Одержання полівінілового спирту ПВС
В промисловості та народному господарстві ПВС в основному застосовується як загущувач і адгезійний матеріал, матеріал для барєрних мембран, складова частина продуктів гігієни, для створення захисного шару в виробництві штучних волокон, в харчовій промисловості як емульгатор, для виготовлення водорозчинних плівок у процесі виготовлення пакувальних матеріалів, для іммобілізації клітин і ензимів у… Читати ще >
Зміст
- нет
- (1. Вступ виробництва
- 2. Аналіз технології одержання полімеру. Вибір технологічної схеми виробництва
- 2. 1. Сучасні технологічні схеми одержання полімеру
- 2. 2. Характеристика вихідних реагентів
- 2. 3. Хімізм процессу одержання полімеру
- 2. 4. Вибір та обґрунтування стадій технологічної схеми
- 3. Вибір основного та допоміжного устаткування
- 3. 1. Вплив основних факторів процесу на вибір основного реактора
- 3. 2. Вибір та обгрунтування матеріалу реактора
- 3. 3. Обгрунтування типу пристрою для перемішування
- 3. 4. Вибір допоміжного обладнання
- 4. Характеристика та властивості синтезованого полімеру
- 5. Основні методи переробки ПВС
- 6. Техніка безпеки при виробництві полівінілового спирту і його похідних
- 7. Індивідуальне завдання
- 8. Висновки
- 9. Список літератури)
Одержання полівінілового спирту ПВС (реферат, курсова, диплом, контрольна)
В даній курсовій роботі розглянуто технології одержання полівінілового спирту методом омилення полівінілацетату, апартурне оформлення процесу, властивості даного полімеру, його застосування в промисловості та інших галузях.
ПВС знайшов широке застосування для виготовлення виробів завдяки здатності розчинятися у воді, адгезійним властивостям, еластичним властивостям, нешкідливості, теплостійкості, здатності утворювати жорсткі вироби.
Основною сировиною для одержання ПВС є ПВА. Омилення ПВА можна проводити різними методами: лужним, кислотним гідролізом чи алкоголізом. В залежності від методу одержання утворений ПВС відрізняється за певними характеристиками, що дає змогу цілеспрямовано обирати метод лужного алкоголізу, для одержання повністю омиленого ПВС марки ПВС 11/2 за ГОСТ 10 779–78.
Отримання виробів з ПВС можливе шляхом компресійного пресування порошку вінілового спирту. Він також добре обробляється на шприц-пресі при підвищенній температурі і може використовуватись для лиття під тиском. Для отримання мяких і гнучких виробів використовуються сорти не повністю гідролізованого полівінілового спирту. Високовязкі полівінілові спирти застосовуються для виготовлення виробів компресійним пресуванням. Для екструзії використовують сорти із середньою вязкістю. Як правило, ПВС застосовується у пластифікованому вигляді. З нього виготовляють шкіроі каучукоподібні вироби, бензостійкі шланги, прокладки, плівки, волокна.
В промисловості та народному господарстві ПВС в основному застосовується як загущувач і адгезійний матеріал, матеріал для барєрних мембран, складова частина продуктів гігієни, для створення захисного шару в виробництві штучних волокон, в харчовій промисловості як емульгатор, для виготовлення водорозчинних плівок у процесі виготовлення пакувальних матеріалів, для іммобілізації клітин і ензимів у мікробіології, у виробництво полівінілацеталів, як поверхнево активна речовина.
Список літератури
- Ушаков С. Н. Поливиниловый спирт и его производные. М. Л.: Изд-во АН СССР, 1960. Т. 1, 2.876 с.
- Николаев А. Ф. Синтетические полимеры и пластические массы на их основе. М. Л.: Химия, 1966, 768 с.
- Фингауз И. М., Розенберг М. Э. Пласт. Массы, 1967, № 12, с. 8−10.
- Полимеры на основе винилацетата/Под ред. М. Э. Розенберга. Л.: ОНПО «Пластполимер», 1978. 133 с.
- Князева Т. В., Медведева П. А., Розенберг М. Э., Николаев А. Ф. В кн.: Водорастворимые полимеры и их применение. Л.: ЛДНТП, 1976, с. 4−7.
- Липатов Ю. С., Нестеров А. Е., Гриценко Т. М., Веселовский Р. А. Справочник по химии полимеров. Киев: Наукова Думка, 1971. 536 с.
- Брацыхин Е. А., Шульгина Э. С. Технология пластических масс: Учебное пособие для техникумов. 3-е изд., пераб. и доп. Л.: Химия, 1982. 328 с., ил.
- Касаткин А. Г. Основные процессы и аппараты химической технологии: Учебник для химико-технологических высших учебных заведений. Изд. 7 М.: ГХИ, 1961 830 с.