Законні інтереси особи як елемент її адміністративно-процесуального статусу (реферат)

Реферат на тему:

Законні інтереси особи як елемент її адміністративно-процесуального статусу Наявність такої правової категорії, як законні інтереси, ґрунтується на законодавстві і по-різному визнається вченими-правознавцями. Інтереси громадян у сфері права, висту­паючи одним із видів соціальних інтересів, опосередковуються останнім і визначаються як «законні» або «ті, що охороняються законом» інтереси. Законний інтерес — це юридич­ний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах.

Існування законних інтересів особистості не тільки можливе, а й необхідне, оскільки її різноманітні інтереси не завжди опосередковуються суб'єктивними правами і юридич­ними обов’язками.

Необхідно зазначити, що категорія законних інтересів стосовно адміністративного процесу ще не стала предметом дослідження вчених-адміністративістів. Значна увага цьому питанню приділялася в загальнотеоретичних дослідженнях, а також у працях, присвячених проблемам кримінального і цивільного процесів. Аналіз висловлених щодо цього питання суджень дозволяє виділити низку положень, що стосуються характеристики законних інтересів в адміністративно-процесуальній сфері.

Адміністративно-процесуальні інтереси громадянина становлять собою інтереси, що виникають у зв’язку з адміністративно-процесуальною діяльністю. Вони посідають окре­ме місце в структурі адміністративно-процесуального статусу громадянина, перебу­ваючи у сфері адміністративно-процесуальних суб'єктивних прав і обов’язків, але не збігаючись з ними.

Отже, законні інтереси — це своєрідні передправа, що можуть трансформуватися в суб'єктивні права, коли для цього створюються необхідні умови.

Громадяни як суб'єкти адміністративного процесу мають досить широкий діапазон інтересів, проте не всі з них можуть бути законними. Так, навряд чи можна визнати за­кон­­ним інтерес громадянина, пов’язаний із приховуванням окремих фактів, що можуть, на його думку, негативно вплинути на бажане для нього рішення з конкретної справи. Щодо цього потрібно чітко визначити, що законними необхідно визнавати ті процесуальні інте­реси громадянина, які пов’язані з його суб'єктивними процесуальними правами та обов’яз­ками, дозволяються державою, не ущемляють при цьому інтереси інших суб'єктів процесу.

Цілком допустимим, на нашу думку, є виділення різноманітних рівнів законних інтере­сів громадян. Так можна говорити про загальні законні інтереси громадян-учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття за­кон­ного і обгрунтованого рішення у справі) і приватні або персоніфіковані законні інте­реси (інтерес громадянина у встановленні конкретних фактів, що доводять його невин­ність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв’язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Адміністративно-процесуальні інтереси прямо залежать від процесуальної ролі громадянина в конкретному адміністративному провадженні. Саме з урахуванням цієї обставини ми говоримо про громадян-суб'єктів процесу, які мають у справі певний інте­рес (особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілий, їх законні представники), а також про громадян, які не мають зацікавленості у справі, а лише спри­яють здійсненню процесу (свідок). Для інших осіб, які сприяють здійсненню процесу (перекладач, експерт), процесуальні інтереси збігаються із загальними закон­ними. Особ­ливе місце у цьому процесі посідає адвокат. Але і тут не можна говорити про збіг його праг­нень та інтересів з інтересами зацікавлених учасників процесу, які користу­ються послугами адвоката.

Необхідно зазначити, що в окремих випадках законні інтереси пов’язані не тільки із суб'єктивними адміністративно-процесуальними правами і обов’язками громадян, а й з конкретними процесуальними обов’язками відповідних органів, їх посадових осіб, із положеннями, що регламентують порядок вчинення певних дій. У даному ввипадку дореч­но говорити про наявність законних адміністративно-процесуальних інтересів громадяни­на у зв’язку з обов’язком відповідальних посадових осіб здійснювати особистий прийом громадян. Реальною в цьому випадку є наявність законних інтересів у зв’язку з положен­нями, що регламентують порядок проведення особистого прийому.

Звернемо увагу ще на один аспект питання, що розглядається .Чи пов’язані законні інтереси з адміністративно-процесуальними свободами? Вважається, що так. Зокрема, Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг та організації прийому громадян у митних органах, затверджена наказом Державного митного комітету України від 23 квіт­ня 1993 р. № 105 містить Положення про періодичність прийому громадян головою Дер­жав­ного митного комітету України, його заступниками, керівниками структурних підрозділів, начальниками митниць. Реалізуючи процесуальне право на його особистий прийом зазначеними посадовими особами, громадянин діє в рамках процесуальної сво­боди, наприклад, обираючи можливість звернення до тієї чи іншої з перелічених поса­дових осіб, проте при цьому він безумовно керується певним законним інтересом.

На нашу думку, адміністративно-процесуальні законні інтереси можна визначити як дозволене прагнення громадянина до певної користі в межах його суб'єктивних адміні­стративно-процесуальних прав, обов’язків та свобод, а також процесуальних обов’язків інших суб'єктів процесу і процесуальної регламентації його перебігу.

Незважаючи на своє реальне існування, категорія законних інтересів не одержала чіткого законодавчого визначення. Про необхідність норматив­ного закріплення цього поняття вже говорилося в юридичній літературі. Поділяючи цю думку, зазначимо лише, що чітке тлумачення зако­нодавцем поняття законних інтересів у сфері адміністративного процесу послужить важливим чинником найбільш повної реалізації громадянами свого адміністративно-процесуального статусу, а також вдосконаленню правозастосовної діяль­ності лідируючих суб'єктів адміністративного процесу. При цьому немає необхід­ності (та й можливості) у законодавчому закріпленні конкретного переліку законних адміністративно-процесуальних інтересів громадян. Виходячи із визначення даної категорії в законі, громадяни і компетентні органи зможуть у кожному конкретному випадку встановлювати наявність і відповідне коло законних інтересів, оцінювати їх реаль­ність, значущість і необхідність захисту.

Таким чином, адміністративно-процесуальний статус громадянина, який включає в себе адміністративно-процесуальні права, адміністративно-процесуальну правоздатність, адміністративно-процесуальну дієздатність, адміністративно-процесуальні свободи, адміністративно-процесуальні обов’язки та адміністративно-процесуальні законні інте­реси, завдяки такій структурі і кожній складовій його частині, дозволяє йому реалізувати норми матеріального права (адміністративного, фінансового, екологічного та ін.), а дер­жаві - забезпечувати виконання покладених на громадянина обов’язків.