Зародження виробництва керамічної плитки. 
Період неоліту

Кілька десятків років тому керамічну плитку в нашій країні вважали всього лише оздоблювальним матеріалом, не більше того. В основному керамічна плитка в ті часи служила лише для облицювання ванної кімнати, санвузлів і кухні. Керамічна плитка випускалася лише в бежевому і світло-блакитному кольорі. Її виробляли у великих кількостях і експортували частину в інші країни. Звичайно, ті часи давно канули в небуття, і на сьогоднішній день, найширшому колу споживачів виявилася доступною італійська плитка, яка, по суті, є прямою спадкоємицею унікальніших технологій в процесі виготовлення керамічної плитки грецьких і етруських гончарних майстрів. Керамічна плитка, поряд з іншими виробами з кераміки, має величезну історію, яка налічує вже кілька тисячоліть. Коли саме виник цей вид облицювального покриття, і кому належить авторство його винаходу достеменно невідомо. З роками археологічних розкопок прояснюються нові деталі, виявляються нові факти існування керамічної плитки або її більш ранніх аналогів на території тієї чи іншої історичної місцевості. Глина поряд з деревиною є найдавнішим матеріалом, який людина навчилася обробляти. Завдяки своїй пластичності і податливості вона користувалася успіхом ще на самій зорі людства. За відомостями вчених широке поширення обпалені на вогнищі глиняні фрагменти придбали лише до V тисячоліття до н.е. Як вважають вчені, перший в історії людства досвід використання кераміки в якості облицювання для жител був отриманий представниками трипільської культури. У IV-III тисячоліттях до н.е. ці племена жили в глинобитних житлах. Складалися вони з дерев’яного каркаса, на який наносилася шарами глина, яка згодом розписувалася національними візерунками. Для додання міцності цьому покриттю навколо будинку розпалилися багаття, які обпалювали глину, доводячи до необхідного стану. Таким способом древнім вдавалося отримувати дуже надійний шар декоративного покриття, який рятував житла від гниття і руйнування під впливом вологи і вітру. Найперші фрагменти зразків керамічної плитки були виявлені в межиріччі річок Євфрату та Тигру. Дослідники відзначили той факт, що перша керамічна плитка більше нагадувала мозаїку, вона застосовувалася для оздоблювальних робіт у палацах знатних осіб і в священних храмах в часи третього і другого тисячоліття до нашої ери. Не дивлячись на її схожість стародавніх елементів керамічної плитки з мозаїкою, вона відрізнялася цілісним малюнком, який був повністю поміщений в межі однієї плиточки. Товщина стародавніх фрагментів керамічної плитки практично порівнянна з товщиною невеликої цегли. На лицьовій стороні стародавньої плитки розташовувався своєрідний орнамент, що мав вигляд візерунків круглої, напівкруглої і трикутної форми. Всі майстри месопотамські позначили цим малюнком священною гармонію і мир з оточуючим їх світом — трикутник був символом сузір'я, в ролі сонця, моря і горизонту виступали круги і півкола. У сучасної плитки в східному стилі збереглася деяка схожість з іранською плиткою в тенденціях з виготовлення орнаменту, але символіка позначень великої кількості символів безповоротно втрачена. Кераміка також відігравала велику роль і в розвитку писемності. Перші зразки клинопису, нанесеної на поверхню керамічних плиток, були виявлені на території Межиріччя. Не дивно, що люди тієї пори довіряли найпотаємніші слова на зберігання керамічній плитці. Раніше для цих цілей служили камені, так як вони були дуже міцні, і могли зберегти послання, на них написане, численним нащадкам. Пізніше стало зрозуміло, що кераміка і плитка, з неї виготовлена, набагато зручніша в обробці. Тому наскельний живопис та інша писемність стала поступово витіснятися більш мобільної клинописом на поверхні керамічних плит.