Аналіз діяльності підприємства ПП «Віділайт»

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Кафедра товарознавства непродовольчих товарів Звіт з виробничого стажування (виробничої практики) на П.П. «Віділайт»

Студентки Марушкевич Віти Анатоліївни Полтава — 2014

Зміст Вступ

1. Загальні відомості про підприємство взуття та його продукцію ПП «Віділайт»

2. Техніко-економічна характеристика ПП «Віділайт»

3. Характеристика шкіряної сировини, що використовується на ПП «Віділайт» для виробництва взуття

4. Особливості технологічного процесу виготовлення взуття на ПП «Віділайт»

5. Організація технічного контролю якості взуття на ПП «Віділайт»

Висновки та пропозиції

Додатки

Вступ Взуття з’явилося на дуже ранній стадії розвитку людства як засіб захисту ніг первісної людини від механічних пошкоджень, низької температури та інших шкідливих впливів. Першим взуттям була знята «панчохою» шкура з кінцівок тварин, які надавали форму мішечка або футляра, стягуючи його стеблами рослин, корінням чи жилами тварин. Потім стопу почали обгортати шматком шкури і закріплювати на нозі зшивками. Так продовжувалось багато століть. З часом помітили, що шкура стає м’якішою і довговічнішою під дією диму, просочуючи її розтопленим жиром і розминаючи. Пізніше було винайдено дублення рослинними дубителями і галунами.

У взуттєвому виробництві велику роль відіграють процеси механізації та машинобудування для шкіряно-взуттєвого виробництва.

Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м’які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість — одна з найдавніших галузей виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василькові, Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірозамінники — в Одесі.

Без взуття в сучасному світі просто не обійтися, це вважається одна з найнеобхідніших речей сьогодення. Воно повинно задовольняти всі смаки і вимоги споживача.

В даному виробничому стажуванні ми визначили об'єкт проходження практики це — ПП «Віділайт».

Метою дослідження є на основі даного підприємства дати характеристику про сферу діяльності підприємства, його структуру, асортимент продукції та технологічного обладнання.

Об'єктом дослідження є шкіряне взуття, яке виготовляється приватним виробничим підприємством «Віділайт» (м. Київ).

Завдання даної роботи полягає в тому щоб розглянути загальні відомості про підприємство взуття та його продукцію, дати техніко-економічну характеристику, характеристику шкіряної сировини, що використовується для виробництва взуття, особливості технологічного процесу виготовлення взуття та організація технічного контролю якості взуття.

взуття економічний асортимент

1. Загальні відомості про підприємство взуття та його продукцію ПП «ВІДІЛАЙТ»

Над втіленням у життя всіх новаторських рішень працює молодий колектив високо кваліфікованих, перспективних спеціалістів. Високий рівень професіоналізму, забезпечення фабрики сучасним італійським обладнанням, а також використання у виробництві тільки якісних матеріалів, дозволили компанії «Віділайт» домогтися прекрасної якості і низького рівня цін.

ПП «Віділайт» абсолютно впевнене в тому, що сьогодні потрапити на ринок і закріпитися на ньому може тільки товар високої якості. Попит, який швидко зростає, є найкращим підтвердженням вищезгаданому. Вважаємо, що так було, так буде, і так повинно бути в майбутньому.

Приватне виробниче підприємство «Віділайт» було засноване Потебнею М. М. в 2001 році, де спочатку працювало 20 робітників.

ПП «Віділайт» виготовляє всі види шкіряного взуття всіх моделей і розмірів. З кожним роком підприємство розвивалося все інтенсивніше, збільшувалась кількість працівників, закуповувалося нове сучасне обладнання, випускалися нові моделі взуття. Станом на 31 грудня 2009 року на ПП «Віділайт» працювало більше 100 чол. Наприкінці 2013 та початку 2014 року на підприємстві працює 80 робітників, причиною такого зменшення штату працівників стала фінансово-економічна криза. Але скорочення штату не відзначилось на роботі ПП «Віділайт» і якості продукції, що виготовлялася.

Продукція підприємства — це завжди широкий асортимент взуття, поєднання зручності, якості та оригінального дизайну.

Виробничі потужності та їх площі постійно розширюються, запроваджується нове обладнання згідно вимог сучасності світового ринку, моди, що дозволяє підприємству бути завжди на крок попереду.

У виробництві використовуються тільки натуральні високоякісні матеріали закордонних та вітчизняних виробників.

Очолює підприємство директор, який є засновником. У нього є два заступники — це фінансовий директор та директор по виробництву. Фінансовий директор займається укладенням договорів між постачальниками та підприємством, також в його обов’язки входить укладання договорів з енергопостачальними компаніями, водоканалом та іншими комунальними службами. В обов’язки фінансового директора покладено контроль за роботою бухгалтерії. Бухгалтерія в свою чергу, згідно встановлених строків складає фінансову та податкову звітність. Вона слідкує за вчасними розрахунками за комунальні послуги та з постачальниками.

Модельєр розробляє нові моделі взуття та дає їх на узгодження директору.

Директор по виробництву контролює: розкрійний цех, швейний цех та цех готової продукції. Після контролю якості взуття поступає на склад готової продукції де зберігається до відправки в магазини. На підприємстві є фірмові магазини, а також взуття реалізується через магазини роздрібної торгівлі.

Асортимент шкіряного взуття на ПП «Віділайт» різноманітний та широкий. Він постійно змінюється під впливом моди, внаслідок чого з’являються нові види і конструкції виробів, застосуються нові матеріали.

На підприємстві виготовляють взуття клейового та прошивного методу кріплення деталей низу. Воно виготовляється з верхом із натуральної шкіри, а низ із пористої гуми, поліуретану та натуральних шкір.

Продукція відрізняється високою якістю. Взуття виготовляють з найкращих видів натуральної шкіри, які підприємству доставляють провідні виробники шкіри в Україні. Взуття на підприємстві виготовляється на новому сучасному обладнанні за власною технологією. ПП «Віділайт» підприємство, яке за вельми короткий термін здобуло своє місце на взуттєвому ринку України і вже має своїх прихильників.

2. Техніко-економічна характеристика ПП «ВІДІЛАЙТ»

ПП «Віділайт «займає одне з провідних місць на взуттєвому ринку України. За 15 років існування компанії здобуто значний досвід роботи на ринку України та СНД, створено високопрофесійну команду, розроблено абсолютно нові напрямки діяльності.

Більш детально розвиток підприємства можна дослідити зробивши аналіз основних економічних показників господарської діяльності підприємства (табл. 2.1)

Таблиця 2.1. Основні техніко-економічні показники ПП «Віділайт «

Фондовіддача — це показник, який показує скільки валової продукції (виручки) одержує підприємство на одиницю грошових коштів, вкладених в основні фонди, тобто підприємство на одиницю грошових коштів отримало в: 2011р. — 1,67, 2012р. — 2,21, 2013р. — 2,1 виручки від реалізації продукції. Також не дивлячи на те, що чисельність працівників залишилась таж, виробництво збільшилось, продуктивність праці не зменшилась, а навпаки зросла. Позитивним явищем у діяльності ПП «Віділайт «є зростання обсягів виробництва і реалізації продукції у 2 рази і отримання валового прибутку у 2013 році 208,1 тис.грн.

Для більш ґрунтовного аналізу прибутковості підприємства ПП «Віділайт «в першу чергу проаналізуємо витрати підприємства на виробництво продукції.

Основні види операційних витрат ПП «Віділайт «наведені в табл. 1.2.

З таблиці та малюнка видно, що в загальній структурі витрат з 2009 по 2011 рр. найбільшу частку в операційних витратах на виробництво займають матеріальні затрати: 69,9%; 79,9% та 77,7% відповідно, і збільшилися на 435 785,60 тис.грн. Аналогічно зі зростанням виробництва збільшились і витрати майже у 2 разів. Збільшилися витрати на оплату праці на 22 021,10 тис.грн. Щодо відрахувань на соціальні заходи, то вони збільшилися на 6 652,70 тис.грн.

Таблиця 2.2. Операційні витрати ПП «Віділайт «за 2011;2013 рр.

З даної таблиці видно, що доходи підприємства збільшуються. По відношенню 2013р. до 2011р. доходи зросли в 1,9 раз, а в 2012р до 20 011 р. доходи зросли майже в 1,8 рази — це є дуже обнадійливо на майбутню перспективу розвитку підприємства. Основну частку доходу підприємства становить чистий дохід від реалізації продукції який в 20 011р. становив — 97,88%, в 2012р. — 96,94%, в 2013р. — 96,79% (в % до приведених сум по роках), а найменш питому вагу займають інші доходи 0,29% в 2011 році від загальної суми доходів.

Слід зазначити негативний вплив збільшення рівня собівартості на загальну суму прибутку: незначне підвищення собівартості одиниці продукції (на 0,002 грн.) зменшило загальну суму прибутку на 3,435 тис. грн.

Незначне зменшення прибутку внаслідок підвищення собівартості було компенсовано за рахунок збільшення ціни одиниці продукції, а також за рахунок збільшення обсягу випуску продукції. І в підсумку загальна сума прибутку в звітному році збільшилася на 417,554 грн. у порівнянні з попереднім роком. І це, безсумнівно, є позитивним результатом господарської діяльності підприємства за звітний рік.

Як було видно з попередніх пунктів, рівень цін, їхня зміна впливає на рівень прибутку, тому при аналізі прибутку підприємства не можна не враховувати ті фактори, що безпосередньо впливають на рівень цін на продукцію розглянутого підприємства.

На зміну рівня цін впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон’юнктура ринку, інфляційні процеси.

При аналізі діяльності ПП «Віділайт «особливу увагу варто приділити розгляданню впливу такого фактора, як ринки збуту, тому що цей фактор значно впливає на рівень середньо-реалізаційних цін. Відомо, що в умовах сучасної російської економіки більшість підприємств випробують недостачу так званих «живих» грошей. Тому в практиці наших підприємств часто зустрічаються такі види господарських операцій, як бартер, взаємозаліки, взаємне списання заборгованостей, і ін.

Розглянуте підприємство реалізує свою продукцію по досить широкому спектрі збутових каналів. У силу вищевказаної специфіки, а також у силу недостачі оборотних коштів, підприємство змушене встановлювати різні рівні цін на свою продукцію для різних покупців.

3. Характеристика шкіряної сировини, що використовується на ПП «Віділайт» для виробництва взуття Основною продукцією для виготовлення валянок є різні види шкіри. Оскільки підприємство саме виготовляє напівфабрикати шкіри для взуття, воно закуповує шкіри тварин і фурнітуру.

Класифікація та кодування взуття може здійснюватися за такими параметрами:

1. Розмір взуття — довжина стопи в мм. та інших одиницях виміру.

2. Повнота взуття — умовне позначення обхвату внутрішньої форми взуття в ділянці-пучкової частини стопи.

3. Вид взуття — конструктивний ознака класифікації взуття, визначається ступенем закриття ноги деталями верху взуття.

4. Артикул взуття — коротка умовна характеристика взуття, яка містить головні ознаки технології, конструкції, застосовуваних матеріалів. Визначає призначення виробу і може бути позначена цифрами.

5. Модель взуття — конкретний виріб, якому притаманні індивідуальні ознаки конструкції, матеріалів і зовнішнього оформлення.

6. Асортимент взуття — склад і співвідношення окремих статево-вікових груп взуття у випуску продукції підприємства.

7. Розмірний асортимент — співвідношення різних розмірів взуття в партії.

8. Повнотний асортимент — співвідношення взуття різної повноти в межах одного асортименту в партії.

9. Колекція взуття — сукупність моделей взуття запропонованих або прийнятих для певних цілей.

10. Взуття машинного виробництва — взуття, при виготовленні якого більшу частину операцій технологічного процесу, в тому числі обтяжку заготовок оздоблювальних, виконують за допомогою машин.

11. Взуття ручного виробництва — взуття, при виготовленні якого більшу частину операцій технологічного процесу, в тому числі обтягування заготовок, затягування голеночной частини і вшивання ранта, виконуються ручним способом.

12. Взуття хімічного виробництва — взуття, заготовка якого виготовляється у вигляді цельноформованої деталі, хімічними методами.

Основним принципом класифікації взуттєвих товарів є їх поділ на шкіряні, гумові і валяні.

Асортимент шкіряного взуття досить широкий.

За цільовим призначенням взуття поділяють на побутове, спортивне, спеціальне, ортопедичне та профілактичне. Побутове взуття підрозділяється на повсякденне і модельне. Модельне взуття призначене для короткочасного носіння в різних урочистих випадках, відповідає сучасним вимогам моди.

Повсякденне взуття підрозділяється на домашнє - для носіння в будинку, дорожнє і для активного відпочинку — прогулянок, занять фізкультурою.

По сезону носіння побутове взуття підрозділяється на літнє, зимове, весняно-осіннє та круглосезонне.

За матеріалами деталей верху розрізняють побутове взуття зі шкіри, з текстилю, зі штучних і синтетичних матеріалів, з комбінованим верхом.

За матеріалами, застосовуваним для підошов розрізняють взуття з підошвою з натуральної шкіри, з гуми, полівінілхлориду, термоеластичного еластомеру, поліуретану, з підошвою з дереза, повсті та інших матеріалів.

У залежності від методу кріплення деталей низу до заготівлі верху розрізняють взуття клейового, литтєвого, рантового, сандального, доппельного, бортового, цвяхового та інших методів кріплення.

По висоті заготовки верху побутове взуття поділяється на такі види: напівчеревики, туфлі, черевики, напівчоботи, чоботи, чоботи з видовженими халявами.

Черевики — це взуття, берци якого нижче щиколотки, але заготовка верху не повністю закриває тильну поверхню стопи. Черевики — взуття з берцями, що закривають кісточку або доходять до початку ікри.

Напівчоботи — взуття з берцями, що доходять до половини литки. Різновидом напівчобіт є півчобітки, що мають які-небудь пристосування для закріплення на стопі для щільного облягання її.

Чоботи — це взуття, халява якої закриває ікру. Різновидом чобіт є чобітки. Чоботи з видовженими халявами закривають ногу вище колін.

За конструкцією заготовки верху взуття може бути з овальною вставкою, з цілими деталями, з відрізними деталями, з цілою союзкою, з цілими берцями, з відрізним носком, з настрочними берцями.

Залежно від конструкції заготовки верху і низу розрізняють кілька різновидів взуття: мокасини, сандалети, Пантолети, туфлі-човники, опанкі, капці, сандалі, ремешкові сандалі, спортивні туфлі, кросове взуття та ін.

Мокасини — це взуття, заготовка верху якого представляє конструктивне єдність з устілкою і в передній частині має овальну вставку. Якщо овальна вставка з'єднана із заготівлею верху нитками або шнурівкою, то таке взуття називають взуттям типу мокасин.

Пантолети — взуття, заготовка верх якого закриває тильну поверхню області плесна-фалангового зчленування стопи і має тільки союзку.

Сандалети — взуття, заготовка верху якого по конструкції відповідає напівчеревикам і має різноманітні за формою і розмірами перфораційні отвори.

Опанкі - взуття, виготовлене бортовим, клеєпрошивним або строчно-клеєпрошивним методом кріплення.

Капці - взуття, виготовлене з каблуком висотою не більше 5 мм. або набойкою.

Сандалі - взуття, виготовлене без підкладки та основної устілки методом сандального кріплення.

Кросовим називають взуття, заготовка верху якого відповідає черевикам з накладними ременями, посиленими шкарпетковою і п’ятковою частинами; застосовується для активного відпочинку.

У залежності від статево-вікових груп розрізняють пінетки, дитяче, жіноче та чоловіче взуття.

Пінетки — черевики або туфлі для дітей ясельного віку з шкір хромового дублення (опойок, шевро), виворотного методу кріплення. Відрізняються легкістю, м’якістю, легко закріплюються на стопі.

Основними поставщиками підприємства є:

1. Львівська фабрика первинної обробки шерсті постачає шерсть миту українську, осіню, грубу;

2. Золочівська фабрика фурнітури;

3. Ужгородська фабрика первинної обробки шкіри.

4. Київське шкіряне об'єднання постачає українську, гребіну, світло-сіру.

У якості сировини для виготовлення взуття використовується шкіра великої рогатої худоби (опойка, виростка, півшкурка, бичка, ялівки), свиней, кіз, конів.

М’які штучні шкіри використовують для верха взуття. їх одержують шляхом просочування волокнистих основ і нанесення лицьового покриття з полімерних матеріалів.

Текстильні матеріали, які використовуються у виготовленні взуття, включають неткані матеріали, тканини, трикотажні полотна, штучне хутро на тканинній і трикотажній основі.

Крім зазначених матеріалів, у взуттєвому виробництві використовують гуму (в основному для виготовлення деталей низу взуття — підметок, підборів, набойок, рантів та ін.

Для задників, устілок, простілок, галенок використовують так звані взуттєві картони. Сировиною для їхнього одержання служать шкіряні або рослинні волокна (або суміш їх), проклеєні полімерними речовинами або латексами (натуральними або штучними).

Для верху взуття ПП «Віділайт «використовує широкий асортимент шкір з різної сировини, різних методів дублення, різних способів обробки лицьової поверхні. Виділяють такі групи шкір для верху взуття:

Склизок — це шкіра ненароджених телят, товщиною 1,0 — 1,4 мм, використовується для верху взуття.

Опойок — шкіра молочних телят, найцінніша із шкір великої рогатої худоби, м’яка, рівна, еластична, має дуже красиву мерею. Шкіри товщиною від 0,5 до 1,4 мм хромового дублення використовують для одежних шкір, більш товстих — для взуття. Шкури опойків, виготовлених не тільки на молоці, але і на воді, трохи грубіші.

Виросток — шкіра однорічного теляти, що харчується вже рослинною їжею. Виробляється хромовим дубленням для шкіргалантерейних виробів і верху взуття, товщина шкіри 0,7 — 1,6 мм. Шкіри товщиною 2,5 мм розпилюють на спеціальних машинах, одержуючи ще і спилок. Шкурка виростка значно грубіша, ніж у опойка.

Напівшкурок або напівшкіра — це шкіра, вироблювана рослинним, комбінованим (юхта) або хромовим дубленням зі шкір телят у віці більше одного року. Товщина шкіри від 1 до 3 мм, вона значно твердіша і щільніша, ніж виросток. Шкіри хромованого дублення використовують для верху взуття, рослинного дублення, завдяки тонкій мереї і красивому бежевому кольорі, — для сувенірних речей. З більш товстих шкір роблять технічні шкіри.

Бичок — роблять зі шкір молодняка товщиною до 4 мм рослинним або хромовим дубленням, виробляючи юхту, устілкові шкіри і спилок.

Ялівка — шкіра корови, еластична, з рівним красивим лицьовим шаром, товщиною 1,2 — 4,0 мм. Тонкі шкіри для виробництва взуття виробляють хромовим дубленням, зі шкір товщиною понад 2,5 мм одержують ще і взуттєвий спилок.

Бичина — шкіра молодого бика товщиною до 5 мм, яку використовують так широко як і ялівку.

Бугай і буйвіл — шкіри биків, найтовщі та найважчі серед шкір великої рогатої худоби, мають грубу і пухку структуру, тому використовують для устілкових, підошовних, технічних і сирицевих шкір.

З козячих шкір виробляють дуже міцну, тонку і м’яку шкіру з дрібним хвилеподібним малюнком мереї, яку використовують для виробництва одягу, взуття, різної шкіргалантереї й оббивки меблів. Козячі шкіри вигідно відрізняються від овечих своєю щільність, водонепроникністю й еластичністю. Овечі шкіри найчастіше використовують для хутряної сировини, але з них виробляють і шкіри.

Свиняча шкіра за своєю структурою дуже відрізняється від шкір великої рогатої худоби. Різниця в товщині шкіри не так помітна, як у шкір великої рогатої худоби, однак в хребтовій частині шкіра також товща, ніж у черевній. Свинячу шкіру використовують як підкладкову для виготовлення одягу, шкіргалантерейних і шорно-сідельних виробів.

Шкіру для низу взуття поділяють за видами дублення, характером обробки, товщиною за стандартом (на 5−6 категорій — від 1,75 до 7 мм), сортністю (4 сорту) і за конфігурацією (цілі шкіри, напівшкіри і т.д.). Зазвичай у виробництві шкіри для низу взуття застосовують комбіноване дублення сполуками хрому, танідами, синтинами, іноді зі сполуками цирконію, алюмінію й ін. Шкіри хромового дублення, незважаючи на їх велику зносостійкість, не знайшли широкого застосування через низку недоліків (велика намочуваність, нетримання форми, низький коефіцієнт тертя в мокрому вигляді, труднощі обробки й ін.).

Зі шкіри для низу взуття виготовляють підошви, устілки і ін. деталі взуття. Підошовні шкіри повинні добре протистояти деформації, стиранню, стиску і вигину, а також зберігати лінійні розміри при зволоженні й наступному висушуванні. Необхідні властивості підошовних шкір забезпечуються підбором шкіряної сировини.

Види шкір за способом обробки:

Гладкі шкіри максимально зберігають природний малюнок — мерею, не піддаються тисненню взагалі, або на лицьову поверхню наноситься дуже дрібне «пилоподібне» тиснення.

Шліфовані шкіри утворюють шліфуванням бахтарм’яної сторони і додатково розбиранням одержують велюр, який використовується для пошиття спортивного, домашнього і модельного взуття. Однак існують шкіри, шліфування яких визначене технологією їхнього вироблення — це набук, що незамінний для виготовлення як чоловічого, так і жіночого взуття. Вставки з кольорового набука широко використовують у виробництві дитячого взуття.

Тиснені шкіри — це шкіри середніх і нижчих цінових діапазонів, незамінні для недорогого, робочого або форменого взуття. Відрізняються малюнком і глибиною тиснення. Чим дрібніший малюнок і глибина тиснення, тим меншою здатністю вкривати дефекти має таке тиснення. Усі малюнки можна умовно поділити на кілька категорій: дрібні (пилоподібні), середні та великі.

Лакові шкіри. Залежно від властивостей і кольору покриття може набувати найрізноманітніших колірних й органолептичних властивостей. Подібна шкіра досить широко використовується у виробництві як жіночого, таку і чоловічого модельного взуття. На лакову шкіру може бути нанесене тиснення для одержання необхідного малюнка.

Спилки. На спилок наноситься штучне полімерне «лице», що імітує природну лицьову поверхню. Технологія виготовлення спилків дозволяє використовувати недорогу сировину й одержувати відмінне рішення для виробництва недорогого взуття з якістю, близькою до якості натуральної шкіри з лицьовою поверхнею. Усі варіанти тиснення спилків ідентичні тисненню шкір з лицьовим покриттям. Спилки без нанесення штучного «лиця» використовують для виготовлення взуттєвого підкладного матеріалу, пошиття спецодягу.

Красти — це напівфабрикат шкіри, отриманий після операції барабанного фарбування (відсутня поверхнева обробка). Має природний малюнок лицьової поверхні. Відсутність обробки поверхні дозволяє уникнути більшості дефектів, пов’язаних з відшаруванням «лиця» — відминанням і відсутністю. Сучасна обробка дозволяє дати красту властивість гідрофобності, а спеціальне фарбування — наскрізний прокрас. Красти широко використовуються взуттьовиками для виробництва взуття найрізноманітнішого призначення. Шкіри з поліуретановою обробкою мають чудові фізико-механічні властивості з відштовхувальним ефектом і одночасно прекрасно «дихають». Подібна обробка дозволяє урізноманітнювати колірну гаму і фактуру, імітувати шкіру рептилій і екзотичних тварин, наносити найрізноманітніші малюнки. Використовується для виготовлення взуття і шкіргалантереї.

4. Особливості технологічного процесу виготовлення взуття на ПП «ВІДІЛАЙТ»

Технологічний процес виготовлення шкіряного складний. Для реалізації виробничої програми ПП «Віділайт «має відповідне устаткування:

1. Чесальна машина;

2. Кріпільний станок для колодок;

3. Роліковий станок;

4. Механічні колодки;

5. Молотова машина МВ-3;

6. Сушильна камера;

В зв’язку з складним технологічним процесом виготовлення валянкового взуття необхідне велике приміщення. Технологічні операції кожною бригадою здійснюються в окремій кімнаті. Для зберігання матеріалів, комплектуючих і готової продукції використовуються 2 складських приміщення, які розташовані окремо від виробничого приміщення відповідно до техніки безпеки. Також є приміщення для керуючого складу підприємства, в якому знаходяться кабінети: генерального директора, заступника директора, головного бухгалтера, інженера з ОП та БЖД. Також є кімната для сторожа.

Безпосередньо технологічним операціям виготовлення взуття передує розробка моделей взуття (проектування), що здійснюється з урахуванням вимог моди, звичаїв країни, кліматичних умов, асортименту і властивостей взуттєвих матеріалів, технології виробництва, потреб населення в різноманітних видах взуття.

До основних технологічних операцій виготовлення взуття належать: контроль якості взуттєвих матеріалів і добір їх у партії; збірка заготовок, формування верху взуття, скріплення деталей низу з деталями верху, оздоблювальні операції.

Розкроювання матеріалів відповідно до ескізного проекту моделі проводять після контрольної перевірки якості взуттєвих матеріалів і готових деталей, що їх комплектують у виробничі партії залежно від призначення, товщини, кольору, відтінку.

Збірка заготовок полягає в з'єднанні оброблених деталей верха взуття нитковими швами або спеціальними клеями і проводиться у визначеній послідовності залежно від виду взуття і його конструкції.

Формування верха взуття полягає в наданні деталям заготовок необхідних розмірів і об'ємної форми. Формування здійснюється шляхом натягування зібраної заготовки верху взуття на колодку. Таким чином, за рахунок витяжки матеріалів заготовки забезпечується краща формостійкість взуття.

Наступною технологічною операцією виготовлення взуття є зкріплення деталей верху і низу взуття. Слід зазначити, що цей етап суттєво впливає на зовнішній вигляд взуття, його міцність, зносостійкість, зручність у ході та інші властивості.

Виробництво взуття проходить у декілька етапів:

1 етап — Підготовчі роботи

— проектування;

— технологічна підготовка;

— виробництво.

2 етап — Розкрій і розруб матеріалів, обробка деталей

— розкрій матеріалів на деталі верху взуття;

— обробка деталей верху;

— розруб матеріалів на деталі низу.

3 етап — Складання заготовок

4 етап — Декоративне оздоблення заготовок

5 етап — Формування заготовок

6 етап — Кріплення деталей низу

7 етап — Опоряджування взуття Подготовчі роботи Безпосередньому виготовленню взуття передують передпроектні роботи, проектування взуття і підготовка виробництва.

Проектування взуття складається з розроблення і затвердження ескізів, деталей верху і низу. Ескіз — це художньо оформлене зображення конструкції взуття. У ньому відображаються форма копила і каблука, висота каблука, конфігурація деталей верху і низу, кількість і розташування строчок, рисунки оздоблення і фурнітури, колір і фактура матеріалів. Модельєри і художники розробляють кілька варіантів ескізів і представляють на затвердження художньо-технічній ради підприємства.

Для розроблення деталей верху спочатку отримують розгортку бокової поверхні копила з паперу або плівки. Найдосконалішим є метод отримання розгортки з термопластичної плівки. До копила прикріплюють усі внутрішні й проміжні деталі. Жорстку гнучку оболонку отримують із полівінілхлоридної смоли завтовшки 0,3−0,5 мм з допомогою вакуум-апарата для термовакуумного формування пластмасових виробів. Отримується жорстка оболонка з копила, до якої прикріплені всі внутрішні й проміжні деталі і яка відповідає формі й розмірам майбутньої заготовки.

На оболонку, не знімаючи з копила, наносять контури моделі олівцем, а потім фарбами. Так отримують макет верху взуття. Після затвердження макета оболонку кладуть пластом. Для цього її розрізають по верхньому канту заготовки, по лінії заднього шва і ребру устілки. За контуром відбитка оболонку надрізають перпендикулярно кривизні. Глибина і частота надрізів залежать від кривизни поверхні кожної ділянки. Потім оболонку закріплюють на аркуші паперу, розпрямляють на пресі, обводять контури моделі олівцем, а по контурах деталей роблять проколи шилом. З паперу вирізають лекала деталей, враховуючи величину припусків під затяжку, обробку і складання заготовок. Деталі низу розробляють на розгортці сліду копила. Шаблони всіх деталей середнього розміру взуття виготовляють з тонкого картону.

Після перевірки конструкції взуття на технологічність і відповідність стандарту робиться декілька спроб виготовлення дослідної партії взуття в експериментальному або складальному цеху. Конструкторська підготовка виробництва завершується затвердженням зразків взуття художньо-технічною радою.

Технологічна підготовка виробництва включає серійне розмножування шаблонів деталей — отримання шаблонів деталей всіх розмірів даної статево-вікової групи шляхом градуювання графічним або механічним способом на градир-машинах. Провідні фірми розмножують шаблони деталей з допомогою ЕОМ.

На основі серії шаблонів виготовляються дослідні партії взуття і вивчається хід їх реалізації, розробляється вся технологічна документація, проектується технологічний процес, виготовляються різаки для механічного розкроювання деталей та інше технологічне оснащення. Крім того, розраховується потреба в матеріалах, робітниках, устаткуванні, аналізуються економічні показники виготовлення взуття.

Виробництво взуття включає такі групи операцій: розкрій і розруб матеріалів, складання заготовок, формування заготовок, прикріплення деталей низу, опоряджування взуття, маркування і пакування.

Розкрій і розруб матеріалів, обробка деталей Розкрій матеріалів на деталі верху взуття. Зовнішні деталі верху взуття можуть виготовлятися з одного, двох і, рідше, трьох видів матеріалів для забезпечення необхідних властивостей взуття, більш раціонального використання ресурсів напівфабрикатів, оздоблення і зниження вартості взуття.

Матеріали для верху взуття повинні бути зносостійкими, водостійкими з лицьового боку, стійкими до поту, мати високі показники вологопоглинання і вологовіддачі, бути м’якими, формостійкими, не повинні виділяти шкідливих для організму речовин.

Підкладкові матеріали теж повинні мати відповідний комплекс механічних властивостей, високу гігієнічність, стійкість до поту, стійке до сухого і мокрого тертя пофарбування.

Залежно від розташування в заготовці, виконуваних функцій, характеру впливу стопи і зовнішніх чинників до деталей верху і їх ділянок ставляться різні вимоги. Деталі розподіляються на відповідальні, менш відповідальні і маловідповідальні. До відповідальних відносяться носки, союзки, переди, задні зовнішні і черезпідйомні ремінці. Маловідповідальними є язички, клапани, закріпки; решта деталей є менш відповідальними.

Ступінь відповідальності ділянок деталей дещо змінюється залежно від виду взутгя. За градацією на чотири рівні за ступенем відповідальності виділяються такі ділянки:

у туфлях: 1 — передня частина союзки приблизно до середини стопи; 2 — передня ділянка другої частини верху; 3 — верхня частина берців (задинок) п’яткової частини протяжністю до 0, ЗД; 4 -нижня частина задинок;

у напівчеревичках: 1 — носок і передня частина союзки: 2 -крила союзки, передня і верхня частина берців, крім крайніх ділянок п’яткової частини; 3 — п’яткова частина берців; 4 — язичок;

у чоботах: 1 — передня частина переда; 2 — крила і шийка переда; 3 — задинки і нижні 2/3 халяви; 4 — верхня частина халяви.

Нормативні документи регламентують товщину зовнішніх деталей і підкладки у відповідних межах залежно від виду, призначення і статево-вікової групи взуття, виду матеріалів. Установлені також ділянки шкір, з яких повинні викроюватися деталі. Наприклад, у чоловічому модельному взутті з опойка, виростка і напівшкурка товщина відповідальних деталей повинна бути в межах 0,9−1,4, жіночому — 0,8−1,3 мм. Шкіри із шкур важких розважок відповідно 1−1,6 і 0,9−1,5 мм. Усі відповідальні деталі викроюють із чапрака, а решту деталей — з усіх ділянок, крім пахвин.

Для повсякденного взуття з щільних ділянок чапрака викроюють носки, союзки, переда, задні зовнішні ремінці; деталі взуття для дітей ясельного віку — з усіх ділянок, крім пахвин; деталі домашнього взуття можуть викроюватися з усіх ділянок шкіри.

Деталі шкіряної підкладки також розподіляються на відповідальні (під союзку піднаряд, під берці, задній внутрішній ремінь, кишеня для задника) і менш відповідальні (штаферка, підкладка під кантсоюзки, футор, підшивка, вкладна устілка, напівустілка, м’який підп'ятник).

Проміжні деталі застосовуються для підвищення формостійкості верху взуття із шевро, козлини, шеврета, велюра, а також інших шкір при недостатній товщині, з штучних шкір при товщині менше 1,3 мм, штучних шкір на нетканій основі незалежно від товщини.

Під час розкроювання деталей повинен враховуватися напрям найменшого видовження. Якщо деталі верху мають значне видовження вздовж сліду, при носінні взуття утворюються грубі складки в пучковій частині, тому зовнішні деталі верху і шкіряної підкладки повинні мати найменше видовження вздовж сліду. Однойменні деталі в парі взуття повинні бути однаковими за товщиною, щільністю, видовженням, мереєю, кольором і відтінком, а деталі з ворсових шкір за висотою ворсу. Форма і розміри деталей повинні відповідати шаблонам, а їх краї мають бути рівними.

Зовнішні деталі верху з тканин і деталі міжпідкладки викроюють при дотриманні поздовжнього напряму по основі, а деталі підкладки — по утоку. Це дозволяє зменшити деформацію взуття в поперечному напрямі.

Розкрій матеріалів на деталі верху взуття проводиться в розкрійному цеху. Перед розкроєм шкіри оглядаються, відмічаються неприпустимі дефекти. Кожна шкіра розкроюється окремо механічним або ручним способом. Попередньо розробляються схеми розміщення деталей на різних видах шкір для одержання доброякісних деталей і зменшення міждетальних відходів.

Механічний розкрій проводять на пресах з допомогою різаків — ножів, замкнутий контур леза яких відповідає шаблонам деталей. Шкіру кладуть на плиту або колоду преса, і встановлюють різак. Під тиском ударника преса різак вирубує деталь. Для моделей взуття, які випускаються невеликими партіями, виготовлення різаків невигідне, тому застосовують ручний розкрій спеціальним вузьким ножем, обводячи його навколо лекала (картонного шаблона), окантованого смужкою тонкої сталі. Робота виконується на розкрійних дошках.

На ділянці затяжного пруга деталей леза різаків мають вигини для висікання гофрів, які вказують розмір взуття, пробивачі для нанесення контрольних точок (наколок) — орієнтирів правильного накладання деталей при складанні заготовок, смужки для намітки ліній строчки.

Підкладкові матеріали теж повинні мати відповідний комплекс механічних властивостей, високу гігієнічність, стійкість до поту, стійке до сухого і мокрого тертя пофарбування.

Залежно від розташування в заготовці, виконуваних функцій, характеру впливу стопи і зовнішніх чинників до деталей верху і їх ділянок ставляться різні вимоги. Деталі розподіляються на відповідальні, менш відповідальні і маловідповідальні. До відповідальних відносяться носки, союзки, переди, задні зовнішні і черезпідйомні ремінці. Маловідповідальними є язички, клапани, закріпки; решта деталей є менш відповідальними.

Ступінь відповідальності ділянок деталей дещо змінюється залежно від виду взутгя. За градацією на чотири рівні за ступенем відповідальності виділяються такі ділянки:

1) у туфлях: 1 — передня частина союзки приблизно до середини стопи; 2 — передня ділянка другої частини верху; 3 — верхня частина берців (задинок) п’яткової частини протяжністю до 0, ЗД; 4 -нижня частина задинок;

2) у напівчеревичках: 1 — носок і передня частина союзки: 2 -крила союзки, передня і верхня частина берців, крім крайніх ділянок п’яткової частини; 3 — п’яткова частина берців; 4 — язичок;

3) у чоботах: 1 — передня частина переда; 2 — крила і шийка переда; 3 — задинки і нижні 2/3 халяви; 4 — верхня частина халяви.

Нормативні документи регламентують товщину зовнішніх деталей і підкладки у відповідних межах залежно від виду, призначення і статево-вікової групи взуття, виду матеріалів. Установлені також ділянки шкір, з яких повинні викроюватися деталі. Наприклад, у чоловічому модельному взутті з опойка, виростка і напівшкурка товщина відповідальних деталей повинна бути в межах 0,9−1,4, жіночому — 0,8−1,3 мм. Шкіри із шкур важких розважок відповідно 1−1,6 і 0,9−1,5 мм. Усі відповідальні деталі викроюють із чапрака, а решту деталей — з усіх ділянок, крім пахвин.

Для повсякденного взуття з щільних ділянок чапрака викроюють носки, союзки, переда, задні зовнішні ремінці; деталі взуття для дітей ясельного віку — з усіх ділянок, крім пахвин; деталі домашнього взуття можуть викроюватися з усіх ділянок шкіри.

Деталі шкіряної підкладки також розподіляються на відповідальні (під союзку піднаряд, під берці, задній внутрішній ремінь, кишеня для задника) і менш відповідальні (штаферка, підкладка під кант союзки, футор, підшивка, вкладна устілка, напівустілка, м’який підп'ятник).

Проміжні деталі застосовуються для підвищення формостійкості верху взуття із шевро, козлини, шеврета, велюра, а також інших шкір при недостатній товщині, з штучних шкір при товщині менше 1,3 мм, штучних шкір на нетканій основі незалежно від товщини.

Під час розкроювання деталей повинен враховуватися напрям найменшого видовження. Якщо деталі верху мають значне видовження вздовж сліду, при носінні взуття утворюються грубі складки в пучковій частині, тому зовнішні деталі верху і шкіряної підкладки повинні мати найменше видовження вздовж сліду. Однойменні деталі в парі взуття повинні бути однаковими за товщиною, щільністю, видовженням, мереєю, кольором і відтінком, а деталі з ворсових шкір — за висотою ворсу. Форма і розміри деталей повинні відповідати шаблонам, а їх краї мають бути рівними.

Зовнішні деталі верху з тканин і деталі міжпідкладки викроюють при дотриманні поздовжнього напряму по основі, а деталі підкладки — по утоку. Це дозволяє зменшити деформацію взуття в поперечному напрямі.

Розкрій матеріалів на деталі верху взуття проводиться в розкрійному цеху. Перед розкроєм шкіри оглядаються, відмічаються неприпустимі дефекти. Кожна шкіра розкроюється окремо механічним або ручним способом. Попередньо розробляються схеми розміщення деталей на різних видах шкір для одержання доброякісних деталей і зменшення міждетальних відходів.

Механічний розкрій проводять на пресах з допомогою різаків — ножів, замкнутий контур леза яких відповідає шаблонам деталей. Шкіру кладуть на плиту або колоду преса, і встановлюють різак. Під тиском ударника преса різак вирубує деталь. Для моделей взуття, які випускаються невеликими партіями, виготовлення різаків невигідне, тому застосовують ручний розкрій спеціальним вузьким ножем, обводячи його навколо лекала (картонного шаблона), окантованого смужкою тонкої сталі. Робота виконується на розкрійних дошках.

На ділянці затяжного пруга деталей леза різаків мають вигини для висікання гофрів, які вказують розмір взуття, пробивачі для нанесення контрольних точок (наколок) — орієнтирів правильного накладання деталей при складанні заготовок, смужки для намітки ліній строчки.

Для розкрою рулонних матеріалів (тканин, синтетичних і штучних шкір) використовують багатошарові настили. Розкрій настилів може проводитись на пресах з використанням різаків, на стрічкових пилах або вібруючим ножем. Товщина настилу залежить від потужності преса (від 20 до 60 шарів). Вібруючим ножем розкроюють настили товщиною до 100 мм.

Обробка деталей верху. Перед складанням заготовки деталі обробляють. Основними операціями є комплектування деталей на пару взуття, клеймування, вирівнювання за товщиною, спускання країв, обробка країв загинанням, обпіканням або фарбуванням, перфорування, тиснення, тонування, наклеювання міжпідкладки і підкладки.

Комплект деталей на пару взуття клеймують методом холодного тиснення, позначаючи номер партії взуття, номер пари в партії, розмір, повноту, номер закрійника зовнішніх деталей.

Для забезпечення однакової, рівномірної і відповідаючої нормативам товщини деталі вирівнюють на двоїсто-стрічкових машинах. Коливання товщини в комплекті деталей не повинно перевищувати ±0,1 мм.

По лінії з'єднання краї деталей стоншують до визначеної товщини і ширини на машинах з чашоподібним ножем, а потім обробляють загинанням, обпіканням або фарбуванням.

Краї (торці) деталей з щільних шкір, бахтарм’яного спилку завтовшки не менше 1,3 мм, штучних шкір на нетканій основі, синтетичних шкір фарбують водостійкою фарбою у колір лицьової поверхні. Торці деталей білого кольору і світлих тонів можна не фарбувати.

Краї деталей повсякденного взуття із шкір товщиною 1,3−1,5 мм можуть бути оброблені перфоруванням (відсіканням) при вирубуванні різаками із зубцями різної форми і розміру на лезах.

Обпіканням (термічною обробкою при температурі 500−1000 °С) обробляють краї деталей із шкір товщиною 1,1−1,8 мм після стоншення до товщини 0,7−1,1 мм. При цьому за рахунок зсідання з боку бахтарми край деталі загинається на 90−100° і торець закривається лицьовим шаром.

Деталі з тонких (до 1 мм) і менш щільних шкір (шевро, опойок) обробляють гарячим формуванням без стоншення. Край при цьому загинається на 180°, лицьовий шар заходить на бахтарму до 0,5 мм.

Розруб матеріалів на деталі низу. Деталі низу вирубують із шкіри, гуми, картону та інших матеріалів у штампувальних цехах на потужних пресах, застосовуючи різаки. Характер обробки деталей залежить від їх виду і призначення, конструкції та методу кріплення з деталями верху.

Товщину шкіряних деталей вирівнюють на прохідних валкових машинах з нерухомим ножем шляхом зрізання надлишків з бахтар-м'яного боку. Всі деталі однакового призначення повинні мати товщину згідно з вимогами галузевого стандарту.

Підошви зі шкіри і шкірволону для жіночого взугтя профілюють: спускають краї на ширині 17 мм у носково-пучковій та гелен-ковій частинах і на всю ширину у крокульній частині. Товщина спущеного краю в носково-пучковій частині, згідно з вимогами стандарту, становить у геленковій — 1,7, крокульній — 1,3 мм. Спускають також краї задників, підносків, напівустілок.

Шкіряні підошви і підложки, формовані підошви з полімерних матеріалів скуйовджують по всьому периметру на ширину 20−25 мм для підвищення міцності приклеювання.

Шкіряні устілки і підошви після зволоження формують на пресах для надання профілю сліду копила даного розміру і фасону.

До устілок прикріплюють металевий геленок або відливають його з пластмаси на литтєвих машинах.

Складання заготовок Деталі верху з'єднують між собою нитковими швами, склеюванням, зварюванням. Найпоширенішим є з'єднання нитками на швейних машинах. Застосовують бавовняні нитки у шість складень № 10−50, особливо міцними є у дев’ять складень № 0−40 і у дванадцять складень № 00, армовані лавсано-бавовняні, капронові, анідні, лавсанові. Розривне навантаження ниток, залежно від складу, коливається від 10 до 380 Н.

Для з'єднання деталей застосовують шви різних конструкцій. Найпоширенішим є настрочний шов, якщо одна деталь накладається бахтарм’яним боком на лицьову поверхню іншої деталі. У п’ятковій частині застосовується переважно тугий зшивний шов, якщо деталі зшиваються лицьовими поверхнями, а потім розпрямляються на 180°. Такий шов може закріплюватися заднім зовнішнім ремінцем або прошвою. По верхньому канту верх з підкладкою може оброблятися в обрізку — з'єднанням зшивним швом берців і підкладки, які складаються бахтарм’яними боками, з обрізуванням надлишків і обробкою канта виворіткою, коли деталі зшиваються лицьовими поверхнями з наступним вивертанням на 360° так, щоб лінія шва знаходилася всередині заготовки на відстані 3−4 мм від верхнього краю зовнішньої деталі. Потім шов оббивають і прострочують по краю зовнішньої деталі.

Міцність ниткового шва залежить від міцності ниток, довжини стібка, кількості строчок, відстані між строчками і строчок від краю деталі, утяжки шва та ін. Утяжка ниток повинна бути такою, щоб при формуванні заготовки уникнути розходження шва, коли при відтягуванні деталей видно вертикальні нитки стібка. При правильно виконаних строчках переплетення ниток приховане у товщині деталей.

Основні вимоги до складання заготовок такі:

1) колір ниток повинен гармоніювати з кольором деталей;

краї підкладки не повинні виступати за передній край союзок, передній і верхній краї берців — за бокові краї черезпідйомних ремінців;

у безпідкладковому взутті вздовж лінії верхнього краю для зміцнення канта прикріплюють смужку підкладкової шкіри;

у чобітках і черевиках, крім малодитячих і для ясельного віку, обов’язкове застосування розширених до низу задніх внутрішніх ремінців;

у черевиків шкіряні штаферки можуть замінюватися штафе-рочною тасьмою;

у чобітках і черевиках з утепленою підкладкою, а також у дитячих, малодитячих і для ясельного віку штаферка не обов’язкова;

у заготовках з дубльованих матеріалів допускаються під-блочники з тих самих матеріалів, а їх передній край повинен окантовуватися.

Технологічні нормативи скріплення деталей такі:

краї з'єднуваних деталей повинні співпадати з наколами;

строчки повинні бути паралельні краям деталей і між собою;

довжина стібка, кількість строчок, відстань між строчками і строчки від краю деталі повинні відповідати технологічним нормативам;

нитки повинні бути добре втягнутими і щільно заповнювати проколи;

нитки не повинні бути забрудненими і скуйовдженими;

у строчці не повинно бути обривів ниток і пропуску стібків;

кінці ниток повинні бути протягнуті всередину, закріплені вузлом, приклеєні або сплавлені;

зшивні шви повинні ретельно розпрасовуватись, деталі не повинні бути зморщеними або стягнутими по лінії швів.

Декоративне оздоблення заготовок Різноманітність асортименту взуття, крім видів конструкцій і крою, досягається застосуванням різних оздоблень заготовок, які розподіляються на три групи: невід'ємні від конструкції, нанесені на деталі, змінна декоративна фурнітура.

До невід'ємних від конструкції оздоблень відносять: використання для деталей верху комбінації матеріалів різних видів, кольорів, фактури; конструктивні оздоблення — канти, банти, протяжки, окантовки, зав’язки, накладки, вставки, бізики, петлі, облямівка хутром; функціональна фурнітура — пряжки, застібки, ґудзики, кнопки, декоративні блочки і гачки, гофровані гумки, хольнітени тощо.

Безпосередньо деталі прикрашаються: механічною обробкою деталей — перфорацією, відсічками, фігурними вирізами; обробкою на швейних машинах — ажурними і декоративними строчками, вишивкою; обробкою на пресах — тисненням, друком через фольгу; фарбами — тонуванням, художнім розписом, зображеннями, нанесеними через трафарет; змінною і декоративною фурнітурою — декоративними шнурками і наконечниками шігурків, бантами, фурнітурою різної форми і розмірів з металів, пластмас, деревини, ювелірними прикрасами.

Канти — смужки шкіри іншого кольору, які закріплюються між настрочуваними деталями і підкреслюють конструктивні лінії заготовки.

Протяжки — смужки шкіри або інших матеріалів, протягнуті через отвори в зовнішніх деталях і приклеєні до них з бахтарм’яного боку.

Бізики — рельєф на поверхні заготовки, утворений прокладанням текстильного шнура між верхом та прострочуванням.

Окантовка — окантовування верхнього канта взуття або країв окремих деталей смужкою матеріалу, тасьмою або шнуром, а також окантовування амортизуючої прокладки по краю верхнього канта.

Хольнітен — трубчаста заклепка (втулка) з куполоподібною голівкою. Призначена для зміцнення шва замість закріпки і як прикраса.

Блочка — фасонна втулка, призначена для зміцнення країв отворів, через які протягуються шнурки.

Перфорація — отвори різної форми і розмірів на зовнішніх деталях або між з'єднувальними строчками, що утворюють певний візерунок і підвищують паропроникність деталей.

Відсічка — фігурний край настрочної деталі, одержаний при розкроюванні різаками з фігурним профілем леза або на швейних машинах з різачком замість голки.

Ажурна строчка — строчка, яка не несе функціонального навантаження, виконана на деталях з тонких матеріалів; характерна для моделей взуття класичного стилю.

Декоративна строчка — виконується товстими нитками однорядна або у кілька рядків для оздоблення взуття спортивного стилю.

Тиснення рельєфних візерунків виконується на пресах з допомогою рельєфних плит.

Друк фольгою різних зображень на деталях виконується способом гарячого тиснення. Фольга є основою з поліетилентерефталатної плівки, на яку в кілька шарів нанесено кольорове або із застосуванням металевих порошків (бронзового, алюмінійового) термопластичне покриття, спроможне під дією нагрітої плити з рисунком наноситися на матеріал і міцно приклеюватися. Така фольга виготовляється різних кольорів для маркування реквізитів взуття і товарного знака підприємства, а також для декорування. Крім взуттєвої, виготовляється поліграфічна фольга, яка дає золотисті, золотисто-жовтогарячі, золотисто-жовті, бронзові відбитки.

Формування заготовок Формування проводиться для надання заготовці форми і розмірів копила. Надана форма повинна зберігатися після знімання взуття з копила, при його зберіганні та експлуатації.

Основними способами формування є обтяжно-затяжний і безобтяжний (одноопераційний). Залежно від способу формування застосовуються різні за формою заготовки: плоскі, напівплоскі, просторові (об'ємні). Для плоских заготовок, які не мають шва, з'єднуючого союзку з берцями, застосовують обтяжно-затяжний спосіб формування. Для напівплоских заготовок, крім зазначеного способу, застосовують спільну обтяжку і клейову затяжку пластинами. Просторова заготовка має об'ємну форму: носкова частина відповідає формі носка, затяжний пруг попередньо з'єднаний з підкладкою і м’якою устілкою. Таку заготовку найчастіше формують безобтяжним способом, розсуваючи зсередини копил.