Формування території України в палеозої

Початок кембрію на території України позначився трансгресією моря з заходу та північного заходу. Одночасно наступ моря йшов з півдня та південного заходу, з боку Тетісу. В результаті цієї трансгресії вся область Волино-Поділля, Передкарпаття та Карпат опинилася під рівнем моря. Ця трансгресія на території України відбувалася в умовах порівняно рівнинного рельєфу.

Нижній кембрій на території України представлений виключно теригенними породами: аргілітами, алевролітами, пісковиками. Суходіл за цієї епохи займав на території України значні простори.

Дніпровсько-Донецька западина являла собою понижений суходіл на відміну від відносно підвищеного суходолу Українського кристалічного щита і Воронезького масиву.

В кінці ранньокембрійської епохи море відступило на захід з території Волино-Поділля. Доказом цього є пачка строкатокольорових порід потужністю до 10−12 м, яка простежується в Зх. Волині.

В середню та пізню епохи суходіл займав більші простори, ніж у ранньокембрійську епоху. Відрізнявся він від останнього і вищим гіпсометричним рівнем. Це стверджується значним нагромадженням пісків в середню та пізню епохи кембрію в прилеглих до континенту частинах моря.

В ордовику почалось поступове опускання, що супроводжувалось трансгресією ордовицького моря. Вона йшла як з заходу та північного заходу, так мабуть і з південного заходу, з боку Тетісу, через який море Волино-Поділля сполучалося з морем області Кавказу.

Переважно вапняковий склад ордовицьких відкладів в Зх. Волині без істотної домішки теригенного матеріалу та велика кількість в них решток фауни трилобітів та головоногих вказують на те, що море було відкритим і неглибоким.

Прилегла до Поділля певна частина Українського кристалічного щита залишалася помітно піднесеною в рельєфі суходолу. Відклади представлені пісковиками.

На схід від Волино-Поділля вся територія була суходолом, який був відносно пониженим.

Ранньосилурійська епоха позначилася опусканням південно-західних і західних окраїн Російської платформи і поширенням трансгресії моря на всю площу Зх. України.

На всьому просторі від Наддністрянського Поділля до району м. Ковеля нижньосилурійські відклади представлені майже в однаковій фації неглибокого відкритого моря, в якому відкладався переважно вапнистий та глинисто-вапнистий мул з рештками різноманітної фауни брахіоподи, трилобітів, часом коралів.

Тільки на крайньому заході Волині в районі м. Рави-Руської була відносно глибша зона моря.

Відсутність нижньосилурійських відкладів на решті території дозволяє розглядати її як понижений суходіл.

В районі Передкарпаття та Карпат відбувалось чергування мілкого моря з пониженим суходолом.

В пізньосилурійську епоху відбулось поширення трансгресії моря на Волино-Поділля. Воно було відносно глибоким. На Поділлі в цей час відкладались товщі вапняків, аргілітів.

В цей час на Волино-Поділлі позначається 2 фаціально-різні морські зони: 1) — зона відкритого епіконтинентального моря, в якій нагромаджувався вапнистий та вапнистоглинистий матеріал, і 2) — зона моря геосинклінальної області з нагромадженням в ній лише глинистого матеріалу зчисленними рештками граптолітів.

Звільнилась від покриву морських вод і частина території сучасних Карпат, розташована на захід від Поділля.

Український щит зазнав значних піднять. Вони відбивали прояв останніх фаз каледонського орогенезу.

Решта території на схід від Волино-Поділля (за винятком окремих ділянок Українського щита) являла собою невисокий суходіл.

В ранню епоху девону майже вся площа України була суходолом. Море захоплювало лише південну та південно-західну частину цієї території, куди воно, очевидно, заходило з боку Добруджі і Польщі.

Осадконагромадження відбувалося на південно-західній окраїні Волино-Поділля, де розміщувалась широка дельтова низина з затоками, протоками, озерами, де відбувалось нагромадження переважно піскуватого, а часом і алевритового матеріалу. Всі вони переважно червоно-бурого забарвлення.

На території Дніпровсько-Донецької западини та на площі Донецького басейну існувала акумулятивна рівнина або прогин.

Український щит продовжував зазнавати піднять.

Середній девон позначився трансгресією моря. Його відклади відомі лише на Волино-Поділлі. Вони представлені піскуватими доломітами з прошарками мергелів, аргілітів. В цих відкладах присутні рештки коралів, брахіопод, водоростів.

Море на Волино-Поділлі було напівзамкнутим. Воно охоплювало західну частину України, вузьку смугу на півночі та Дніпровсько-Донецьку западину.

У пізньому девоні трансгресія поступово розвивається до максимальних розмірів. Море було поширене як на заході - на Волині, так і на сході - в Дніпровсько-Донецькій западині. Сполучення морів здійснювалось через Прип’ятський прогин. Вся ця площа зазнала значного опускання, яке супроводжувалось нагромадженням потужних товщ осадових теригенних і хемогенних порід.

Характерними відкладами є бітумінозні породи, насичені нафтою та горючими газами. Присутні горючі сланці. Відбувалось накопичення солей в Дніпровсько-Донецькій западині. Початок інтенсивного вулканізму.

Море мало відкритий характер, було неглибоким, досить теплим.

Карбон характеризувався широким розвитком моря. Це море являло собою невелику частину обширного морського басейну, який вкривав величезні простори Російської платформи та Уралу, і був тісно пов’язаний з середземноморським басейном — Палеотетісом.

Ранню епоху характеризує послідовний наступ моря на суходіл, який досягав свого максимуму в другій половині епохи. Ця епоха відзначала пануванням морського карбонатного, теригенного або теригенно-карбонатного осадконагромаджування. У крайових зонах місцями відбувалися процеси торфоутворення.

Суходіл знаходився в південно-західній частині, охоплюючи площу сучасного Українського кристалічного щита і простір, що прилягає до нього з півдня та південного заходу.

Після великої регресії, що відповідає кінцю ранньої епохи карбону та наступної широкої трансгресії початку середньої епохи морський басейн поступово скорочується, відступаючи на північний схід.

У відкладах все більшого значення набувають лагунні, часто строкатокольорові, лагунно-морські та, частково, континентальні фації.

Велику роль відігравали процеси торфоутворення.

Домінуючих типів геоморфогенезу в Україні, впродовж всього карбону, було два: морський (субаквальних рівнин) та континентальний гумідний.

Пермський період в Україні пройшов на фоні різкого скорочення морських басейнів, обумовленого загальним підняттям території. Разом з тим у міжорогенні періоди траплялися короткочасні морські трансгресії, яякі проте були локальними. Сухий і теплий, а у другій половині - напівпустельний клімат, сприяли відкладенню солей. Місцем такого солена громадження майже протягом усього пермського періоду було лівобережжя Дніпра. Найнижче гіпсометричне положення займала у пермі Дніпровсько-Донецька западина. Решта території України була підвищеним плато та характеризувалася посиленою денудацією.

На початку пермі на півдні й південному заході України через Крим, Добруджу і Карпати простягалася гірська система, яка майже повністю була зденудована до кінця періоду. [1, ст.7−30].