Туристична характеристика Іспанії

Зміст Вступ Розділ 1. Передумови формування туристсько-рекреаційної діяльності Іспанії

1.1 Фізико-географічне положення та державно-адміністративний устрій Іспанії

1.2 Природно-кліматичні умови країни

1.3 Рекреаційно-туристичні ресурси Іспанії

1.3.1 Природно-рекреаційні ресурси

1.3.2 Історико-культурні ресурси Розділ 2. Характеристика туристичної галузі Іспанії

2.1 Туристична індустрія Іспанії як об'єкт державного регулювання

2.2 Головні риси туристичної діяльності Іспанії

2.3 Курорти та туристичні центри країни як складова розвитку туристичного ринку Іспанії

2.4 Проблеми і перспективи розвитку туризму Іспанії

Висновки Список використаних джерел Додатки

Вступ Регіон, що бажає стати популярним туристичним напрямком, повинний володіти унікальними природними і культурними комплексами і пропонувати їх на туристський ринок, а також мати оптимізовану систему природокористування. Саме все це притаманне Іспанії - країні, яка вже багато років поспіль визнається Всесвітньою туристською організацією як лідер за обсягами туристських потоків та є однією з найкрасивіших і дивовижних країн Європи з загадковою і цікавою історією. Іспанія володіє унікальною культурною спадщиною, яка стала наслідком тривалої взаємодії християнського й ісламського світів. Приморські райони Іспанії є рекреаційними зонами міжнародного значення. Завдяки розвитку цих областей туризм став однією з найважливіших частин прибутку іспанської економіки. Популярність приморських зон Іспанії дуже велика і кількість туристів, які відвідують ці курорти, росте з року в рік.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає у вивченні туризму Іспанії, як однієї з країн, які мають найінтенсивніший темп розвитку серед країн Європи та виявленні можливостей впровадження їх позитивного досвіду в туристичній індустрії України.

Мета дослідження — полягає у здійсненні туристичної характеристики Іспанії.

Завдання дослідження:

1. дослідити передумови формування туристсько-рекреаційної діяльності Іспанії;

2. розкрити роль історико-культурної спадщини у реалізації туристської діяльності Іспанії;

3. окреслити основні риси рекреаційно-туристичної галузі країни;

4. виявити проблеми та перспективні напрямки розвитку туристичної галузі Іспанії.

Об'єкт дослідження — розвиток і стан туристичної галузі країни.

Предмет дослідження — характерні особливості рекреаційно-туристичної діяльності Іспанії.

Для розв’язання поставлених завдань використані теоретичні методи (аналіз довідкової та фахової літератури) щодо стану та напрямів зростання туристичної галузі країни.

Розділ 1. Передумови формування туристсько-рекреаційної діяльності Іспанії

1.1 Фізико-географічне положення та державно-адміністративний устрій Іспанії

Іспанія розташована на південному заході Європи, на Піренейському (Іберійському) півострові. Офіційна назва країни — Королівство Іспанія. Окрім континентальної складової Іспанія охоплює Балеарські острови — Майорка, Менорка й Ібіса у Середземному морі, Канарські острови, що складаються із семи островів і декількох острівців в Атлантичному океані, на південному сході півострова навпроти узбережжя Марокко.

В Північній Африці до складу Іспанії входять міста Сеута і Мелілья. Іспанія займає третє місце в Європі за площею території і п’яте за кількістю населення. На півночі межує з Францією (650 км) й Андоррою (63,7 км), на південному заході з Португалією (1232 км).

Береги країни омиваються Середземним морем (берегова лінія — 1670 км) на сході, від Піренеїв до Гібралтару, і Атлантичним океаном (берегова лінія -1367 км) на західному узбережжі - від Гібралтару до Галіції, на півночіКантабрійським морем.

Географічне положення Королівства в цілому зумовлює сприятливість і різноманітність її природних компонентів, таких як кліматичні умови, рельєф, водні ресурси тощо, які виступають «природним підґрунтям» туристської діяльності в країні [2, c. 121−127].

Площа країни — 505 990 км² (50 місце серед держав світу). Протяжність з півночі на південь — 880 км, з заходу на схід — 1040 км.

Столиця Іспанії - Мадрид, з населенням 2,9 млн. осіб. Інші великі міста: Барселона (1497 тис. осіб), Валенсія (741,9 тис. осіб), Севілья (704,5 тис. осіб), Сарагоса (607 тис. осіб), Малага (539,3 тис. осіб). Населення складає 40,4 млн. осіб (30 місце у світі). Державне свято 12 жовтня — День Іспанської Нації. Державна мова — іспанська. Грошова одиниця — євро.

У теперішній час Іспанська держава складається з сімнадцяти Автономних Співтовариств та двох міст Сеути та Мелільї, кожне з яких має статус автономії (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Карта Іспанії

В адміністративному відношенні країна складається з 19 автономних областей з власним представництвом та парламентом: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилья і Леон, Кастилья-Ла-Манча, Каталонія, Сеута, Естремадура, Галісія, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ріоха, Валенсія, які поділяються на 50 провінцій.

1.2 Природно-кліматичні умови країни

Іспанія характеризується винятковим природним різноманіттям. На Піренейському півострові простягаються гори, вкриті вологими широколистяними і хвойними лісами, сухі степи, розташовані на плоскогір'ях. Ландшафти півночі і півдня, прибережних і внутрішніх територій відрізняються один від одного. Рівнини займають лише 10% території, решта припадає на височини, плоскогір'я і гори.

Чимало великих гірських масивів — Піренеї, Каталонські гори, Кантабрійські гори (на півночі), Іберійські гори, Центральна Кордильєра, Толедські гори (в центрі), Кордильєра-Бетіка, Сьєрра-Невада, Сьєрра-Морена (на півдні). Одна з вершин Сьєрра-Невади — гора Муласен (3478 м) — найвища точка Іспанії. Центральна Кордильєра із заходу на схід перетинає велике плато — Месету. Низовини розташовані по периферії країни. Андалузька — найважливіша житниця Іспанії, вузькі Валенсійська і Мурсійська — район розведення цитрусових.

Річкова мережа Іспанії добре розгалужена. Основу її становить 5 великих річок, 4 з яких несуть свої води в Атлантичний океан (Тахо, Гвадіана, Дуеро і Гвадалквівар) і тільки Ебро — в Середземне море. Всі головні ріки Іспанії беруть свій початок у середньовисотних горах. Найбільш багатоводна річка — Ебро, витоки якої починаються в Кантабрійськіх горах, а головні притоки в Піренеях. Наявність гідроенергетичних ресурсів в північній частині Іспанії є великою перевагою для інфраструктур цій частині країни, в тому числі - і для туристської індустрії Іспанії.

Клімат Іспанії можна вважати одним із найважливіших її природних ресурсів. За кількістю сонячних днів у році ця країна займає перше місце в Європі разом з Італією та Грецією. Майже вся Іспанія розташована в субтропічному кліматичному поясі та своїми природними умовами близька до інших середземноморських держав, але відрізняється своєрідністю, пов’язаною із обособленістю Піренейського півострова від решти Європи, близькістю Африки, а також впливом гірського рельєфу і обширних прилеглих акваторій Атлантичного океану та Середземного моря.

Розподіл середньорічних температур на території Іспанії:

— менше 10 °C: на дуже обмеженій, підвищеній частині країни — в центрі Піренеїв, частині узбережжя Кантабрії, Центральній Кордильєрі;

— 10−14 °C: в північній частині Іберійського півострова, а також у Іберійських горах, чинниками є широта і ступінь континентальності;

— 14−17 °C: найбільш поширені і відносяться до центральної та південної частини країни, сходу Андалусії, більшої частини північного Середземномор’я і невеликої смуги в Галісії та гирла Гвадіани;

— 17−19 °C: в гирлі річки Гвадалквівір, в межах центральної та південної частин середземноморського узбережжя. Найбільш впливовими факторами є широта та близькість до моря;

— понад 19 єC: невелика частина долини річки Гвадалквівір, в районах Кордова, Хаен і Севілья. Така ситуація пов’язана із утворенням теплих повітряних мас, що стабілізуються над даною місцевістю.

1.3 Рекреаційно-туристичні ресурси Іспанії

1.3.1 Природно-рекреаційні ресурси На сучасному етапі розвитку туризму Іспанія використовує далеко не весь свій природний, історико-культурний та соціально-економічний потенціал. Це доводить оцінка забезпеченості рекреаційно-туристськими ресурсами (РТР) адміністративно-територіальних одиниць (АТО) Королівства Іспанії (табл. 1.1).

Туристичний потенціал певної території не обмежується лише ресурсами, придатними для рекреації, а містить і ряд інших ресурсів як природного, так і соціально-культурного походження. З метою визначення привабливості іспанських областей для розвитку базових видів туризму, проведена проводиться інтегральна бальна оцінка РТР для кожної адміністративно-територіальної одиниці (АТО).

Таблиця 1.1. Інтегральна оцінка забезпеченості РТР АТО Королівства Іспанія Отримані результати показали, що для потреб курортно-лікувального туризму ідеально підходить приморська область Андалузія, яка характеризується в даному аспекті як ресурсонадлишкова. Чотирнадцять з сімнадцяти областей Іспанії характеризуються як ресурсозбалансовані території, що можуть повністю задовольнити потреби рекреантів у лікуванні та пляжно-купальному відпочинку. Економічно маловигідним передбачається розвиток даного виду туризму в таких областях, як Арагон та Ла-Ріоха, що оцінені нами як ресурсодефіцитні, оскільки обидві території мають дещо обмежений потенціал курортно-лікувальних ресурсів, насамперед лісових та водних. До того ж, матеріальна туристична база в цих областях залишається ще досить слабкою.

В тому випадку, коли планується використання території для маршрутно-пізнавального туризму, необхідно відмітити десять областей Іспанії. Дві з них — Андалузія та Каталонія — характеризуються високим естетичним потенціалом та великою кількістю і значним різноманіттям історико-архітектурних пам’яток, що ставить їх на перше місце за можливостями розвивати саме пізнавальний туризм. Інші вісім областей — Арагон, Валенсія, Галісія, Кастілія-Ла-Манча, Кастілія-Леон, Мадрид та Наварра — дещо поступаються двом попереднім територіям за своїм історико-архітектурним потенціалом, втім, здатні повністю задовольнити потреби рекреантів у даному виді туризму. Найменш перспективними для розвитку пізнавального туризму виявляються такі області, як Астурія, Балеарські та Канарські острови, Кантабрія, Країна Басків, Ла-Ріоха та Мурсія. Ці території вважаються ресурсодефіцитними для даного туристичного напрямку.

Всі області Іспанії, без виключення, характеризуються наявністю достатніх або надлишкових ресурсів, придатних для розвитку спортивного туризму. Адже в кожній АТО країни наявні певні природні ресурси — лісові, водні, геоморфологічні тощо, які дозволяють розвивати можливо не всі, але окремі види спорту.

Для розвитку релігійного туризму найбільш сприятливі умови склалися у межах Андалузії, Галісії, Кастілії-Леону та Каталонії. Надзвичайна різноманітність, територіальна насиченість та контраст архітектурних стилів культових споруд, в узгодженні із високим рівнем розвитку готельної та транспортної інфраструктури, роблять ці області поза конкуренцією щодо здійснення релігійного туризму. Найменш перспективними для розвитку даного туристичного напряму виявляються території Балеарських та Канарських островів, Кантабрія, Ла-Ріоха та Мурсія, адже всі ці території характеризуються значно обмеженою історико-архітектурною спадщиною, яка б могла скласти основу релігійного туризму.

Аналізуючи загальну картину забезпеченості областей Іспанії рекреаційними ресурсами за даною оцінкою, можна зазначити, що лише Андалузія має максимально сприятливі умови для розвитку всіх з виділених видів туризму. Дещо нижчими, ніж в Андалузії, але в цілому значними туристичними можливостями характеризуються Галісія, Валенсія, Кастилія-Леон та Каталонія — області, що здатні забезпечити потреби рекреантів в будь-якому з чотирьох туристичних напрямів. Найгіршою виявляється забезпеченість туристськими ресурсами в Ла-Ріохі, адже за трьома з чотирьох видів туризму (за виключенням спортивного) вона не здатна надати відповідні рекреаційні умови, та Балеарських островів, на яких перспективи має лише лікувально-оздоровчий туризм [2, c. 121−127].

У списку пам’яток, який міняється щороку, є як цілком очевидні природні феномени, так і абсолютно несподівані новачки. Серед природних пам`яток Іспанії, які відвідують щорічно туристи, в 2014 виділили такі: мис Сан-Хуан де Гастелугаче, розташований в Країні Басків. Сан-Хуан де Гастелугаче по праву вважається одним з найкрасивіших місць Біскайського узбережжя. Ця маленька церква на вершині скелястої гори, до якої по вузькому кам’яному перешийку ведуть двісті з гаком східців, стала справжнім місцем паломництва для туристів.

Парк Сомієдо, розташований в провінції Астурія на півночі Іспанії є настояним королівством бурих ведмедів: тут на волі живе найбільша колонія ведмедиків в Європі. Цим парк і знаменитий. Незвичайна природа представлена зеленими гірськими долинами, що шумлять річками, гірськими струмками, озерами і лагунами.

Природний парк Кабо-де-Гата, розташований в Андалусії. Цей парк є найбільшим наземно-морським екологічним резервом Європи, розташованим на західному узбережжі Середземного моря. Територія парку просто величезна і складає 460 км², включаючи містечко Карбонерас, гірський ланцюг Сьєрра-де-Кабо-де-Гата, а також 120 км² морській гладіні. Парк надзвичайно красивий і має вражаючу різноманітність флори і фауни.

Лас-Медулас — стара копальня римлян по видобутку золота на північному заході Іспанії. Золото тут добували гідравлічним способом майже 300 років, починаючи першим століттям до нашої ери. У наш час Лас-Медулас одержав статус пам’ятника Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і зараз відкритий для усіх відвідувачів.

Природний парк Лагунас-де-Руідера вважається однією з найцікавіших і красивіших природних територій, що охороняються, з водними екосистемами на Піренейському півострові. Найбільш примітні тут водоспади, що сполучають між собою ланцюжок озер. У парку є 15 озер з характерними водоспадами, що сполучають їх між собою в ланцюжок завдовжки 25 км. Перепад висоти між першим озером під назвою Ла-Бланка і останнім, Ла-Сенагоса, складає 120 м.

Пляж Catedrais або в перекладі «Пляж Кафедральних Соборів», оголошений Пам’ятником природи керівництвом галісійського міністерства захисту довкілля.

Від інших красивих місць цей пляж відрізняють химерні гірські утворення. Вони прикрашають берег і перетворюють його на чарівне місце, де постійна ерозія. Особливо примітні красиві кам’яні арки, що зустрічаються приблизно через кожні тридцять метрів красиві кам’яні арки.

Багатим надбанням Іспанії є її Національні парки (Айгес-Тортес, Ордеса в Піренеях, Кавадонга в Кантабрійских горах, Тейде на Канарських островах), найбільшими з яких є Tablas de Daimiel, Aigьestortes i Estany de Sant Maurici, Parque Nacional del Archipiйlago de Cabrera, Parque nacional de Ordesa y Monte Perdido, Parque Nacional de Cabaсeros (додаток А) і заповідники (Анайет в Піренеях, Гредос в Центральній Кордильєре, Кото-Доньяна в дельті річки Гвадалквивир, Эль-Пальмераль-де-Эльче в провінції Аліканте та ін.), створені з метою уберегти і зберегти ті ділянки території країни, які представляють типологію різних природних систем, що вважаються цінністю країни.

1.3.2 Історико-культурні ресурси

Іспанія володіє дивовижним культурним спадком. Фактично кожне міське і багато сільських поселень пишаються унікальними об'єктами архітектури, музеями, пам’ятниками, сакральними святинями. Але найбільша концентрація суспільних туристичних ресурсів притаманна великим містам, насамперед Мадриду, Барселоні та Валенсії (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2. Головні культурно-історичні пам’ятки Іспанії

Визначною пам’яткою Мадрида є архітектурний ансамбль Пласа Майор, що в перекладі означає «головна площа», де туристів розважають вуличні музиканти.

Світовою популярністю користується музей Прадо, де зібрані полотна художників іспанської, італійської, нідерландської, фламандської і німецької шкіл. Тут можна побачити полотна Ель Греко, Веласкеса, Гойї та інших великих майстрів. У Мадриді також можна відвідати Національний музей прикладного мистецтва, Центр мистецтв королеви Софії, Національний архітектурний музей, Королівський палац та ін.

Місто Барселона — відомий туристичний центр. Тут знаходяться собор Святого Сімейства і комплекс будівель, створені знаменитим архітектором Антоніо Гауді, футбольний стадіон «Ноу Камп», пам’ятник Христофору Колумбу, який вважається одним із найвищих у світі.

Модернізмом просочене все місто. Чудові споруди, такі як Храм Святого сімейства (La Sagrada Famнlia), Будинок Винценс (la Casa Vicens), Будинок Батльо (la Casa Batllу) і Крипта колонії Гуель (la cripta de la Colтnia Gьell) були влючая в список «Надбання Человечства», разом з Ла Педрера (la Pedrera), Палац Гуель (el Palau Gьell), Лікарнею Святого Хреста і Святого Павла (Hospital de la Santa Creu i Sant Pau), парк Гуель (el Park Gьell) і Палац Каталонської музики (el Palau de la Mъsica Catalana) складають спадщину модернізму, яке можна знайти тільки тут.

Серед подієвих туристичних ресурсів Іспанії важливе значення зберігає корида (додаток Б) — форма бою людини з биком, традиційне іспанське видовище, яке нині більшою мірою зорієнтоване на туристів [15, c. 51].

Розділ 2. Характеристика туристичної галузі Іспанії

2.1 Туристична індустрія Іспанії як об'єкт державного регулювання Сфера туризму в Іспанії знаходиться під контролем держави, що значною мірою пояснюється можливостями самої країни розвивати туристичний бізнес, прагненням зберегти історичні пам’ятки своєї культури. Державне регулювання розвитку туристичної галузі є одним з механізмів реалізації політики держави в галузі туризму.

Туристична діяльність на загальнодержавному рівні в Іспанії визначається Законом № 48/1963 «Про компетенцію у галузі туризму» та Декретом «Про діяльність приватних підприємств» від 14 січня 1965 р. Крім загально державного, кожна з 17 автономій має власне законодавство з туризму, загальні положення якого відповідають вищевказаному Закону. Іспанське законодавство з туризму регулює відносини між туристом та продавцем туристичного продукту, умови, за яких фізичним та юридичним особам дозволяється займатися туристичною діяльністю, порядок надання туристичних послуг, заходи контролю з боку держави та санкції до порушників. У квітні 1996 р. Парламент Іспанії затвердив Закон «Про комбіновані подорожі», яким було чітко визначено права та обов’язки як споживача, так і туристичного агентства.

В Іспанії питання туризму координує державний секретаріат з питань торгівлі, туризму та малого бізнесу, підлеглий міністерству економіки. Крім держсекретаріату, міністерству підпорядковуються: центральна дирекція з туризму (адміністративні питання, розробка загальних напрямів державної політики у сфері туризму); готельна мережа «Paradores» (83 готелі, розміщені в будинках, що становлять історичну цінність); два виставково-конгресних центри (в Мадриді й Малазії) та іспанський інститут туризму «Turespaca» [16, c.85].

Для Іспанії характерна європейська модель державного регулювання туристичної діяльності, головними рисами якої є вирішення питань розвитку туризму в межах певного багатогалузевого міністерства на рівні відповідного галузевого підрозділу (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Структура державного управління туризмом Іспанії

іспанія курорт туризм географічний Беручи до уваги низький рівень популяризації туристичного продукту України на зовнішніх ринках, особливу увагу привертає діяльність Інституту туризму Іспанії (TURESPANA), який є адміністративною одиницею центрального уряду, відповідальною за популяризацію Іспанії як туристичної дестинації. Для реалізації своїх функцій, Turespana здійснює діяльність у таких напрямках:

— планування, розвиток і здійснення дій, спрямованих на просування іспанського туризму на міжнародних ринках;

— забезпечення маркетингової підтримки турпродукту Іспанії за кордоном;

— взаємодія з автономними регіонами, місцевими органами влади і приватним сектором;

— управління та просування потенційних індивідуальних туристичних місць проведення заходів, особливо Мадридського конгрес-центру;

— розробка стратегії дій та маркетингового плану для державної готельної мережі Paradores de Turismo de Espana.

Окрім того, па державному рівні прийнято низку програм з підвищення конкурентоспроможності туристичних дестинацій Іспанії па основі положень стійкого розвитку: Комплексний план підвищення якості туризму Іспанії (Plan Integral de Calidad del Turismo Espaiiol (PICTE)), Національний план розвитку туризму на 2012 — 2015 роки (Plan Nacional e Integral de Turismo (PNIT)) та ін.

Необхідно зазначити, що головна мета організації функціонування туристичного ринку Іспанії в останні роки є диверсифікація туристичної пропозиції, зміна парадигми сприйняття країни виключно як пляжної дестинації. Для реалізації поставленої мети були розроблено та реалізовано низку рекламних кампаній («Spain Marks»,"Bravo Espana", «I need Spain» та ін.). Ефективному використанню туристичних ресурсів Іспанії сприяє наявність відповідної розвинутої інфраструктури.

2.2 Головні риси туристичної діяльності Іспанії

Туристична інфраструктура Іспанії чудово розвинена, володіє якістю і різноманітністю. Важливі фактори (географічна близькість, клімат, порівняна дешевизна туристичного продукту), які визначають пріоритетність Іспанії як країни міжнародного туризму, звичайно, відіграють головну роль для країн Європи, але не можуть поширюватися на економічно розвинуті держави за межами європейського континенту. Та все ж, незважаючи на віддаленість від цієї країни, Іспанію відвідує велика кількість туристів з Японії, США, Канади.

Виступаючи складним багатогранним поліфункціональним міжгалузевим комплексом, туризм здійснює значний вплив на економіку Іспанії: відбувається диверсифікація економічної структури, змінюються пріоритети у багатьох сферах народного господарства, покращується рівень життя населення (рис. 2.2.) [8, c. 66].

Рис. 2.2. Динаміка туристичних прибуттів 2001;2013 рр.

За даними офіційної державної статистики, 90% усіх туристичних потоків направлено в п’ять основних курортних регіонів країни: Каталонію, Балеарські острови, Канари, Андалусію і Валенсію. Середні витрати туриста в Іспанії в день складають мінімум 101 євро.

Вже протягом багатьох років туристична індустрія Іспанії є об'єктом постійного активного державного регулювання. На сучасному етапі інституціональне забезпечення розвитку туристичної галузі Іспанії має досить розгалужену структуру.

Туризм в Іспанії став сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державних та місцевих бюджетів, розподілу фінансових потоків (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1. Доходи та витрати в туристичному секторі Іспанії

За даними Національного інституту статистики, у 2013 р. в країні налічувалось 14 785 підприємств готельного типу.

Якість іспанських готелів є всесвітньо визнаною. Готелі класифікуються за системою від однієї до п’яти зірок, а також є готелі Grand Luxe. Більшість готельного фонду припадає на 4-зіркові, 3-зіркові та 2-зіркові готелі (рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Кількість зіркових готелів Іспанії у 2013 р.

В Іспанії сільський зелений туризм вважається одним з процвітаючих секторів туристичної індустрії. Найбільшою популярністю сільський відпочинок користується у Каталонії - 24%, Мадриді - 23, Валенсії - 16,3, Андалузії - 9,6, Країні Басків — 10%.

Сільський туризм в Іспанії передбачає розміщення на фермах, у сільських будинках, невеликих сільських готелях. Власники таких будинків в Іспанії об'єднані в асоціацію, завдання якої полягає в тому, щоб категоризувати сільські туристичні об'єкти залежно від рівня наданих послуг і контролювати їхню відповідність вимогам асоціації [7, c. 4].

В першу чергу сільський туризм притягає тих, хто, втомившись від міської метушні, машин і стомливої офісної роботи, хотів би відпочити на природі далеко від традиційних популярних курортів, властивих їм метушні і натовпів людей (рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Краєвиди сільського туризму Іспанії

Кілька років тому регулярні виїзди до моря були практично обов’язковими для більшості сімей. Але за останні три-чотири роки кількість поїздок у відпустку або на вихідні дні в «глибинку» збільшилося удвічі. Для жителів Мадрида сільська «глушина» починається в 50−100 км від столиці.

На сьогодні інфраструктура сільського туризму Іспанії налічує близько 10 тисяч установ. Серед них є маленькі і великі готелі - скромні і з усіма зручностями (наприклад, саунами і басейнами). Клієнтам надається не лише нічліг і їжа, але і додаткові послуги: знайомство з місцевими традиціями і фольклором, огляд пам’яток, піші гірські походи різної міри складності з провідником, катання на конях і ослах, збір грибів, полювання і риболовля. Крім того, можна ознайомитися з сільськогосподарським виробництвом (вирощуванням фруктів і овочів, тваринництвом), майстерністю виноробства, виробленням сирів і ковбас, взяти участь в дегустаціях, відвідати майстер-класи і так далі. Можна сказати, що сільський туризм дарує знайомство з патріархальним способом життя — багато господарств ведуться по-старому.

Безумовним лідером у сфері сільського туризму в Іспанії являється Кастилья-і-Леон. Ця автономна область лідирує як по попиту, так і по пропозиції послуг, завдяки своїм розмірам і географічному положенню. За нею слідують Каталонія, Кантабрія і Астуріас.

За кількістю величних пам’ятників історії та архітектури Іспанія займає одну з лідируючих позицій у світі. Культурна спадщина Іспанії різноманітна і багата. Іспанія була однією з головних провінцій стародавньої Римської імперії, а під час панування арабів найрозвинутішою країною Європи. Чимало пам’яток цих епох збереглося донині, їх доповнюють замки, храми, палаци феодальної Іспанії, сучасна архітектура.

Світовою спадщиною ЮНЕСКО є видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства, та є переліченими в Списку ЮНЕСКО. Щоб увійти до Списку Світової спадщини об'єкти повинні мати особливе міжнародне значення та відповідати не менше як одному з десяти критеріїв відбору. Критерії поділяються на дві категорії: культурна спадщина (I — VI) та природня спадщина (VII-X) [18; 19].

Кількість об'єктів Всесвітньої спадщини в Іспанії на початок 2013 року становить 44 об'єкти (додаток В).

За кількістю об'єктів культурної та природньої спадщини, Іспанія займає друге місце в світі, після Італії, в якій таких об'єктів, на даний час, нараховується 47.

Серед 44 об'єктів Всесвітньої спадщини виділяють наступні:

* 39 об'єктів культурної спадщини;

* 3 об'єкти природньої спадщини;

* 2 об'єкти змішаної категорії.

З цих об'єктів 17 визнані шедеврами людського генія (критерій I) і 4 — природними феноменами виняткової краси і естетичного значення (критерій VII) [19; 2].

Історичне місто Толедо (ісп. Toledo).- місто в центральній частині Іспанії, яке являється адміністративним центром автономної спільноти Кастилія-Ла-Манча і провінції Толедо. За свою багату культурну спадщину та багато збережених споруд різних часів історії міста, з 1986 року місто занесене до списку Світової спадщини.

Шлях Святомго Ямкова, Ель Камімно де Сантьямго (ісп. El Camino de Santiago, нім. Jakobsweg) — знаменита паломницька дорога до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає по Північній Іспанії. Завдяки своїй популярності та розгалуженості цей маршрут справив великий вплив на поширення культурних цінностей в епоху Середньовіччя. Входить до числа пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Вежа Геркулеса (ісп. Torre de Hйrcules) — діючий маяк в північній частині міста Ла-Корунья (Галісія, Іспанія). Побудований в часи Римскої імперії, вважається найдавнішим маяком у світі, що зберігся до наших часів і єдиним діючим давньоримським маяком. Вежа Геркулеса є пам’ятником національного значення; у 2009 році була включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Кафедральний собор Бургоса (Burgos Cathedral) — середньовічний собор в однойменному місті, присвячений Діві Марії. Він славиться своїми величезними розмірами і унікальною готичною архітектурою.

Пальмераль Ельче (ісп. Palmeral de Elche, кат. Palmerar d`Elx) — найбільші в Європі пальмові гаї, розташовані в іспанській провінції Аліканте. Загальна площа Пальмераля, до складу якого входить Міський парк (Parque Municipal), Уэрто-дель-Кура (Huerto del Cura) та інші сади, становить 5,1 км², причому 1,5 км² лежить в межах міста Ельче.

Королівський палац в Аранхуесі (ісп. Palacio Real de Aranjuez) заміська резиденція іспанських королів, розташований в 48 км на південь від Мадрида. У 2001 р. палацово-парковий комплекс в Аранхуес увійшов в число пам’яток Всесвітньої спадщини.

Іспанія має тенденцію до збільшення туристів кожного року, зокрема в таких автономних областях як Каталонія, Балеарські острови, Мадрид, Галісія. Також з кожним роком збільшується кількість людей, що відвідують історико-культурні, архітектурні пам’ятки та споруди, в тому числі і ті, що є об'єктами Всесвітньої спадщини, тож можна дійти висновку, що їх популярність та вплив на туризм з кожним роком матимуть тенденцію до зростання.

Туризм в Іспанії - це найбільша галузь економіки, частка якої в розмірі ВВП становить 12%. В 2010 році Іспанію відвідало 52,2 млн. туристів і близько 91% з них — європейці. Згідно статистики Всесвітньої Організації Туризму, за цим показником Іспанія посідає 4 місце в світі після Франції, США та Китаю. Дохід від туристичної галузі збільшився на 2,5% і склав близько 37 млрд. євро. Він покриває на 136,6% негативне сальдо торгового балансу країни та забезпечують роботою 2,6 млн. чоловік, що складає більше 10% всього активного населення.

Найбільш відомі туристичні компанії, що працюють на ринку Іспанії: Club de Vacaciones, Iberojet, Tiempo Libre, Travelplan, Ultramar Express, Viajes Ecuador, Viajes El Corte Ingles, Viajes Insular, Viajes Marsans, Viajes Melia, Viajes Iberia, Viajes Halcon. Щорічно в січні в Мадриді проводиться міжнародна виставка туризму ФІТУР.

Фактор розвиненості економіки країни є основою для створення туризму в Іспанії. Адже туризм і все, що з ним пов’язане, — це не тільки природні та історичні передумови, але і рівень сервісу, зумовлюваний рівнем економічного розвитку у всіх його аспектах. Завдяки туризму, змінилися пріоритети у багатьох сферах народного господарства, рівень життя населення. Також, туризм має вплив на розподіл робочих сил і фінансових потоків, на платоспроможний попит на товари і послуги туризму зокрема. Саме завдяки туризму географічне положення держави, його природно-кліматичні ресурси та культурно-історичні пам’ятки стають загальним благом. Туризм в Іспанії впливає на рівень розвитку інфраструктури країни. Створюється все більше підприємств сфери туризму, а відповідно і десятки тисяч робочих місць, значимі фінансові потоки.

Загальний рівень економічного розвитку Іспанії і в тому числі - високий рівень розвитку інфраструктур (транспорт, готельний сервіс, підприємства громадського харчування і т.д.) є потужним фактором розвитку туристичної індустрії.

За даними іспанського Національного інституту туризму, в Іспанії нараховується 14 785 готелів, з яких 1872 готелі відносяться до категорії 4−5 зірок, пансіонатів на 125 тис місць і кемпінгів на 1,2 млн. місць. Найбільша кількість готелів лежить в Каталонії (1197 готелів і готельних закладів), а Балеарські острови пропонують найбільше число місць розміщення (301 957). До послуг туристів також 58.8 тис ресторанів і 226 тис барів, 172 майданчиків для гольфу, 27 гірськолижних станцій, 226 спортивних портів, призначених для занять вітрильним спортом. Туристів обслуговують 2.992 туристичних агентств з філіалами.

Готельний сектор Іспанії добре розвинений і представлений об'єктами різного класу і різних форм власності. Існує кілька видів житла, що відрізняються один від одного за рівнем цін, розташування і якості надаваних послуг. Це: готелі, парадори, пансіони, апартамент готелі, хостели, квартири, кемпінги та курорти.

Готелі Іспанії мають категорії за міжнародними стандартами, які позначені кількістю зірок від 1 до 5.

Парадори розміщуються у переобладнаних під готелі фортецях, замках, монастирях і палацах — в будинках, що мають історичну й архітектурну цінність. Парадори зазвичай розташовуються в мальовничих місцях, користуються гарною репутацією. Це найбільш дорогий тип розміщення. В країні налічується 86 парадорів.

Хостели — маленькі готелі на 10−20 номерів, якими володіє одна сім'я. Це недорогі готелі з домашньою атмосферою. Пансіони в Іспанії мають категорійність від 1 до 2.

В Іспанії налічується близько 800 кемпінгів. Вони розташовуються по всій території, але особливо багато їх уздовж узбережжя. У залежності від обладнання вони мають категорії від 1 до 3.

Крім готельного сектора, Іспанія володіє розвиненою мережею транспортних комунікацій. Літак як і раніше залишається самим популярним транспортним засобом для прибуття в країну. В Іспанії діють дві державні авіакомпанії - «Іберія» та «Авіаком», а також ряд невеликих приватних авіакомпаній, що працюють на місцевих лініях.

2.3 Курорти та туристичні центри країни як складова розвитку туристичного ринку Іспанії

Туристична мекка Іспанії - середземноморське узбережжя та острови (рис. 2.5)

Рис. 2.5. Туристичні центри Іспанії

Середземноморське узбережжя включає відомі курортні зони: Коста Брава, Коста дель Маресме, Коста дель Гарраф, Коста Даурада, Коста Азаар, Коста Бланка, Коста дель Соль. Виділяється також острівна частина, в яку входять Майорка, Ібіса, Гран Канарья, Тенеріфе.

В Іспанії є бальнеологічні курорти («spa» — курорти), чудово підходять для релаксації та лікування. Їх налічується близько 90. На бальнеологічних курортах найбільш часто зустрічаються готелі категорії 2 або 3, звичайно є готелі більш високого рівня. Природно, більшість «spa» — готелів обладнані ванними павільйонами і всілякими кабінетами для оздоровчих процедур.

Коста Брава, що в перекладі означає «дикий, скелястий берег» — знамените узбережжя Каталонії, що простягнулося від кордону з Францією до курортного міста Бланес. Скелі, які обриваються в море і дивовижні піщані пляжі - особливі риси ландшафтів цієї частини узбережжя. До найбільш відомих туристичних центрів Коста Брава належать Паламос, Льорет де Map (популярний молодіжний курорт), Бланес, що славиться своїм ботанічним садом.

Коста дель Марісме («болотистий берег») — наступна на півдні частина узбережжя Каталонії. Найбільш відомі туристичні центри — Малграт де Map, Пінеда де Map, Калелла та ін.

Далі на південь лежить узбережжя Коста Даурада — «золотий берег», названий так за морські пляжі з дрібного м’якого жовтого піску. Гордістю Коста Даурада є другий за величиною тематичний парк Європи — Порт Авентура. На території області Валенсія розташована 120-ти кілометрова частина узбережжя під назвою Коста Азаар з центром у місті Кастельон.

На південь від Валенсії розкинулася знаменита Коста Бланка — «білий берег» — частина узбережжя з відомими курортами Ганді, Хавеа, Бенідорм, Аліканте. Бенідорм, зокрема, відомий тим, що на околицях знаходиться тематичний парк Терра Мітіко, де в мініатюрі представлені давні легендарні цивілізації Середземномор’я. Територія Валенсії - це не тільки середземноморське узбережжя, а і внутрішні аграрні райони, які представляють інтерес для мандрівників через значну кількість природних заповідників.

На крайньому півдні Андалусії розташований відомий курортний район — узбережжя Коста-дель-Соль — «берег сонця». Ця частина Іспанії відома фешенебельними курортними центрами.

Великою популярністю серед туристів користується острівна частина країни. Канарські острови розташовані навпроти африканських берегів, за 1000 км від Піренейського півострова. Завдяки комфортному клімату протягом усього року і чудовим пляжам, Канари надають можливість насолоджуватися красою моря протягом усього року. Санта Круз, Пуерто де ла Круз і пляжі у південній частині острова Тенеріфе; пляжі Лас Плайас дель Інглес і Маспаломас на острові Гран Канарья; Пуерто дель Кармен на острові Лансароте і Корралехо на Фуертевентура — ось лише деякі з місць найбільшого напливу туристів.

Розташовані у водах Середземного моря Балеарські острови мають низку рис, властивих тільки їм. Тут цікаве і різноманітне узбережжя, багатий світ птахів і вражаючі своєю красою пейзажі. Ібіса, третій за величиною острів Балеарського архіпелагу, визнаний у всьому світі як один із кращих курортів для молоді. Сюди в пошуках розваг з'їжджається молодь з усієї Європи. Майорка — найбільший острів Балеарського архіпелагу [15, c.50−51].

80% послуг, що пропонуються іноземним туристам, являють собою модель відпочинку «сонце і море». Ця модель, безвідмовно діяла в останні десятиліття, проте в останні 2-З роки стала втрачати позиції через зростання конкуренції інших країн з теплим кліматом і чудовими пляжами.

На сьогоднішній день в Іспанії укладені 15 угод між Міністерством Економіки та представниками Асоціації туристичних підприємств для вирішення питань, пов’язаних з просуванням євро на території країни, а також встановлений «Кодекс застосування і дії євро» [1, с. 182].

2.4 Проблеми і перспективи розвитку туризму Іспанії

Однією з найбільш гострих проблем, викликаних розвитком туризму, є стан навколишнього середовища, яка актуальна, насамперед, для середземноморської та південній приморських зон Іспанії. Проблема полягає в тому, що узбережжя цих районів буквально перевантажені туристами, внаслідок чого останнім часом влада цих приморських зон намагаються стимулювати збільшення інтересу туристів до їх внутрішнім областям районів [3, с. 335].

Сезонність туризму в Іспанії - причина прихованого безробіття (взимку в районах його поширення). Наслідки сезонності туризму найбільшою мірою відчуває приморська рекреаційна зона. Сезон найбільшої туристичної активності на узбережжі Іспанії спостерігається приблизно протягом чотирьох місяців — з червня по вересень, максимальним навантаженням в липні і серпні. У цілому в Іспанії число туристів в ці місяці майже перевищує їх число в період затишшя. Таким чином, структуру розселення та зайнятості населення Іспанії можна віднести до «позитивних факторів» розвитку туризму. Така міграція населення до районів, де в найбільшій мірі розвинений туризм (Середземноморське узбережжя, Канарські і Балеарські острови) показує зацікавленості населення Іспанії в подальшому розвитку туризму в Іспанії.

Зростання доходів населення привело до швидких темпів розвитку внутрішнього туризму. Виїзний туризм в Іспанії хоч і зростає, але донині розвинутий доволі слабо. Туристи з Іспанії відвідують переважно сусідні країни Португалію і Францію, а також віддають перевагу порівняно дешевим послугам у Марокко, Тунісі, Туреччині і Греції.

Держава здійснює організаційну й орієнтуючу дію на процес розвитку туризму. Робиться це на основі законодавства і через Державне управління торгівлі і туризму при міністерстві промисловості, туризму і торгівлі. У його підпорядкуванні знаходяться Головне управління по туризму, Інститут туризму Іспанії, Інститут туристичних досліджень і Суспільство національних мотелів (державне підприємство, до складу якого входять чотирьох і п’ятизіркові готелі, розташовані в 83 історичних, монументальних і сучасних будівлях на всій території країни). Головне управління по туризму виробляє політику, загальну стратегію і плани співпраці місцевих властей з підприємствами туристичного сектора.

Інститут туризму Іспанії займається пропагандою і комерційним просуванням за межею національних рекреаційних ресурсів. У всіх провінціях, зонах і муніципальних утвореннях діють туристичні бюро, які безкоштовно дають інформацію і поширюють брошури для туристів з описом місцевих визначних пам’яток, а також розважальних центрів. Таким чином, держава, сприяючи розвитку туризму, побічно бере участь у формуванні позитивного образу країни за кордоном.

В Іспанії все більше розвивається туризм без бар'єрів, туризм для всіх. В країні ведеться велика робота по адаптації всіх ресурсів до потреб інвалідів шляхом усунення архітектурних бар'єрів, забезпечення доступу до об'єктів культури та можливостей для відпочинку на природі, створення спеціальних норм в галузі транспорту, будівництва й благоустрою територій і так далі. Багато пам’ятників архітектури, музеїв, заповідників, готелів та ресторанів Іспанії пропонують послуги, інфраструктуру і розваги, повністю або частково адаптовані для використання інвалідами.

Турагентства, туроператори та гіди мають намір організовувати культурно-історичні і спортивно-розважальні екскурсії, різні ігри та змагання, а також надавати як окремі послуги, так і пакет послуг.

Висновки У підсумку курсової роботи можна сказати, що територія Королівства Іспанія характеризується високою сукупністю природних, соціально-економічних та культурно-історичних умов, необхідних для розвитку міжнародного туризму і атрактивності для відпочиваючих. Але не зважаючи на достатньо високу ступінь залучення цих ресурсів для розвитку туристської діяльності, переважна більшість регіонів країни все ж зберігають певний потенціал для того, щоб і в подальшому Іспанія залишалася в лідерах за обсягами туристських потоків.

Найбільший «туристичний тиск» відчувають південні й південно-східні регіони Іспанії та її острівні частини; середній ступінь забезпеченості рекреаційно-туристських ресурсів (РТР) і, відповідно, його використання, притаманне для центральної частини Іспанії; найменш використовуваними є РТР північної Іспанії, де зберігається й найвищий потенціал для розвитку туризму в майбутньому.

Туризму в Іспанії почав розвиватися достатньо давно, що сприяло розвитку туристичної індустрії, яка в даний час знаходиться на високому рівні. Іспанія — держава, що посідає провідні позиції серед туристичних країн. Готелі в Іспанії відзначаються високими стандартами і розраховані на клієнтів з різними фінансовими можливостями. Держава вкладає значні кошти в розвиток туристичної індустрії, що зумовлює продовження покращення її інфраструктури.

Іспанія входить до 10 країн з найбільшими темпами розвитку туристичної індустрії. Країна продовжує лідирувати за показниками наявності культурних ресурсів (проведення численних виставок та ярмарок, наявність великої кількості об'єктів Всесвітньої культурної спадщини, значний потенціал для проведення спортивних змагань).

Список використаних джерел

1. Алєксєєва Ю. В. Державне регулювання соціального туризму в Україні / Ю.В. Алєксєєва // Зб. наук. пр. НАДУ. — 2004. — Вип. 1.

2. Афанасьєв О.Є., к. геогр. н., доц., Дніпропетровський національний університет Вісник ДІТБ. — 2007. — № 11.

3. Биркович В.І. Розвиток туристичної галузі в регіоні / В.І. Биркович // Університетські наукові записки. — 2006. — № 2 (18).

4. Інформаційний веб-сайт Укрінформ.

5. Кузьмин В. В. Иностранный туризм в Испании // Международный туризм. -2007. — № 5.

6. Мальська М. П. Країнознавство — Навчальні матеріали онлайн [Електронний ресурс] / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Ю. С. Занько, Н. М. Ганич // Країнознавство: теорія та практика.

7. Осипчук Н. Зелений туризм: [Дослідження зеленого туризму з позиції Міністерства культури та туризму, послуги які надаються відпочиваючим, кількість працюючих підприємств у сфері зеленого туризму] //Соціальна політика. 2005. — 6 червня. — № 23.

8. Особливості формування та реалізації туристичної політики держави: міжнародний, національний, регіональний досвід: монографія / кол. авт., за ред. А. Ю. Парфіненка. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. — 280 с.

9. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу Ніжин: Видавництво Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, 2010. — 336 с.

10. Ткаченко Т. Тенденції розвитку світового туризму //Вісник КНТЕУ. — 2004. — № 6.

Додаток А

5 найбільших парків Іспанії

Рис. 1. Національний парк Tablas de Daimiel

Рис. 2. Національний парк Aigьestortes i Estany de Sant Maurici

Рис. 3. Заповідник суші і моря «Архіпелаг Кабрера»

Рис. 4. Національний парк Ордеса і Монте Пердідо

Рис. 5. Національний парк Кабаньєрос (Parque Nacional de Cabaсeros)

Додаток Б

Іспанська корида як засіб приваблення туристів Рис. 1. Традиційне іспанське видовище.

Рис. 2. Найпоширеніша форма бою биків Додаток В Перелік об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Іспанії