Сумщина туристична

ПЛАН Вступ. Привабливість Сумщини як туристичного регіону.

1. Ресурсно — рекреаційний паспорт Сумської області.

1.1 З історії Сумщини.

1.2 Геополітичнеположення — важлива складова розвитку туризму в області.

1.3 Особливості рельєфу.

1.4 Домінуючий рослинний покрив.

1.5 Клімат.

2. Рекреаційно — туристські ресурси регіону.

2.1 Унікальні ландшафти і природні об'єкти.

2.2 Найвизначніші пам’ятки історії та архітектури.

2.3 Біосоціальні ресурси.

2.3.1 Народний музей Трудового братства М. М. Неплюєва у Воздвиженську.

2.3.2 Будинок — музей А. П. Чехова в Сумах.

2.3.3 Музей Петра Калнишевського у с. Пустовойтівка Роменського району.

2.4 Подійні ресурси.

2.4.1 Могила гетьманців у Лебедині.

2.4.2 Поле Конотопської битви в с. Шаповалівка Конотопського району.

2.4.3 Пам’ятник мамонту, 1841 с. Кулішівка.

2.4.4 Спадщанський ліс. Путивльський район.

2.4.5 Сумщина фестивальна.

3. Актуальні і потенційні види туризму на території Сумської області.

4. Екологічний стан області.

5. Стан туристичної галузі Сумської області.

Висновок

Вступ. Привабливість Сумщини як туристичного регіону.

Сумщина — овіяний легендами і славою край, край казкової природи. По його землях несуть свої води тихоплинні Псел і кришталева Ворскла, блакитна Сула і прозорий Сейм, пісенна Десна і задумлива Есмань… Безкраї лани, мальовничі ліси з озерами, смарагдові луки з духмяними травами — все це Сумщина, невід'ємна складова частина України, держави з могутнім духовним і ресурсним потенціалом.

Сумщина — скарбниця історико — культурних пам’яток. Вона є одним знайбільш насичених історико — культурною спадщиною регіонів України: майже 1,5 тис. пам’яток історії, 780 археології, 102 пам’ятники монументального мистецтва та 373 пам’ятки архітектури, 6 садово — паркових архітектурних ансамблів, 3 монастирські ансамблі. ЇЇ пізнавально — туристський потенціал невичерпний, оскільки через Сумщину пролягла межа з «Диким полем», де синтезувалась культура багатьох народів і епох від часів Київської Русі.

З глибини тисячоліть випливає історія заснування міст Путивля, Глухова, Ромен, Лебедина, які включені до списку найважливіших історичних міст України. Названі міста мають величезний невикористаний історико — культурний потенціал для розвитку туризму в області. Вони входять до туристського маршруту «Намисто Славутича».

Безперечно, незабутні враження залишаться після відвідування міста Глухів — одного з найдавніших міст України, яке веде свою історію з 1152 року. Це — колишня столиця гетьманської України, резиденція гетьманів І.Скоропадського, Д. Апостола, К. Розумовського, батьківщина видатних діячів світовоїта української музичної культури — М. Березовського та Д. Бортнянського.

Путивль — відомий ще з Х століття і оспіваний у давньоруській пам’ятці літератури «Слово о полку Ігоревім».

Софроніївський монастир має печери, розміри яких у кілька разів перевищують розміри печер відомої святині православ’я — Києво — Печерської лаври.

Необмежені рекреаційні можливості Сумщини, враховуючи її екологічну незабрудненість, мальовничість лісостепового рельєфу і пейзажів, сприятливі кліматичні умови, долини річок Сейму, Псла, Сули та інших, що перетинають степові і заліснені зони області, лісові масиви Охтирщини, Лебединщини, Краснопільщини, Кролевеччини та інших районів здатні задовольнити будь — які смаки туристів, а природні заповідники, заказники, урочища, угіддя, болота створюють умови для розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів туризму — мисливства, рибальства, човнярства, кінних і пішохідних маршрутів, різноманітних за часом і подовженістю.

Туристична сфера має реальні перспективи розвитку також завдяки наявності лікувальних мінеральних джерел, значній кількості санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів і рекреаційних пунктів для відпочинку.

Незабутні краєвиди та достатній етнографічний потенціал Сумщини дають велику можливість для організації сільського туризму.

З метою підтримки туристичної діяльності у 2003 році була прийнята нова редакція Програми розвитку туризму в області на період до 2010 року, головним завданням якої є створення позитивного образу та авторитету Сумщини як туристичного регіону.

1. Ресурсно — рекреаційний паспорт Сумської області

1.1 З історії Сумщини

Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. Починаючи з перших століть до н.е., вся територія сучасноїСумської області входила до складу земель, наяких проживали ранні слов’янські племена. В УІІ - Хст. територію сучасної Сумщини населяло слов’янське плем’я сіверян. Тривалий процес соціально — економічного розвитку східних слов’ян зумовив формування феодальних відносин й утворення однієї з наймогутніших держав свого часу — Київської Русі.

До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини.

Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам’ятку Київської Русі - «Слово о полку Ігоревім». На початку 20-х років ХІІІст.зі сходу насунули монголо — татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. В 50−60 роках ХІУст. наш край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. Славу Київської Русі намагався відродити Богдан Хмельницький. У рокиВизвольної війни і до смерті гетьмана існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу гетьманської України, а південно — східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

Після скасування Катериною ІІ в 1764р. гетьманської влади на Лівобережжі та в 1765р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно — територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком стислого періоду з 1917р. до початку 1919р., коли знову відродилася українська державність, — тоталітарної Російської радянської соціалістичної держави.

На початку 80-х років ХУІІІст. територія Сумщини входила до складу Харківського, Курського, Чернігівського, Новгород — Сіверського намісництв, у 1791р. — Чернігівського і Новгород — Сіверського намісництв, у 1796р. — Малоросійської, СлобідськоУкраїнської і Курськоїгуберній, а з 1802р. — Чернігівської і Полтавської губерній. До 1917р. Сумський край не зазнав суттєвих адміністративних змін і був складовою Чернігівської, Полтавської, Харківської і Курської губерній [30, с. ХХХV; 29, с.15]

Після утворення СРСР запровадили новий адміністративний поділ. Замість губерній, повітів, волостей утворюються округи і райони. У 1962р. на території краю існували Глухівський, Конотопський, Полтавський, Роменський, Сумський округи, що поділялися на райони.

Трагічною сторінкою історії України і Сумщини стали масові політичні репресії 30-х років. Саме в цей складний час формується і 10 січня 1939р. створюється як окрема адміністративно — територіальна одиниця Сумська область. До неї ввійшли 12 районів Харківської, 17 районів Чернігівської та 2 райони Полтавської областей. Нині в її складі 18 районів, 15 міст, 20 селищ. Найбільші міста — Суми, Конотоп, Охтирка, Ромни, Шостка. Адміністративний центр — Суми.

1.2 Геополітичне положення

Сумська область розташована в північно — східній частині України. Сусідами її на півдні і південному сході є Полтавська і Харківська, на заході - Чернігівська області. На півночі і сході протягом 498 км її межі збігаються з українсько — російським кордоном, де область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями Росії.

Відстань від обласного центру до столиці України — м. Києва залізницею становить 350 км, шосейними шляхами — 366 км. Транспортна мережа загального користування включає 791 км експлуатаційної довжини залізничних колій, 7,3 тис. км автомобільних доріг.

Через область проходить міждержавна автомагістраль Київ — Москва, залізничні магістралі: Київ — Москва, Київ — Харків, Дніпропетровськ — Санкт — Петербург. Великі залізничні вузли: Конотоп, Ворожба, Смородино, Суми, ХутірМихайлівський

Тож територія Сумщини транспортно доступна для туристів. У перспективі економічного розвитку області - оновлення усіх видів транспорту, підвищення технічного стану автодоріг, розширення мережі автобусних маршрутів у сільській місцевості, що дасть можливість для розвитку сільського туризму.

1.3 Особливості рельєфу

Сумська область розташована в межах двох природних зон — Лісостепової та Поліської.

Поверхня території досить рельєфна, вона являє собою хвилясту рівнину, розчленовану широкими долинами численних річок, ярами та балконами.

В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній — Лівобережне плато.

Східна і північно — східна частини області зайняті відрогами Середньо — Російської височини, західна і південно — західна частини — давніми терасами Дніпра і Десни.

За особливостями рельєфу територію можна поділити на три геоморфологічні зони: Поліську низовину, Полтавську рівнину та Середньо — російську височину.

Поліська низовина займає крайню північну частину Сумщини. Це — знижена рівнинна територія. Близько половини площі низовини в межах області припадає на долину Десни.

На Полтавській рівнині знаходяться центральна та південно — західна частини області. З півночі рівнина обмежена річкою Сейм, а на півдні та заході виходить за межі області.

Значна частина області розташована на південно — західних схилах Середньоросійської височини. Це південно — східна частина області та територія між поліською низовиною та Сеймом, яка простягається на захід до м. Кролевець [9, с.9−10]

Відсутність на території гір унеможливлює розвиток в області таких видів туризму якальпінізм, гірські лижі, спелеотуризм, спускання на байдарках по гірським річкам, зате відкриває широкі можливості для пішохідного, екологічного туризму та ін.

Натомість, на території області протікає 165 річок довжиною більше 10 км і 2115 річок довжиною менше 10 км. Найбільші річки — Десна та Сейм, Сула, Псел і Ворскла. Дві останні найбільш освоєні в рекреаційному відношенні. Багато ставків, озера — стариці та болота. Все це дає можливість для розвитку мисливсько — рибальських баз для відпочиваючих, пляжно-купального відпочинку, водного туризму, греблі.

1.4 Домінуючий рослинний покрив

Сумщина — зелений край, у якому природна рослинністьщезбереглась на значних площах. Територія області поділена на 2 частини — лісову і лісостепову.

В північній, лісовій частині області переважають соснові та дубові - основні ліси. Дуб і сосна утворюють здебільшого різні яруси. Широколистяних лісів тут мало. Це переважно дубові ліси з домішкою осини та берези.

В південній частині переважають широколистяні ліси — дубові та липово — дубові з кленом гостролистим. Соснові та дубово — соснові ліси знаходяться тут на піщаних терасах річок.

У лісостеповій зоні навіть у минуломупереважали не ліси, а лучні степи. Ліси тут переважно дубові з участю та співдомінуванням липи та клена гостролистого. Вони приурочені здебільшого до сильно почленованих ярами табалками високих правих берегів річок.

Східні та південно — східні частини Лісостепу — широколистяні ліси: липово — дубові та кленово — липово — дубові.

Таким чином, на території Сумщини можна виділити4 відмінних за рослинним покривом частини:[9]

поліську;

відрогів Середньоросійської височини у лісовій зоні;

лісостепову рівнину;

лісостепових відрогів Середньоросійської височини.

1.5 Клімат

Клімат в області м’який, помірноконтинентальний. Зима прохолодна, літо помірно жарке. Середня температура повітря в січні від -7,9 на півночі області, до -7,1 — на південному заході, в липнівід +18,4 на півночі, до +19,9 — на південному сході. Період з температурою понад +10 становить 150−160 днів.

Абсолютний мінімум температури повітря -36, абсолютний максимум +38.

Річна кількість опадів 527 — 600 мм на півночі, на решті території - 460−520 мм. Найбільша кількість опадів припадає на липень. На крайньому Сході інколи випадає град. Взимку бувають заметілі. У цілому кліматичні умови можнаохарактеризувати як помірно комфортні для розвитку рекреаційної діяльності в регіоні[12,c.40; 9, c.15]

2. Рекреаційно — туристські ресурси регіону

2.1 Унікальні ландшафти і природні об'єкти

Природно-заповiдний фонд областi представлений унiкальними та найкраще збереженими природними територiями та об'єктами майже всiх типiв та категорiй. На 01.01.2007 р. їх кiлькiсть досягла 223 i становить 158 627,08 га або 6,6% вiд загальної територiї областi. Це один з найкращих показникiв на Українi.

В областi iснують: один нацiональний природний парк, вiддiлення природного заповiдника, 10 заказникiв, 3 пам’ятки природи, 2 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; 2 регiональних ландшафтних парки, 29 заповiдних урочищ, 54 заказники, 62 пам’ятки природи, 19 паркiв-пам'яток садово-паркового мистецтва та 1 ботанiчний сад мiсцевого значення[39; 9]

Великий Бiр. Важко знайти на Сумщинi другу рукотворну дiлянку, яка б так вражала своєю незвичайною величчю та красою. На дiлянцi, заснованiй вiдомим лiсознавцем професором В.Д. Огiєвським, збереглися до нашого часу географiчнi культури сосни звичайної. Цей своєрiдний музей сосену Шостинському районі став центром створеного на площi 1231 га лiсового заказника загальнодержавного значення «Великий бiр». Тут, починаючи з 1897 року, професор з Санкт-Петербургу В.Д. Огiєвський розпочав свої роботи з лiсової справи. Протягом 1912;1916 рр. було закладено 49 постiйних пробних площ, на яких висаджено понад 200 географiчних варiантiв сосни звичайної. Заготiвля насiння її велася вiд Польщi на заходi до Акмали на сходi i Вологди на пiвночi. Тут поєднались сосна тамбовська та волинська, чернiгiвська та орловська. Є сосни з Прибалтики — курляндська та інші. Деяким соснам зараз більше 100 років. 9;3,c.14]

Шалигинський. Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Шалигинський» знаходиться у Глухiвському районi неподалiк сiл Старикове та Шалигiно. Створений на площi 2868,1 га заказник охоплює в основному лiси. Ця мальовнича мiсцевiсть включає широкi заплави рiчок Клевенi та Обести i їх надзаплавнi тераси. Територiя заказника знаходиться в пiвнiчно-схiднiй частинi областi на межi з Росiєю.Тут розташованi три великi лiсовi масиви — Монастирське, Бiр, Берiзки. В деяких куточках заказника збереглися сосни, яким більше 200років.

Пiд час вивчення флористичного складу заказника на сьогоднi виявлено п’ять видiв iз Червоної книги України, цiлу низку лiкарських рослин, багато регiонально рiдкiсних рослин, якi пiдлягають охоронi в областi.[9; 3,c.17]

Середньосеймський. Середньосеймський ландшафтний заказник загальнодержавного значення знаходиться в Путивльському, Бiлопiльському та Буринському районах Сумської областi. Вiн розмiщений в спiльнiй долинi рiчок Сейм та Вир i має площу 2020,8 га. Нинi на територiї заказника заплавнi лiси збереглися лише в прирусловiй частинi. Решта заказника зайнята переважно луками, а також водною i прибережноводною рослиннiстю стариць. Значний iнтерес являє собою знаходження в заплавному лiсi неподалiк вiд русла р. Сейм великих куртин релiктового виду страусового пера звичайного. Окремi екземпляри страусового пера у заказнику досягають пiвтора метри заввишки. На прируслових дiлянках можна побачити кущi верби мирзинолистої - льодовикового релiкту. Вона є рiдкiсною для Сумської областi.

Середньосеймський заказник — один iз найбiльш цiнних об'єктiв в природно-заповiдному фондi Сумщини. Заказнику властивi мальовничi ландшафти, багатий рослинний i тваринний свiт. Територiя заказника та прилеглих до нього лiсiв, лук та болiт є перспективною для створення природно-заповiдного об'єктувищої категорiї - природного заповiдника або нацiонального природного парку.[9]

Банний яр. Ботанiчний заказник загальнодержавного значення «Банний яр» площею 236 га розташований у Могрицькому лiсництвi Сумського району i є частиною одного з найбiльших в лiсостеповiй зонi України масиву широколистяного лiсу. Велику увагу до себе вiн привертає як мiсце зростання рiдкiсних, релiктових для Лiвобережжя України видiв.

Заказник «Банний яр» — один з найважливiших в Українi об'єктiв охорони схiдноєвропейських липово-кленово-дубових лiсiв.[3,c.40]

Журавлиний. Орнiтологiчний заказник загальнодержавного значення «Журавлиний» створений на територiї Низiвського лiсництва в Сумському районi у 1982 роцi з метою охорони постiйних мiсць гнiздування рiдкiсного на Українi птаха — журавля сiрого.

Андрiяшiвсько-Гудимiвський. Андрiяшiвсько-Гудимiвський гiдрологiчний заказник загально-державного значення має площу 1509,6 га. Це обводнений болотний масив, який знаходиться в заплавi р. Сули.

Андрiяшiвсько-Гудимiвський заказник є типовим заплавним комплексом Лiсостепу з переважанням високотравних угруповань i багатою фауною.[3,c.47]

Бiловодський. В Роменському районi на площi 1515,7 га в заплавi р. Сули розкинувся Бiловодський гiдрологiчний заказник загальнодержавного значення.. На луках заказник можна зустрiти фiолетово-червонуватi суцвiття та плямистi листки орхiдеї - пальчатокорiнника травневого, занесеного до Червоної книги України.

Заказник є улюбленим мiсцем гнiздування численних навколоводних птахiв: пастушкiв, крячкiв, качок, чапель, куликiв, очеретянок, вiвсянок, плисок та iн. Можливе гнiздування луня лугового. З числа рiдкiсних видiв птахiв вiдмiчається гнiздування 2−4 пар сiрого журавля. На луках зустрiчається деркач, в окремi роки восени спостерiгалися лелеки чорнi.

Климентiвський. Бiля м. Охтирка в заплавi чарiвної р. Ворскла на площi в тисячу гектарiв в 1979 роцi було створено гiдрологiчний заказник мiсцевого значення «Климентiвський». На його територiї, сильно розчленованiй старицями i болотами, нiколи не проводились гiдромелiоративнi та культуротехнiчнi роботи. Завдяки цьому тут збереглась незаймана водна, прибережно-водна, болотна та лучна рослиннiсть.

Зваживши на виняткову наукову та екологiчну цiннiсть цiєї територiї, Указом Президента України вiд 09.12.98 р. статус заказника «Климентiвський» було пiдвищено до гiдрологiчного заказника загальнодержавного значення.

Бакирiвський. Бакирiвський гiдрологiчний заказник загальнодержавного значення розкинувся на площi 2606,0 га у Тростянецькому, Охтирському i Великописарiвському районах. Це величезний обводнений заплавний комплекс рiчки Ворскла. В прибережно-водних заростях можна зустрiти чапель (руду, сiру та велику бiлу), малу курочку. В повiтрi нерiдко можна побачити шулiку чорного — птаха, який останнiм часом став рiдкiсним в Українi. Мешкають у заказнику бобри рiчковi.

Отже, в Бакирiвському гiдрологiчному заказнику представленi типовi для Лiсостепу болотнi на воднi природнi комплекси. Такi дiлянки зберiгають в заплавах рiчок не лише рiзноманiття рослинного та тваринного свiту, але й мають водорегулююче значення.

Хухрянський. Територiя Хухрянського гiдрологiчного заказника загальнодержавного значення знаходиться в Охтирському районi i має площу 4591,6 га. Це — один iз найбiльших заказникiв Сумщини. Тут зберiгся типовий для регiону заплавний комплекс з переважанням справжнiх i заболочених лук, болiт та водойм.

На територiї заказника виявлений цiкавий заплавний фаунiстичний комплекс, в складi якого зустрiчаються регiонально рiдкiснi види-такi, як велика бiла чапля, руда чапля, сiра чапля, чорний шулiка, мала курочка. Пiдлягає охоронi куниця лiсова, яка водиться в лiсах та болотах заказника.

Заказник «Хухрянський» — один iз найбiльших за площею заплавних заказникiв України. Це один iз небагатьох наших заказникiв, в яких зберiгаються значнi площi лук.

Яблуня-колонiя.На околиці старовинного м. Кролевець Сумської області знаходиться особливий, унікальний об'єкт природно-заповідного фонду України — ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Яблуня-колонія». Зовні - це яблуневий кущ, орієнтовний вік якого — понад 200 років. У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура. Сьогодні на одному з міських майданів, за металевою огорожею, на площі близько 1000 квадратних метрів лежать у різних напрямках 15 прирослих до землі стовбурів — її дітей чи онуків, а, може, правнуків та прапра… Загубився початок цього життя десь у сивій давнині. Неперевершеною, ніде більш незнаною особливістю яблуні є її здатність до самостійного укорінення гілками, а значить — до продовження життя. Коли один з прирослих до землі стовбурів має відмерти, його віти стрімко нахиляються до землі і теж приростають. Набравшись сил, вже не віти, а деревця піднімаються знову догори, рясно вкриваючись цвітом навесні та червоно-білими, приємними на смак яблуками восени. Завдяки таким своїм особливостям увійшла диво — яблуня до історії садівництва. У свій час дивною яблунею зацікавився сам І. М. Мічурін. Територія, на якій росте яблуня, огороджена і позначена державними охоронними знаками. Проте, поступово розростаючись, яблуневий кущ ладен вирватись за межі огорожі. Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Яблуня-колонія» зацікавать багатьох жителів області та її гостей. Дістатися до яблуні можна залізницею або автодорогою «Київ — Москва», що проходять через м. Кролевець.[9,c.166;27,c.26]

Урочище Боромля. Пам’ятки природи створюються для охорони цінних, хоча звичайно невеликих за площею, природних об'єктів — вікових дерев, джерел, геологічних відслонень. Вони покликані берегти природні перлини, унікальні об'єкти для наших нащадків.

Привертає увагу зоологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення у Конотопському районі «Урочище Боромля» (55 га). Це острів у заплаві Сейму, вкритий природним дубовим деревостаном та луками, де є колонії сірої чаплі. Основні лісові породи — дубові насадження віком 200 років.

Михайлiвська цiлина — заповiдник лучного степу. Серед заповiдних дiлянок Сумщини Михайлiвська цiлина займає особливе мiсце. Її унiкальнiсть полягає в тому, що тут охороняється дiлянка плакорного лучного степу. Плакорнi степи в Українi майже повнiстю розоранi. Цей невеликий куточок неораного степу репрезентує лучнi степи, якi в минулому були поширенi в Лiсостепу.

Михайлiвська цiлина є вiддiленням Українського степового природного заповiдника. Загальна площа його становить 202,48 га. Цей степовий масив знаходиться на вододiлi рiчок Грунi i Сули у Лебединському районi. Колись тут були великi цiлиннi пасовища, але вже в 1928 роцi цiлинного степу залишилось дещо бiльше 200 га. З цього часу i починається охорона цiєї унiкальної дiлянки. В дореволюцiйний час територiя Михайлiвської цiлини належала помiщику Капнiсту, який використовував дiлянку для випасання коней. Пiзнiше, пiсля революцiї, цi землi входили до складу земель Михайлiвського кiнного заводу. У 1928 роцi постановою Сумського виконкому Михайлiвська цiлина була оголошена заповiдником мiсцевого значення (якi тодi iснували), а у 1947 роцi категорiя охорони була пiдвищена до загальнодержавного заповiдника. Пiзнiше, у 1951 роцi, заповiдник був переданий Академiї наук України, а саме Інституту ботанiки, науковцi якого розпочали детальнi дослiдження рослинного свiту дiлянки.

З 1961 року Михайлiвська цiлина увiйшла до складу Українського степового заповiдника i стала його пiвнiчним фiлiалом. Хто хоч раз побував тут, не може забути барвистого цвiтiння степового рiзнотрав’я. Починаючи з ранньої весни i до пiзньої осенi степ змiнює свої кольори. З настанням теплих весняних днiв першими з’являються досить великi бузково-рожевi квiти брандушки рiзнокольорової. Цей рiдкiсний червонокнижний вид ще зрiдка можна зустрiти на Сумщинi, але найбiльша його популяцiя знаходиться на Михайлiвськiй цiлинi. Весна в степу проявляється i у квiтуваннi сону широколистого, а пiзнiше — в травнi — з’являються великi золотавi квiти горицвiту весняного. Ця рослина утворює в заповiднику яскравi килими. Коли квiтує зiновать руська, в степу переважає iнший вiдтiнок жовтого кольору. В кiнцi травня рiзнобарвний степ прикрашає квiтування чини панонської, анемони лісової, пiвникiв угорських, шолудивника степового. Кольорова гама степу постiйно доповнюється i одночасно змiнюється. На початку лiта степ розквiтає синiми барвами — квiтують шавлiї лучна та поникла. В цей же час починає виколошуватись ковила." Де плуг пройшовтам тирса не росте, Де зоранотам не гніздиться стрепет" ,-писав славетний український поет М. Т. Рильський, який приїздив на Михайлівську цілину у 1960 році і був вражений красою цієї перлини. «Прекрасний степ, справжня поезія!- записав він у книзі відвідувачів. Таке враження від степу переповідають всі, хто хоч раз побував тут.

Заповідник щорічно приймає вітчизняних і зарубіжних туристів. Тут бувають школярі, студенти, слухачі природничих факультетів, спеціалісти, що приїжджають на стажування до Сум, природознавці з інших заповідників України.[2;36;9,c.125]

Нацiональний природний парк «ДеснянськоСтарогутський» .

" Зачарована Десна" - так назвав цi мiсця видатний український кiнорежисер i письменник Олександр Петрович Довженко. Мальовничий i унiкальний край пiвнiчно-схiдної частини України. Тут сьогоднi збереглося багато незайманих куточкiв живої природи. Саме з метою збереження та вивчення природних комплексiв на пiвночi Сумської областi, згiдно з Указом Президента України вiд 23 лютого 1999 року створено" Деснянсько-Старогутський" нацiональний природний парк площею 16 215 га.

Додаток № 6

За особливостями природних комплексiв i ландшафтних рис, територiя парку подiляється на двi частини — Придеснянську та Старогутську, якi з'єднанi вузькою смугою.

Старогутська частина займає плакорнi дiлянки i вкрита сосновими лiсами — це майже суцiльний лiсовий масив, який є крайньою пiвденною частиною вiдомих Брянських лiсiв. Лiси цiєї частини парку є характерними для зони пiвденної тайги. Значну ценотичну роль у них вiдiграють чорниця, брусниця, одинарник європейський, верес, а також зеленi мохи, що вкривають землю суцiльним м’яким шаром. Весною цi лiси набувають особливого шарму пiд час квiтування первоцвiтiв — рясту порожнистого, пшiнки весняної, зiрочок жовтих. Великi площi в Старогутськiй частинi парку займають луки та болота.

Тваринний свiт Старогутських лiсiв типовий для лiсiв Полiсся. Тут мешкають лось, козуля, свиня дика, бiлка, вовк, куниця лiсова та iн. Також трапляються «жителi» пiвночi: чорний лелека, чорний дятел, глухар, рябець, заєць бiляк, а деякi птахи (глушець, сичик-горобець, горiхiвка, золотомушка жовточуба, сiрий сорокопуд) гнiздяться лише в Старогутський лiсах i далi на пiвдень не поширюються. Навiть досвiдчений мандрiвник буде вражений у вранiшнiй час важко злiтаючим велетнем-глухарем, свiжi враження свiдкiв про вiдвiдини цих мiсць бурим ведмедем, пугачем, риссю, зубром.

Придеснянська частина парку має зовсiм iнший характер. Рельєф тут сформований пiд дiєю рiчки Десни. Добре виявленi почленована численними старицями i озерами заплава та сформована пiщаними вiдкладами борова тераса. Рослинний покрив заплави представлений комплексом лучної, болотної, водної, прибережно-водної та чагарникової рослинностi. Численнi заплавнi водойми багатi на водну рослиннiсть, серед якої трапляються угруповання, утворенi релiктовими «червонокнижними» видами: плавуном щитолистим та водяним горiхом плаваючим. Тваринне населення Придеснянської частини парку представлене видами навколоводного, водно-болотного та лісовогокомплексiв. Луки, болота, заплавнi водойми тут населяють типовi мешканцi рiчкових заплав — бобер рiчковий, видра, горностай, ондатра. На пiщанiйтерасi Десни збереглося найбiльш пiвнiчне в Українi поселення тушканчика великого — типового представника степової фауни. Особливо вражає незчисленна кiлькiсть птаства. Десна — одне з вiдомих в Українi мiсць, де можна спостерiгати мiграцiю перелiтних птахiв. У квiтнi над залитою весняною заплавою пролiтають сотнi тисяч гусей, качок, куликiв i чайок рiзних видiв. Можна спостерiгати журавлiв, лелек, лебедiв i хижих птахiв. Багатством вiдзначається також iхтiофауна Придес-нянської частини парку. Крiм звичайних видів риб басейну Днiпра, у значнiй кількості зустрічаються сом, головень, жерех. Із рідкісних видiв тут є стерлядь, рибець, марена звичайна. Загалом, Придеснянська частина парку є типовою для регiону, мальовничою, рiзноманiтною, перспективною для рекреацiйного використання.

" Деснянсько-Старогутський" нацiональний природний парк є важливою складовою природнозаповiдного фонду України. На його територiї охороняється 20 видiв рослин та тварин.[19; 9,c.126]

Основним завданням парку є збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів, задоволення пізнавальних та рекреаційних потреб населення.

До об'єктів природнозаповідного фонду у Сумській області відносяться також: ботанічнізаказники «Громадська думка» (Роменський район)," Дубинський" (Роменський)," Засулля" (Лебединський), орнітологічний «Озеро Семиверстне», дендрологічний парк «Глухівський», ботанічні пам’ятки природи

" Віковий дуб" (Ямпільський), «Дівоча гора» (Глухівський), гідрологічна" Чернечі джерела" та багато інших, придатних для рекреації.[27,c.27−28]

На сьогодні готується цілий ряд документів по створенню нових рекреаційних об'єктів. Велика робота проводиться по створенню Національного парку «Ворсклянсько-Тростянецький». Вже є погодження з лісота землекористувачами Велико-Писарівського, Тростянецького та Охтирського районів щодо розміщення на їх території цього заповідного об'єкту. На фінішну прямувиходить робота по створенню «Середньо-Сеймського» парку. Готуються матеріали щодо розширення заповідної території державного значення «Михайлівська цілина». Природні ландшафти Сумщини мають багатогранне призначення і є своєрідними еталонами природи. Ці унікальні куточки природи області з часом повинні стати гордістю всієї України, а також улюбленим місцем для відпочиваючих і туристів. Завдяки унікальним природним об'єктам туристична сфера має реальні перспективи розвитку.[27,c.30;21]

2.2 НАЙВИЗНАЧНІШІ ПАМ’ТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона зосереджує в собі кращі здобутки, є золотим скарбом народу.

Багатовікова історія Сумщини відбилася в численних пам’ятках матеріальної та духовної культури. Місто Кролевець було єдиним містом Північної України, яке мало Магдебурзьке право. А найдавніші міста СумщиниГлухів, Путивль, Ромни — мають тисячолітню історію. Вони згадуються ще в літописах. Ці три міста Сумщинивключені до списку важливих історичних міст України і входять до Національної системи туристичних маршрутів «Намисто Славутича». Багато історико-культурних об'єктів знаходиться на Путивльщині. Давньоруське місто Путивль, яке існує зХ сторіччяоспіване в пам’ятці світової літератури «Слово о полку Ігоревім». Глухіводне з найдавніших міст, яке веде свою історію з 1152 року. Цеколишня столиця Гетьманської України. Роменський крайскарбниця археологічних пам’яток. Сліди перебування первісної людини на теренах сучасної Роменщини вірогідно сягають кінця раннього палеоліту (35- 150 тисяч років тому).До перлин Сумщини належать міста Суми, Кролевець, Тростянець, Лебедин, де існує багато унікальних історичних та природних об'єктів, які захоплюють туристів.[5;7;10;15;17;25;33]

Сумщина має унікальну історико — культурну спадщину — майже 1,5 тис пам’яток історії, 780 археології, 102 пам’ятники монументального мистецтва та 373 пам’ятки архітектури. Збереглись чудові садово-паркові архітектурні ансамблі (Суми, Хотінь, Кияниця, Куянівка, Бочечки, Волокитино), монастирські ансамблі (Мовчанський, Сафроніївський, Глинський).

Нині на Сумщині діють Путивльський історико-культурний та Глухівський державний історико — культурний заповідник(Додаток№ 7) Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1021 «Про Державний історико — культурний заповідник» на території Роменського та Недригайлівського районів створюється історико — культурний заповідник «Посулля». Складовою цього заповідника є с. Пустовійтівка Роменського району — батьківщина останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського. Ці місця згодом стануть привабливими для туристів. [23;35;39]

2.3 БІОСОЦІАЛЬНІ РЕСУРСИ

На весь світ відомі імена уродженців Сумської землі: славного запорозького кошового Петра Калнишевського, династії підприємців і благодійників Терещенків і Харитоненків, імена композиторів Бортнянського і Березовського. Тривалий час столицею Лівобережної України був Глухів. Тут мали свою резиденцію гетьман Іван Скоропадський, який похований в заснованому ним Гамаліївському монастирі поблизу Шостки, наказний гетьман Павло Полуботок, гетьмани Данило Апостол, Кирило Розумовський.

2.3.1 НАРОДНИЙ МУЗЕЙ ТРУДОВОГО БРАТСТВА М.М.НЕПЛЮЄВА

Однією з перлин Сумщини є місця, пов’язані з життям громадського діяча і релігійно — філософського письменника М.М. Неплюєва (1851- 1908), який у с. Воздвиженськомунинішнього Ямпільського району створивВоздвиженську чоловічу і Преображенську жіночу сільскогосподарські школи. Школидали чимало кадрів дляорганізованого М.М. Неплюєвим Хрестовоздвиженського Трудового братства — виробничо — споживчої артілі, яка мала на меті релігійно — моральне удосконалення. Вихованцями шкіл Неплюєва були відомі вчені, музиканти, художники, поети: С. Ф. Черненко, П. К. Федоренко, М. О. Фурсей, В. Я. Басок.

У Воздвиженську збереглися дерев’яний будинок М.М.Неплюєва, старий парк, могила Неплюєва, Хом’яківська гірка — місцелітературних читань братчиків. Матеріали про Трудове братство Неплюєваретельно зберігаються у народномумузеї, директор якого, Валерій Миколайович Авдасьовлюдина, закохана у свою справу. [1;38,c.33;26]

2.3.2 МУЗЕЙ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО

Петро Калнишевський (1690−1803) — останній кошовий отаман Запорозької Січі. Народився майбутній «козацький батько» на Роменщині й ніколи не цурався своїх коренів, завжди пам’ятав про рідну землю. Власним коштом збудував Покровську церкву в Ромнах (1770р. не збереглась), у рідній Пустовійтівці звів церкву Святої Трійці та подарував їй Євангеліє в коштовному окладі, який є раритетом роменського краєзнавчого музею. Сумщина пишається цією легендарною особистістю — патріотом своєї Вітчизни, вірним сином України.

Калнишевського поховано недалеко відолтаря соборного храму у найпочеснішому місці Соловецького монастиря.

На Батьківщині Калнишевського у 1991 році встановлено пам’ятник (автори В. Бородай та Р. Синько). У 2005 році проведені заходи щодо вшанування пам’яті Калнишевського, у жовтні 2006 року, з нагоди 315-річниці з дня народження, відкрито музей.

Започатковано всеукраїнське козацьке свято «Калнишева рада», готується путівник «Калнишевими шляхами» для відкриття нового туристичного маршруту по Дніпропетровській, Полтавській і Сумській областях.[30;35;39]

2.3.3 БУДИНОК МУЗЕЙ А.П.ЧЕХОВА

Є на Сумській землі куточок, пов’язаний із життям і творчістю А. П. Чехова, з любов’ю описаний у його творах і листах. Це мальовнича околиця Сум — Лука, де перебував великий російський письменник. В Суми Антон Павлович Чехов приїхав разом з матір'ю і сестрою у травні 1888року, вони зняли будиночок під дачу у місцевих поміщиків Лінтварьових.

Луганська садиба, де поселилися Чехови, була розміщена на березі ріки Псел і зразу зачарувала письменника. «Уж очень у меня хорошо, так хорошо, что и описать нельзя! Природа великолепна, всюду красиво, простора пропасть, люди хорошие, воздух теплый, тоны тоже теплые, мягкие» — писав він В. Г. Короленку.

На Луці А. П. Чехов дописував оповідання «Житейская мелочь» («Неприятность»), написав водевіль «Трагик поневоле», п'єси «Леший», «Рассказ неизвестного человека», виношував задумки оповідання «Учитель словесности», повість «Скучная история» і багато інших творів.

Садиба Лінтварьових не збереглася, тільки одноповерховий будиночок з чотирма білими колонами. На ньому мармурова дошка з написом: «В цьому домі в 1888—1889рр. жив і працював великий російський письменник Антон Павлович Чехов» .

29 січня 1960 у 100-річну роковину з дня народження у цьому домі відкрито Будинок — музей Чехова. В п’яти кімнатах розмістилася експозиція, яка розповідає про життя і творчість письменника і його перебування на Україні.[30]

На Сумщині є ще багато місць, які пов’язані з життям видатних людей: могила О. К. Булатовича (о.Антонія) в с. Луцинівка Білопільського району — видатного дослідника Африки, пам’ятник І.Харитоненку — меценату і блігодійнику (Суми), будинок родини Терещенків — підприємців, меценатів (Глухів), пам’ятник і обеліск на могилі О.А. Деревській (роменській мадонні) — що виховала 48 дітей — сиріт (Ромни), з 1851 року з с. Богданівкою Шосткинського району пов’язане життя видатного педагога, письменника К. Ушинського.

2.4 ПОДІЙНІ РЕСУРСИ

Багата сумська земля на різні історичніподії, завдяки їм Сумщину знають як по всій Україні, так і за її межами.

2.4.1 МОГИЛА ГЕТЬМАНЦІВ

Є у м. Лебедині місце, де майже 250 років знаходилася велика братська «Могила гетьманців», де було поховано близько 900 козаків — мазепинців, страчених протягом 25 листопада — 26 грудня 1709 року у центрі міста, на майдані біля церкви Преображіння Господнього. У цей час у Лебедині знаходилась ставка московського царя Петра І. Водночас тут князь О. Д. Меншиков чинив слідство і суд над прихильниками гетьмана І.С. Мазепи. Страчених козаків поховали за межами міста поблизу нинішнього Мироносицького кладовища. Пізніше місце поховання страчених козаків назвали Гетьманським кладовищем, а лебединські козаки насипали у пам’ять полеглих побратимів високу могилу — більше 20 м у довжину і ширину та 4 м у висоту. Козацьку могилу доглядали лебединці, правили тут панахиди, саджали квіти. У дореволюційний час на могилі були хрест і огорожа. Могила проіснувала до 1957р. а потім була зруйнована у зв’язку з подальшою забудовою міста. У час новітнього українського відродження Сумське козацтво, просвітяни і місцеві краєзнавці відшукали місце кладовища гетьманів і насипала могилу вдруге, поставили на ній хрест. Влітку 2003 на могилі поновлено дерев’яний хрест. [24;29;39]

2.4.2ПОЛЕ КОНОТОПСЬКОЇ БИТВИ

Конотопська битва 1659 — переможна битва української армії, очолюваної гетьманом І. Виговським, з московськими військами в червні 1659 під Конотопом. Ранньою весною 1659 стотисячна московська армія під командуванням О. Трубецького і Г. Ромодановського вдерлася до Лівобережної України. Неподалік від Конотопа московське військо було на деякий час затримано козаками Ніжинського і Чернігівського полків. Однак під натиском переважаючих сил противника українські частини відступили у місто. В кінці березня 1659 московська армія почала облогу Конотопа. Захисники міста під командуванням ніжинського полковника Г. Гуляницького втратили близько 10 тис. вбитими, але здобути місто не змогли. Героїчна оборона міста скувала основні сили ворога і дала змогу гетьманові І. Виговському зібрати війська і підготуватися до генерального бою.

28−29 червня (8−9 липня) 1659 на землях Шаповалівки та Соснівки поблизу Конотопа відбулася вирішальна битва, в якій московська армія була вщент розгромлена. В ході битви московити втратили близько 50 тис. вбитими і 5 тис. полоненими (серед яких було кілька бояр, зокрема Пожарський, Львов). Рештки ворожих військ відступили під Курськ. Проте І. Виговський не зміг скористатися перемогою. Проти його політики виступила старшинська опозиція. Виговський зрікся гетьманства. Та все ж блискуча перемога козацької зброї під Конотопом дала шанс Україні утвердити свою незалежність.

На місці битви встановлено пам’ятний знак-капличку.[15;39]

2.4.3 ПАМ’ЯТНИК МАМОНТУ

Сенсаційними знахідками прославилася на увесь науковий світ Кулішівка Недригайлівського району. В 1839 році тут натрапили на величезні кістки: копали яму під фундамент. Останки мамонта в Україні знайшли саме в той час, коли науковці тільки — но почали вивчати цю істоту, тому інтерес до неї був особливим. До того ж, в Україні рештки мамонта були знайдені вперше.

Землевласник, нащадок знатного роду — граф Головкін попечитель Харківського університету був людиною освіченою і про мамонтів чув. Він організував в Кулішівці серйозні розкопки. Запросив професора Харківського університету І.Й. Калениченка. Добули кісток на два кістяки. На цьому місці у 1841р. звели один з найоригінальніших у світовій історії пам’ятник.

Пам’ятник увічнює два історичних факти :

— знахідку добре збереженого кістяка мамонта;

— саме в цій місцевості проходив кордон між московським царством і Польско — Литовською Річчю Посполитою.[30,c.ХIХ;39]

2.4.4 СПАДЩАНСЬКИЙ ЛІС

У роки Великої Вітчизняної війни Спадщанський ліс став колискою Сумського партизанського з'єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака та Героя Радянського Союзу С.В.Руднєва. Партизани Сумщини пройшли з боями від Путивля до Карпат, а потім у складі Першої Української партизанської дивізії зробили не менш героїчний рейд на Сан і Віслу.

У вересні 1956 року у Спадщанському лісі відкрито музей партизанської слави. В музеї зберігаються особисті речі С. А. Ковпака, С.В.Руднєва, Г. Я. Базими, тачанка Ковпака, друкарська машинка, на якій було віддруковано перші накази партизанського генерала. В експозиції музею багато матеріалів, які розповідають про злодіяння фашистів на Сумщині.

У Спадщанському лісі збереглися німецький танк, захоплений партизанами у першому бою, партизанські землянки, братська могила партизанів.

Спадщанський ліс починається з монументу «Народні месники». Пам’ятник С. А. Ковпаку відкритий 4 вересня 1971р, до 30-річчя партизанського з'єднання, пам’ятник С.В.Руднєву відкрито у 1961р. Біля монументу партизанської слави — прититанкова гармата, захоплена у гітлерівців, перший підбитий німецький танк. Кам’яна брила з написом нагадує про розгром у Спадщанському лісі першої каральної експедиції гітлерівців 19 жовтня 1941р.

Спадщанський ліс — частина Путивльського державного історико — культурного заповідника, входить дотуристичного маршруту «Сумщина в період Великої Вітчизняної війни» .[5,c.67;10,c.32;39]

Додаток № 16

2.4.5 СУМЩИНАФЕСТИВАЛЬНА

Фестиваліє одним із видів туристичних ресурсів. Сумська земля багата різними фестивалями: обласними, всеукраїнськими і навіть міжнародними.

Міжнародний фестиваль органної, камерної та джазової музики «Органум» вперше відбувся у 1993 році в м. Суми і з тих пір кожного року збирає учасників з усіх регіонів країни, а також з — за кордону. У програмі - концерти класичної музики, виставки.

Міжнародний музичний фестиваль «Бах — фест» — для шанувальників фортепіанної музики. Проходить в Сумах.

Продюсер цих фестивалів — відомий органіст і артдиректор Орест Коваль.

Всеукраїнський фестиваль військових духових оркестрів «Сурми Конституції», збирає в місто Сумикращі духові оркестри з усієї України.

У рамках фестивалю — Всеукраїнський конкурсдиригентів оркестрів духових інструментів серед студентської молоді, започаткований у 2005 році, присвячений пам’яті заслуженого працівника культури України Л. К. Власенка, що 28 років займав посаду директора Сумського вищого училища культури та мистецтв ім. Бортнянського

Український відкритий фестиваль дитячого, молодіжного кіно, телебачення та радіо «Кришталеві джерела» проходить у Сумах. На нього з'їжджаються представники творчих колективів дитячих, юнацьких студій, телерадіокомпаній з усіх регіонів України.

У програмі: конкурс фільмів, а такожтуристична програма: відвідування древнього Путивля, Спадщанського лісу, екскурсія по Сумах та інших мальовничих куточках сумського краю.

Всеукраїнський літературно — мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники» прижився у Кролевці. Ось уже кілька років поспіль з'їжджаються у славний Кролевець артисти, майстри мистецтв та гості з усіх регіонів України. У програмі фестивалю — Всеукраїнський конкурс сучасної авторської пісні творчих колективів та окремих виконавців, виставка українського хліба, виставка робіт майстрів художнього ткацтва, виставка декоративно — ужиткового мистецтва майстрів України, гала — концерт переможців.

Всеукраїнський сільський фестиваль «Боромля» проходить у Тростянецькому районі наприкінці серпня. Він спрямований на пробудження інтересу до народної і сучасної пісні. Право першого виступу на церемонії відкриття надається кращому із кращих.

У програмі - конкурс на краще виконання пісні про село, конкурс молодих поетів, виставка — ярмарка сільськогосподарської продукції та інші розваги. У 2006р. у фестивалі взяло участь близько 400 учасників з різних областей України.

«Мистецькі береги Ворскли» — так називається всеукраїнський фестиваль сільської народної творчості, що проходить в Охтирці.

Вже 5 років у Конотопі проводиться всеукраїнський фестиваль «Козацький родослав», присвячений Конотопській битві. У 2006 році відсвяткували 347-і роковини. У цьому ж році фестиваль одержав статус всеукраїнського.

У програмі - святковий марш козацьких загонів, виступи художніх колективів, виставка козацьких куренів, виставка народних умільців, положення вінків до пам’ятного знаку (каплички) на полі Конотопської битви, гала — концерт.

15 — 16 серпня стало традиційним проведення всеукраїнського свята «Калнишева рада» у Недригайлівському районі. У рамках свята — фестиваль козацької пісні «Дивограй», музейна експозиція «Петро Калнишевський — останній отаман Запорізької Січі».

ОБЛАСНІ :

— фестиваль — конкурс хореографії «Поліські візерунки»;

— фестиваль патріотичної пісні «Партизанські зірниці» (Путивль);

— фестиваль фольклору «Пісенні джерела рідного краю»;

— фестиваль — конкурс «Вишневі усмішки» (Охтирка)

— фестиваль хорового мистецтва «Пісенне Посулля» (Недригайлів);

— фестиваль творчих колективів «Чарівний ключик» (Ямпіль);

— відкритий краєзнавчий мистецько — туристичний фестиваль «Земля Ярославни — золота кувшинка» (Путивль).[39]

3. Актуальні в потенційні види туризму в Сумській області

В області є перспектива розвитку :

— культурно — пізнавального туризму;

— екологічного туризму;

— спортивно — оздоровчого туризму;

— сільського туризму Завдякинаявності в Сумській області великої кількості пам’яток історії(1,5тис.), пам’яток архітектури (понад 300), близько 80 давньоруських городищ, поселень, могильників є перспектива розвитку культурно — пізнавального туризму. Йде створення державного історико — культурного заповідника «Посулля» на додачу до вже двох діючих — Глухівського і Путивльського. Він включатиме пам’ятки, розташовані в Роменському та Недригайлівському районах.

Є перспективи для розвитку зеленого туризму. У трьох оселях Лебединського району створені умови длянадання послуг із сільського зеленого туризму.[18;23;28]

Природні заповідники, заказники, урочища, створюють умови для розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів туризму — човнового, кінного і пішохідного.

Область має значні мисливські угіддя, що сприяє розвитку мисливського та рибальського туризму.

Одним з найважливіших центрів туризму в області є національний природний парк «Деснянсько — Старогутський». До послуг — мисливськорибальська база (розміщення у літніх двомісних будиночках) та база «Боровичанка», дерозташований будинок на 20 ліжко — місць. На березі Десни у спеціально відведених місцях можна розбити намети. Туристів та відпочиваючих чекають пляжі, риболовля, катання на човнах, візит — парк з бібліотекою, де можна переглянути відеофільми.

Пропонуються екскурсії по маркованих екостежках «Візитівка Десни», для любителів тихого полювання — вдосталь ягід, грибів.[19]

Нині в області діють 28 дитячих оздоровчих таборів, 88 профільних таборів художньо — естетичного, спортивного, туристсько — краєзнавчого, еколого — натуралістичного спрямування. Свої послуги пропонують 5 баз відпочинку, 2 санаторії, 6 санаторіїв — профілакторіїв, сосновий спа — курорт «Буймерівка», санаторій «Токарі» у Лебединському районі, де можна добре відпочити і оздоровитись.[39]

Розроблені екологічно — туристичні, науково — пізнавальні, навчально — екологічні маршрути, які передбачають ознайомлення з пам’ятниками архітектури національного та місцевого значення, пам’ятками природи, подорожі, відвідування монастирів, стародавніх городищ, експозицій краєзнавчих музеїв — «Духовні святині Путивльського краю», «Золоте кільце Конотопу», «Глухів — Глинська пустинь», «Путивль — перлина «Золотого намиста Славутича», «Стрілецькою течією чарівного Сейму», Андріяшівсько — Гудимівський гідрологічний заказник, Біловодський гідрологічний заказник, «По Сейму на плотах» та ін.[27,c.30]

Розроблені туристичноекскурсійні напрями допоможуть створити умови для вивчення історико-культурної спадщини області, ознайомлять з природними пам’ятками краю, зможуть забезпечити відпочинок для різних категорій населення, дадуть можливість області вийти на широкий інформаційний простір, гідно заявити про себе на загальнодержавній арені не тільки інформаційно-рекламними засобами, а й конкретними пропозиціями конкурентноспроможним туристичноекскурсійним продуктом.[39]

Розпочато розробку довідника «Сумщина туристична». [39] Мета довідника :сприяти розвитку внутрішнього та сільського зеленого туризму, збільшити надходження коштів в економіку області від зовнішнього туризму, привернути увагу громадськості до туристичних об'єктів Сумщини.