Основні джерела та література по історії південних і західних слов'ян. Історична славістика в Україні

Джерела про древніх слов’ян діляться на три категорії: письмові, археологічні та лінгвістичні.

Писемні джерела про стародавніх слов’ян виникли у сусідніх народів. Це — твори візантійців, авторів Заходу і письменників Сходу, самі ж слов’яни у цей час своєї писемності ще не мали. Перші відомості про слов’ян повідомили автори перших століть нової ери: Гай Пліній Старший,. Публій Корнелій Тацит, астроном і географ Клавдій Птолемей. Ці автори наводять дані про географію розселення слов’ян. Найбільш грунтовно описували слов’ян візантійські автори. Найбільш раннім з них є Пріск, який склав «Історію», від якої до нас дійшли тільки фрагменти, які засвідчили факт проникнення слов’ян на Балкани.

Писемні джерела про слов’ян оповідають головним чином про зовнішні події слов’янської історії - про хід їх воєн, тактиці їх ведення, про військовий устрій, про відносини слов’ян з іншими народами.

На підставі археологічних даних можна судити про внутрішнє життя словян — господарство, побут, культуру. Слов’яни з’явилися в Європі в результаті тривалого процесу спілкування їх між собою і з іншими народами. До початку епохи середньовіччя склалося близько десятка їхніх культурних утворень. Вивчення цих культур, а також лінгвістичні дані показують, що в останні століття першого тисячоліття створюється кілька слов’янських етнічних груп, а єдиний праслов’янська мова поділяється на окремі слов’янські.