Економічні основи відтворення основних засобів підприємства і їх структура (на прикладі ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем»)

Міністерство освіти і науки України Національний гірничий університет Фінансово-економічний факультет Кафедра економіки підприємств ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА дипломної роботи магістра спеціальності 8.50 107 «Економіка підприємства»

на тему «Економічні основи відтворення основних засобів підприємства і їх структура (на прикладі ПрАТ Шпалерна фабрика „Едем“)»

Дніпропетровськ

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ1.СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕКОНОМІКИ ЇХ ВІДТВОРЕННЯ
• 1.1 Економічні основи формування основних засобів та їх структури
• 1.2 Особливості формування інвестицій на відтворення виробничих фондів
• 1.3 правління амортизаційним фондом відтворення основних засобів в сучасних умовах
• РОЗДІЛ2.АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПрАТ ШПАЛЕРНА ФАБРИКА «ЕДЕМ» У 2007 — 2010 РР.
• 2.1 Аналіз динаміки узагальнюючих економічних показників діяльності підприємства
• 2.1.1 Загальні характеристики діяльносіт ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем»
• 2.1.2 Аналіз динаміки собівартості продукції підприємства
• 2.1.3 Аналіз динаміки прибутку підприємства
• 2.1.4 Аналіз динаміки рентабельності роботи підприємства
• 2.2 Аналіз економічної ефективності використання виробничих фондів підприємства
• 2.2.1 Аналіз ефективності використання основних засобів
• 2.2.2 Аналіз ефективності використання оборотних засобів
• 2.2.3 Аналіз ефективності використання трудових ресурсів
• РОЗДІЛ3.ВПЛИВ СТУКТУРИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ПрАТ ШПАЛЕРНА ФАБРИКА «ЕДЕМ» НА ПРОЦЕС ЇХ ВІДТВОРЕННЯ.
• 3.1 Напрямки підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства на основі пріоритетності росту капітальних вкладень на відтворення активної частини основних засобів
• 3.2 Вплив рівня питомої ваги активних основних засобів на економічну ефективність діяльності підприємства
• 3.3 Взаємозалежність структури та рівня використання основних засобів з ефективністю використання трудових ресурсів підприємства
• РОЗДІЛ4.ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПРАТ ШПАЛЕРНА ФАБРИКА «ЕДЕМ»
• 4.1 Організація охорони здоров’я та працездатності працівників на підприємстві
• 4.2 Шляхи попередження дії шкідливих факторів на підприємстві
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ПОСИЛАНЬ
• ДОДАТКИ
• АНОТАЦІЯ
• Національний гірничий університет
• Фінансово-економічний факультет
• Кафедра економіки підприємств
• Економічні основи відтворення основних засобів підприємства і їх структура (на прикладі ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем»)
• Виконавець: студент групи №____________ ______________(ПІБ)
• Науковий керівник: _____(звання) ______(ПІБ)
• Дипломна робота: 115 стор., 9 табл., 57 рис., 60 джерел, 5 додатків
• Об'єкт дипломної роботи: Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) Шпалерна фабрика «Едем"(м.Дніпропетровськ.
• Метою дипломної роботи є теоретичний та практичний аналіз ефективності процесів відтворення основних засобів підприємства за рахунок внутрішніх та зовнішніх фондів інвестування, а також ефективності управління структурою активної та пасивної частин основних фондів з метою розробки пропозицій по удосконаленню алгоритму відновлення основних засобів на підприємстві ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем». Практична цінність отриманих результатів полягає в формуванні основних підходів до аналізу і плануванню політики відновлення основнихз засобів на підприємстві при впровадженні з 1 квітня 2011 року новим Податковим Кодексом України амортизаційної політики розподілу основних засобів не на 5, а на 14 груп, з впровадженням декількох алгоритмів нарахування амортизації та встановлення обмежень не на максимальний рівень норм амортизації, а на мінімальний рівень корисного строку використання основних засобів. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності підприємств України.
• Перелік ключових слов: ОСНОВНІ ЗАСОБИ, НЕОБОРОТНІ ФОНДИ, ОБОРОТНІ ФОНДИ, АМОРТИЗАЦІЯ, АКТИВНА ЧАСТКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ФОНДОВІДДАЧА, ФОНДООЗБРОЄННЯ.

ВСТУП

Актуальність теми дипломної роботи полягає в важливості на сучасному етапі розвитку акціонерної форми капіталу підприємств України застосування економічних методів оптимізації алгоритмів управління відновленням основних засобів згідно цільовим функціям досягнення високої конкурентоспроможності та дивідендної доходності акціонерного капіталу на рівні не менше альтернативної ринкової доходності інвестицій в Україні.

Предметом дипломної роботи є економічні процеси відтворення основних засобів підприємства та управління їх структурою з метою оптимізації прибутковості діяльності підприємства.

Об'єктом дипломної роботи є Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) Шпалерна фабрика «Едем"(м.Дніпропетровськ.

Метою дипломної роботи є теоретичний та практичний аналіз ефективності процесів відтворення основних засобів підприємства за рахунок внутрішніх та зовнішніх фондів інвестування, а також ефективності управління структурою активної та пасивної частин основних фондів з метою розробки пропозицій по удосконаленню алгоритму відновлення основних засобів на підприємстві ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем».

Для виконання поставленої мети дипломної роботи вирішені наступні задачі:

1. В першому розділі дипломної роботи:

— проведено дослідження економічних основ формування основних засобів та їх структурних частин;

— проведено дослідження формування зовнішніх та внутрішніх джерел коштів на відновлення основних засобів.

2. В другому розділі дипломної роботи:

— проведена економічна діагностика діяльності ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем» у 2007 — 2010 рр.;

— проведено дослідження економічної ефективності використання та відновлення основних засобів в ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем» у 2007 — 2010 рр.

3. В третьому розділі дипломної роботи:

— проведений аналіз існуючого алгоритма пріоритетності відновлення окремих статей основних засобів в ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем»;

— сформовані та обґрунтовані пропозиції по нарощуванню активної частини основних засобів підприємства як основи підвищення економічної ефективності діяльності підприємства.

4. В четвертому розділі дипломної роботи проведений аналіз стану організації охорони праці в ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем».

Інформаційною базою дипломної роботи є фінансово-економічна звітність по діяльності ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем» у 2007 — 2010 рр.

Методологічною базою дипломної роботи є законодавчі та нормативні акти України з питань організації діяльності та оподаткування підприємств в Україні, нормативна документація з питань структурування та амортизаційної політики відновлення основних засобів підприємств в Україні, спеціальна література з питань економіки діяльності підприємств України,

Практична цінність отриманих результатів полягає в формуванні основних підходів до аналізу і плануванню політики відновлення основнихз засобів на підприємстві при впровадженні з 1 квітня 2011 року новим Податковим Кодексом України амортизаційної політики розподілу основних засобів не на 5, а на 14 груп, з впровадженням декількох алгоритмів нарахування амортизації та встановлення обмежень не на максимальний рівень норм амортизації, а на мінімальний рівень корисного строку використання основних засобів.

Дипломна робота складається з вступу, 4-х розділів, висновків та списку використаних джерел. Робота представлена на 115 стор., 9 табл., 57 рис., 5 додатках на 11 стор. Список посилань дипломної роботи містить 60 найменувань джерел.

Період розробки дипломної роботи -2011 р. Рік захисту — 2011

РОЗДІЛ1.СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕКОНОМІКИ ЇХ ВІДТВОРЕННЯ

1.1 Економічні основи формування основних засобів та їх структури

Складний фінансовий стан малих підприємств в умовах переходу до ринкової економіки приводить до порушення матеріально-технічного забезпечення процесів виробництва. На більшості підприємств стан устаткування украй незадовільний, що обумовлює збільшення значних втрат. Для зниження цих втрат необхідне своєчасне проведення капітальних і поточних ремонтів, що можна зробити як за рахунок внутрішніх, так і зовнішніх ресурсів.

З іншого боку, необхідним є необхідним є раціональне і економічне використання основних засобів підприємством, без цього неможливий розвиток і підтримка необхідних основних виробничих засобів.

Виробничі засоби є матеріально-технічною основою будь-якого процесу виробництва. Інвестиції, які необхідні для відновлення і нарощування виробничих засобів формуються з наступних джерел (1):

К=? А_ф +? Пр_накоп + ЗІ + Ф_лікв (1)

де:К — загальна сума капіталовкладень (інвестицій) у відтворення основних виробничих засобів;

? А_ф — сума накопиченої амортизації;

? Пр_накоп — частина фонду накопичення чистого прибутку;

ЗІкороткострокові залучені інвестиції (у разі потреби);

Ф_лікв — ліквідаційна вартість основних засобів.

Значний вплив на визначення величини капіталовкладень має вартість основних засобів. Методи оцінки первинної вартості основних засобів залежать від джерел їх виникнення. Так, первинна вартість основних засобів, що поступили за рахунок інвестицій підприємства, обов’язково включає витрати на їх створення або придбання, витрати на доставку і установку. Основні засоби, що поступили від засновників підприємства за рахунок їх вкладів в статутний капітал, оцінюються за вартістю, встановленою угодою сторін. Якщо ж основні засоби, що були в експлуатації, були передані безкоштовно від інших підприємств або як субсидія від урядових органів, вони оцінюються за залишковою вартістю і так далі.

Амортизаційний фонд (сума накопичених коштів) використовується для придбання нових елементів основних засобів замість зношених, їх реконструкції і модернізації. Частина виручених коштів, відповідних перенесеної вартості основних засобів на одиницю виробу, може поступати до амортизаційного фонду, і накопичуватися там до величини засобів, яка приблизно відповідає вартості нових основних засобів.

Як свідчить формула (1), капіталовкладення на відтворення основних засобів формуються не лише за рахунок амортизації, але і за рахунок інших вступів, які залежать від багатьох чинників зовнішньої і внутрішньої діяльності підприємства.

Для відшкодування зносу підприємство має також право використовувати частину свого прибутку, а саме — з фонду накопичення і залучати інвестиції (1). Аналізуючи цю формулу, можна умовно розкласти загальні капіталовкладення на власні засоби (амортизація, прибуток) і притягнені засоби (кредити).

Отже, перед підприємством встає питання, чи використовувати для відтворення основних виробничих засобів притягнені інвестиції і в якому об'ємі.

Притягнені інвестиції одночасно і прискорюють розвиток підприємства, але з іншого боку збільшують ризики. Залучаючи інвестиції, підприємство може швидше і масштабніше виконувати свої завдання, модернізувати свої основні засоби і забезпечувати необхідну якість продукції і конкурентоспроможність підприємства. Величина притягнених засобів на відновлення основних засобів в більшості своїй залежить від накопиченої амортизації. Сучасні методи амортизації можуть варіюватися. Метод нарахування амортизації вибирається підприємством самостійно з врахуванням очікуваного способу здобуття економічних вигод його використання. Якщо очікуваний спосіб здобуття економічних вигод змінюється, вибирається інший метод нарахування амортизації.

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновки, що процес відтворення основних засобів малих підприємств залежить від:

— відношення власного капіталу, що направляється на відтворення основних засобів, до притягненого;

— стосунки величини накопиченої амортизації і прибутку;

— вибору найбільш оптимального методу амортизації (якісна сторона), норми амортизації (кількісна сторона), терміну корисного використання основних засобів;

— обліку впливу не лише фізичного, але і морального зносу, який частенько не лише впливає на конкурентоспроможність виробництва, а і знижує його ефективність.

1.2 Особливості формування інвестицій на відтворення виробничих фондів

Основні виробничі засоби підприємств роблять господарський кругообіг, що складається з наступних стадій: знос, амортизація, її накопичення для повного їх відновлення. Для визначення загальної суми інвестицій, які потрібні для відшкодування зносу, можна використовувати наступну формулу (1):

К=? А_ф +? Пр_накоп + ЗІ + Ф_лікв (1)

де:К — загальна сума капіталовкладень (інвестицій) у відтворення основних виробничих засобів;

? А_ф — сума накопиченої амортизації;

? Пр_накоп — частина фонду накопичення чистого прибутку;

ЗІкороткострокові залучені інвестиції (у разі потреби);

Ф_лікв — ліквідаційна вартість основних засобів.

За умов приведення капіталовкладень до t-го року з б внутрішньою річною нормою доходності, строком погашення кредиту п та річною процентною ставкою інвестора r, формула (1) набуває наступного вигляду:

К`=? А<sub>ф</sub> · (1+б)<sup>t-1</sup> +? Пр<sub>накоп</sub>· (1+б)<sup>t-1</sup> + ЗІ· (1+r)<sup>n-1</sup> + Ф<sub>лікв</sub>· (1+б)<sup>t-1</sup> (1`)

Всі об'єкти основних засобів піддаються фізичному й моральному зносу, тобто під впливом різних факторів втрачають свої властивості, стають непридатними і не можуть далі виконувати свої функції. Фізичний знос може бути частково відшкодований за рахунок ремонту, реконструкції й модернізації. Моральний знос проявляється в тому, що основні засоби за всіма своїми характеристиками поступаються новітнім зразкам, тому періодично виникає необхідність їх заміни (в тому числі передчасної), особливо їх активної частини. При цьому в сучасній економіці найважливішим фактором, що визначає необхідність заміни, є моральний знос. Модернізація, реконструкція або повне відновлення впливають на якість продукції, її собівартість, та, найголовніше — на обсяги продаж.

Значний вплив на капіталовкладення має вартість основних засобів. Методи оцінки початкової вартості основних засобів залежать від джерел їхнього надходження на підприємство. Так початкова вартість основних засобів, що надійшли за рахунок інвестицій підприємства, включає фактичні витрати на їх спорудження або придбання, витрати на доставку й установку, а також суму ПДВ. Основні засоби, що надійшли від засновників підприємства в рахунок їхніх внесків у статутний капітал, оцінюються за вартістю, обумовленою угодою сторін. Якщо основні засоби, що були в експлуатації, отримані безоплатно від інших підприємств або як субсидія урядових органів, то вони оцінюються по залишковій вартості.

У момент придбання основних засобів і прийняття їх на баланс підприємства величина їх активів кількісно збігається з вартістю основних засобів. Надалі, по мірі участі основних засобів у виробничому процесі їхня вартість роздвоюється: одна її частина, рівна зносу, переноситься на готову продукцію, а інша — виражає залишкову вартість діючих основних засобів.

Зношена частина основних засобів, перенесена на собівартість готової продукції, у міру реалізації останньої поступово накопичується в грошовій формі в спеціальному амортизаційному фонді. Даний фонд формується за допомогою щомісячних амортизаційних відрахувань і використовується для простого й частково-розширеного відтворення основних фондів.

Амортизаційний фонд (сума накопичених грошей) використовується для придбання нових речовинних елементів основних засобів замість зношених, реконструкції та модернізації, тобто для відновлення основних засобів. Частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних засобів, їх амортизації, може надходити в амортизаційний фонд, там накопичуватися до величини коштів, що приблизно відповідають початковій вартості основних засобів.

Величина вартості, що припадає на продукцію, по бухгалтерських кошторисах визначається: по-перше, за залишковою вартістю, яка залежить від початкової вартості основних засобів і метода нарахування амортизації; по-друге, корисним терміном служби активної частини основних засобів; по-третє, галузевою специфікою виробництва.

Так як свідчить формула (1), капіталовкладення на відшкодування основних засобів формуються не тільки за рахунок амортизації, а й за рахунок інших надходжень, які залежать від багатьох факторів зовнішньої та внутрішньої діяльності підприємства.

Порядок відтворення та джерела надходжень інвестицій на відтворення основних засобів структурно змінювався протягом становлення економіки України. Вже за часи існування централізовано-планової економіки України з’явилося поняття «амортизація», але спільного у неї з сучасною амортизацію була лише мета — часткове перенесення вартості основних засобів на одиницю продукції та їх відтворення. Але ж існувало безліч відмінностей у методах та обчисленні амортизації. Підприємство само не мало права обирати, як йому амортизувати те чи інше обладнання, існували однакові ставки амортизації основних фондів для всієї країни, незалежно від специфіки виробництва чи прибутковості даного підприємства. З одного боку, це вигідно для розвитку малих підприємств, але ж було безліч прикладів, коли збиткове підприємство фінансувалось за рахунок декількох ефективних підприємств, звідси — необґрунтоване збільшення амортизаційних відрахувань, які гальмували розвиток підприємств.

Також слід зазначити, що за минулих часів усі підприємства були державними, отже, прибуток в більшій частині також надходив до держави, при його перерозподілі не ставилося завдання відтворення основних виробничих фондів за рахунок прибутків. У разі нагальної потреби держава кредитувала підприємство, але безоплатно, за нульовою кредитною ставкою, тим самим не в певній мірі вирішуючи проблеми зміни ефективності виробництва і не завжди мотивуючи його працювати прибутково.

По мірі становлення України як незалежної держави з ринковою економікою, змінилися й спрямування та складові інвестицій у відтворення основних виробничих засобів. Окрім того, для відшкодування зносу підприємство має також право використовувати частину свого прибутку (а саме — фонд накопичення) та залучати інвестиції (1). Аналізуючи формулу (1), бачимо, що до інвестицій на відшкодування вартості основних виробничих засобів можуть бути залучені позикові засоби. Наразі, якщо

?А_ф + Пр_накоп = ВК, то цю формулу можна надати у наступному вигляді (2):

К = ВК + ЗІ, (2)

де:ВК — інвестиції на відшкодування основних виробничих засобів, створені за рахунок власних коштів, ЗІ— залучені інвестиції.

Отже, у першу чергу перед підприємством стоїть питання: чи використовувати для відшкодування основних виробничих засобів залучені інвестиції, та в якому обсязі?

Величина залучених коштів на відшкодування основних засобів багато в чому залежить від накопиченої амортизації. Сьогоденні методи амортизації можуть варіюватися. Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигід змінюється, обирається інший метод нарахування амортизації.

П (С)БО 7 пропонує проводити нарахування амортизації із застосуванням таких методів:

* прямолінійного;

* зменшення залишкової вартості;

* прискореного зменшення залишкової вартості;

* кумулятивного;

* виробничого.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Вибір оптимального методу нарахування амортизації для кожного об'єкта основних засобів є головною складовою формування амортизаційної політики підприємства. Але метод амортизації скоріше характеризує якісну сторону процесу розподілу. Не менш важливим в амортизаційній політиці є кількісний критерій амортизації. Таким критерієм можна вважати відносний розмір амортизації, виражений нормою амортизації, що залежить в основному від чотирьох факторів:

* вартості об'єкта основних засобів;

* ліквідаційної вартості;

* строку корисного використання;

* методу нарахування амортизації.

Дуже важливим показником при розрахунку амортизаційних відрахувань є прогнозування терміт" корисного використання основних засобів. Згідно йому має виконуватись основне положення та сенс відрахувань на відшкодування вартості основних засобів — вони повинні максимально відшкодовуватися за термін корисного використання. Ключовим є питання вибору методу амортизації, бо кожен з наданих методів має свої переваги та недоліки. Наприклад, моральний знос деяких засобів може бути у перші роки навіть більшим за фізичний, отже деякі методи обчислення амортизаційних відрахувань переносять більшість платежів на перші роки використання. З будинками та спорудами все навпаки, де можна використовувати прямолінійний метод.

Більш наочно амортизаційні відрахування досліджуються, якщо кожну частину рівняння (1) поділити на обсяг продукції (питомі амортизаційні відрахування) (3):

К=? А_ф +? Пр_накоп + ЗІ + Ф_лікв

де:Q — обсяг виробленої продукції (у грошовому виразі).

Формулу 3 можна виразити через відносні величини (4):

k=a +р +зі + ф_лікв, (4)

де:k= К: Q — питома капіталомісткість а=? А_ф: Qпитома амортизація;

р =? Пр_накоп: Q — питома частина фонду накопичення чистого прибутку;

зі = ЗІ: Q — питомі короткострокові залучені інвестиції (у разі потреби):

ф_лікв= Ф_лікв: Q — питома ліквідаційна вартість основних засобів.

Часто виникає ситуація, коли зі=0,, ф_лікв=0 тоді формула 4 набуває наступного виду:

k=a +р (4`)

Дана формула відображає, яку долю займають амортизаційні відрахування та інші інвестиції відшкодування вартості основних засобів у капіталомісткості ' продукції.

Якщо обчислити процентну долю кожного зі складових у загальних капіталовкладеннях, отримаємо наступний вираз (5):

Отже, величину амортизації можна розглядати як функціональну залежність від величини, якості основних фондів та терміну їх корисного використання (6):

?A = f (Ф, t_вик) (6)

а питома середня величина амортизації на кожен виріб продукції - від ціни та фондомісткості (7):

в = f (Ц, г) (7)

Для аналізу впливу величини амортизаційних відрахувань на прибуток потрібно розглядати ціну та витрати без амортизації як постійні величини тпорівнювати лише взаємну зміну амортизаційних відрахувань та прибутку. Наочно це надано в формулі (8):

Ц= ?а_ф + р + с_ін (8)

де:Ц— ціна виробленої продукції (за виключенням ПДВ та акцизних зборів) -умовно постійна величина;

?а_ф — сума накопиченої амортизації на виробничі фонди;

р — валовий прибуток;

с_ін — виробнича собівартість продукції (за виключенням амортизації) -умовно постійна величина.

Отже, у своїй діяльності з регулювання відшкодування зносу основних фондів підприємство має лавірувати між прибутком та амортизаційними відрахуваннями та регулювати ці показники.

З одного боку, підприємство намагатиметься збільшувати прибуток, як того вимагатимуть акціонери, за рахунок зменшення амортизації. Однак у цьому разі воно має сплачувати податок з прибутку, що не завжди є вигідним для підприємства, але ж і вимоги акціонерів також не можна не задовольняти. Особливу увагу слід звертати підприємствам, серед акціонерів яких присутні нерезиденти, яких цікавить прибуток, а не амортизація та якість продукції та обладнання.

З іншого боку, підприємство, нахиляючи цей важіль у сторону збільшення амортизаційних відрахувань, скорочує термін корисного використання основних засобів та підвищує якість продукції. Але ж тут важливо, щоб великі амортизаційні відрахування не вплинули врешті решт на ціну продукції, та були меншими за собівартість продукції, бо в іншому випадку виробництво стане збитковим. Іншими словами, потрібні виконуватись наступні умови:

с<�Ц; ПР_накоп<�П_опер,

де с — виробнича собівартість продукції,

Ц — ціна продукції,

ПР_накоп — частина фонду накопичення чистого прибутку, що використовується для відшкодування зносу основних засобів;

П_опер — кінцевий фінансовий результат операційної діяльності підприємства.

Особливу увагу на підприємствах слід приділяти співвідношенню амортизаційних відрахувань та прибутку у загальних інвестиціях, підходам перерозподілу розрахункового прибутку на фонди накопичення та споживання, які, у свою чергу, формуються правлінням підприємства.

Функціонально, залежність прибутку та питомого прибутку можна зазначити у формулах (9,10):

П= f (Q; A) (9)

= f (Ц; в) (10)

Проведений аналіз інвестицій на відтворення основних виробничих засобів підприємств України потребує обробки цілого ряду факторів, таких як: кількість та якість продукції, що виробляється, а, звідси, й технічного рівня основних засобів та їх моральний знос. Потребують обробки й аналізу визначення терміну корисного використання обладнання, методи амортизаційних відрахувань та прибутку, загальна потреба у інвестиціях.

Показники економічної ефективності використання основних засобів, які характеризують фізичний, моральний та вартісний знос не інтегровані в єдиний показник, що в певній мірі може впливати на вибір методу амортизаційних відрахувань. При плануванні амортизаційної політики, на наш погляд, слід застосовувати коефіцієнт вартісного зносу, К_вз, який може являти собою відношення суми накопиченої амортизації за роки експлуатації основних засобів до суми початкової вартості з урахуванням суми вводів та виводів основних засобів на певний термін (11):

(11)

При аналізі використання основних засобів коефіцієнти фізичного та морального зносу, які в жодній мірі не пов’язані з К_вз, дорівнюють (12,13):

(12)

(13)

де:Т_ф, Т_норм— відповідно фактичний та нормативний терміни служби;

Ф, Мвартість та потужність нових засобів, які відповідають сучасному технічному рівню та забезпечують якість та припустиму собівартість.

Це завдання є актуальним з урахуванням особливостей структурування основних засобів, коефіцієнту їх використання, фондовіддачі, фондомісткості, та, загалом, рентабельності основних виробничих засобів, враховуючи їх специфікації.

1.3 Управління амортизаційним фондом відтворення основних засобів в сучасних умовах

Можливість формування ефективної індивідуалізованої амортизаційної політики підприємства та її адаптація до конкретних умов дійсності залежить від рівня лібералізації державної амортизаційної політики.

Процес визначення меж індивідуалізації амортизаційної політики підприємства, що лише починає свій розвиток в Україні, пройшов початковий період свого становлення та набув певної сталості у розвинутих країнах світу. Тому при вирішенні питання оптимізації управління відтворенням зношених та застарілих основних засобів, а також забезпечення належного ефекту від застосування певних систем нарахування амортизації вважаємо за доцільне звернутися до світового досвіду стимулювання відновлювальної діяльності підприємств.

Світова практика державної амортизаційної політики визначає пріоритетним напрямом стимулювання відновлювальної діяльності підприємств — застосування системи прискореної амортизації, яка почала використовуватися наприкінці 30-х років XX століття.

Так, наприклад, у Сполучених Штатах Америки процес лібералізації державної амортизаційної політики розпочався у 1942 році із виданням «Бюлетеню Р», у якому були наведені терміни служби різних основних засобів, а саме: «…оціночні доцільні терміни і норми амортизації, зазначені в даному бюлетені, визначені в середньому і, які не приписуються до використання в кожному окремому випадку». Тобто підприємства отримали можливість прискореного відшкодування вартості ОЗ, адже визначені терміни і норми були виключно вказівкою для використання, відправним пунктом, на підставі якого визначалися правильні норми з врахуванням досвіду їх використання. При цьому застосування підприємствами коротших норм амортизації, ніж у «Бюлетні F», необхідно було доводити податковим органам, хоча середній термін служби, наприклад, механічного верстату згідно «Бюлетеню Р» складав 20 років. Паралельно, у 1940;му році керівництво СІЛА з метою збільшення податкових прибутків та стимулювання капітальних вкладень в окремі галузі виробництва почало у законодавчому порядку застосовувати методи прискореної системи амортизації. Такий поворот в амортизаційній політиці Сполучених Штатів Америки було зумовлено напруженим становищем на світовій арені та необхідністю зміцнення оборонної могутності держави. Тому у Second Rеvепие Асt оf 1940 (другому законі про доходи 1940 р.) зазначалося, що повна вартість виробничих потужностей, призначених для забезпечення армії та флоту, може бути списана в податкових цілях протягом п’яти років або за умови існування надзвичайних обставин — за більш короткий період. Практично ж виробники будь-якої продукції, за винятком предметів розкоту, могли користуватися діючою системою прискореної амортизації. Цей приклад ілюструє введення у дію, розглянутого вище, першого способу прискорення амортизації: за рахунок скорочення терміну нарахування амортизації по відношенню до нормативного. Користування таким привілеєм означало не лише зниження податкових виплат в результаті прискореної амортизації, а й у багатьох випадках збільшення валового доходу від продажу повністю замортизованих військових потужностей, що оподатковувалися за пониженою ставкою податку на продаж майна. Тобто така система прискореної амортизації стимулювала розвиток оборонної промисловості США. Rеvепие Асt оf 1950 (закон про доходи 1950 р.) дозволив списувати суми, менші, ніж 100% вартості основних фондів військових виробництв. Не передбачалося повне списання вартості виробничих потужностей у тому випадку, якщо воєнний період закінчиться раніше п’ятирічного терміну чи якщо потужності втратять своє значення для військового виробництва до закінчення цього терміну; крім того, доходи від продажу обладнання та підприємств вже почали оподатковуватися.

Природно, що такі прискоренні списання вартості основних фондів зменшували надходження до державного бюджету, які необхідно було нейтралізувати будь-яким чином. Тому, у результаті дії цих п’ятирічних списань, широкі маси американських робітників протягом 1950;1960 рр. виплатили податків на 5−6 млрд. дол. більше, ніж зазвичай. Іпtеrnаl Rеvепие Асt оf 1954 (Кодекс про доходи 1954 р.) додав до існуючих у США методів нарахування амортизації основних фондів нові - метод «зменшення залишку» балансової вартості основних фондів і метод «суми чисел», чи «кумулятивний метод». Тобто було введено у дію другий спосіб прискорення амортизації, а саме, застосування спеціальних методів нарахування амортизації.

Кодекс Сполучених Штатів Америки 1954 року відіграє роль базового з точки зору зібраних у ньому принципів та методів оподаткування та стимулювання інвестиційної діяльності у країні. Казначейство США визначає діючу систему амортизації наступним чином: «…нарахування амортизації можна здійснювати за допомогою методу зменшення залишку за подвійною ставкою рівномірного (прямолінійного) методу нарахування амортизації. Казначейство вважає його більш відповідним „реальному“ зносу, бо за умови використання цього методу близько двох третин вартості, що амортизується, списується у першу половину нормативного терміну використання активу, у той час як за умови використання рівномірного методу — лише половина. Можна також використовувати метод списання по сумі числа років, який, у певному сенсі є більш ліберальним, ніж 200-відсотковий метод зменшення залишку. Крім того, можна використовувати також інші, узгоджені з вищезазначеними, методи, якщо вони не мають на увазі нарахування амортизації у сумах, які перевищують величину, визначену у відповідності до 200-відсоткового методу зменшення залишку протягом двох третин нормативного терміну служби цього активу». У зв’язку з існуванням поправки на використання інших методів амортизації у США з 1986 застосовується модифікаційний метод прискореної амортизації.

Стимулювання відтворювальної діяльності у Великобританії здійснюється завдяки дозволу у податковому законодавстві в перший рік експлуатації обладнання списувати 55% його вартості, а в перші три роки -75%. При цьому вартість 03, що використовуються для наукових досліджень в промисловості, може бути списана повністю протягом першого року експлуатації. Загалом питання, пов’язані з амортизацією, визначаються в стандарті SSАР 12, який передбачає, що амортизація повинна проводитись систематично протягом очікуваного терміну служби активу, причому норми амортизації повинні бути реалістичними. Податкові правила Управління податкових зборів Великобританії встановлює стандартні «податкові відрахування» і відхиляє власні норми амортизації на будівлі та споруди. В усіх інших випадках застосовуються норми амортизації виходячи з терміну експлуатації від 7,5 до 10 — 12,5 років і вище, в залежності від виду і типу ОЗ. Наприклад, прокатний стан може амортизуватися за нормою 20%.

З метою стимулювання прогресивних структурних зрушень, у Франції передбачається для нових заводів, машин і обладнання (введених в експлуатації, починаючи з 1952 року), крім п’ятирічного терміну амортизації ще й можливість у перший рік експлуатації списання їх вартості за методом зменшення залишку за подвоєною нормою порівняно з рівномірним методом (тобто 40%). Що стосується ОЗ, які були придбані для заміни застарілих та модернізації виробництва в цілому, то для цього існує можливість списання 10% їх вартості у перший рік експлуатації та подальше нарахування амортизації за методом «зменшення залишку» за подвійною нормою. Тобто французька система амортизації виступає класичним прикладом застосування комбінованого способу прискорення амортизації, який дозволяє скоротити амортизаційний період з паралельним використанням спеціальних методів нарахування амортизації. При цьому амортизаційні відрахування нараховуються за трьома основними групами об'єктів з диференціацією норм амортизації у визначених межах: 1 група — будівельні об'єкти з річною нормою амортизації від 1 до 10%; 2 група — обладнання та інструмент з річною нормою амортизації від 10 до 25%; 3 група — споруди з річною нормою амортизації від 5 до 10%.

Канадську амортизаційну політику називають «системою меж» (bracket sуstет). Така назва обумовлена тим, що всі основних засобів розподілені на групи, для кожної з яких встановлено мінімум і максимум щорічних амортизаційних відрахувань. Підприємець має право змінювати з року в рік рівень амортизаційних відрахувань, але лише в межах встановленого ліміту. ОЗ класифіковані за 17 основними класами, у межах яких річні норми амортизаційних відрахувань змінюються від 4 до 100%. Крім досить великої свободи у встановленні рівня амортизаційних списань канадська система амортизації забезпечує більшу гнучкість та більш високі норми амортизації у порівнянні із США.

Зазначимо, що саме у післявоєнний період в амортизаційній політиці капіталістичних держав поряд із методами прискореної амортизації почали використовуватися різні форми списань додаткової вартості основних фондів, а саме «початкові знижки» (initial allowance) та «знижки на капітальні вкладення» (initial allowance), чи інвестиційні списання.

" Початкова знижка" застосовується з метою підвищення зацікавленості підприємств в нових капітальних вкладеннях. Вона змінює базу списання, а тому і розмір щорічних амортизаційних відрахувань також. З огляду на податкове законодавство «початкова знижка» застосовується як додаток до прискореної амортизації і дозволяється для року введення обладнання в експлуатацію. За змістом це спеціальна форма прискореної амортизації, яка має на меті стимулювання капітальних вкладень, головним чином, дрібних і середніх за величиною підприємств.

В сучасних умовах інтенсифікації науково-технічного прогресу широкого використання у європейських країнах набули також «інвестиційні списання». Це робиться переважно для залучення та заохочення внутрішніх інвестицій. На практиці ці списання реалізуються за рахунок скорочення, в інтересах підприємців, розміру оподаткованого прибутку, при цьому вони не змінюють ні бази амортизації, ні річних амортизаційних відрахувань. Додаткові списання шляхом знижок припускаються або в будь-який рік придбання майна, або протягом перших трьох-чотирьох років у вигляді стимулу для модернізації і оновлення обладнання. Так в Англії, Бельгії, Швеції сума знижок сягає 30−33% вартості майна.

Крім того, треба зазначити, що розвинуті країни Західної Європи і Японія відшкодовують вартість основних фондів значно швидше, ніж Сполучені Штати Америки. Це спричиняється в одних випадках більш високими нормами амортизаційних відрахувань, в інших — більшими «початковими» знижками і «інвестиційними списаннями» .

Досить ліберальною вважається амортизаційна політика Данії, яка висуває єдину вимогу щодо амортизаційної політики вітчизняних підприємств: при виборі методу нарахування амортизації норми амортизації необхідно застосовувати і для бухгалтерських і для податкових цілей однакові. На практиці в основному застосовують прямолінійний метод нарахування амортизації зі скороченням терміну амортизації.

Підсумовуючи викладене, можна відзначити, що ефективність процесу вдосконалення амортизаційної політики зумовлена зваженим вибором держави щодо засобів стимулювання розвитку пріоритетних галузей економіки країни та постійним контролем за результатами їх застосування. Зважене встановлення меж індивідуалізації амортизаційної політики підприємства дозволяє скеровувати розвиток економіки країни в цілому. При цьому треба відзначити у більшості країн світу тенденцію дозволу на самостійне визначення суб'єктами господарювання норм та термінів нарахування амортизації, які при цьому мають знаходитися у певних межах.

Пріоритетним інструментом стимулювання інвестиційної та відновлювальної діяльності підприємств більшості країн світу виступає система прискореної амортизації. Результати дослідження світового досвіду свідчать про застосування системи прискореної амортизації в умовах необхідності стимулювання прогресивних зрушень в економіці або зміцнення позицій певних галузей виробництва на світовому ринку.

Передумовою ефективного застосування системи прискореної амортизації є цільове використання цього потужного механізму, яке забезпечується, переважним чином, завдяки узгодженню податкових інтересів підприємства із фіскальним надходженнями до державного бюджету.

Зазначимо, що світова практика стимулювання відновлювальної діяльності підприємств визначає широке розповсюдження наступних форм списань початкової вартості основних засобів — «початкові знижки» та «інвестиційні списання», що зумовлюється, як правило, прагненням до залучення та заохочення внутрішніх інвестицій. Результати аналізу дозволяють зробити висновок щодо розповсюдження практики паралельного використання системи прискореної амортизації та «податкових списань». Це зумовлено інноваційно-орієнтованим розвитком світової економіки.

З огляду на застосування світового досвіду лібералізації амортизаційної політики підприємства у якості передумови ефективного управління відтворювальної діяльністю в Україні, треба відзначити необхідність зваженого, науково обґрунтованого підходу до формування амортизаційної політики як на рівні держави, так і на рівні підприємства.

основний засіб амортизація

РОЗДІЛ2.АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПрАТ ШПАЛЕРНА ФАБРИКА «ЕДЕМ» У 2007 — 2010 РР.

2.1 Аналіз динаміки узагальнюючих економічних показників діяльності підприємства

2.1.1 Загальні характеристики діяльносіт ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем»

Компанія «Едем» (Приватне Акціонерне Товариство «Едем «, вул. Янтар-на, 51, м. Дніпропетровськ, 49 087, Виробництво шпалер) — сучасне підприємст-во, що спеціалізується на виробництві шпалер ТМ «Versailles» та ТМ «Status», які виготовляються із привізної сировини та сировини власного виробництва (пластизолів).

Унікальною торговою пропозицією ТМ «Версаль» на ринку стало впровадження технології виробництва шпалер зі спіненим вініловим покриттям. Вони виготовляються шляхом нанесення декоративного покриття на паперову або флізелінову основу способом трафаретно-пінного або глибокого друку. Під час термообробки шар нанесеного вінілу структурно видозмінюється та набуває додаткового об'єму з яскраво вираженим рельєфним ефектом. Саме полівініл надає шпалерам додаткової надійності, забезпечує вологозахист та довговічність.

На сьогодні вже розроблено та поставлено у виробництво 1348 артикулів шпалер. Асортимент фабрики різноманітний — це рельєфні вінілові шпалери з розмаїттям колористичного малюнку; пофарбовані однотонні та білі вінілові шпалери, призначенні для обробки приміщень як у готовому вигляді, так і під фарбу.

Шпалери ТМ «Versailles» та ТМ «Status» випускаються у відповідності з вимогами ТУУ 21.2−25 517 922−004−2003, зміни № 5 від 20.08.2009р. «Шпалери виробництва ПРАТ «Едем», яке зареєстровано у Дніпропетровському регіональ-ному державному науково-технічному центрі стандартизації, метрології та сертифікації .

Продукція шпалерної фабрики «Едем» завоювала широку популярність не тільки в Україні, але й за її межами. Фахівці підприємства пильно стежать за новими тенденціями в дизайні інтер'єра, розробляють зразки нових композицій-них і колірних рішень. Завдяки їхній роботі, продукція шпалерної фабрики «Едем» легко конкурує з аналогічною продукцією західних виробників, не ус-тупаючи їм по актуальності дизайну й стилю.

В асортименті шпалерної фабрики є шпалери підвищеної вологостійкості, які можна не тільки протирати, але й чистити з використанням мийних засобів.

За методами виготовлення визерунків шпалери розподіляються на виго-товлені з застосуванням технологічних процесів:

— трафаретного друку — способу друку, при якому в порожній циліндр (вал) з отворами подається фарба;

— глибокого друку — нанесення малюнка валами із гравіруванням. Вигра-вірувані на поверхні валу поглиблення заповнюються фарбою;

— каширування й каландрирування — різні методи одержання тисненого малюнка.

Засновниками товариства ПрАТ «Едем» є чотири фiзичнi особи (див. табл. 2.1), основні реєстраційні характеристики підприємства наведені в додат-ку А. Статутний капітал підприємства станом на 01.01.2011 р. с кладає 5 млн. грн. Акцiї простi iменнi. Форма випуску — документарна. Свiдоцтво про реєст-рацiю випуску № 43/04/1/03 вiд 21 липня 2003 року, видане Днiпропетровським терiторiальним управлiнням Державної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку. Кiлькiсть акцiй — 5000 штук, номiнальною вартiстю 1000 гривень кожна, на загальну суму 5 млн. гривень.

Таблиця 2.1 Основні дані по засновникам ПРАТ «Едем» [59]

ПрАТ «Едем» не є засновником (учасником) чи акціонером інших суб'єктів господарювання. Засновники ПрАТ «Едем», є засновниками інших підприємств (табл.2.2):

Таблиця 2.2 Участь засновників ПрАТ «Едем» у заснуванні інших підприємств, які мають економічні відносини з ПрАТ «Едем»

На теперішній час на підприємстві функціонують дві шпалеродрукуваль-ні машини на першому виробництві та три на другому.

Характеристика продукції:

1. ПрАТ «Едем» здійснює виробництво 4 типів шпалер, а саме:

— гладкі; - рельєфні; - структурні; - текстурні.

В залежності від стійкості поверхні шпалер до обробки при наклеюванні та експлуатації (вологостійкість, стійкість до миття, стійкість до чистки) шпалери можуть бути наступних марок С-О — стійкі до сухого стирання В-О, А — вологостійкі при наклеюванні

В — стійкі до миття С — високостійкі до миття Д — стійкі до чистки Е — високостійкі до чистки

2. Лінійні розміри шпалер Шпалери на паперовій основі виготовляються рулонами довжиною 10,05, 15,00 м. та шириною 530 мм.

Шпалери на основі нетканого матеріалу (флізелін) — виготовляються рулонами довжиною 10,05,25,00,27,5 м. та шириною 530 та 1060 м.

При проведенні економічної діагностики діяльності ПрАТ «Едем» за період 2007 — 2010 рр. в дипломному дослідженні використані: баланси ПрАТ «Едем» за 2007 — 2010 (Додаток Б); звіти про фінансові результати діяльності ПрАТ «Едем» за 2007 — 2010 (Додаток В); поквартальні декларації по податку на прибуток ПРАТ «Едем» за 2007 — 2010.

На рис. 2.1 — 2.2 наведені графіки динаміки абсолютних рівнів агрегатів активів та джерел ресурсів (пасивів) балансу ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем» у 2007 — 2010 рр., які показують, що з 2008 року (початок впливу світової фінан-сової кризи в Україні) обсяги валюти балансу підприємства залишаються на стабільному рівні з незначною тенденцією росту. При цьому в ресурсному плані різко зменшився обсяг залучених банківських кредитів (рис. 2.2).

Рис. 2.1. Динаміка агрегатів активів балансу ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем» у 2007 — 2010 рр.

Рис. 2.2. Динаміка агрегатів основних джерел ресурсів (пасивів) балансу ПрАТ Шпалерна фабрика «Едем» у 2007 — 2010 рр.

Результати економічної діагностики, проведеної з використанням «гори-зонтальновертикальних» розрізів динаміки та структури фінансових звітів наведені в таблицях додатку Г та в табл.2.3 — 2.4.

Таблиця 2.3

Порівняльний аналіз дінамики активів і фінансових результатів ПРАТ «Едем» за 2007 — 2010 роки Як показує аналіз результатів розрахунків динаміки росту активів підпри-ємства та фінансових результатів діяльності в ПРАТ «Едем"(табл.2.3):

— при зростанні обсягів активів балансу у 2010 році відносно 2007 року на +44,1%, обсяг чистих валових доходів від реалізації продукції зріс у 2010 році відносно 2007 року на + 49,3%, що відповідає «золотому правилу» інтенсивного росту економіки підприємства;

— при зростанні обсягів чистих валових доходів від реалізації продукції у 2010 році відносно 2007 року на + 49,3%, обсяг собівартості продукції у 2010 році відносно 2007 року зріс на +51,4%, а, відповідно, обсяг валово-го прибутку від реалізації 2010/2007 зріс тільки на +32,6% та обсяг чис-того прибутку після оподаткування 2010/2007 зріс на -23,3%, що не відпо-відає «золотому правилу» інтенсивного росту економіки підприємства, хоча ймовірність банкрутства підприємства — мінімальна (див. табл.2.4).

Таблиця 2.4 Порівняльний аналіз дінамики показників схильності до банкрутства ПРАТ «Едем» за 2007 — 2010 роки Основними покупцями експортної готової продукції - шпалер в ПРАТ «Едем» у 2007 -2010 роках були [58]:

— ПП Гузенко О. А. (Дніпропетровськ)

— «Краски» (Молдова, м. Тирасполь);

— ТОВ «НОВиК» (м.Мінськ, Білорусь);

— Рагімов Різван Ніязи (м.Гянджа, Азербайджан);

— ТОВ «VERSAL МКО» (Республіка Узбекистан, м. Ташкент);

— ТОВ «Євростром», (Росія, м. Белгород);

— ТОВ «РОССВЕР», (Россія

— ТОО «GAMMA-HOLDING», (Казахстан);

— ТОВ «Интерстройсервіс і К», (Казахстан);

— ООО «ПТК», (Білорусь);

— Султановим Камил Саттар Огли"-Азербайджан;

— ПП «AIK TALISMAN» — Узбекистан;

— Компанія «OTaiba Center for Smport & Export"-Єгипет;

— ТОО «SINN» — Казахстан;

— ОО «Десятка — строй» — Білорусія;

— Фірма ТЧУП «Буд рино» — Білорусія;

— ООО «Ега — 2007» — Грузія.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. 2.3 — 2.4:

1. Питома вага експорту шпалер по країнах розподілена у 2009 році як:

— Російська Федерація — 72,8%; - Казахстан — 6,29%;

— Білорусь — 5,46%; - Азербайджан — 5,46%.

Сумарна частка експорту шпалер ПРАТ «Едем» в країни СНД у 2009 році становить 98,77%.

2. Питома вага пробного експорту шпалер в країни Азії та Африки у 2009 році становить мінімальні частки:

— Єгипет — 0,29%; - Кіпр — 0,02%; - Лівія — 0,03%.

3. Питома вага пробного експорту шпалер в країни Європи у 2009 році становить мінімальну частку:

— Італія — 0,01%; - Німеччина — 0,11%.

4. В 2007 — 2008 рр. обсяги вартості імпорту перевищували обсяги вартості експорту ПРАТ «Едем», у 2009 — 2010 рр. обсяг вартості експорту значно перевищує обсяги імпорту сировини.

Рис. 2.3. Структура обсягів експортних операцій в розрізі країн в ПРАТ «Едем» у 2009 році

Рис. 2.4. Питома вага обсягів експорту, імпорту та внутрішніх операцій ПРАТ «Едем» у 2007 — 2010 роках

ПРАТ «Едем» здійснює імпорт сировини для виробництва шпалер, основних засобів та матеріалів для власного виробництва, товари споживчого призначення для оптової торгівлі на території України.

Здійснення операцій з імпорту виконувалось у наступних контрагентів [58]:

фірма «M-real Internationale Ltd», Фінляндія ;

фірма «БАСФ Акциенгезельшафт», Німеччина ;

фірма «Vestolit GmbH & Co. KG Марль», Німеччина;

фірма «WTL Wallpaper Trade & Logistics GmbH», Німеччина ;

фірма «АМІК», Італія;

фірма «Vinnolit CmbH & Co. KG», Німеччина;

фірма «Альстром Малмеді SA», Бельгія;

фірма «Гідро Полімер АS», Норвегія;

фірма «Альстром Оснабрюк», Німеччина;

фірма «Хальтерман Продукт», Німеччина;

фірма «Фоллманн і КО ГМБХ «, Німеччина;

фірма «Тіоксід Europe Limited», Великобританія;

фірма «ExxonMobil Chemical Central Europe GmbH», Німеччина;

фірма «Сігманд Лінднер», Німеччина.

фірма «LANXESS DUTSCHELAND GmbH», Німеччина.

фірма «Petroguimica Espanova S.A.», Іспанія.

фірма «Exxon Mobil Chemical «, Бельгія.

Як показує аналіз графіку, наведених на рис. 2.5 — найбільші імпортери для ПРАТ «Едем» — фірми Німеччини (54,4%), Фінляндія (23,2%), Бельгія (11,5%).