного забарвлення в межах одного суцвіття. Іноді пелюстки квітки мають неоднаковий колір.

Плід - багатонасіневий біб, утримує в собі від одного до 10 — 12 насінин різного ступеня розвитку. Боби бувають прямі, злегка зігнуті, серповидні і спіралезакриті. Величина одного боба 2 — 10 мм. Насінини мілкі, брунькоподібні овальні, фасолевидні, жовті або світло-жовті із слабим блиском або матові. Жовто — зелений колір вказує на те, що вони зібрані недозрілими, а темно — бурі вказують на погані умови зберігання. Маса 1000 повноцінних насінин люцерни посівної і мінливої, складає 1,2 — 2,5 гр., у жовтні - 0,7 — 1,5 гр.

Після дозрівання значна частина насіння має непроникну для води і повітря насіннєву оболонку і через це, одразу після висіву, не проростає («тверде» насіння). Воно потенційно життєздатне, і під дією різних фізичних і механічних факторів з часом набуває властивостей проникності оболонки і стає схожим.

На Україні ґрунтово-кліматичні умови, майже всіх районах, придатні для вирощування люцерни на зелений корм і значної території - на насіння.

Висока кормова і насіннєва продуктивність цієї культури реалізується при оптимальних умовах проростання.

Зимостійкість посіву люцерни в основному залежить від його підготовки, яка починається за довго до кінця періоду вегетації Жарінов В. І., Клюй В. С.,.

2.3 Основні фактори росту і розвитку люцерни

Основними факторами росту та розвитку люцерни є температура, волога та освітлення середовища, в якому знаходиться рослина [18,19,22,25,28,34,37]. При вирощувані люцерни ґрунти повинні бути добре водопроникними, родючими це чорноземи звичайні, сірі темно — сірі та лісні.

Дуже погано, або майже не росте люцерна на кислих ґрунтах, коли PH менше 4 — 4, 5 та з високим рівнем ґрунтових вод [16,17,19,23]. Люцерна може переносити слабке засолення ґрунту, тому такі посіви використовують для боротьби із засоленням ґрунту в умовах зрошення [28,32,34,37].

Температура, яку переносить люцерна може значно коливатись. Сама мінімальна температура при якій проростає насіння люцерни +1 — 2єC, сходи з’являються при +15єC і добре розвивається. При температурі +5єC і нижче вегетація рослини припиняється. Сходи переносять заморозки до мінус 5 — 6єC [16,19,21,23,28,30,33].

Дослідами було встановлено, що для повноцінного укосу сума активних температур у Лісостепу повинна складатись 2000 — 1200єC. Сходи люцерни менш стійкі до максимальних температур. На поверхні ґрунту в Південному Лісостепу, температура може досягати до +5єC. При таких екстремальних умовах посіви люцерни гинуть [4,31,36,40].

Зимостійкість і морозостійкість люцерни достатньо високі. Так на протязі зими, при відсутності сніжного покриву рослини витримують морози до мінус 20 — 25єC, при постійному сніжному покриві вони можуть переносити і більш низькі температури. На практиці та дослідами доказано, що останній укіс необхідно робити, за 25 — 30 днів до припинення вегетації [2,9,8,12,13,16].

Волога для люцерни необхідна, як і для інших рослин. Люцерна добре переносить і посуху, але добре реагує і на зволоження. Посухостійка — за рахунок добре розвинутій кореневій системі. А добрі високі врожаї, зеленої маси, одержують в умовах зрошення, врожайність інколи зростає в 10 і більше разів [12,13,19].

При вирощувані люцерни на зелений корм необхідно підтримувати безперервність росту і розвитку рослин, що досягається достатньою зволоженістю ґрунту — вище 80 — 85% польової вологостійкості ґрунту [13,19,28]. Надлишок вологи, або якщо підґрунтові води знаходяться близько до поверхні ґрунту — негативно впливають на продуктивність люцерни і викликають пошкодження травостою. Затоплення весною посівів на 10 — 15 дні талими води приводять до втрати посівів рослин [28,30,35].

Сумарне використання вологи з одиниці площі у люцерни більше, ніж у багатьох польових культур. Зв’язано — це з тим, що люцерна формує велику надземну частину та кореневу систему, а також велику листкову поверхню, яка досягає 50 тис. мІ на одному гектарі і більше. Транспіраційний коефіцієнт в люцерни може складати 350−900 [9,12,14,19].

Слід визначити, що чим вологість ґрунту вища, тим більше він, віддає вологу рослинам, і коефіцієнт транспірації збільшується. Але транспіраційний коефіцієнт збільшується повільніше, ніж підвищується вологість ґрунту [2,17,6,11,9]. Регулюванням водного режиму при допомозі поливу, можливо значно підвищити продуктивність люцерни. Завдяки цьому в умовах зрошувального землеробства, де можна створювати сприятливі світловий, тепловий та поживний режими, з необхідним режимом вологи, складаються найбільш сприятливі умови для вирощування вегетативної маси люцерни. [16,17,19,23].

Добре росте люцерна на родючих, добре дренованих ґрунтах, у тому числі і на слабозасолених ґрунтах [16,19,36,38].

Світло являється, одним із важливих факторів навколишнього середовища на протязі всього вегетативного життя люцерни і інших рослин. Люцерна — рослина довгого дня і найбільш чутлива в ранній період її розвитку. Кращі умови для розвитку складаються при продовжені сонячного світла до 18 годин та достатній інтенсивності освітлення в 60 тисяч люменів [11,12,13,19].

Для травостої маси люцерни важлива і глибина проникнення світла до різних ярусів, що формують загальну продуктивність фотосинтезу, асиміляційної поверхні листового апарату. Через це, в виробничих умовах, покривні культури повинні мінімально затінювати люцерну [30,31,36,37].

Сорти люцерни

У виробничих посівах колишнього СРСР було районовано більше 70 сортів люцерни. Біля 50 сортів мали місцеве призначення та були рекомендовані для одної чи двох областей, та тільки 8 — 12 сортів мали більш широкий спектр розповсюдження, серед них були такі як: Краснодарська рання, Марусинська 425, Північна гібридна, Ташкентська 319, Самаркансьдська місцева та інші.

На Україні районовано біля 14 сортів люцерни, серед них: Верко, Веселоподолянська 11, Київська, Херсонська, Полтавська, Надія та інші.

У наших дослідженнях використовували сорт люцерни Веселоподолянська 11.

3. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

люцерна вирощування біологічний механізований

3.1 Ґрунтово-кліматичні Умови дослідного поля

Територія розміщена у зоні нестійкого зволоження з помірним кліматом, достатньою кількістю тепла і світла, нестійкою кількістю опадів та нерівномірним розподілом їх на протязі року.

В цілому вегетаційний період продовжується 210 днів, а в період активної вегетації (температура вище +10єС) -160−165 днів.

Середні дані в агрофірмі останнього приморозку приходиться на 18−23 квітня, найпізніші - 25 травня. Інтенсивність їх буває у вечірні та нічні години до 1−3є морозу. Сума активних температур за вегетацію складає біля 2600−2800єС.

Таблиця 3.1. Середньомісячні температури повітря за даними Уманської метеостанції, ⁰С

Як видно з таблиці 3.1. найхолодніший місяць протягом року це — січень. Але бувають роки із температурою до -20 -25єС. Характерною особливістю зимового сезону є наявність частих відлиг, коли температура повітря може підвищуватись до 8 — 12єС тепла, що вкрай негативно впливає на посіви озимих і багаторічних трав. У весняний та літній періоди в окремі роки спостерігаються суховії, коли вітри перевищують швидкість і температуру навколишнього середовища (30 — 33єС). Таких днів за весну і літо буває 14−15.

Опадів за рік випадає 490−550 мм, а по середнім багаторічним даним за вегетаційний період їх випадає 340−370 мм.

Таблиця 3.2. Середньомісячна кількість опадів за даними Уманської метеостанції, мм

Аналізуючи таблицю 3.2. можна зробити висновки, що в окремі місяці кількість опадів різко змінюється. Що вказує на континентальність клімату Степу. Зима, в основному малосніжна. Переважає кількість опадів в літньо-осінній період, але для даної зони така кількість опадів в окремі роки не э цілком достатньою. Все ж за весняно-літній період та на початку осені випадає понад 350 мм опадів, що дає можливість одержувати досить високі урожаї.

Середньорічна відносна вологість повітря за роки проведення досліду склала 77%. Це хороший показник значних відхилень від середньо багаторічних даних по відносній вологості повітря також не було.

Звідси констатуємо, що кліматичні умови району сприятливі для одержання високих і стабільних урожаїв багаторічних трав і інших с/г культур. В умовах даної зони для одержання стабільного врожаю с/г культур потрібно витримувати строки посівів та збирання врожаю.

3.3 Ґрунти дослідного поля

Основною ґрунтоутворюючою породою на території кормової сівби чорноземний ґрунт.

В основному ґрунти агрофірми — чорноземи опідзолені середньо та важкосуглинкові, із вмістом гумусу 3,5−4,0%, РН = 6,8 — 6,5, гідролітичні кислотність 1,5 мл. на 100 гр. ґрунту, сума ввібраних основ — 25, ступінь насиченості 92−96%. Глибина гумусного горизонту в окремих місцях розповсюджується до 80 сантиметрів.

Рельєф дослідної ділянки рівний. Глибина залягання підґрунтових вод в різних місцях знаходиться в межах 10−12 метрів.

Порівняно високий вміст гумусу в ґрунтах господарства підтримується заорюванням люцерни третього року використовують заорювання побічної продукції. Таким чином у зерно-кормовій сівозміні високородючі ґрунти. Загальний бал цих ґрунтів знаходиться на рівні 75−85.

3.4 Методика проведення досліджень

Схема досліду:

1. Боронування важкою зубовою бороною навесні (контроль)

2. Обробіток БИГ-3

3. Розпушування долотами весною на 14 — 16 см + боронування

4. Розпушування долотами восени на 14 — 16 см + боронування весною Оскільки на досліді всі роботи проводили звичайною технікою, площа ділянки становила 300 мІ, облікова 50 мІ. Повторність триразова. Люцерну для обліку врожайності скошували вручну і зважували. Брали проби для висушування.

Проводили такі спостереження і обліки:

Густота травостою (кількість стебел на 1 мІ).

Облік висоти рослин, см Наростання зеленої маси, г/м²

Облік бульбочок, шт. на 1 рослину Визначення сухої речовини в зеленій масі перед збиранням,%

Облік урожайності, ц/га Визначення біоенергетичної і економічної ефективності вирощування люцерни, згідно загальноприйнятих методів Статистичний обробіток даних урожайності проведено на комп’ютері кафедри рослинництва і кормовиробництва Уманського ДАУ

3.5 Технологія вирощування люцерни на дослідному полі Уманського НУС в зерно-кормовій сівозміні кафедри рослинництва

Люцерну вирощують у кормовій сівозміні сіють її під покрив ярого ячменю. Підготовляють ґрунт для посіву люцерни так, як потребує покривна культура. Починають зяблевий обробіток із лущення після збирання кукурудзи на силос. Для знищення і ослаблення багаторічних бур’янів і повної заробки рослинних решток, лущать на глибину 10−12 см дисковими лущильниками такими, як ЛГД-10 та ЛГД-15. Глибоку оранку проводять на глибину 25−35 см, щоб забезпечити у подальшому добру вегетацію люцерни.

Весняне боронування площі поля сівозміни проводять весною в 2 сліди. Ячмінь сіють звичайним рядковим способом з нормою висіву 200 кг/га зерно-трав'яною сівалкою посіву висівають 2 кг/га насіння люцерни.

Покривну культуру кукурудзи скошують в другій декаді липня, люцерну боронують. Скошують люцерну на корм не нижче 8−10 см від поверхні ґрунту для того, щоб забезпечити швидке відростання зеленої маси.

Велике значення для зимостійкості люцерни має строк останнього укосу, який проводять за 25−30 днів до похолодання та припинення вегетації.

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1 Ріст рослин

Спостереження за ростом рослин після проведення механічного догляду показали, що їх висота мала певні відмінності кращий ріст рослин був на осінньому обробітку — розпушування на глибину 14−16 см. Варіант весняного розпушування долотами не мав переваг, а був близький по показниках до боронування важкою зубовою бороною (табл. 4.1.). Дещо гірший ріст рослин спостерігався після обробітку голчатою бороною БИГ-3. Це, певно тому, що поряд з дуже добрим розпушуванням на глибину 5−6 см, має місце ущільнення шару ґрунту на глибину до 20 см.

Таблиця 4. 1. Вплив різних прийомів механічного догляду на ріст люцерни другого і третього років використання см (2009;2010 рр.)

ПРИМІТКА: в наступних таблицях схема досліду подається скорочено: боронування, обробіток БИГ-3, розпушування долотами, розпушування долотами восени.

Загальний розвиток рослин на варіанті весняного глибокого розпушування помітно краща порівняно з ділянками, де було лише боронування.

На ділянках де провели глибоке розпушування, особливо восени, рослини відрізнялися більш темним забарвленням і більшим розміром листових платівок, а маса листя в загальній вегетативній масі травостою досягала 43,6−45,2 проти 43,2 на контролі (обробіток зубовими боронами) і 41,21 — обробіток БИГ-3. Кращим було і пагоноутворення на варіантах глибокого розпушування 572 стебла на весняному і 612 стебел на 1мІ при осінньому розпушуванні проти 546−534 на ділянках обробітку, де було лише боронами (табл. 4.2.). Все це, загалом, свідчить про значно кращі умови фотосинтезу і живлення рослин, на фонах глибокого розпушування ґрунту.

Таблиця 5. 2.

Вплив різних прийомів механічного догляду на вегетацію люцерни (спостереження на травах 3 року користування, 2009 р.)

Це, в свою чергу, впливало на деяке відставання в проходження фаз вегетації. Так, на ділянках глибокого розпушування початок цвітіння при весняному обробітку наставав на 3−4, а осінньому — на 5−6 днів пізніше. Рослини на фоні осіннього обробітку були краще оводнені.

При обробітку долотами частина рослин пошкоджується, але лише деякі з них ушкоджуються настільки, що можуть підсихати, решта ж продовжує вегетувати, при весняному обробітку дещо відстаючи в першому укосі. При обробітку долотами (на 14−16 см) стебла утворюються в більшій мірі за рахунок нижніх бруньок і кореневих паростків, які формуються з нових бруньок, утворених в зоні зрізу.

Загалом же, поперечний глибокий обробіток долотами майже не спричинює випадання рослин За нашими спостереженнями дія долот в період обробітку дорівнює 3−4-кратній їх ширині, тобто дорівнює 10 см. Разом з тим, зостається непорушною решта ґрунту. При взаємодії з важкими боронами, що йдуть в агрегаті з КРН-4. 2, ґрунт добре розпушується. В подальшому щілини активно затримують воду, покращується загальний фізичний стан ґрунту.

Більша густота стеблостою на варіантах глибокого розпушування вказує на краще пагоноутворення, на те, що на кореневій шийці закладається більша кількість бруньок відновлення. Вони постійно утворюються і вступають у вегетативні фази по схемі: брунька-пагін-сисунець-потенційно генеративний пагін. В залежності від умов, одні пагони до певного часу є вегетативними, а інші ростуть як генеративні.

Згідно біології люцерни, після фази гілкування у неї йде активне нагромадження речовин запасу, причому у кореневу систему цих речовин запасу, як показали Жарінов і Клюй може поступати навіть більше, аніж в стебла. Аналогічні дані находимо і в інших джерелах літератури — Б. С. Зінченко, [8], О. І. Зінченко, [23,24], Г. П. Квітко, 1987 та ін. В зв’язку з цим, перед зняттям першого укосу в фазі бутонізації, коли йдуть активні процеси, пов’язані з генеративною фазою і нагромадження пластичних речовин було підраховано кількість бруньок запасу на кореневій шийці і в нижніх міжвузлях стебел, частина яких після скошування в процесі відростання повинні дати пагони.

Виявилось, що найбільше бруньок запасу на кореневій шийці було на варіанті осіннього обробітку — 5,4−6,2 бруньок при весняному обробітку долотами 4,2−4,6 і по 3,6−4,3 бруньки при боронуванні. Крім того, на варіантах глибокого розпушування діаметр кореневих шийок був більший на 1−2 мм (табл. 4.3.). А це значить, що в них нагромаджувалось більше запасних поживних речовин і вони забезпечували проростання більшої кількості бруньок.

Таблиця 4. 3. Вплив глибокого розпушування на утворення бруньок запасу та діаметр кореневої шийки люцерни (спостереження перед першим укосом)

Можна відмітити, що при весняному долотуванні і обробіткові БИГ-3 мало місце значно більше пошкодження кореневих шийок, чим при обробіткові зубовими боронами. А тому на першому укосі густота травостою на цих варіантах була трохи меншою. На третьому укосі обидва варіанти обробітку долотами мали перевагу по густоті стебел перед боронуванням зубовими і голчатими боронами (табл. 4.4.).

Спостереження показують, що цей прийом — долотування не лише збільшує врожай. Якщо його проводити, принаймні, (на другому і третьому роках використання) він збільшує тривалість високої продуктивності люцерни.

Таблиця 4.4. Вплив глибокого розпушування на висоту рослин (см) і густоту стеблостою люцерни (шт. /мІ) на другому і третьому укосах (фаза бутонізації), 2009 р.

4.2 Врожайність люцерни

Певне значення має, звичайно, якість виконання прийому. Причому проводити долотування потрібно поперек, а не по діагоналі посіву. Обробіток по діагоналі збільшує ушкодження рослин.

В результаті глибокого розпушування, особливо осінню, урожайність можна значно підвищити (табл 4.5.). Все це без удобрення і зрошення, лише за рахунок механічного догляду.

Якщо, загалом, в літературі є дані про ефективність глибокого розпушування в системі догляду за люцерною, то це стосується весняного обробітку. Відносно доцільності і ефективності осіннього проведення цього прийому даних в сучасній літературі нами не найдено. Лише у цитованого нами автора 19-сторіччя, австрійського професора Г. Вернера є припущення щодо бажаності осіннього обробітку.

Таблиця 4.5. Вплив прийомів механічного догляду на врожайність люцерни, ц/га повітряно-сухої маси за 3 укоси

Про доцільність глибоких весняних розпушувань на посівах люцерни другого і послідуючих років використання вказується в ряді робіт (В. Ківер, Р. Малуца, А. Пилипенко, 1975, 1976, О. І. Зінченко 1987, Б. С. Зінченко, 1985, В. Жарінов, В. Клюй, 1990 та ін.). Але вони стосуються зрошуваних площ Степу, або центрального Лісостепу. По Південному Лісостепу таких даних не знайдено. Немає даних у цих та інших авторів про доцільність осіннього розпушування люцерни. Це також відноситься до порівняння ефективності обробітку зубовими і голчастими боронами.

Цікаво, що чеські автори (Сантрушек, на якого посилаються Жарінов і Клюй, про це повідомляє і журнал «Кормовиробництво» №З за 1989р.) вважають недоцільним застосування зубових борін на люцерні в зв’язку з ущільненням ґрунту проходами коліс агрегату. Певно це зв’язано з невеликими площами посівів і невеликими вузькозахватними агрегатами. За цих умов часті проходи коліс можуть ущільнювати ґрунт і погіршувати загальний результат. Разом з тим вважається загальноприйнятим необхідність весняного боронування люцерни. На це вказується ще в роботах О. Совєтова з посилкою на досвід князя Кочубея в Полтавській губернії, і в роботах 70−90-х років М. Лупашку [13], В. П. Малого [30], Зінченка Б.С. [8], Рабіновича В.М., Жарінова В.І.

Отже проведені досліди по більш радикальному обробітку — розпушування долотами дають можливість зробити висновок про доцільність глибокого розпушування як весною, так і, особливо восени. Весняне розпушування не завжди можливе в умовах проведення досліджень на глибину більш ніж 10−12см внаслідок повільного достигання ґрунту. Глибоке розпушування знижувало об'ємну масу ґрунту до 1,12−1,11 г/смі, збільшувало облиствленість рослин, висоту рослин, густоту стеблостою, кількість бруньок відновлення на кореневій шийці.

Виявилось, що хоч розпушування голчатою бороною досить якісне на глибину обробітку, але має місце ущільнення нижчого шару ґрунту на 10−20см і, певно, як наслідок, одержано дещо нижчу врожайність порівняно з обробітком зубовими боронами і значно нижчу порівняно з розпушуванням долотами як осінню, так і весною. При цьому весняне розпушування більше впливає на підвищення врожайності другого і третього укосів, а осіннє на всі укоси.

4.3 Біоенергетична і економічна ефективність прийомів механічного догляду за посівом люцерни

4.3.1 Біоенергетична ефективність

Розрахунки біоенергетичної ефективності прийомів механічного догляду показали, що витрати сукупної енергії на пальне, експлуатацію агрегату, роботу механізатора та ін., багаторазово покриваються одержаною додатковою енергією в прибавці врожайності (табл. 5.6.). Тобто енергетичний коефіцієнт даного прийому дуже високий. Отже, глибоке розпушування — один з найвигідніших прийомів в технологічному ланцюгу вирощування даної культури.

Таблиця 4.6. Біоенергетична ефективність прийомів механічного догляду за люцерною (2009;2010 рр.]

4.3.2 Економічна ефективність

Механічний догляд сприяє поліпшенню фізичних показників ґрунту, а звідси поліпшується повітряний режим ґрунту (аерація), мікробіологічні процеси (біологічна активність ґрунту) і, як наслідок — живлення рослин. Важливе значення має осіннє глибоке розпушування люцерни. Як показано в таблиці 6.1. продуктивність і прирости врожайності на цьому варіанті досліду найвищі - 83,0 і 12,8 ц/га корм. од.

Всі варіанти механічного догляду виявилися рентабельними. Застосування глибокого розпушування долотами підвищило додаткові затрати, але вони окупились підвищенням врожайності. Більш висока окупність осіннього долотування порівняно з весняним (таблиця 4.7.).

Таблиця 4.7. Економічна ефективність різних прийомів механічного догляду за люцерною (середнє за 2007;2008 рр.)

^х)Вартість 1ц корм. од. взято по вартості 1ц вівса — 60 грн.

Найвищий рівень вирощування люцерни був на контролі: 149,2%. Цей варіант догляду також дав кращі результати порівняно з обробітком голчастою бороною БИГ — 3. На варіанті обробітку БИГ — 3 рівень рентабельності вирощування теж високий був на 19,4% нижчим порівняно з контролем, а продуктивність на 1,4 ц/га корм. од., або на 2%. При цьому значно збільшились затрати на 1 га посіву: 1690 грн./га, на контролі 1825 грн./га при обробітку БИГ — 3. Отже осінній обробіток долотами слід рекомендувати у господарствах Голованівського району як високоефективний економічно вигідний прийом вирощування люцерни.

РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ УМОВ І ЗАХОДІВ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЛЮЦЕРНИ АГРОФІРМИ «ЗОРЯ»

Мінеральні добрива, регулятори росту рослин пестициди і інші хімічні речовини широко ввійшли в практику рослинництва. Вони забезпечують отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Але всі ці речовини в тій чи іншій мірі шкідливі для людини і навколишнього середовища. В зв’язку з цим виставляються певні вимоги щодо створення сприятливих умов праці для працівників і відповідного захисту їх від впливу виробничих небезпечних і шкідливих факторів.

Мінеральні добрива можуть надходити в зону дихання тих, хто працює з ними. Враховуючи реальні шкідливі виробничі фактори внесення добрив на посівах люцерни чи її суміші роботу необхідно організувати так, щоб уникнути їх дію на організм людини та знизити ї шкідливу дію, у вигляді пилу, парів (аміак). Вони можуть спричиняти опіки шкіри і слизових оболонок очей, отруєння та професійні захворювання (Гряник Г. М., Лехман С. Д., Бутка Д. А.).

Особливої обережності слід дотримуватись при роботі із азотними добривами. Аміачна селітра подразнює шкіру, викликаючи почервоніння. При попадання в дрібні рани, тріщини викликає в них пекучий біль. Може подразнювати слизові оболонки дихальних шляхів і очей.

При роботі з фосфорними добривами дія на організм залежить від самого фосфорного ангідриду і вільної фосфорної кислоти. Вдихання фосфорного ангідриду може викликати запалення верхніх дихальних шляхів, трахеї, бронхів.

Пари фосфорної кислоти спричиняють сухість в носі і горлі. Від них бувають носові кровотечі. Суперфосфат має подразнювальну і місцеву дію на шкіру, викликає запальні захворювання. Можуть діяти на організм і домішки фтору, спричиняють зміни в кістковій тканині, катаральний гастрит, захворювання печінки і нирок. Враховуючи реальні шкідливі фактори при роботі із добривами агрофірми «Зоря» необхідно організувати та використовувати ряд заходів із охорони праці.

Роботи проводяться спеціально організованою бригадою. Особи, які включені в бригаду проходять медогляд, навчання і первинний інструктаж, згідно вимог (Типового положення про навчання та перевірку знань з питань охорони праці), НПАОП 0.00−4.12−05 Наказом по агрофірмі призначається комісія для перевірки технічного стану тракторів і машин для внесення мінеральних добрив. До складу комісії входять: інженер з охорони праці, бригадир тракторної бригади і присутній сам тракторист.

До роботи з мінеральними добривами допускаються робітники, які не мають медичних протипоказань. Робітники повинні мати вік не молодше 18 і не старші 55 років. Всі елементи технології по внесенні мінеральних добрив проводяться механізованим способом, агрегатами які складаються із трактора МТЗ-80 та розкидача добрив РУМ-8 або МВУ-0. 5 — технічний стан агрегату по внесенню мінеральних добрив повинен відповідати вимогам ГОСТ 12. 2. 019−88 ССБТ «Трактора и самоходные сельскохозяйственные машины. Общие требования безопасности».

Працівники забезпечуються спецодягом, а для захисту органів дихання під час роботи з мінеральними добривами працюючим видають респіратори РУ-60м з патроном «А» або «В».

На відстані приблизно 100 метрів, обладнується пересувний вагончик, який забезпечується питною водою, милом, рушником, а також медичною аптечкою.

Під час внесення мінеральних добрив в агрофірмі «Зоря» враховується: напрям і спосіб руху агрегату так, щоб типова хмара добрив, що висипається не падала в кабіну тракториста.

Виконання організаційних заходів сприяє високоякісному проведенню робіт і запобігають отруєнню працівників. Але поруч з цим слід відмітити, що в практиці агрофірма «Зоря» допускаються деякі недоліки в організації безпеки та охорони праці. Не завжди машини і механізми, які використовуються у виробничих процесах відповідають вимогам технічного стану. Працівники не забезпечуються відповідними засобами захисту при роботі з шкідливими речовинами. Не практикується очищення і промивка після використання розкидачів.

З метою усунення недоліків та покращення рівня роботи з охорони праці необхідно:

Організувати безкоштовне харчування робітниками, які працюють з мінеральними добривами;

Ввести талон безпеки для механізаторів;

Додержуватись регламенту часу роботи і відпочинку;

Організувати і застосовувати оперативну форму контролю.

ВИСНОВКИ

Осіннє розпушування люцерни 2-го і послідуючих років використання долотами на 14−16 см порівняно з весняним боронуванням сприяло кращому росту рослин: збільшувало їх залистяність (на 3−4%) розмір листових платівок, густоту стеблостою. Збільшувалась кількість бруньок запасу на кореневій шийці та нижніх міжвузлях стебла і діаметр кореневої шийки. Весняний глибокий обробіток займав проміжне місце між осіннім і боронуванням важкими зубовими боронами.

Голчаста борона БИГ — 3 добре розпушувала верхній шар ґрунту — 0,6 см, але ущільнювала нижній шар — 10 — 20 см, що погіршувало ріст і продуктивність люцерни порівняно із боронуванням зубовою бороною і долотуванням.

Глибоке осіннє розпушування збільшувало приріст врожайності в середньому на 18,6, весняне — на 6,6%.

Кращі показники економічної ефективності були на варіантах осіннього долотування і весняного боронування важкою зубовою бороною. Рентабельність цих варіантів догляду за люцерною становила 149,2 і 131,8% проти 126,2% обробітком БИГ-3. Вміст валової енергії (ВЕ) порівняно з обробітком БИГ-3 при боронуванні був вищий на 3,68, при весняному долоту ванні він зростав порівняно з боронуванням БИГ-3 на 12,4, а порівняно з зубовою бороною — на 8,72 ГДж/га.

Осіннє долотування переважало контроль — обробіток зубовою бороною на 24,6, а порівняно з обробітком БИГ-3 — на 28,3 ГДж/га.

Отже осінній обробіток люцерни долотами забезпечує найвищий рівень нагромадження енергії посівом люцерни.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

З метою покращення росту рослин і продуктивності люцерни на посівах 2-го і послідуючих років використання застосовувати осіннє глибоке розпушування долотами на глибину 14−16 см, з послідуючим боронуванням весною важкими зубовими боронами.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бабаева И. П., Зенова Г. Ш. Биология почв //Учебник. — 2-е изд. перераб. и доп. — М: Издательство МГУ, 1989;336с.

2. Белінська Н. П., Видрін Ю. В. Вдосконалення технології вирощування багаторічних бобових трав інтенсивність системи землеробства Полісся України // ЗемлеробствоК., 1977. — Вип. 46. — с90−93.

3. Бабич А. А. Особенности кормопроизводства СШАкормопроизводство, 1987, № 1, с. 45−48.

4. Байгулов В. П. Люцерна на багаре. — //Земледелие. 1970, № 9.

5. Вильямс В. Р. Почвоведение. Общее земледелие с основными почвовидение. М., СГИЗ-сельхоз., 1936;677с.

6. Дедаев Г. А., Степень уплотнения почвы и уровень урожайности. // Кормопроизводство. № 9 1986, с. 43−45.

7. Довідник по визначенню якості польових робітВ. Ф. Сайко, А. М. Малієнко, М. В. Коломієць та ін.; За редакцією В. Ф. Сайка. — К.: Урожай. 1987, 1988. — 120с.

8. Зінченко Б. С. Багаторічні бобові трави. — К.: Урожай, 1985;130с.

9. Зинченко А. И. Приёмы интенсивного кормопроизводства. — Умань: Уманский СХИ, 1977. — 172с.

10. Кобурн Ф. Д. Люцерна. — С. — Петербург, 1908. — 198с.

11. Кивер В. Ф. Мелуца Р., Пиличенко А. Агротехника старовозрастной люцерны на склоне. // сельськохозяйство Молдавии, вип. 12. — М., 1975.

12. Кудинов М. П. Агротехника люцерни в степах Украины. -труды Одесского с-х. Инстетута, т VІ, 1947.

13. Лупашку М. Ф. Интенсификацыя полёвого кормопроизводства — Кишенёв: Карта Молдовская, 1980;72с.

14. Методические рекомендации по биоэнергетической оценки севооборотов и технологии выращивания кормовых культур. -М.: ВАСХИ ИЛ, 1989;72с.

15. Каbis E., Michalek Н. Практические рекомендации по технологии выращевания люцерны на зелёный корм /ГДР/ Hihweise anbau von Fotterluzerne, Saaf — Pflanzgut: 1989;30, 6.

Р. Ж. Кормовые культуры. Сенокосы и пастбища, № 1. — М., 1991.

16. Влеяние факторов плодородия почвы на образование клубеньков и фиксацию азота у люцерны сорта Мека /США/. Реф. Ж. № 7, 2003. — С. 14.

17. Влияние рыхления на уплотнение почвы люцерновых травостоев на урожай зелёной массы. /Чехословакия/.

Сельское хозяйство, № 1, М., 1991.

18. Зінченко О. І. Кормовиробництво: Навчальне видання 2-е вид., доп.: перероб. — К.: Вища освіта, 2005;448с.

19. Бабич А. О. Кормові і білкові ресурси світу. — К., 1995. — 298с.

20. Бабич А. О. Світові земельні продовольчі і кормові ресурси. -к.: Аграрна наука, 1996;571с.