Планування розслідування кримінальних справ

План Вступ…3−4

Розділ І. Поняття і суть криміналістичної версії… 5−25

1.1Поняття гіпотези і версії їх спорідненість та відмінність…5−14

1.2Види версій…20−25

Розділ II. Висунення версій…25−60

2.1Фактичні підстави висунення версій…25−37

2.2Логічні підстави побудови системи версій по справі…37−49

Розділ III. Перевірка версій… 60−71

Розділ IV. Планування розслідування…71−103

3.1 Поняття та принципи планування…71−78

3.2 Етапи процесу планування і елементи плану розслідування…8−83

3.3 Планування розслідування у різних слідчих ситуаціях…83−96

3.4Техніка планування розслідування…96−103

Висновок…104−105

Список використаних джерел … .106−107

Вступ

Розслідування злочинів являє собою пізнавальну діяльність перед слідчим стоять завдання — швидко і повно розкрити злочин, виявити винних, не допустити притягнення до кримінальної відповідальності невинних .

На початку розслідування у більшості випадків невідомими є багато юридично важливих обставин події що відбулися, з приводу якої порушено кримінальну справу, конкретні особи, причетні до вчинення злочину .

Слідчий повинен пізнати невідоме та встановити всі необхідні по справі факти. В залежності від кількості, якості встановлених фактичних обставин та їх кримінально-правові кваліфікації він приймає рішення про направлення справи у суд для розгляду її по суті або про зупинення чи закриття кримінальної справи .

Працюючи над справою, слідчий встановлює відомості що мають для нього інтерес у спеціальному, закріпленому законом — процесуальному порядку: шляхом проведення слідчим дій, за допомогою встановлення доказів. процесуальний прядок дослідження обставин справи забезпечує надійні, об'єктивні способи і форми отримання достовірних доказів. Успішному застосування процесуальних норм допомагають наукові тактичні і технічні прийоми і засоби криміналістики .

Сам злочин як подія, що мала місце у минулому, звичайно не може бути сприйнята слідчим лише за допомогою так званого «живого споглядання», тобто тільки з допомогою органів чуття. Такому безпосередньому сприйняттю слідчого можуть піддатися лише матеріальні сліди і наслідки перевіряємо! події, що збереглися до часу розслідування. Для того щоб розшукати ці сліди, оцінити ті значення і за їх допомогою відтворити подію яка мала місце в минулому, необхідна напружена розумова діяльність. При цьому важливим інструментом пізнання невідомих обставин у процесі розслідування являються гіпотези. У сфері судово-слідчої діяльності гіпотези прийнято називати версіями. Версія це та сама гіпотеза, що застосовується сотні раз кожного дня кожним з нас, але вона має суттєву особливість. Версія застосовується у сфері розслідування злочинів і тому її застосування має важливе юридичне значення, а також деякі особливості які притаманні лише версіям .

Кожна версія має або підтвердитися або спростуватися. Для того щоб визначити правдивість версії, її необхідно перевірити. Для ефективної перевірки всі заходи що спрямовані на це мають бути сплановані. Оскільки тільки заздалегідь сплановані дії можуть бути ефективними, цілеспрямованими і мати прогнозований результат.

Ось так я коротко написав про тему своєї дипломної роботи. Що таке гіпотеза? Що таке версія? В чому вони відрізняються і в чому співпадають? Як висуваються версії та як вони перевіряться? А також що таке планування, план та які існують тактики планування? Відповісти собі на це питання можна прочитавши дипломну роботу яку Ви тримаєте в руках .

Розділ І. Поняття і суть криміналістичної версії

1.1 Поняття гіпотези і версії. їх спорідненість та відмінність

Розвиток людського знання взагалі і судово-слідчого проходить ряд станів. Першим являється поставлення (а в сфері кримінального провадження виникнен-ня) проблеми (слідчої ситуації), котра являє собою свідоме протиріччя, що по-требує вирішення.

Для того, щоб вирішити проблему, висувають гіпотезу (версію), котру Можна розглядати як обґрунтоване припущення, яке має вирішити проблему. Достовірний характер ця гіпотеза (версія) отримує тоді, коли вона витримує перевірку суспільного (слідчого) практичного (коли вдається доказати версію).

В науковому плані гіпотеза розуміється як засіб інструмент пізнання, як особлива форма мислення, яка дозволяє вийти за межі вивчаємого кола фактів, пояснити їх та передбачити нові, синтезувати знання — об"єднати деяку отриману сукупність інформації в систему знань.

Гіпотеза це припущення, яке несе в собі нове знання, вірогідність котрого обґрунтована шляхом аналізу фактичних даних з урахуванням вже відомих зако-номірностей об'єктивного світу Бандура О. А., Лукашевич В. Г. Криминалистическая версия: гносеологический, логический и психологический аспектыК.-1991;е. 7.

.

В науковій літературі, крім тлумачення гіпотези як проблематичного, віро-гідного знання, виділяють ще два значення цього терміну: 1) у широкому розу-мінні - як догадку, про щоб не було, як описову гіпотезу, яка як правило явля-ється коротким резюме вивчаємих явищ, що описує загальні форми і зв’язки ;

2) у вузькому розумінні - як наукову гіпотезу, котра завжди виходить за межі вивчаємого кола фактів, пояснює їх і передбачає нові факти, систематизуючи знання, наукова гіпотеза дозволяє об"єднати деяку отриману сукупність інформа-ції у систему знань і утворює теорію, якщо її припущення підтверджується практи-кою Кондаков Н. И. Логический словарьсправочникМ.-1975;с. 119.

Зазвичай гіпотеза (припущення) так чи інакше пов’язана з проблемною ситуацією, тобто з питаннями, які виникли у ході будь-якої діяльності. В психо-логічному плані припущенню відповідають суб'єктивні стани сумніву, невпев-неності. Ці сумніви отримують форму припущень, котрі потребують перевірки. Тому гіпотеза в гносеологічному плані представляє собою форму переходу від незнання до знання, від пізнання фактів до пізнання закономірностей, зв’язків. Таким чином, гіпотезу допустило розглядати як форму і процес відображення явищ матеріального світу у свідомості людини.

Гіпотеза грає велику роль у створенні і розвитку наукової теорії. Вона як правило необхідна завжди в початковій стадії наукового дослідження, так як внутрішні зв’язки і закономірності розвитку речей і явищ об'єктивного світу недосяжні прямому спостереженню Андреев И. Д. Теория как форма организации научного знания .-М.-1979;С.24. Гіпотеза являється методом розвитку знань, який зазнав тривалої еволюції у ході розвитку науки і в наш час сам став об'єктом наукового дослідження Меркулов И. П. Метод гипотез в истории научного познанияМ.-1973;С.17.

.

Науковий аналіз формування гіпотези відбувається з проникненням у гли-бинні аспекти творчості. Серцевиною гіпотези являється припущення про можливі причини досліджуємого явища (події). Ядро припущення складає ідея-припущен-ня. Ідея представляє собою особливу форму відображення дійсності. Особливість ідеї як форми відображення дійсності полягає у тому, що вона відображає не річ або якість, як вони існують, а розвиток речей у всіх їх зв’язках. Наукова гіпотеза виникає і розвивається із потреб досягнення об'єктивно-істинного знання про світ, з допомогою гіпотез відбувається пізнання його об'єктивних якостей і закономір-ностей. Як і інші форми пізнання, гіпотеза є відображення матеріальної дійсності у свідомості людини, суб'єктивним чином об'єктивного світу. Наукова гіпотеза дає адекватне знання про закономірності зовнішнього світу, зміст її залежить не від людини, а від явищ об'єктивного світу і законів його розвитку. В яких же випадках використовується гіпотеза? В науковій літературі описують три основні випадки:

— коли відомі факти є недостатніми для пояснення причинної залежності явища, а

є необхідність в тому, щоб її пояснити;

— коли факти є складними і гіпотеза може узагальнити знання в даний момент, як

перший крок до їх роз’яснення;

— коли причини, які виробили чи виробляють факти, недосяжні досвіду, а між

тим дії чи наслідки їх можуть бути вивчені.

Як і вся інша форма об'єктивно-істинного знання про світ, гіпотеза не дзер-кально-мертвий зліпок з дійсності, а активний творчий процес її відображення.

В кожній гіпотезі слід відрізняти дві сторони: 1) що і наскільки точно вона відображає в об'єктивному світі; 2) які перспективи в подальшому розвитку наукового пізнання вона відкриває. При цьому друге залежить від першого. Ефективність чи неефективність, життєздатність чи нежиттєздатність гіпотези визнача-ється і вимірюється степінню її об'єктивної істинності.

Припущення в гіпотезі втратило б свій зміст, якби в ньому наперед була передбачена нереальність його змісту. Більше того, вчений, висуваючи гіпотезу, виходить з того, що у майбутньому можна буде довести її правильність. Особливості припущення у гіпотезі полягають у наступному:

— це припущення слугує засобом пізнання предмету, його суттєвих зв’язків і

закономірностей;

— присутнє в ньому знання носить вірогідний характер;

— у процесі обґрунтування і розвитку гіпотези воно повинно бути або доведено або заперечено і замінено іншим;

на його основі будується система знань, яка дозволяє виявляти нові факти і

закономірності, та як наслідок воно слугує знаряддям розвитку знання.

Завданням дослідника у кожному конкретному випадку, для кожної окремої гіпотези — знайти такий шлях (чи їх сукупність), за допомогою якого можна її перевірити і таким чином пов’язати з практикою, щоб гіпотеза могла або перетво-ритися з вірогідного знання у достовірне, або була б заперечена як непідтверджена.

Між процесом наукового дослідження та розслідування злочину існує ана-логія. Вони являють собою різновиди пізнавального процесу і розвиваються у відповідності з його законами. По своїй логічній природі версія являє різновид гіпотези, оскільки під гіпотезою в широкому змісті слова розуміється обґрунтована на емпіричних даних догадка про існування якогось достовірно невідомого явища, достовірно невідомого зв’язку між явищами Старченко А. А. Гипотеза. Судебная версияМ- 1962 — с. 72. .

Термін «версія» в перекладі з латинського слова «versare» означає пояснити різним чином. Французький варіант цього слова — «переклад, тлумачення» .3 цим терміном зазвичай пов’язують одне із деяких можливих, відмінних один від одного пояснень чи тлумачень якого-небудь одного й того ж факту, явища, події. Відносячи версію до різновиду гіпотези багато авторів криміналістичної літератури, обґрунтовують це таким чином Більш детально аналіз такого співвідношення див.: Белкин Р. С. Курс советской криминалистикиМ.-1978. Т.2 -с.286−304.

. Оскільки подія злочину вже відбу-лася і безпосереднє її сприйняття слідчим є неможливим, то встановити і довести її можливо лише за допомогою інших фактів, причино пов’язаних зі злочином. Діяльність по розслідуванню цієї події направлена у минуле. Діалектика пізна-вального процесу йде від виявлення і дослідження слідів — відображень події зло-чину в оточуючій його матеріальній обстановці (^«матеріальні сліди «) і в пам’яті людей («ідеальні сліди»). В цьому процес встановлення істини по справі розви-вається від неповного і неточного, вірогідного знання до все більш повного і точ-ного, достовірного знання, від зовнішньої сторони події - до виявлення та фіксації зв’язків, існуючих між окремими фактами і обставинами досліджуємої події, від знання про теперішнє до знання про минуле.

Основну роль у цьому процесі грає мислення, і як наслідок абстрактно-теоретичні, раціональні методи дослідження. До них відносять метод ретросказан-ня, під яким розуміють процедуру опосередкованого, вивідного отримання знань про минулі події, речі і т.д. на основі знань про теперішні чи минулі події. Кондаков Н. И. Логический словарь — справочникМ.-1971;С.85. /З/

/З/ Никитин Е. П. Метод познания прошлого //Вопросы философииМ. -1966. № 8- с. 34.10

З логіко-гносеологічної точки зору знання, отримані в результаті використан-ня цього методу, носить вірогідний характер. Для слідчого це означає, що воно потребує в подальшому обґрунтування, доказування, в зв’язку з чим він повинен бути готовим до того, що та чи інша обставина може не підтвердитися. Крім того, виникає складна гносеологічна і методична проблема оцінки кінцевого результату пізнання — переходу вірогідного знання в достовірне, так як між ними немає чіткої визначеної грані і абстрактна можливість випадкового збігу обставин теоретично ніколи не виключається. Тому розслідування злочинів обґрунтовано розглядають як різновид пізнавального процесу Лузгин И. М. Расследование как процесе познанияМ.-1969;Ч.68, який не може не проходити без дотримання законів логічного мислення, використання методів наукового пізнання, серед яких метод гіпотез займає особливе місце.

В юридичній практиці терміном «версія» визначають будь-яке припущення. Так, інколи «пошуковими версіями «називають припущення про місцезнаходжен-ня слідів злочину в конкретній просторово-речовій обстановці розслідування. Достовірні знання тут отримуються шляхом виявлення і пояснення безпосередньо сприймаючих фактів.

Слід зазначити, що ототожнювати гіпотезу і версію неможливо. Треба пого-дитись з точкою зору тих вчених (Г.В. Арцишевського, Р.С.Бєлкіна, Я. Л. Пещака, Р.С. Ратінова, В. П. Колмакова та ін.), котрі бачать відмінність версії від гіпотези не в її пізнавальній природі, а у специфіці умов використання, висунення і прак-тичної перевірки, що відображає загальну відмінність слідчого пізнання від науко-вого дослідження .

В узагальненому виді ця відмінність виглядає таким чином :

застосування в специфічній сфері суспільної практики — розслідуванні злочинів;

оперування фактами і обставинами, що мають значення для встановлення

істини по справі;

законний характер процесу зібрання інформації при висуненні і перевірці

версій;

наявність суттєвих часових обмежень у процесі розслідування злочинів;

значна обмеженість і ненадійність фактологічної основи;

велика протидія зацікавлених осіб при перевірці версій;

якщо при вирішенні наукової проблеми у ряді випадків обмежуються однією

гіпотезою, то у процесі розслідування злочину необхідно висувати та перевіряти

всі версії, котрі можливо висунути.

Версія — це з одного боку окремий метод науки криміналістики, який являє собою систему рекомендацій по використанню узагальненого досвіду і методів логічного мислення для визначення на початковому етапі судово-слідчого пізнання його направлень і очікуваних результатів, з метою вибору засобів практичної діяльності по перетворенню вірогідного знання про подію злочину в достовірне.

З іншого боку, версія — це вірогідна інформаційно-логічна модель проблем-ної слідчої ситуації, результат розумової діяльності слідчого. Такий підхід відкри-ває визначені перспективи для подальших теоретичних розробок цієї окремої криміналістичної теорії і створює підставу більш повного і точного функціонуван-ня використання версій на практиці Бандура О. А., Лукашевич В. Г. Криминалистическая версия: гносеологический, логический и психологический аспектьі.-К.-1991 -ч.27.

.

Слідчий висуває версії на основі аналізу, узагальнення отриманих даних. Версія висувається у формі припущення про невідомі обставини справи. Із кожного припущення, умовно прийнятого за істину, уявно виводяться висновки, наслідки, котрі можуть або повинні бути виявлені у випадку якщо версія відповідає тому, що відбулось в дійсності. Наявність або відсутність цих логічних висновків у дійсності відбувається за допомогою проведення слідчих дій, які вирішують долю версії. Перевірка версій відбувається у плановому порядку: план розслідування справи являється планом перевірки висунутих версій. Результати перевірки дозво-ляють підтвердити або ж спростувати версію як неправдиву.

Розслідування кожного злочину зовні виглядає як проведення ряду слідчих дій. Однак виконання навіть великої частини слідчих дій частіше за все недостат-ньо для розкриття злочину. Якщо ці дії здійснюються стихійно, то встановлені факти можуть бути уривочні, неповні та викликати протиріччя.

Для виконання завдань розслідування необхідно, щоб слідчі дії проводились не випадково, а в межах єдиної системи, що забезпечить швидке, всебічне та об'єктивне встановлення істини по справі. Важливо, щоб у кожний момент розслі-дування, слідчий чітко усвідомлював, які факти, у якому напрямі і як саме слід встановити. Тільки в такому випадку отримані факти матимуть взаємозв'язок, будуть доповнювати один одного, створювати ланцюг доказів, необхідний для обґрунтованих, логічних висновків слідчого, прокурора, суду. Така системність, цілеспрямованість та об'єктивність дій слідчого забезпечується правильним вису-ненням і перевіркою версій.

Кожна версія — це передусім припущення, висунуте слідчим по справі. Віро-гідний характер знання, що присутній у версії - це її перша ознака. Ця ознака означає, що висунута версія, як би схожа на правду вона не була, вона потребує подальшої обов’язкової перевірки і не може бути основною для остаточних вис-новків слідчого чи суду про наявність чи відсутність у даному випадку злочину, про винність чи невинність конкретної особи.

Діалектика пізнання на досудовому слідстві полягає в тому, що версії після перевірки або спростовуються, або підтверджуються. В обох випадках версія до моменту закінчення перевірки своє пізнавальне призначення виконала, вона пере-стає бути припущенням, втрачає ознаки проблематичності, вірогідності.

Припущення, яке присутнє у версії, виходить із аналізу і узагальнення ви-хідних даних. Узагальнюючі ці вихідні дані, версія тим самим впорядковує, пов’язує їх, дає їм певне пояснення та попередню кримінально-правову і доказову оцінку. Окрім припущення про невідомі обставини, кожна версія таким чином має ще одне призначення-пояснити та оцінити отримані дані Ларин А. М. От следственной версии к истине. М, 1976, с. 24.

Другою суттєвою ознакою версії є те, що змістом версії є завжди припущен-ня про ще невідомі факти та обставини, які мають юридично важливе значення.

Розслідуючи справу, слідчий повинен встановити не всілякі факти і обста-вини, а лише такі, які мають у даному випадку юридичне значення — кримінально-правове і доказове. Як відомо, ці факти передбачені тим складом злочину, за ознаками якого порушено кримінальну справу, вони включені законодавцем у предмет доказування (ст. 64 КПК України), до них відносяться доказові факти, коло яких залежить від конкретних обставин справи.

Будучи знаряддям судового пізнання, кожна версія завжди направлена на з’ясування саме цих юридично важливих фактів і обставин. Необхідність у вису-ненні версій виникає лише у тих випадках, коли ці обставини — частіше деякі з них — недостовірні чи ще невідомі Пещак Я. Л. Следственньїе версии.-М., 1976;с. 104−107.

Якщо основні обставини справи відомі слідчому, то необхідності у висуне-нні версій не виникає. Очевидним є те, що версії висуваються не по кожній справі. Є немало справ, у яких з самого початку відомі всі суттєві обставини. У таких випадках слідчий планомірно закріплює докази, що забезпечують можливість здійснення правосуддя Пещак Я. Л. Следственньїе версии М. 1976 с. 107−108.

Не слід, однак, забувати, що очевидні на перший погляд обставини можуть бути в тій чи іншій частині сумнівними, недостовірними і змінити перспективу справи. Тому будь-які сумніви в достовірності отриманих даних повинні змусити слідчого до їх детальної перевірки з побудовою версій.

1.3 Види версій В юридичній літературі зустрічаються різні класифікаційні системи. Але найбільш відомим є класифікації Р.С.Бєлкіна, А.Н. Васильєва, Л.Я. Драпкіна, А.М. Ларіна, І.М. Лузгіна.

Більшість вчених виділяють три види криміналістичних версій:

По суб'єкту висунення — слідчі, оперативно-розшукові, судові та експертні.

Тобто поділяють в залежності від того, хто ці версії висуває. Функціональне

призначення такого розподілу полягає у виявленні логічного зв’язку між окре;

мими стадіями кримінального процесу.

По об'єму встановлення обставин події версії поділяються на загальні та

часткові. Функціональне призначення такої класифікації полягає в тому, щоб на

початку розслідування намітити співвідношення між досліджуємою в цілому і її

окремими елементами, епізодами, окремими фактами. Вона направлена на полегшення визначення предмету і меж доказування, пошуку джерел доказової інформації, їх дослідження, встановлення допустимості доказів. Загальні версії будуються для об"єднання сутності події у цілому, його характеру (наприклад, вбивство, самогубство, нещасний випадок), причинного зв’язку між фактами, які утворюють склад злочину (наприклад, вбивство із корисливих мотивів, вбивство із помсти). Часткові версії являють собою ймовірні судження про окремі обставини вчинення злочину, у своїй сукупності утворюють окремі елементи складу злочину: місце, час, знаряддя злочину, суб'єкт злочину, наявність умислу і т.п. Часткові версії можуть пояснити походження окремих слідів, вид і властивості знарядь, які використовувались злочинцем, обставини, при яких на місці події лишились певні предмети, їх зв’язок з діями злочинців і т.п. Тут слід звернути увагу на дві обставини. По-перше, на недостатню обґрунтованість позиції ряду авторів, які підкреслюючи юридичну важливість окремих обставин злочину, пропонують виділити припущення про них в окрему групу версій: «версії про окремі елементи складу злочину" — поряд з загальними і частко-вими версіями Криминалистика /Под ред. А.Н. Васильєва — с.245; Ларин А. М. От следственной версии в истине-М., 1976;с45. Але в цьому немає необхідності, так як функції таких версій успішно виконують часткові версії. По-друге _| розподіл версій на загальні і частко-ві є умовним, оскільки часткові знаходяться в органічному зв’язку з загальними. Побудова і перевірка часткових версій допомагає формуванню загальної версії, слугує основою для її побудови, так що в ряді випадків важко визначити межі між версіями різних видів.

3. За ступенем визначеності можна виділити типові і конкретні версії. Під типовою версією зазвичай розуміють пояснення події у цілому чи його окремих частин, що ґрунтуються на даних узагальненого досвіду роботи по розкриттю і розслідуванню злочинів, накопиченого правоохоронними органами (узагальненого наукою криміналістикою). З логічної сторони — це умовне вірогідне судження типу: якщо при розслідуванні виявляються якісь ознаки злочину певного виду, то віро-гідно, що злочин було вчинено особою з такими-то даними, по такому-то мотиву і т.п. На практиці його пов’язують з типовими слідчими ситуаціями, що виника-ють у процесі розкриття злочинів, і вбачають їх роль у подоланні інформаційної обмеженості при плануванні розслідування у його початковій стадії. Однак в юридичній літературі нема чітких рекомендацій по використанню версій цього типу та продовжуються дискусії про їх сутність і функціональну роль. Так Р. С. Бєлкін розуміє типову версію як вірогідне пояснення окремих фактів чи цілої події, яке являється найбільш характерним для даної ситуації з точки зору відповідної наукової дисципліни і узагальнення діяльності органів, діючих у кримінальному процесі Бєлкин Р. С. Курс советской криминалистикиМ, т.2,-1976 — с. 296. 121 Ларин А. М. От следственной версии к истине — М, 1976 — с. 8.3 ним не погоджуються Л.М. Ларін та Я. Л. Пещак, котрі вважають, що типові версії являють собою не припущення, а достовірні знання, що являються результатом наукового узагальнення досвіду слідчої роботи — наукові абстракції, як результат наукового досвіду пізнання. Тому відносити їх до особливого виду слідчих версій методично невірно./2/ Вчені, які розділяють точку зору Р.С. Бєлкіна, розглядають типову версію у якості орієнтуючої інформації чи деякого доповнення до мінімальних вихідних даних, яке допомагає пояснити конкретну подію, що розслідується.

У науковій літературі зустрічаються і інші класифікаційні системи версій.

Наприклад, І.М. Лузгін, окрім відмічених, виділяє наступні типи версій :

— за ступенем вірогідності - маловірогідні, вірогідні і більш вірогідні;

— за часом побудови — первинні і послідуючі;

— по відношенню предмету доказування — виправдальні та обвинувальні Лузгін І.М. Методологічні проблеми розслідування .-М, 1973;с. 138−139.

. /1/

Г. В. Арцишевський у свою чергу пропонує таку класифікацію:

а) пошукові і перевірочні - в залежності від того, чи маються у момент висунення версій певні дані, що дозволяють підозрювати конкретну особу (осіб) у причетності до події, що перевіряється. Якщо такі дані є, то версія відноситься до числа пошукових. Класифікацію за цією ознакою автор вбачає особливо важливою тому, що вона відображає одне з найважливіших завдань розслідування — розкрити зло-чин, встановити осіб, що його вчинили.

б) проміжні і завершальні - в залежності від того, чи охоплюється висуненим

припущенням слідчого всі або частина основних обставин, які підлягають доказу;

ванню.

в) які мають кримінально-правове або доказове значення — що залежить від обста-вин, які потрапляють в поле зору при висуненні версій. Ці обставини і будуть

мати кримінально-правове чи доказове значення.

Крім того, Г. В. Арцишевський заперечує класифікацію версій на загальні і часткові. Пояснюючи це тим, що версія не може пояснювати частину обставин, що з’ясовуються. Версія на його думку узагальнює, пов’язує і дає попередню

правову і доказову оцінку максимально широкому колу обставин і фактів, а у випадку їх не протиріччя — всій сукупності вихідних даних. Часткова версія на таке не спроможна, тому і не може називатись версією. Тому він їй дав назву — часткове припущення Арцишевский Г. В. Вьідвижение и проверка слудственньїх версий.- М, 1978;с. 12,16,20.

Л.Я. Драпкін запропонував виходячи із обґрунтованості та логічного взаємозв'язку, поділити версії на основні та контр версії Драпкин Л. Я. Построение и проверка следственньїх версий .-М.1972 -с.20. При цьому, на його думку, базою для висунення основних версій слугує фактичний матеріал, яким володіє слідчий на даному етапі розслідування, фундаментом контр версії буде являтись логічне заперечення основної версії. Наприклад, основна версія: «Розбійний напад на інкасатора вчинили особи, які знали маршрут і час його руху», контр версія: «Напад вчинено випадково»

Інколи в юридичній літературі пишуть про версії «підозрюваного», «обви-нуваченого», «свідка», «захисника» та інших учасників кримінального процесу. Наголошуючи на тому, що у відповідності до закону слідчий зобов’язаний розгля-нути клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, а також потерпі-лого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників про виконання будь-яких слідчих дій і задовольнити їх, якщо обставини, про які заявлені клопотання, мають значення для справи (ст. 129 КПК України). Але також можна погодитись і з думкою А. А. Закатова про неправомір-ність класифікації таким чином на підставі того, що версії - це тільки припущення, які висуваються особами, правомочними здійснити їх перевірку Закатов А. А., Порудов Н. И. Семинарьі по криминалистике.- Минск, 1984;с.68, що можна підтвердити статтею 114 КПК України, у якій зазначено, що при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування досудового слідства і про

[ провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Розділ II. Висунення версій

2.1 Фактичні підстави висунення версій

Виникнення версій по конкретній справі являє собою діалектичний стрибок у пізнавальному процесі, самостійний і чітко визначений етап мисленнєвої діяль-ності слідчого.

Це не означає, що версії висуваються слідчим по кожній справі лише один раз. У процесі розслідування можуть з"являтися нові, додаткові версії, уточню-ються та конкретизуються раніше висунені. По мірі накопичення нових фактів і свідчень слідчий знову розмірковує над зібраним матеріалом, оцінює його з точки зору перевіряємих версій і можливостей нового пояснення події, що сталася.

Висунення версій — це досить важливий та відповідальний крок слідчого у розслідуванні злочину: від того як продумані та обґрунтовані версії, залежить успіх розкриття злочину.

Зміст версії у кожному конкретному випадку залежить від характеру злочину, Що розслідується, фактичних даних, якими володіє слідчий, його практичного досвіду _, спеціальних знань, спостережень Ларин А. М. Версии //Проблемьі предварительного следствия.- Волгоград., 1974;с.79

.

Розглянемо рекомендації загального характеру, пов’язаних з питанням про фактичне обґрунтування слідчих версій.

1. Версія повинна бути реальною, тобто обґрунтованою лише тими фактами і відомостями, якими володіє слідчий. Для висунення версій необхідна передусім конкретна інформація про перевіряємо подію, хоча б мінімальна фактична база, на якій версія повинна ґрунтуватися. Тільки у такому випадку версія буде обґрунтованою, реально можливою. У відриві від конкретних вихідних даних версія частіше за все формулюється абстрактно і може лише дезорієнтувати слідчого.

Кожна версія будується на основі конкретних фактів, встановлених по кримінальній справі, але в той же час спирається на досвід оперативної і слідчої * роботи, наукові знання. Виходячи з цього слід вважати, що одним з найважливіших умов побудови версій являється творче відношення оперативного працівника і слідчого до своєї роботи, вміння аналізувати і узагальнювати досвід, систематичне вдосконалення знань.

Оскільки версії - це пояснення, що ґрунтується на припущенні, а не докази, кримінально-процесуальний закон не називає обов’язкових джерел і способів отримання фактичних даних для побудови версій. Відомості, на основі яких будуються версії, можуть бути отримані з різних джерел. Ними можуть бути : — джерела доказових фактів, передбачені ст. 65 КІЖ України (покази свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновки експерта, речові докази, протоколи слідчих та судових дій та інші документи), а також матеріали архівних кримінальних справ;

джерела інформації, що використовуються в оперативній роботі (повідомлення агентури, апарату розвідки і т.п.), дані, зосереджені в криміналістичних, слідчих, оперативно-розшукових обліках.

Для висунення версій може також використовуватись поведінка обвинува-ченого, підозрюваного, свідка, потерпілого при проведенні слідчих дій, а також поведінка осіб, за якими встановлено оперативне спостереження.

Найбільш повна інформації може бути отримана одночасно із декількох джерел, що зазвичай досягається поєднанням слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, широким використанням науково-технічних засобів і методів, залученням сил громадськості, використанням слідчих, криміналістичних та оперативних обшуків, вивченням архівних справ і справ оперативного обліку Лузгин И. М., Полевой Н. С. Криминалистика. Раздел 3. Криминалистическая тактика-М., 1964;с.8

.

Обґрунтовані версії по справі будуються в результаті вивчення фактів, встановлених при проведенні таких невідкладних слідчих дій, як огляд місця події, обшук, допит потерпілого, свідків, а також при проведенні судових експертиз. При цьому слід встановити походження кожного факту і його зв’язок з подією злочину, робити логічні висновки по суттєвим питанням розслідування.

Слідчій практиці відомі випадки, коли розслідування злочинів заходило у глухий кут тільки тому, що слідчий не оцінив чи поверхнево оцінив значення окремих фактів, встановлених їм по справі, і не міг у зв’язку з цим побудувати обгрунтовані версії. Зазвичай більш досвідчений слідчий, виявивши ці недоліки попереднього аналізу, без особливих складнощів розкривав злочин.

Наприклад: громадянка А., одинока жінка, після отримання заробітної плати та грошової премії два дні не виходила на роботу. Коли відкрили її квартиру, то у спальні на ліжку лежав її труп. На шиї вбитої була рана, нанесена більш за все ножем. Лице знівечене, на руках та долонях виднілись порізи. При огляді було виявлено відсутність дорогого годинника і грошей потерпілої. Обстановка у кімнаті свідчила про те, що злочинець щось шукав.

Висунувши версію про те, що у даному випадку вбивство було вчинено з метою пограбування сторонньою особою, слідчий вів розслідування в цьому напрямку і не досяг успіху. Інший слідчий, прийнявши справу до свого провадження, аналізуючи документи першочергових слідчих дій, звернув увагу на обставини, які логічно не мали зв’язку з висунутою версією: окрім грошей та годинника зло-чинцем більше нічого викрадено не було, хоча під час пошуків інші речі просто не могли не потрапити в поле зору злочинця; пошук, судячи по слідам, носив детальний та тривалий характер, проводився у шафах, на полицях столу, в валізах, у зв’язку з чим складалось враження, що метою пошуку були не цінності, а інші речі - документи, переписка і т.д. Все це дало змогу висунути версію, що вбивство було вчинено на ґрунті особистих відношень. Версія у подальшому підтвердилась Приклад взятий з статті Б. Я. Петелина. Осмотр места происшествия как источник получения даних о мотиве и цели преступления // Вопросыі борьбыі с преступностью. Вып. 21. М, 1976;С.7429.

Як тут не згадати героя оповідань Артура Конан ДойляШерлока Холмса. Майже у кожній новелі настає такий момент, коли зібрані усі факти, необхідні у шфаиньому випадку для часткового вирішення проблеми. Ці факти часто здаються дивними, непослідовними і у цілому не пов’язаними між собою. Висунення версій Шерлок Холмс починав з детального аналізу фактів. По задуму Еонан Дойля, він володіє здатністю уважно і точно помічати у навколишньому середовищі такі явища, поряд з якими ми зазвичай проходимо, не помічаючи їх. Поряд з ним всі інші люди майже завжди здаються неуважними і незграбними. «Дедуктивний метод» Холмса — це глибокий логічний аналіз всіх обставин справи, у тому числі і незначних. «Вам відомий мій метод , — говорить він своєму другу Ватсону, — він базується на співставленні всіх малозначних фактів». Мисленню він віддає дуже велике значення. «Справжній мислитель, побачивши один єдиний факт у всій його повноті, може вивести з нього не тільки весь ланцюг подій, що призвели до нього, а також і всі наслідки, що виходять з нього.» І він порівнює свою роботу з дослідженнями відомого французького зоолога Жоржа Кювьє, засновника палеонтології: «Як Кювьє міг описати правильно цілу тварину, на основі однієї кістки, так і дослідник, детально вивчивши одну ланку у серії подій, повинен вміти точно встановити всі окремі ланки, як минулі, так і попередні Приклад Шерлока Холмса взятий з кн.:Криминалистическая версия: гносеологический, психологический аспекти. ОАБандура, В Г. Лукашевич-К., 1991;е.20−21

.

2. Версія може ґрунтуватися не лише на достовірно встановлених фактах, але враховувати і неперевірену інформацію.

При побудові слідчих версій можуть використовуватись різні відомості. Поряд з доказами, отриманими у результаті проведення слідчих дій, для побудови версій можуть використовуватись також відомості із непроцесуальних джерел, зокрема дані, отримані у результаті проведених оперативно-розшукових заходів, дані, що надійшли від громадськості, із анонімних листів і телефонних іцзвінків, чутки.

Допустимість такої широкої інформаційної бази пояснюється тим, що версії діляться на припущеннях, а виходячи з них висновки до їх перевірки носять умовний характер. В якості припущення версія не може бути покладеною в основу остаточного висновку про винність чи невинність особи у вчиненні злочину, але повинна враховувати можливо широке коло відомостей про перевіряєму подію. При цьому слід мати на увазі, що відомості - це інформація, що виходить від людей. А людям властиво не тільки помилятися, але і цілком свідомо брехати. З цього випливає те, що завжди слід пам’ятати про необхідність попередньої пере-вірки відомостей, що надійшли від непроцесуальних джерел. Основним прийомом перевірки даних, отриманих не процесуальним шляхом, слугує передусім співставлення їх з іншими фактами, встановленими шляхом проведення слідчих дій.

Наприклад: з червня на місцевості між селами Ожогіно і Калинівка було виявлено труп зґвалтованої та задушеної 25-річної Малосієвої Світлани, незаміжньої, жительки села Калинівка. Труп знаходився у купі старої соломи, на півдороги між селами. Світлану останній раз бачили живою ввечері 31-го травня у оселі Ожогіно, куди вона приїхала як завжди рейсовим автобусом з роботи, щоб йти звідти пішки в село Калинівку, що в двох кілометрах від с. Ожогіно. Ввечері 31-го травня у Світлани були при собі нові туфлі у взуттєвій коробці, наручний годинник та сумочка. Цих речей біля вбитої не було. Лише в семи десяти метрах від трупу, в лісі, була знайдена зім'ята м’яка кришка від взуттєвої коробки. Біля купи cоломи лежало два недопалки від цигарок. Складалося уявлення про те, що злочинець бачив, як Світлана виходила із села Ожогіно і йшла у своє село, знав її маршрут, врахував малолюдність дороги і вийшовши одразу ж за потерпілою, злочинець або наздогнав її в дорозі, або, обійшовши боковою стежиною, очікував іі біля дороги. Потерпіла скоріш за все знала ґвалтівника, що і спонукало його, боячись відповідальності за зґвалтування, вбити потерпілу.

По справі було висунуто дві версії :

а) вбивство вчинено з метою уникнення відповідальності за зґвалтування та грабіж

— ким-небудь з місцевих жителів, що характеризуються негативно;

— ким-небудь з числа осіб, що приїхали до рідних чи знайомих і які знаходились в

с. Ожогіно чи Калинівка 31-го травня;

б) вбивство вчинено на ґрунті ревнощів і помсти ким-небудь з близьких знайомих і потерпілої з послідуючим інсценуванням мотиву користі.

Перевіряючи версію про те, що вбивство та зґвалтування дівчини міг вчинити хто-небудь з місцевих жителів, що негативно характеризуються, слідчий шляхом бесід з депутатським активом селищної Ради, з місцевими жителями, а потім і на допитах виявив коло місцевих жителів, які зарекомендували себе у побуті з негативної сторони. Одним з перших всі називали Куратова, жителя с. Ожогіно, раніше судимого, який був відомий як п’яниця, від якого жінка вимушена була піти, як хуліган і розпусник. Куратов жив у своєму будинку один. Світлана Малосієва, йдучи від автобусної зупинки до себе додому в село Калинівка, повинна була проходити поруч з будинком Куратова. Останній міг бачити її в той момент. Куратов безумовно знав Світлану в лице, знав, куди і яким шляхом вона піде. Все це привернуло увагу правоохоронних органів до особи Куратова. На обличчі Куратова, що був присутній на допиті у слідчого, мались подряпини і синці недавнього пошкодження, які Куратов, працюючи водієм, пояснив тим, що нещодавно потрапив в аварію. Відомості, отримані від громадськості, місцезнаходження будинку Куратова, подряпини і синці на його обличчі, і негативна побутова характеристика послугували основою для конкретизації вису-нутої версії про причетність Куратова до злочину. У ході перевірки цієї версії, вона підтвердилася Приклад взятий з книги.: Г. В. Арцишевського — Вьідвижение и проверка следственньїх версий .-М., 1978;с.26

.

Однак, які б відомості не використовував би слідчий при висуненні версій основою цих відомостей завжди будуть факти, встановлені шляхом проведення слідчих дій.

3. Версія може і повинна висуватися при наявності відомостей, що протирічать їй.

Ця рекомендація орієнтує слідчого на те, щоб він не боявся висувати версію і тоді, коли маються протиріччя, не відмовлявся від її перевірки і достовірного підтвердження таких відомостей. Дані, які не співпадають з висунутою версією, необхідно детально перевіряти, оскільки протиріччя можуть бути лише уявними, а факти, які заперечують версію, можуть мати у дійсності не те значення, яке їм надавалось на початку.

Будь-який факт об'єктивної реальності як форма достовірного знання залишається непохитним і завжди зберігає деякий зміст, в той час, як гіпотези, теорії і версії руйнуються. Однак, сам по собі, нічим не пов’язаний з іншими, факт позбавлений змісту у вирішенні поставленої проблеми. Важливо не просто встановити той чи інший факт у зв’язку з перевіряємою подією, але й проаналізувати, правильно визначити його зміст і роль у системі інших фактів і відомостей, і відносяться до події, що досліджується Копнин П. В. Гипотеза и ее роль в познании. М., 1958;с.17. Таку ж увагу до фактів і відомостей, що протирічать висунутій версії, необхідно проявляти і при розслідуванні злочинів, при перевірці версій. Слідчий повинен бачити ці «протидокази», не залишати їх у тіні і піддавати детальній перевірці, після чого оцінити їх значення.

Встановлювати значення тих чи інших суттєвих фактів слідчому приходиться при розслідуванні кожної справи. Покажемо це на простому прикладі.

Прокуратурою міста Києва розслідувалась кримінальна справа у зв" язку з і недостачею вина на суму 20 тис. гривень, у матеріально-відповідальної особи-начальника цеху розливу вина Мітюхіної. Зібрані докази свідчили про те, що недостача виявилась результатом халатності Мітюхіної, яка передовіряла прийом вина, що надходило в автоцистернах, іншим особам, і не заміряла фактичну кількість вина. Однак Мітюхіна у кінці слідства неочікувано заявила, що виявила і причину недостачі у своєму цеху і показала одну товарно-транспортну накладну на надходження у цех вина, яка, за її словами була безтоварною. При цьому Мітюхіна звернула увагу слідчого на те, що підпис про здачу вина водія автоци-стерни Божія на цій накладній явно підроблений і що, судячи по відміткам на накладній, Божій в цей день закінчив залив вина у свою цистерну на Київському винзаводі лише о 18 годині і не міг, як це зазначалось у накладній, доставити вино у цех Мітюхіної, що працював щоденно лише до 17 години 30 хвилин.

Відомості повідомлені Мітюхіною, мали суттєве значення і потребували пе-вевірки. При перевірці було встановлено, що Божій дійсно закінчив залив авто-мистерни на Київському вин. заводі о 18 годині, і в цей день не поїхав на вин. комбінат у цех до Мітюхіної, а залишив автоцистерну у гаражі. Наступного дня Павленко (на одній з машин працювало два водія, кожен через день) по товарно-транспортним документам Божія доставив автоцистерну з вином у цех промкомбінату, здав вино особі, якій Мітюхіна передовірила прийом, і розписався за Божія окладній здачі вина.

Факти про які повідомила Мітюхіна: підробка підпису Божія на накладній ,

і ненадходження вина у той день, що значився у накладній, — дійсно мали місце. Але як показала перевірка, значення цих фактів виявилось не таким, як гадала Мітю-хіна Приклад взятий з кн.: Г. В. Арцьішевского. Вьщвижение и проверка следственньїх версий.

4. Версії повинні висуватися якомога раніше, по можливості в ході огляду місця події.

З проблемою обґрунтованості версій безпосередньо пов’язано питання про момент висунення версій. Це питання виникає по тим справам, розслідування яких починається з моменту огляду місця події і проведення інших першочергових слідчих дій. По ''застарілим" справам, що вже знаходились у провадженні іншого слідчого, а також у більшості економічних справ, порушеним за матеріалами реві-зії, питання про час висунення версій сумнівів майже не викликає, тут версії зазвичай формуються слідчим одразу після вивчення матеріалів справи.

В юридичній літературі можна зустріти думку, що висунення версій по справі починається ще до огляду місця події, після телефонного дзвінка з повідо мленням про те, що сталося. Однак в цей період, як правило, висунені припущення будуть мати надто приблизний характер.

Інші вважають, що версії повинні висуватися лише після проведення огляду місця події та всіх інших невідкладних слідчих дій (допитів, судовомедичних Експертиз і т.д.) У період проведення цих першочергових слідчих дій слідчий повинен «тримати свій розум відкритим «, говорять прибічники такої позиції, і спостерігати та фіксувати наявні сліди злочину. Однак така позиція прирікає слідчого у первинний етап розслідування на бездіяльність, що теоретично і практично неможливо. Крім того, така рекомендація невірна і тактично.

Величезна пізнавальна і тактична роль слідчих версій полягає не тільки в тому, що вони дозволяють після огляду місця події, після первинних допитів і експертиз визначити основний напрям пошуків і розробити усесторонній план розслідування кримінальної справи. Це лише одна з якостей версії. Інша, не менш важлива її якість полягає в тому, що з допомогою версій слідчий може і повинен забезпечити накопичення фактичних даних про перевіряєму подію систематизова-но і в максимально повному об'ємі зі стадії огляду місця події.

Для того, щоб провести кваліфікований та повний огляд місця події, важ-ливо не просто фіксувати те, що «кидається» в очі, лежить на поверхні необхідно знати, куди дивитися, знати, що бачити, що шукати. Такі знання і дають версії, висунені в ході огляду. Вони допомагають побачити місце пригоди як би з різних сторін, не лишаючи осторонь ні однієї деталі, що має значення по справі Ратинов А. Р. Наблюдение и наблюдательность в работе следователяв кн.: Вопросы предупреждения преступности. М., 1966;с.154−155.

. Са-ме тому досвідчені слідчі намагаються будувати версії вже в ході огляду місця події. Достатньо згадати про випадки проведення слідчих експериментів у ході огляду, що допомагають одразу забезпечити інсценування крадіжки, самогубства і т.д. Між тим такі експерименти є ніщо інше, як перевірка слідчих версій, що виникли в процесі огляду, про сутність події (наприклад, вбивство чи самогуб-ство), про коло підозрюваних осіб і т.п.

І навпаки, несвоєчасне висунення версій, ігнорування цього тактичного йому вже у стадії огляду місця події загрожує серйозними негативними наслідками. У ніч з четвертого на п’яте жовтня була вчинена крадіжка шовку на суму близько 8 тис. гривень зі складу швейної фабрики в м. Малин .

Судячи по слідам, злочинці проникли на склад через горище, відкривши кришку круглого металевого люку, розташованого на стелі. Люк закривався на великий дубовий засув, який проходив через скобу на кришці люку зі сторони, спрямованої всередину приміщення складу. У момент огляду кришка люку була і відкинутою на горище, а дерев’яний засув лежав на підлозі складу. Зафіксувавши всі ці обставини, слідчий припустив, що крадіжка вчинена «сторонніми «особами .

В ході огляду він не висунув інших версій (про можливість інсценування крадіжки чи про можливість здійснення крадіжки «сторонніми «особами у домовленості з працівниками складу). Тому дубовий засув не був вилучений, оглянутий і виміряний, в протоколі не зафіксували його місцезнаходження по відношенню до люку, не був проведений експеримент для перевірки можливості відчинити люк зі сторони горища при задвинутому засуві зсередини складу. Через день ці версії виникли, але засув був загублений і тому неможливо було провести експеримент. Як наслідок справу у подальшому було призупинено за не встановленням винних осіб Приклад взято з кн.: А. А. Старченка. Логика судебного исследованияМ., 1958; с. 137.

Висунення версій у стадії огляду місця події потребує деяких навиків, передбачає вміння обмірковувати, співставляти факти, робити певні висновки з того що виявлено в ході огляду. В деяких випадках висунення версій в цей період представляється складним, інколи огляд може не дати достатньої інформації для необхідного узагальнення. Однак слід вважати за правило висунення версій, саме період.

Висуваючи версії в ході огляду місця події, слідчий повинен пам’ятати про очікувану його небезпеку: захопившись однією версією, він може не помітити і не зафіксувати слідів, що протирічать їй. Така ж небезпека існує і у випадку захоплення однією версією на більш пізніх стадіях розслідування. Однак така небезпека, якій без особливих зусиль можна запобігти при правильному висуненні версій, не повинна приводити до іншої помилкинедооцінці значення версій при огляді місця події. Слідчий може і повинен оглянути місце події з точки зору всіх можливих у даному випадку пояснень того, що сталося, всіх версій, висунутих їм ході огляду.

2.2 Логічні підстави побудови системи версій по справі

Кожна версія має одне гадане пояснення того, що сталося, вказує один із Бюжливих напрямків розслідування. Тому висуваючи одну версію, якою б перспективною вона не була б, слідчий ніколи не може бути впевненим у тому, що він знаходиться на вірному шляху, що обрана ним версія приведе його до істини. Захоплення однією версією, як правило, приводить до порушення вимог процесуального закону про обов’язковість всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення як обвинувачених так і виправдальних доказів.

Всебічний, науково обґрунтований підхід до розслідування злочину, буде убезпечений лише у тому випадку, якщо слідчий побудує та перевірить всі гідні пояснення невідомих обставин справи, всі можливі у даному випадку версії. При правильній побудові декількох висунутих версій будуть являти систему, логічний ряд версій, у якому одна з них буде містити припущення, яке відповідає дійсності. Однак для правильної побудови ряду, системи