Водные проблеми Азії

Водные проблеми Азії

Алмаз Калет.

Кыргызстан третім місцем серед країн СНД щодо гідроресурсів, пропускаючи вперед Росію і Таджикистан. Лише на самій річці Нарын і його притоках, на думку фахівців Інституту регіональних досліджень, в Киргизстані можна побудувати 22 гідроелектростанції зі щорічною виробленням електроенергії порядку 30 млрд квт/ч (за даними депутатів 56,9 млрд квт/ч). А за словами голови депутатського комітету з питань стратегічному розвитку в промисловості й підприємництва кыргызского парламенту Жаныша Рустенбекова, гідроенергетичний потенціал Киргизстану становить 142,5 млрд квт/ч, що сьогодні освоєно лише з 10%.

В загальному, здавалося б здається, що гидроресурсами Киргизстан не обділений. Але, за словами Олексія Сизенцева, фахівця з водопользованию проекту земельних реформ в Киргизстані, це зовсім так: «Історично склалося так, що водні ресурси в басейнах річок Чу, Талас і Сирдар'ї розподілені між Киргизстаном і сусідніми країнами. У басейні річки Чу Кыргызская Республіка використовує 58% стоку, в басейні річки Талас — 50%, в басейні річки Сирдар'ї - 18%, в басейні річки Аму-Даръи (ріка Кызыл-Су) — 20%. Протягом сотень років водними ресурсами, сформованими біля Киргизстану, користуються всі країни Центрально-Азиатского регіону».

Но ось, що робити з цим багатством — ні ясно. Те хочемо продавати його за цінами, викликаючи недорозуміння в сусідніх країнах, то згодні віддавати за півціни. Вода стає предметом політичної торгівлі між країнами регіону. Водна проблема використовують у окремих випадках як засіб тиску той чи інший країну на дозволу конфліктним ситуаціям. З огляду на, тобто майже вся питна і поливная вода сконцентрована у країнах регіону, це може призвести до небажаним політичних наслідків. Символічно, що ці країни — найбільш бідні у регіоні - Киргизстан і Таджикистан, а воді найбільше потребують багаті країни регіону — Узбекистан і Казахстан. Тому водна проблема була хіба що єдиним козирем у бідних країн розмовляючи з багатими сусідами. Але офіційний Ташкент чути гребує щодо продажу води. Астана ж мляво пручається. Цікаво, що угода про політизованості водної проблеми говорять і керівники депутатських комісій та державних комітетів кыргызского парламенту.

Одна із обговорюваних водних проблем — слив води взимку і його нестача влітку. Усі це викликано тим, що Киргизстан відчуває гострий брак в електроенергії, тому змушений скидати воду з Токтогульского водосховища, що зумовлює повеням у Ферганській долині. А влітку води скидається менше, що причиною посухи. Щоб вийти з цій ситуації депутати кыргызского парламенту пропонують спільні зусилля побудувати в верхів'ях річки Нарын, у районі Камбартинской ГЕС, ще гідроелектростанції, що, на думку, забезпечило б жителів Киргизстану взимку електроенергією, а жителів Казахстану і Узбекистану влітку водою. За словами голови депутатського комітету з питань стратегічному розвитку в промисловості й підприємництва кыргызского парламенту Жаныша Рустенбекова, будівництво додаткових ГЕС дала б Киргизстану можливість виробляти дешеву додаткову електроенергію, накопичувати взимку води Токтогульском водосховище і завдяки цього збільшити експорт електроенергії у інших країнах. Для сусідів ж, за словами депутата, можна було б отримання необхідної кількості води в вегетаційний період, і дешеву електроенергію.

Противники будівництва нових гідроелектростанцій є договір серед членів Кабміну Киргизстану, вважають, що немає куди продаватиме надлишки електроенергії. У той час на економічному саміті НАТО у Бішкеку, що у травні 2004 року й присвяченому економічного співробітництва Афганістану й країнах Центральної Азії, віце-прем'єр уряду Киргизстану Джоомарт Оторбаев заявив, що уряду Афганістану й Киргизстану вивчають можливі варіанти поставки електроенергії з Нарынского каскаду в північні райони Афганістану. Найближчі сусідні країни — Узбекистан і Казахстан — теж сидять склавши руки. Щоб не залежати від кыргызской електроенергії та води, країни, распложенные в низов’ях, зайняті активної розробкою власних водоймищ. Якщо це станеться, то Киргизстану, справді, нікому продаватиме надлишки електроенергії, треба шукатиме нові ринки збуту. Але це так легко.

Ни одне з країн регіону неготовим вирішити водну проблему спільні зусилля. Кожна виконує його в в односторонньому порядку, що тільки їй вигідний. Парламент Киргизстану торік прийняв Закон «Про воді», що викликало передбачувану, негативну реакцію у Казахстані Узбекистані. Уряди цих країн не хочуть передплачувати водний ресурс країнам, розміщеним у верхів'ях річок. Виходить тупикова ситуація: кыргызское уряд пропонує сусідам спільне дозвіл виниклих проблем, але багаті сусіди припускають, що офіційний Бішкек лише хоче перекласти частина вантажу з їхньої плечі. Тому якесь спільну участь у собі проекті, здатний дозволити проблему, не відбувається і промови. Ситуація може ускладнитися і те, що міжнародні фінансові інституції Киргизстані раз у раз піднімають проблему приватизації енергетичної галузі. Якщо все ж той процес розпочнеться о Киргизстані, він матиме далекосяглі наслідки для регіону.

Пока перебої з електрикою, питною й поливний водою у регіоні, зокрема у Ферганській долині, призводять до ескалації соціальної напруги, міжнаціональним конфліктів в районах, де є спірні водні канали і річки. Громадяни неспроможна оплачувати регулярно ростучі з кожним роком тарифи, у результаті представники енергетичних та головних водних служб просто відключають вдома електроенергію. Ось що говорить житель міста Ош Кубат Насыров: «Наша сім'я майже регулярно оплачує електроенергію, і воду, а часом немає грошей. Як таксист заробляю чистими всього шістсот сомів, а й за електроенергію треба платити близько двохсот сомів влітку, а взимку п’ятсот сомів. Як мені жити?».

Почти всі країни регіону проблеми водопостачання й електроенергії розглядають лише з погляду національної стратегії безпеки. Тому всі питання у цьому відношенні вирішуються у найвищому рівні. Але це рівень який завжди говорить про результативності. Остання така зустріч була 11 лютого 2004 року у Бішкеку, у ньому були присутні заступники прем'єр-міністрів і керівники водогосподарських і енергетичних галузей економіки Узбекистану, Казахстану, Таджикистану та Киргизстану Поруч із поточними питаннями було розглянуто проблема Шардарьинского водосховища у Казахстані. З ініціативи депутата кыргызского парламенту Темира Сариева, який незадоволений результатами цієї зустрічі, було ініційовано парламентські слухання з через це. Темир Сариев вважає, що відключення електроенергії у рамках прийнятих угод між країнами регіону порушує права споживачів на Киргизстані, завдає шкоду економіці республіки. За даними, через обмеження виробітку електроенергії на Токтогульской ГЕС Киргизстан щодня втрачає близько 5−6 млн сомів.

Напомним коротко суть проблеми Шардарьинского водосховища, однією з складових частин Нарын-Сырдарьинского гидрокаскада. З водосховища харчується ріка Сыр-Дарья і ирригационная і меліоративна система всього півдня Казахстану. Але навіть за такому інтенсивному водопользовании в Шардаре періодично нагромаджуються величезні запаси прісної води, яку зливали в так звану Голодну степ (іншу назву — Арнасайская низовину), розташовану на територію Узбекистану. Внаслідок цього там з’явилося справжнє море засоленої води — Арнасайское мертве море. Узбекистан, щоб захиститися, почав будувати дамби в в односторонньому порядку. Казахстан вважає, що будівництво дамб можуть призвести до реального загрозу переповнення водосховища, тоді греблю просто прорве, і двадцатиметровая хвиля води змиє частина Южно-Казахстанской області й р. Кызыл-Орду. Тому Астана домагається, щоб Ташкент відкрив Арнасай для скидання води з Шардары, а Бішкек скоротив подачу води з Нарынского каскаду. Отож водно-энергетическая проблема характерна не лише Ферганській долини, але й Центрально-Азиатского регіону. Дозвіл них лежить у економічній площині, але у соціально-політичної.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.