Санітарно-гігієнічна оцінка технології виробництва та первинної переробки молока у ВП АФ ім. Шевченка ТОВ АФ ім. Довженка Гадяцького району

Санітарно-гігієнічна оцінка технології виробництва та первинної переробки молока у ВП АФ ім. Шевченка' ТОВ АФ ім. Довженка Гадяцького району

Вступ

Однією з провідних галузей тваринництва є молочне скотарство. На сучасному етапі це актуальна і важлива галузь сільського господарства. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й значною часткою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції.

Протягом останніх декількох років молочний сектор досить динамічно розвивається по всьому світі. Молоко виробляється майже в усіх країнах світу. ЄС і Південна Азія є найбільш важливими регіонами з виробництва молока і охоплюють понад 42% світового ринку. Частка США 13%. Регіони, де молоко в надлишку, це Південна Америка, Європа, Океанія. Однак у Східній Європі цей показник дещо знизився.

В Україні ситуація з молочним скотарством залишається напруженою. Щорічно сировинна база молочної промисловості неухильно зменшується. Міністерство аграрної політики розробило законопроект для збільшення поголів'я корів. Але одним лише нарощуванням поголів'я проблема не вирішується. Необхідно збільшувати продуктивність корів, удосконалювати технологію виробництва молока.

Головним напрямком розвитку скотарства в Україні є удосконалення матеріально-технічної бази, яка дозволить перевести галузь на інтенсивний шлях розвитку, суть якого заключається в максимальному виробництві продукції при найменших трудових і матеріальних витратах. Необхідно застосовувати перспективні, високоефективні технології виробництва на основі наукових досягнень, які дозволяють навіть в самих екстремальних умовах організовувати та вести рентабельне молочне скотарство.

Що стосується минулого 2013;го року. Відомо, що чисельність корів в Україні змінюється сезонно. Як правило, зростання триває з січня до червня, у сезон масових отелень, після чого починається скорочення стада. Не став винятком і 2013;й рік. Так, у січні рік тому кількість корів у господарствах усіх видів становила майже 2640 тисяч, а вже у червні корів стало більше на 1% - 2664 тисячі. Однак, незважаючи на сезонність, чисельність поголів'я щороку тільки скорочується. Якщо 2012;го корів у нас було 2742,6 тисячі, то 2013;го їх зменшилося на 3,7% й стало 2642 тисячі.

Якщо ж розглянути ситуацію з поголів'ям корів, яких утримують на сільськогосподарських підприємствах, то ситуація виглядає так: на початку 2013;го, в січні, корів було 588,5 тис. Внаслідок сезонного зростання у червні цей показник сягнув 590,9 тис. Загалом же, порівняно з 2011 р, середньорічне поголів'я в сільськогосподарських підприємствах підвищується на 2%.

Виробництво молока як і чисельність корів, має сезонний характер: найменше доять на початку року, в січні та лютому, а найбільше — з травня по липень. Так, у січні 2013;го року господарства всіх категорій виробили 563,7 тис. т, а на червень — удвічі більше: майже 1207,9 тис. т. Такі стрибки відбуваються через те, що майже 70% усього молока виробляють присадибні господарства, де продуктивність тварин залежить від наявності кормової бази (здебільшого соковиті корми). Тому більшість отелень домогосподарства планують на кінець зими — початок весни. У сільськогосподарських підприємствах дещо інша ситуація. Планомірне відтворення дає змогу розподілити отелення корів рівномірно впродовж року, і тому на таких підприємствах спостерігаються менші річні коливання виробничих показників.

Загалом же 2013;го року господарства всіх категорій виробили 11 093,5 тис. т молока, що на 1,5% більше, ніж торік (показник 2012;го -11 254,1 тис. т). Якщо поділити цей показник між господарствами всіх категорій, то вийде, що «індивідуальні власники» надоїли 8839,6 тис. т (на 2,7% менше, ніж 2011;го року). Особливої уваги заслуговують сільськогосподарські підприємства, адже в умовах зростання чисельності поголів'я 2013;го року їх валовий річний надій, порівняно з роком попереднім, зріс на 1,6% і сягнув 2553,9 тис. т.

1. Обґрунтування вибору теми дипломної роботи

рогатий худоба молоко доїння Поряд із збільшення валового виробництва молока і молочних продуктів перед працівниками тваринництва і молочної промисловості поставлене досить відповідальне завдання — досягти значного підвищення їх якості. При цьому великого значення має організація правильної годівлі, утримання тварин й догляду за ними, створення добрих санітарно-гігієнічних умов одержання, зберігання молока, при яких би повністю виключалася можливість його псування.

При виробництві, заготівлі й переробці цього цінного продукту важливе добросовісне ставлення до справи всіх без винятку людей, зайнятих його виробництвом і переробкою. Дуже важливим є вивчення впливу всіх зооветеринарних факторів на склад, властивості і якість молока.

Працівники, які мають відношення до виробництва молока, повинні дбати про збереження високих якісних показників молока, оскільки протягом всього технологічного процесу його виробництва є фактори, які знижують якість молока.

Вимоги до якості молока встановлені відповідними нормативними документами. Для виконання їх необхідно значно підвищити загальну культуру ведення молочного скотарства, навести відповідний санітарний порядок на фермах, суворо дотримуватися правил машинного доїння і первинної обробки молока в господарствах, мати висококваліфіковані, обізнані з правилами одержання високоякісного молока кадри. Важливо також вміти своєчасно і правильно визначати і якнайдовше зберігати якість одержаного молока.

2. Мета і завдання досліджень

Місце проведення досліджень: дослідження проведені на базі ВП «АФ ім. Шевченка» ТОВ «АФ ім. Довженка» с. Лютенька Гадяцького району, Полтавської області.

Об'єкт досліджень: санітарно — гігієнічні параметри виробництва молока, первинна обробка молока, оцінка його якості.

Мета досліджень: проведення аналізу технологічних процесів виробництва молока, аналіз первинної обробки і оцінки якості молока в умовах господарства.

Для досягнення поставленої мети були виконані такі завдання:

? проведення аналізу загальної господарсько-економічної діяльності ВП АФ «ім. Шевченка» ТОВ АФ «ім. Довженка»;

? проведення аналізу ресурсів підприємства, його технічного забезпечення;

? аналіз структури стада ВРХ в господарстві;

? вивчення технології утримання і годівлі тварин;

? вивчення технології отримання і первинної обробки молока;

? ознайомлення із технікою оцінки якості молока;

? порівняльні дослідження зміни показників жирності і вмісту білку молока в залежності від сезону року на основі даних товарно-транспортних накладних;

? аналіз санітарно-гігієнічних норм утримання тварин;

? аналіз стану охорони праці;

? аналіз екологічної експертизи;

? аналіз економічної ефективності діяльності підприємства.

Для проведення даних досліджень застосовувалися методи аналізу річних звітів діяльності господарства, форм зоотехнічного обліку, товарно-транспортних накладних здачі молока на молокопереробне підприємство. Методом спостереження відбулося ознайомлення з утриманням тварин, організацією доїння, організацією первинної обробки молока.

3. Огляд літературних джерел

3.1 Вплив умов утримання та годівлі на якість молока

Висока якість молока забезпечуються не лише вмістом у ньому певної поживних та біологічно-активних речовин, але й відповідними санітарно-гігієнічними властивостями. Для одержання молока високої якості потрібно не тільки правильно годувати тварин, а й дотримуватись санітарно-гігієнічних умов на фермах. Порушення їх призводять до значного бактеріального забруднення молока, яке є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів. Високе бактеріальне забруднення зумовлює швидку втрату свіжості та псування молока. В ньому можуть розвиватися молочнокислі, пропіоновокислі, гнильні та різні хвороботворні мікроорганізми. При цьому змінюються поживні й технологічні властивості молока. [18]

Серед державних законодавчих та нормативних актів і стандартів, прийнятих в останні десятиріччя у тому числі з метою забезпечення якості молока, можна назвати такі: ДСТУ 3662−97; норми ЄС: ТGІ 200; GМР. GНР НАССР. Всі законодавчі акти розвинених країн вимагають від виробника дотримання основних умов: безпечне молоко можна одержати лише від здорової тварини при дотриманні всіх санітарно-гігієнічних і ветеринарних вимог на всіх етапах його виробництва. [9]

Молоко є добрим середовищем для розвитку різних мікроорганізмів. Джерелами механічного і мікробного забруднення молока від утворення його в молочній залозі і до того, як воно надходить до споживача, можуть бути вим’я корови, шкіра, підстилка, повітря, корми, доїльні апарати, молочне обладнання, руки і одяг обслуговуючого персоналу. [16]

Під час здавання продукції на молокоприймальні підприємства її бактеріальне обсіменіння досягає від 500 тис. до 4 млн. бактерій в 1 мл. З такого молока практично неможливо виготовити високоякісні молочні продукти. Тому, виходячи з наведеного, основним завданням слід вважати створення такої технології та культури виробництва продукції на фермах, яка б забезпечувала одержання молока високої санітарної якості.

Бактеріальне та механічне забруднення молока відбувається як під впливом зовнішніх факторів (середовище перебування, технологічне обладнання), так і через організм тварини, куди мікроби попадають з кормами, повітрям, водою, якщо порушувати зооветеринарні заходи.

Технологічний процес виробництва тваринницької продукції базується на трьох основних складових: високому генетичному потенціалові худоби, науково-обґрунтованій годівлі і напуванні тварин, утриманні і обслуговуванні. При цьому максимальна віддача може бути отримана лише в тому випадку, якщо всі вищеназвані технологічні процеси діють злагоджено, ритмічно і безперервно. Будь-яке порушення хоча б одної складової призводить до втрат запланованої продукції. [11]

Оптимальні умови утримання являються важливим фактором для попередження захворювань тварин і виробництва якісної продукції. В корівнику повинно бути достатньо стійл (одне стійло на одну корову) відповідного розміру з м’якою підстилкою. Підлога корівника повинна бути шершава і суха, щоб корови не ковзалися. Гігієна в приміщенні має первісне відношення до утримання корів. На молочних фермах повинні дотримуватися чистоти.

Мікроклімат — клімат всередині приміщення. Він має велике значення при формуванні конституції, продуктивності й резистентності тварин. На його формування в приміщеннях для худоби значний вплив має місцевий клімат, пора року, обладнання вентиляції й рівень повітрообміну, технологія утримання тварин. Велике значення має будівельно-експлуатаційні й конструктивні особливості приміщення, внутрішнє планування приміщення.

Мікроклімат може мати як позитивну, так і негативну дію на організм тварин і їх продуктивність. При наявності несприятливого мікроклімату тварини піддаються дії різних факторів, що може призвести до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем, наслідком чого, нерідко, стають різні захворювання тварин. [6,12]

Вентиляція є важливою умовою гарного самопочуття тварин. Гарна вентиляція передбачає наявність достатньої й постійної кількості свіжого повітря без протягів. Протяги негативно впливають на здоров’я тварин, тому їх бажано не допускати. Важливо, щоб для виведення надлишкового тепла, шкідливих газів вентиляція мала достатню потужність. [10, 26]

Важливою складовою комфорту корів є світло. За умов додаткового освітлення, збільшується споживання корму і надої молока. За даними американського вченого Петерса, в разі 16-годинного світлового дня корови дають на 6% більше ніж у природний світловий день восени та взимку. Середня інтенсивність світла була 462 люкс у разі штучного світлового періоду та 555 люкс — у разі природного. [3]

Загально визнано, що регулярний активний моціон молочних корів сприяє зміцненню їхнього здоров’я та поліпшенню відтворних функцій, що в свою чергу підвищує молочну продуктивність тварин. Найбільший ефект має такий моціон, коли тварини без надмірного збудження, на відкритому повітрі енергійно пересуваються на певну відстань. Випускання тварин з приміщення на суміжним з ним вигульний майданчик слід вважати пасивним моціоном, тому що при цьому корови не активно рухатися, а більшість з них стоїть або пересувається мляво. Під час руху корови витрачають певну частину енергії корму, але більшість учених і спеціалістів вважає, що ці витрати себе оправдують. [10,16]

Отримання молока високої санітарно-гігієнічної якості залежить від умов утримання дійних корів. Чистота приміщень, стійл, шкірного покриви тварин, особливо вим’я і хвоста — обов’язкова умова отримання високоякісного молока. В молоці брудних корів порівняно з чистими міститься в два рази більше мікробів. В одному грамові пилу з шкірного покриву корови міститься мільярди мікроорганізмів. Загальна кількість мікроорганізмів в молоці змінюється в значних межах залежно від догляду за тваринами. [2,10,20,24]

Санітарна безпечність і гігієнічна якість молока значною мірою залежить від догляду за коровою і її молочною залозою та дотримання правил доїння. Спостереження показали, що на багатьох фермах часто порушується технологія доїння корів через недотримання та невиконання підготовчих і заключних операцій. [9]

3.2 Вплив переддоїльної підготовки корів на якість молока

Серед факторів, що забезпечують одержання молока високої якості, важливою є підготовка корів до доїння. Оператори перед доїнням повинні вимити руки, одягти чистий білий халат. Основною операцією підготовки вим’я є підмивання. Найкраще підмивати вим’я чистою, теплою водою. Потім вим’я витирають насухо чистими рушниками. [14,21,23]

Висока санітарна якість молока значною мірою залежить від догляду за вим’ям тварин. Воно завжди має бути чистим, захищеним від травматичних пошкоджень, переохолоджень, а тим більше обморожування в зимовий період.

Для утримання вим’я в чистоті необхідно підтримувати чистоту в приміщеннях і на вигульних майданчиках, своєчасно очищати стійла, забезпечувати тварин достатньою кількістю підстилки. Не допускати надмірної сухості шкіри дійок, появи на них тріщин, в яких скупчуються бруд і велика кількість мікробів. [18]

В молоці корів з довгим волосяним покривом на вимені та внутрішній поверхні стегон мікроорганізмів в два рази більше, ніж в молоці обстрижених корів. Тому багато фермерів США проводять стрижку вим’я, що, на їх думку, покращує санітарну обробку вим’я і дає можливість отримувати більш чисте молоко. [24]

Дані багато численних досліджень і досвід передових господарств підтверджують той факт, що догляд за вим’ям є однією з найголовніших умов отримання бактеріально-чистого молока. Всередині вим’я бактерії потрапляють через соскові канали, де основна їх маса гине в зв’язку з бактерицидною дією тканин вим’я. Найчастіше у вимені більше мікрококів, так як вони більш стійкі. При недбалому догляді за вименем в ньому можуть бути виявлені і інші бактерії. [1,2,14,25]

У вимені завжди є мікроорганізми. В 1 мл молока в асептичних умовах, міститься 1,8−24 тис у стійловий і 0,5−18 тис бактерій в пасовищний період. При цьому нижня межа залежить від індивідуальних особливостей тварин. Кількість бактерій у молоці різко збільшується при захворюванні корів маститом. [15]

Мастити корів завдають величезних збитків галузі молочного скотарства. Незважаючи на щорічне зростання витрат на ветеринарне лікування і профілактичні заходи, частота захворювань молочної залози на мастит не зменшується. На сучасному етапі пріоритетною стає проблема селекції великої рогатої худоби на стійкість до маститу, яка ґрунтується на генетичній детермінованості даного захворювання. Багато дослідників зазначають генетичну зумовленість маститу. За несприятливих умов хворіють ті корови, які успадковують від батьків схильність до запалення вим’я. Тому вивчення захворюваності корів різних порід і стад, а також їхньої лінійної належності дасть змогу виявити можливість підвищення стійкості до маститу селекційними методами. [7]

Як встановив Ю. Симарев (2004), що одна з причин зниження молочної продуктивності корів на механізованих фермах — недотримання операторами технологічних вимог по підготовці вим’я до доїння. Ігнорування таких прийомів, як масаж вим’я та здоювання перших цівок молока при машинному доїнні корів веде до зменшення надоїв на 5−12%. Корови, вим’я яких ретельно готували до доїння на протязі 45 с, проводили машинне додоювання і, як тільки молоко припиняло виділятися відключали апарат, дають на 12% молока, ніж корови, на підготовку вим’я яких витратили 20 с, машинного додоювання не проводили, не вели контролю за молоковіддачею. [22]

На думку Адмін Є. І., Волосожар В. О, Мянд А. Є. (1983), для одержання високих надоїв і доброякісного молока необхідно: за 1 годину до доїння почистити стійла, підстелити чисту підстилку; з метою найповнішого використання рефлексу молоковіддачі починати доїння корів у один і той же час згідно з розпорядком дня; обслуговуючому персоналу необхідно вимити руки однією з антисептичних речовин, перед доїнням переодягнутися в інший спецодяг (білий халат, косинка); перед обмиванням вим’я оглянути на наявність запалень, болючості, щільностей, ранок; за хвилину до доїння обмити вим’я чистою теплою водою (температура 40−45°С) і витерти чистим рушником; провести підготовчий масаж вим’я; перед надіванням доїльних стаканів з кожної дійки здоїти кілька цівок молока в спеціальний кухоль, звертаючи увагу на наявність в молоці пластівців, домішок крові, слизу та інших змін; в процесі доїння уважно спостерігати за роботою доїльних апаратів і поведінкою корови; не допускати «холостого» доїння; у кінці доїння провести машинне додоювання. [1]

За даними О.В. Горелік були проведені дослідження, суть яких полягає у зміні техніки доїння, зокрема виключають обмивання вим’я корів (обмивають лише в крайньому випадку), перед доїльний масаж і додоювання з заключним масажем.

При цьому виходили з того, що обмивання вим’я створює можливість різкого збільшення мікроорганізмів, так як насухо обтерти вим’я дуже складно, то в процесі доїння краплі води стікають в доїльні стакани і забруднюють молоко. Тому потрібно обмивати тільки дійки вимені і насухо їх витирати. Масаж вимені не потрібний, так як припускання молока починається відразу ж, як тільки торкаються до дійок.

Виходячи з цього були проведені порівняльні дослідження двох способів доїння на двох досліджуваних групах корів. Першу групу корів доїли традиційним способом, другу — модифікованим. Результати експерименту показали, що від корів другої групи отримано молока на 2,3% більше ніж від корів першої групи, воно мало нижчу бактеріальну забрудненість, оператори затрачали менше часу на підготовчі операції, а більше приділяли його самому процесу доїння. [8]

Одержання молока високої якості можливе при здійсненні певних ветеринарно-санітарних заходів на молочних фермах, покращення гігієни доїння та догляду за доїльною апаратурою. Значення цих заходів зростає в зв’язку з переведенням тваринництва на промислову основу, тобто спостерігається висока концентрації поголів'я тварин і відсутність індивідуального догляду за ними. У цих складних умовах для забезпечення здоров’я тварин і одержання продукції високої якості потрібні особливі методи роботи. Перш за все, необхідна правильна експлуатація технологічного обладнання ферм, суворе дотримання правил санітарного догляду і постійний контроль за його технічним й санітарним станом, а також профілактика захворювання тварин. Порушення санітарно-гігієнічних умов на фермі призводить до бактеріальної забрудненості молока. [9,23]

3.3 Вплив технології доїння на якість отриманого молока

Машинне доїння — це складний процес взаємодії між коровою, доїльним апаратом і оператором. Доїльна машина порівняно з іншим фермерським обладнанням має ту особливість, що при експлуатації перебуває в безпосередньому контакті з тваринами, активно діє на один із важливих органів молочної корови — вим’я. Необережне використання доїльної машини оператором, неправильна техніка і технологія доїння не тільки порушує процес доїння, а й спричиняє тяжке захворювання — мастит. [17,20]

На думку Костенко М. І. (2010), доїння — складна технологічна операція, основна мета якої полягає не тільки в тому, щоб швидко, повною мірою, без шкоди для здоров’я корови та з найменшими затратами праці добути молоко, яке утворилось у вимені, а й створити добрі умови для подальшої секреції, сприяти збільшенню продуктивності тварин. Доїльним апаратом молоко з вим’я одержують завжди в постійному режимі незалежно від інтенсивності потоку молока, яке видоюється, продуктивності та індивідуальних особливостей корів. Тільки за умови якісної підготовки корови та її вим’я до доїння, яке виконують вручну, а також при своєчасному знятті апарата по завершенню видоювання досягають необхідної ефективності машинного доїння. При поганій перед доїльній стимуляції молоковіддачі (неякісній підготовці корови), несвоєчасному його відключенні й знятті у корів недостатньою мірою проявляється рефлекс молоковіддачі, знижується швидкість видоювання, підвищується сприйнятливість молочної залози до маститу та зменшується молочна продуктивність. [16]

За даними Могильного О. Д. (1999), доїння у залах знижує витрати праці на 1 ц молока, зменшує і кількість захворювань корів маститами до рівня 2−3%, дає можливість отримати високоякісне молоко, вести племінну роботу на належному рівні, створити комфортні умови праці оператору машинного доїння. Основною перевагою цих технологій є те, що вони дають змогу автоматизувати процеси доїння, згодовування концентратів, зоотехнічного та ветеринарного обслуговування тварин. Для доїння корів у доїльних залах використовують сучасні високоавтоматизовані доїльні установки «Тандем», «Ялинка», «Карусель». [19]

3.4 Вплив первинної обробки молока на його якість

Молоко високої якості можна отримати, якщо стан ферми відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, а весь персонал, зв’язаний з отриманням і первинною обробкою молока, повсякденно дотримується правил особистої гігієни. [13]

Основне завдання при первинній обробці молока на фермі - це його очистка від механічних домішок і охолодження. Для цього обладнують молочні, виділяють ізольовані приміщення для холодильних машин, збереження дезінфікуючих речовин, а також лабораторії по визначенню якості молока. [20]

Первинна обробка молока включає в себе очищення, охолодження й зберігання молока. Вона не повинна змінювати властивості молока. Очищення молока від механічних домішок відбувається двома способами: фільтруванням і центрифугуванням. Суть першого способу заключається в пропусканні молока через фільтри різних конструкцій. При другому способі механічні домішки видаляють з молока з допомогою центрифугуванням в очисниках молока при обертанні барабана сепаратора. [13,17]

Очищення молока — звільнення його від механічних домішок, що потрапили в молоко під час доїння. Останнім часом для фільтрування молока найбільш часто використовують лавсанову тканину, яка характеризується більш високою міцністю, гідрофобністю, світло — і теплостійкістю. [18]

Нині молоко на тваринницьких фермах очищають з використанням різних видів фільтруючих матеріалів. При цьому з нього видаляють механічні домішки та видозмінені його складові (звернений білок, молочний цукор тощо). Для фільтрування молока використовують фільтруючі матеріали, натуральні та синтетичні тканини: вату, марлю, лавсан, бязь і фланель; неткані фільтри. Застосовують також металеві сита-цідилки і сепаратори-очисники, які функціонують за принципом центробіжного очищення молока від сторонніх домішок.

Молоко охолоджують до 4−6°С відразу після доїння. Чим швидше охолодити молоко, тим краще зберігаються його бактерицидні якості. Для охолодження використовують різні охолоджувачі й холодильні установки. Міжнародна молочна федерація пропонує охолоджувати молоко до 15 °C, якщо воно направляється на переробку протягом 4 год після доїння; до 10 °C, якщо воно направляється на переробку не пізніше 24 год. після доїння; до 4 °C, якщо молоко зберігається на фермі більше доби. [13]

Для охолодження молока в умовах молочної ферми використовуються різні танки охолоджувачі молока. Основними елементами сучасних танків-охолоджувачів є ємності з харчової нержавіючої сталі високого стандарту з ізоляцією й випарником, всередині яких встановлені мішалки. (Костомахін В.Г.).

Обладнання для первинної обробки молока краще розміщувати в спеціальному приміщенні - молочній. Розміри і набір необхідного обладнання залежить від кількості виробленого молока. [13,17]

Найдоцільніше молоко зберігати в танках і ваннах. Танки мають подвійні стінки, простір між якими заповнений теплоізоляційним матеріалом. У них охолоджене молоко зберігають 36−38 год. Для підтримання низької температури використовують ТОМ-1, ТОМ-2, ТО-2. Це двостінні резервуари, під дном яких розташовані трубчаті випаровувачі, з'єднані з холодильною машиною. Зберігання молока у ваннах дає можливість автоматично підтримувати температуру. На великих фермах і комплексах для зберігання молока використовують резервуари-термоси на 2−36 т. Утримання молока в них протягом 12 год. підвищує його температуру на 1 °C із різницею температури між молоком й навколишнім середовищем 20 °C. [4,17,20]

Очищене молоко надходить у резервуари-холодильники, звідки його відправляють на молокопереробні підприємства, де його пастеризують і фасують у пакети або виготовляють молочні продукти. Все заготовлене молоко має відповідати державному стандарту ДСТУ 3662−97 «Молоко коров’яче. Вимоги при закупівлі». [20]

3.5 Вплив доїльного й молочного обладнання на санітарний стан молока

Головним джерелом забруднення молока в умовах машинного доїння корів є доїльні апарати, гумові шланги, молокопровід. Високе мікробне обсіменіння гумових поверхонь пояснюється швидким старінням гуми в процесі роботи, в результаті чого на ній утворюється сітка тріщин, в яких скупчується бруд, що не вимивається мийними засобами. Відомо, що в молоці, видоєному доїльними апаратами з новою гумою, у 8 разів менше мікробів, ніж при використанні апаратів з старою гумою. [23,25]

Використання погано підготовленого обладнання та молочного посуду веде до збільшення бактеріального забруднення молока. Дослідженнями встановлено, що брудні і не продезінфіковані доїльні установки, апарати і посуд являються основним джерелом бактеріального забруднення молока. [24]

Миття доїльного обладнання, апаратів, посуду, які контактують з молоком, відбувається відразу після кожного доїння. Для миття використовують лише теплу воду, так як холодна сприяє затвердінню молочного жиру. Потім обладнання миють мийним розчином й обполіскують теплою і чистою водою. [17]

4. Організаційно-економічна характеристика ВП АФ «ім. Шевченка»

Виробничий Підрозділ АФ «ім. Шевченка», с. Лютенька, Полтавської обл. є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України. Основною ціллю діяльності ВП АФ «ім. Шевченка» є отримання прибутку.

Господарство розташоване у центральній частині Полтавської області. Відстань від районного центру м. Гадяч — 25 км, від обласного центру м. Полтави-120 км., та 60 км. від найближчої залізниці. Центральна садиба господарства знаходиться в селі Лютенька.

Клімат Гадяцького району помірно континентальний. Він відзначається не холодною зимою та теплим літом. Середня температура січня -5 -8 С, липня +18 +21 С. Кількість опадів в середньому за рік випадає 290−350 мм/рік. Опади випадають переважно влітку. Без морозний період триває 170−185 днів. Отже, кількість тепла та вологи достатньо для вирощування сільськогосподарських культур.

Територія товариства розташована в межах великої Східно — Європейської рівнини. Основна риса будови поверхні - її рівнинність і відносно мала розчленованість балками та ярами. На вирівняних ділянках панують чорноземи типові, а на горбистих ділянках сформувалися сірі лісові ґрунти. У цілому ґрунти товариства досить родючі.

У сільському господарстві земля — це головний засіб виробництва, без якого неможливий саме процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля є одночасно предметом і засобом праці.

За допомогою таблиці 4.1. охарактеризуємо земельний фонд ВП АФ «ім. Шевченка».

Таблиця 4.1. Структура земельних угідь ВП АФ «ім. Шевченка»

Як видно з таблиці 4.1. в товаристві землекористування є стабільним, тобто площа особливо не змінювалася. Із структури земельного фонду найбільш виділяється рілля, оскільки саме вона забезпечує безперервне вирощування та виробництво сільськогосподарської продукції в рослинницькій галузі.

Управління господарством безпосередньо належить директорові. Директором ВП АФ «ім. Шевченка» є Хоменко Петро Петрович. Йому, звичайно, підпорядковані різні структурні підрозділи.

Господарську та фінансову діяльність правління та службових осіб контролює ревізійна комісія. Комісія перевіряє додержання статуту, збереження майна, законність угод і господарських операцій, витрачання коштів і матеріальних засобів, правильність обліку звітності розрахунків із працівниками.

А зараз я хочу охарактеризувати один з головних рушійних факторів виробництва — це трудові ресурси і праця. Праця є єдиним джерелом суспільного багатства, першою умовою людського життя. Трудові ресурси сільського господарства це працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Для характеристики трудових ресурсів господарства розглянемо таблицю 4.2.

Таблиця 4.2. Середньорічна чисельність працівників ВП «АФ ім. Шевченка»

Проаналізувавши таблицю 4.2. можна сказати, що більша чистина працівників припадає на тваринництво, оскільки це більш трудомістка галузь і потребує більших затрат праці. На сьогоднішній день в господарстві налічується 237 працюючих.

4.1 Характеристика галузі рослинництва

Економічна ефективність виробництва визначається системою показників. Основні з них посівні площі і урожайність. Посівна площа — це ділянка землі, засіяна однією чи кількома сільськогосподарськими культурами. Посівна площа є основною формою використання головного засобу виробництва землі.В товаристві розроблена структура посівних площ, яка наведена в таблиці 4.1.1.

Таблиця 4.1.1. Структура посівних площ ВП АФ «ім. Шевченка»

Важливе значення в господарстві припадає урожайності сільськогосподарським культурам, оскільки з нею безпосередню пов’язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств, а саме розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції. А відтак на особливу увагу заслуговує вибір методів планування врожайності. Перш ніж визначити планову врожайність, треба проаналізувати фактичну. Агрономічна служба ВП АФ «ім. Шевченка» чітко за цим слідкує. За час проходження практики в даному господарстві я ознайомилась з врожайністю деяких сільськогосподарських культур, дані яких наведені в таблиці 4.1.2

Таблиця 4.1.2. Урожайність основних с, — г. культур ВП «АФ ім. Шевченка»

Отже, аналізуючи таблицю 4.2.1 можна сказати, що урожайність взагалі підвищилася. Таке зростання врожайності спричинило застосування нових технологій, раціонального та якісного застосування добрив.

4.2 Характеристика галузі тваринництва

Провідною галуззю тваринництва господарства є молочне скотарство. Господарство має молочно-товарну ферму з повним циклом виробництва і використовує українську чорно-рябу молочну породу.

Порода - це створена працею людини чисельна група свійських тварин спільного генетичного кореня, які передають спадково цінні господарсько-біологічні особливості і характеризуються певним типом, що еволюціонує відповідно до економічних вимог соціальної епохи.

Основною породою господарства є українська чорно-ряба молочна. Ця порода створена складним відтворним схрещуванням чорно-рябої худоби з голштинською. Затверджена у 1996 р., авторами є М.Я. Єфименко, В. М. Макаров, М. С. Пелехатий та ін. У породі (наказ № 127 від 26 квітня 1996 р.) три внутрішньопородні типи (центрально-східний, західний і поліський), три заводських типи (київський, харківський, подільський), 6 заводських ліній і 55 заводських родин.

Найбільший і найпродуктивніший масив становить поголів'я центрально-східного внутрішньо-породного типу (65−70% поголів'я породи). Тварини цього типу мають міцну, щільну конституцію. Вим’я ванно — та чашоподібної форми з великим запасом. Молочна продуктивність 6000−8000 кг молока жирністю 3,6−3,8%. Маса дорослих корів 600−650 кг, бугаїв — 850−1000 кг. Має задовільні м’ясні якості.

Структура стада — співвідношення окремих статевих і вікових груп худоби в стаді, виражене у відсотках до загальної чисельності поголів'я. Структура стада завжди повинна бути спрямована на збільшення виробництва продукції. Основними факторами, що визначає структуру стада, є напрям галузі скотарства, вік молодняку, призначеного для реалізації, темпи зростання поголів'я, терміни виробничого використання тварин, вік першого парування, вихід молодняку та ін.

У скотарстві виділяють такі статеві і вікові групи тварин: бугаї-плідники, корови, нетелі, телиці старше одного року, телиці до року, бички старше одного року, бички до року. Співвідношення статевовікових груп тварин у стаді змінюється впродовж року внаслідок одержання приплоду, переведення тварин з однієї групи в іншу, а також вибраковування тварин та забій. Структуру стада визначають на початок року з урахуванням напряму скотарства, призначення господарства, економічних і природних особливостей зони розведення, конкретних умов господарства. Від визначеної в господарстві структури стада залежать темпи відтворення поголів'я, а також кількість молочної та м’ясної продукції.

У молочному скотарстві в міру збільшення частки корів у стаді збільшується кількість приплоду та валовий надій молока, одночасно скорочується кількість молодняку, оскільки його реалізують у більш ранньому віці. При зменшенні частки молодняку обмежуються можливості для розширеного відтворення стада.

При визначенні структури стада кількість тварин у молодших вікових групах (нетелі, молодняк старше року і до року) повинна бути дещо більшою, ніж це потрібно для ремонту, щоб мати можливість вибраковувати тих, що відстають у рості та розвитку.

Таблиця 4.2.1. Структура поголів'я великої рогатої худоби ВП АФ «ім. Шевченка»

За даними таблиці 4.2.1. чітко видно збільшення поголів'я в господарстві в 2011 році воно було спрямоване на збільшення молодняку, в 2013 році на збільшення дійних корів, які становлять 50,7% всього поголів'я господарства.

Продуктивні характеристики стада

Рівень молочної продуктивності корів залежить від спадковості, породи, умов годівлі і утримання, та їх фізіологічного стану. Всередньому молочна продуктивність стада становить 6351 кг на голову. Добові надої від корів-первісток всередньому становлять 18,1 кг, від корів другої і третьої лактації в межах 20,2 кг. За даними господарства за 2014 рік надоєно молока 6447,6 т. Основні показники продуктивності стада наведені в таблиці 4.2.1.

Таблиця 4.2.1.1. Продуктивні характеристики стада ВП АФ «ім. Шевченка»

За даними таблиці 4.2.1. продуктивність на 1 фуражну корову за останні 3 роки зросла на 1400,0 кг, або на 22,0%. Середньодобові прирости молодняку мають нерівномірну тенденцію, але йдуть до зростання.

Відтворення стада

Важливим моментом у виробництві молока є відтворення стада. Інтенсивна технологія передбачає високий рівень відтворення поголів'я, тобто отримання від корови неменше одного теляти в рік. Це сприяє підвищенню рентабельності виробництва молока. Щоб досягти такого результату потрібно правильно вести відтворення стада: вчасно осіменяти корів в охоті, забезпечувати нормальні умови годівлі та утримання, виявляти хворих тварин і лікувати їх, використовувати якісну спермо продукцію.

Розмноження великої рогатої худоби можливе лише з настанням статевої зрілості, тобто коли вона досягає такого фізіологічного розвитку, що може давати потомство. Відомо, що статева зрілість у великої рогатої худоби настає в 6−12 місячному віці, залежно від породи, статі, умов годівлі і утримання. В цей період ще відбувається ріст і розвиток організму, тому парування в такому віці небажане. Фізіологічний стан великої рогатої худоби, за досягнення якого вона придатна для без шкоди для свого здоров’я та розвитку, може мати повноцінний приплід і проявляти високу продуктивність, називають господарською зрілістю.

При першому паруванні враховується вік, маса телиць. Останніми роками у зв’язку з широким використанням голштинської породи для поліпшення основних планових порід України до маси тіла телиць та їх лінійних промірів поставлені підвищені вимоги. Так, при заплідненні телиць української чорно-рябої породи у 14−18-місячному віці їхні лінійні проміри повинні бути не меншими: висота в холці 122−126 см, коса довжина тулуба 147−151 см, обхват грудей за лопатками 161−169 см, маса тіла 385−420 кг.

Важливим організаційно-зоотехнічним заходом для прискореного відтворення стада є правильно складений план парувань, запуску і отелень. Цей план є оперативним документом, який складають на один рік за календарними місяцями.

Залежно від напрямку господарства, забезпеченості худоби кормами та приміщеннями в зимовий період отелення можуть бути сплановані рівномірно впродовж року або приурочені до весняно-літнього періоду.

У скотарстві України найбільшого поширення набуло штучне осіменіння глибоко замороженою спермою. Також практикують ручне та вільне парування.

Штучне осіменіння - це найефективніший спосіб поліпшення худоби, який дає можливість використовувати найцінніших плідників для одержання від них значної кількості потомства. При ручному паруванні можливий індивідуальний підбір.

У ВП «АФ ім. Шевченка» щороку складають плани осіменіння корів і телиць з урахуванням маточного поголів'я, раціонального використання приміщень і робочої сили, виконання планів виробництва тваринницької продукції. Планом передбачається кількість отелень по місяцях року. Враховуючи це в господарстві готують родильні відділення і телятники, розподіляють використання різних видів кормів. Зоотехніком ведеться чіткий контроль за осіменінням корів після отелення і телиць парувального віку.

Запліднення корів і телиць значною мірою залежить від підготовки їх до осіменіння. Тому, обов’язково, треба щоб телиці і корови одержували повноцінні раціони. Оскільки у погано вгодованих корів охота проявляється неактивно і триває недовго. В зимовий період і при цілорічному стійловому утриманні потрібний активний моціон.

У ВП «АФ ім. Шевченка» застосовують штучне осіменіння. Таке осіменіння дає змогу широко використати сперму високо цінних бугаїв-плідників. А головне штучне осіменіння не дає поширюватися таким інфекційним хворобам, як бруцельоз, вібріоз, трихоманоз. За осіменіння в господарстві відповідають техніки штучного осіменіння, які ведуть чітку документацію.

Після народження через добу телят поміщають у очищені, побілені і продезинфіковані індивідуальні кліточки, де повинна бути чиста підстилка. Теля у кліточці утримується до 20 денного віку і обов’язково випоюється молоком. Привчають телят до поїдання преміксів та комбікормів, які міняють 2 рази на день. З 5−6 дня теляті дають доброякісне люцернове сіно. Після звільнення кліточки її старанно очищають, дезинфікують і проводять побілку.

Після 20 денного віку телят від доярки переводять в групу телятниці в окремі приміщення. Обов’язково розробляється схема випоювання телят. Годівля телят проводиться протягом 6 місяців згідно раціону. До раціону входять такі корми, як сіно, силос, сінаж, комбікорм. До 6 місячного віку телята закріплені за телятницею.

У ВП «АФ ім. Шевченка» телят після 6 місячного віку розділяють по статях, тобто телички окремо від бичків. Бичків реалізують населинню, теличок ставлять по групах, які закріплені за телятницями і які йтимуть на ремонт стада.

Вирощування телиць на ремонт стада проводиться на трьох бригадах. Годівля згідно раціону: солома, силос, сінаж, комбікорми.

Перший раз телиць осіменяють у віці 16−18 місяців при досягненні ними 350 кг. живої маси; залежно від скороспілості породи, отелення повинне проходити в віці до 27 місяців.

Але в господарстві не завжди телиць осіменяють в 16−18 місяців, можливі й відхилення. Наприклад, телиця важить більше 350 кг., але в віці 15 місяців, то таку телицю допускають до осіменіння. Трапляється й таке, що телиці 18 місяців, а важить вона 260 кг. то її до осіменіння не допускають.

Корів парують через 31−70 днів після отелення. Корів, які після отелення не приходять в охоту обстежують, визначають причини. Якщо тварина здорова застосовують стимулюючі препарати, хворих лікують або вибраковують. Вихід телят у господарстві за 2013 рік склав 96%. Технік штучного осіменіння веде журнали осіменіння та отелення корів, що дає змогу слідкувати витратами спермопродукції, оцінювати якість осіменіння та запліднення тварин, вихід телят від корів та телиць.

5. Гігієнічні параметри технології утримання врх в господарстві

5.1 Технологія годівлі

Серед заходів щодо підвищення молочної продуктивності найважливіша роль належить годівлі корів, адже молочна продуктивність на 55−60% визначається рівнем та повноцінністю годівлі.

Годівля — це організація виробничого процесу направленого на забезпечення життєвих потреб тварин в поживних, мінеральних і біологічно активних речовинах для одержання продуктів високої якості. За умов інтенсифікації молочного скотарства організація годівлі тварин повинна базуватися на наукових положеннях про оцінку поживності кормів. Годівля має бути повноцінною, тобто, коли тварини з раціоном одержують усі поживні та біологічно активні речовини згідно з потребами організму.

За сучасними вимогами, для забезпечення повноцінної годівлі корів раціони повинні бути збалансованими, як мінімум, 24-х показників. Регулюють, насамперед, вміст обмінної енергії, сухої речовини, перетравного та сирого протеїну, цукру, крохмалю, клітковини, жиру, мікроелементів, макроелементів, вітамінів, каротину.

Норми годівлі корів розраховують відповідно до маси тіла, продуктивності та фізіологічного стану. Враховується також економічна доцільність та ефективність раціонів.

Крім того, що раціон має бути поживним, він повинен бути безпечним і сприяти підтриманню здоров’я тварин. Корми якими годують корів повинні бути якісними (незабрудненими механічними домішками, шкідливими мікроорганізмами, токсичними речовинами). Для годівлі непридатні мерзлі корми, уражені плісенню, гнильними бактеріями, забруднені землею або пилом. Згодовування таких кормів може викликати тяжкі захворювання корів.

Повноцінність і безпечність годівлі залежать від якості кормів. Правильна оцінка якості, контроль за заготівлею та зберіганням кормів — важливі заходи у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності тварин. Тому контроль за якістю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі уваги зооветеринарних працівників.

При заготівлі основну увагу звертають на своєчасність збирання сіна та соломи. Тривалість не повинна перевищувати 10−12 днів. Для отримання високопоживного силосу та сінажу трави треба збирати в оптимальні строки. Основною передумовою отримання високоякісного силосу є надійне ущільнення зеленої маси під час закладання її в траншеї.

Зберігати грубі корми необхідно в спеціальних сховищах у тюках або розсипом у скиртах. Скирти повинні бути щільно укладенні на твердому покритті. Всі види кормів краще зберігати у спеціально відведених місцях на фермі - кормових дворах.

Санітарно-гігієнічну оцінку кормів здійснюють за допомогою органолептичних і лабораторних методів. Органолептичними методами безпосередньо на місці визначають запах, колір, смак, структуру, однорідність корму. Лабораторними — встановлюють вологість, вміст поживних і мінеральних речовин, наявність шкідливих домішок. Великого значення в організації годівлі набуває санітарно-гігієнічний контроль за станом кормоцехів, кормороздавачів, годівниць. У стійловий період кормоцех є центральною ланкою технологічного конвеєра на фермах. Кормоцех повинен мати все необхідне обладнання для приготування кормів. У приміщенні має бути чисто, наявність гризунів недопустима, обладнання слід періодично чистити, мити. Велику увагу слід приділяти чистоті годівниць. Щоб не допустити накопичення корму в годівницях, яке веде до його зігрівання та псування їх треба очищати.

Організація виробництва, заготівлі і обліку кормів

Виробництвом кормів в господарстві в польових умовах займаються агроном і зоотехнік. Агроном в свої сівозмінах планує так, щоб на середину, кінець травня тваринництво могло забезпечуватися належними кормами, які б забезпечили організм тварини свіжими кормами, а саме головне вітамінами. Зоотехнік складає раціони для годівлі тварин на весь рік для кожного виду тварин.

Основним джерелом надходження кормів є природні луки, багаторічні злакові трави і бобові трави.

В господарстві одержують тільки корми рослинного походження це грубі і соковиті та концентровані корми. Решту кормів та мінеральні підкормки закуповують. За рік господарство заготовляє силосу 21 100 т, сіна 1070 т, сінажу 9900 т, соломи 6350 т.

Для заготівлі силосу в даному господарстві використовують кукурудзу. Закладається силос в силосні траншеї або кургани, трамбується трактором К700 і накривається зверху плівкою. Сінаж також закладають у сінажні траншеї і накривають плівкою. Сіно сушать у валках, а потім спеціальними тракторами збирають у тюки і відвозять на зберігання в сіносховищ, солому зберігають у скиртах, які стоять на полі. Таких скирт у господарстві заготовляють кожен рік по 40−50 шт.

Облік цих кормів веде головний зоотехнік, який розділяє їх по групах тварин. Для обліку кормів застосовуються реєстри заготівки зеленої маси, а також акти на заготівлю грубих кормів. Всі ці документи зберігаються в бухгалтерії.

Досягнення оптимальної збалансованості раціону за комплексом основних поживних речовин можливе лише при наявності високоякісних кормів. При до дотриманні правил заготівлі грубого корму можна досягти рівня продуктивності корів 4000—5000 кг. молока на голову без згодовування концентратів.

Для отримання високоякісного концентрованого корму дотримуються таких правил:

1. Правильний підбір злаково-бобових травосумішей (сінаж, сіно);

2. Вибір оптимальної фази скошування (сінаж, сіно, силос);

3. Налагодження кормо збиральної техніки;

4. Скорочення часу прив’ялювання та просушування зеленої маси в полі (сінаж, сіно);

5. Швидка закладка (сінаж, силос);

6. Оптимальне подрібнення (силос);

7. Контроль вологості (сінаж, сіно, силос);

8. Застосування консервантів;

У ВП «АФ ім. Шевченка» підготовкою кормів до згодовування різним групам тварин займаються тваринники. Кормо-раціони для тварин складає головний зоотехнік.

Господарство самостійно не займається виробництвом комбікормів, тому їх завозять з АФ «ім. Довженка».

Основні види кормів власного виробництва:

а) заготівля сіна Для скошування сіна в господарстві застосовують КПС-5Г, а також навісну косілку КС — 2,1 яка агрегатується із трактором МТЗ-80

Найкращі строки скошування бобових трав — період бутонізації і початок цвітіння, злакових — викидання волоті і початок колосіння.

Щоб прискорити сушку сіна приміняють ворушіння скошеної маси у покосах. Валки підв'ялених або висушених трав згортають в купки за допомогою волокуші ВУ-400. після цього за допомогою стогомета ПФ — 0,5 іде погрузка сіна на причепи, якими відвозять сіно на місця зберігання.

Заготівля пресованого сіна проводиться за допомогою прес — підборщиків ПСБ — 1,6 або ПС — 1,6. Пресують як сіяні так і трави природних сінокосів.

Перед початком роботи проводиться всім працівникам інструктаж залучених на заготівлю сіна. Всі ремонти і регулювання проводити при вимкнутому двигуні агрегату.

б) заготівля раннього силосу, сінажу Для заготівлі силосу і сінажу використовують самохідні силосні комбайни КСК-100 або силосозбиральні комбайни КСС — 2,6. транспортування зеленої маси проводиться автомобілями ГАЗ-53 із спеціально обладнаними нашивками, або тракторами. Комбайн КСС — 2,6 агрегатується з трактором МТЗ-100 або Т-150. Крім того господарство закупило сучасні силосозбиральні комбайни «Джондіри», які забезпечують якісне збирання силосу і сінажу. Зелену масу звозять в траншею після чого її трамбують важкими тракторами Т-150 або К-700.