Ліки від СНІДУ

Реферат на тему:

Ліки від СНІДУ

ВКРАЙ НЕОБХІДНІ!

Грейс продає модне взуття на центральному ринку малавійського міста Лілонгве. На перший погляд, це щаслива і здорова жінка. Проте під чарівною усмішкою вона приховує глибокий біль утрат.

Тисяча дев’ятсот дев’яносто третього року в Грейс та її чоловіка народилася донька, яку вони назвали Таяджейн. Молоді батьки були надзвичайно щасливі. Спочатку дівчинка виглядала здоровою, але невдовзі перестала набирати вагу й почала підхоплювати різні інфекції. У три роки Таяджейн померла від СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту).

Через кілька років у чоловіка Грейс також почалися проблеми зі здоров’ям. Одного дня він зомлів і його забрали в лікарню. А втім, лікарі вже нічого не змогли вдіяти. Чоловік Грейс помер від ускладнень, викликаних ВІЛ-інфекцією. Вони прожили разом тільки вісім років.

Сьогодні Грейс мешкає в однокімнатному будиночку в передмісті Лілонгве. їй лише 30 років, і, здається, ще не пізно почати нове життя. Однак Грейс пояснює: «У мене ВІЛ, тому я вже ніколи не матиму чоловіка і дітей».

У звіті Спільної програми ООН з боротьби проти ВІЛ та СНІДу (ЮНЕЙДС) за 2002 рік повідомлялось: «Нині середня тривалість життя мешканців субсахарської Африки становить 47 років. Якби не СНІД, люди жили б у середньому 62 роки».

У наш час епідемія ВІЛ/СНІДу переросла в пандемію і поширилась далеко за межі африканського континенту. Протягом цього десятиліття ВІЛ може стати головною причиною смерті дорослих людей у цій країні. Як зазначалось в одному звіті, в Узбекистані «лише 2002 року було зареєстровано більше ВІЛ-інфікованих, ніж за попередні 10 років разом узятих». У Сполучених Штатах Америки ВІЛ є однією з головних причин смерті серед мешканців віком від 25 до 44 років.

У світі налічується близько 42 мільйонів людей, заражених ВІЛ/СНІДомз них 2,5 мільйона — діти.

Кількість ВІЛ-інфікованих. зростає майже в 10 разів швидше, ніж кількість населення! У період з 2000 по 2020 рік в 45 країнах з найвищим рівнем інфікованості від СНІДу передчасно помре приблизно 68 мільйонів осіб.

З огляду на загрозливі темпи росту кількості інфікованих, людству вкрай необхідні ліки від СНІДу. Тому вже не одне десятиліття науковці наполегливо шукають засобу, який допоможе зупинити цю епідемію. Чого ж їм вдалося досягти? Чи існують підстави сподіватися, що зі СНІДом колись буде покінчено?

УСПІХИ В БОРОТЬБІ ПРОТИ СНІДУ

«Ще ніколи в історії людства не існувало такої серйозної хвороби, про яку за порівняно короткий час люди дізнались би так багато», — написав д-р Джеральд Дж. Стайн у своїй книзі «Нові дані про СНІД. 2003 рік». Він також зазначив, що «отриманий обсяг знань про ВІЛ/СШД — одне з найбільших наукових досягнень». Чого ж саме досягнули вчені?

Завдяки останнім медичним дослідженням науковцям вдалося розробити унікальну комбінацію лікарських препаратів. Це досягнення вселило надію в серця ВІЛ-інфікованих людей. Крім того, в деяких країнах було запроваджено освітні програми, котрі вже приносять позитивні результати.

Медикаментозне лікування

«Проблиск надії в боротьбі проти СНІДу». Цим «проблиском надії» назвали результати клінічних випробувань антиретровірусного препарату проти ВІЛ-інфекції - азидотимідину (АЗТ). Інфіковані особи, котрі приймали АЗТ, прожили довше. З того часу антиретровірусні препарати (АРВ) продовжують життя сотням тисяч людей.

Незважаючи на ентузіазм, з яким сприйняли винахід АЗТ, вірусологи «одразу були переконані, що АЗТ — не універсальні ліки проти СНІДу», І ця думка підтвердилась. У деяких пацієнтів АЗТ викликав серйозні ускладнення. Отож вчені стали працювати над розробкою інших антиретровірусних препаратів. З часом Управління санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (США) затвердило комбінацію АРВ-препаратів для хворих, у яких ВІЛ перейшов у стадію СНІДу. Відтак лікарі почали широко застосовувати комбіновану терапію, суть якої полягає в одночасному використанні трьох або більше антиретровірусних препаратів. У 1996 році на міжнародній конференції з питань СНІДу один лікар заявив, що ці препарати можуть повністю вивести вірус з організму людини.

На жаль, не пройшло й року, як стало очевидно, що навіть при суворому дотриманні режиму потрійної терапії неможливо вбити ВІЛ. Але, комбінована АРВ-терапія допомагає ВІЛ-позитивним людям жити довше, вести повноцінне життя і бути практично здоровими. Приміром, у США і Європі використання АРВ дало можливість знизити на 70 відсотків рівень смертності серед хворих на СНІД. Крім того, як показали деякі вивчення, ці препарати суттєво зменшують кількість інфікованих серед новонароджених.

«Хвороба бідняків».

У багатих країнах чимало людей можуть скористатися АР В-препаратами. Однак, в деяких країнах, що розвиваються, таке лікування отримує лише 5 відсотків інфікованих. Представники ООН охарактеризували цю ситуацію як «кричущу несправедливість» і «безсоромне порушення моральних норм у сучасному світі».

Навіть у межах однієї країни не всі інфіковані можуть отримати АРВ-препарати. Страждають саме ті групи населення, які найбільше залежні від державної допомоги: жінки, вбогі люди та корінні американці. Одна чорношкіра матір, яка має ВІЛ-позитивний статус сказала: «Я не можу зрозуміти, чому білі гомосексуалісти отримують ліки, і тому житимуть, а я мушу померти». Аби знайти відповідь на це запитання, візьмімо до уваги вартість медичних препаратів та особливості їхнього розподілу.

У США і Європі курс потрійної АРВ-терапії в середньому коштує 10 000−15 000 доларів на рік. У деяких країнах, що розвиваються, ціна непатентованих антиретровірусних препаратів становить майже 300 доларів на рік. Але це все одно не по кишені для багатьох інфікованих осіб, що живуть у країнах, де рівень інфікованості населення найвищий.

Інші перешкоди

До того ж хворі щодня у визначений час повинні вживати 20 або й більше таблеток.

Також і в багатих країнах не всі пацієнти дотримуються режиму лікування. Як показують численні дослідження, дуже часто хворі не вживають прописаних ліків у визначений час. Це може призвести до виникнення штамів ВІЛ, опірних до ліків. Ці штами можуть передаватися іншим. Іноді курс лікування приносить більше проблем зі здоров’ям, ніж сама хвороба, особливо коли інфікована людина розпочинає лікування ще до появи симптомів ВІЛ. Часто ВІЛ-інфіковані страждають від таких побічних ефектів, як діабет, ожиріння, підвищення рівня холестерину, а також зменшення кісткової маси. Деякі з цих ускладнень становлять серйозну загрозу для життя хворих.

Що таке АРВ-препарати?

Потрапивши в організм людини, ВІЛ-інфекція здебільшого починає атакувати Т-хелпери — клітини, які стимулюють імунну систему. Саме в цих клітинах вірус розмножується, тому Т-хелпери слабнуть і зрештою гинуть. З часом імунна система втрачає свою здатність протистояти хвороботворним мікробам. Антиретровірусні препарати (АРВ) сповільнюють процес розмноження вірусу.

Сьогодні поширені чотири основні групи АРВ. Нуклеозидні і ненуклеозидні аналоги перешкоджають ВІЛ «вмонтовуватися» у ДНК людини. Інгібітори протеази блокують дію специфічного ферменту, протеази, не даючи вірусу перебудовуватися в ураженій клітині і почати розмножуватися. Інгібітори злиття не дозволяють вірусу проникати в лімфоцити. За допомогою АРВ-терапії можна затримати розмноження вірусу, а отже, сповільнити процес переходу ВІЛ у найтяжчу стадію захворювання — СНІД.

Жінки й СНІД Сьогодні жінки становлять 50 відсотків дорослих, що мають ВІЛ/СНІД.

Коли в 1982 році СНІД стали діагностувати в жінок, вважалося, що вони заразилися через внутрішньовенні ін'єкції. Однак невдовзі з’ясувалось, що СНІД може передатися під час звичайного статевого акту і що жінки особливо вразливі до ВІЛ-інфекції. Сьогодні жінки становлять 50 відсотків від загальної кількості ВІЛ-інфікованого дорослого населення світу. «Вірус частіше вражає дівчат підліткового віку та жінок. Ця група населення вразливіша до ВІЛ з фізіологічних, соціокультурних та економічних причин, — повідомляє ЮНЕЙДС.- Окрім того, жінки частіше доглядають хворих».

Чому медики і соціальні працівники стурбовані зростанням кількості інфікованих жінок? Тому що до таких жінок ставляться з більшою нетерпимістю, ніж до чоловіків, і це насамперед стосується деяких країн, що розвиваються. Коли ВІЛ-інфікована жінка завагітніє, то в небезпеці опиняється також здоров’я її майбутньої дитини. До того ж хворій жінці, а передусім якщо вона одинока мати, набагато важче виховувати дітей. Також порівняно небагато відомо про особливості перебігу СНІДу в жінок і про їхнє лікування.

Поширенню СНІДу серед жінок сприяють певні культурні фактори. У багатьох країнах не прийнято, щоб чоловій обговорював з дружиною питання статевого життя. Якщо жінка відмовляється від сенсу, вона може стати жертвою насилля. Дуже часто чоловіки мають багато партнерок і можуть несвідомо передати їм ВІЛ. Деякі африканці вважають, що, маючи статеві стосунки з надто юними дівчатами, менше ризикують заразитися, а дехто навіть переконаний, що секс із незайманою дівчиною виліковує СНІД. Тож зрозуміло, чому ВООЗ підкреслює: «Аби захистити жінок, освітницьку роботу слід проводити також серед чоловіків».

Міфи про СНІД

ІЛ-інфіковані люди мають хворобливий вигляд. «Зазвичай проходить 10−12 років, поки ВІЛ перейде у стадію СНІДу, — говорить д-р Стайн.- Протягом цього часу в інфікованої людини з’являються незначні проблеми зі здоров’ям або ж їх взагалі немає. Та все ж на цьому етапі вірус може передаватися іншим особам».

НІД — хвороба гомосексуалістів. На початку 1980;х років вважалося, що СНІДом заражаються лише гомосексуалісти. Однак сьогодні в більшості країн світу основним шляхом передачі ВІЛ є гетеросексуальні контакти.

ральний секс — безпечний. За повідомленням Центрів контролю і профілактики захворювань (США), «численні вивчення показали, що оральний секс може призвести до зараження ВІЛ та венеричними захворюваннями». Хоча сьогодні ризик заразитися ВІЛ під час орального сексу невисокий. Але оральний секс стає дедалі популярнішим, і лікарі вважають, що невдовзі він стане одним з основних шляхів передачі ВІЛ.

НІД виліковується. Хоча антиретровірусна терапія може сповільнити перехід ВІЛ у СНІД, на даний момент не існує вакцини для профілактики даного захворювання чи препаратів для його лікування.