Аналіз фінансових результатів банку

Зміст

• Вступ 2
• 1. Теоретичні засади аналізу фінансових результатів банку 4
• 1.1 Методи аналізу 4
• 1.2 Методика оцінювання рейтинговими агенствами фінансових результатів банку 4
• 1.3 Доходи, витрати і прибуток як основні чинники аналізу фінансових результатів банку 8
• 2. Аналіз фінансових результатів ВАТ «КБ «Надра банк» 22
• 2.1 Динаміка доходів, прибутку 22
• 2.2 Загальна організаційно-економічна характеристика банку 26
• 2.3 Аналіз фінансової стійкості ВАТ «КБ «Надра» 30
• 3. Напрямки підвищення ефективності управління фінансовими результатами комерційного банку 34
• 3.1 Методи урегулювання фінансової стійкості ВАТ «КБ «Надра Банк» 34
• 3.2 Вихід ВАТ «КБ «Надра Банк» з кризової ситуації 35
• 3.3 Діяльність НБУ щодо урегулювання кризової ситуації у банківській сфері 40
• Висновки 44
• Список використаних джерел 47

Вступ

Актуальність теми. Базовою ланкою кредитної системи, основою, на якій ґрунтується вся діяльність, пов’язана з кредитно-фінансовим обслуговуванням господарства, є комерційні банки. Вони створюють другий (за порядком, але не за значенням) рівень банківської системи після центрального банку. Комерційні банки — це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузей економіки та населення.

Комерційні банки відіграють важливу роль в економічних перетвореннях, які відбуваються в нашій країні. Як регулятори грошового обігу і центри акумуляції грошових ресурсів і їх перерозподілу, комерційні банки володіють важливими важелями впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу і інші сфери економіки, а також на розвиток економічних і суспільних відносин.

Провідна роль банківської системи у залученні, накопиченні та розміщенні коштів з метою фінансування суб'єктів всіх галузей національної економіки вимагає особливо уважного ставлення до управління їх розвитком. Результати аналізу динаміки банківської системи за основними показниками дозволяють стверджувати, що на цей час банківську систему України в основному сформовано і подальший її розвиток прямо залежить від ефективності діяльності вже існуючих банків та від їх здатності забезпечити ринок банківськими продуктами.

Прибуток є однією із стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом аналізу і прогнозування діяльності банку. В сучасних умовах господарювання питання про стабільність фінансової діяльності українських комерційних банків набуває особливого значення. Їх нестійкий фінансовий стан, з одного боку, і необхідність розширення інвестицій в економіку, з другого боку, загострюють цю проблему, перетворюють її в одне з актуальних теоретичних і практичних питань національної економіки.

Теоретичною основою дослідження стали концепції банківської справи та менеджменту, моделі оцінки і регулювання прибутковості, ліквідності і фінансової стійкості комерційного банку, які викладені в наукових працях вітчизняних та іноземних дослідників цієї проблеми.

Метою курсової роботи є узагальнення методичних і теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо управління прибутковістю комерційного банку в сучасних ринкових умовах господарювання.

Відповідно до поставленої мети було вирішено ряд завдань:

— узагальнити сутність прибутку банку;

— дослідити методику оцінки прибутковості комерційного банку;

— розкрити сутність управління прибутковістю банку;

— виявити структуру та динаміку доходів та видатків комерційного банку;

— проаналізувати прибутковість та ефективність управління комерційним банком;

— визначити шляхи підвищення ефективності управління прибутковістю базового банку.

Предметом дослідження є фінансова діяльність комерційного банку, методи і інструменти її оцінки, а також процес управління прибутковістю.

Об`єктом курсової роботи є практика роботи українського акціонерного банку «Надра». Це універсальний банк, що надає повний спектр банківських послуг.

1. Теоретичні засади аналізу фінансових результатів банку

1.1 Методи аналізу

1.2 Методика оцінювання рейтинговими агенствами фінансових результатів банку

Доходи і витрати банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період унаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той самий період для забезпечення цієї діяльності. Різницю між доходами і витратами протягом року називають результатом. Чистий прибуток у банках визначається один раз на рік станом на 1 січня. Поряд з економічним прибутком існує поняття облікового прибутку. Саме існування економічного та облікового прибутку обумовлює суттєву різницю у визначенні ефективності діяльності банку. Реальний прибуток буде відображений у балансі лише за рік.

Аналіз прибутковості — це складне завдання з певних причин. По-перше, кожен аспект банківських операцій впливає на його прибутковість і має братися до уваги. По-друге, правила бухгалтерського обліку щодо визначення доходів і витрат складні, тому завжди залишається місце для довільних суджень та інтерпретацій [34, с. 33].

За своєю структурою доходи, витрати і прибуток банку відповідають напрямам його діяльності. Для банку важливо знати не лише загальний результат діяльності за конкретний період, а й володіти інформацією про джерела даного результату. Останнє визначається через зіставлення окремих груп доходів і витрат у розрізі конкретних рахунків, клієнтів, груп клієнтів, за операціями, послугами по підрозділах банків чи філіях.

Тому розрізняють фінансові результати від операційної та не-операційної діяльності банку, фінансові результати від здійснення кредитних операцій, операцій з цінними паперами, операцій з іноземною валютою.

Дослідження фінансових результатів за джерелами їх формування дає змогу всебічно оцінити прибуток банку за його складовими та утворюючими факторами.

Прибуток до оподаткування банку складається з:

— чистого процентного доходу, який визначається як різниця між процентними доходами і процентними витратами банку;

— чистого комісійного доходу, який визначається як різниця між комісійними доходами і комісійними витратами. Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямами витрачання коштів;

— дивідендного доходу — доходу, отриманого від цінних паперів на продаж та інвестиційних цінних паперів;

— чистого торговельного доходу, тобто прибутку або збитку від здійснення відповідних операцій з цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами;

— прибутку/збитку від інвестиційних цінних паперів — прибутку/збитку від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;

— прибутку від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії і дочірні установи та інших інвестицій;

— іншого операційного доходу. Таким чином, операційний дохід банку є сумою перелічених вище видів прибутку;

— прибуток від операцій — це різниця між операційним доходом банку та сумою загально-адміністративних витрат і витрат на персонал;

— прибуток до оподаткування — різниця між прибутком від операцій та витратами на безнадійні та сумнівні борги;

— прибуток після оподаткування — різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток;

— чистий прибуток/збиток банку — це прибуток після оподаткування, скоригований на суму непередбачених доходів/витрат.

Слід зауважити, що непередбачені доходи і витрати не можуть братися до уваги для фінансової оцінки банку.

Метою аналізу прибутку та рентабельності є виявлення основного центру прибутковості банку та факторів, які впливають на збільшення величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами. Відповідно до мети визначають такі завдання аналізу прибутку та рентабельності:

— оцінка виконання плану прибутку;

— аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;

— факторний аналіз прибутку;

— аналіз формування та розподілу прибутку;

— визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;

— аналіз показників ефективності діяльності комерційного банку;

— аналіз фінансової міцності банку (визначення межі та коефіцієнта безпеки банку).

Інформаційне забезпечення аналізу прибутку та рентабельності формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню. За своїм складом інформаційна база аналізу прибутку та рентабельності може не відрізнятися від інформаційної бази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і позаоблікової) інформації. До аналізу прибутку та рентабельності обов’язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат банку [41, с. 28].

Визначення загального обсягу прибутку до оподаткування здійснюється за даними звіту про фінансові результати. Для обчислення абсолютного розміру прибутку використовується інформація про доходи і витрати банку, яка дає змогу визначити прибуток у цілому та за його складовими:

(1.2)

де, П — прибуток банку до оподаткування;

Д1 — процентний дохід;

Д2 — комісійний дохід;

Д3 — чистий торговельний дохід;

Д4 — інші банківські операційні доходи;

Д5 — інші небанківські операційні доходи;

Д6 — повернення списаних активів;

Д7 — непередбачені доходи;

В1 — процентні витрати;

В2 — комісійні витрати;

В3 — інші банківські операційні витрати;

В4— загально-адміністративні витрати;

В5 — витрати на персонал;

В6 — відрахування в резерви та списання сумнівних активів;

В7 — непередбачені витрати.

Виходячи з наведеного рівняння, яке характеризує утворення прибутку банку, можна визначити прибуток за його складовими:

(1.3)

де, П1 — чистий процентний дохід;

(1.4)

де, П2 — чистий комісійний дохід;

(1.5)

де, П3 — чистий торговельний дохід;

(1.6)

де, П4 — інший прибуток.

Загальний аналіз прибутку банку до оподаткування потребує побудови аналітичної таблиці, яка відображає динаміку його абсолютного обсягу, складу і структури. Така таблиця будується безпосередньо за даними звітів за попередній і звітний роки, або, якщо аналізують доходи і витрати банку, інформація може надходити з відповідних аналітичних таблиць. Другий підхід до формування аналітичної таблиці дає змогу використати дані групувань доходів і витрат за їх видами й істотно знижує трудомісткість розрахунків.

Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Деякі з них було розглянуто в попередніх параграфах. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі.

Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку (тобто збільшення доходів на відповідну суму веде до збільшення прибутку на ту саму суму; зменшення доходів супроводжується зменшенням прибутку) та зворотний вплив витрат (тобто збільшення витрат призводить до зменшення

1.3 Доходи, витрати і прибуток як основні чинники аналізу фінансових результатів банку

Розглядаючи сутність прибутку, слід зазначити такі його характеристики.

По-перше, прибуток являє собою форму доходу підприємця, що виконує певний вид діяльності. Ця зовнішня, найпростіша форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для її повної характеристики, оскільки у ряді випадків активна діяльність у будь-якій сфері може й не бути пов’язана з отриманням прибутку.

По-друге, прибуток — це форма доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов’язана з категорією капіталу — особливим фактором виробництва — і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.

Наступною характеристикою прибутку є те, що він не є гарантованим доходом підприємця, який вклав свій капітал у той чи інший вид бізнесу, а являє результат вмілого та успішного виконання цього бізнесу. Однак у процесі ведення бізнесу підприємець унаслідок своїх невдалих дій або об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки позбутися очікуваного прибутку, але й повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є здебільшого і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності (рівень прибутку і рівень підприємницького ризику знаходяться в прямо пропорційній залежності).

Також слід зауважити, що прибуток характеризує не весь дохід, отриманий у процесі підприємницької діяльності, а лише ту його частину, яка «очищена» від витрат на виконання цієї діяльності.

У той же час прибуток є вартісним показником, що виражений у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов’язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов’язаних з ним основних показників — вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат тощо, а також з чинним порядком податкового регулювання [27, с. 17].

З урахуванням розглянутих основних характеристик прибутку його визначення в найбільш узагальненому вигляді можна сформулювати таким чином: прибуток — це виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик виконання підприємницької діяльності і є різницею між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі виконання цієї діяльності.

Висока роль прибутку в розвитку банку та забезпеченні інтересів його засновників і персоналу визначає необхідність ефективного та безперервного управління ним.

Найважливішим фактором, що впливає на суму всіх видів прибутків банку, є розмір доходів банку, який отримується в процесі діяльності.

Доходи банку — це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Доходи є базою для розвитку його діяльності, яка забезпечує розв’язання таких завдань.

По-перше, основна частина доходів банку є джерелом покриття витрат, пов’язаних із здійсненням банківської діяльності. Реалізація цього завдання забезпечує самоокупність операцій банку.

По-друге, частина доходів банку є джерелом формування його чистого прибутку. За рахунок прибутку банк формує фонди та резерви для подальшого його розвитку та зниження ризиків. За допомогою реалізації цього завдання банк розвивається в довгостроковому періоді та забезпечує самофінансування розвитку банку на розширеній основі в майбутньому періоді.

Банківські доходи банку прийнято поділяти на процентні та непроцентні.

До процентних доходів належать: процентні доходи за коштами, розміщеними в НБУ; за коштами до запитання; за операціями репо; за короткостроковими депозитами; процентні доходи за коштами, розміщеними в інших банках; за депозитами овернайт; за короткостроковими та довгостроковими депозитами й кредитами; за кредитами овернайт; за фінансовим лізингом; процентні доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності; за овердрафтом; за дисконтними векселями; за факторинговими операціями та іншими кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності; процентні доходи за кредитами фізичним особам; процентні доходи за цінними паперами та інші процентні доходи [35, с. 88].

До непроцентних доходів належать: комісійні доходи за операціями з банками: від розрахунково-касового обслуговування, за операціями з цінними паперами, від операцій з валютою; комісійні доходи за операціями з клієнтами: від РКО, від кредитного обслуговування, за операціями з цінними паперами тощо; результат від торговельних операцій, а також інші банківські операційні доходи (безпосередньо пов’язані з діяльністю банку) та інші небанківські операційні доходи (доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення доходи від продажу основних засобів, нематеріальних активів та від фінансових інвестицій; надходження за аудиторські послуги, від орендних операцій тощо).

Слід зауважити, що наведена класифікація не є єдиною, але вона, на думку вітчизняних фахівців, найповніше розкриває суть та джерела походження доходів банку.

Економічний прибуток — це різниця між доходами і витратами банку. Кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є прибуток до оподаткування, який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.

Одним із фундаментальних та узагальнюючих показників ефективності фінансово-комерційної діяльності банку є відношення прибутку банку до його капіталу. У кінцевому випадку, саме прибутковість власного капіталу господарюючого суб'єкту безпосередньо впливає на привабливість його акцій. Це, однак, не характерне для швидко зростаючого банку, який з метою забезпечення необхідної капітальної бази змушений здійснювати нові емісії, що зумовлює зниження доходу на капітал. Тому на протязі декількох років після розміщення нового випуску акцій прибутковість капіталу не може виконувати роль надійного індикатора ефективності функціонування банку [64, с. 63].

Визначення міри впливу окремих чинників на динаміку прибутковості капіталу банку, що дає можливість відкоригувати орієнтири для його фінансового механізму, віддзеркалюють наступні взаємозв'язки:

Прибуток Прибуток Активи

——————— = ———————- х ——————- (1.1)

Капітал Активи Капітал

Тобто прибутковість капіталу банку знаходиться в прямій залежності від віддачі активів та у зворотній залежності від достатності капіталу. Виходячи з цього, банку вигідно функціонувати на межі ризику, тобто з найменшим забезпеченням активів власним капіталом.

Прибуток банку — різниця між його доходом і витратами.

Балансовий прибуток банку — сума прибутку й надходжень від реалізованих операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями і дебетовим сальдо мінус збитки від реалізованих операцій.

Дохід банку — загальна сума коштів, отриманих від здійснення активних операцій.

Існують наступні види банківського доходу:

— отримані відсотки;

— доходи і комісія з послуг;

— доходи від операцій з цінними паперами;

— доходи від інкасації грошового виторгу й перевезення цінностей;

— доходи від діяльності негоспрозрахункових підрозділів банку;

— доходи від операцій із золотом і дорогоцінними металами;

— доходи з операцій касового обслуговування Держбюджету і державного боргу;

— штрафи, пеня, отримані неустойки.

Прибуток до оподаткування банку складається з:

— чистого процентного доходу, який визначається як різниця між процентними доходами і процентними витратами банку;

— чистого комісійного доходу, який визначається як різниця між комісійними доходами і комісійними витратами. Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямами витрачання коштів;

— дивідендного доходу — доходу, отриманого від цінних паперів на продаж та інвестиційних цінних паперів;

— чистого торговельного доходу, тобто прибутку або збитку від здійснення відповідних операцій з цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами;

— прибутку / збитку від інвестиційних цінних паперів — прибутку/збитку від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;

— прибутку від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії і дочірні установи та інших інвестицій;

— іншого операційного доходу.

Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування, є:

— обсяг капіталу банку;

— рівень ефективності використання активів банку;

— мультиплікативний ефект капіталу;

— рентабельність доходу.

Функціями прибутку банку на сучасному етапі розвитку є:

— економічна функція прибутку, полягає в забезпеченні достатності капіталу банку та його зростання, а відповідно і розвитку банку;

— соціальна функція, яка полягає в забезпечення стабільного стійкого розвитку населення та нарощення їх капіталу за рахунок банківської системи.

Джерелом банківського прибутку є доходи, отримані в результаті створення і реалізації банком свого продукту. Сутність «технології» банківської діяльності полягає в тому, що комерційний банк частину власного капіталу і тимчасово вільних фінансових ресурсів, що акумулював у виді грошових коштів, передає суб'єктам господарювання, які відчувають потребу в додаткових коштах. Він робить це за певну плату.

Таким чином, передані банком грошові кошти є специфічним товаром, що має, як будь-який товар, споживну вартість і ціну. Споживна вартість цього товару полягає в його спроможності задовольняти потреби позичальників у грошових коштах і приносити банку процентний доход.

Створюється враження, що позичені банком грошові засоби самі по собі народжують нові гроші (доход). Однак, ще К. Маркс доводив, що всі види доходів мають одне джерело — додаткову вартість.

Таким чином, згідно з його теорією, процентний доход банку — перетворена форма частини додаткової вартості. Це пояснюється тим, що тимчасово вільні кошти банку, передані в користування суб'єктові господарювання (підприємству), саме в процесі його виробництва виконують функцію самозростання капіталу.

Доход, отриманий функціонуючим підприємством, розпадається на підприємницький доход, який воно отримує, і позичковий процентний доход, який отримує банк. Крім того, банк отримує ще і непроцентні доходи як оплату інших послуг (крім послуг за розміщення коштів), наданих ним юридичним і фізичним особам. Ці доходи є часткою перерозподілених доходів отримувачів цих послуг. Отже сукупний доход банку складається з процентних і непроцентних доходів. Він і є джерелом прибутку банку, що утворюється як різниця між його доходами і видатками [42, с. 72].

Прибуток банку являє собою різницю між його доходом і витратами. Класифікація прибутку банку наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Систематизація прибутку банку за основними класифікаційними характеристиками

Балансовий прибуток банку — це сума прибутку й надходжень від реалізованих операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями і дебетовим сальдо мінус збитки від реалізованих операцій.

Основним джерелом банківського прибутку є прибуток від відсоткової різниці, що визначається як отримані відсотки мінус сплачені.

Визначення сутності прибутку як економічної категорії має важливе значення для управління процесами його формування, виявлення факторів, що впливають на його величину, дає знання, необхідні для розробки заходів щодо збільшення прибутку, його максимізації і перспективного планування. Існують різні (так звані «суб'єктивні» й «об'єктивні») теорії визначення прибутку, але вони стосуються до прибутку, що утворюється в процесі виробництва продукції в галузях матеріального виробництва. Щодо походження прибутку комерційних банків, то це питання недостатньо досліджене.

Фінансові результати діяльності банку характеризуються двома показниками, що відображаються в звіті (форма № 2-КБ): прибуток (збиток) до оплати податку і прибуток після сплати податків.

Прибуток (збиток) банку до оплати податку складається із складових частин, що відповідають основним видам продукту (послуг) банку, поданих на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Складові частини прибутку (збитку) банку При аналізі прибутку (збитку) банку необхідно, по-перше, дати загальну оцінку виконання плану і динаміки прибутку і, по-друге, проаналізувати його складові. Цей аналіз необхідний для оцінки ефективності основних видів продукту (послуг) банку, а отже, і роботи працівників банку щодо надання цих послуг. Результати цього аналізу можна використати в управлінні діяльністю банку і при мотивації діяльності його працівників. У звітності банку (форма № 2-КБ) відсутня інформація про складові прибутку (залежно від основних видів його продукту). Тому їх необхідно визначити. Це можна зробити шляхом згрупування доходів і видатків у дві групи, які пов’язані з банківською операційною (основною) діяльністю і небанківською діяльністю, а видатки банку, крім того, розділити на прямі і накладні [30, с. 93].

Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок — і прибутковості банку, що є одним із основних джерел поповнення власного капіталу банку.

У світовій практиці спостерігається як постійне зростання банківських активів, так і рівня дохідності за ними. І хоча збільшується частка доходів, отриманих у вигляді комісійної винагороди від надання банківських послуг, проценти, отримані від кредитних операцій банку, становлять основну частку банківських доходів. Ця тенденція спостерігається і в Україні. При цьому внаслідок слабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківських доходів одержується у вигляді процентів за користування кредитними коштами, що були надані банком платоспроможним клієнтам.

Структура банківських доходів має такий вигляд:

1. Доходи від проведення активних операцій:

— доходи від кредитування;

— доходи від інвестиційних операцій.

2. Доходи від комісійних операцій:

— доходи від розрахунково-касового обслуговування;

— доходи від трастових операцій;

— доходи від факторингових операцій;

— доходи від лізингових операцій;

— інші доходи від комісійних операцій.

3. Інші доходи.

Доходи від кредитування складаються з процентів за банківськими позиками, а також з облікових процентів, що одержуються при обліку векселів. Близько 70% доходів банки отримують саме від надання позик.

Важливе значення для зростання дохідності банків має інвестиційний портфель цінних паперів банку. Обсяги доходу з цього джерела залежать від розміру й структури інвестиційного портфеля, а також дохідності різних видів цінних паперів.

Основну масу доходу від комісійних операцій банки отримують у вигляді комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Інші види комісійних доходів становлять незначну частку в загальному обсязі доходів через нерозвиненість ринку таких послуг, як трастові, факторингові, лізингові та ін.

До інших видів доходу від комісійних операцій належать:

— комісія за надання гарантій та порук;

— плата за акцептні операції банку;

— плата за фінансування капітальних вкладень та інші інвестиційні послуги;

— комісійні за здійснення валютних операцій;

— комісійна винагорода за консалтинговими послугами.

Оскільки прибуток банку — це різниця між валовими доходами та валовими витратами банку, розглянемо структуру його витрат.

Структура витрат банку. Витрати банку включають:

Операційні витрати: сплачені проценти за залученими банком коштами; сплачена комісія; витрати на операції з цінними паперами; витрати на валютні операції; витрати на розрахунково-касове обслуговування; витрати на страхування майна, цінностей ризику; інші операційні витрати [76, с. 83].

Неопераційні витрати: витрати на утримання персоналу; витрати, пов’язані з експлуатацією основних фондів банку; інші витрати.

Найбільшу частку в загальній сумі витрат банку становлять витрати на виплату процентів за залученими банком ресурсами (виплати за депозитами, за рахунками до запитання, за депозитними сертифікатами тощо). Ці виплати набагато перевищують виплати за іншими статтями і становлять більш як половину операційних витрат.

Комісійні виплати — це виплати, які здійснює банк у процесі проведення своїх активних операцій і надання послуг клієнтам, а також витрати з ведення кореспондентських рахунків.

Витрати на валютні операції — це витрати на розрахункове обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

Неопераційні витрати включають: заробітну плату працівників банку, витрати на утримання приміщень та устаткування й інше.

До складу інших витрат належать витрати, які непередбачені іншими статтями. Це судові витрати, сплачені банком штрафи тощо.

Банківські менеджери повинні здійснювати щомісячний аналіз рівня доходів та витрат банку як у цілому, так і за статтями з метою мінімізувався витрат та отримання прибутку.

Банки зацікавлені в збільшенні чистого доходу, і для цього в їхньому розпорядженні є такі можливості:

— підвищення рівня дохідності від використання кожної складової активів;

— здійснення перерозподілу активів на користь тих, що дають найбільший дохід;

— зменшення процентних та непроцентних витрат.

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

Капітал — найважливіший індикатор фінансового стану банку. Але неможливо протягом тривалого часу підтримувати стабільний стан капіталу без адекватних доходів. Прибуток і капітал взаємно підкріплюють один одного. Стабільна прибутковість дає змогу збільшити капітал, оскільки банк може використати весь чистий дохід для поповнення своєї бази капіталу, або він може використати частину цього доходу на виплату дивідендів акціонерам. У будь-якому випадку акціонери отримають більший дивідендний дохід, ніж від інших подібних інвестицій. Вони з більшим бажанням придбаватимуть додаткові акції такого банку.

У свою чергу, сильна позиція капіталу допомагає збільшити прибуток двома способами. По-перше, капітал є джерелом безпроцентних фінансових коштів для банку. Якщо банк збільшує свій капітал через випуск нових акцій і використовує прибуток для оплати своїх зобов’язань, його процентні витрати зменшуються. По-друге, кредитори бажають мати справу з добре капіталізованим банком. Отже, добре капіталізовані банки платять менші процентні ставки за своїми зобов’язаннями, тим самим зменшуючи свої процентні витрати. Добре капіталізовані банки можуть також працювати із менш ліквідними активами, оскільки можуть вільно отримувати кредитні ресурси, якщо це їм потрібно. Вони можуть розміщувати більше коштів у дохідних активах [11, с. 53].

Збитки, з іншого боку, можуть швидко зменшити або знищити капітал банку. Тому дуже важливо здійснювати безперервний контроль за прибутковістю банків.

Значення банківського прибутку важко переоцінити. Він важливий для всіх учасників економічного життя і залежить від ряду чинників:

— від отриманих та сплачених процентів за банківськими операціями;

— від питомої ваги непроцентних доходів;

— від поточних витрат;

— від структури активів і пасивів.

Резерви зростання дохідності звичайно знаходять у підвищенні ефективності використання активів через збільшення питомої ваги дохідних активів та скорочення питомої ваги недохідних активів.

Не випадково концепція високорентабельної банківської діяльності, яка доволі поширена в США, базується на трьох «китах»:

— максимізації доходів (від наданих кредитів та операцій із цінними паперами, а також підтримка гнучкої структури активів, яка пристосована до змін процентної ставки);

— мінімізації витрат (через оптимізацію структури пасивів, зменшення втрат від безнадійних позичок, жорсткий контроль за накладними витратами;

— грамотному й ефективному менеджменті.

Отже, отримання прибутку є однією зі стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльності банку.

Разом із тим прибуток необхідно розглядати як економічний показник діяльності установи, а не як кошти. Розрізняють кілька видів банківського прибутку: економічний, балансовий, прибуток до оподаткування та чистий. Відповідно до економічної теорії економічний прибуток відрізняється від «бухгалтерського» прибутку (балансового) на суму «неявних» витрат (можливих, але упущених витрат). Інакше кажучи, економічний прибуток — це певний надлишок доходу над економічними витратами, які є сукупністю витрат банку.

На практиці в обліку та аналізі суб'єктів господарювання економічний прибуток не використовується. Він розраховується лише по банківській галузі і включається в сукупність показників звіту про прибутки і збитки. У банківській системі України економічний і балансовий прибуток фактично збігаються.

2. Аналіз фінансових результатів ВАТ «КБ «Надра банк»

2.1 Динаміка доходів, прибутку

Визначимо складові частини його прибутку перед оплатою податку (табл. 2.1 і 2.2). Завдяки розрахунку в цих таблицях завершено підготовку інформаційної бази, що використовується для аналізу прибутку комерційного банку.

Таблиця 2.2

Розрахунок складових частин прибутку ВАТ «КБ «Надра Банк» за 2007 рік, тис. грн.

У 2007 році ВАТ «КБ «Надра Банк» отримав прибуток 5 тис. грн.

Процентні доходи склали 1277 тис. грн., прямі витрати — 649 тис. грн., накладні витрати — 757тис.грн., в сумі витрати — 1406 тис. грн., отже збиток склав — 129 тис. грн. Комісійні доходи принесли банку прибуток в сумі 110 тис. грн., тому що дохід складав 387 тис. грн., витрати прямі становили — 47 тис. грн., накладні - 230 тис. грн., разом — 277 тис. грн. Результати від торговельних операцій принесли також прибуток 85 тис. грн.

Інші банківські операційні витрати склали 30 тис. грн.

Отже, отримали незначне перевищення доходів над витратами, відповідно — 1874 тис. грн. та 1869 тис. грн.

Таблиця 2.2

Розрахунок складових частин прибутку ВАТ «КБ «Надра Банк» за 2008 рік, тис. грн.

З табл. 2.2 видно, що прибуток ВАТ «КБ «Надра Банк» складається з доходів від основної банківської діяльності (процентних та непроцентних доходів), комісійних доходів, доходів від торговельних операцій, інших банківських операційних доходів та небанківських операційних доходів.

За 2008 рік для ВАТ «КБ «Надра Банк» процентні доходи склали 785 тис. грн., з них: прямі 209 тис. грн., накладні 360 тис. грн., прибуток склав 216 тис. грн. Комісійні доходи склали за той самий період 825 тис. грн., з них: прямі 145 тис. грн., накладні 379 тис. грн., прибуток склав 301 тис. грн.

Результати від торговельних операцій разом принесли банку прибуток 4 тис. грн.

Разом АКБ «Промінвестбанк» було отримано дохід 1620 тис. грн., витрати склали 1226 тис. грн., отже прибуток становив 394 тис. грн.

У процесі аналізу прибутку ВАТ «КБ «Надра Банк» необхідно дати загальну оцінку виконання плану і динаміки суми прибутку перед сплатою податків, її складових частин, визначити фактори та їх кількісний вплив на зміну величини прибутку, розробити пропозиції по збільшенню прибутку на перспективу.

Аналіз прибутку ВАТ «КБ «Надра Банк» починається загальною оцінкою виконання плану прибутку і його динаміки (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Загальна оцінка динаміки прибутку ВАТ «КБ «Надра Банк», тис. грн.

Із табл. 2.3 видно, що ВАТ «КБ «Надра Банк» за 2008 рік значно покращив свою діяльність, що призвело до збільшення прибутку на 389 тис. грн., або на 98,7%. Якщо за 2008 рік було отримано прибутку 394 тис. грн., то за такий же період 2007 року — тільки 5 тис. грн.

Це пояснюється прибутковою діяльністю по розміщенню коштів, прибутки від якої склали 345 тис. грн.; прибуток від комісії збільшився на 191 тис. грн.

Прибуток (збиток) від інших видів послуг, які приносять непроцентні доходи, аналізується прийомом порівняння фактичних даних звітного періоду з плановими або даними за минулий період, виявляється відхилення від плану або зміни за період, що аналізується (табл. 2.3) і вивчаються причини їх допущення. Цей аналіз повинен бути направлений на пошук можливостей розширення кількості послуг, що надаються (їх диверсифікацію) і визначення резервів збільшення за рахунок цього прибутку. Особливу увагу слід звертати на доцільність витрат.

Таким чином, для підвищення прибутковості своєї діяльності ВАТ «КБ «Надра Банк» слід вжити такі заходи: збільшити ставку процентів за активні послуги і зменшити ставку процентів за залучені кошти; збільшити частку власних коштів банку в загальній сумі фінансових ресурсів; зменшити співвідношення власних і залучених коштів; активізувати роботу по диверсифікації послуг.

2.2 Загальна організаційно-економічна характеристика банку

ВАТ «КБ «Надра Банк» — це універсальна фінансова установа, один із найбільших банків країни. Ми розпочали свою діяльність 26 жовтня 1993 року як невеликий галузевий банк, що орієнтувався насамперед на обслуговування корпоративних клієнтів. У 1998 році ВАТ «КБ «Надра Банк» отримав кредитну лінію Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), спрямовану на підтримку малого та середнього бізнесу, а також кредитну лінію Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), спрямовану на реструктуризацію вугільної помисловості. Крім того, як асоційований член наш банк налагодив співпрацю з міжнародною платіжною системою пластикових карток American Express.

Розширюючи свою присутність на міжнародному ринку, ВАТ «КБ «Надра Банк» у 1999 році приєднався до системи SWIFT і почав надавати послуги електронних платежів, а як принциповий член здійснював емісію карток Eurocard/MasterCard. Наш банк увійшов до складу організацій-партнерів міжнародної системи Western Union, що здійснюють грошові перекази у даній системі. Це дало змогу обслуговувати як державні, так і муніципальні компанії.

Основні види нашої діяльності:

надання кредитів та структурованого фінансування;

відкриття поточних, депозитних та накопичувальних рахунків;

здійснення операцій з валютою та дорогоцінними металами;

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;

здійснення грошових переказів і міжнародних розрахунків;

випуск банківських платіжних карток, проведення операцій з ними;

проведення операцій на грошовому ринку і на ринках цінних паперів;

здійснення інвестиційної діяльності;

надання торгового фінансування;

проведення документарних операцій;

розрахунково-касове обслуговування.

Організаційна структура банку забезпечує його оптимальну присутність у кожному регіоні країни. Відділення здійснюють продаж послуг і обслуговування клієнтів.

Регіональні управління (РУ) ВАТ «КБ «Надра Банк» працюють на регіональному рівні - займаються операційною підтримкою та розвитком бізнесу у відділеннях, а також здійснюють контроль за їхньою діяльністю. Міжрегіональні управління (МРУ) працюють на міжрегіональному рівні - приймають рішення щодо кредитування клієнтів і розвитку бізнес-напрямів в областях. Центральний офіс, що знаходиться в місті Києві за адресою: вул. Артема, 15, здійснює загальне управління структурними підрозділами усіх рівнів, постановку та контроль реалізації стратегічних цілей банку.

Загальні збори акціонерів

Вищий орган управління ВАТ «КБ «Надра Банк», що приймає основні рішення за ключовими питаннями діяльності та розвитку банку, зокрема:

визначає загальний напрям розвитку банку;

затверджує Статут банку, а також внесення будь-яких змін до нього;

приймає рішення про зміну розміру статутного капіталу, випуск банком нових акцій;

обирає та відкликає Голів і членів Спостережної Ради і Ревізійної комісії банку, Голову Правління — Президента банку;

затверджує річні результати діяльності банку, розподіл прибутку та дивідендів;

приймає рішення про припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного, розподільчого чи передавального балансу;

затверджує звіти і висновки Ревізійної комісії, звіти Голови Правління — Президента банку і незалежних аудиторів.

Упродовж 2008 року відбулося одне чергове засідання Загальних зборів акціонерів.

Спостережна Рада банку

Орган, відповідальний за виконання рішень Загальних зборів акціонерів і контроль за діяльністю Правління. Спостережна Рада визначає і затверджує загальну стратегію розвитку банку, його перспективні та річні плани діяльності, приймає рішення про створення або діяльність дочірніх установ банку, приєднання до нього інших юридичних осіб, визначає ключові питання організації і діяльності Правління, взаємодії з реєстратором і зовнішнім аудитором, встановлює порядок формування і використання фондів банку, проведення ревізій та ін.

До складу Спостережної Ради банку входять акціонери банку або їх представн ики. Очолює Спостережну Раду Голова, який обирається Загальними зборами акціонерів. На 1 січня 2009 року кількість членів Спостережної Ради становила вісім осіб. Троє членів Спостережної Ради, у тому згідно з критеріями незалежності, визначеними у Положенні про Спостережну Раду банку. Відповідно до затвердженого Положення про Аудиторський Комітет Спостережної Ради, у 2008 році тривала робота над організацією його діяльності.

Правління банку

Виконавчий орган управління, на який покладається відповідальність за здійснення управління усією поточною діяльністю банку, дотримання визначених Загальними зборами акціонерів та Спостережною Радою цілей, стандартів та принципів, забезпечення ефективної організаційної структури і оптимальної схеми підпорядкування, а також чіткий розподіл обов’язків і повноважень між функціональними підрозділами. Голова Правління — Президент банку є найвищою посадовою особою банку, очолює Правління і звітує перед Загальними зборами акціонерів та Спостережною Радою. При Правлінні діють спеціальні комітети:

Кредитний комітет. Відповідальний за обговорення та винесення рішень щодо кредитних пропозицій корпоративних клієнтів.

Малий кредитний комітет. Відповідальний за надання рекомендацій для подальшого прийняття рішень щодо кредитних заявок фізичних осіб і суб'єктів малого та середнього бізнесу.

Комітет з управління активами і пасивами. Відповідальний за прийняття рішень щодо управління ринковими ризиками та ризиком ліквідності, ціноутворення.

Операційний комітет. Відповідальний за прийняття рішень щодо управління операційними ризиками, щодо проектів, пов’язаних з інформаційними технологіями, затвердження банківських процесів.

Комітет кадрового менеджменту. Відповідальний за прийняття рішень з питань кадрової політики та планування кар'єрного зростання.

За підсумками 2008 року чисті активи ВАТ «КБ «Надра Банк» зросли майже на 44% та склали на кінець року понад 30,5 млрд гривень. За даним показником наш банк за результатами року займає 9-е місце в банківській системі України.

Основна питома вага у зростанні чистих активів ВАТ «КБ «Надра Банк» належить кредитно-інвестиційному портфелю, який збільшився майже на 10 млрд гривень. Досягти такого зростання вдалося завдяки проведенню збалансованої кредитної політики, що передбачала пропонування максимальної кількості інноваційних кредитних продуктів, покликаних максимально задовольнити потреби клієнтів та забезпечити індивідуальний підхід до кожного з них, у поєднанні з обґрунтованою ціновою політикою.

Кредити, надані клієнтам корпоративного сегмента, склали 7,5 млрд гривень, або близько 31% кредитного портфеля банку. Загалом за звітний рік кредитний портфель корпоративних клієнтів зріс майже на 33%, що свідчило про успішну діяльність нашого банку у цьому сегменті ринку.

У 2008 році ВАТ «КБ «Надра Банк» приділяв значну увагу обслуговуванню клієнтів малого та середнього бізнесу. Завдяки застосуванню індивідуального підходу в обслуговуванні клієнтів даної групи та розробці й впровадженню спеціальних кредитних продуктів банку вдалося збільшити портфель кредитів, наданих представникам малого та середнього бізнесу, на 60% до 3,2 млрд гривень.

Роздрібне кредитування у 2008 році залишалося одним із пріоритетних напрямів розвитку ВАТ «КБ «Надра Банк». Завдяки пропонуванню клієнтам унікального для банківської системи України продуктового ряду та активній маркетинговій підтримці банку вдалося наростити портфель кредитів фізичним особам на 6,7 млрд гривень до 13,6 млрд гривень. У загальному кредитному портфелі частка кредитів, наданих роздрібним клієнтам, за звітний рік збільшилася з 47% до 55%. Портфель цінних паперів банку зріс на 1,1 млрд гривень, в основному за рахунок торгового портфеля. При цьому дохід ВАТ «КБ «Надра Банк» від операцій з цін-ними паперами за підсумками 2008 року склав 137,8 млн гривень, що свідчило про виважену політику банку в сфері здійснення інвестицій та забезпечувало диверсифікацію джерел отримання прибутку.

2.3 Аналіз фінансової стійкості ВАТ «КБ «Надра»

Проаналізуємо нормативи діяльності ВАТ «КБ «Надра Банк» (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Фактичне значення нормативів діяльності ВАТ «КБ «Надра Банк» у 2007_2008 рр.

Взагалі, ліквідність банку означає збалансованість між строками та сумами погашення активів і виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів, типу надання кредитів і здійснення витрат. Вона характеризується нормативними показниками (Н4-Н6), значення яких залежить, в основному, від ефективності депозитної та кредитної політики банку. Банки повинні прагнути дотримуватися нормативів ліквідності на мінімально допустимому рівні, оскільки це дозволить їм поєднувати необхідну ліквідність із достатньо високою прибутковістю.

Значення нормативу Н4 — миттєвої (або абсолютної) ліквідності - ВАТ «КБ «Надра Банк» згідно табл. 2.4 досягло на 01.01.2009 р. 80,14%. Тобто банк має можливість миттєво погашати свої зобов’язання.

Фактичне виконання нормативу поточної ліквідності (Н5) також значно перевищує вимоги НБУ (40%). Його значення коливається в межах від 138,67% на 01.01.2008 р. до 107,89% на 01.01.2009 р., що вказує на спроможність ВАТ «КБ «Надра Банк» задовольнити потреби своїх клієнтів.

Норматив короткострокової ліквідності повинен бути не менше 20%. Банк не порушував даний норматив (на 01.01.2008 р. він становив 26,68%, а на 01.01.2009 р. — 26,52%. Це вказує на достатній обсяг високоліквідних засобів у робочих активах балансу банку.

Загальною рисою виконання ВАТ «КБ «Надра Банк» нормативів ліквідності є перевищення фактичних значень над нормативними, що спричиняє збільшення прибутковості банку в наслідок достатньо ефективної політики у сфері залучення та розміщення коштів.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) визначає максимально допустимий обсяг активних операцій з одним клієнтом в залежності від розміру власного капіталу банку. Одним позичальником вважаються споріднені компанії, компанії, які контролюються однією особою. Даний норматив, значення якого не повинно бути більше 25%, призначений для обмеження кредитного ризику банку, що відображається в диверсифікації його кредитних ресурсів і не попущенні надмірної концентрації шляхом обмеження ризику на одного позичальника. У ВАТ «КБ «Надра Банк» цей норматив постійно виконувався, оскільки банк має значний обсяг капіталу, який зберігає його від кредитного ризику. Найбільше значення нормативу Н8 спостерігалося на 01.01.2008 р. (21,03%).