Геронтологія як наука про старість і старіння
Передчасне (патологічне, прискорене) старіння характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш вираженим їх проявом в цей чи інший віковий період. По суті, кожна із вказаних характеристик старіння є функцією часу, що представляє конкретний вид і форму хронопатології інволюційного процесу. Старіння — результат руйнування організму, викликаний різними факторами, дія яких повторюється і… Читати ще >
Геронтологія як наука про старість і старіння (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Геронтологія як наука про старість і старіння
ПЛАН.
1.Основні поняття геронтології.
2.Загальні закономірності й теорії старіння.
3.Види старіння.
4.Історія розвитку геронтології як науки.
Геронтологія — (з грец. мови геронтос — старіння і логос — наука) — це наука про старість і старіння, що вивчає процеси старіння із загальнобіологічних позицій, а також досліджує суть старості та вплив її приходу на людину і суспільство.
Необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старість.
Старість — закономірно наступаючий заключний період вікового індивідуального розвитку.
Старіння — це руйнівний процес, що призводить до зниження фізіологічних функцій організму. Старіння представляє собою постійно розвиваючі і незворотні зміни структур і функцій живої системи. Старіння — це перш за все функція часу, його не можна зупинити. Старість і смерть — неминучі.
Основні поняття геронтології - вік, старіння, старість, довголіття, безсмертя — відображають людські уявлення про життєві процеси, об'єктивні закони життя, а також сильне бажання жити довго.
Закономірності - це стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі суттєві зв’язки у даному явищі.
Старіння пов’язане зі змінами, що проходять на всіх рівнях організації життєвої матерії.
Закономірні вікові зміни організму називають гомеорезом. Визначення гомеореза дозволяє прогнозувати темп старіння — природний, прихований чи повільний.
Існує дві традиційні точки зору на причини розвитку старіння (закономірності):
1. Старіння — генетично запрограмований процес, результат закономірної реалізації програми, закладеної у генетичному апараті.
2. Старіння — результат руйнування організму, викликаний різними факторами, дія яких повторюється і накопичується на протязі всього життя.
У даний час є більш як 200 різних теорій процесу старіння.
На думку болгарського геронтолога Г. Стойнева, найбільш близькі до істини теорії і концепції, які представляють старіння як біосоціальні явища, на динаміку яких впливають генетичні, соціальні, економічні фактори.
По суті, кожна із вказаних характеристик старіння є функцією часу, що представляє конкретний вид і форму хронопатології інволюційного процесу.
Види старіння:
Природнє (фізіологічне, нормальне) старіння характеризується визначеним типом і послідовністю вікових змін, що відповідають біологічним, адаптаційно-регулятивним можливостям даної людської популяції.
Сповільнене (ретардіроване) старіння відмічається більш повільним, темпом вікових змін. Проявом цього типу старіння є феномен довголіття.
Передчасне (патологічне, прискорене) старіння характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш вираженим їх проявом в цей чи інший віковий період.
Їх розвиток.
Феномен старіння цікавив людей дуже давно. Міфи і легенди про вічну молодість, довголіття і безсмертя супроводжували людство на протязі всієї історії. З впевненістю можна сказати, що вчення про старість бере свій початок з моменту виникнення медицини.
Основоположник американської геронтології - лікар І. Нашер вважав, що старість є хвороба, перед якою медицина безсила. Під його керівництвом у 1912 р. в Нью-Йорку було створено перше наукове товариство.
Основоположником радянської геронтології вважають О. О. Богомольця. У 1938 році під його керівництвом була проведена одна із перших в світі наукових конференцій, присвячених проблемам старіння і довголіття.
Свій вклад у вивчення проблем геронтології і активного довголіття внесли З. Г. Френкель, В.І. Нікітін, І. А. Аршавський, І. В. Давидовський, О. В. Нагорний. та ін.
Література.
1.Давыдовский И. В. Геронтология. — М., 1966.
2.Медицинские и социальные проблемы в геронтологии. — М., 1996.
3.Комфорт А. Биология старения. — М., 1987.
4.Руководство по геронтологии. — М., 1990.
5.Популярная энциклопедия пожилого человека. — Самара, 1996.
6.Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие. — М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», — 2002. — 296с. Яцемирская Р. С., Беленькая И. Г. Социальная геронтология. — М., 1999.