Статистика чисельності, складу та руху населення

Контрольна робота.

з курсу:

" Економічна статистика" .

на тему:

" Статистика чисельності, складу та руху населення"

План

Чисельність населення (наявне населення, постійне населення, тимчасово проживаючі, тимчасово відсутні.

Склад населення.

а) статевий склад б) віковий склад в) сімейний склад г) міське та сільське населення.

Рух населення.

а) природний рух б) механічний рух Список використаної літератури Чисельність населення Життєдіяльність суспільства визначається життєдіяльністю його населення. Все, що створюється людьми і заради людей — виробників і споживачів матеріальних благ та соціально-культурних цінностей.

Предмет статистики населення становлять закономірності відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, які відшукуються з допомогою якісного аналізу кількісних характеристик. Статистика вивчає населення в двох аспектах: демографічному та соціально-економічному. В демографічному аспекті населення розглядається з точки зору його природного та механічного руху. В соціально-економічному — аналізується як елемент суспільного виробництва. Основними категоріями статистики населення є демографічна подія (подія, що відбувається з людиною, проте впливає на зміну чисельності й складу всього населення) та демографічний процес (множина однорідних демографічних подій, що відбуваються з населенням у цілому) Кількісною характеристикою населення будь-якого регіону є його чисельність.

Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що провадяться в Україні не частіше, як раз на 10 років, а в між переписний період — це результати оцінок — розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху.

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є:

• -.наявне населення.

• -.постійне населення (населення, яке проживає на певній території протягом не менш як півроку).

• -.тимчасово присутнє населення.

• -.тимчасово відсутнє населення.

Наявне населення — це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання.

Таблиця 1. Кількість наявного населення (млн.).

Дані про чисельність наявного населення є основою для визначення необхідного обсягу житлово-комунальних послуг, послуг торговельної мережі, транспорту та зв’язку, побутової та туристичної сфер, медичних та культурних закладів тощо.

Постійне населення — це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

Таблиця 2. Розподіл постійного населення за віком на 1 січня 2001 р.

Тимчасово проживаючі - особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців) Тимчасово відсутні - особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.

На підставі зазначених категорій населення визначають баланси категорій населення, які характеризують зв’язок між наявним та постійним населенням, а саме:

НН = ПН + ТП — ТВ, ПН = НН — ТП + ТВ, де, відповідно НН — наявне населення.

ПН — постійне населення

ТП — тимчасово проживаючі.

ТВ — тимчасово відсутні.

Коли середня чисельність розраховується за тривалий період часу, протягом якого населення змінюється нерівномірно, застосовують чисельність населення на початок періоду SO, скориговану на середню геометричну:

S = SO (n — 1Кi) n/2, де

Ki — ланцюгові річні коефіцієнти зростання (скорочення) П — прибуток коефіцієнтів.

n — кількість років у періоді, за який обчислюється середня Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.

Склад населення Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолютних та відносних показників (структури та координації), статистичних групувань.

Таблиця 3. Кількість чоловіків і жінок по регіонах Статевий склад населення характеризується часткою та співвідношенням чоловіків та жінок. Показником їх збалансованості є співвідношення статей KЗm (F) і подається з розрахунку на 1000 осіб:

KЗm = Sm / SF · 1000.

KЗF = SF / Sm · 1000.

Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування — вік, в якому чисельність чоловіків та жінок урівноважується. За оптимальних умов він має наближуватись до верхньої межі плідного віку (50 років). В Україні вік балансування становить 32 роки, а в містах — 28 років.

Віковий склад населення вивчається з метою визначення режиму відтворення населення, перспективних розрахунків його чисельності та впливу на інтенсивність природного, соціального руху та на процес старіння населення. Групування складаються за одно-, п’ятита десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Вирізняють такі контингенти населення.

У групуваннях за демографічними поколіннями вирізняють такі групи:

• -.діти (0 — 14 років).

• -.батьки (15 — 49 років).

• -.прабатьки (50 і старші).

Співвідношення окремих поколінь характеризують коефіцієнти демографічного навантаження, які подаються в розрахунку на тисячу населення, тобто у проміле:

• агальний коефіцієнт демографічного навантаження покоління батьків:

• оефіцієнт навантаження дітьми.

• оефіцієнт навантаження особами старшими за працездатний вік:

Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури (моделі цих типів запропонував шведський демограф Г. Зундберг):

Прогресивний тип — відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому притаманні співвідношення поколінь: діти — 40%, батьки — 50%, прабатьки — 10%. Отже, переважає частка дітей.

Стаціонарний тип — відповідає населенню, в якому врівноважуються частки дітей та прабатьків через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти — 27%, батьки — 50%, прабатьки — 23%.

Регресивний тип — відповідає населенню з повільною зміною поколінь, в якому частка прабатьків дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і подовження тривалості життя. За цього типу створюються умови скорочення і навіть часткового виродження населення, адже виконується таке співвідношення: діти — 20%, батьки — 50%, прабатьки — 30%. Україна якраз має регресивний тип зі структурою: діти — 18,5%, батьки — 50,7%, прабатьки — 30,8%. Поглиблюється процес старіння населення, а тому підвищується рівень загальної смертності.

Крім вище сказаних вивчається сімейний склад населення — з метою визначення умов для відтворення населення, шлюбної ситуації, соціальної політики захисту багатодітних сімей, одинаків, а також як інформаційна база для обстеження бюджетів домогосподарств. Сім'єю вважається сукупність людей, які проживають спільно й пов’язані кровною спорідненістю чи свояцтвом, а також спільним бюджетом. Досліджується за числом членів сім'ї, їх родинними відношеннями та кількістю дітей віком до 18 років, а також іншими показниками.

Таблиця 5. Шлюби та розлучення Статистичне вивчення національного складу на громадянства має соціально-політичне значення, особливо в країнах, що переживають національне та етнологічне відродження. На підставі структурних та типологічних групувань здійснюється аналіз змін у національному та лінгвістичному складі населення за між переписний період — тобто визначаються структурні зрушення.

Склад населення за суспільними групами є одним з головних серед соціальних розрізів. На відміну від демографічних ознак соціальні є такими, що зазнають змін залежно від форми устрою країни та форми власності. У період переходу до ринкової економіки виникають і стають вагомішими нові суспільні групи, змінюється сутність існуючих.

Важливим питанням статистики населення є вивчення характеру його розміщення по території, а також інтенсивності розміщення. Розміщення населення розглядається статистикою у двох напрямах: з погляду розселення його за окремими регіонами та видами поселень, а також з погляду концентрації населення в кожному регіоні.

Також важливим є поділ населення за видом поселення на міське та сільське. Міським є населення, що мешкає в населених пунктах (міста та селища міського типу, включаючи робітничі та курортні селища), з чисельністю населення та часткою зайнятих у несільськогосподарських галузях не нижчими за встановлену межу. В Україні нижньою межею вважається 2 тис. Осіб та частка зайнятих — 67%.

3000 2500 2000 1500 1000 500 0 500 1000.

Таблиця 4. Вікова структура міського та сільського населення на 1 січня 2001 р.

Окреме місце посідає показник щільності (густоти) населення, осіб/км2, що відбиває ступінь концентрації розміщення населення по території. Щільність населення розраховується як відношення чисельності регіону до загальної площі території. Щільність населення в межах окремих регіонів, поселень істотно відрізняється, тому цей показник використовується в порівняльному та динамічному аналізі. Проте щільності міського та сільського населення порівнюватися на можуть, оскільки площа території цих поселень визначається за різною методикою. Якщо щільність міського населення розраховується на площу, обмежену кордонами міста, то щільність сільського населення — на всю площу сільськогосподарських угідь, а не тільки на територію пунктів проживання.

Рух населення Населення зазнає змін у часі завдяки його відтворенню та міграції.

Відтворення населення — це безперервне його оновлення за рахунок появи одних життів і зникнення інших. Ця заміна поколінь людей лежить в основі природного руху населення. Загальний абсолютний приріст (скорочення) чисельності населення розкладається на природний приріст та /p>

Природний рух — процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення, а механічний рух за рахунок його територіального переміщення.

Статистика вивчає природний рух населення з метою визначення його абсолютних розмірів, оцінки рівнів та ступенів поширення серед окремих контингентів населення, тенденцій зміни природного руху та складових, а також порівняння інтенсивності цих процесів у регіональному аспекті. Для цього використовується система статистичних методів: екстенсивного та інтенсивного аналізу, а також моделювання.

Екстенсивний аналіз передбачає визначення абсолютних розмірів природного приросту та його складових, а саме: чисельності померлих, народжених за період (як правило, за один рік) — чисельності зареєстрованих шлюбів та розлучень.

Таблиця 5. Шлюби та розлучення Зазначені абсолютні показники подаються як у цілому по країні, так і за окремими регіонами (областями, демографічними зонами) і видами поселення (міське, сільське). Вони наводяться також окремо за кожною статтю та віковою групою. Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою.

N — M,.

де природний приріст чисельності населення за період (рік).

N — чисельність народжених за період (рік).

M — чисельність померлих за той самий період.

може набувати як додатних, так і від'ємних значень. Тривале зберігання від'ємного приросту призводить до депопуляції населення країни або її окремого регіону. Депопуляція — це процес систематичного скорочення чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик. Саме такий процес відбувається зараз в Україні.

На підставі абсолютної чисельності померлих, народжених, а також одружених і розлучених, поданих у розрізі статі, віку, за видами поселень та регіонами, розраховують відносні показники природного руху (коефіцієнти інтенсивності та порівняння протилежних явищ). До групи останніх належать коефіцієнт життєвості (Покровського):

Він показує, яке число народжених припадає на 100 випадків смертей. Також обчислюється коефіцієнт несталості шлюбів:

де D — число одружених С — число розлучених пар за рік.

Своєрідним індикатором соціально-демографічного стану країни є так званий індекс людського розвитку. Це узагальнююча характеристика, що обчислюється як середня арифметична проста з трьох нормованих середніх: середньої очікуваної тривалості життя при народженні середнього освітнього рівня та середнього рівня доходів. У свою чергу, середній освітній рівень визначається як середня арифметична зважена з середнього процента грамотності дорослого населення та сукупної частки тих, хто навчається в початкових, середніх та вищих навчальних закладах серед осіб молодших 24 років. При цьому ваги розподіляються в пропорції 2:1 на користь процента грамотності дорослих. Кожна нормована середня розраховується за формулою:

де x' - середнє фактичне значення показника.

xmin, xmax — відповідно мінімальна та максимальна межа нормування показника.

Використовують такі межі нормування показників: середньої очікуваної тривалості життя (25 та 85 років), процента грамотності дорослого населення та сукупної частки тих, хто навчається в навчальних закладах (0 та 100%), середнього розміру реального ВВП на душу населення з поправкою на паритет купівельної спроможності (100 та 5448 $ США).

Інтенсивний аналіз ґрунтується на коефіцієнтах інтенсивності, які обчислюються в розрахунку на 1000 населення (%О):

Таблиця 6. Народжуваність, смертність та природний приріст населення Чисельність народжених групується за віком матері з п’ятирічним інтервалом (від 15 до 49 років), а також за місяцями народження. Окремо групуються мертвонароджені за регіонами та видами поселень. Будується ряд розподілу народжених для контингенту матерів молодших 20 років (до 16 років і далі з однорічним інтервалом).

Новонароджені також поділяються за порядком їх народження (виокремлюють вісім черговостей). Вирізняють також сукупність народжених поза шлюбом за окремими регіонами.

Чисельність одружених поділяється окремо для кожної статі за віком. При цьому враховується шлюбоздатне населення (жінки віком від 17 років та чоловіки віком від 18 років) і виділяються такі вікові групи:

• -.18 — 19 років.

• -.20 — 24 роки.

• -.далі з п’ятирічним інтервалом до останньої групи 60 років і більше.

Цікавим є комбінаційний розподіл подружніх пар за віком нареченої та нареченого. Він дозволяє дослідити зв’язок між віком наречених, а також визначити лаг віку одружених — середній інтервал між віком наречених >

ух — х'і,.

де х'і - середина і-вікового інтервалу наречених жінок, ух — середній вік чоловіків, одружених з жінками і-вікової групи. Лаг, розрахований за окремими віковими групами, дозволяє виявити традиції шлюбності. Так, для України характерною є невелика різниця у віці подружніх пар (2,6 роки за даними 1998 року).

Чисельність розлучених розподіляється в цілому за окремими регіонами, а для кожної статі за віком розлучених з таким самим інтервалом, як і для одружених.

Система показників природного руху відбиває процес відтворення населення. Відтворення всього населення характеризують абсолютні та відносні показники природного приросту та ke:

ke = n — m,.

де n коефіцієнт народжуваності,.

m — коефіцієнт смертності.

Рівень коефіцієнта природного приросту ke визначає напрям відтворення населення:

• -.відтворення розширене, якщо ke>0,.

• -.відтворення просте, якщо ke=0,.

• -.відтворення звужене, якщо ke<0.

Механічний рух — переміщення людей через кордони регіону, яке пов’язане із зміною їх місця проживання. У результаті переміщення змінюється чисельність населення на території прибуття або вибуття мігрантів та його структура.

Розрізняють кілька видів міграції залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів. Внутрішня міграція — міграційні потоки не перетинають кордонів держави, а лише здійснюються в її окремих регіонах або між ними. Ця міграція поділяється на внутрішньо регіональну (у межах області, Автономної Республіки Крим) ті міжрегіональну (переміщення з області в область). Зовнішня міграція (міждержавна) — міграційні потоки перетинають державні кордони.

Таблиця 7. Основні напрямки міграції населення за 2000 р.

Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого — сукупності мігрантів. Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать:

Валова міграція (ВМ), що є сумою чисельності прибулих (П) та вибулих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік:

ВМ = П + В, а також Сальдо міграції - характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху:

= П — В.

Загальні коефіцієнти міграції (прибуття, і вибуттярухомості та механічного приросту) обчислюють до загальної чисельності населення.

Спеціальні коефіцієнти міграції визначаються для окремих контингентів або груп населення, наприклад, окремо для чоловіків та жінокдля працездатного населення, а також для тих, чий вік перевищує встановлену межу працездатності або ще не досяг її, для сільського та міського населення.

Часткові коефіцієнти міграції розраховуються окремо для кожної вікової групи мігрантів.

Завданням статистики населення є не лише аналіз існуючого демографічного стану чи процесу, а й моделювання таких станів і процесів. Моделюванням визначаються прогнозні значення чисельності та складу населення (перспективні розрахунки), а також реставруються страчені дані далекого чи близького минулого (ретроспективні розрахунки).

Перспективні розрахунки — це обчислення очікуваної чисельності та статево-вікової структури населення певного регіону.

Розрізняють короткострокові (на міжпереписний період і стосуються чисельності й статево-вікового складу населення країни та її регіонів), середньострокові (на перспективу в 20 — 30 років і стосуються загальної чисельності населення країни) та довгострокові (перспектива 50 — 100 років і стосується лише загальної чисельності населення) розрахунки населення.

Короткострокові перспективні розрахунки загальної чисельності населення:

S1 = S0 + /p>

Перспективна чисельність населення регіону в цілому розраховується за такою формулою:

де К — фактичний середньорічний темп зростання (скорочення) чисельності населення. Як бачимо, формулу виведено за припущення, що з усіх мігрантів лише ½ братиме участь у процесі відтворення населення цього регіону, а інша ½ — у регіоні входу мігрантів.

Список використаної літератури.

1. 1." Статистичний щорічник України за 2000 рік" .

2. 2.Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, А.М.Єріна та ін. — К.: КНЕУ, 2000.

3. 3.Економічна статистика: Практикум / А.М.Єріна, О. К. Мазуренко, З. О. Кальян — К.: «Екс об», 2002.