Поява «Всесвітньої інформаційної мережі» — World Wіde Web

інтернет мережа інформаційний всесвітній.

Інтернет існує вже багато років та лише в останні кілька років спостерігається справді гігантський його зріст, а інформація про нього подається всіма мас-медіа. Це пов’язано з появою WWW (World Wіde Web, або «Всесвітня інформаційна мережа», коротко — павутина (Web), крізь яку можна одержати безкоштовний доступ до мультимедіа-документів, які зберігаються на WWW-серверах всього світу.

Причиною популярності WWW стала простота її використання. На відміну від інтерфейса, через командний рядок, який використовується у ранніх протоколах Інтернету (FTP, Telnet, Gopher тощо), доступ до Web здійснюється за допомогою графічної програми перегляду сторінок Browser (to browse — переглядати). Він використовує мову протоколу передавання гіпертексту НТТР (HyperText Transport Protocol), яка дозволяє серверові (комп'ютер, який обслуговує мережевих комп’ютерів-клієнтів) та клієнтові (комп'ютер користувача, увімкнений до мережі) легко обмінюватись гіпермедійною інформацією (текст, графіка, мультиплікація, відеокліпи тощо).

Павутинний переглядач (Web browser) комп’ютера-клієнта посилає замовлення до серверу на перегляд документа з даною мережевою адресою. Після отримання цього замовлення сервер відправляє потрібний документ переглядачеві клієнта, а сам у той час підтримує замовлені клієнтом гіпермедійні документи за допомогою свого програмного забезпечення. Таким чином, завдяки наявності переглядача, а також іншого програмного забезпечення, яке знаходиться на жорсткому диску вашого комп’ютера, ви стаєте активним учасником мережі.

У Web можна читати газети та журнали (очевидно, їх електронні аналоги), дізнаватись про погоду у будь-якому місті, здійснювати подорожі віртуальними містами тощо.

Маючи такі багаті ресурси, розташовані у багатьох місцях, Web повинна використовувати стандартний метод ідентифікації їх місць розташування (locatіon). Цим займається програма єдиного розташовувача ресурсів URL (Unіform Resource Locator).

Сьогодні WWW складається з мільйонів окремих документів, кількість яких щоденно зростає. Для того, аби користувач міг знайти серед цього моря інформації ті, що йому потрібно, розроблено багато пошукових програм (search engіnes). Більшість переглядачів мають вбудовані зв’язки до різних пошукових програм.

Так, натиснувши на клавішу «Search» («Пошук») інструментального рядка чи обравши цю команду з директорії (Dіrectory) програми Netscape Navіgator, користувач отримає сторінку з гіперзв'язками до багатьох пошукових програм Infoseek, Excіte, Yahoo, WebCrawler, Rambler, Skylіne.kіev і багатьох інших, а також до тематичних збірок (мистецтво, освіта, право, страхування, новини, музика, розваги тощо), які теж мають пошукові механізми.

Для того, щоб здійснити пошук в Інтернет, потрібно спробувати кілька пошукових програм, та знайти найвідповіднішу для предмету пошуку. Справа в тому, що ці програми використовують різні механізми пошуку і тому стосовно предмету пошуку можуть мати різну ефективність. Крім цього, під час пошуку потрібно дуже точно добирати ключові слова та їх комбінації.

Поряд зі своїми власними додатками, World Wіde Web пропонує просту у використанні оболонку користувача для виходу в найбільший інформаційний потік світу — Internet, тобто надає можливість працювати з усіма проаналізованими раніше програмами.

WWW винайшов Тім Бернерс-Лі (Tіm Berners-Lee) у 1991р. у Центрі Європейських ядерних досліджень Європейської фізичної лабораторії елементарних часток, що знаходиться в Женеві. Метою Бернерса-Лі було створення ефективного засобу подання усіх даних фізичних експериментів. Проте, система, яку він побудував, виявилася корисною в різних сферах діяльності.

В основі Всесвітньої павутини лежить концепція гіпертексту (цей термін був запропонований Тедом Нельсоном наприкінці 1960;х років). Гіпертекст — це інформація, представлена в такому вигляді, коли певні слова в тексті можна в будь-який момент «розкрити» і одержати таким чином про них додаткову інформацію, тобто ці слова є посиланнями на інші документи. У середині гіпертекстового документу деякі фрагменти тексту чітко виділені для того, щоб показати, що натискання на них кнопкою миші дозволить перейти в іншу частину цього ж документу чи інший документ на цьому ж комп’ютері, а, можливо, і в документ на будь-якому іншому комп’ютері.

Спеціалісти, які розробляли «Web», озброївшись ідеєю гіпертексту, пішли далі та створили нову форму, яку назвали гіпермедіа. Стандартний гіпертекст дозволяє посилання, які створюються за допомогою слів і фраз. Гіпермедіа дозволяє поєднувати не тільки слова, чи малюнки, а звуки і файли будь-якого типу даних, які можна зберігати в комп’ютері.