Особливості різних видів відгодівлі свиней

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра годівлі сільськогосподарських тварин КУРСОВИЙ ПРОЕКТ з годівлі сільськогосподарських тварин на тему: «Особливості різних видів відгодівлі свиней»

Виконала:

студентка 3 курсу 0802 — 2 групи біолого — технологічного факультету Ярошенко С. В.

Перевірила: Проваторова В.О.

Суми — 2011

Зміст Вступ

1. Особливості різних видів відгодівлі свиней

1.1 Породи і типи у свинарстві

1.2 Годівля свиней

1.3 Годування свиней

1.4 Нові підходи в годівлі свиней

1.5 Комбікорми

1.6 Відгодівля свиней в домашніх умовах

1.7 Типи відгодівлі свиней

1.8 Раціони годівлі

2. Розрахункова частина

2.1 Розрахункова частина проекту

2.2 Розрахуноу річної потреби в кормах для корів

2.3 Розрахунок річної потреби в кормах для молодняку

2.4 Розрахунок потреби в кормах для свиней

2.5 Визначення потреби в земельній площі для виробництва кормів

3. Складання комбікормів і раціонів для різних видів і виробничих груп по завданню Висновки Список використаних джерел Вступ Правильна організація відгодівлі свиней сприяє збільшенню виробництва свинини, зниженню її собівартості та підвищенню продуктивності праці в галузі.

Досвід кращих господарств показує, що високі виробничі показники забезпечує утримання тварин великими групами. Якщо при звичайному клітковому утриманні (до 20 голів у групі) один працівник може обслуговувати 100−150 голів тварин на відгодівлі, то при утриманні великими групами — до 1200 голів. Це пояснюється тим, що всі виробничі процеси, пов’язані з обслуговуванням великої групи тварин, можна комплексно механізувати.

Не менш ефективною є відгодівля свиней при табірному утриманні з випасанням на посівах багаторічних трав. Табір обладнують легкими пересувними навісами, встановлюють годівниці з металевих чи дерев’яних корит, самонапувалки. Площу пасовища розбивають на загінки і огороджують електропастухом. Загінки випасають почергово. Високі прирости бувають при поїданні тваринами свіжої картоплі, топінамбура під час випасання. Посіви цих культур розміщують навколо ферм.

При табірному утриманні тварин зменшується потреба в капітальних приміщеннях (поголів'я, відгодоване у таборах, реалізують до початку зимового періоду), затрати праці і собівартість виробленої продукції.

Широке впровадження промислового схрещування свиней, за якого свиноматок осіменяють спермою від двох кнурів-плідників, не тільки підвищує плодючість маток, а і дає змогу отримати молодняк при відлученні від матки масою до 20 кг.

У деяких кращих колективах загальний період відгодівлі свиней поділяють на два періоди з певними особливостями організації виробничого процесу: дорощування і власне відгодівлі (або заключний період). Дорощування тварин починають з 3−4 до 5−6 міс. У цей час свиням згодовують більшу кількість соковитих кормів, які за поживністю становлять до 40% раціону, привчаючи тварин до поїданя об'ємних кормів. Власне відгодівля (заключний період) триває 2−3 міс. У раціоні в цей час переважають концентровані корми (до 70% загальної його поживності). За такої організації відгодівлі молодняку свиней значно зростають кінцеві виробничі результати. Зокрема, витрати кормів з розрахунку на 1 кг приросту зменшуються до 4,5−5 корм. од., у тому числі використання концентрованих (найбільш дорогих) не перевищує 1,5−2 кг.

Практика показує, що м’ясна і беконна відгодівля свиней вигідніша за сальну і м’ясосальну. Якщо при відгодівлі до сальної і м’ясосальної кондицій на 1 кг приросту витрачається 7−8 корм. од., то при м’ясній і беконній навіть за звичайних умов — 6−7 корм. од. Особливо важливо при цьому зменшувати витрати концентрованих кормів. Крім того, сальна відгодівля триває більше року, а на м’ясо і бекон — 7−8 місяців і менше. При цьому зменшується потреба у приміщеннях, обслуговуючих працівниках, значно підвищується продуктивність праці. [2]

1. Особливості різних видів відгодівлі свиней

1.1 Породи і типи у свинарстві

В Україні вирощують біля двадцяти порід і типів свиней, в нашій області - 10. Всі породи свиней умовно можна розділити на чотири групи.

Перша група — свині культурних порід (велика біла, українська м’ясна, ландрас, уельська, дюрок, полтавська м’ясна), створені для інтенсивного вирощування і їх використовують для виробництва більш пісного свинного м’яса.

Тварини цих порід вибагливі, вимагають вишуканих умов утримання, щеплення і особливо годівлі, яка в основному базується на сумішах зернової дерті і преміксів (вітамінно-мінерально-білкові добавки).

В домашніх умовах молодняк цих порід дещо гірше розвивається і живої маси 100 кг набирає у віці 8−9 місяців.

Друга група — свині місцеві (біла короткорила довговуха (скороспілка), місцева чорно-ряба, магал і інші). Ці свині більш стійкі до захворювань, коливань температур і відносної вологості. Вони пристосовані до традиційних кормів (картопля, кормовий буряк, зерно ячменю, зелена маса і випасання на пасовищах). Помилково вважають, що ці свині скороспілі, це викликано швидким осаленням підсвинків. Свиня при інтенсивній технології досягає живої маси 100 кг в 9−10 місяців і товщина сала над 6−7 грудним хребцем — 6−8 см, про що і свідчить її напрямок продуктивності.

Третя група. Тварини цієї групи відносяться до декоративних свиней (корейська, в'єтнамська і інші). В'єтнамська порода в свою чергу залежить від величини і поділяється на дрібні, середні і великі. Дрібні - до 25 кг дорослих особин. Цих тварин розводять як кімнатних. Середні - вага свиноматок 60 кг, кнурів — 90 кг. Крупні - вага свиноматок 90 кг, кнурів — до 130 кг. Середні і крупні в'єтнамські свині в особистих господарствах розводять заради м’яса. В'єтнамські свині в основному чорної масті, зустрічаються рябої і сірої. Тварини цієї породи дуже чистоплотні, акуратно підтримують чистоту в клітці, при утриманні в сараї не відчувається специфічного запаху. Голова у в'єтнамських свиней невелика з прямостоячими короткими вухами, вислочереві. Свині цієї породи поїдають в основному зелені корми, концентрованих кормів споживають в день по 0,3 кг. Добре пасуться вранці і ввечері. В спекотну погоду відпочивають в холодочку. Тварини добре запам’ятовують власне подвір'я, тому при поверненні із пасовища на подвір'я в кориті повинна бути свіжа вода і концентровані корми. Дані тварини на випасі не риють дернину і землю. Ці свині ростуть повільно, у віці 8−10 місяців досягають живої маси 30−40 кг. Молодняк цих свиней спаровують у віці 5−6 місяців. При помірному типі годівлі концкормами товщина сала досягає 1−1,5 см. Свиноматки мають хороші материнські якості. За один опорос вигодовують по 8 поросят, які народжуються малою вагою (0,3 кг), тому в зимовий період в станку для поросят обладнують обігрівальні лампи.

Четверта група — мисливські свині. Дану породу виведено спеціально для збереження поголів'я диких свиней, організації спортивного полювання та спортивно-мисливського туризму. Ці тварини вкриті густою щетиною, яка буває від світло-бурого до чорного із сіруватим відтінком кольору. Маса дорослого кабана досягає 300 кг. Після 116−120 денної поросності самка народжує 4−12 світлосмугастих поросят. У місячному віці смугастість майже зникає. Статево-зрілими свинки стають на першому році життя. У віці 11−12 місяців дають перше потомство. Паруються та виводять молодняк протягом року без чиєїсь допомоги в природних умовах. Вигрівають новонароджених поросят, прикривши своїм тілом. Швидко звикають до людей. Це всеїдні тварини. [3]

1.2 Годівля свиней Годівля свиней — одна з передумов досягнення високих показників м’ясної продуктивності. Важливим фактором є годівля тварин відповідно до потреби. Вміст енергії та білка в раціоні суттєво впливає на м’ясну продуктивність. Згодовування кормів із високим вмістом енергії, особливо на заключній стадії відгодівлі, призводить до великих відкладень жиру. Тому раціонально складати раціони щоденної годівлі на заключній стадії відгодівлі на рівні 35 МДж метаболічної енергії (МЕ). Вміст енергії у звичних сумішах кормів (ССМ, зернові, соєвий шрот, ферменти) становить близько 13 МДж МЕ.

Свині потребують не сирого протеїну, а амінокислот, це найменші складові білків. У природному протеїні міститься 20 амінокислот. Усі амінокислоти поділяються на замінні та незамінні. Якщо бракує будь-якої з незамінних амінокислот, синтез протеїну уповільнюється. У відгодівлі свиней це проявляється у вигляді зменшення м’ясної продуктивності та зниження питомої ваги м’яса.

Для забезпечення тварин амінокислотами вагоме значення мають лізин, метіонін, цистин, треонін і триптофан. Горох, ріпаковий шрот чи кукурудза мають порівняно низький вміст триптофану, натомість пшениця або соєвий шрот забезпечені ним краще. На заключній стадії відгодівлі можливо дещо зменшити кількість лізину, це не вплине на питому вагу м’яса. Наскільки оптимальним є забезпечення тварин на відгодівлі білком, можна легко визначити із м’ясо-сальних показників туш.

Сира клітковина є важливим елементом у кормовому раціоні свиней на відгодівлі через її дієтичну дію. Годівля кормами, збагаченими клітковиною, прискорює процес травлення, що запобігає розвитку кишкової палички. Утворюється менше токсичних продуктів розкладу або ж вони швидше виводяться з організму разом із калом. Важко досягти відповідного вмісту енергії та білка разом із оптимальним вмістом клітковини. Але іноді її низький вміст є причиною випадків канібалізму, захворювань кишечнику або виразки шлунка.

Пшеничні висівки несуть загрозу зараження мікотоксинами. Корм для свиней повинен мати відповідну структуру і не бути дуже дрібним. Мінеральні елементи також повинні надходити з кормами. Залежно від їх вмісту в організмі вони поділяються на макрота мікроелементи. Для життя людей і тварин важливі 30 мінеральних елементів, зокрема кальцій (Ca), фосфор (P), магній (Mg), цинк (Zn), мідь (Cu), селен (Se).

Кальцій необхідний для формування кісткової тканини. Вміст кальцію в раціоні має бути щонайменше 8 г/кг на початковій стадії відгодівлі та 7 г/кг на заключній стадії. Внаслідок перенасичення організму кальцієм зростає рівень рН, що перешкоджає перетравленню білка і може спричиняти захворювання шлунково-кишкового тракту. Кальцій додають до раціону разом із сумішшю мінеральних речовин чи концентратом. Головним джерелом кальцію є кормове вапно, іншими джерелами — монота дифосфат кальцію. Перенасичення одним із цих макроелементів перешкоджає засвоєнню іншого елемента.

Фосфор відіграє важливу роль в обміні речовин і для формування кісткової тканини. Переважна частина фосфору в рослинних кормах міститься у формі фітати.

Магній бере участь у багатьох обмінних процесах організму. З економічних причин до мінеральних сумішей як джерело магнію включають оксид магнію. На стадії дорощування та початковій стадії відгодівлі слід забезпечити наявність фосфату магнію. Поряд із кращою доступністю він не зв’язує кислоту, отже, не справляє негативного впливу на процес травлення.

Короткочасне підвищення доз магнію справляє заспокійливу дію. Таким чином у групах можна вирішити проблеми підвищеної агресивності.

Цинк та мідь мають фармакологічні властивості. Великі дози оксиду цинку застосовують у лікуванні проносів; мідь підвищує рівень споживання корму.

У раціонах для свиней на відгодівлі важливі вітаміни А, В, D та Е. Вітамін, А відповідальний за імунний статус організму; вітамін D сприяє кращому засвоєнню кальцію та фосфору; вітамін Е необхідний у стресових ситуаціях. Надлишок вітаміну В справляє на свиней заспокійливу дію.

Існує зв’язок між тим, наскільки відлучені поросята здатні досягати високих приростів уже в перший тиждень після відлучення, та вагою свиней на час забою. Цей фактор є вирішальним. Тож необхідно, щоб поросята після відлучення якомога швидше починали споживати, крім молока, інші корми. 1]

1.3 Годування свиней Основні корми для свиней. Свині - тварини з однокамерним шлунком, тому на відміну від великої рогатої худоби вони значно більше споживають концентрованих і менше грубих, соковитих і зелених кормів, а також потребують кормах живіт ного походження. Все різноманіття кормів, що використовуються для годівлі свиней, за впливом на якість м’яса і сала можна підрозділити на три основні групи.

Перша група — корми, при згодовуванні яких отримують свинину високої якості. До них відносяться: зернові - ячмінь, жито, горох і просо; соковиті - цукрова й напівцукрові буряк, морква, гарбуз і картопля; зелені - люцерна, конюшина, еспарцет, кропива, лобода, щириця та ін, грубі - сінна борошно з високоякісного бобового сіна (люцерни, еспарцету, конюшини та ін); корми тваринного походження — молоко і молочні відходи, різні м’ясні відходи. Згодовування їх як окремо, так і в суміші дозволить отримувати свинину високої якості. Буряк, морква, зелені трави і особливо молочні відходи знижують негативну дію на продукцію свинарства сої, макухи, кукурудзи та ін Із зернових кормів особливо слід виділити горох і ячмінь. Вони сприяють підвищенню щільності сала і смакових якостей свинини. Крім того, горох сприяє швидкому зростанню молодняку. Введення в раціони буряка, моркви та гарбуза, як кормів містять велику кількість вуглеводів, веде до отримання щільного зернистого сала.

До другої групи — належать кукурудза, гречка, висівки пшеничні, житні і ячмінні, при згодовуванні яких якість свинини низька. Щоб уникнути цього, їх вводять в раціон свиней в суміші з кормами першої групи в співвідношенні 1:1.

Третя група — корми, при згодовуванні яких значно знижується якість продукції. Це — соя, макуха, овес. Сало відгодованих на них тварин втрачає щільність та зернистість, швидко жовтіє при зберіганні; м’ясо виходить пухким, в’ялим, мало придатним для тривалого зберігання. Ці корми можна використовувати для м’ясного і беконного відгодівлі тільки до досягнення тваринам живої маси 60 кг і в поєднанні зі знятим молоком, цукровим буряком або люцерною. [6]

Особливо сильний вплив на якість м’яса і сала корми надають в останні два місяці перед забоєм. У цей період необхідно збільшити в раціонах свиней кількість кормів, що підвищують якість м’яса і сала, і повністю виключити з них корми третьої групи. Для відгодівлі свиней використовують також відходи городніх культур, вирощуваних на присадибних ділянках (бадилля буряка, листя капусти, перезрілі огірки, падалицю різних фруктів). Крім того, важливим кормовим засобом є харчові відходи: залишки борошна, каші, м’яса, риби, сиру, варених і сирих овочів, відходи при розбиранні птиці та кролів, очищення картоплі, ріпи, моркви, яєчна шкаралупа. Збирати їх слід в окрему, підтримувану в чистоті посуд. Бажано не кидати в неї чайний та лавровий лист, кавову гущу, бананові скориночки і скоринки від цитрусових.

Не слід зливати рідини в той посуд, куди збирають «сухі» покидьки. А такі пінні відходи, як вода після миття молочного посуду і каструль, а також залишки молочних продуктів, необхідно тримати в окремому посуді. Поживну цінність харчових відходів як корми для свиней визначає їх склад, сильно коливається залежно від пори року і характеру споживаних продуктів. Однак простежується така закономірність: чим вище вологість відходів, тим нижче їх поживність. Сухі харчові відходи за поживністю часто прирівнюються до концентрованих кормів. Харчові відходи дуже швидко псуються, та згодовувати їх потрібно в найкоротший термін.

Підготовка кормів до згодовування. Для поліпшення смакових якостей кормів і використання містяться в них поживних речовин корму піддають попередній підготовці. Так, всі грубі корми піддають подрібненню і запарювання протягом 2−3 ч. Після цього їх згодовують свиням у суміші з концентратами та соковитими кормами. Сіно можна дрібно подрібнювати на січкарні. Але краще приготувати з нього сінну борошно на дробарках. Сінну потерть запарюють без попереднього подрібнення. Так само роблять і з половою зернових культур.

Сиру картоплю і картопляні очистки перед згодовуванням необхідно проварити, це підвищує перетравність крохмалю, що міститься в них, крім того, частково руйнується отруйна речовина — соланін, частина його переходить у варильну воду, тому воду після варіння картоплі свиням краще не давати. Варену картоплю ретельно розминають і дають свиням теплим у суміші з грубими і концентрованими кормами.

Буряк, моркву та інші коренеплоди перед згодовуванням миють, потім, так само як і баштанні культури, подрібнюють на різанні, тертці або іншими способами і згодовують в сирому вигляді. Готують їх тільки на одне годування, так як в подрібненому вигляді вони швидко псуються.

Якщо до складу раціону входить велика кількість гарбуза, буряка чи моркви, частина з них можна варити і разом з варильною водою згодовувати свиням у суміші з іншими кормами. Залишати варені корми можна не більше ніж на один день, інакше вони можуть прокиснути. Підморожені коренеплоди та баштанні культури необхідно розморозити в теплому приміщенні, потім проварити і згодувати. Зберігати розморожений корм можна, щоб уникнути його псування.

Зернові корми піддають різнобічної підготовки. Найбільшого поширення набули розмел зерна та його дроблення. Ці прийоми підготовки треба вважати необхідними, так як зерно покрите твердою оболонкою, що складається в основному з важкоперетравлюваних клітковини. Ступінь подрібнення зерна залежить від його виду і віку тварин, проте чим дрібніше размолото зерно, тим краще воно перетравлюється. Згодовування в цілісному вигляді або у вигляді грубого помелу призводить до неповного використання поживних речовин корму. Зернові концентровані корми згодовують дрібно розмолотими. Зерно з високим вмістом жиру (кукурудза, овес і ін) доцільно розмелювати в невеликих кількостях, тому що в процесі зберігання борошна або дерті жири корму окислюються і прогоркают.

Варка концентрованих кормів не завжди ефективна, краще їх не варити — деяке підвищення їх перетравності не окупається витратами часу. Але подрібнене зерно бобових (гороху, вики, сої та ін) перед згодовуванням необхідно варити, так як в сирому вигляді перетравність його різко знижується.

Іноді зерно пророщують. Для цього його насипають в ящик зі стінкою заввишки 4−5 см, ставлять ближче до світла і щодня поливають. Через 8 — 10 днів, коли паростки досягнуть висоти 10 см, його згодовують поросятам і свиноматкам. Неразмолотое зерно злаків можна згодовувати також, попередньо його підсмаживши на металевому листі або залізному листі до придбання ним коричневого кольору. Таке зерно призначається виключно для поросят-сосунов.

Зелені корми ретельно подрібнюють і згодовують у суміші з концентратами. При цьому стежать, щоб стебла і листя зеленої трави були ніжними, легко перетравний. Згодовувати їх можна тільки свіжоскошеної. Пров’ялених траву або з ознаками зброджування свині поїдають погано, окрім того, вона може викликати у тварин розлад травних органів.

Як правило, корми згодовують у вигляді складних сумішей, куди входять грубі, соковиті, концентровані і корми тваринного походження. У літній період суміші можуть бути із зелених та концентрованих кормів. Окремі види кормів змішують безпосередньо перед згодовуванням. Готують вологі і рідкі суміші. Перші більш кращі, так як годування свиней рідкими кормами призводить до зниження їхньої продуктивності: внаслідок переповнення органів травлення рідиною організмом виділяється менше травних соків, які, крім того, розбавляючи водою, знижують перетравлювальну здатність. Після годування необхідно почистити годівницю, щоб уникнути закисання і заплесневенія залишків корму.

При годівлі свиней рідкими і вологими мешанками, тварини вимоглива до води. Однак чистий, свіжу воду їм давати необхідно, наливаючи її в вимиту після годування годівницю, особливо в літній період.

Годування свиней при різних видах відгодівлі. М’ясний відгодівлю краще всього вести інтенсивно. Для цього придатні поросята старше двох місяців. Їх годують за максимальними нормам з використанням високопоживних кормів (концентрованих і тваринного походження). При цьому в раціоні повинно бути менше вуглеводів, а більше білків, інакше рано відбудеться осаливания тварини. Можна давати також велику кількість грубих і соковитих кормів (взимку) або зеленої трави (влітку). Хоча прирости при цьому будуть невеликими, а термін відгодівлі подовжиться, це вигідно через дешевизну кормів.

Для того, щоб отримати хорошої якості окіст і грудинку з соковитим, ніжним і смачним м’ясом, придатним для консервування, і велика кількість сала високої якості, свиней ставлять на м’ясо-сальний відгодівлю. При цьому тварин до досягнення живої маси 100 кг можна годувати за нормами і раціонів для м’ясної відгодівлі, надалі необхідно через кожні 10 днів норму годівлі збільшувати на 0,3−0,35 кормової одиниці і 30 г перетравного протеїну. Цього можна домогтися за рахунок збільшення кількості вуглеводних концентратів (ячмінь) на 0,3 кг при тих же нормах інших видів кормів. При такому годуванні середньодобові прирости складуть 800−900 г і через 2,5−3 місяці тварина досягне живої маси 160−170 кг. [13]

Для м’ясо-сального відгодівлі з успіхом використовують також концентрати: кукурудзу, ячмінь, овес, зерновідходи, макуха, висівки, змішуючи їх в різних пропорціях; соковиті корми — буряк, картопля, морква, кормової кавун, гарбуз і ін До кінця відгодівлі середньодобові прирости знижуються до 600 г, що вказує на закінчення відгодівлі.

Якщо на відгодівлю поставлена свинка, то у віці 6−6,5 місяця рекомендується каструвати її або покрити хряком за 1,5−2 місяці до завершення відгодівлі. Кастровані або злучені свинки значно краще і швидше відгодовуються при менших витратах корму. При будь-якому відгодівлі хороші результати можна отримувати як при триразовому, так і при дворазовому годуванні. Але поросят до чотирьох місяців краще годувати тричі, а старшого віку — двічі на добу. У тому випадку, якщо раціон складається з малопоживний об'ємистих кормів, переводити тварин на дворазове годування недоцільно.

Значно більший вплив, ніж кратність годування, на результати відгодівлі надає режим годування. Свиней необхідно годувати в строго встановлений час, так як виданий раніше часу корм вони поїдають без апетиту, а при запізненні з годуванням тварини турбуються і знижують прирости. У період відгодівлі з тваринами необхідно звертатися ласкаво, дотримуватися в приміщенні тишу, в останні два місяці прогулянки слід виключити, а приміщення затемнити. [10]

1.4 Нові підходи в годівлі свиней Відомо, що запорукою ефективного свинарства, яке передбачає швидке отримання значних об'ємів продукції, а відповідно і високих прибутків, самого лише формування стада з елітних високопродуктивних свиней недостатньо. Ключову роль у вирощуванні свиней відіграє раціональна і збалансована годівля, що передбачає не лише правильне складання раціонів і створення ефективної кормової бази, але й використання сучасних високоефективних систем годівлі.

Вивчення аспектів годівлі свиней дає можливість різко підвищити їх продуктивність, зокрема молодняку на відгодівлі завдяки науково обґрунтованому балансуванню раціонів за вмістом енергії і кількістю поживних та біологічно активних речовин. Проте навіть оптимально високий рівень енергії поряд із балансуванням раціону за біологічно повноцінним протеїном за рахунок незамінних амінокислот (лізин, метіонін, цистин, триптофан, треонін) макроі мікроелементами та біологічно активними речовинами також не забезпечує стовідсоткової реалізації відгодівельної програми, якщо господарник не приділяє належної уваги системам годівлі. Що таке система годівлі в сучасному розумінні? Це комплекс відповідних технологій, які можуть бути реалізовані за наявності відповідного обладнання і дотримання відповідних методик в контексті обраного типу годівлі.

На сьогодні виділяють два основні типи годівлі свиней: рідкий і сухий.

Суха годівля. Донедавна більшість свинарських ферм віддавали перевагу саме методу сухої годівлі. Вважалося, що такий тип годівлі пов’язаний з нижчими витратами на установку і обслуговування устаткування, і забезпечує кращий санітарно-гігієнічний стан ферми. Таке твердження справедливе лише стосовно годівлі гранульованими комбікормами. Сучасне устаткування для сухої кормораздачі через годівниці, суміщені з поїлками, порівняно легко обслуговувати, знижуються втрати корму і його забруднення. Можливий будь-який режим дозування, але більш виправданим є вільний доступ свиней до корму. Годівниці всіх провідних виробників оснащуються ніпелями напування або сосковими поїлками. З їх допомогою свині можуть самостійно визначати, корм якої консистенції споживати. При сухому типі годівлі можливе застосування системи фазового годування, проте не в такому об'ємі, як при використанні систем рідкого годування. Це пов’язано з обмеженою різноманітністю готових раціонів і технічними можливостями устаткування. [11]

Рідка годівля свиней існує з давніх часів, оскільки харчові відходи традиційно складали основу раціону свиней ще за епохи дрібномасштабного виробництва продукції свинарства. Різке збільшення поголів'я свиней та перехід до крупних свинокомплексів обумовив потребу у постійному надходженні великих об'ємів кормів, що призвело до розвитку технології отримання сублімованих раціонів. На фоні розробки сухих комбікормів з’являлось дедалі більше автоматизованих систем сухої годівлі, які в 70−80-х роках ХХ століття здавалися єдиним шляхом ефективного підвищення виробництва свинини. Невідомо у якому напрямку йшов би розвиток системи сухої годівлі свиней в подальшому, якби не різкий стрибок цін на зернові наприкінці 80-х — на початку 90-х років. Після короткотривалої стабілізації в середині 2000;х років, уже в 2007 р. динаміка росту світових цін на зерно знову стала позитивною, а скорочення посівних площ під зернові та збільшення попиту на продовольство на фоні світової фінансової кризи змусило виробників знизити витрати на корми та знаходити нові засоби підвищення продуктивності тварин. Так відбулося відродження інтересу до рідкої годівлі свиней.

Отже, які тенденції в годівлі свиней превалюють на сьогодні? Лідером в рідкій відгодівлі свиней серед європейських країн є Ірландія (90% поголів'я), на другому місці - Німеччина, Данія і Голландія (до 50% поголів'я_. Сполучені Штати і Канада залишаються прихильниками сухої годівлі, тоді як на південному заході США протягом останніх декількох років почали освоювати системи рідкої годівлі, які вже охопили 20% поголів'я свиней. [9]

Що нам дає рідка годівля?

Слід відзначити, що якщо переваги і недоліки сухої годівлі є більш зрозумілими для українського виробника, то стосовно рідкої відчувається певний дефіцит інформації.

Отже, серед основних переваг рідкої годівлі слід відзначити можливість використання дешевих відходів харчової промисловості. Враховуючи те, що 70% витрат під час виробництва свинини пов’язано з кормами, включення дешевих продуктів до складу повноцінних і збалансованих раціонів свиней значно знижує собівартість продукції. Для годування свиней використовуються відходи молочної, пивоварної, цукрової, мукомельної промисловості, а також виробництва рослинних масел, хлібобулочних і кондитерських виробів. Звичайно ж, заборонені до використання харчові залишки з приватних будинків, безпеку яких важко проконтролювати.

Серед інших переваг слід відзначити:

— значно вищий рівень поїдання рідкого корму, порівняно із сухими (на 5% і більше);

— зниження коефіцієнту конверсії (до 10%);

— збільшення приростів живої маси до 6%;

— швидше досягнення забійної живої маси.

Для поросят після відлучення рідкий корм більшою мірою відповідає їх фізіологічним потребам, ніж сухий. Більш того, компоненти, що входять до складу рідкого раціону (зерна злакових, молочні продукти) містять молочнокислі бактерії, які ферментують кормову суміш, знижуючи її pH, і тим самим забезпечують консервуючий ефект. Молочна кислота перешкоджає розмноженню патогенної мікрофлори в кормі. Так, дослідження на 320 фермах в Голландії показали, що випадки субклінічного сальмонельозу серед поросят, які вирощуються на рідкому кормі, зустрічаються в 10 разів рідше, ніж серед поросят, яким дають сухий корм, а частота спалахів колібактеріозу знижується на 25%!

Ферментовані корми сприяють кращій перетравлюваності поживних речовин, їх засвоюваності, а значить і збільшенню приростів.

На багатьох фермах практикується метод контрольованої ферментації кормів шляхом додавання в корм молочної кислоти і доведенням pH до значення 4,8. Фермери не зважають на високу вартість молочної кислоти, так як результат її додавання багатократно перевищує додаткові витрати.

Рідка годівля вважається особливо ефективною при відгодівлі свиней, адже саме на цю категорію поголів'я припадає основна витрата кормів, а це означає, що зберігається значний потенціал в економії витрат за рахунок удосконалення технології годівлі. Сучасні автоматизовані системи рідкої годівлі, які в даний час широко використовуються в європейських країнах, дозволяють з мінімальними витратами праці забезпечити підготовку і високоточну дозовану роздачу корму тваринам.

До недоліків рідкої годівлі відносять наступне: зниження собівартості продукції можливе за рахунок використання харчових відходів, необхідні великі первинні інвестиції та кваліфікований персонал для управління процесами, так як при порушенні технології на одному з етапів ризик втрат може бути високим.

Приклад з ферми Розглянемо досвід впровадження системи рідкої годівлі на прикладі фермерського господарства (дві ферми) із загальною кількістю свиней 6500 голів (2 свинарські ферми, що належать одному власнику: одна на 1800 свиноматок, друга спеціалізується на дорощуванні і відгодівлі, на ній утримувалось 2700 поросят живою масою від 6 до 30 кг на дорощуванні і 2000 свиней на відгодівлі). Ферми оснащені системами рідкої годівлі виробництва фірми WEDA, одна з яких включає установку для виробництва заздалегідь замішеного корму. Ця нова система має вбудовану спіраль в кормопроводі, завдяки якій неможливе осідання корму і цінних мінеральних речовин в трубі, а також лампи ультрафіолетового випромінювання, які запобігають росту грибків в ємкостях змішувачів. Установки оснащені засобами контролю pH.

Завдяки можливостям системи фермер активно застосовує для годівлі всіх груп поголів'я три види субпродуктів: картопляні відходи, сироватку з 10%-м вмістом сухої речовини і сироватку з 25%-м вмістом сухої речовини.

Поросята отримують корм у будь-який час, оскільки замішування і роздача контролюються сенсорною технікою. Електричні сенсорні зонди постійно заміряють наявність корму в годівниці. Вони мають зв’язок з системою управління і періодично передають йому результати виміру, а він, у свою чергу, подає команду на замішування корму, але тільки для тих годівниць, які у момент моніторингу були порожні. Таким чином, поросята отримують корм близько 10−12 разів на день. Апетит у них дуже хороший, оскільки кормова суміш завжди свіжа і тепла, тому що замішується з теплою водою. Позитивний результат видно з приростів живої маси, які у поросят на фермі складають близько 450−480 г на добу, а відхід на цьому етапі становить лише 1−1,5%.

На ділянках дорощування кормова суміш проштовхується по трубах за допомогою води. У системах рідкої годівлі деяких виробників спостерігається неточне розділення води і корму, і через таке змішування зон даремно витрачається значна кількість корму. В системі WEDA запроваджене чисте відокремлення корму від середовища (води), що дає змогу знизити витрату кормів.

Щоб уникнути осадження кормової суміші в трубопроводі при подачі, труби мають всередині особливу спіралевидну будову. Важкі частки корму потрапляють на ребро спіралі і з наступною хвилею, яка йде із швидкістю біля 2 м/с, підхоплюються і подаються далі. Для запобігання росту цвілевих грибів всередині кормозамішуючих баків вбудовано лампи ультрафіолетового випромінювання (40 Вт). Ці лампи працюють цілодобово, забезпечуючи стерилізацію поверхонь баків.

З метою забезпечення точності дозування система оснащена перетворювачем частот для відцентрового кормового насосу на 4 кВт. Він дозволяє регулювати швидкість руху кормового потоку. Це означає, що роздача кормів відбувається з максимальною точністю, і що в установці не відбувається несподіваних зупинок кормової маси, як це спостерігається в тих випадках, коли корм подається за допомогою повітря.

Точність роздачі рідкого корму підтримується за допомогою витратоміра, який регулює витрати води. Так, наприклад, вода, використовувана для подачі невеликих порцій корму, застосовується для промивки кормопровода. «Перевиробництва» використаної води і переповнювання бака використаної води не відбувається. Важливе значення підтримання високої якості рідкого корму має контроль pH — він дозволяє проводити кормову суміш з певним рівнем кислотності. Так, на ділянках дорощування і у поросят після відлучення цей показник повинен становити близько 4,8. Якщо він знаходиться у межах 4,5 — 5,0, це дуже позитивно позначається на здоров'ї дорослих свиней. Рівень кислотності сухого корму (як і води) складає близько 7,0. Техніка фірми WEDA постійно заміряє рівень кислотності корму при замішуванні. Після того, як всі компоненти корму замішані, до нього додається певна кількість кормової кислоти, і корм ще раз перемішується. Якщо суміш протягом певного часу не досягла заданого рівня кислотності, додається ще одна порція кислоти, і так далі. Процес відбувається автоматизовано, а в комп’ютер закладені певні норми рівня кислотності, залежно від віку тварин. Таким чином, на фоні дорожчання продовольчого і фуражного зерна, актуальним залишається оптимізація систем годівлі свиней для швидкого отримання максимальних приростів живої маси за умов мінімальних витрат кормів та максимальної автоматоматизації годівлі. Слід відзначити, що в країнах Європи останнім часом спостерігається тенденція до укрупнення свинарських господарств шляхом злиття більш дрібних ферм. Подібна тактика дає змогу проводити значні початкові інвестиції для придбання годівельного (і іншого) обладнання, що в майбутньому дозволить значно заощаджувати на кормах, забезпечити вищу збереженість поросят та отримати більші прибутки. Кожен виробник повинен зробити власний вибір — балансувати на мінімальній рентабельності без початкових інвестицій, проте з постійними поточними затратами без можливості відчутно збільшувати поголів'я, чи вийти на новий рівень виробництва продукції свинарства — сучасний, технологічний і високорентабельний. [5]

1.5 Комбікорми Розділимо годівлю свиней на два типи: годівля свиней для відтворення і годівля свиней для забою. Годувати свиней для забою слід чотирма комбікормами, так оптимізуються витрати і забезпечуються тварини необхідними в конкретний період росту поживними речовинами. Такий підхід є економічно обґрунтованим.

Чотири види повнораціонних комбікормів:

Перший — передстартерний комбікорм. Період з 5 дня життя — по 42 день життя. Такий період використання корму передбачений при відлученні поросят від свиноматки на 28 день життя поросят. Оптимально продовжувати після 28 дня годівлю тим же кормом ще 14 днів (по 42 день життя), але не менше 7 днів.

Другий — стартерний комбікорм. Період з 43 до 80 дня життя тварини.

Третій — комбікорм для І фази відгодівлі. Період з 81 до 120 дня життя тварини.

Четвертий — комбікорм для ІІ фази відгодівлі. Період з 121 до 180 дня життя тварини. [14]

Всього за 180 днів по досягненню свинею 110 кг витрачено 321 кг повнораціонних комбікормів. Показник конверсії буде змінюватися в залежності від генетики, що наявна в господарстві.

При таких планових витратах на свиней — свинарство в Україні рентабельне. Свинина вирощена інтенсивно за 180 днів має більший вихід м’яса (від 60% до 75%) і буде відповідати І або ІІ категорії.

Таку картину ми відмічаємо у підприємствах де годівля свиней здійснюється незбалансованими кормами. Умовно розділимо такі підприємства на дві групи: І - годівля частково збалансованими кормами і ІІ - годівля зерновим кормом.

У третьому тисячолітті годувати по старинці ризиковано, можна багато втратити. Щоб бути конкурентним на світовому ринку, потрібно переходити на сучасні методи свинарства зокрема годівлю збалансованими повнораціонними комбікормами. Потрібно чітко дотримуватися технологічних карт годівлі.

Українське свинарство навіть у порівнянні з російським відстає. В Росії виробництво м’яса в 1,7 рази на аналогічному поголів'ї більше. В Росії планують збільшення обсягів виробництва м’яса свиней, а в Україні, до недавнього часу, планували збільшення поголів'я свиней.

Свині в Україні перетворюється у домашніх тварин, як коти і собаки, вирощування яких здійснюється не заради м’яса. Це жарт, але, як інколи кажуть, із елементами правди.

Причини застою свинарства у високій собівартості, що стимулює імпорт свинини в Україну з країн ЄС, Бразилії, США та інших. Єдиний спосіб протистояти імпорту це ставати українському свинарству конкурентоспроможним. [15]

1.6 Відгодівля свиней в домашніх умовах В наш час в домашніх умовах існує два типи годівлі.

Перший — традиційний раціон для всіх вікових груп, в основному складається з таких кормів: зерно ячменю, кукурудзи, пшениці; варена картопля, терті кормові буряки, кабачки, гарбузи, зелена маса бур’яну, конюшини, люцерни, харчових відходів і різного роду січки і полови.

Така годівля більш прийнятна для місцевих короткорилих свиней. На цих кормах вони краще ростуть і розвиваються.

Другий тип годівлі - інтенсивний. Він застосовується для відгодівлі поголів'я свиней культурних (довгорилих) порід. Основою раціону є суміш концентрованих (зернових) кормів, 70−75% складає дерть зерна кукурудзи, ячменю, пшениці, жита, 25−30% - концентрати білку (шроти сої, соняшникова макуха, шроти ріпаку, еструдоване зерно сої, гороху, бобів).

Фактори, що впливають на інтенсивність відгодівлі: згодовування комбікормів в сухому виді, якомога краще збалансувати преміксами комбікорм, годівля досхочу, постійний доступ до води, забезпечити на 1 кг комбікорму 140 г білків. [8]

1.7 Типи відгодівлі свиней свинарство годівля корм раціон

Існує декілька типів відгодівлі свиней:

· м’ясна

· бекона

· напівсальна

· сальна.

В залежності від того, яку свинку хоче господар, такий тип відгодівлі і вибирає.

Фактори, що мають вплив на якість свинини: порода, тип годівлі, жива маса і вік при забої, вгодованість. Всі ці показники впливають на склад туші, а це — співвідношення жиру, кісток, м’яса і сполучної тканини. Так на весілля забивали менш жирну свиню. На базар підбирали свиней із соковитою підчеревиною (бекон), а на зиму господар забивав сальну свиню. Для традиційного харчування дуже важливим є переробка сала (смалець, шкварки, протоплене або просолена солонина).

Мясна відгодівля. До м’ясних належать такі породи свиней: українська м’ясна, велика біла, українська біла степова і червоно-пояса. Відгодівлю починають після відлучення поросят від матки або купівлі живою вагою 10−12 кг і закінчують у віці 6−8 місяців живою вагою 100−120 кг.

Щоб відгодівля була швидкою і вигідною, свиня має швидко рости. Головне завдання — домогтися середньодобових приростів. На початку відгодівлі порося має приростати за добу на 400−500 г, а в другій половині відгодівлі - на 750−900 г і більше. Якщо все виконувати правильно, то матимемо після забою соковите і ніжне м’ясо та невелику кількість підшкірного жиру (сала) товщиною до 3−3,5 см.

Для м’ясної відгодівлі використовують різні корми. В зимовий період — це суміш концентратів (70−80%), якісне бобове сіно, полова бобових листків (5−10%), соковиті корми, харчові відходи. Влітку грубі корми і соковиті замінюють зеленою масою бобових трав, кропиви. До раціону свиней обов’язково вводять кухонну сіль 20−30 г, що сприяє апетиту і кращому перетравленню їжі. При можливості потрібно давати свіжі полову конюшини, люцерни, сушену кропиву, хороше злакове сіно, будь-які корми тваринного походження — це є справжнім і доступним джерелом вітамінів, білку і мінеральних речовин. До ваги 60−70 кг свиням дають більше кормів, багатих на білок (квасоля, горох, боби, макуха) і менше вуглеводних (картопля, кормові і цукрові буряки), щоб краще наростала м’язева тканина.

Поверх 70 кг ваги свиням дають більше картоплі, буряків та харчових відходів.

Для успішної відгодівлі свиням слід створити гарні умови: лігвище — чисте і тепле, корито — зручне для їжі, вчасно вимите; стайня — вентильована; поведінка господаряласкава та спокійна. [7]

Беконна відгодівля. Щоб отримати бекон високої якості, підбирають породи: ландрас, естонська беконна і їх помісей (молодняк, одержаний від схрещування з іншими породами). Також можна брати велику білу, українську білу степову.

Після придбання порося на базарі їх дорощують до живої ваги 25−30 кг. Далі відгодовують на бекон до 95 кг. Середньодобовий приріст на початку відгодівлі - 380−450 г, а наприкінці - 620−750 г.

За беконної відгодівлі основою раціону є зернові корми (ячмінь — до 80%), менше висівок, макухи. Для годівлі беконних свиней необхідна морква, цукрові буряки, гарбузи, трави бобових культур, кропива, сироватка та м’ясо-кісткове борошно. Особливо варто виділити ячмінь, який поліпшує смакові якості, а сало набуває належної консистенції. Необхідно постійно підтримувати у тварин добрий апетит, тому корми готують з особливою ретельністю. Зернові дають у дрібно-змеленому вигляді, коренеплоди — подрібненими, картоплю — вареною, відвійки — свіжими, рибні і харчові відходи — добре провареними. [12]

1.8 Раціони годівлі

При годівлі холостих і супоросних свиноматок в 1 кг корму повинно вміщуватися в середньому 1,05−1.07 к.од. 159−166 сирого протеїну, 29−30 г сирого жиру, 60−64 г сирої клітковини.

Особливу увагу слід звертати на вітамінну годівлю, так як від неї у великій мірі залежить успіх вирощування поросят і профілактика анемії (тобто захворювання поросят у дуже ранньому віці, недостача заліза). Свиноматки з 3-го дня після відлучення поросят і до осіменіння повинні одержувати по 3,4 комбікорму, з 1-го по 32-й день супоросності - 2.8 кг, з 33-го по 88-й день — 2,3 кг і з 81-го по 112-й день супоросності по 3,5 кг комбікорму в день.

В порівнянні з супоросними свиноматками потреба підсисних свиноматок в енергії і поживних речовинах значно більша. Це пояснюється тим, що при продукуванні молока потрібно набагато більше поживних речовин, ніж їх потрібно для формування плоду. За 2 місяці підсисного періоду підсисна матка продукує від 200 до 350 кг молока.

Годувати підсисних маток потрібно так, щоб затрати організму на життєдіяльність і виробництво молока були повністю повернуті.

Недостатня годівля підсисних маток приводить до зниження молочності, схуднення і скороченню лактаційного періоду.

Велике значення має також забезпечення підсисних маток вітамінами, особливо вітаміном А, а в зимовий час вітаміном Д, так, як вміст їх в кормах.

В зимовий період раціони для підсисних маток повинні складатися із 3,0−3,5 кг суміші зернових кормів (25−35% пшениці + 35−40% ячменю + 25 -30% вівса). Бажано давати ще невелику кількість макухи, гороху і ін, 2−3 кг соковитих кормів. Добрими соковитими кормами для підсисних свиноматок є бур’як, морква, комбінований силос і ін.

Мінеральні речовини свиноматки підсисні можуть отримувати за рахунок згодовування крейди, суміші мікроелементів.

Щоб повністю збалансувати раціон підсисних свиноматок, використовують премікси. В премікс повинні входити такі компоненти: А, Д, Е, К, В1, В2, В3, В5, В12, залізо марганець, мідь, цинк, кобальт, йод і амінокислота метіоніню Годують підсисних свиноматок 3 рази в день. Під час опоросу або в перші години після нього годувати свиноматку не потрібно, але не потрібно давати свіжу воду вволю. Через 5−6 годин після опоросу свиноматці згодовують бовтанку з 0,5−0,7 кг концентратів. В подальшому кормовий раціон поступово збільшують і до 5−7 дня доводимо до норми.

Перед відлученням поросят рівень годівлі свиноматок зменшують і із раціону виключають соковиті корми. В день відлучення поросят свиноматці дають не більше половини добового раціону, а потім переводять їх на норму годівлі холостих свиноматок.

2. Розрахункова частина Завдання на розрахунки.

1. По стаду великої рогатої худоби:

— середньорічне поголів'я корів 420 голів;

— середня жива маса 1 корови 600 кг;

— середньорічний надій на 1 корову

— (при жирності 3,8−4,0%) 4300 кг;

2. По стаду свиней:

— середньорічне поголів'я свиноматок 120 голів;

— інтенсивність використання свиноматок 2 опороси за рік на одну свиноматку, відлучення у 45;

3. Складання комбікормів і раціони :

· Раціон для телиці (при вирощуванні корів живою масою 450 кг), вік 26 місяців, жиа маса 371 кг, середньодобовий приріст 400 г на зимовий період.

· Раціон для телиці (при вирощуванні корів живою масою 450 кг), вік 26 місяців, жиа маса 371 кг, середньодобовий приріст 400 г на літній період.

· Раціон для кнурця, живою масою 50 кг, середньодобовий приріст 650 г на зимовий період.

· Комбікорм для цієї ж групи

· Раціон для барана — плідника раланівської породи, жива маса 60 кг, непарувальній період на літній період.

· Раціон для жеребної кобили, 9 місяців жеребності, ваговозна порода, жива маса 500 кг на літній період.

2.1 Розрахункова частина проекту

1. Розрахунок структури стада великої рогатої худоби за кількістю корів

2. Розрахунок продукції великої рогатої худоби (молока і м’яса у живій вазі)

*Надій молока по завданню, **Жива маса корови по завданню Вироблено молока 4300: 1000 = 4,3 т Надій молока на корову за рік • 420 голів корів = 1806 т Вироблено м’яса: 420 гол •0,4= 168 голів• 0,6 т жива маса корови = 100,8т

2.2 Розрахунок річної потреби в кормах для корів

3.Річна потреба в кормах для 420 голів корів живою масою 600 кг при надої 4300 кг молока жирністю 3,8%.

Щоб вирахувати кормові одиниці і перетравний протеїн по строчці концентрати потрібно ці показники додати по всім кормам і відняти від норми. Різницю поставити на концентрати. Наприклад: к.од. 1874−1408,63=465,37; ПП 194−135=59. Провірити по строчці концентрати:

59тПП: 5888,40ГДжОЕ=0,010 т ПП/ГДж ОЕ.

Для того, щоб правильно підібрати концентровані корми ця цифра повинна бути або близькою до неї. Норма на 420 голів корів:

ОЕ 49 140 МДж:1000=49,14 ГДж•420голів=21 807 ГДж к.од. 4200кг:1000=4,2 т к.од.•420 голів=1874 т к.од.

ПП 428 кгПП:1000=0,428 тПП•420 голів=194т ПП Розрахунок таблиці 3:

1. Структура по завданню або із довідника.

2. 51,92 — 100% Х=51,92•9:100=4,68 ГДж_ВРХ,

х — 9%

3. 4,68 ГДж•420 голів=1963,60 ГДж ОЕ

4. Сіно 1965ГДж:6,73ГДж=292,07 т (6,73 МДж в 1 кг корму)

5. Сіно 292,07 т•0,47 к.од.=137,28 т к. од. (0,47 к. од в 1 кг корму)

6. Сіно 91,47т•51 гПП=4664,97г:1000=4,66 т ПП (51г в 1 кг) Далі в таблиці 4 зроблено підбір концентрованих кормів.

4.Розрахунок співвідношення концкормів у річній потребі

Приклад розрахунку по кукурудзі:

0,25•12,20МДж=3,05ГДж (12,20МДж в 1 кг)

0,25•73 гПП=18,25:1000=0,01 т ПП (73 г ПП в 1 кг)

0,01:3,05=0,003 т ПП/ГДж Далі розрахунок співвідношення у загальній кількості концентрованих кормів проводиться з використанням методу квадрату, де в якості норми приймають концентрацію перетравного протеїну на 1 ГДЖ (в нашому прикладі 0,010 т ПП/ГДж), яку порівнюють з аналогічними показниками для кожної суміші.

Злакова суміш Білкова суміш

0,007 0,02

0,01

0,01 0,003

1. 0,01:0,003=3,3 частин злакової суміші приходиться на 1 частину білкової;

2. 3,3+1=4,3 сума частин в розрахунку на 1 т готової суміші;

3. 1 т:4,3=0,233 т білкових кормів в 1 т суміші:

4. 1 т — 0,233=0,767 т злакових кормів в 1 т суміші.

Після визначення співвідношення між низько і високо протеїновими сумішами в розрахунку на 1 т готової суміші, що відповідає бажаній концентрації перетравного протеїну, розраховують її компонентний склад (таблиця 5).

5. Склад і поживність 1 т готової суміші концентратів

Розрахунок таблиці 5.

Кукурудза 0,767•0,25=0,192 т; 0,192•12,2 ГДж=2,34 ГДж;

Річна потреба: 14,02 ГДж (табл.3) :10,59 ГДж (табл.5)=1,324 т концентрованих кормів на 1 голову на рік.

1,324 т •420 голів=556,08 т на всі голови на рік;

556,08 •0,192 т=106,77 т зерна кукурудзи потрібно на рік;

В кормах міститься: тони корму помножити на вміст поживних речовин в 1 кг корму (приклад є під табл.4).

2.3 Розрахунок річної потреби в кормах для молодняку Для проведення розрахунків необхідно взяти поголів'я із таблиці 1. В даному прикладі для молодняку до року ця цифра буде 120 голів. Далі розраховуємо норму кормових одиниць, обмінної енергії і перетравного протеїну. Норму на одну голову беремо із справочника, а на 120 голів розраховуємо:

К.од. 1362кг:1000=1,36т•120гол.=163,20 т ОЕ 11 523МДж:1000=11,52ГДж•120гол.=1382,40ГДж ПП 139кг:1000=0,139т•120гол.=16,68 т В таблиці 6 проводимо розрахунок потреби в кормах на рік для вікової групи молодняку до року.

6. Розрахунок річної потреби в кормах для 504 голів молодняку до 12-ти місячного віку