Геронтологія як наука про старість і старіння

Реферат на тему:

Геронтологія як наука про старість і старіння

ПЛАН.

1. 1.Основні поняття геронтології.

2. 2.Загальні закономірності й теорії старіння.

3. 3.Види старіння.

4. 4.Історія розвитку геронтології як науки.

Геронтологія — (з грец. мови геронтос — старіння і логос — наука) — це наука про старість і старіння, що вивчає процеси старіння із загальнобіологічних позицій, а також досліджує суть старості та вплив її приходу на людину і суспільство.

Необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старість.

Старість — закономірно наступаючий заключний період вікового індивідуального розвитку.

Старіння — це руйнівний процес, що призводить до зниження фізіологічних функцій організму. Старіння представляє собою постійно розвиваючі і незворотні зміни структур і функцій живої системи. Старіння — це перш за все функція часу, його не можна зупинити. Старість і смерть — неминучі.

Основні поняття геронтології - вік, старіння, старість, довголіття, безсмертя — відображають людські уявлення про життєві процеси, об'єктивні закони життя, а також сильне бажання жити довго.

Закономірності - це стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі суттєві зв’язки у даному явищі.

Старіння пов’язане зі змінами, що проходять на всіх рівнях організації життєвої матерії.

Закономірні вікові зміни організму називають гомеорезом. Визначення гомеореза дозволяє прогнозувати темп старіння — природний, прихований чи повільний.

Існує дві традиційні точки зору на причини розвитку старіння (закономірності):

1. Старіння — генетично запрограмований процес, результат закономірної реалізації програми, закладеної у генетичному апараті.

2. Старіння — результат руйнування організму, викликаний різними факторами, дія яких повторюється і накопичується на протязі всього життя.

У даний час є більш як 200 різних теорій процесу старіння.

На думку болгарського геронтолога Г. Стойнева, найбільш близькі до істини теорії і концепції, які представляють старіння як біосоціальні явища, на динаміку яких впливають генетичні, соціальні, економічні фактори.

По суті, кожна із вказаних характеристик старіння є функцією часу, що представляє конкретний вид і форму хронопатології інволюційного процесу.

Види старіння:

Природнє (фізіологічне, нормальне) старіння характеризується визначеним типом і послідовністю вікових змін, що відповідають біологічним, адаптаційно-регулятивним можливостям даної людської популяції.

Сповільнене (ретардіроване) старіння відмічається більш повільним, темпом вікових змін. Проявом цього типу старіння є феномен довголіття.

Передчасне (патологічне, прискорене) старіння характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш вираженим їх проявом в цей чи інший віковий період.

Їх розвиток.

Феномен старіння цікавив людей дуже давно. Міфи і легенди про вічну молодість, довголіття і безсмертя супроводжували людство на протязі всієї історії. З впевненістю можна сказати, що вчення про старість бере свій початок з моменту виникнення медицини.

Основоположник американської геронтології - лікар І. Нашер вважав, що старість є хвороба, перед якою медицина безсила. Під його керівництвом у 1912 р. в Нью-Йорку було створено перше наукове товариство.

Основоположником радянської геронтології вважають О. О. Богомольця. У 1938 році під його керівництвом була проведена одна із перших в світі наукових конференцій, присвячених проблемам старіння і довголіття.

Свій вклад у вивчення проблем геронтології і активного довголіття внесли З. Г. Френкель, В.І. Нікітін, І. А. Аршавський, І. В. Давидовський, О. В. Нагорний. та ін.

Література.

1. 1.Давыдовский И. В. Геронтология. — М., 1966.

2. 2.Медицинские и социальные проблемы в геронтологии. — М., 1996.

3. 3.Комфорт А. Биология старения. — М., 1987.

4. 4.Руководство по геронтологии. — М., 1990.

5. 5.Популярная энциклопедия пожилого человека. — Самара, 1996.

6. 6.Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие. — М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», — 2002. — 296с. Яцемирская Р. С., Беленькая И. Г. Социальная геронтология. — М., 1999.