Холдинги як форма структурованого багатопрофільного міжнародного бізнесу

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»

Факультет міжнародних відносин Кафедра міжнародної економіки та бізнесу Спеціальність 8.3 050 301 «Міжнародна економіка»

ДИПЛОМНА РОБОТА на тему:

«Холдинги як форма структурованого багатопрофільного міжнародного бізнесу»

Київ 2013

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні засади холдингової форми організації міжнародного бізнесу

1.1 Сутність холдингової форми організації міжнародного бізнесу

1.2 Законодавчі і нормативні вимоги до діяльності національних та міжнародних холдингів в Україні

1.3 Питома вага власності міжнародних холдингів в сучасній структурі пивної галузі економіки України Висновки до розділу 1

Розділ 2. Аналіз діяльності міжнародного холдингу «Baltic Beverages Holding (BBH)» на ринку виробництва пива в Україні та Росії

2.1 Структура власності та виробництва пива, що контролюються міжнародним холдингом ВВН в Європі та в країнах СНГ

2.2 Аналіз діяльності ПАТ «Карлсберг Україна» холдингу ВВН в Україні

2.3 Аналіз діяльності ПАТ «Пивоварена компанія Балтика» холдингу ВВН в Росії

2.4 Конкурентна позиція холдингу ВВН на ринку виробників пива в Україні та Росії

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Шляхи удосконалення впливу господарської та інвестиційної ефективності діяльності міжнародних холдингів на розвиток економіки України

3.1 Пропозиції щодо удосконалення законодавчого та нормативного режимів діяльності міжнародних холдингів в Україні

3.2 Пропозиції щодо удосконалення інвестиційної діяльності міжнародних холдингів в Україні

3.3 Пропозиції щодо удосконалення податкового регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні

Висновки до розділу 3

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях на ПАТ «Карлсберг Україна» холдингу ВВН в Україні

4.1 Систeмa упрaвління охороною прaці в ПАТ «Карлсберг Україна»

4.2 Aнaліз нeбeзпeчних і шкідливих фaкторів умов прaці пeрсонaлу в ПАТ «Карлсберг Україна»

4.3 Рекомендації щодо покращення умов праці в ПАТ «Карлсберг Україна»

4.4 Упрaвління нeбeзпeкою в нaдзвичaйних ситуаціях в ПАТ «Карлсберг Україна»

Висновки до розділу 4

Висновки Список використаних джерел

РЕФЕРАТ Холдинги як форма структурованого багатопрофільного міжнародного бізнесу Дипломна робота 115 с., рис. 26, табл. 9, джерел 99, додатків 7 на 21 с.

Актуальність теми дипломного дослідження полягає в тому, що створення міжнародних холдингів за межами України або злиття з існуючими міжнародними холдингами стає невід'ємною частиною стратегії найуспішніших українських компаній.

Предмет дипломного дослідження — поглинання стратегічних активів підприємств та монополізація ринку міжнародними холдингами на прикладі галузі виробництва пива в Україні та Росії.

Об'єкт дослідження: діяльність пов’язаних міжнародних холдингів «BALTIC BEVERAGES HOLDING"(Швеція) та «CARLSBERG» (Данія) в галузі виробництва пива в Україні та Росії.

Мета роботи: оцінка ефективності діяльності міжнародних холдингів як форми структурованого міжнародного бізнесу для економіки України та надання пропозицій щодо удосконалення національного регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні.

В дипломному проекті були використані такі методи дослідження: системного аналізу — для розкриття сутності економіко-правовї структури міжнародного холдингу; порівняльного аналізу — при розкритті ефективності діяльності міжнародних холдингів в галузі виробництва пива в Україні та Росії; причинно-наслідкових зв’язків — при аналізі ефекту монополізації виробництва пива в Україні і Росії міжнародними холдингами; логічної аргументації - при обґрунтуванні пропозицій удосконалення законодавчої, інвестиційної та податкової політики регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні.

Одержані висновки та їх новизна: обґрунтуванні необхідності внесення в законодавчі та нормативні документи України виважену термінологію та економічну специфікацію для суб'єктів транснаціональних компаній (ТНК) — «міжнародний холдинг», «материнська компанія міжнародного холдингу», «дочірня компанія міжнародного холдингу», «контролюєма компанія міжнародного холдингу», а також необхідності внесення змін в інвестиційне та податкове законодавство України щодо державного контролю за діяльністю пов’язаних економічних структур міжнародних холдингів. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності законодавчих органів та структур Антимонопольного Комітету України щодо регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні.

Перелік ключових слів: ХОЛДИНГ, ГЛОБАЛІЗАЦІЯ, ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ, МАТЕРИНСЬКА КОМПАНІЯ, ДОЧІРНЯ КОМПАНІЯ, ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ, КОНТРОЛЬНИЙ ПАКЕТ АКЦІЙ, РЕПАТРІАЦІЯ ПРИБУТКУ, ДИВІДЕНДІВ, ПРОЦЕНТІВ, РОЯЛТІ.

RESUME

on diploma work

HOLDING AS A FORM OF INTERNATIONAL BUSINESS Structured Multidisciplinary

The diploma work’s present the student of five-year training. The work is done in «University of Economics and Law» STEP «, Faculty of International Relations, Department of International Economics and Business/

The work contains 99 sources, 26 illustration, 9 tables, composed on 115 pages, 7 applications on page 21.

Object of study: activities related international holdings «BALTIC BEVERAGES HOLDING» (Sweden) and «CARLSBERG» (Denmark) in beer production in Ukraine and Russia.

Background graduate studies is that the creation of international holdings outside Ukraine or merge with existing international holdings is an integral part of the strategy of the most successful Ukrainian companies.

Subject graduate studies absorption strategic assets of enterprises and market monopolization international holdings by the example of the production the beer in Ukraine and Russia.

Objective: To estimate the effectiveness of international holdings as a form of structured international business for Ukraine’s economy and provide suggestions for improving the national regulation the international holding companies in Ukraine.

In the thesis project were used following methods: system analysis to disclose the nature of law and economics of international holding structures, benchmarking the disclosure of the effectiveness of international holdings in the production of beer in Ukraine and Russia, causation the analysis of the effect of monopolization of beer production in Ukraine and Russia international holdings, logical reasoning the justification of proposals to improve the legislative, investment and tax policy regulation of international holding companies in Ukraine.

The resulting conclusions and novelty: justify the introduction of legislative and regulatory texts Ukraine balanced terminology and economic data for the subjects of multinational companies (MNCs) «international holding», «international holding company parent,» «subsidiary of the international holding», «kontrolyuyema international holding company «and the need for changes in investment and tax legislation of Ukraine state control over economic structures related international holdings, with the purpose of economic development and economic security for Ukraine’s integration into the global transnational nonstate economic structures.

The work’s results can be used in the practice of legislative bodies and agencies of the Antimonopoly Committee of Ukraine for the regulation the international holding companies in Ukraine.

Keywords: Holding, globalization, multinational corporations, parent companies, subsidiaries, foreign direct investment, controlling interest, repatriation of profits, dividends, interest, royalties.

ВСТУП Актуальність теми дипломного дослідження полягає в тому, що створення міжнародних холдингів за межами України або злиття з існуючими міжнародними холдингами стає невід'ємною частиною стратегії найуспішніших українських компаній. Сьогодні більшість великих українських компаній мають холдингові структури у міжнародних юрисдикціях. Це сприяє і залученню капіталу інвесторів, і зменшення ризиків від можливих корпоративних конфліктів, і зниженню податкової бази. Чітке розуміння усіх тонкощів міжнародного законодавства та інформація про останні законодавчі новації у цих країнах дозволяє представникам українського бізнесу сповна скористатись можливостями, які дає робота у міжнародних юрисдикціях, та уникнути зайвих ризиків.

Об'єктивним процесом розвитку ринкової економіки в Україні є створення інтегрованих корпоративних структур у формі холдингу. Така організаційно-правова форма діяльності інтегрованої структури передбачає побудову міцних взаємозалежних та взаємодоповнюючих зв’язків між її учасниками, що сприяє забезпеченню оптимального розподілу фінансових ресурсів. Втім перспективи ефективного функціонування холдингових структур в Україні пов’язані з потребою вирішення ряду проблем. Зокрема, дослідження потребують механізми офіційного створення холдингової структури в Україні та іноземних державах з розвиненою ринковою економікою, тенденції розвитку такої форми інтеграційного утворення та її ролі щодо залучення іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу країни, специфіки фінансового управління холдинговою структурою. В час світових фінансових криз холдингові структури завдяки інтенсифікації внутрішньогрупових фінансових потоків, у тому числі транснаціональних, перерозподілу матеріальних ресурсів, оптимізації податкових платежів здатні забезпечувати власну фінансову стійкість, що привертає все більшу увагу науковців та практиків з корпоративного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні наукові дослідження щодо питань створення холдингової структури здійснюються українськими науковцями та практиками: А. Катаєвим, О. Никифоровим, Н.Ібрагімовою, А. Вишневським, Р. Огневюком, Ю. Лукач, Ю. Уманців, Г. Уманців та іншими. Проблематику оподаткування холдингових структур висвітлюють у своїх працях К. Юніна, І.Сазонець, М. Лещенко, Ю. Чечоткіна, О. Лазарєва та інші.

Предмет дипломного дослідження — поглинання стратегічних активів підприємств та монополізація ринку міжнародними холдингами на прикладі галузі виробництва пива в Україні та Росії.

Об'єкт дипломного дослідження — діяльність пов’язаних міжнародних холдингів «BALTIC BEVERAGES HOLDING"(Швеція) та «CARLSBERG» (Данія) в галузі виробництва пива в Україні та Росії.

Мета дипломного дослідження — оцінка ефективності діяльності міжнародних холдингів як форми структурованого міжнародного бізнесу для економіки України та надання пропозицій щодо удосконалення національного регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні.

Зазначена мета окреслила коло наступних завдань дипломного дослідження:

1. Узагальнити економічну та структурну сутність холдингової форми організації міжнародного бізнесу транснаціональних корпорацій;

2. Проаналізувати питому вагу власності міжнародних холдингів в галузях економіки України на прикладі галузі виробництва пива;

3. Описати діяльність пов’язаних міжнародних холдингів «BALTIC BEVERAGES HOLDING"(Швеція) та «CARLSBERG» (Данія) в галузі виробництва пива в Україні та Росії;

4. Проаналізувати степінь монополізації ринку виробництва пива міжнародними холдингами в Україні та Росії на сучасному етапі;

5. Обґрунтувати пропозиції:

щодо удосконалення законодавчого та нормативного режимів діяльності міжнародних холдингів в Україні;

щодо удосконалення інвестиційної діяльності міжнародних холдингів в Україні;

щодо удосконалення податкового регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні.

Методи дослідження. В дипломному проекті були використані такі методи: системного аналізу — для розкриття сутності економікоправовї структури міжнародного холдингу; порівняльного аналізу — при розкритті ефективності діяльності міжнародних холдингів в галузі виробництва пива в Україні та Росії; причинно-наслідкових зв’язків — при аналізі ефекту монополізації виробництва пива в Україні і Росії міжнародними холдингами; логічної аргументації - при обґрунтуванні пропозицій удосконалення законодавчої, інвестиційної та податкової політики регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених, Закони України та нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, статистичні дані державних органів, звітні матеріали Антимонопольного комітету України, законодавчо нормативні матеріали та директиви Європейського Союзу, зведені матеріали Державної служби України з цінних паперів та фондової біржі, звіти про діяльність ПАТ «КарлсбергУкраїна"(Україна) та АО «Балтика"(Росія), інформація з офіційних Інтернетсайтів основних міжнародних холдингів по виробництву пива в світі.

Практичне значення отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності внесення в законодавчі та нормативні документи України виважену термінологію та економічну специфікацію для суб'єктів транснаціональних компаній (ТНК) — «міжнародний холдинг», «материнська компанія міжнародного холдингу», «дочірня компанія міжнародного холдингу», «контролюєма компанія міжнародного холдингу», а також необхідності внесення змін в інвестиційне та податкове законодавство України щодо державного контролю за діяльністю пов’язаних економічних структур міжнародних холдингів, маючи метою економічний розвиток та економічну безпеку України при інтеграції в світові транснаціональні недержавні економічні структури.

Розділ 1. Теоретичні засади холдингової форми організації міжнародного бізнесу

1.1 Сутність холдингової форми організації міжнародного бізнесу Типовою тенденцією розвитку міжнародних економічних відносин на початку ХХІ ст. є інтернаціоналізація, важливим виявом якої є як глобалізація, так і регіоналізм. Сутністю цих процесів є створення з участю як людства в цілому, так і населення регіонів планети структурно-функціональних систем відповідно до певних цілей та організаційно-ієрархічних критеріїв.

Глобалізація — це процес поступового утворення універсального світового середовища ринкової діяльності завдяки зниженню та скасуванню країнами тарифних та нетарифних регуляторів зовнішньої торгівлі, лібералізації руху факторів виробництва та розвитку транснаціональних господарських структур.

Глобалізація економічного життя, згідно з закономірностями міжнародного поділу праці та завдяки розширенню національної спеціалізації, має об'єктивними наслідками збільшення сукупного світового виробництва та зростання ефективності господарських механізмів, які стають об'єктами інтеграції. Це можна пояснити тим, що фізичне розширення господарського простору дає змогу оптимізувати процеси відтворення, краще використати наявні економічні ресурси.

Багатоаспектна інтернаціоналізація відбувається як на рівні інтеграції національних економічних комплексів, так і в комерційному середовищі. Причому в останньому випадку частіше йдеться про «транснаціоналізацію», тоді як терміном «інтернаціоналізація» частіше позначають процеси інтеграції на національному рівні, посилення глобальної взаємозалежності та утворення регіональних економічних угруповань.

Зазначені два терміни позначають різні «поверхи» інтеграції, її дихотомічну природу. Причому кожній із двох своєрідних підсистем властиві специфічні інструменти, форми, а також цілі співробітництва та економічної політики. Ці підсистеми взаємно пов’язані та функціонально зумовлюють одна одну. Адже транснаціоналізація на рівні відтворювальних комплексів країн має своїм результатом створення нових ринкових систем, більш широких можливостей для розвитку великомасштабного спеціалізованого виробництва.

Транснаціоналізація у господарській сфері може відбуватися у різні способи. Так, традиційним для останніх століть та історично першим інструментом створення міжнародних комерційних структур є шлях акціонування. Засобами транснаціоналізації є процеси злиття та поглинання виробничих, комерційних структур. Транснаціоналізація в підприємницькій сфері, яка є однією з найбільш характерних рис сучасної системи міжнародних економічних відносин, реалізується в діяльності великих господарських структур — транснаціональних корпорацій (ТНК).

ТНК — це міжнародні за складом та характером діяльності суб'єкти господарського життя, які функціонують на принципах корпоративної власності з акціонерною формою управління та розподілу прибутків у міжнародному ж масштабі. Важливою рисою ТНК є реалізація єдиної послідовної стратегії через один або декілька центрів прийняття господарських рішень.

У глобальному масштабі комерційна транснаціоналізація, концентрація та поглиблення спеціалізації означають оптимізацію процесів виробничого використання ресурсів — як природних, енергетичносировинних, так і трудових, капітальних. Таким чином, можна стверджувати, що закони конкуренції та узгоджена з інтересами суспільства логіка максимізації прибутку об'єктивно сприяють зниженню витрат, усуненню управлінського паралелізму та кращій організаційній структуризації виробництва в системі господарської діяльності ТНК.

Cукупність переваг організаційно-управлінської, ринково-конкурентної, технологічно-інноваційної природи зумовлює кількісне збільшення ТНК як форми підприємницької діяльності, а також розширення поля їхнього господарювання. Цей процес не тільки означає механічний перерозподіл сфер ринкового контролю та економічного «життєвого простору», а й серйозні наслідки для всієї системи міжнародних економічних відносин, умов здійснення конкретних форм співробітництва та підприємницької діяльності в національному та глобальному масштабах.

Транснаціоналізація має два основні механізми міжнародного об'єднання економічних потенціалів комерційних структур — злиття та поглинання (M&A). Злиття та поглинання є засобами концентрації виробничого та банківського капіталів як в національних, так і міжнародних масштабах.

Злиття — це об'єднання двох чи більшої кількості компаній з метою підвищення ефективності господарської діяльності, заощадження на управлінських та маркетингових витратах, поліпшення ринковоконкурентної ситуації, усунення конкуренції між собою.

Міжнародне поглинання здійснюється за механізмом прямих іноземних інвестицій купівлі підприємства (фірми), його акцій (контрольного пакету) та активів або будівництво об'єкта виробництва за кордоном. Згідно з номенклатурою ООН, а також підходами, які прийняті в багатьох країнах (ФРН, ряд країн Азії, Африки, Латинської Америки), прямими вважаються інвестиції, які перевищують 25% (численні дослідження показали, що цей умовний показник, як правило, відповідає ситуації, коли частка володіння від загального капіталу є достатньою для здійснення загального контролю над фірмою або корпорацією). У США із значно більш диверсифікованим фондовим ринком та соціальною політикою «нації власників» відповідний показник становить 10%.

Економічна практика функціонування компаній розрізняє наступні види об'єднань комерційних структур [28]: асоціація; корпорація; консорціум; концерн; фінансово-промислова група (ФПГ); холдинг.

Холдинг (англ. holding — утримання, зберігання) — це сукупність материнської компанії та контрольованих нею дочірніх компаній. Крім простих холдингів, що являють собою материнське товариство і одне або декілька контрольованих ним дочірніх товариств (про яких говорять, що вони у відношенні один до одного є «сестринськими» компаніями) існують і складніші холдингові структури, в яких дочірні товариства самі виступають в якості материнських компаній у відношенні до інших компаній. При цьому материнська компанія, що стоїть на чолі всієї структури холдингу, іменується холдинговою компанією. Контроль материнської компанії за своїми дочірніми товариствами здійснюється як за допомогою домінуючої участі в їхньому статутному капіталі, так і за допомогою визначення їхньої господарської діяльності (наприклад, виконуючи функції їхнього одноосібного виконавчого органу), так і іншим чином, передбаченим законодавством (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Організаційна структура взаємодії підприємств в холдингу [76]

Характерні риси міжнародного холдингу [76]:

1. Концентрація акцій фірм різних галузей і сфер економіки або фірм, розташованих в різних регіонах світу.

2. Багатоступінчатість, тобто наявність дочірніх, онучатих і інших споріднених компаній. Нерідко холдинг є пірамідою, очолюваною однією або двома фірмами.

3. Централізація управління в рамках групи шляхом вироблення материнською компанією глобальної політики і координації сумісних дій підприємств за такими напрямками:

вироблення єдиної тактики і стратегії в глобальному масштабі;

реорганізація компаній і визначення внутрішньої структури холдингу;

здійснення міжфірмових зв’язків;

фінансування капіталовкладень в розробку нової продукції;

надання консультаційних і технічних послуг.

Нині національні та міжнародні холдинги функціонують практично у всіх найважливіших галузях господарства України: у банківській справі, фінансовій сфері, торгівлі, промисловості, на транспорті тощо. Це не випадково, оскільки практика підтвердила, що холдингова форма організації промислового та фінансового капіталів є найбільш життєздатною, рухливою та ефективною.

У процесі діяльності холдингової компанії звичайним є збільшення її розмірів шляхом злиттів і поглинань. Оскільки злиття та поглинання є формами концентрації промислового та фінансового капіталів, то засновник міжнародної холдингової компанії повинен одержати згоду антимонопольного та інших державних органів на поглинання національних компаній міжнародною холдингової компанії.

Відповідно до чинного законодавства основних країн світу [36]:

холдингова компанія — це суб'єкт господарювання у формі відкритого (публічного) акціонерного товариства, який володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, суб'єктів господарювання;

контрольний пакет акцій — це кількість акцій (пай, частка в статутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом господарювання;

дочірнє підприємство — це суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій в Україні, якщо його розмір становить менш як 51%, приймає Антимонопольний комітет.

Основними перевагами функціонування холдингових структур є [31]:

можливість створення замкнутих технологічних ланцюжків від видобутку сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;

більш гнучке реагування на коливання кон’юнктури;

економія на торгових, маркетингових та інших послугах;

використання переваг диверсифікованості виробництва;

єдина податкова та фінансовокредитна політика;

можливість варіювання фінансовими й інвестиційними ресурсами;

послаблення фіскального тиску.

При поділі холдингу на різні види є багато факторів. В табл. 1.1. наведені основні класифікаційні характеристики холдингів.

Таблиця 1.1

Основні класифікаційні характеристики холдингових структур [31]

Оподатковування холдингового підприємства складається з податків материнської компанії та її дочірніх фірм. Для холдингових структур велике значення має оподатковування доходів, переведених від дочірніх фірм. До складу доходів материнського підприємства включаються доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду, доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству. Прагнучи поліпшити свої фінансові результати шляхом зниження податків, міжнародні холдингові компанії створюють офшорні компанії, зареєстровані в країнах зі сприятливим податковим режимом.

Міжнародна діяльність холдингових компаній європейських юрисдикцій регулюється певними нормативними актами [29]:

1. Законодавство Європейського союзу (директиви Ради ЄС).

2. Двосторонні договори про запобігання подвійного оподатковування (договори між Україною, в якій зареєстровані дочірні компанії та країнами-юрисдикціями, в якій зареєстрована холдингова (материнська компанія).

3. Нормативно-правові акти національного законодавства кожної країни.

Основними директивами ЄС, що найчастіше застосовуються на практиці при регулюванні діяльності холдингових структур, є [27]:

Директива ЄС про материнські-дочірні компанії (EC ParentSubsidiary Directive, 90/435/ЕЕС);

Директива ЄС про систему оподатковування, що застосовується до відсотків і платежів у вигляді роялті, здійснюваним між взаємозалежними компаніями (Interest and Royalties Directive, 2003/49/EC).

В дипломному дослідженні проаналізовані особливості економічних преференцій для діяльності міжнародних холдингів, заснованих в оншорних (низькоподаткових для холдингів) економічних зонах під юрисдикціями Данії (датський пивний холдинг Carlsberg Group), Кіпру та Нідерландів.

Данія — це країна з традиційно високим рівнем оподатковування та податкового контролю, яку ніяк не можна було прирівнювати до оншорних (низько податкових) або офшорних (безподаткових) економічних зон. Однак в 1999 р. у законодавстві Данії відбулися зміни, що зробили цю країну, мабуть, найпривабливішою в податковому відношенні юрисдикцією Європи для реєстрації холдингових компаній (датські холдинги). Суть пільгового податкового режиму для холдингу укладається в тім, що при виконанні певних умов материнська компанія міжнародного холдингу в Данії звільняється від податку на одержувані нею від іноземних дочірніх підприємств дивіденди й на доходи від реалізації активів (приріст капіталу), а також від податку в джерела на вихідні дивіденди. Таким чином, міжнародний холдинг в Данії здобуває властивість податкової прозорості, а негативні ефекти подвійного оподатковування доходу іноземного походження усуваються.

Дослідження іноземних джерел по податковим преференціям для міжнародного холдингу в Данії показало наступне:

1. Податок на одержувані дивіденди в датському холдингу.

Для звільнення від податку в датському холдингу повинні виконуватися наступні умови:

а) Частка участі датського холдингу у капіталі іноземної дочірньої компанії становить не менш 20%.

б) Ця частка безупинно перебуває у власності холдингу не менш 1 року, включаючи дату розподілу дивідендів.

Якщо умови не виконані, то 66% отриманих дивідендів включається в податкову базу й обкладається за ставкою 30% (що дає ефективну ставку 19,8%).

Іноземна компанія вважається контрольованою (резидентами Данії), якщо датська компанія одноосібно або в складі групи компаній володіє не менш ніж 25% капіталу або більше 50% голосуючих акцій іноземної компанії.

Разом з тим дивіденди, одержувані від контрольованих іноземних компаній, звільнені від податку на дохід якщо не менш 25% акцій перебувають у власності датської компанії не менш 1 року.

Відзначимо, що інші європейські юрисдикції, що надають податкові пільги холдинговим компаніям (Люксембург, Нідерланди, Іспанія й інші), взагалі не поширюють дію цих пільг на дочірні компанії, зареєстровані в офшорних зонах. Як бачимо, законодавство Данії унікально щодо цього, тому що холдинг звільнений від податку на дивіденди, одержувані в тому числі й від офшорних компаній, якщо тільки ці компанії не є «фінансовими». Крім Данії, дивіденди, отримані від офшорних компаній, звільняють від податку Швейцарія, Малайзия, Австралія.

2. Податок на приріст капіталу датського холдингу.

Для звільнення від податку повинні виконуватися наступні умови:

Частка участі датського холдингу у капіталі дочірньої компанії становить не менш 25%.

Ця частка безперервно перебуває у власності холдингу не менш 3 років (безпосередньо попередній даті реалізації).

3. Податок у джерела на вихідні дивіденди датського холдингу.

При виконанні певних вимог дивіденди, виплачувані датським холдингом своїм іноземним акціонерам, не обкладаються податком у джерела. Звичайна ставка податку становить 28%.

Цей пункт є ключовим для розкриття змісту поглинання датським пивним холдингом «Carlsberg Group» 100% акцій шведського пивного холдингу «Baltic Beverages Holding (BBH)» при збереженні за холдингом ВВН власності на пакети 100% акцій дочірніх компаній (пивних заводів) в Україні та Росії.

Дивіденди, виплачувані компанією, зареєстрованою в ЄС, корпоративним акціонерам з інших країн ЄС, можуть звільнятися від податку в джерела за умовами відповідної директиви ЄС (для цього акціонер повинен володіти 25% акцій компанії протягом року). Однак, як бачимо, датське внутрішнє законодавство зменшує необхідну квоту участі до 20%.

Відносно податку в джерела Данія також практично унікальна, тому що, крім її, у Європі тільки Іспанія повністю звільняє холдинги (при виконанні певних умов) від податку на вихідні дивіденди. Датський холдинг може виявитися ідеальним інструментом, якщо материнська компанія перебуває не в Європі, але в цій країни є податковий договір з Данією. Усього в Данії більше 70 податкових договорів.

4. Податок у джерела на вхідні дивіденди в датських холдингах.

Що стосується податку в джерела на вхідні дивіденди, що стягується в країні походження дивідендів, його ставка визначається внутрішнім законодавством саме цієї країни або її податковим договором з Данією. Так, за умовами податкового договору між Україною і Данією, ставка становить 10%. Якщо мова йде про дивіденди, що надходять із країн ЄС, вони можуть звільнятися від податку в джерела відповідно до вищезгаданої директиви ЄС (для цього холдинг повинен володіти 25% акцій дочірньої компанії протягом року).

Вибір юрисдикції для створення комерційними структурами України міжнародного холдингу залежить від таких трьох основних складових [1]:

цілей власників бізнесу (спрямування бізнесу, потреби у юридичному захисті корпоративних прав власників, складності холдингової структури, потреби у наявності номінальних акціонерів тощо);

наявності договору про уникнення подвійного оподаткування конкретної юрисдикції з країнами генеруючих прибуток дочірніх підприємств холдингу (основними джерелами доходів материнської компанії є дивіденди, що виплачуються дочірніми компаніями, а також доходи від реалізації акцій);

податкового законодавства конкретної юрисдикції, наприклад, наявності capital gain tax (податку на приріст капіталу).

Мета юридичного захисту бізнесу, а також наявні тенденції посилення інтересу з боку контролюючих органів до холдингових структур із зареєстрованими материнськими компаніями в офшорних зонах, призвели до розповсюдження практики створення материнських компаній холдингів в європейських юрисдикціях із розвиненим і сталим корпоративним законодавством і сильною судовою системою (наприклад, у Великобританії, Данії, Австрії, Швейцарії, Нідерландах, Люксембурзі), що можуть забезпечити захист інтересів власників компаній від незаконного захоплення їхніх активів.

1.2 Законодавчі і нормативні вимоги до діяльності національних та міжнародних холдингів в Україні

Основними законодавчими документами, які регулюють утворення, діяльність та ліквідацію національних холдингових компаній в Україні є:

— Господарський Кодекс України [6];

— Податковий Кодекс України [42];

— Закон України «Про холдингові компанії в Україні» [52];

— Закон України «Про акціонерні товариства» [51];

— Законом України «Про інвестиційну діяльність» [46];

— Законом України «Про захист економічної конкуренції» [48];

В законодавчих та нормативних документах України відсутнє визначення міжнародної холдингової компанії іноземної юрисдикції, а, відповідно, вона для української юрисдикції існує як одна із форм іноземного інвестора — юридичної особи з акціонерною формою власності публічного типу.

Відповідно, на загальних умовах іноземного інвестора, діяльність міжнародних холдингових компаній іноземних юрисдикцій, які придбали та управляють акціонерною власністю в Україні, регулюється:

— Законом України «Про акціонерні товариства» [51];

— Законом України «Про інвестиційну діяльність» [46];

— Законом України «Про режим іноземного інвестування» [45];

— Законом України «Про захист іноземних інвестицій в Україні» [49];

— Законом України «Про захист економічної конкуренції» [48];

— Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [50]

— Податковим Кодексом України [42];

— Законом України «Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації» [53];

— Конвенціями (Угодами) між Урядом України і Урядами *** про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно [14 17].

Проведений в дипломному дослідженні аналіз законодавчого поля діяльності національних та міжнародних (іноземних) холдингів показав наступні особливості регулювання діяльності для цих юрисдикцій:

а) Холдинг української юрисдикції.

1. Згідно статті 126 Господарського кодексу України холдингова компанія — це публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями корпоративного підприємства.

Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України «Про холдингові компанії в Україні» та іншими нормативно-правовими актами.

2. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації.

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні [52]:

корпоративне підприємство це господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія;

холдингова компанія це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств;

холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) — це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, холдингової компанії, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства, холдингової компанії.

Законодавство України про холдингові компанії складається з Закону «Про холдингові компанії в Україні» [52], Цивільного кодексу України [74],

Господарського кодексу України [6], Закону України «Про акціонерні товариства» [51], інших законів та нормативноправових актів, що регулюють діяльність холдингових компаній та їх корпоративних підприємств.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі [52], застосовуються правила міжнародного договору.

Холдингові компанії утворюються за умови попереднього отримання дозволу відповідного органу Антимонопольного комітету України або Кабінету

Міністрів України на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання. Проекти установчих документів холдингових компаній, які утворюються за умови отримання зазначеного дозволу, підлягають погодженню з відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Холдингова компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України, який є невід'ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформлюється відповідним договором.

Особливості утворення та діяльності холдингової компанії [52]:

1. Статутний капітал холдингової компанії формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 відсотків статутного капіталу холдингової компанії.

Рис. 1.2 Схема приєднання при створенні холдингу [76]

Рис. 1.3 Схема злиття при створенні холдингу [76]

Рис. 1.4 Схема поглинання при створенні холдингу [76]

2. У разі якщо до порядку денного загальних зборів акціонерів холдингової компанії включено питання про відчуження будьяких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію холдингової компанії, такі загальні збори визнаються правомочними за умови реєстрації для участі у них акціонерів (їх представників), що мають відповідно до статуту холдингової компанії більш як 80 відсотків голосів.

Згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» введені наступні законодавчі терміни стосовно форм холдингів тільки національного утворення та їх складових в галузі фінансових послуг в Україні:

1) небанківська фінансова холдингова компанія фінансова холдингова компанія, переважною діяльністю фінансових установ, які є її дочірніми та асоційованими компаніями, є небанківська;

2) фінансова холдингова компанія юридична особа, основним видом діяльності якої є участь у статутному капіталі юридичних осіб, та діяльність фінансових установ, які є її дочірніми та/або асоційованими компаніями, є основною.

3) асоційована компанія юридична особа, в якій інша юридична особа володіє прямо та/або опосередковано 20 або більше відсотками статутного капіталу та/або голосів;

4) материнська компанія юридична особа, яка контролює іншу юридичну особу (дочірню компанію);

5) дочірня компанія юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією);

6) корпоративне управління система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов’язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління товариством.

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» [46], суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також інші держави.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Закон України «Про режим іноземного інвестування» визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України.

Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення [45]:

1) іноземні інвестори суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України;

2) іноземні інвестиції цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

3) підприємство з іноземними інвестиціями підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків;

4) державна реєстрація іноземної інвестиції фіксування факту внесення іноземної інвестиції шляхом присвоєння органом державної реєстрації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформаційному повідомленню реєстраційного номера з відповідним записом у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах [45]:

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України.

Діяльність національних та іноземних міжнародних холдингів по поглинанню підприємств, зареєстрованих в Україні, придбанням блокуючих (25%+1 акція) чи контрольних (50%+1 акція) пакетів акцій українських публічних акціонерних товариств згідно Закону України" Про акціонерні товариства" підлягає регулюванню з боку Антимонопольного Комітету України, який діє в рамках Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно статті 22 Закону Антимонопольний Комітет веде контроль та надання дозволів на концентрацію суб'єктів господарювання, яка виникає при поглинанні їх за допомогою механізмів холдингів.

Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам частини першої цієї статті, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Податкове регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні регулюється статтями Податкового Кодексу України (ПКУ) (Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств) відносно режимів оподаткування доходів нерезидентів-юридичних осіб, отриманих при проведенні господарської або інвестиційної діяльності на території України.

Так, згідно статті 133.2 ПКУ [42], платниками податку з числа нерезидентів є:

1. юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України;

2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Згідно статей 134, 151.3 ПКУ [42], об'єкт ом оподаткування є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160, з джерелом походження з України за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 Кодексу.

Згідно статті 160 ПКУ «Особливості оподаткування нерезидентів» [42]:

1. Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/ наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

2. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будьяку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), зобов’язані утримувати податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

3. Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку за ставкою 19% (2013 рік). При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

4. У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Особливі побудови умов оподаткування інвесторівнерезидентів у вигляді міжнародних холдингів здійснюються згідно типового прикладу «Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно» [25]:

1. Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

2. Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:

2.1. в Україні:

а) податок на прибуток підприємств;

б) прибутковий податок з громадян (надалі «український податок»);

2.2. у Данії:

а) прибутковий податок Державі;

б) муніципальний прибутковий податок;

в) прибутковий податок муніципалітетам графств;

г) податок, що стягується по Податковому Закону на вуглеводень;

д) державний податок на капітал (надалі «податок Данії»).

6. Дивіденди

а) Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

б) Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 25 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди;

15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.

7. Проценти

а) Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником цих процентів.