Операції світового валютного ринку

Реферат на тему:

Операції світового валютного ринку Термін «валютні операції» можна розуміти у вузькому і широкому значеннях. У вузькому значенні це банківська діяльність з продажу та купівлі власне іноземної валюти. У широкому значенні валютні операції включають купівлю-продаж валюти, а також усі інші операції щодо міжнародного руху валютних цінностей.

Валютні операції'за своєю природою є операціями, пов’язаними з переходом права власності на валютні цінності і використанням їх у міжнародному обігу (валюту експортують та імпортують). Валютні операції поділяють на поточні і пов’язані з рухом капіталу.

Поточними є операції з переказування іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на термін, що не перевищує 180 днів, переказування відсотків, дивідендів та інших доходів за інвестиціями тощо.

Термін «валютні операції, пов’язані з рухом капіталу» поширюється на прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання та отримання фінансових кредитів на термін понад 180 днів.

Розрізняють операції на міжнародному грошовому ринку і операції на міжнародному ринку капіталу, на якому здійснюються се-редньоі довгострокові операції.

Операції на світовому ринку капіталу за своїм характером поділяються на комерційні (тобто пов’язані із зовнішньою торгівлею) і фінансові (охоплюють вивіз капіталу, погашення заборгованості тощо).

Активами міжнародного ринку капіталу, крім валютних банківських депозитів, є акції та облігації різних країн, тобто цінні папери. Міжнародна торгівля активами може включати обмін різних видів цінних паперів.

Міжнародний кредит — це економічні відносини, що встановлюються між державами, комерційними банками і фірмами різних країн з метою надання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах їх повернення з винагородою (відсотками) протягом визначеного терміну. Міжнародний кредит є формою руху позичкового капіталу.

Існують два основні види міжнародного руху капіталу, першим з них є міжнародна позика. Позичальниками та позикодавцями (lenders) можуть бути суб'єкти як приватного, так і публічного права (наприклад, Світовий банк та інші установи системи ООН).

Другим видом міжнародного руху капіталу є інвестиції в активи компаній. Якщо такі довготермінові інвестиції не передбачають участі інвестора в управлінні компанією, то вони називаються портфельними (portfolio investment). Коли інвестування спрямовується на одержання управлінського контролю (managerial control), то у цьому разі мають місце прямі інвестиції (direct investment). Яскравим прикладом прямих інвесторів є транснаціональні корпорації. Капітал нагромаджується у тих країнах, які здатні створювати багатство і не все його споживати.

Теоретично фінансові ринки мають можливість ефективно розподіляти капітал у всьому світі. Практично це здійснити важко або навіть неможливо, оскільки оптимальному розподілу перешкоджає низка чинників. Зокрема, у міжнародного руху капіталу відсутня рівномірність. Прикладом цього може бути Україна — попри запрошення до неї не хоче йти іноземний капітал у масштабах, що заслуговують на увагу.

Близько 80% операцій з купівлі-продажу валюти відбувається на міжбанківському сегменті світового валютного ринку (як зазначалося вище, валютні біржі існують не в усіх країнах світу).

Основними суб'єктами валютних операцій є центральні банки держав, за обсягами цих операцій лідирують комерційні банки.

Щоденний оборот окремих банків досягає мільярдних сум. Всесвітньо відомі, наприклад, такі банки — Chase National, Chase Manhattan, Citybank.

Найпоширеніші валютні операції міжбанківського ринку — спот, форвард, своп, біржового — ф’ючерс та опціон. Особливою формою валютних операцій є валютний арбітраж.

Спот є операцією купівлі-продажу валюти за умови поставки її протягом двох робочих днів від дня укладення угоди за обумовленим в угоді курсом.

Своп — валютна операція щодо продажу певної валюти з умовою викупу такої самої суми назад через певний час за курсом, зафіксованим на момент укладення угоди. Основні учасники своп-ринку — комерційні банки. Окрім законодавчого регулювання операції враховують і усталені звичаї. Ці операції не позбавлені валютних ризиків, особливо через технічні особливості клірингових розрахунків і різницю у часі у роботі валютних ринків планети. Угоди своп укладаються на термін від 1 до 6 місяців, інколи і на довший термін (до 5 років).

Строкові операції передбачають поставку валюти після терміну, що перевищує три дні від дня укладення відповідної угоди. 1, 3, 6, 9 та 12 місяців вважаються стандартними термінами виконання строкових контрактів.

Форвардні валютні операції передбачають обмін валюти у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на дату укладення угоди. Форвардні угоди укладаються, як правило, на строк до одного року, проте щодо сильних валют світу термін може бути значно довшим.

Форвардний валютний курс і курс своп збігаються рідко. Якщо форвардний курс вищий за курс спот, то валюта котирується з премією, навпаки — з дисконтом.

Форвардному контракту властиві серйозніші ризики, ніж контракту типу спот — ймовірність непередбаченої зміни курсу валюти на дату поставки та неплатоспроможності партнера є досить високими.

Операція своп поєднує форвардні умови та умови спот, бо операція спот з продажу готівкової валюти виконується одночасно з її купівлею на строк. Можлива і зворотна ситуація.

Операції своп здійснюють як між комерційними банками, так і між комерційними банками і центральним банком країни, а також безпосередньо між центральними банками країн. У швейцарському місті Базель з 1969 р. діє Банк міжнародних розрахунків — європейський допоміжний орган МВФ і МБРР (заснований у 1930 р.). Він обслуговує багатосторонню систему взаємного обміну валют на основі операцій своп. Центральні банки використовують міждержавні операції своп для здійснення результативних валютних інтервенцій.

Операції своп використовуються також для диверсифікації національної валюти (тобто обміну її на валюти інших країн), для здійснення міжнародних розрахунків, тимчасового збільшення валютних резервів, задоволення потреб клієнтів у певній валюті тощо. Наприклад, у банку є резерви доларів, але йому тимчасово потрібні евро. У такому разі банк продає долари за євро з негайною оплатою. Одночасно банк укладає угоду про купівлю, наприклад, через 6 місяців такої ж самої суми доларів у свого партнера.

На світових валютних ринках найпоширенішими є операції спот, вдвічі менше здійснюється операцій своп, на форвардні операції припадає незначна частка біржових угод.

Ф’ючерсні операції є строковими біржовими угодами щодо купів-лі-продажу валюти, золота, фінансово-кредитних інструментів за фіксованою на момент укладення договору ціною, але з виконанням операції через певний час.

Угода може виконуватися від 3 днів до 3 років від дати її укладення. Клірингова палата виступає посередником між продавцем і покупцем, гарантує виконання сторонами зобов’язань і виконує розрахунки.

З першого погляду ф’ючерсні операції нагадують форвардні. В обох випадках валюта поставляється не раніш, як через три дні від дня укладення угоди, ціна виконання контракту у майбутньому визначається на дату його укладення. Втім, ці операції мають такі відмінності:

• термін та обсяги форвардної угоди визначаються за взаємною домовленістю сторін, у ф’ючерсній угоді обумовлюються термін, обсяги та умови, що склалися на відповідних валютних біржах;

• індивідуальні форвардні угоди дорожчі за стандартизовані ф’ючерсні контракти;

• форвардні контракти укладаються на великі суми і недоступні для дрібних інвесторів, ф’ючерсний ринок доступний усім;

• в абсолютній більшості випадків форвардні операції закінчуються поставкою валюти, у разі ф’ючерсної операції не здійснюють реальну поставку валюти, а одержують різницю між початковою ціною контракту і ціною, що існує на дату виконання угоди;

• форвардний контракт може укладатися щодо практично будь-яких валют, ф’ючерсні угоди оперують їх обмеженим набором (як правило, стосуються резервних валют світу).

Валютний опціон є договором, що надає право покупцеві та зобов’язує продавця відповідно купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим на дату укладення угоди курсом на завчасно погоджену дату або протягом узгодженого часу.

За одержання такого права покупець сплачує продавцеві певну суму грошей, що називається премією. Ризик покупця обмежується розміром сплаченої премії. Ризик продавця знижується на суму одержаної премії.

Існує кілька видів валютних опціонів:

• пут (право протягом певного часу за домовленою ціною продавати валюту для захисту її від знецінення);

• кол (право купити валюту за фіксованою ціною протягом певного терміну в обмін на сплату погодженої заздалегідь суми для захисту валюти від можливого подорожчання);

• європейський (право купити або продати валюту лише після закінчення контракту);

• американський (право купити або продати валюту будь-коли до закінчення терміну контракту).

На відміну від ф’ючерсних контрактів валютні опціони дають змогу обмежити ризик від несприятливої зміни курсу валют, з огляду на це вони набули нині значного поширення на валютних ринках світу.

Валютний арбітраж — це одночасні купівля і продаж валюти на різних ринках з метою отримання прибутку від різниці у валютних курсах за касовими і строковими операціями на фінансових ринках світу. Валютні курси на різних ринках завжди враховують перекази валют з одного ринку на інший. Якщо валютні курси відрізняються між собою на величину, що перевищує операційні витрати, пов’язані з переказом валют, то з’являється можливість одержати зиск від курсових різниць. У цьому і полягає валютний арбітраж.

Часовий валютний арбітраж передбачає одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі, а просторовий — від їх різниці на територіально віддалених ринках. Простий арбітраж виконується з двома валютами, а складний (крос-курсовий) — з трьома і більше валютами.

Ці операції сприяють забезпеченню взаємозв'язків курсів валют, їх вирівнюванню на різних ринках та їх стабілізації.

Насамкінець зазначимо, що у цьому розділі були розглянуті лише найголовніші аспекти міжнародних валютно-кредитних питань.

Список використаної та рекомендованої літератури.

1. 1.Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. — - К.: Основи, 2000.

2. 2.Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ, 1999.

3. 3.Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.

4. 4.Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.

5. 5.Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.

6. 6.Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.

7. 7.Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних вчень. — К., 1999.

8. 8.Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002.

9. 9.Международные экономические отношения / Под ред. В. Рыбалкина. — М., 1997.

10. 10.Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпченко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. — К.: Либідь, 2000.

11. 11.Спиридонов И. А. Мировая экономика: Учеб. пособие. -М.:ИНФРА-М, 2001.

12. 12.Тэор Т. Р. Мировая экономика: Пособие для подготовки к экзамену. — СПб.: Питер, 2001.

13. 13.Уваров В. Д., Борисов К. Г. Международные туристические организации: Справочник. — М.: Междунар. отношения, 1990.

14. 14.Фомичев В. И. Международная торговля. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2000.

15. 15.Business Guide the Uruguay Round. — Geneva.: ITC/CS, 1995.

16. 16.Goodall B. The Penguin Dictionary of Human Geography. — London: Penguin Group, 1997.

17. 17.Oxford Dictionary for the Business World. — Oxford: Oxford University Press, 1993.

18. 18.Oxford Paperback Encyclopedia. — - Oxford: Oxford University Press, 1998.

19. 19.Stutz Frederic P.- de Souza Antony R. The World Economy. Resources, Location, Trade and Development. — Upper Saddle River, New Jersey: Prentice Hall, 1998.