Мобільність студентів, викладачів, дослідників, яка досягається сучасними навчальними технологіями

Вища освіта 21 століття відрізняється цілим рядом особливостей і вимагає певних змін змісту та організації навчання. Зміни є невід'ємною частиною прогресу. Технічні нововведення тягнуть за собою зміни технологічних процесів, зміни в управлінні цими процесами і зміни в підготовці фахівців. Зміни в економічному середовищі призводять до необхідності професійної переорієнтації фахівців на різних етапах їх кар'єри, освоєння нових сфер діяльності, зміни кар'єри і т.п. Змінилися і самі учні - крім вчорашніх школярів до вузів приходять зрілі фахівці, обтяжені сім'єю, що суміщають навчання з роботою. Наявність у них досвіду практичної діяльності, особливих умов отримання освіти змушують вузи змінити графік і методи навчання. Вже недостатньо передати студентам певний обсяг знань, набагато важливіше стало навчання пошуку та аналізу необхідної інформації, навчання самого процесу отримання знань.

Ці зміни, характерні для самого процесу освіти, відбуваються на тлі більш широких процесів змін, що охоплюють економіку окремих країн, регіонів і світу в цілому. Студенти отримують вищу освіту в зарубіжних країнах, а застосовують отримані знання, працюючи в міжнародних компаніях по всьому світу. Європейський Союз розробив спеціальні стипендії та програми, що стимулюють студентів їхати навчатися за межі своєї країни. У провідних ВНЗ Великої Британії, США, Канади до 80% студентів становлять іноземні громадяни.

Сучасні інформаційні технології, бурхливий розвиток дистанційного навчання зробили національні кордони абсолютно прозорими для освітніх послуг. Сформувався єдиний світовий освітній ринок, де вузи самих різних країн пропонують свої продукти і послуги всім студентам одразу, не обмежуючи себе національними кордонами. Знамениті рейтинги Financial Times кращих бізнес шкіл тепер включають не тільки вузи США, але й Канади, Іспанії, Франції, Великобританії. Роботодавці в багатьох країнах Європи все більше уваги при прийомі на роботу випускників вузів звертають увагу на досвід навчання, життя та роботи за кордоном, оскільки це свідчить про адаптивних можливостях кандидатів, широті кругозору, навичках спілкування з представниками різних культур.

Найвідоміша форма інтернаціоналізації вищої освіти — це мобільність студентів — виїзд певної кількості студентів для навчання за кордон. Звичайно відрядження студентів на навчання в інші країни — явище не нове, і певні регіони стикаються з цим вже давно. Більшість європейських країн вже багато років мають постійний приплив студентів із своїх колишніх колоній. Значна частина молоді з країн Латинської Америки прагнуть отримати диплом в університетах США та Канади. У період холодної війни вищі навчальні заклади Радянського Союзу та Східної Європи залучали студентів з держав зі схожою ідеологією. За останні 40 років темпи збільшення цих потоків студентів, які перетинають національні кордони для здобуття вищої освіти, перевищили темпи поширення самої вищої освіти. За даними ЮНЕСКО рівень міжнародної мобільності студентів зріс за останні 25 років на 300%. На думку експертів до 2010 року число студентів, що навчаються за кордоном, складе 2,8 мільйонів, а до 2025 року — 4,9 мільйонів.

Мобільність студентів стимулюється різними державними і регіональними програмами. Багато країн укладають двосторонні і багатосторонні угоди в цій галузі. Найбільш відомі європейські програми — «Еразмус», а потім (з 1995р.) «Сократ». Програма «Еразмус» (розпочата в 1987 щоб сприяти створенню загального ринку в Європі) і пов’язані з нею схеми мобільності, такі як «Комет», «Лінгва» та ін ставили за мету створення європейської моделі вищої освіти. Студентський обмін розглядається як могутній засіб розвитку загальноєвропейського ринку фахівців і кваліфікованих працівників. Для усвідомлення і затвердження конкурентоспроможності своїх знань і умінь кожен студент або викладач повинен мати можливість хоча б короткий час навчатися і стажуватися за кордоном, а завдяки цьому в основному ВНЗ він може скоротити кількість годин, присвячених вивченню іноземних мов. Мобільності студентів, викладачів і дослідників сприяє цілеспрямована підготовка до здачі мовних тестів типу TOEFL, тестів для вступу в магістратуру з економіки GRE, менеджменту GMAT.

Питання інтернаціоналізації і якості вищої освіти тісно пов’язані, оскільки з самого початку вважалося, що процес інтернаціоналізації і вихід вузів на міжнародний ринок сприяє підвищенню якості освіти. У багатьох документах з питань вищої освіти національного та європейського рівня 80-х і початку 90-х років процес інтернаціоналізації розглядався не як самоціль, а як інструмент підвищення якості вищої освіти. Підвищення якості освіти відігравало важливу роль у просуванні таких програм інтернаціоналізації, як програма стимулювання міжнародної мобільності студентів Еразмус.

Навесні 2003 року Європейський парламент зробив новий крок у просуванні міжкультурного взаєморозуміння і співробітництва європейських вузів з вузами інших частин світу, запропонувавши програму «Еразмул-мундус», розраховану на період 2004;2008 р. Цей крок був викликаний все зростаючим потоком студентів магістерських програм, виїжджаючих на навчання в США, і існуючим дисбалансом в аналогічних потоках мобільності в самій Європі. Велика частина студентів з неєвропейських країн, що приїжджають вчитися до Європи, обирають Великобританію. Erasmus (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students). «Еразмус-мундус» спрямована на створення партнерських мереж європейських і неєвропейських вузів, що пропонують спільні магістерські програми, в яких студенти змогли б скористатися унікальним поєднанням сильних сторін вищої освіти в різних країнах. Erasmus (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students).

Програма Erasmus — це система студентських обміну між університетами Європи, яка дозволяє студентам Європейських університетів вільно мігрувати до ВНЗ учасники системи. Студенти отримують можливість навчаючись польському вузі, студент може піти курс в партнерському університеті Франції, Німеччині чи будь-який інший з 30 країн. На сьогодні в ній беруть участь, крім 27 країн — членів ЄС, Норвегія, Ліхтенштейн, Ісландія і Туреччина. Учасниками програми Erasmus є близько 2000 університетів Європи. З моменту старту програми в ній вже взяли участь більше 1,5 мільйона осіб. За прогнозами Єврокомісії завдяки Erasmus, до 2012 року 12 мільйонів студентів і викладачів можливість зможуть навчатися і проводити дослідження за кордоном. З 2007 по 2015 рік на освітню інтеграцію Єврокомісія виділить 13,6 мільярда євро.

Девіз програми: «Привести студентів до Європи, принести Європу всім студентам» .

Крім більш-менш організованих схем студентської мобільності, існує і спонтанне переміщення студентів поза будь-яких програм. Ця спонтанна мобільність є результатом цілого ряду чинників, що відбивають діють на ринку освітніх послуг стратегії «проштовхування» і «витягування». З одного боку вузи, прагнучи збільшити пропозицію своїх програм, активно просувають їх на закордонних ринках. Вони відкривають свої філії та зарубіжні кампуси в інших країнах, укладають договори про співпрацю з місцевими навчальними закладами, використовують дистанційні технології навчання і т.п., тобто проштовхують свої освітні послуги і продукти по каналу розподілу, поки вони не досягнуть цільового споживача.

З іншого боку, національні відмінності в доступі до освіти, кількісні обмеження у наборі студентів на певні спеціальності змушують студентів з цих країн шукати можливості освіти за кордоном. Мовні і культурні міркування залучають студентів на освітні програми Великобританії, Франції, США. Домінування англійської мови в якості основного в сучасній науці і в якості найбільш часто досліджуваного другої мови, зумовило той факт, що поряд із США та Великобританією в список країн, що приймають найбільшу кількість іноземних студентів, увійшли також Канада і Австралія. Виниклий в цілому ряді країн попит на освітні програми вузів цих країн витягує їх освітні послуги по каналу розподілу: виникають спеціалізовані агентства і консалтингові компанії, як національні, так і міжнародні, що виступають посередниками і консультантами по задоволенню цього попиту.

Міжнародна мобільність студентів є не тільки міжконтинентальним, але й регіональним явищем. Процес інтеграції регіональних економік стимулює мобільність студентів, і в цьому відношенні такі міжнародні угоди, як NAFTA, ASEAN або APEC зіграли велику роль. Спеціально створена програма «Нордплюс» — програма студентського обміну між північними європейськими країнами — грунтується на привабливому принципі фінансування: «гроші йдуть за студентом». За цією програмою вузи скандинавських країн отримують фінансування в залежності від кількості студентів, які записалися на їх програми. Причому, фінансування виділяється як на студентів з даної країни, так і на громадян країн, об'єднаним даним договором.